Конкурсу «Учитель року 2013» - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Конкурсу «Учитель року 2013» - сторінка №1/3
Головне управління освіти і науки

Дніпропетровської облдержадміністрації

Дніпропетровський обласний інститут

післядипломної педагогічної освіти

Відділ освіти і науки Апостолівської райдержадміністрації

МАТЕРІАЛИ

учасника Всеукраїнського конкурсу « Учитель року — 2013»

у номінації « Фізика»

вчителя фізики

Ленінської ЗОШ І – ІІІ ступеня

Апостолівського району

Дніпропетровської області

Трус Олени Григорівни

2013

Голові


Оргкомітету Всеукраїнського конкурсу

« Учитель року — 2013

Колєснік Л. П.

Вчителя фізики

Ленінської ЗОШ І – ІІІ ступеня

Апостолівського району

Дніпропетровської області

Трус Олени Григорівни



Заява

Даю згоду на участь у Всеукраїнському конкурсі « Учитель року — 2013» у номінації « Фізика». З умовами конкурсу ознайомлена.



  1. 09. 2012 Трус О. Г.

Анкета

Учасника конкурсу « Учитель року — 2013»

  1. Прізвище, ім’я та по батькові:

Трус Олена Григорівна.

  1. Дата і місце народження : 6 вересня 1971 року, с. Ленінське, Апостолівського району, Дніпропетровської області.

  2. Домашня адреса, телефон: 53850, Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Ленінське, вул.. К. Маркса, буд. 59, 5-78-20.

  3. Паспортні дані: серія АМ, № 841645, виданий 22.03 2002 р. Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

  4. Ідентифікаційний код: 2618109143.

  5. Які навчальні заклади закінчили, у якому році ( курси, тощо):

Полтавський державний педагогічний інститут ім.. В. Г. Короленка, 1993 рік, спеціальність: фізика і математика.

  1. Місце роботи, телефон: Ленінська ЗОШ І – ІІІ ступеня, Апостолівського району, Дніпропетровської області, 5-73-78.

  2. Стаж роботи: загальний — 19 років

У тому числі педагогічний — 19 років

  1. Кваліфікаційна категорія: вища кваліфікаційна категорія.

  2. Звання —

  3. Відзнаки нагороди: Грамота районного відділу освіти ( 2000рік), Грамота головного управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

  4. Класи, в яких викладаю: з 7-го по 11-ий.

  5. Мова викладання: українська.

  6. Проблема ( тема) над якою працюю: розвиток пізнавальної активності учнів на уроках фізики засобами інтеграції природничих знань.

  7. Інноваційні форми роботи та технології, що використовуються: технології проблемного , розвивального, інтерактивного навчання, колективна та групова форми навчання.

  8. Навчальна література, якою користуюсь при підготовці до уроку: журнал « Фізика в школах України», бібліотека журналу «Фізика в школах України», збірники задач видавництва « Гімназія» для 7-11 класів, збірники задач видавництва « Ранок» для 7-11 класів, навчально-методичні посібники видавничої групи « Основа», « Електронний конструктор уроку», Інтернет-ресурси.



  1. Моє педагогічне кредо: поради Конфуція ( 2500 років тому):

  • Поєднувати нові ідеї зі старими перевіреними концепціями.

  • Вчитися тільки через діяльність.

  • Використовувати навколишній світ як клас для навчальних занять.

  • Використовувати в навчанні та викладанні музику та поезію.

  • Поєднувати фізичну працю з розумовою діяльністю.

  • Навчати того, як треба вчитися, не обмежуючись тільки навчальними фактами.

  • Пристосовуватись до індивідуальних потреб учнів із різними стилями навчання.

  • Формувати моральні цінності та ввічливість.

  • Створювати всім рівні можливості.



В осінню замріяну пору народжена я на цей світ,

Щоб жити у злагоді й мирі із совістю, богом, людьми.

Зачарована осіннім листопадом мріями за вітром лину.

Я живу закохана у світ цей, кожну мить ціную в часі плину.

Світ навколо нас безмежний, вічний, впізнаваний й зовсім неповторний.

У краплиночці роси на ніжній квітці цілий Всесвіт сяє неозорий.

Заворожена цим дивним світом, підкоряючись його законам,

Намагаюся донести дітям всю тендітність величі земної.

Вчу жити так, щоб навіть Сонце помітило в очах у нас

Ту мить, коли його промінчик мов свічечка навіки згас.

Іншої професії для себе, крім вчителя, я не уявляю. Мені пощастило в житті: в дитинстві підтримували мої наставники, рідні; роки юності були сповнені романтикою відкриттів , випробовуванням на міцність та гартуванням характеру; перші кроки роботи в школі — знову підтримка моїх вчителів, їхня віра в мої сили не дозволили мені розчаруватися у своєму життєвому виборі .

Роки роботи в школі — це роки пошуків, роздумів, розчарувань і відкриттів, які перевернули все моє життя. Я завжди вчуся у своїх учнів. Перший їхній урок — справжній учитель той, хто здатен спуститися з висоти своїх знань до незнання учня і разом з ним піднятися до вершини.

Другий урок: бути відкритою і чесною перед дітьми, подавати навчальний матеріал через призму свого світосприйняття, своєї системи цінностей, не бути байдужою.

Кожна дитина талановита по-своєму. Нема такого учня, якого нема за що похвалити. Подати руку допомоги, створити ситуацію успіху, оцінити реальний результат, показати перші досягнення — і у дитини виникає віра у свої можливості і бажання вчитися.

Інтерес — це ключ до знання і його необхідно підтримувати в дітях. Уміння захопити учнів своїм предметом і є педагогічною майстерністю, до якої ми, вчителі прагнемо.

