Філософський факультет - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Філософський факультет - сторінка №1/20


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Затверджено

Вченою Радою філософського факультету

Протокол № 129/7

Від „24” грудня 2010 року


ПРОГРАМИ ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН

ДЛЯ ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ ЗА НАПРЯМОМ „ФІЛОСОФІЯ”

ДЛЯ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РІВНІВ

МАГІСТР”, „СПЕЦІАЛІСТ”


Затверджено

на засіданні приймальної комісії

Львівського національного університету

імені Івана Франка

21.02.2011р. (протокол № 13)



ЛЬВІВ-2010
ПЕРЕЛІК ПРОГРАМ З ФАХОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗА НАПРЯМОМ „ФІЛОСОФІЯ”



Назва дисципліни

Сторінка

1. Програма з дисципліни „Історія античної філософії”

3

2. Програма з дисципліни „Історія середньовічної філософії”

15

3. Програма з дисципліни „Історія філософії Нового часу”

54

4. Програма з дисципліни „Історія філософії ХІХ-ХХ ст.”

60

5. Програма з дисципліни „Історія української філософії”

87

6. Програма з дисципліни „Логіка”

93

7. Програма з дисципліни „Онтологія”

108

8. Програма з дисципліни „Метафізика”

114

9. Програма з дисципліни „Діалектика”

123

10.Програма з дисципліни „Гносеологія, епістемологія і праксеологія”

125

11. Програма з дисципліни „Філософія свободи”

135

12. Програма з дисципліни „Філософія і методологія науки”

140

13. Програма з дисципліни „Соціологія”

143

14. Програма з дисципліни „Феноменологія, герменевтика”

155

15. Програма з дисципліни „Семіотика”

160

16. Програма з дисципліни „Філософія історії”

169

17. Програма з дисципліни „Соціальна філософія”

174



1. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

ІСТОРІЯ АНТИЧНОЇ ФІЛОСОФІЇ”


Курс античної філософії відкриває першу сторінку Всесвітньої історії філософської думки. Його засвоєння прокладає студенту дорогу до глибокого ознайомлення з головними філософськими школами, напрямками, славетними філософами, котрі своєю діяльністю започаткували і намагалися вирішити важливі проблеми, які стосувалися пізнання світу, буття людини, смислу її існування, а також цілої низки морально-етичних проблем. Історія філософії є історією інтелектуального розвитку людства, а тому гортаючи її сторінки, ви пройдете школу духовного збагачення, засвоєння інтелектуальної культури минулого, що слугує фундаментом для сучасного і майбутнього.
Тема 1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ЯК НАУКИ

Специфіка історико-філософського знання і його науковий статус. Історія філософії як процес пізнання та вирішення науково-філософських проблем. Головні методологічні засади і принципи історико-філософського дослідження. Історіографії історії філософії. Філософський текст як об’єкт наукової рефлексії. Історико-філософський факт і способи його тлумачення. Роль і місце інтерпретації в історико-філософському дослідженні. Основні історичні концепції історії філософії як специфічної форми наукового знання. Історія філософії і філософія. Значення історико-філософського знання для розвитку філософії і наукового пізнання. Філософія у системі духовної культури людства.


Тема 2. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ У КРАЇНАХ БЛИЗЬКОГО СХОДУ, ІНДІЇ ТА КИТАЮ

Філософія Стародавнього Китаю. Народження філософської думки і її культурно-історичні передумови. Старокитайська релігія і міфологія – дофілософські форми суспільної свідомості і їх роль у виникненні філософії. Класичні китайські книги освіченості і моралі. Головні філософські школи: 1) Конфуціанство. 2) Монізм. 3) Школа закону (“фа-цзя”). 4) Даосизм. 5) Школа імен (“мін-цзя”). 6) Школа “інь-янь” (натурфілософи). Філософія Конфуція. Небо і духи. Погляди на суспільство. Етичне вчення. Ідеал людини. Управління. “Виправлення імен.” Вчення про знання. Історичне значення конфуціанства. Школа моністів. Вчення про небо і його волю. Заперечення долі: Любов. Народ. Управління. Проблема війни і миру. Взаємовідношення традиції і закону. Проблема знання. Філософія Лао-Цзи. Вчення про Дао і його світ. Діалектика Дао. Вчення про буття і небуття. Знання. Етичний ідеал в даосизмі. Управління. Соціальний ідеал. Заперечення воєн. Історичне значення даосизму. Школа закону (“фа-цзя”). Проблема традиції і новаторство. Управління. Правитель.

