Директива Ради 87/540/еес від 9 листопада 1987 р щодо доступу до використання перевізника товарів при внутрішньому І міжнародному тр - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Директива Ради 98/76/єс від 1 жовтня 1998 р про внесення поправок... 1 216.83kb.
Судді Балюк М.І. Справа №2/261 Заступнику голови Науково-консультативної... 1 88.59kb.
Довідка про хід підготовки та підписання Меморандумів про визнання... 1 38.72kb.
Директива ради від 16 липня 1983 року про внесення змін до Директиви... 6 1340.38kb.
Директива комісії №2010/26/єс від 31 березня 2010 року що вносить... 3 439.8kb.
Дослідження фазових рівноваг в квазікристалоутворюючій системі al–Cu–Ir... 1 17.48kb.
Розпорядження від 19 вересня 2013 року №59-р Про затвердження складу... 1 61.76kb.
Технічні вимоги продукти хімічні різноманітні 1 44.23kb.
Правила повітряних перевезень пасажирів І багажу 5 995.48kb.
Даний документ не містить роботу Її можна придбати всього за 35 гривень... 1 48.31kb.
Кодекс законів про працю України Кодекс введено в дію з 1 червня... 16 1567.42kb.
Тема облік праці та її оплати у бюджетних установах 3 538.2kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Директива Ради 87/540/еес від 9 листопада 1987 р щодо доступу до використання перевізника - сторінка №1/1
Директива Ради 87/540/ЕЕС від 9 листопада 1987 р. щодо доступу до використання перевізника товарів при внутрішньому і міжнародному транспортуванні та стосовно взаємного визнання дипломів, сертифікатів та інших свідоцтв офіційних кваліфікацій

Офіційний бюлетень L 322, 12.11.1987, стор. 20-24

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВТОВАРИСТВА

На підставі Договору, що засновує Європейське Співтовариство, і, у тому числі, Статті 75 Договору,

На підставі пропозиції Комісії (1),

На підставі думки Європейського Парламенту (2),

На підставі думки Економічного та Соціального Комітету (3),

Оскільки організація транспортного ринку є однією з необхідних умов впровадження загальної транспортної політики, передбаченої договором;

Оскільки вживання заходів, призначених для узгодження умов доступу до використання перевізника, спрямоване на досягнення вільного надання послуг і ефективного використання права відкриття справи;

Оскільки має бути забезпечене впровадження загальних правил, що регулюють доступ до використання перевізника товарів при здійсненні внутрішнього та міжнародного транспортування для підвищення рівня кваліфікації перевізників; оскільки таке підвищення спрямоване на зміцнення ринку, виключення можливостей надмірного доступу до структури і підвищення якості надаваних послуг в інтересах споживачів, перевізників та економки в цілому;

Оскільки задовільні результати були отримані при впровадженні Директиви Ради 74/561/ЕЕС від 12 листопада 1974 р. щодо допуску до використання дорожнього транспортного оператора при внутрішніх і міжнародних транспортних операціях (4) і Директиви Ради 77/796/ЕЕС від 12 грудня 1977 р., спрямованої на взаємне визнання дипломів, сертифікатів та інших свідоцтв офіційних кваліфікацій операторів транспортування товарів і операторів дорожнього перевезення пасажирів, включаючи заходи, призначені для ефективного використання права вільного відкриття справи (5);

Оскільки правила, що регламентують доступ до використання перевізника товарів, повинні, принаймні, охоплювати професійну компетентність перевізника; оскільки держави-члени можуть також підтримувати або встановлювати правила стосовно хорошої репутації або фінансового стану перевізника;

Оскільки, проте, немає необхідності включати до загальних правил, установлених цією Директивою, певну діяльність з транспортування з невеликим економічним ефектом, і оскільки транспортування за власний рахунок виключається з цих правил за визначенням; оскільки також здається доцільним передбачити можливе виключення зі сфери застосування цієї Директиви перевізників, що працюють виключно на судноплавних водних шляхах у межах своєї території, не пов'язаної з мережею судноплавних шляхів іншої держави-члена;

Оскільки немає необхідності у взаємному визнанні дипломів, сертифікатів та інших свідоцтв офіційних кваліфікацій для здійснення діяльності, що охоплюється цією Директивою, для забезпечення ефективної практики права відкриття справи;