« Ощущение тайны — наиболее прекрасное из доступных нам переживаний. Именно это чувство стоит у колыбели истинного искусства и настоящей науки»

А. Эйнштейн



  1. Даю згоду на внесення інформації в базу даних та публікацію матеріалів в періодичних та інших освітянських виданнях з можливим редагуванням.

  2. Дата: 12. 12 2012 року Трус О. Г.









Во всем мне хочется дойти

До самой сути.

В работе, в поисках пути,

В сердечной смуте.

До сущности протекших дней,

До их причины,

До оснований, до корней,

До сердцевины.

Все время схватывая нить

Судеб, событий,

Ждать, думать, Чувствовать, любить,

Свершать открытья.

Пастернак Б. Л.
Ти знову не готувався до уроку. Я бачу , фізика тебе зовсім не цікавить.

  • А навіщо мені вона? Після школи я буду поступати до музично-педагогічного…

На уроці фізики.

Що відбувається сьогодні зі шкільною фізикою? Дивно: живемо в епоху науково-технічного прогресу, а цікавість учнів до фізики неухильно знижується. Чому?

А якщо задати це запитання самим школярам? Одні заявляють, що не збираються надалі займатися наукою чи технікою і тому фізика їм просто не потрібна. Іншим уроки фізики нецікаві, так як те, про що говориться у класі, їм вже відомо із журналів , популярних книжок, телевізійних передач, з новин Інтернету. Треті жаліються на труднощі засвоєння абстрактних понять, не хочуть заучувати формулювання. На мою думку, учнів можна зрозуміти. Те, що є змістом програм, шкільних підручників фізики, навряд чи зацікавить майбутніх економістів, лікарів, працівників торгівлі, сфери обслуговування, управління, а тим більше істориків, журналістів, музикантів, художників. Для більшості з них шкільний курс фізики нецікавий і незрозумілий. А для відносно невеликої кількості учнів, котрі націлені на науку та техніку, цей курс просто мало інформаційний, він мало сприяє їхньому розвитку.

Можливо, слід спеціалізувати навчання фізиці? Вчити її стосовно майбутньої професії?

Ідея диференційованого навчання потрібна, і ми наближаємося до її втілення, створюючи профільні класи. Однак, її не можна розглядати як панацею від усіх негараздів. Я впевнена, що було б неправильно взяти та поділити всіх учнів на « фізиків» та «ліриків» і звільнити останніх від фізики та інших предметів природничо-математичного циклу. В загальноосвітній школі фізика повинна розглядатися як один із важливих предметів, що виконує не тільки пізнавальну , але також розвивальну і виховну функції. Цей предмет необхідний всім — і природничникам, і гуманітаріям. Інша справа, що в якості такого предмету фізика повинна викладатися в школі інакше. Противники загальної фізичної освіти підходять до фізики як до доволі спеціального предмету, що обслуговує , на їх думку, лише фізико-хімічні, технічні і матеріалознавчі спеціальності. І слід визнати, що винні в цьому у тій чи іншій мірі самі фізики, що як правило, не виходять за рамки власної наукової діяльності. Про це добре сказав відомий американський фізик І. Рабі: « Ми як вчені не справилися зі своїм обов’язком допомогти нашій інтелігенції, зайнятій в інших сферах духовного життя, а також всім людям зрозуміти те , що ми робимо, якою є природа речей, які горизонти ми відкриваємо».

Мабуть саме нерозумінням горизонтів, які відкриває людству сучасна фізика, і пояснюється неухильне скорочення годин, відведених на вивчення фізики в нашій школі. У 1980 р. на фізику припадало 16 годин на тиждень, у 1985 — 15,5 годин, а тепер — 12 ( а то й менше). Така тенденція викликає серйозну тривогу.




  • Як довго ще нещасні молоді люди повинні цілий день слухати або заучувати почуте? Коли вони матимуть час обмірковувати всю цю купу отриманих ними відомостей? Спотворені теорії, перевантажені пустопорожніми міркуваннями, вивчаються з усією ретельністю, а найблискучіші і найпростіші результати залишаються поза увагою. Е. Галуа, 1831 р.


Вона свідчить про існування ще однієї тривожної тенденції. В наш час все частіше ставиться під сумнів користь від вивчення фізики або, вірніше сказати, все частіше недооцінюється ця користь. З цього приводу можна згадати випадок, який стався з М. Фарадеєм у 1800 році. Якось до лабораторії вченого, який експериментував зі струмами і магнітними полями, зайшов міністр і поставив запитання: « Яка від цього всього користь?» Фарадей відповів: « Не знаю, але впевнений, що колись уряд встановить плату за це.». Таких прикладів в історії фізики немало, але сьогодні тільки їх недостатньо. Потрібен серйозний аналіз тієї користі, яку приносить навчання молоді фізиці, ще в більшій мірі, тієї користі, яку це навчання, поставлене належним чином, могло б принести. Школу часто звинувачують у тому, що вона погано справляється зі своєю основною задачею — готувати молодь до життя, виховувати громадянина, формувати гармонічно розвинену особистість. Тому досить зрозумілі заклики посилити гуманітарну освіту, роль гуманітарних дисциплін. На фоні цих закликів і відбувається поступове зменшення годин, відведених на вивчення предметів природничо-математичного циклу. Прийнято вважати, що з точки зору виховання молодого покоління фізика менш корисна, менш ефективна, ніж, скажімо, література, історія, суспільствознавство.

