1. День знань - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
1. День знань - сторінка №1/4


ЗМІСТ

1. День знань ....................................................................................... 2-10


2. Лийся, мово моя калинова ............................................................ 10-22
3. Новорічний ранок .......................................................................... 23-39
4. Зустріч Нового року ..................................................................... 39- 45
5. Новорічне свято ............................................................................. 46-60
6. Березневе свято .............................................................................. 61-77
7. День Перемоги ............................................................................... 78-81
8. Прощавай, початкова школо ........................................................ 81-95
ЛІТЕРАТУРА

1. Андрієвська Т. Ю. Хай горить вогонь пам’яті. //Початкова школа – 1991. - №5.

2. Макаренко О. Мовний ранок. // Початкова освіта. 2005. №41.

3. Початкова освіта. 2004. №41.

4. Початкова освіта. 2005. №5.

5. Початкова освіта. 2007. №1.

6. Початкова освіта. 2007. №5.

7. Початкова освіта. 2007. №11.

8. Початкова освіта. 2008. №30-31.

9. Початкова освіта. 2008. №40.

10. Початкова освіта. 2009. №9.

11. Початкова освіта. 2009. №30-31.

12. Розкажіть онуку. Серпень. №31 01.

13. Ханас Л. Ти наше диво калинове, кохана українська мово! // Поча-ткова школа – 2007 - №4.








Діти вишикувані на урочисту лінійку. Лунає музика, су-часні шкільні пісні. Місце проведення лінійки прикрашене квітами, кольоровими пові­тряними кульками, різнокольоро-вими прапорцями, журав­ликами, виготовленими учнями школи.

Увага! Увага! У нашій рідній школі розпочинається велике і радісне свято — День Знань! На святкову лінійку вишику-вались всі учні. А зараз під звуки урочистого маршу учні четвертого класу заведуть найменших членів нашої шкіль-ної родини, які сьогодні вперше переступлять поріг нашої школи, — учнів першого класу. Вітаємо їх оплесками!



Звучить урочистий марш. Учні 4-го класу під виши­тими рушниками, які тримають батьки першокласників, ведуть за руки маленьких учнів на визначені місця. Перед класом йдуть класні керівники.

Закінчилось літо веселковим цвітом

І кудись у вирій попливло від нас.

Зажовтіла осінь над чарівним світом

І дітей скликає в рідну школу, в клас.

Бо пора навчатися, з літечком прощатися,

Всім до книжки з зошитом повертатись час.

Закликає вересень за науку братися

І веселим дзвоником всіх збирає нас.
Світле свято, чудове свято

Закликає до книжки нас,

Щоб училися всі завзято

Й розумнішали повсякчас.

В добрий час, у легку годину!

Йдіть сміливо в Країну Знань!

Вся шкільна дорога родино,

В рідну школу йди без вагань!


Рівняйсь! Струнко!

Ми підіймаємо прапор високо,

Колір блакитний і сонце на нім.

Тим, хто відкрив нам ці двері широкі,

Всім хай лунає цей Гімн.
Звучить Гімн України.
Здрастуй, школо, дитяча країно!

Тут вчимося, мужнієм, ростем.

Ти до всіх нас і добра, й гостинна,

За знаннями сюди ми ідем!


І веде нас знайома стежина,

Найрідніша стежинка з усіх!

В школі вчиться і дружить дитина,

Тут лунає і пісня, і сміх!


Здрастуй, школо!

Я скучив за літо

За уроками, класом своїм

І за сонцем, що в вікна відкриті

Гріє променем нас золотим.
Здрастуй, школо!

Чекають уроки

І веселі перерви на нас.

Ми до знань робим впевнено кроки,

Переходимо з класу у клас.
Світлий вересень знову скликає

У чудовий і радісний час.

Школа двері для нас відчиняє

І запрошує в затишний клас.


Пісня «Вчать у школі»

Букви в зошиті писать

І в альбомі малювать

Вчать у школі (3р.)