Оскільки сертифікат професійної компетенції, виданий відповідно до положень цієї Директиви, стосовно доступу до використання перевізника, повинен бути визнаний державою-членом перебування як достатній доказ;

Оскільки держава-член, яка застосовує до своїх громадян певні вимоги щодо хорошої репутації та фінансового стану, повинні визнати відповідні документи, видані компетентним органом держави, громадянином якої є перевізник, або відкриття справи, як достатній доказ стосовно громадян інших держав-членів;

Оскільки, надалі, ця Директива повинна також застосовуватися до осіб, що працюють за наймом, яких стосується Постанова Ради (ЄЄС) № 1612/68 від 15 жовтня зі свободи пересування для працівників у межах Співтовариства (1), якщо держави-члени забезпечують доступ до використання, що охоплюється цією Директивою, або практики таких осіб залежно від їх професійних знань і кваліфікації;

ПРИЙНЯВ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

РОЗДІЛ I

Визначення та сфера застосування

Стаття 1

1. Доступ до використання перевізника товарів при транспортуванні внутрішніми та міжнародними водними шляхами повинен регламентуватися положеннями, прийнятими державами-членами відповідно до загальних правил, викладених у цій Директиві.

2. З метою виконання цієї Директиви:

- ' використання перевізника товарів водними шляхами ' означає діяльність, пов'язану з будь-якою фізичною особою або будь-яким підприємством, що перевозять товари внутрішніми водними шляхами, для найму або грошової винагороди, навіть, якщо таке використання здійснюється не на регулярній основі,

- ' підприємство ' означає компанії або фірми в межах Статті 58 Договору та групи і кооперативи операторів, метою яких є отримання справи від суднового агента для розподілу серед їх членів, незалежно від того, чи володіють такі групи або кооперативи правосуб'єктністю.

Стаття 2


Ця Директива не застосовується до фізичних осіб або підприємств, що використовують перевізника товарів водними шляхами з використанням суден з дедвейтом не більше 200 тонн при максимальній осадці.

Держави-члени можуть знижувати цю межу для всіх або деяких транспортних операцій або певних категорій транспорту.

Крім того, ця Директива не повинна застосовуватися до фізичних осіб або підприємств, що використовують пороми.

РОЗДІЛ II

Доступ до використання

Стаття 3


1. Фізичні особи або підприємства, які бажають використовувати перевізника товарів водними шляхами, повинні задовольняти умову професійної компетенції, якщо навіть вони є членами групи або кооперативу операторів відповідно до визначення в Статті 1 (2), або застосовувати використання винятково протягом конкретного періоду часу як субпідрядник іншого підприємства, що здійснює перевезення водними шляхами.

Якщо заявник є фізичною особою, яка не відповідає цій умові, то, проте, компетентні органи можуть дозволити йому використовувати перевізника товарів водними шляхами за умови, що він вкаже їм іншу особу, яка відповідає умові, що фактично управлятиме транспортними операціями на постійній основі.

Якщо заявник є підприємством відповідно до визначення в Статті 1 (2), одна з фізичних осіб, фактично керуючих транспортними операціями підприємства на постійній основі, має відповідати умові професійної компетенції.

2. Умова професійної компетенції повинна полягати у володінні компетенцією відповідно до стандарту, прийнятого владою або органом, призначеним для цієї мети кожною державою-членом у сферах, зазначених у Додатку. Необхідні знання повинні бути отримані або на відповідних курсах, або під час практичної роботи на підприємстві, що здійснює перевезення водними шляхами, або обома способами. Держава-член може звільняти власників певних дипломів від надання свідоцтва їх знань у сферах, зазначених у Додатку і охоплюваних вищезазначеними дипломами.

Після перевірки відповідних знань влада або орган, згідно з першим підпараграфом, видають сертифікат

3. Держава-член після консультації в Комісії звільняє від застосування цієї Директиви перевізників, що працюють виключно на судноплавних водних шляхах у межах своєї території, не пов'язаної з мережею водних шляхів іншої держави-члена. Практичний досвід, отриманий у транспортному підприємстві, звільненому від застосування цих умов, не заміняє сертифікат відповідно до параграфа 2.

