День ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на чаес тетяна Літвінова - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Про заходи з підготовки та відзначення Дня вшанування учасників ліквідації... 1 7.58kb.
Розпорядження міського голови україна луцький міський голова розпорядження... 1 96.67kb.
Звіт №2 про результати проведення процедури запиту цінових пропозицій... 1 63.49kb.
Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 5 листопада... 1 37.35kb.
Розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації... 1 36.83kb.
Червоне намисто пам 1 41.39kb.
Розпорядження голови облдержадміністрації від 05 листопада 2012 року... 1 47.01kb.
Основні заходи, що проводитимуться 26 квітня 2013 року у смт. 1 13.31kb.
Кодексу Української рср, Закону України «Про статус та соціальний... 1 13.4kb.
Розпорядження голови путивльської районної державної адміністрації 12. 1 67.35kb.
Про затвердження плану заходів з нагоди Дня вшанування учасників... 1 74.55kb.
Науково-технічна бібліотека укрдазт 1 73.34kb.
Таращанський 1 219.63kb.

День ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на чаес тетяна Літвінова - сторінка №1/1
День ушанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
Тетяна Літвінова,

студентський Медіа-центр

Університету «Україна»

Ми всі добре пам’ятаємо жахливі події, що сталися 1986 року. Ці події немов закарбувалися в нашій пам’яті. Адже 26 квітня 1986 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС (ЧАЕС) сталася аварія, і ця аварія є найбільшою катастрофою в історії атомної енергетики. Усім нам добре відома ця дата – день Чорнобильської трагедії, яку ми ніколи не забудемо. Але мало хто знає, що 14 грудня відзначається день ушанування учасників ліквідації наслідків аварії (ЛНА) на ЧАЕС. Саме 10 листопада 2006 року Указом Президента України було засновано таку пам’ятну дату.

У цей день, 14 грудня 2012 року, до Університету «Україна» завітав Тимченко Олександр Юрійович. Він ‒ учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року. Так сталося, що О. Тимченко у грудні 1986 року був секретарем Прип’ятського міськкому комсомолу. Пропрацював на цій посаді до 1988 р. А з 1991 по 1993 роки Олександр Юрійович працював начальником бюро у відділі міжнародних зв'язків та інформації. Нині він ‒ голова міжнародної громадської організації «Пам'ять без кордонів», також обіймає посаду директора української студії батального мистецтва.

Олександр Юрійович прийшов до нас для того, щоб презентувати фільм «Чорнобиль. 3828». Режисером документального фільму є Сергій Заболотний, знято цей фільм на студії «Телекон» у 2011 році. Фільм присвячується Дню ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і розповідає про долі ліквідаторів чорнобильської аварії, яких було 3828 осіб. Розповідь ведеться від імені Валерія Стародумова, який був учасником радіологічної розвідки під час ліквідації. Він також разом із іншими учасниками ЛНА встановлював прапор на вентиляційній трубі 3-го енергоблоку після очищення покрівлі від радіоактивних уламків.

Монолог головного героя фільму: «Коли мене питають: «Із чим у мене асоціюється Чорнобиль?» Я відповідаю: «Із дзвоном (зі звичайним дзвоном, яким ми сигналізували один одному про закінчення зміни і про можливу небезпеку)… І ще – з маленьким накопичувачем, який кожен із нас носив на грудях, як маленький хрестик. Це такий лічильник життя. Кожен вечір з нього знімали показники та відмічали в журнал отримані за день дози. Потроху вона збільшувалася і підходила до гранично допустимого порогу – 25 бер. Після чого людину зобов’язані були вивести із зони, чи як ми казали «списати в утиль». Цікавий це був поріг. Деякі свідомо через нього переступали – не брали із собою накопичувач на складні завдання. Розуміючи, якщо їх спишуть, – новачки, не маючи досвіду, вимушені будуть починати роботу наново. Інші просили тих, хто йде на зміну, брати їх накопичувачі з собою. Ми не відмовляли. Нащо тримати за спиною ненадійну людину? Тому цим приладом вимірювали не тільки рівень радіоактивності, а й рівень людської гідності».

Після перегляду фільму студенти Університету «Україна» поцікавилися, чи здійснюються екскурсії до Чорнобиля. На це запитання О. Тимченко відповів: «Звичайно, є. Якщо у вас з’являться бажання побувати в м. Прип’яті, то я думаю, ми зможемо це організувати».

Пам’ятаючи про сумну долю тих мужніх чоловіків, які робили все можливе та неможливе, ми вшанували пам'ять учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС хвилиною мовчання.

Цей захід відбувся завдяки ініціативі начальника управління навчально-виховної роботи університету Вєдєнєєвої Ольги Анатоліївни:

‒ Подібні заходи ми плануємо провести і 26 квітня. У цей день ми запросимо Салганика Хема Єлізаровича. (Він є українським кінодраматургом. Заслужений працівник культури України (1984). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1989). Член Національної Спілки кінематографістів України). Також нам би хотілося, щоб був присутній на цьому заході Лябах Микола Іванович – головний редактор газети «Вісник Чорнобиля» (Головний редактор газети «Бюлетень екологічного стану зони відчуження та зони безумовного відселення». Лауреат Премії Міжнародної конфедерації журналістських спілок «За мужність та професіоналізм»; Почесна Грамота Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки «За великий особистий внесок у роботу по визначенню радіоактивного опромінення на здоров’я людей та навколишнє середовище»). Тут ми плануємо тематичні зустрічі за інтересами: для студентів-журналістів – це Микола Лябах; для майбутніх екологів та біологів – це Сєдов Михайло Олександрович, який є головним директором Науково-виробничого об’єднання «Прип’ять – господар 30-ти кілометрової зони» (У 1986 році він переїхав до Чорнобиля та зайняв керівну інженерну посаду. Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Був куратором будівництва санпропускника в Семиходах, що в Чорнобилі. Один із «його» реакторів «витримав» 43 роки без жодної аварії). А для більш широкої аудиторії плануємо зустріч зі Стародумовим Валерієм Михайловичем (У 1986 Валерій Стародумов керував групою дезактивації на 4-му блоці ЧАЕС. Очолював ДП НАЕК «Енергоатом» протягом 1996-1997 рр. Головний герой фільму «Чорнобиль. 3828»).

(«Стародумов Валерий Михайлович был один из тех троих, кто водружал флаг на трубу 3-4 блоков (7 ноября 1986 года в годовщину Октябрьской революции группа рабочих подняла красное знамя СССР на трубе над реактором. В «перестроечной» прессе утверждали, что это партийное начальство хотело выслужиться перед ЦК КПСС и погнало рабочих «на верную смерть». Радиационный фон был ужасным. Я спросил: «Валера, зачем ты это делал?». Он ответил: «Хотелось»…)



http://www.km.ru/news/opyt-chernobylya-ne-byl-uchten-na-fukusime

Спливає час. Ті люди, що були учасниками ліквідації наслідків аварії, з кожним роком полишають нас. Вони віддали своє здоров’я, а дехто і життя, заради нашого здоров’я, заради майбутнього своїх родин, заради майбутнього всього суспільства, яке буде завжди вдячно згадувати їх. Бо саме завдяки їхньому героїзму ми зараз можемо милуватися красою України, що, як справжня мати, вміє народити та виховати справжніх Синів-патріотів, яких не злякати та не зламати нічим.