Малюків не ображать,

Друзям завжди помагать 2рази

Вчать у школі (3р.)
Жуйки в школі не жувать

І в кишенях не ховать

Вчать у школі (3р.)

І мобілки не носить,

На уроках не дзвонить 2рази

Вчать у школі (3р.)

Як ся будем так вести,

Швидко будемо рости –

Вчать у школі (3р.)

Як підем в наступний клас –

Не впізнаєте ви нас – 2рази

Вчать у школі (3р.)


Вчитель. День Знань — це особливе свято! Це зустріч з друзями і вчителями, радість від спілкування, ознайомлення з новими предметами, пізнання невідомого і цікавого. Пер-ший дзвоник — завжди хвилююча подія, особливо для най-менших учнів - першокласників — та учнів випускних кла-сів, адже малюки сьогодні вперше переступлять поріг незвичайної і дивної країни, де на­вчатимуться протягом чотирьох років, ростимуть і муж­нітимуть, а випускники во-станнє переживають сьогодні зустріч із першим шкільним дзвоником, бо за рік покинуть початкову школу і продов-жать навчання в середній.

Школа гостинно відчинила для всіх свої двері і запро­шує до чистеньких класів, щоб ви вчилися і росли, наби­ралися мудрості та знань, щоб наповнювали своє серце любов’ю і добротою, щоб училися переборювати трудно­щі та йшли впевненим кроком до своєї мети. Старайтеся, діти, учіться і запам’ятайте на все життя, що



Найсвітліша дорога у світі —

Це дорога до знань, до школи.

Пам’ятайте це, любі діти,

Не забудьте цього ніколи!

Адже все, що вмієш, і все, що знаєш, за плечима не носити. Учіться бути мудрими і розумними, добрими і людяними. Виростайте справжніми людьми!



Ведучий. Слово надається гостям.

Виступають гості, які прийшли на свято.

Майбутній випускник.

Ми привели собі на зміну

Маленьких учнів — перший клас!

Учіться, любі, на «відмінно»,

Ростіть, мужнійте, в добрий час!

Майбутня випускниця.

Ми тут навчилися дружити,

Пізнали, де добро і зло.

У школі ми вчимося жити.

І всім нам дуже повезло,

Що в нас такі хороші люди —

Найкращі в світі вчителі!

І вам тут, діти, добре буде.

Це краще місце на землі!
Слово ми надаємо малечі,

Хто сьогодні прийшов в перший клас,

їх небагато сьогодні, до речі,

Але вчитись і їм вже пора.


Зараз слово ми їм надаємо,

Бо вони хочуть щось нам сказати.

Потім в класи усіх поведемо

Світ науки й труда пізнавати!


Усі навчатися йдемо —

Ми не білоручки.

В гарних ранцях несемо

Олівці і ручки.


Будем палички писать,

А ще рахувати.

І читати, й малювать,

Щоб розумним стати!


Ранець свій я сам складав:

Зошит і букварик,

Фарби й олівці узяв.

Я ж уже школярик!


Я й машинку ще узяв —

Іноді погратись...

Важко з іграшками враз

Якось розлучатись.


В ранець треба лиш книжки

Й зошити складати,

А не різні там ляльки

І машинки пхати!


Треба бути школяру

Мудрим неодмінно.

І навчатись треба нам

Тільки на «відмінно»!


Майбутня випускниця.

З усмішкою згадую той час

І не забуду у житті ніколи,

Як мене, маленьку, в перший клас

Тато й мама привели до школи.

Я так само, як і ці малі,

Зайчика у ранець пакувала.

Школа — це найкраще місце на землі,

Тільки я тоді про це іще не знала.
Майбутній випускник.

А зараз ми вручимо маленьким учням найпершу їхню книжку — Буквар. Хай світлою буде їхня дорога до знань. Учіться, любі діти, бо знання — це світло! І пам’ятайте, що все в житті починається з мало­го: з маленької зернини — колосок, з жолудя — могутній дуб ростиме. Тому старайте-ся, бо все має свій початок і закінчення, лише час не можна повернути, тому бережіть час і вчіться старанно й сумлінно. В добру годину!