Саме тут і криється головна помилка. Зрозуміло, фізика не гуманітарний предмет. Однак в ній міститься потужний «гуманітарний потенціал», що має безпосереднє відношення до розвитку мислення, формуванню світогляду, вихованню естетичного почуття, виробленню правильної життєвої позиції. Так що з точки зору виховання молоді фізика корисна не менше, ніж предмети гуманітарного циклу. Ця думка не нова. У 1986 році в Дубні відбулася зустріч фізиків та філософів з проблеми « Фізика в системі культури». Учасники зустрічі підкреслювали: сьогодні важливо враховувати, що фізика не тільки безпосередня виробнича сила, але і найважливіше джерело відомостей, що дозволяють людині орієнтуватися в оточуючому світі, в системі культурних цінностей. Ця функція фізики не менш важлива, ніж її внесок в матеріальне багатство суспільства. Виступаючий на зустрічі доктор філософських наук В. І. Купцов відмічав, що в сучасному світі дуже ускладнений процес формування духовних цінностей і тому незміряно зростає світоглядна роль науки і фізики особливо.



Фізика в сучасному світі.

Говорячи про роль фізики, виділимо три основних моменти. По-перше, фізика є для людини важливим джерелом знань про оточуючий світ. По-друге, фізика, неперервно розширюючи і багаторазово помножуючи можливості людини, забезпечує його впевнене просування на шляху науково-технічного прогресу. По-третє, фізика дає суттєвий внесок в розвиток духовності людини, формує її світогляд, вчить орієнтуватися по шкалі культурних цінностей. Тому будемо говорити відповідно про науковий, технічний і гуманітарний потенціал фізики.

Ці три потенціали містилися у фізиці завжди. Але особливо вагомо вони проявилися у фізиці ХХ століття, що і зумовило ту виключно важливу роль, яку стала грати фізика в сучасному світі.

Фізика як важливе джерело знань про оточуючий світ. Як відомо, фізика досліджує найбільш важливі властивості і форми руху матерії. Вона шукає відповіді на запитання: як побудований оточуючий світ; яким законам підкоряються явища і процеси, що в ньому відбуваються?прагнучи пізнати « першооснови речей» і « першопричини явищ», фізика в процесі свого розвитку сформувала спочатку механічну картину світу (XVIII-XIX ст.), потім електромагнітну картину ( друга половина ХІХ – початок ХХ ст..) і , нарешті, сучасну фізичну картину світу ( середина ХХ ст..).




Быть может, эти электроны —

Миры, где пять материков,

Искусства, знанья, войны, троны

И память сорока веков!

Еще, быть может, каждый атом —

Вселенная, где сто планет;

Там все, что здесь, в объеме сжатом,

Но также то, чего здесь нет.

В. Я. Брюсов.




На початку ХХ століття була створена теорія відносності — спочатку спеціальна, потім загальна. Її можна розглядати як блискуче завершення комплексу інтенсивно проведених у ХІХ столітті досліджень, які привели до створення так званої класичної фізики. Відомий американський фізик В. Вайскопф так охарактеризував теорію відносності: « Це абсолютно новий набір концепцій, в рамках яких знаходять об’єднання механіка, електродинаміка і гравітація. Вони принесли з собою нове сприйняття таких понять як простір і час. Ця сукупність ідей є в якомусь розумінні вершиною і синтезом фізики ХІХ століття. Вони органічно пов’язані з класичними традиціями».

Тоді ж , на початку століття почала створюватися, а до кінця першої третини століття набула достатньої стрункості інша фундаментальна фізична теорія ХХ століття — квантова теорія. Якщо теорія відносності ефектно завершувала попередній етап розвитку фізики, то квантова теорія, рішуче пориваючи з класичною фізикою, відкривала якісно новий етап у пізнанні людиною матерії.



  • « Для квантової теорії характерний саме розрив з класикою, — писав Вайскопф. — це крок в незвідане, у світ явищ, які не вміщувалися в рамки ідей фізики ХІХ століття. Потрібно було створити нові прийоми мислення, щоб зрозуміти світ атомів та молекул з його дискретними енергетичними станами і характерними особливостями спектрів та хімічних зв’язків.»

Використовуючи квантову теорію, фізики здійснили у ХХ столітті в буквальному розумінні слова прорив у розумінні питань, що стосуються поля і речовини, будови і властивостей кристалів, молекул, атомів, атомних ядер, взаємоперетворень елементарних частинок. Виникли нові розділи фізики, такі, як фізика твердого тіла, фізика плазми, атомна і молекулярна фізика, ядерна фізика, фізика елементарних частинок. А в традиційних розділах, наприклад в оптиці, з’явилися зовсім нові : квантова оптика, нелінійна оптика, голографія та інші.

Фізика досліджує фундаментальні закономірності явищ; це визначає її ведучу роль в усьому циклі природничо-математичних наук. Ведуча роль фізики особливо яскраво виявилася саме у ХХ столітті. Один із найбільш переконливих прикладів — пояснення періодичної системи хімічних елементів на основі квантово-механічних уявлень. На перетині фізики та інших природничих наук виникли нові наукові дисципліни. Хімічна фізика досліджує електронну будову атомів і молекул, фізичну природу хімічних зв’язків, кінетику хімічних реакцій. Астрофізика вивчає різноманіття фізичних явищ у Всесвіті; вона широко застосовує методи спектрального аналізу і радіоастрономічних спостережень. В окремі розділи астрофізики виділені: фізика Сонця, фізика планет, фізика міжзоряного середовища і туманностей, фізика зірок, космологія. Біофізика розглядає фізичні і фізико-хімічні явища в живих організмах, вплив різних фізичних факторів на живі системи. Сьогодні із біофізики виділилися самостійні напрямки — біоенергетика, фотобіологія, радіобіологія. Геофізика досліджує внутрішню будову Землі, фізичні процеси, що відбуваються в її оболонках. Розрізняють фізику твердої Землі, фізику моря і фізику атмосфери. Відмітимо також агрофізику, яка вивчає фізичні процеси в ґрунті і рослинах і розробляє способи регулювання фізичних умов життя сільськогосподарських культур; петрофізику, що досліджує зв'язок фізичних властивостей гірських порід з їх структурою та історією формування; психофізику, яка розглядає кількісні відношення між силою і характером подразнювала, з одного боку, та інтенсивністю подразнення — з іншої.