Староіндійська філософія. Історико-культурні передумови становлення та виникнення індійської філософії. Ведична література. Релігія брахманізму та її вплив на виникнення філософії. Письмові пам’ятки. Система веданти. Вчення про Брахму і світ. Людська душа. Вчення про смисл життя. Містично-ідеалістичний елемент Веданти. Філософія Санкхья. Засади буття. Пізнання. Система Вайшешики. Вчення про атоми. Вчення про людину. Буддизм. “Чотири святі правди” про терпіння та визволення. Метафізичні проблеми. Буття. Людина. Нірвана. Етичні проблеми. Історична доля буддизму. Матеріалістична система чарвака – локаята. Критика Вед і релігії. Смертність душі. Вчення про першопочатки. Проблема свідомості. Етичне вчення . Пізнання. Система Йога. ЇЇ філософія.

Філософія країн близького Сходу: Вавілон і Ассірія. Шумерська міфологія. Релігія семітів. Аркадо-вавілонська міфологія. Початки наук. “Бесіда пана і раба.”

Єгипетська філософія. Джерела. Староєгипетська міфологія. Початки наук. Проблема людини. Вчення про Бога. Космогонія.
Тема 3. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ В АНТИЧНОМУ СВІТІ

Культурно-історичний простір розвитку античної цивілізації. Формування полісу і його значення в античній історії. Економічні та політичні обставини. Антична демократія. Релігійне життя. Грецька міфологія як духовний феномен.

Гомер і його космогонія та теогонія. Соціоантропоморфізм. Проблема долі.

Гесіод. Проблеми космогонії та теогонії у поемах Гесіода “Теогонія”, “Праці і дні”. Від хаосу до космосу. Етичний елемент у поемах Гесіода. Проблема першопочатку. Значення епічної поезії як передфілософії.

Орфізм і його міфічна концепція творення світу. Орфічний міф про Діоніса-Загрея і його творення Зевсом людини із попелу. Філософські рефлексії орфіків і їх значення для подальшого розвитку філософії.

Лірична поезія. Відкриття людської індивідуальності і духовного світу. Значення грецької лірики для формування філософського мислення.

“Сім мудреців.” Феномен мудрості і її змістові рамки. Гноми мудреців. Етико-філософські рефлексії. Образ мудреця.

Східний елемент і його значення для формування старогрецької філософії.

Періодизація філософії у Стародавній Греції. Європейська духовна культура і антична філософська традиція.

Філософія як витвір еллінського генія. Історична доля філософської спадщини.


Частина перша.

Тема 4. ІОНІЙСЬКА (МІЛЕТСЬКА) ФІЛОСОФІЯ ПРИРОДИ (НАТУРФІЛОСОФІЯ).

Перший філософський напрямок і його представники. Фалес із Мілету. Особа Фалеса (640-546рр. до Р.Х.). Що є філософування? Початкові філософські рефлексії. Проблема першопочатку: “Усе з води.” Гілозоїзм. Поняття “фісіса” як об’єкта філософських розмислів. Зміст основних гномів (афоризмів) Фалеса. Історична оцінка діяльності Фалеса.

Анаксімандр (610-546рр. до Р.Х.). Життя і діяльність. Апейрон – першопочаток всього. Його характеристика. Твір “Про природу”. Виникнення світу. Космогонія і космологія. Походження життя. Наукові здогадки Анаксімандра. Створення першої географічної карти і небесного глобуса. Оцінка Арістотеля. Світовий закон справедливості. Значення філософської спадщини.

Анаксімен (585-528/5рр. до Р.Х.). Повітря – першопочаток існуючого. Механізм творення тіл. Принцип згущення і розрідження. Космогонія. Метеорологічні погляди. Єдність мікро – і – макрокосмосу. Гегелівська оцінка Мілетської філософії. Натурфілософська традиція і подальший розвиток античної філософії.
Тема 5. ГЕРАКЛІТ ІЗ ЕФЕСУ (520-466рр. до Р.Х.).