Майбутні випускники вручають книжки і подарунки пер-шокласникам. Лине весела музика, на тлі якої звучать слова ведучих.
Школа радісно учнів стрічає!

Все найкраще — завжди для дітей!

Срібний дзвоник нехай пролунає

Для батьків, вчителів і дітей.


Бо сьогодні початок навчання,

Нас чекають нові відкриття,

І уроки, й перерви, й змагання.

Дні у школі — це наше життя!


Право дати перший дзвоник надається учням шко­ли...

Майбутній випускник і першокласниця дзвонять і обхо­дять всю лінійку. У цей час лунають слова ведучого.

Срібний дзвоник над краєм співає,

В синім небі лунає для нас.

Всіх дітей він до школи скликає

На навчання! У добрий нам час!
Сьогодні чудове і радісне свято —

День Знань. Перший дзвоник лунає!

Дітей в кожній школі зібралось багато,

І всіх — Україна вітає!


Ми сядемо за парти науки вивчати,

Учитись терпляче й сумлінно.

І будемо впевнено всі крокувати

По рідних стежках України.


Доріг на землі для людей є багато.

Є різні у світі дороги,

Але найсвітліша у будень і в свято

Веде до шкільного порога.


Щоб рідна і мила моя Україна

Міцнішала і процвітала.

Між інших держав щоб моя Батьківщина

У світі найкращою стала!


Сьогодні в нас свято, у кожного квіти,

Бо ж на свято всі з квітами завжди ідуть.

Вчителям нашим рідним даруймо їх, діти,

Бо вони своє серце для нас віддають!


Учні вручають квіти вчителям. Звучить музика.

Вчитель. Увага! Рівняйсь! Струнко!

Звучить Державний Гімн України. Усі співають.
Настане зараз довгождана мить,

З якої почнемо своє навчання.

Покличе дзвоник, срібно продзвенить —

І ми підем до класів без вагання!


Веселий дзвонику, співай

Щасливо, радісно і срібно

І про уроки всім повідомляй.

У добрий час, моя шкільна родино!



Дзвенить дзвоник, учні заходять до школи у визначено­му порядку й ідуть до своїх класів.




Мета: показати дітям красу і багатство української мови за допомогою народної творчості, творів письменників і поетів, викликати бажання вивчати рідну мову, милуватися її красою, виховувати любов до рідної мови, до своєї землі, свого народу.
Обладнання: клас святково прибраний вишитими рушни-ками, вишивками, в центрі – український вінок із назвою свята, на стінах вислови про рідну мову видатних людей, портрет Т. Г. Шевченка, прикрашений рушником.

Діти одягнені в український одяг. У руках – спечений коровай.


Вчитель: Дорогі діти, шановні гості! Сьогодні в нас незви-чайне родинне свято. Ми помандруємо у дивовижний світ слова. Кожен з нас відчує, що наше життя тісно пов’язане зі словом, з нашою мовою. Ми щасливі, що народилися і жи-вемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, ім’я якій – Україна. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші ба-тьки, тут наше коріння. І де б ми не були, скрізь відчуємо поклик рідної землі.

Шановні батьки, діти, гості! Запрошуємо Вас на хліб, на сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято рідної мови.


Діти кладуть коровай на столі.
В полях цвітуть волошки сині,

В садах співають солов’ї.

Ми живемо на Україні,

Ми дуже любимо її.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

Кохаю край наш дорогий,

Що зветься Україна.

Вітчизні хочу я своїй

Зрости достойним сином.

Земля Подільська – рідний наш краю

Кращого в світі, мабуть, не має.

Яблуні білі, сяйво калини,

І неповторна пісня Вкраїни.


Все тут миле, серцю близьке,

Щебет птиць і яблунь цвіт.

Гомонить, співа Хмельницький

Місто сонячне моє.


Люби, шануй, піднось до зір

Її пісні і мову.

Нема солодшої, повір,

За неї пречудову.


