Діагностика творчої уяви старших дошкільників. Яценко Тетяна Володимирівна - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Психологічна діагностика обдарованих дошкільників 1 144.56kb.
Уява як невід ’ ємна складова творчої діяльності 1 22.79kb.
Особливості сформованості творчої уяви у дошкільників з підвищеним... 1 146.92kb.
Сценарій українських вечорниць «сонцесяйнакалита» 1 84.25kb.
Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край Харків 4 1175.36kb.
Опис досвіду «Нетрадиційні техніки, як засіб розвитку творчої уяви... 1 119.77kb.
«Розвиток гуманних почуттів дітей у спілкунні з вихователем» 1 62.69kb.
Тимков Олексій Володимирович; Палеха Юлія Володимирівна; Мясищева... 1 34.34kb.
Укладач: Яценко Т. В. Яценко Т. В 3 492.36kb.
Погоджено: Методист, який відповідає за психологічну службу району 2 515.63kb.
Сутність гри як засобу фізичного виховання старших дошкільників 1 46.82kb.
Практичне заняття: Пізнавальні процеси: пам’ять, уява 6 747.9kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Діагностика творчої уяви старших дошкільників. Яценко Тетяна Володимирівна - сторінка №1/1
Діагностика творчої уяви старших дошкільників.
Яценко Тетяна Володимирівна – аспірантка Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України, лабораторії психології обдарованості.
Базовий компонент дошкільної освіти як концептуальний документ, що визначає перспективні напрямки розвитку дошкільної освіти, поставив перед педагогами безліч завдань, одне з яких – так організувати і так спланувати роботу дошкільного закладу, щоб вона сприяла розвитку життєздатності дітей як головної здатності, забезпечити сформованість тих психологічних новоутворень, які б сприяли переходу дитини до нової форми соціальної активності. Саме новоутворення віку свідчать про досягнення певного рівня психічного розвитку дитини.

Так, уява є центральним психологічним новоутворенням дітей дошкільного віку (Виготський Л. С., Ельконін Д. Б., Давидов В. В. та ін). Якщо проаналізувати Державні програми навчання і виховання дітей дошкільного віку, то уваги цьому психічному процесу приділяється якнайменше. Традиційно складена і традиційно існуюча у нас система дошкільного виховання і навчання фактично не містить в собі (або містить в недостатньому ступені) спеціальних заходів, спрямованих на послідовний і систематичний розвиток у дітей уяви. В цих умовах уява розвивається в основному лише стихийно і в результаті, як правило, не досягає високого, а нерідко навіть и задовільного рівня свого розвитку. Причиною такої ситуації є складність самого процесу розвитку уяви. І, як зазаначає Кравцова О.Є., уяві неможливо навчити так само, як ми навчаємо дітей складати числа або писати літери. Основним і найбільш радикальним засобом виходу з цього положення, звичайно ж, є зміна змісту і методів навчання, їх спеціальна орієнтація на розвиток у дітей здатності до творчості.

В наш час багато важливих для розуміння психологічної природи уяви питань залишаються без відповіді, особливо це стосується ранніх етапів розвитку творчості. Як тільки заходить мова про джерела творчості, психологи починають суперечити один одному. Так, в зарубіжній психології існують із цього приводу різні точки зору. Торренс Е. П., наприклад, вважає, що творчість проявляється у дітей тільки після 5 років, а за даними Андрюса Е., «пік творчості» у дітей припадає на 3,5–4,5 роки. Розбіжність тут глибша, ніж може здатися на перший погляд: рік, навіть пів року, в житті дитини – це дуже великий проміжок часу, так як вона розвивається швидко, і постійно включаються в дію нові і нові психологічні механізми [1].