Фізика як основа науково-технічного прогресу. Важко переоцінити роль фундаментальних фізичних досліджень в розвитку техніки. Так, дослідження теплових явищ у ХІХ столітті сприяли швидкому удосконаленню теплових двигунів. Фундаментальні дослідження в області електромагнетизму привели до виникнення і швидкого розвитку електротехніки. В першій половині ХІХ століття було створено телеграф, в середині століття з’явилися електричні освітлювачі, а потім електродвигуни. У другій половині ХІХ ст.. хімічні джерела електричного струму стали витіснятися електрогенераторами. Дев’ятнадцяте століття завершилося тріумфально: з’явився телефон, народилося радіо, було створено автомобіль з бензиновим двигуном, в ряді столиць відкрились лінії метрополітену, зародилась авіація. У 1912 році В. Я. Брюсов написав рядки, в яких добре відобразився переможний настрій тих років:

Свершились все мечты, что были так далеки.

Победный ум прошел за годы сотни миль.

При электричестве пишу я эти строки,

И у ворот, гудя, стоит автомобиль.

А між тим науково-технічний прогрес тільки ще набирав темп; науково-технічна революція ХХ ст.. ще тільки назрівала . відкриття електрона, створення і становлення квантової теорії, виникнення атомної фізики, а потім фізики твердого тіла — все це зумовило народження і швидкий розвиток електроніки. Прогрес в області електроніки привів до створення досить досконалих систем радіозв’язку, радіо керування, радіолокації. Розвивається телебачення, змінюються одне за одним покоління ЕОМ, з’являються промислові роботи. Нас майже не дивують вражаючі успіхи космічної техніки. Ми звикли до запусків штучних супутників Землі, стали вже звичними польоти космонавтів на пілотованих космічних кораблях, їх багатоденні вахти на орбітальних станціях. Ми познайомились зі зворотною стороною Венери, Марса, Юпітера, комети Галлея.

Фундаментальні дослідження в області ядерної фізики дозволили впритул до розв’язання однієї з найбільш гострих проблем — енергетичної проблеми.

Успіхи в дослідженні фізики газового розряду і фізики твердого тіла, більш глибоке розуміння фізики взаємодії оптичного випромінювання з речовиною, використання принципів та методів радіофізики — все це обумовило розвиток ще одного важливого науково-технічного напрямку — лазерної техніки.

Говорячи про зв'язок між розвитком фізики і науково-технічним прогресом, слід відмітити, що цей зв'язок двосторонній. З одного боку, досягнення фізики лежать в основі розвитку техніки. З іншого — підвищення рівня техніки створює умови для інтенсифікації фізичних досліджень, робить можливим постановку принципово нових досліджень.


« По суті, майже диво, що сучасні методи навчання ще не зовсім задушили святу допитливість, адже цей ніжний паросток потребує, поряд із заохоченням, перш за все свободи. Без неї він приречений на загибель.»

А. Ейнштейн, 1949 р.

Фізика як важливий компонент людської культури. Діючи рішучим чином на науково-технічний прогрес фізика тим самим виявляє суттєвий вплив на всі сторони життя суспільства, зокрема на людську культуру.

Однак в цьому випадку я маю на увазі не цей опосередкований вплив на культуру, а вплив безпосередній, що дозволяє говорити про фізику як про компонент культури. іншими словами , мова йде про гуманітарний зміст самого предмета фізики, який пов'язаний з розвитком мислення, формуванням світогляду, вихованням почуттів. Я маю на увазі органічний зв'язок фізики з розвитком суспільної свідомості, з вихованням певного відношення до оточуючого світу.




« Якщо хтось не знає істини сам від себе, неможливо, щоб інші змусили його це дізнатися.»

Галілео Галілей, 1632 р.
Наші уявлення про світ… нема необхідності доводити, що сучасне світорозуміння — важливий компонент людської культури. кожна культурна людина повинна в загальних рисах уявляти як влаштовано світ, в якому вона живе. Це необхідно не тільки для загального розвитку. Любов до природи передбачає повагу до процесів, що в ній відбуваються, а для цього потрібно розуміти, за яким законами вони здійснюються. Ми маємо багато повчальних прикладів, коли природа карала нас за наше невігластво; пора навчитися добувати з цього уроки.

Сучасна фізика робить суттєвий внесок у вироблення нового стилю мислення, який можна назвати планетарним мисленням. Вона звертається до проблем, що мають велике значення для всіх країн і народів. Сюди відносяться, наприклад, проблеми сонячно-земних зв’язків, які торкаються дії сонячних випромінювань на магнітосферу, атмосферу і біосферу Землі; прогнози фізичної картини світу після ядерної катастрофи, якщо така станеться; глобальні екологічні проблеми, пов’язані із забрудненням Світового океану і земної атмосфери.

На завершення відмічу, що, діючи на самий характер мислення, допомагаючи орієнтуватися в шкалі життєвих цінностей, фізика сприяє виробленню адекватного відношення до оточуючого світу і, зокрема, активної життєвої позиції. Будь-якій людині важливо знати, що світ можна пізнати, що випадковість не завжди шкідлива, що потрібно і можна орієнтуватися та працювати в світі, насиченому випадковостями, що в цьому мінливому світі є все-таки « опорні точки», інваріанти ( що б не змінювалося, а енергія зберігається), що в міру поглиблення знань картина безперечно ускладнюється, стає діалектичною, так що вчорашні « перетинки» більше не годяться.