Стаття 4

1. Держави-члени визначають термін роботи транспортного підприємства, звільненого від виконання Статті 3 (1), на тимчасовій основі, не більше одного року, і цей термін може бути подовжений не більше ніж на шість місяців в особливих належно оформлених випадках, у разі смерті або фізичної чи юридичної нездатності фізичної особи, що використовує перевізника або фізичну особу, яка відповідає положенням Статті 3.

2. Проте, компетентні органи держав-членів можуть, як виняток, постійно дозволяти у певних особливих випадках управління підприємством особою, яка не відповідає умові професійної компетенції відповідно до Статті 3, але яка має досвід не менше трьох років практичного повсякденного управління підприємством.

Стаття 5


Фізичні особи, що надали доказ того, що до 1 липня 1990 р. вони офіційно використовували у державі-члені перевізника товарів внутрішніми та міжнародними водними шляхами, для отримання сертифіката відповідно до Статті 3 (2) звільняються від обов'язку надавати доказ того, що вони відповідають викладеним умовам.

Стаття 6


1. Причини мають бути надані для будь-якого рішення, що скасовує застосування доступу до використання перевізника товарів водними шляхами, прийнятого компетентними органами держави-члена відповідно до заходів, вжитих на підставі цієї Директиви.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб компетентні органи відкликали дозвіл використовувати перевізника товарів водними шляхами у разі виявлення того, що умови, викладені в Статті 3, більше не виконуються, і, де доцільно, надавали достатній час для заміщення.

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб фізичні особи і підприємства, відповідно до цієї Директиви, мали можливість захищати свої інтереси відповідними засобами щодо рішення згідно з параграфами 1 і 2.

РОЗДІЛ III

Взаємне визнання дипломів, сертифікатів та інших свідоцтв офіційних кваліфікацій

Стаття 7


Держави-члени повинні визнавати сертифікати відповідно до другого підпараграфа Статті 3 (2), видані іншою державою-членом, як достатній доказ професійної компетенції.

Стаття 8


1. Якщо держава-член ставить до своїх громадян певні вимоги щодо хорошої репутації та відсутності неспроможності, то ця держава повинна приймати як достатній доказ стосовно громадян інших держав-членів, не порушуючи параграфів 2 і 3, виписку із судового протоколу чи еквівалентного документа, виданого компетентним судовим або адміністративним органом у країні громадянства перевізника чи заснування підприємства, яка показує, що умови виконуються.

2. Якщо держава-член ставить до своїх громадян певні вимоги щодо хорошої репутації, і докази, що такі вимоги виконуються, не можуть бути надані за допомогою документів відповідно до параграфа 1, то ця держава повинна приймати як достатній доказ щодо громадян інших держав-членів сертифікат, виданий компетентним судовим або адміністративним органом у країні громадянства перевізника чи заснування підприємства, який показує, що вимоги виконуються. Такі сертифікати повинні стосуватися конкретних фактів, що розглядаються як релевантні державою перебування.

3. Якщо документ, необхідний відповідно до параграфів 1 і 2, не видається державою громадянства чи заснування підприємства, то такий документ може бути замінений заявою під присягою або офіційною заявою, зробленою особою перед компетентним судовим або адміністративним органом, або, де доцільно, перед нотаріусом держави громадянства цієї особи чи заснування підприємства; такий орган або нотаріус повинні видати сертифікат, який засвідчує достовірність заяви під присягою або офіційної заяви. Заява щодо неспроможності може бути також зроблена перед компетентним професійним органом цієї держави.

4. Документи, видані відповідно до параграфів 1 і 2, не повинні видаватися раніше, ніж за три місяці до пред'явлення. Ця умова також повинна застосовуватися до заяв, зроблених відповідно до параграфа 3.

Стаття 9

1. Якщо держава-член ставить до своїх громадян певні вимоги щодо фінансового стану, і якщо як доказ потрібен сертифікат, то ця держава повинна приймати сертифікати, видані банками держави громадянства або заснування підприємства, чи іншими органами, призначеними цією державою, як еквівалент сертифікатів, виданих у межах своєї території.