Життя і діяльність. “Темний” філософ. Метафоричний стиль філософської мови. Першопочаток: “Усе із вогню.” Ріка – образ дійсності. Принцип: “Усе тече – усе змінюється.” Діалектика. “Принцип боротьби” (“війна батько усього”). Гармонія протилежностей. Вчення про Логос (розум) світу і його функції. Світ як космос. Людина – мікрокосмос. Логос душі. Етичні рефлексії. Гносеологічні ідеї. Пізнання як процес. Оцінка Арістотеля і Гегеля. Історичне значення філософії Геракліта.


Тема 6. ІТАЛІЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ. ПІФАГОР І ПІФАГОРЕЙСЬКИЙ СОЮЗ.

Піфагор (570-496рр. до Р.Х.). Особа мислителя. Джерела піфагореїзму. Орфізм. Піфагорейський союз і піфагорейський спосіб життя. Дефініція філософії. Число як першопочаток і основа буття. Число і звук (акустика). Теорія музики. Містика чисел. Вчення про протилежності. Ідея міри та гармонії. Джерело гармонії. Космос і його побудова. Космологічні здогадки Піфагора. Вчення про душу. Метемпсихоз (переселення душі). Теорія пізнання. Етика. Політичні ідеї. Піфагорейська традиція і подальший розвиток античної філософії. Послідовники Піфагора: Філолай із Кротона, Алкмеон Кротонський, Гіппас із Метапонту, Архит Тарентський і подальший розвиток ними науково-філософських ідей Піфагора. Піфагор і Платон. Історичне значення піфагореїзму для розвитку світової філософії і науки.
Тема 7. ЕЛЕЙСЬКА ФІЛОСОФСЬКА ШКОЛА

Духовні витоки елеатизму. Зміна духовних орієнтирів філософської рефлексії. Представники елеатизму.



Ксенофан із Колофону (570-480рр. до Р.Х.). Особа Ксенофана і його діяльність. Філософська поема “Про природу”. Проблема походження релігії. Критика антропоморфізму. Теологічний монізм Ксенофона. Ідея єдиного бога. Онтологічні пошуки. Гносеологічні рефлексії. Неабсолютний характер людського знання. Відносність істини. Перша спроба абсолютизації раціонального способу пізнання. Ксенофан і подальший розвиток елеатизму.

Парменід із Елеї (540 480рр. до Р.Х.). Життя і творчість. Філософська поема “Про природу”. Онтологічні рефлексії: відкриття буття. Буття і небуття. Головні характеристики буття. Тільки буття є. Принцип тотожності буття і мислення: “мислити і бути є одне й те ж.” Розходження з іонійцями і Гераклітом. Теорія пізнання Парменіда. Два шляхи пізнання: “шлях істини” і “шлях людських уявлень” (картина світу “докса”). Абсолютизація розумового ступеню пізнання і дискредитація чуттєвого пізнання. Становлення засад раціоналізму і метафізики. Друга частина поеми: співвідношення істинного і неістинного світів. Оцінка філософії Парменіда Гегелем і Хайдеггером. Філософія Парменіда у контексті розвитку світової філософії.

Зенон з Елеї (490-430рр. до Р.Х.). Суть вчення Зенона. Народження діалектики. Апорії Зенона і їх функціональне навантаження. Суть апорій: “Дихотомія”, “Ахілл швидконогий”, “Стріла” і “Стадій”. Заперечення істинності чуттєвого пізнання. Формування логічної проблематики у філософії Зенона. Неможливість відтворення суперечливої сутності буття у логічно несуперечливій формі. Аргументи Арістотеля проти Зенона. Апорії Зенона і сучасні проблеми логіки і математики. Філософія елеатів як новий щабель розвитку філософського теоретичного мислення.
Тема 8. МОЛОДШІ ФІЛОСОФИ ПРИРОДИ (V ст.)