Ми переконуємося, таким чином, що сучасна фізика дійсно містить в собі потужний гуманітарний потенціал. Можна не вважати занадто великим перебільшенням слова американського фізика І. Рабі: « Фізика складає серцевину гуманітарної освіти нашого часу».




Слышу я Природы голос,

Порывающийся крикнуть,

Как и с кем она боролась,

Чтоб из хаоса возникнуть,

Может быть, и не во имя

Обязательно нас с вами,

Но чтоб стали мы живыми,

мыслящими существами.

И твердит Природы голос:

В вашей власти, в вашей власти,

Чтобы все не раскололось

На бессмысленные части!

Л. Н. Мартынов



« Велика помилка вважати, що відчуття обов’язку і силування допоможуть знаходити радість у тому, щоб спостерігати й шукати. Мені здається, що навіть здорова хижа тварина втратила б жагу до їжі, якби вдалося за допомогою батога примусити її безперервно їсти, навіть коли вона не голодна, і особливо якщо примусово запропонована їжа обрана не самою твариною» .

А. Ейнштейн, 1949 р.




  • Під активізацією навчально-пізнавальної діяльності розуміють підвищення рівня усвідомленого пізнання обєктивно-реальних закономірностей у процесі навчання.

Основна мета роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів полягає в розвитку їх творчих здібностей. З психології відомо, що здібності людини, в тому числі і учнів, розвиваються в процесі діяльності. Засобом розвитку пізнавальних здібностей учнів є вміле застосування таких методів і прийомів, які забезпечують високу активність учнів у навчальному пізнанні. Методи і прийоми активізації, що їх застосовує вчитель, повинні враховувати рівень пізнавальних здібностей учнів, бо непосильні завдання можуть підірвати віру учнів у свої сили і не дадуть позитивного ефекту. Тому система роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів повинна будуватись з врахуванням поступового і цілеспрямованого розвитку творчих пізнавальних здібностей учнів, розвитку їх мислення. У процесі навчання учень здійснює різні дії, в яких виступають основні психічні процеси: відчуття, сприймання, уява, мислення , пам'ять та ін.. оскільки з усіх пізнавальних психічних процесів провідним є мислення, то можна сказати, що активізувати діяльність учнів — це активізувати їх мислення. Разом з тим треба пам’ятати, що без бажання учня вчитися всі старання вчителя не дадуть очікуваних наслідків. Звідси випливає, що потрібно формувати мотиви навчання, бажання учнів розв’язувати пізнавальні задачі.

Активізація пізнавальної діяльності учнів тісно пов’язана з активізацією їх мислення. У мисленні школярів виділяється три рівні: рівень розуміння, рівень логічного мислення і рівень творчого мислення.



  • Розуміння — це аналітико-синтетична діяльність , яка спрямована на засвоєння готової інформації, що повідомляється вчителем чи черпається з книжки. Вчитель повідомляє нові факти, аналізує результати дослідів, виконує розумові операції ( аналіз, синтез, абстракція, узагальнення) та застосовує прийоми розумової діяльності ( порівняння, класифікація, означення). Учні слідкують за ходом мислення вчителя, за логічністю і несуперечливістю доведень. Це вимагає від учнів певних розумових зусиль, певної аналітико-синтетичної діяльності. .

  • Під логічним мисленням розуміють процес самостійного розв’язання пізнавальних задач. Логічне мислення як і розуміння, теж є аналітико-синтетичною діяльністю, але між ними є суттєва відмінність за джерелом, дидактичною функцією і суб’єктивним переживанням. У процесі логічного мислення учень сам приходить до нових висновків , тоді як суть розуміння полягає в пізнаванні, усвідомленні і фіксації того , що сприймається і засвоюється. Логічне мислення розвивається під час евристичних бесід і виконання лабораторних робіт, виконання логіко-пошукових завдань, застосування деяких прийомів роботи з підручником, розв’язування задач тощо.




Часом викладання може наближатись до поезії, а інколи — до цинізму. Хай ніщо не буде надто хорошим або надто поганим, надто поетичним або надто приземленим для того, щоб прояснити ваші абстрактні міркування. Коли ви відчуваєте, що доцільно постати перед класом трішки поетом чи бодай частково циніком, не відмовляйтесь від цього через так звану стриманість.

Д. Пойа, 1972 р.



Рівень творчого мислення формується при виконанні творчих завдань. Творчими завданнями у навчальному процесі вважають такі завдання, принцип виконання яких учням не вказується і в явному вигляді їм невідомий. За сучасними поглядами творче мислення здійснюється у три етапи. Перший етап характеризується виникненням проблемної ситуації, її попереднім аналізом і формулюванням проблеми. Другий етап — це етап пошуку розв’язку проблеми. На третьому етапі знайдений принцип розв’язку реалізується і здійснюється його перевірка.

Як уже зазначалось, в учнів потрібно сформувати мотиви навчання, головним з яки є інтерес до предмету. Під пізнавальним інтересом до предмету розуміють вибіркову спрямованість психічних процесів людини на певні об’єкти і явища оточуючого світу. Звичайно, учнів навчають не тільки тому, що їм цікаво навчання — це праця, що потребує великої напруги сил. І все ж стійкий інтерес учнів до предмету іде через цікавість і допитливість і значною мірою визначає успіх учнів у навчанні.