На думку вітчизняних психологів перші прояви уяви спостерігаються у 2,5–3 роки, тому що саме в цьому віці дитина починає діяти в уявній ситуації, з уявними предметами. Виникає це, перш за все, в грі. Спостерігаючи поведінку дітей в грі, деякі психологи вважали, що в грі лише виявляється уява дитини, яка просто спочатку властива їй. Проте Виготський Л. С. довів, що в грі не виявляється, а з'являється уява дитини. Поряд з репродуктивною уявою, образи якої стають складнішими (наприклад, під час слухання оповідань, казок, перегляду ілюстрацій до них) розвивається продуктивна уява, що дозволяє дитині створювати нові образи відповідно задуму. Репродуктивна, або творча уява вперше з’являється у дошкільників після 5 років і стає центральним психологічним новоутворенням віку [2].

Відомо, що вся діяльність людини пов’язана з творчістю. Як відмічає Виготський Л.С., творчість дуже важлива для загального розвитку і дозрівання особистості дитини. Творчість – поняття багатогранне і широке, тому вивчити процес творчості складно. Виготський Л.С. та Кудрявцев В.Т. розглядають уяву як психологічну основу творчості. Тому, вивчаючи уяву дитини, можна проникнути в ядро її творчості і сприяти гармонійному розвитку особистості.

Проблемі формування і розвитку уяви дошкільника приділяється достатньо уваги лише останні роки, з’явились роботи Дьяченко О.М., Кравцової О.Є., Сапогової О.Є., Новлянської З.Н., Кудрявцева В.Т. та інших дослідників.






Ольга Михайлівна Дьяченко (1948-1998 рр..) - доктор психологічних наук, член - кореспондент Російської академії освіти (РАО), завідувачка лабораторією психології здібностей Центру сім'ї і дитинства РАО, науковий керівник програми "Розвиток", лауреат премії уряду РФ в області освіти. Вона народилася 16 серпня 1948 р. У 1966 р. вступила на психологічний факультет МГУ ім. М. В. Ломоносова і у 1971 р. закінчила його з відзнакою. Вона була улюбленою ученицею Венгера Л. А. Після закінчення університету він запросив її до свєї лабораторії в НДІ дошкільного виховання, де у 1975 р. вона захистила під його керівництвом кандидатську дисертацію, а у 1990 р. докторську. Після смерті Венгера Л. А. у 1992 р. вона стала повноправним спадкоємцем його справи, очоливши його лабораторію. Ольга Михайлівна продовжувала і творчо розвивала традиції наукової школи, яка по праву може називатися школою Венгера - Дьяченко.

Дослідження пізнавального розвитку дошкільників привели Дьяченко О. М. до створення оригінальної концепції творчої уяви. В основі цієї концепції лежить розуміння уяви як специфічної вищої психічної функції, розвиток якої відбувається через опанування особливих засобів. Такими засобами можуть виступати образи, моделі, символи, а також мова.

Значним науковим внеском Дьяченко О. М. є розробка проблеми індивідуальних особливостей уяви, її залежності від особистісних якостей дітей. В результаті досліджень вона прийшла до виділення і розрізнення двох видів уяви - пізнавальної і емоційної. Дьяченко О. М. - авторка багаточисельних праць з психології дітей дошкільного віку, програм, посібників з розвитку дітей, збірок і вправ, у тому числі "Уява дошкільника ", "Психічний розвиток дошкільників", "Розвиток уяви дошкільників", "Дидактичні ігри по розвитку розумових здібностей дошкільників" та ін.

З метою діагностики рівня розвитку творчої уяви Дьяченко О. М. пропонує використовувати індивідуальні завдання за модифікованим варіантом методики Торренса Е. П. – домалювати задану фігуру так, щоб вийшла картинка (всього 16 фігур – по одній на окремій карточці; запропоновані фігури мають вигляд контурів елементів наочних зображень або простих геометричних фігур різного ступеня схожості з наочними зображеннями (рис.1).