Емпедокл із Агрігента (496-430рр. до Р.Х.). Особа. Поеми “Про природу” і “Очищення.” Теорії матерії. Вчення про чотири “корені” світу. Світові сили: “Любов” і “Ворожнеча.” Фази космічного циклу. Космогонічні ідеї. Інтуїтивні здогадки про рух світла. Теорія пізнання: принцип “подібне пізнається через подібне.” Реабілітація чуттєвого рівня пізнання. Теорія чуттєвого сприйняття. Проблема зародження життя і органічна доцільність у природі. Наукові здогадки Емпедокла. Бог і моральне добро. Історичне місце Емпедокла.

Анаксагор із Клазомени (500-428рр. до Р.Х.). Творчий шлях. Теорія матерії. Вчення про гомеомерії. Дефініція гомеомерій. Принцип: “все в усьому”. Проблема якісної визначеності буття. Вчення про світовий Розум (Нус) як активний, діяльний принцип оформлення буття. Закиди Платона і Арістотеля. Космогонічні ідеї. Походження життя. Психологія. Теорія пізнання. Принцип “протилежне пізнається через протилежне.” Звинувачення в атеїзмі. Історичне значення філософії Анаксагора.
Тема 9. АНТИЧНИЙ АТОМІЗМ

Джерела і зміст античного атомізму. Витоки: фігура Левкіппа.



Демокріт (460-371рр. до Р.Х.). Життя та творча спадщина філософа. Попередники. Атомістична теорія матерії. Вчення про атоми і порожнечу. Головні властивості атомів. Рух – спосіб існування атомів. Закиди Арістотеля. Атомістична теорія світобудови. Атомістична космологія. Макрокосм і мікрокосм. Вчення про причиновість. Фаталізм. Випадковість. Гносеологія Демокріта. Вчення про два види пізнання – “світле (істинне)” і “темне.” Взаємодія розуму і відчуттів у процесі пізнання. Вчення про “первинні” і “вторинні” якості. Проблема істини. Вчення про “образи” (“ейдола”). Світ людини. Походження і розвиток людей. Душа. Життєві орієнтири. Етико-соціальні ідеї Демокріта. Мораль і право. Суспільство і держава. Лінгвістичні рефлексії. Філософія Демокріта у контексті світової філософії та її вплив на розвиток науки наступних віків.
Тема 10. СОФІСТИКА

Історичні передумови формування софістичної філософії. Софістика як явище культури і філософський напрямок. Філософія на шляху від космосу (природи) до людини та суспільства. Відкриття риторики як практичного і доказового красномовства. Гегелівське визначення софістики. Хто вони софісти? Софісти як просвітники античності. Освіта і навчання як визначальний фактор формування і розвитку людини. Індивід і суспільство та держава. Можливість людини впливати на суспільні інститути. Головні Представники софістики. Два покоління софістів:



Старші софісти.

Протагор із Абдери (480-410рр. до Р.Х.). Особа Протагора, життя та творчість. Сенсуалізм. Релятивізм. Конвенціоналізм. Принцип: “людина є міра усіх речей…” Людина як суб’єкт суспільної діяльності, культури, пізнання і, знання. Гносеологія Протагора. Навчання ерістики. Два типи законів. Релігійні проблеми у філософії Протагора.

Горгій із Леонтини (483-375рр. до Р.Х.). Ідейні витоки вчення Горгія. Вплив елеатів. Проблема буття. Буття і мислення. Мислення і мова. Момент агностицизму і скептицизму. Негативна діалектика Горгія. Етика і право. Роль риторики. Сила слова.

Гіппій із Еліди (приб. 400р. до Р.Х.). Характер вченості Гіппія. Поділ законів на природні і встановлені людиною. Суспільно-політичні рефлексії.

Продік із Кіоса. Спосіб життя. Відношення до релігії. Ораторська діяльність. Оцінка діяльності Продіка у діалогах Платона. Розміркування про мову філософії.

Антіфонт (приб. 480р.) Активність у політичному житті. Життєва драма. Розрізнення двох видів законів. Відношення до держави і суспільства. Анархізм. Космологізм. Заперечення інституту рабства. Віра в силу слова. Лікувальні бесіди. Розміркування про людину.

Молодші софісти.

Алкідам (IV). Ораторська діяльність. Розміркування про рівність людей і заперечення рабства. Твір “Похвала смерті.”