Наука вовсе не трудна и не тяжела, она, напротив, имеет свое обаяние для каждого человеческого ума, — обаяние точности, полноты и системы. Хочешь наукой воспитать ученика, люби свою науку и знай ее, и ученики полюбят и тебя, и науку, и ты воспитаешь их; но ежели ты сам не любишь ее, то, сколько бы ты ни заставлял учить, наука не произведет воспитательного влияния.

Лев Толстой.

Велике значення в забезпеченні ефективності навчання має принцип оптимізації навчального процесу.

Цей принцип дозволяє із ряду можливих варіантів уроку свідомо вибрати такий варіант, який в даних умовах забезпечить максимально можливу ефективність рішення задач навчання школярів. Причому оптимальний варіант уроку — це не ідеальний варіант, а найкращий варіант сьогодні, для реальних можливостей учнів і вчителя в даній школі.

В системі засобів оптимізації навчання велике значення належить вмінню формувати пізнавальні інтереси школярів. Серед багатьох ідей, що направлені на вдосконалення навчального процесу, ідея формування пізнавальних інтересів учнів є однією із самих значущих.

Безумовно, в навчанні велику роль грають такі моральні мотиви, як почуття обов’язку, прагнення бути трудолюбивим, принести користь людям. Але всі ці мотиви повинні спиратися на ту позитивну емоційну установку до праці і навчання, яку слід створити у школярів. Більш важливим, ніж знання певних питань програми, є захоплення учня справою, якій він задумав присвятити своє життя. Потрібно розбудити живі нахили в кожному учневі, допомогти знайти покликання і слідувати йому.

Творче відношення до будь-якої праці слід виховувати саме в школі, починаючи з найпростіших дослідів і розв’язування задач.

Фізика займає особливе місце серед шкільних дисциплін. Як навчальний предмет вона створює в учнів уявлення про наукову картину світу. Будучи основою науково-технічного прогресу, фізика показує учням гуманістичну суть наукових знань, підкреслюючи їх особливу моральну цінність. Фізика формує творчі здібності учнів, їх світогляд і переконання, тобто сприяє вихованню високоморальної особистості. Ця основна мета навчання може бути досягнута, коли в процесі навчання буде сформовано інтерес до знань, так як тільки в цьому випадку можна досягти ефекту співпереживання, що спонукає певні моральні почуття і міркування учнів.

Наявність пізнавальних інтересів у школярів сприяє росту їх активності на уроках, якості знань, формуванню позитивних мотивів навчання, активній життєвій позиції, що в сукупності і викликає підвищення ефективності процесу навчання. Слід відмітити, що наявність в учнів інтересу до навчання відноситься до того ряду педагогічних явищ, які в більшій мірі визначаються діяльністю вчителя, його педагогічною майстерністю.

Моя головна функція як вчителя — це не тільки передача знань, а створення певного емоційного ставлення до цих знань, яке забезпечить їх активне сприйняття і засвоєння. Тому я прагну об’єднувати яскравість, зрозумілість та логічність викладу навчального матеріалу, максимально активізувати, вміло використовувати самостійну роботу учнів, знаходити найбільш дієві засоби впливу на особистість учня, високу вимогливість і доброзичливість.

Захоплення навчальним предметом я намагаюся виховувати за такою схемою: від цікавості до здивування, від нього до активної допитливості і прагнення знати, від них до міцних знань і наукового пошуку.

На першій стадії — здивування і цікавості — у школярів виникає ситуативний інтерес, який проявляється при демонстрації ефектного досліду, слуханні розповіді про цікавий випадок із історії фізики, від незвичайного застосування явища і т. д. цей інтерес гасне і швидко зникає при зміні ситуації на уроці. Але вчитель не повинен нехтувати цією першою можливістю викликати паростки інтересу до навчання.

Цікавість як початкова стадія пізнавальної спрямованості особистості учня, характеризується тим, що її об’єктом є не зміст предмета, а зовнішні моменти уроку — обладнання, майстерність вчителя, форми роботи на уроці.

В міру збагачення запасів конкретних знань в процесі навчальної діяльності, усвідомлення ряду фактів, явищ, законів відбувається все більша об’єктивація інтересу: учень надає все зростаюче значення реальному змісту об’єкта свого інтересу. Цікавість переростає в допитливість.

Допитливість є більш досконалим ступенем пізнавальної спрямованості особистості учня. Тут на перший план виступає установка на пізнання. Тому прояв допитливості тісно пов'язаний із самим змістом навчальної діяльності.

Стадія допитливості характеризується прагненням учнів глибше ознайомитися з предметом, більше взнати. На цій стадії учні багато запитують, сперечаються, намагаються самостійно знайти відповіді на свої запитання і запитання товаришів. Вчителю слід організувати так викладання, щоб підтримати в учнів прагнення пізнати нове, відчути почуття радості від процесу пізнання.

Наступна стадія — наявність пізнавального інтересу — проявляється в прагненні до міцних знань з предмету, що пов’язане з вольовими зусиллями і напруженням думки, із застосуванням знань на практиці.

В процесі навчання фізиці змінюється об’єкт інтересу учнів. Спочатку це факти, досліди, явища; потім — можливість їх пояснення, потім — глибоке їх тлумачення і теоретичне узагальнення на базі ведучих теоретичних ідей, що приводить до розуміння наукової картини світу.



Важливо відмітити, що саме цікаве викладання приводить до цікавого навчання, тому їх в сукупності слід вважати одним із основних критеріїв цінності навчального процесу.


  • Наука має бути веселою, захоплюючою і простою. П. Капіца


Шляхи пробудження і розвитку пізнавальних інтересів школярів

  • Створення захоплюючої ситуації на уроці фізики.