Інструкція: "Подивись, у мене тут багато чарівних листочків. На кожному листочку намальована фігурка. Ти можеш, як чарівник, перетворити цю фігурку на будь-яку картинку. Для цього ти домальовуй до фігурки все, що захочеш, але так, щоб у тебе вийшла красива картинка. Хочеш трохи побути чарівником?"

Рис 1 Зразки картинок.



Аналіз виконання завдання.

0 тип. Цей тип вирішення характеризується тим, що дитина ще не приймає завдання на побудову образу уяви з використанням заданого елементу. Вона не домальовує заданий елемент, а малює поруч щось своє (вільне фантазування).

1 тип. При першому типі вирішення дитина домальовує фігуру на картці так, що виходить зображення окремого об’єкту (дерево, будинок, м’ячик тощо), але зображення контурне, схематичне, в якому немає деталей.

2 тип. При цьому типі вирішення також дитиною зображується окремий об’єкт, але з різноманітними деталями.

З тип. Дитина може зображувати окремий об’єкт. Але вже включає його в який-небудь уявний сюжет (будинок стоїть на галявинці з деревами і квітами тощо).

4 тип. Дитина зображує декілька об’єктів за уявним сюжетом (наприклад, дівчинка гуляє з собачкою).

5 тип. При цьому типі задана фігура використовується якісно но-новому. Якщо в 1 – 4 типах вона виступала як основна частина картинки, яку малювала дитина (круг – голова, трикутник – дах будинку тощо), то в даному випадку фігура включається як один з другорядних елементів втілюваного дитиною образу уяви (наприклад, трикутник – вже не дах будинку. А грифель олівця, яким дівчинка малює картинку). При такому типі вирішення має прояв свобода використання запропонованих елементів для побудови образу уяви.




Кравцова Олена Євгеніївна.

Доктор психологічних наук (1996), професор кафедри проектуючої психології (2002). Директор Інституту психології ім. Л.С. Виготського Російського державного гуманітарного університету (РДГУ). Член Вченої ради РДГУ, член Дисертаційної ради з психологічних наук. Фахівець в області психології розвитку і вікової психології.

У своїх дослідженнях Кравцова О. Є. відзначає, що після кризи трьох років, в дошкільному періоді розвитку починається процес, який може бути названий першою стадією соціалізації в онтогенезі. Відмінною особливістю цієї стадії є те, що протягом цього періоду життя дитини відбувається становлення уяви як самостійної психічної функції [4].

На думку Кравцової О. Є., для вивчення розвитку уяви в дошкільному віці може бути використаний один показник: як дитина застосовує на практиці засвоєні системи еталонів, тобто чи є ці зразки і нормативи шорами, що обмежують її діяльність і перешкоджають розвитку її фантазії, або вони складають ту необхідну нормативну основу, на якій згодом будується уява і творчість дитини. Іншими словами, чи виступають засвоєні дітьми знання жорстко заданими відсталими нормами і шаблонами, або їх можна зарахувати до гнучких, динамічних уявлень, які змінюються і варіюються залежно від реальних умов і обставин.

З метою діагностики рівня розвитку творчої уяви Кравцової О. Є. пропонує використовувати ігрову методику "Де чиє місце?".

Особливістю запропонованої ігрової методики є те, що вона не тільки дозволяє визначити, наскільки у дитини розвинена творча уява, але і є засобом її розвитку.

Психологічний сенс даної методики полягає в тому, щоб подивитися, наскільки дитина зуміє проявити свою уяву в жорстко заданій наочній ситуації: піти від конкретності і реальності (наприклад, від питання дорослого), змоделювати в думці всю ситуацію цілком (побачити ціле раніше частин) і перенести функції з одного об'єкту на іншій.

Стимульний матеріал.

Для проведення цієї методики-гри підійде будь-яка сюжетна картинка (рис 2).

Біля всіх зображених предметів розташовані порожні кружечки. Для гри також знадобляться такі ж за величиною кружечки, але вже з намальованими на них фігурками. Всі зображені в кружечках фігурки мають своє певне місце на картинці.




