Газ у «врем’янку» ? Зась! «Дорогий газопровід розсварив сусідів» - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Газ у «врем’янку» ? Зась! «Дорогий газопровід розсварив сусідів» - сторінка №1/1
Шпола газ 2

Газ у «врем’янку» ? Зась!
«Дорогий газопровід розсварив сусідів» — так називалась публікація, вміщена в номері «Черкаського краю» від 5 грудня ц.р. Ішлося в ній передусім про недовіру селян до керівництва сільського кооперативу з газифікації — жителька села Васильків Шполянського району, зокрема, висловила своє невдоволення, що у їхньому кооперативі брались прокласти газову грубу біля двору за 5 тисяч гривень, а вийшло за 10, і гроші брали «з людей вибірково, як Бог на душу покладе». У публікації, яка розбирала скаргу «покроково», не звучали інші, більш загальні й більш важливі проблеми, які стосуються газифікації сіл. А вони гостро звучать і на прикладі Василькова.

Газ у двір провели, але користуватись теплом можуть не всі. Серед таких і Степан Фесун (вул. Пролетарська 116):

— Газ — це велике діло. І хоч віддали ми за все аж 30 тисяч гривень, але тепер у нас прогрес і комфорт. От тільки газове опалення проведено лише в нову хату, де живуть донька із зятем. А ми із дружиною для опалення досі мусимо використовувати дрова та вугілля. Газовики сказали, що газ на опалення нам «не положено», бо наша хата — це не «житлова площа» і встановлювати конвектори у нас не можна. Ну як це так? Ми тут уже тридцять років живемо — і «не житлова». Он у сусідніх Кримках і Лебедині так, а у Василькові чомусь не можна. Ну не можна ж так над людьми знущатись.

Автор цих рядків ставив це питання голові кооперативу «Васильківський» Миколі Солов’ю, який пояснив наступне. Хатина, у якій мешкає Степан Фесун, числиться «времянкою», яка не є окремим номером. Тому газовики законно відмовили Степану Фесуну у встановленні в ній газоопалювальних приладів.

— Господарю необхідно звернутись до бюро технічної інвентаризації (БТІ), виготовити на хату технічну документацію, тоді він зможе відкрити на неї окремий номер, навіть якщо вона у тому ж дворі, де вже є зареєстрований будинок. Їхній двір має адресу Пролетарська 116, а його хата отримає номер, припустімо, Пролетарська 116 А. Звичайно ж, це потягне за собою певні витрати, — роз’яснив Микола Соловей.

А от сусідці діда Степана, Ользі Бакалині (вул. Пролетарська 101), пощастило, що такої проблеми у неї немає. Зате є газ і … кілька тисяч боргу.

— Я розумію, що зараз у державі нема грошей, тому за проведення газу у селі ми мусимо платити самі. І обійшлось мені це «блакитне щастя» у добрі 20 тисяч. Я пенсіонерка і інших доходів, окрім пенсії, у мене немає. Кредити брати — борони Боже. Позичала у таких простих, як я сама, тож без процентів. Ще й досі людям кілька тисяч винна. Знову буду економити на всьому та жити на картопляній дієті. А інакше як мені із людьми розрахуватись? Але я все одно рада. Бо дрова і вугілля купувати — це теж недешево. Наприклад, треба на сезон 3 тони вугілля (1 тисяча 600 гривень тонна) та машину дров (ще 1 тисяча 400 гривень). Хоч-не-хоч, а 6 тисяч 550 гривень мусиш віддати. Тож мені проведення газу окупиться за кілька років, — розкрила свій «бізнес-план» баба Оля.

Прийшов газ і у оселю Наталії Літенської, касира кооперативу «Васильківський»:

— Хто газ не проводив, той не знає, як це важко і дорого. Тепер ми маємо у хаті газ, і це справді щастя, бо не треба купувати щороку вугілля і дрова, а старим людям ті дрова треба ще попиляти і поколоти. Як здоров’я вже нема, то доводиться наймати тих, хто попиляє і поколе. А ще треба дрова скласти, та щоразу у хату оберемки тягати і розпалювати. Я не жалкую, що провела собі газ, хоч і обійшовся він мені як і всім. (стояк — 10 тисяч гривень і ремонт обладнання більше 6 тисяч).

Проте багатьом васильківцям «блакитне щастя» не по кишені. Як-от Олександру (називати прізвище чоловік відмовився):

— Ми газ собі не проведемо, нема за що. У мене сім’я — дружина і діти. Я безробітний, і перебиваюсь випадковими заробітками. Звідкіля, скажіть, такій сім’ї, як моя, взяти оті 12-20 тисяч, а то й більше? І таких молодих сімей, де чоловік і дружина безробітні, у селі немало. І їм, як і нам, газ не «світить»!

Антоніна (ім’я змінене), ним жителька вулиці Кооперативна, з газовим стояком, але в іншій біді:

— А ми газ провели, але газом не користуємось, і мабуть, не скоро зможемо: неспроможні платити. Стояк ми маємо, за що заплатили десять тисяч, але газ у хату нам так і не підвели. Бо на нашу хату немає технічної документації. А щоб її зробити, спробуйте у БТІ од’їздить, і подивіться, у що вам це «щастя» виллється.

Щодо дорожнечі газифікації, то винні тут і самі члени кооперативу, — вважає приватний підприємець, фахівець із технагляду, колишній головний інженер Шполянського газового господарства Андрій Полудненко:

— У васильківському кооперативі організація шкутильгала на обидві ноги. Спершу до нього ввійшло більше 550 осіб, потім почався відтік. Бо серед усіх селян знайшлось чимало «мудрих», які для себе вирішили, що їм дешевше буде приєднатись до газопроводу вже після його будівництва.

А щодо того, що ледь не кожному здається, що його дурять, то досвідчені газівники мусять вести активну роз’яснювальну роботу та застосовувати дипломатію.



— Так, бува, допечуть, що аж хочеться сказати, що «людино добра, та тебе тут ніхто «об’єгорює», а ти така від народження», — продовжує Андрій Полудненко. — Ти їм пояснюєш: є державні будівельні норми, технологія, правила, умови, а вони тобі: «А чого мені кладете товстішу і дорожчу трубу, а іншим тоншу і дешевшу»? Довелось таким навіть анекдоти розказувати: «Усім жителям центру села кладемо товсту трубу, бо вони у вигідному місці живуть (до магазину й сільради ближче), а ті, що на околиці, і їм до центру далі, то їм «положено» тоншу трубу. Ви, напевно, будете сміятись, але селяни охочіше вірять таким «байкам», ніж правдивим поясненням. І до всього, такі «побрехеньки» напругу знімають, — роз’яснив Андрій Полудненко.

Володимир Лимаренко