Фрасімах (ІІ половина Vст. до Р.Х.). Оцінка діяльності мислителя у творі Платона “Держава.” Один із “тридцяти тиранів.” Етичний релятивізм. Захист права сильнішого. Принцип: “справедливим я називаю те, що корисне сильнішому.” Оправдання сили. Осуд алкоголізму і пияцтва.

Каллікл (приб. 400р. до Р.Х.).Обгрунтування ідеї права сильного. Хто вони “сильні”? Ідей нігілізму і анархізму.

Крітій (460-403рр. до Р.Х.). Оцінка вчення Платоном. Погляди на релігію. Походження богів. Роль виховання. Боротьба із пияцтвом.

Історична заслуга філософії софістів і їх вклад в розвиток теорії права, етики, державознавства. Повернення філософії обличчям до людини. Розвиток педагогічних ідей. Роль і місце софістичної освіти. Софістика і завершення періоду старогрецької філософії – досократики. Оцінка софістики Платоном і Арістотелем.


Тема 11. ФІЛОСОФІЯ СОКРАТА (469-399рр. до Р.Х.)

Епоха. Духовні та ідейні попередники. Особа мислителя. Історичний і літературний Сократ. Сократ як явище античного духу. Відношення до софістики. Сократичний поворот у філософії: на шляху від космосу до людини. Відкриття людини. Стиль філософування (бесіда). Філософське життя у спілкуванні. Що є предметом філософії? Пошук істини. Метод маєвтики і його складові. Відкриття індукції. Принцип: “пізнай самого себе.” Сократичне “незнання.” Філософія понять. Формування моральної філософії. Нова шкала цінностей. Що є чеснота? Етичний інтелектуалізм. Моральні закони. Найвище добро. “Даймоніон” Сократа. Філософ і суспільство. Релігійні погляди. Смерть Сократа. Істина вище від життя. Зустріч двох – геніїв Сократ і Платон. Історична доля вчення Сократа.


Тема 12. СОКРАТИЧНІ ШКОЛИ

Сократівська філософська традиція і подальший розвиток філософії. Головні сократичні школи: кініки, кіренаїки, мегарики.



Філософія кініків. Історичні та духовні передумови становлення та розвитку кінійської філософії.

Антісфен (444-366 до Р.Х.) – засновник школи. Навчання у Сократа. Походження назви школи. Творча спадщина. Спосіб життя та поведінки. Філософія як життєва мудрість. Теорія пізнання. Матеріалістичний сенсуалізм. Елементи релятивізму і агностицизму. Проблема загального і окремого. Етика Антісфена. Етичний ідеал. Виклик панівним етичним уявленням і законам полісу. “Антикультурна” традиція і заперечення прогресу.

Діоген із Сінопа (412-323рр. до Р.Х.). Портрет філософа. Кінічний спосіб життя. Радикальна вимога спрощення життя. Розрив з культурною традицією. Етика і антиетика Діогена. Прагнення до простоти. Проповідь аскетизму. Перші ідеї космополітизму. Гегель: “кінізм швидше спосіб життя, аніж філософське вчення.” Історичне місце кінізму у світовій філософії.

Філософія кіренаїків.

Арістіп із Кірени (430-365рр. до Р.Х.) – засновник школи. Суб’єктивний сенсуалізм “життя згідно з природою.” Проповідь гедонізму. Втеча від страждань. Смисл життя. Критерій добра і зла. Інші представники школи: Теодор – Атеїст, Гегезій, Аннікер. Проповідь відречення від світу. Розрив з традиціями. Проблема самогубства. Історична доля вчення кіренаїків.

Мегарійська філософія.

Евклід Мегарський (450-360рр. до Р.Х.) – засновник мегарської школи. Суть філософського вчення. Витоки ідей мегарійської філософії. Проблема загального (Одного). Суть діалектики (еристики).

Евбулід Мелетський (IV ст.). Автор перших софізмів. Логічні парадокси і їх суть. Діалектичний зміст парадоксів.

Стільпон із Мегари. Проблема всезагального. Проблема співвідношення мислення і мови. Обргунтування етики.


наступна сторінка >>