2. Якщо держава-член ставить до своїх громадян певні вимоги щодо фінансового стану, і якщо доказ виконання таких вимог не може бути наданий за допомогою документів відповідно до параграфа 1, то ця держава повинна приймати як достатнє свідоцтво щодо громадян іншої держави-члена сертифікат, виданий компетентним адміністративним органом у державі громадянства або заснування підприємства, і що свідчить про виконання відповідних вимог. Такі сертифікати повинні стосуватися конкретних фактів, які розглядаються як релевантні державою перебування.

Стаття 10

Статті 7, 8 і 9 повинні також застосовуватися до громадян держав-членів, які, відповідно до Постанови (ЄЄС) № 1612/68, повинні розглядатися як особи, що працюють за наймом, якщо діяльність відповідає Статті 1 цієї Директиви.

РОЗДІЛ IV

Заключні положення

Стаття 11

1. Держави-члени повинні вжити заходи, необхідні для забезпечення відповідності цій Директиві, до 30 червня 1988 р. Вони повинні негайно інформувати про це Комісію.

Вони повинні забезпечити відповідність первинної верифікації стандартів компетенції зі Статтею 3 до 1 липня 1990 р.

2. Держави-члени повинні передати Комісії тексти основних положень національних законів, прийнятих у сферах, які охоплюються цією Директивою.

Стаття 12

Ця Директива призначена для всіх держав-членів.

Виконано у Брюсселі, 9 листопада 1987 р.

Від імені Ради

Президент

B. HAAKONSEN

(1) Офіційний бюлетень № C 351, 24. 12. 1983, стор. 5.

(2) Офіційний бюлетень № C 172, 2. 7. 1984, стор. 8.

(3) Офіційний бюлетень № C 248, 17. 9. 1984, стор. 40.

(4) Офіційний бюлетень № L 308, 19. 11. 1974, стор. 18.

(5) Офіційний бюлетень № L 334, 24. 12. 1977, стор. 37.

(1) Офіційний бюлетень № L 257, 19. 10. 1968, стор. 2.

ДОДАТОК


ПЕРЕЛІК ТЕМ ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 3 (2), ДЛЯ ЯКИХ НЕОБХІДНО НАДАТИ СВІДОЦТВО ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

Знання, які беруться до уваги для визнання професійної компетенції, повинні стосуватися, принаймні, тем, зазначених нижче. Ці теми мають бути детально описані та визначені або затверджені компетентними національними органами. Суть теми повинна бути такою, щоб вона була зрозуміла особам, освітній рівень яких відповідає рівню закінченого обов'язкового навчання.

A. Теми, задовільне знання яких необхідне перевізникам, призначеним для використання тільки при здійсненні внутрішніх транспортних операціях.

1. Законодавство

Основи цивільного права та комерційного, соціального і податкового законодавства, знання яких необхідне при використанні перевізників, зокрема:

- контракти в цілому,

- контракти з перевезення, зокрема, відповідальність перевізника (суть та межі),

- комерційні компанії,

- рахунки підприємств,

- норми безпеки праці та суспільної безпеки,

- податкова система.

2. Комерційне та фінансове управління підприємством

- методи розрахунків та фінансування,

- калькуляція кошторисів,

- система вартості та термінів перевезення,

- комерційний облік,

- страхування,

- інвойси,

- транспортні агенти.

3. Доступ до ринку

- положення, що стосуються до використання,

- фрахтова система,

- транспортні документи

4. Технічні стандарти та технічні аспекти роботи

- технічні характеристики суден,

- вибір суден,

- реєстрація,

- дні простою та їх оплата.

5. Безпека

- положення законів, правил або адміністративних актів, що стосуються судноплавства

- запобігання аваріям і заходи, які необхідно вжити у випадку аварій.

B. Теми, знання яких необхідне у випадку використання перевізників, призначених для участі у міжнародних транспортних операціях.

- теми, зазначені в A,

- положення, які застосовуються до водних перевезень між державами-членами та між Співтовариством і державами, які не є членами, і є частиною національних законів, стандартів Співтовариства та міжнародних конвенцій і договорів, зокрема, тих що стосуються фрахту і вартості та умов перевезення,

- правила та формальності замовників,

- основні правила водного руху в державах-членах.