Розглянемо питання про вимоги, яким повинен відповідати цікавий матеріал, щоб його використання дало міцний навчальний ефект.

  1. Цікавий матеріал повинен привертати увагу учня постановкою запитання і спрямовувати думку на пошук відповіді.

Наприклад, для з’ясування способів порівняння тисків, що його чинять на поверхню тіла різної маси, можна запропонувати розв’язати таку задачу: « Маса тендітної фігуристки Оленки 30 кг. Площа зіткнення леза її ковзана з льодом 2 см2. Маса телиці Корівки 240 кг. Площа зіткнення з льодом її копит 16 см2. Обчисліть й порівняйте, який тиск чинять телиця на льоді й Оленка, що прямує на лівій ніжці до перемоги.»

  1. Інколи для відповіді на запитання, що міститься в тексті, цікавий матеріал повинен вимагати досить поширених знань. Це спонукає учнів читати додаткову літературу, самостійно шукати відповіді за рамками підручника.

Це можуть бути задачі якісного змісту, такі як :

  • Більшість супутників планет не мають атмосфери. Чому?

  • Пружинні ваги показують однакову вагу двох тіл: одного на Землі, а другого на Місяці. Порівняйте маси цих тіл.

  • Яких риб називають живими електростанціями?

  • Як досвідчені бджолярі за дзижчанням бджіл довідуються, чи летять вони за видобутком, чи, навпаки, повертаються додому?



  1. При використанні цікавого матеріалу необхідно враховувати вікові особливості учнів і рівень їхнього інтелектуального розвитку.

  2. При виборі того чи іншого матеріалу вчителю слід враховувати захоплення та інтереси школярів.

Учні-старшокласники дуже часто захоплюються спортом: футболом, тенісом, важкою атлетикою, боксом тощо. Вони з цікавістю розв’язують задачі, пов’язані з улюбленим заняттям:

  • Як слід ловити зустрічний м’яч, щоб зменшити силу удару?

  • Яким чином подавати лівий кутовий, щоб м’яч влучив у ворота?

  • Розрахувати середню силу удару по м’ячу.



  1. Використання захопленості вимагає мінімуму часових витрат, але повинне внести яскравий, емоційний момент в урок.

Місце цікавинок на уроці може бути різним. Часто доцільно використовувати їх при створенні проблемної ситуації:

  • проведення цікавих дослідів, наприклад з паперовою « каструлею», рух тіла вгору по похилій площині, запалити свічку без сірника та ін..

  • Повідомлення учням фактів, які вражають своєю несподіваністю, дивністю, невідповідністю попереднім уявленням.

  • Дидактичні ігри на уроках фізики.

Класифікуючи фізичні ігри в залежності від ігрової мети можна виділити 4 типи ігор:

  1. Творчі ігри, що базуються на внесенні елементів уявної ситуації і використовуються з метою повторення і узагальнення матеріалу. Приклади таких ігор — « Суд над тертям», « Суд над інерцією», « Суд над електризацією», « Захист теми», « Фізика в моїй професії». Наприклад, при вивченні теми « Сила тертя» у 8-му класі учні обирають ролі професіоналів своєї справи і пояснюють, яким чином їм приходиться враховувати силу тертя в своїй діяльності: це і будівельники, це і спортсмени, водії, музиканти, лікарі.


  • Я не дозволю, щоб навчання у школі заважало моїй освіті. Гекльберрі Фінн


Ігри-змагання, пов’язані з виявленням переможця. Тут можуть бути індивідуальні і колективні переможці. Це естафети на знання формул, одиниць вимірювання, фізичні турніри.

  1. Ігри з роздатковим матеріалом : лото, доміно, кросворди

  2. Ігри спрямовані на виконання цікавого завдання, наприклад, витягти монетку з води сухими руками, повернути стрілку в іншу сторону, не торкаючись малюнка та ін. .

Під керівництвом вчителя в іграх виховується дисциплінованість учнів, самоконтроль, відповідальне ставлення до справи, до чіткого дотримання встановлених правил.



  • Використання дитячих іграшок на уроках фізики.

Використовуючи іграшки, можна розв’язувати такі, наприклад, задачі:

  • Обчислення середньої швидкості електричного автомобіля,

  • Обчислення частоти обертання коліс електричної машинки.

  • Накреслити електричну схему автомобіля на радіоуправлінні.

  • Складання електричних схем в конструкторі « Знаток».





Іграшка повинна бути яскравою, але без непотрібних для досліду деталей. Розміри іграшок, їх розміщення освітлення повинне бути таким, щоб з усіх місць класу можна було побачити дослід, що демонструється вчителем. Слід турбувати про наочність та виразність досліду.

Дослід повинен бути переконливим, не давати приводу для неправильного тлумачення. Кожен експеримент, який проводиться в класі, повинен бути надійним. Не можна перевантажувати урок надмірною кількістю дослідів.



  • Використання художньої літератури на уроках фізики.

Фізику як і математику прийнято вважати точними науками. І вже якщо пролунав дзвінок на цей урок, то не тільки учні, а й багато вчителів вважають, що все стороннє — література, мистецтво, поезія — повинні поступитися місцем точному експерименту, строгому доведенню і формулам. Залишаючи, природно, за останніми методами вирішальну роль, слід, однак, визнати помилковою думку про несумісність науки та мистецтва на уроках фізики. Як підтвердження цьому, досить пригадати мислителів Стародавньої Греції, які успішно суміщали поезію та науку.

Яке конкретне значення використання творів художньої літератури на уроках фізики?




  • Ощущение тайнынаиболее прекрасное из доступных нам переживаний. Именно это чувство стоит у колыбели истинного искусства и настоящей науки.