Пісня «Наша мова» (сл. В. Кленца, муз. М. Ведмедері.)

1. Тепла, як сонячна днина,

Добра, неначе весна,

Мова віків України.

Казка її чарівна.

2. Мова – усміхнена квітка,

Радість весела, дзвінка.

Гарна, як небо улітку,

Ніжна, як пісня струмка.

3. Мова – джерельна криниця,

Райдужно-сонячний цвіт.

Це українська зірниця,

Що зачаровує світ.
Вчитель. Діти, чи можемо ми оволодіти знаннями, не знаю-чи рідної мови?

Діти: Ні!
Вчитель. Послухайте, як про нашу українську мову гарно висловлювались видатні письменники, науковці.
А Вкраїни мова –

Мов те сонце дзвінкотюче,

Мов те золото блискуче,

Все: і давність, і обнова –

Українська мова.
Ой, яка чудова українська мова!

Не загинула вона в течії віків.

Мова солов’їна, мова колискова

Рідного народу і моїх батьків.

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!


Як то гарно, любі діти!

У вікно вам виглядати!

В ньому все: тополя, квіти,

Сонце й поле біля хати.

На оте вікно ранкове,

Що голівки ваші гріє,

Схожа наша рідна мова

Цілий світ вона відкриє!

Бережіть її, малята,

Бо вона віконце миле,

Що колись до нього мати

Піднесла вас, посадила.


Рідна мова в рідній школі.

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче і миліш?
Всі: Рідна мова! Рідна мова!

Перші матері слова,

Перша пісня колискова
Колискові пісні
Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Вчителька нас говорити

Й ненька моя мила.


Як розлучимось з тобою,

Як забудем голос твій,

І в Вітчизні дорогій

Говоритимем чужою?!


В кого думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:
ВСІ: В рідній школі рідна мова!

Вчитель. У народу немає скарбу більшого, як його мова. Той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі. Мово рідна! Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро, Краса народу нашого.
Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.


Тато мені каже:

З книгою дружи, -

Рідну мову, синку,

Завжди бережи.

Мову ту, що люди

Рідною зовуть,

Ти ніде й ніколи

Синку, не забудь!

Рідну мову й пісню

Завжди серцем чуй,

Як Вітчизну й матір

Їх люби, шануй.


Раз казала мені мати:

«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх,

Щоб у серці ти зберіг»

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну.

Вчитель: У кожного народу – своя мова. Вона для нього найрідніша, найдорожча. Але жодній мові світу не було так важко, як українській. Нашу мову принижували, не давали їй розвиватися, неодноразово забороняли, знищували, навіть, букварі, щоб українські діти не могли вивчати рідну мову. Протягом багатьох років українська мова, пісні, книги були заборонені. А робилося це ось з якою метою: якщо знищити мову, зникне і сам український народ, не існуватиме України, як держави.
Інсценізація:

Автор: Такий гарний край, сонячний, багатий, а вона йде та плаче, сльози витирає. Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї немає місця.

Діти: Що ти робиш тут, бідна дівчино?

Укр. мова: Прогнали мене. Може, ви мене шануватимете і не дозволите, щоб мене забули?

Діти: Яка бідна і заплакана! Яка сумна сирота! Куди вона йде? Чому так гірко плаче? Хто ти, дівчино?

Укр. мова: Я – українська мова. Мене виганяють з України. Я блукаю і не маю спокою.

Діти:Бідна мово, заходь до нас. Ти будеш з нами жити, опо-відати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти до-поможеш пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми зна-ли, хто ми, чиї діти.
Укр. мова: Бачу, що ви мене шануєте, лю­бите, не забуває-те. Тоді я буду жити у ваших серцях і устах.

Дітки, дружіть із мовою

І вивчайте її гаразд.

Не вважайте мене примусовою,

Полюбіть, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить

Все, як пишеться і вимовляється,

Все, як пісня, в мені звучить.

Я журлива, а також піднесена.

Тільки фальш для мене чужа.

В мені — душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова в мені душа.
Українська мова –

Давня й молода

Світить рідне слово,

Як жива вода.

