28 вересня 2008 Р. Виповнюється 90 років від дня народження видатного українського педагога - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Чернівецька область Заставнівська районна державна адміністрація... 1 29.83kb.
Вшанування 135-річчя від дня народження гната мартиновича хоткевича 1 132.33kb.
Урочисте відзначення 125-річчя видатного вітчизняного піаніста і... 1 22.18kb.
Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку в 2013/2014... 1 140.35kb.
Років від дня народження Єгора Хомича Мовчана (1898-1968),українського... 1 33.93kb.
Лінійка до 120 –річниці з дня народження видатного українського математика М. 1 24.58kb.
Розпорядження від 10 травня 2007 року №192 Про підготовку та відзначення... 1 63.97kb.
Шпак, Віктор Повернення Миколи Глущенка // Урядовий кур'єр, 2011. 1 46.53kb.
1-3 квітня 2013 року 1 9.12kb.
Розпорядження голови районної державної адміністрації від 13 січня... 1 27.52kb.
Майстер Генріх 1 33.43kb.
Лекція Соціально-психологічний клімат у колективі вчителів початкових... 1 26.24kb.
Таращанський 1 219.63kb.

28 вересня 2008 Р. Виповнюється 90 років від дня народження видатного українського - сторінка №1/1



28 ВЕРЕСНЯ 2008 Р. ВИПОВНЮЄТЬСЯ 90 РОКІВ ВІД ДНЯ

НАРОДЖЕННЯ ВИДАТНОГО УКРАЇНСЬКОГО ПЕДАГОГА
ВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА СУХОМЛИНСЬКОГО

Доброго дня, вельмишановна шкільна громадо!

Вас вітає оргкомітет шкільної бібліотеки.28 вересня в нашій країні відзначався черговий ювілей – 90 років від дня народження видатного українського педагога,вчителя, письменника, Василя Олександровича Сухомлинського.

Сьогоднішня радіогазета – данина світлої пам’яті великого гуманіста.

Василь Олександрович говорив: «Людина на­роджується не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ми по праву можемо сказа­ти, що Сухомлинський залишив по собі незглади­мий слід, він належить до найвидатніших поста­тей світової педагогіки. З його ім'ям пов'язані збагачення і піднесення педагогічної науки XX ст. Велика, самобутня спадщина вченого з плином часу привертає дедалі більшу увагу.

Народився Василь Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в с. Василівка Олександрійського повіту Херсонської губер­нії (тепер Кіровоградська область) у селян­ській родині. Він був другою дитиною в сім'ї, яка мала чотирьох дітей. Умови, в яких зрос­тав майбутній педагог, були дуже складними: революція, зміна урядів, громадянська війна, невдалі спроби колективізації, голодомор 1933 , насильницька колективізація.

В ці роки село в Україні виживало завдяки віковим патріархальним традиціям з їх відда­ністю народній моралі, родині, природі. Воно спиралося передовсім на трудові цінності й традиції: невпинна і тяжка праця, самообме­ження, відповідальність стали тим стрижнем, який допомагав людям вистояти, в тому чис­лі й сім'ї Сухомлинських, а Сухомлинському-юнаку – ще й наполегливо вчитися, шукати своє місце в житті.

Василь Олександрович дуже любив дітей. Тому і став педагогом. 35 років свого жит­тя віддав школі, був і вчителем, і директором. Су­хомлинський - заслужений учитель України.

Письменник Іван Цюпа присвятив В.О.Сухомлинському повість «Добротворець». Зі сторінок книжки Сухомлинський постає як людина й педагог в усій своїй чарівли­вості високого обдарування. Він - особистість, наділена рідкісними душевними якостями. Був привітним, уважним, чуйним, доброзичливим, скромним, щирим у ставленні до своїх колег і вод­ночас ерудитом, енциклопедистом, енергійним, діяльним та принциповим. Відзначався великою вимогливістю, передусім, до себе.

Іван Цюпа з любов'ю пише про реальну люди­ну, котра по краплині, до останку віддала своє га­ряче серце дітям.

Повість охоплює в часі життя і діяльність Сухомлинського від народження й до останку. Не можна без душевного хвилювання читати про останні дні педагога. Підірване на війні здоров'я особливо підупало навесні 1970 року. Уже смертельно хворий Василь Олександ­рович не тільки не полишає роботи, а й до ос­танніх хвилин живе і турбується школою, діть­ми, вчителями, їхніми клопотами та проблема­ми. А тим часом сили невідворотно танули... Жаль і туга огортали серце. Адже ще багато ли­шилося нереалізованих творчих задумів. Скіль­ки ще хотілося б написати книг! Та й треба кон­че побудувати нове приміщення школи, завер­шити розпочатий експеримент про ранній розу­мовий розвиток дитини, захистити докторську дисертацію, до якої все вже готове тощо. Відчу­вав, що міг зробити значно більше, ніж зробив. Нестерпно важко розлучатися з вимріяним, виношеним... Старенька мати, дізнавшись про не­дугу сина, принесла з Омельника пиріжків з ка­линою, які він так любив у дитинстві. І не здогадувалася, що вони останні.

Зірка Василя Олександровича згасла на 52 році життя. Але життя його не закінчилось у той скорботний вересневий день.

Після 1970 р. почався новий етап біографії педагога – «життя після смерті». Це стосуєть­ся його 48 книг, 500 наукових статей, більше як 1500 оповідань і казок для дітей. Спадщи­на В. О. Сухомлинського розійшлася по всьо­му світу, живе своїм життям. На початок XXI ст. вийшло 65 його творів тиражем близько 15 млн примірників. Вони перекладені на 59 мов народів світу. Найпопулярніша книга «Серце віддаю дітям» має 55 видань на 32 мовах народів світу.

Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинсько­го глибоко вивчається в Україні, Росії, бага­тьох країнах світу. Створена і активно працює Українська асоціація імені Василя Сухомлин­ського (1991), Міжнародне тавариство послідов­ників Сухомлинського (1990). В Павлиській середній школі, що носить його ім'я, з 1975 р. функціонує педагогічно-меморіальний музей В. Сухомлинського.

Своєю невтомною копіткою працею, яскравим творчим горінням він заслужив високе визнання і шану в су­часників та нащадків.

Людину звеличує її праця. Ініціатива, творчий запал, національна самосвідомість, справжній патріотизм - це вимоги нашого часу. Дерзай, тво­ри, не зупиняйся на досягнутому!

Мудрий педагог лишив своїм нащадкам 10 мо­ральних заповідей про те, чого не можна робити:

1. Не можна ледарювати.

2. Не можна сміятися над старістю і старими людьми; про старість треба говорити тільки з по­вагою.

3. Не можна заходити в суперечку з шановани­ми людьми, зокрема старшими від себе.

4. Не можна виявляти невдоволення тим, що в і тебе немає якоїсь речі.

5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі.

6. Не можна робити того, що осуджують старші.

7. Не можна залишати старшу рідну людину са­мотньою.

8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших.

9. Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особ­ливо літня людина, тим паче жінка.



  1. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

Дбати про щастя інших було лейтмотивом жит­тя великого вчителя. Ось його життєве кредо: «Дорогі мої! Я буду жити й працювати заради вас, доки в моїх грудях б'ється серце. Ніякі високі звання ані титули не зіпсують мене. Я залишуся таким, як був досі. Найвище звання на світі - бу­ти Людиною. Бути Людиною і дбати про щастя інших».



Тож прислухаймось до порад мудрого педагога, наслідуймо його приклад у власному житті, збагачуймось духовно, вивчаючи його безцінну творчу спадщину.