Рис 2 Стимульний матеріал до методики "Де чиє місце?".



Ігрове завдання.

Дорослий просить дитину уважно розглянути малюнок і поставити кружечки в "незвичайні" місця, а потім пояснити, чому вони там опинилися.



Аналіз виконання завдання.

Залежно від рівня розвитку уяви діти можуть по-різному вирішувати це завдання.

Одні діти (перший рівень) зазнають значні труднощі, виконуючи завдання. Вони, як правило, розмыщують фігурки на їх "законні" місця, а всі пояснення зводять до наступного: собака в будці тому, що вона має бути там. Якщо ж дорослий сам поставить кружечки на "чужі" місця, то дитина весело сміятиметься, але пояснити, чому вони там опинилися, все одно не зможе. Якщо ж дорослому вдається добитися від дитини якихось пояснень, то вони будуть шаблонні і стереотипні: "Кішка на клумбі тому, що вона сховалася", "Собака в ставку тому, що вона сховалася" і тому подібне. Від кого і чому кішка або собака сховалися, діти при цьому рівні розвитку уяви відповісти не можуть.

Разом з тим ситуація корінним образом змінюється, якщо ми приберемо цілу картинку і, залишаючи тільки кружечки, поговоримо з дитиною про те, де і чому може знаходитися той або інший персонаж. У таких бесідах з дорослим діти, як правило, показують значно кращі результати, ніж при самостійному поясненні. Вони можуть придумати - правда, дуже короткі і нескладні - ситуації і історії (в основному за сюжетами знайомих їм розповідей і казок), що пояснюють незвичайне положення персонажів.

Інші ж діти (другий рівень) особливих проблем при виконанні цього завдання не будуть мати. Вони легко поставлять кружечки з персонажами на "чужі" місця, проте пояснення викликатиме у них труднощі. Деякі навіть почнуть ставити фігурки на їх місця, ледве ми попросимо розповісти, чому той або інший персонаж опинився на невідповідному місці.

Розповіді дошкільників з цим рівнем розвитку уяви, як правило, мають під собою реальний грунт, принаймні діти дуже стараються це довести. "Минулого року на дачі я бачив, як кішка залізла на дерево (розміщує кішку на дерево), тато мені розповідав, що собаки дуже люблять купатися (ставить собаку в ставок). По телевізору показували, що собака подружився з пташкою і пустив її до себе жити (ставить пташку в будку)" і тому подібне.

Якщо змінити завдання і попросити дітей пояснити, як розставив персонажі дорослий або інша дитина, то їх розповіді стануть змістовнішими і детальнішими, ніж тоді, коли вони самі ставили картинки і намагалися пояснити свої дії. Якщо ж прибрати велику картинку, то на відміну від дітей з першим рівнем розвитку уяви вони майже не реагуватимуть на це, тобто їх розповіді і пояснення не стануть якісно ні гірше, ні краще.

Діти з високим (третім) рівнем розвитку уяви без зусиль розмістять кружечки на "чужі" місця і будуть пояснювати свої кроки. Для них характерний такий етап, коли вони обдумують запропоноване дорослим завдання. Деякі навмисно відводять очі від картинки, задумливо дивляться в стелю, встають, щоб краще побачити зображення, примружуються і так далі.

Іноді цей етап завершується тим, що дитина бере на себе яку-небудь роль, виходячи з якої вона і вестиме пояснення. Наприклад: "Я чарівник, зараз я оживлю цю картинку", - а потім починається фантастична розповідь, що пояснює незвичайне місцезнаходження предметів. Або після деяких роздумів: "На столі лежала картинка, і ніхто не знав, що з нею робити. Але подув вітер (дитина починає дути), і всі предмети розбіглися". Далі слідує казковий сюжет.