Звідки воно взялось –

Діло не просте…

В душу засівалось,

І в душі росте.


Солов’їну, барвінкову,

Колискову – навіки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина – так, як мама,

Мова кожного із нас.


Вчитель: Незважаючи на перипетії історії, на тяжку долю українського народу, у нас від народження закладено при-родний гумор. У гуморесках, примовках та в інших веселих історіях сміхом і доте­пом переливається рідна мова.
Як Василько «відпочився»

Писав із табору Василько:

«Нових у мене друзів стільки!

Я, мамо, добре «відпочився»,

І апельсинів тут наївся,

І накупався, як ніколи!

Пеши. Вітаєм. Я й Микола».

А мама так йому писала:

«Без тебе вдома скучно стало.

Але тобі на користь море,

І ми зустрінемося скоро...

Ти молодець, що «відпочився», —

Коли б ще й грамоти навчився!»

Вчитель: Наша мова – гарна і багата, гармонійна і щира, як і душа українського народу. Люди наші завжди славились працелюбністю, добротою, веселою вдачею, а ще мелодій-ними піснями. Бо в Україні завжди співали всі, дорослі й ді-ти, ніколи пісня не сходила з вуст людини, бо з нею легше жити, у ній можна передати любов і тугу, щастя і радість, свої мрії і надії. Давайте заспіваємо українських пісень.
Батьки співають українську народну пісню

Інсценізація пісні «Грицю, Грицю, до роботи…» - вико-нують діти.
─ Грицю, Грицю, до роботи!

В Гриця порвані чоботи...


─ Грицю, Грицю, до телят!

В Гриця ніженьки болять...


─ Грицю, Грицю, молотити!

Гриць нездужає робити...


─ Грицю, Грицю, рубай дров!

Кахи-кахи! Нездоров...


─ Грицю, Грицю, роби хліб!

Кахи-кахи! Щось охрип...

─ Грицю, Грицю, іди їсти!

─ Ой, чекайте, де б тут сісти!



Вчитель: Українці – народ багатий. І пісню заведе, і гумо-реску дотепну розкаже, і гру цікаву запропонує. Ось і я про-поную пригадати народну гру «А ми просо сіяли».

Гра «А ми просо сіяли..»

Учитель. Лише та людина грамотна, яка вивчає мову, пра-вильно нею користується. Тільки що ви грали у народну гру. А зараз ми пограємо у мовну гру. У мене в руках кві-тка. Кожен з вас відриває пелюсточку, на якій записано ре-чення чи словосполучення, в якому допущено помилку. По-трібно знайти їх та виправити.
Наша мова калинова,

І ласкава, і медова,

І багата, і не бідна –

От що мова наша рідна.

Розцвітай же, рідне слово!

І в родині, і у школі,

Й на заводі, і у полі

Пречудесно, пречудово, -

Розцвітай же, слово.

Вчитель: До перлин української мови належать скоромов-ки, прислів’я, приказки. Віками їх складав народ, вони на-вчали людей мудрості. Пригадаємо деякі з них.

Учні розказують.

Вчитель: В нашій мові і загадок багато, їх люблять відгаду-вати не тільки діти, а й дорослі.

Відгадування українських народних загадок.
Немає України без калини,

Як і нема без пісні солов’я;

А ми народ – зернина до зернини,

В біді і в щасті – ми одна сім’я.


Без рушників немає України,

Як без любові і життя нема.

Душа без мови – мовби та руїна,

Пуста і мертва, холодно-німа.

Немає України без вербиці,

Без сивого Славутича-Дніпра.

Нап’юся живодайної водиці,

В ній зачерпну любові і добра.



Вчитель: Любіть, діти, нашу мову, народ, Україну. Нехай міцніє незалежність, кращає добробут народу, розцвітає мо-ва.

Мово рідна моя, не мовчи!

Мово, веселим струмочком біжи

І об’єднай всі джерельця малі.

Про Україну усім розкажи —

Дивний, чарівний куточок землі.
Мово, струмочки в ріку об’єднай,

Дужим потоком течи серед квіт

І на Землі зазвучи, заспівай,

Щоб прислухався до тебе весь світ!


Я із калини сопілку зроблю,

Щоб розбудити ранкову зорю.

Мову свою я всім серцем люблю,

Нею співаю я і говорю.

Мовою рідною славлю я день,

Працю і хліб, що лежить на столі.

Скільки звучить українських пісень

В різних куточках святої Землі!


Батьки співають пісню «Одна калина за вікном, одна родина за столом…»
Мово прекрасна моя, не мовчи,

Не загубись поміж іншими ти.

А соловейком весняно звучи,

Сміло, крилато у світі лети!

Сил набирайся і гордо злітай,

Благословляю тебе на політ!

Мово чарівна, звучи і співай,

Щоб прислухався до тебе весь світ!



Пісня «Рідна мова»

Розвивайся, звеселяйся,

Моя рідна мово,

У барвінки зодягайся,

Моє щире слово.

Колосися житом в полі,

Піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти

Мудрі і веселі.
Щоб на все життя з тобою

Ми запам’ятали,

Як з колиски дорогої

Мовоньку кохали.


Вчитель. Шановні батьки, вчителі, гості! Ми будемо раді і щасливі, якщо ви залишите у своїй пам’яті згадку про сьо-годнішню зустріч, а у своєму серці – велику любов і поша-ну до нашої рідної, невмирущої, могутньої, прекрасної ук-раїнської мови. А на закінчення спробуємо всі разом дібра-ти слово у вірші про чарівну мову.
Щоб розумним і мудрим стати, треба рідну мову... (знати).

А щоб вміти говорити, треба рідну мову ... (вчити!).

Знає кожен з нас чудово — не прожити нам без ... (мови).

Рідна ж мова пелюсткова, мудра, світла, ... (світанкова).

І дзвенить щодня і в свята, бо вона така... (багата).

І така джерельно чиста наша мова ... (промениста).

Чарівна і калинова наша мова ... (веселкова).

В ній такі слова чудові, хліб і сіль на ... (рушникові).

В ній в віках батьки і діти, як без мови в світі... (жити)?

Понад світом хай лунає, хай ніхто ... (не забуває)

Рідну мову українську, мудру, щедру... (материнську).

Своєї мови не цурайтесь, ні в грізні, ні в щасливі дні.

Любіть її завжди, пишайтесь, хай долі будуть у вас ясні!
НОВОРІЧНИЙ РАНОК



Мета: виявити здібності дітей, їхній творчий потенціал, розвивати зв’язне мовлення, пам’ять, мислення, удоско-налювати навички виразного читання, виховувати почу-ття дружби, взаємовиручки.
Обладнання: клас прикрашений кульками, сніжинками, новорічними малюнками, в центрі – прибрана ялинка.
На шкільне новорічне свято

Ми просимо вас радо

Тут будуть побажання,

Веселощі, гуляння.


Всіх дітей до залу

Просимо ласкаво.

Гляньте, як ялинка

Світиться яскраво.

Від душі прийміть вітання

І найкращі побажання.

У здоров’ї жити всім:

І дорослим, і малим.


За вікном біліє сніг,

Падають сніжинки.

А у залі гомін, сміх,

Бо ж прийшла ялинка.


Веселіш від всіх на світі

Новорічне свято стрінем.

Щоб раділи разом з нами

Наші тата, наші мами.


Здрастуй, ялинко!

В новорічний день

Всі ми під ялинкою

В хоровод підем.


Пісня «Круг ялинки».

У просторий світлий зал

Всіх ялинка кличе.

Зустрічають діти в нас

Свято новорічне.
Приспів:

В дружнім колі ми йдемо

І співаєм дзвінко.

Дуже гарно танцювать

Дітям круг ялинки.
Всюди сяйво золоте,

Іграшок багато,

З Новим роком всіх гостей

Будемо вітати!

Приспів.
Люди, люди, дивина!