Важливою особливістю в поясненнях дітей з високим рівнем розвитку творчої уяви є те, що вони зв'язують у своїй розповіді окремі епізоди, предмети і частини картинки в єдиний цілісний сюжет. Інша особливість в тому, що їм легше даються пояснення тоді, коли вони ставляють предмети самі, чим коли їх просять розповісти про предмети, розміщені кимось іншим.

Це, ймовірно, пояснюється тим, що ці діти в своїх діях керуються із самого початку задумом, він ними керує. Коли ж їм треба пояснити "чуже", то вони повинні проникнути в "чужий" задум, а цього діти в дошкільному віці, як правило, робити ще не уміють. Всі зображені в кружечках фігурки мають своє певне місце на картинці, ми ж просимо дитину уважно розглянути малюнок і поставити кружечки в "незвичайні" місця, а потім пояснити, чому вони там опинилися.

Формування уяви у дітей припускає відому свободу у використанні нормативів і зразків діяльності. Жорстко задані і некритично засвоєні дитиною системи зразків перешкоджають творчому вирішенню завдань, ведуть до одноманітних, стереотипних дій, перешкоджають прояву індивідуальності.

Таким чином, кажучи про розвиток уяви в дошкільному віці, можна використовувати ще один показник, а саме подивитися, як дитина застосовує на практиці засвоєні зразки і еталони, тобто чи є ці зразки "шорами", що обмежують її діяльність і що перешкоджають розвитку її уяви і фантазії, або вони складають необхідну основу, на якій згодом будуються уява і творчість дитини.

За результатами дослідження особливостей творчої уяви у 100 дітей старших груп дошкільних закладів, нами встановлено, що 6% старших дошкільників мають низькі показники цієї якості, тобто демонструють тільки 0 рівень, 48% - 1 рівень, 36% - 2 рівень, 9% - 3 рівень, 1% - 4 рівень. Дітей, що демонструють найвищий – 5 рівень не виявлено (Табл. 1, Рис. 3).

Таблиця 1

Результати дослідження особливостей сформованості творчої уяви

старших дошкільників.



Стать


Кількість обстежуваних дітей

Рівні сформованості творчої уяви

0

1

2

3

4

Хлопчики

64

7,8%

43,8%

35,9%

12,5%

0%

Дівчатка

36

2,8%

55,6%

36,1%

2,8%

2,8%

Всього

100

6%

48%

36%

9%

1%


Рис. 3 Порівняльний аналіз особливостей сформованості творчої уяви старших дошкільників різної статі.



Отже, за результатами дослідження можна зробити наступні висновки:

  • Низький (0 і 1) і високий (4) рівні сформованості творчої уяви частіше демонструють дівчатка.

  • Середній рівень (2 і 3) частіше демонструють хлопчики.

  • Середній бал сформованості творчої уяви у хлопчиків 1,53, а у дівчаток 1,47, що суттєво відрізняється і свідчить про те, що рівень розвитку творчої уяви хлопчиків вище, ніж у дівчаток.

Таким чином, отримані дані говорять про невикористані можливості у розвитку уяви дітей старшого дошкільного віку. Якщо не приділити відповідної уваги збагаченню образів уяви, розвитку її механізмів у дошкільному віці, це може призвести до її поступового згасання, що негативно позначиться на результатах шкільного навчання.
Використана література.

  1. Дьяченко О. М. Воображение дошкольника / Ольга Михайловна Дьяченко – М. : Педагогика, 1986. – 96 с. – С.87.

  2. Карабаєва І. І. Уява народжується в грі / Ірина Карабаєва, Світлана Ладивір // Дошкільне виховання. – 2007. – №10.

  3. Кравцова Е. Е. Психологические новообразования дошкольного периода развития : Дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.13 – / Кравцова Елена Евгеньевна. – М., 2002. – 106 с.

  4. Кравцова Е. Е. Психологическое содержание понятия "Социализация" в рамках культурно – исторического подхода Л. С. Выготского / Елена Евгеньевна Кравцова // Журнал практического психолога. – 2005. – №6.