Щезла стежка…

Де вона?

Що за диво? –

Все село білим пухом занесло…

Дива зовсім тут нема –

Це в село прийшла … (зима)
Зима! Зима! Усякий знає,

Вона холодною буває.

Летять, кружляють, як пушинки,

Легкі, білесенькі сніжинки.


Міста чистенькі, білі села

Зима і радісна, й весела.

Кружляють вальс сніжинки ніжні,

Зима пухка і білосніжна.


Вибігають сніжинки і співають пісню
Ми в небі народилися

Сніжиночки малі,

А нині ми спустилися

До рідної землі. 2р.

Веселими, грайливими

Літаєм навкруги

І стелим білі килими

На поле, на луги 2р.
Хай живиться водицею

Вся матінка-земля.

Щоб буйною пшеницею

Прославились поля. 2р.
Мороз у лід озера кута,

Зима, тоді всі кажуть, люта.

А як насуне хмара сива,

Зима по-своєму красива.


І особлива, і чарівна,

Як королева чи царівна.

Гілок од інею не видно,

Тоді вона, звичайно, срібна.


(Із-за ялинки з’являються зайчата.)

1-й зайчик: Ой, хто це? Я тебе боюся!

2-й зайчик: А я тебе!

1-й зайчик: Не бійся, я тебе не з’їм!

2-й зайчик: Як добре, що ми зустрілися. Тепер нам ніхто не страшний, бо, як каже наша заяча приказка, удвох і боя-тися легше. (Сміються)

1-й зайчик: Ні, не так: удвох і вовка перемогти можна.

2-й зайчик: Ти так думаєш? Ну, то дай лапку, ми тепер будемо завжди і скрізь удвох ходити, як брати.

1-й зайчик: Але я не вмію ходити. Я вмію тільки стрибати.
2-й зайчик: То будемо вдвох стрибати по цілім світі!

Ми маленькі зайченята.

Під сосною наша хата.

Тільки в лісі гілка хрусь,

Я уже кричу: «Боюсь!»
1-й зайчик: А тепер нас буде двоє.

Хоч маленькі ми обоє,

Та як поруч братик мій,

Навіть вовк нам не страшний.



На галявину вискакує Білочка.

Зайці: Ой-ой-ой! Вовк за нами біжить! Утікаймо!

Білочка: Ха-ха-ха! От страхопуди! Мене злякалися, а я ж менша від зайчика!

Я сміхунка-білочка,

В мене теплий кожушок.

Запасла горішків досить

Я на цілу зиму.

І як добре хто попросить,

То йому горішок скину.
Танцює танок з горішками.
Білочка: Гей, зайці, не бійтеся. Ходімо разом затанцюємо, щоб зігрітися.
Танцюють під пісню зайців.
1. Танцювали зайчики у гайку,

На сніжку біленькому, на сніжку.

Вибивали лапками гопака,

Хоч мела хурделиця, ще й яка!

2. Гарно побігайчикам – стриб та скік!

Зустрічали зайчики Новий рік.

Вибивали лапками гопака,

Хоч мела хурделиця, ще й яка!
Звірі! Діти! Схаменіться!

На годинник подивіться.

Рік Новий вже стоїть на порозі,

А Дідусь іще в дорозі.

Який же буде Новий рік,

Як Діда ще нема?

Хто зможе з святом привітать?

Ну хто, скажіть мені?

А подарунки всім роздать?

А засвітить вогні?


Діти: Дідусю Морозе, Снігурко! Ау!

Не гайте ні хвилинки!

Поспішайте на шкільну

Новорічну ялинку!


Вибігає баба Яга.

Баба Яга: (Дістає телефон) Алло! Лопухи! Лопухи! Я – Ромашка! Потрібна допомога! Сама не впораюся! Даю ко-ординати: 20 кроків на північний захід і 30 кроків – на пів-денний схід. Прямо до ялинки. Я вас там чекаю.

Діти, ви мене кликали? Я – Снігурка.


Діти: Ні, ти не Снігурка.

наступна сторінка >>