А. Эйнштейн.
Перш за все це багатий ілюстративний матеріал до різних розділів курсу фізики, спираючись на який учень створює для себе наочні образи. Читання уривків із художньої літератури активізує « ліриків». Фізика перестає бути для них сухою і відособленою наукою, так як допомагає побачити навколо різноманітні фізичні явища раніше не помічені ними, допомагає їм бути спостережливими.

Отже, вміле і своєчасне використання художньої літератури на уроках фізики пробуджує в учнів інтерес до вивченого матеріалу, допомагає їм усвідомити і краще запам’ятати вивчене. Крім того, вчителю фізики надається ще одна можливість для естетичного виховання школярів.

Пропоную підбірку уривків прозових та поетичних творів, які можна використати в навчальному процесі як ілюстративний матеріал, у формі якісних задач, для створення інтриги уроку: « Чи можливо таке?». Думаю, що це пробудить увагу дітей, допоможе зрозуміти неповторність і красу оточуючого світу і спонукає їх до більш глибокого сприйняття основ природничих наук.


  • У яблуневому саду зоря вечірня грала,

Мережку ясно-золоту на землю закидала,

Лягали смуги голубі на пагорби рожеві,

у тихій радості-журбі вклонявся вечір дневі. ( М. Рильський)


  • А наді мною вечір жменями засіває зорями, а біля мене арфами бринять підморожені верби, а під ногами голубі тіні бавляться з снігом.

( М. Стельмах)

  • Наче зачарований велетень, стояв опушений весь інеєм білим ліс, покритий і пронизаний наскрізь сонячним сяйвом. ( В. Козаченко)

  • За хмарами куталось сонце, й опускало воно під краї неба імлаві просвітки. ( М. Стельмах)

  • Райдугу, як стрічку, перетнув

Синьоокий спринтер — ніжний травень:

Слава хлорофілу — вічності, зерну,

Сонцю, кроні і корінню — слава! ( В. Лазарук)


  • Ранок був синій, сонний, вилинялий від спеки. ( В. Тарнавський)

  • Мріють крилами з туману лебеді рожеві. ( В. Симоненко)

  • Три зорі грають в грі семибарвистій.

Під ними дім біліє квітом вишні.

Вирує ліс за ним зеленим листом,



І місяць родить привиди розкішні… ( А. Гарасевич)

  • Бичують землю блискавок бичі,

І обрії тремтять в загравах бою… ( А. Гарасевич)

  • Сонячне проміння врізується в прогалини незвичайно ясними, яскравими ударами, від яких запалюється лискучим блиском усе, що зустрічає воно на дорозі, — зелена хвоя ялиць, сіра кора гілляк, червона застілка старої хвої на землі, а краплі роси й зерна піску світять посеред того сяєвом самоцвітів. ( за М. Грушевським0

  • Із-за левад виплив місяць. Стало видніш од нього — місячно. ( А. Головко)

  • Місяць на небі засяє і з білої піни туману встають якісь постаті дивні , танком перед скелею ходять і скеля тоді оживає… ( Д. Чайка)

Про які оптичні явища йдеться в поетичних рядках?

  • Вот и солнце, удаляясь на покой,

Опускается за сонною рекой.

И последний блеск по воздуху разлит,

Золотой пожар за липами горит.

А развесистые липы, все в цвету,

Затаили многоцветную мечту.

Льют пленительно медвяный аромат,

Этой пряностью приветствуют закат.

Золотой пожар за тканями ветвей

Изменяется в нарядности своей

Он горит, как пламя новых пышных чар,

Лиловато-желто-розовый пожар. (захід сонця)

  • Смотри, как звезды в вышине

Светло горят тебе и мне.

Они не думают о нас,

Но светят нам в полночный час

  • О солнце, раскаленное чрез меру,

Угасни, смилуйся над бедною землей!

Мир призраков колеблет атмосферу,

Дрожит весь воздух ярко-золотой.

Н.Заболоцкий

* Пустыня мертвая пылает, но не дышит.

Блестит сухой песок, как желтая парча,

И даль небес желта и также горяча,

Мираж струится в ней и сказки жизни пишет.

А.М.Федоров

  • Все море — как жемчужное зерцало,

Сирень с оливом млечно-золотым.

В дожде закатном радуга сияла.

Тепер душист над саклей тонкий дым. И.Бунин

  • Ночь была темна,

Но все море насыщено тонкою

Пылью света… И.Бунин



  • В повітрі панував той особливий спокій, який настає завжди за кілька хвилин перед бурею. ( М. Трублаїні)

  • Горами-ярами туман налягає.

Поміж тими туманами сив голуб літає. ( Нар. Творчість)

  • Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, неначе збита крилами бджіл. ( М. Коцюбинський)

  • Запахла осінь в`ялим тютюном,

Та яблуками, та тонким туманом… ( М. Рильський)

  • Нектар дощу в бетонному флаконі —

Це гарне місто у цвітінні лип.

лишає хмара цвіт на підвіконні,

І ніч несе медовий смолоскип. ( Л. Костенко)


  • У нас там на городах пахне кропом.

У сизі ранки: конопляний дух

Аж голову туманить. А навкруг

Сади зеленим розлились потопом.

Лимонка достигає і налив,

веселку рос обтрушують отави… ( М. Рильський)


  • Накрапає теплий, справді-таки дрібен-дрібен дощик, дерева стоять чи то в парі, чи то в ріденькому туманці… ( Є. Гуцало)

  • Над чорною землею прокинувся світ. Не ясним, сонячним оком глянув він на неї після похмурої дощової ночі, а повіяв туманом, дихнув важкою парою.

  • Сонце підпливає все вище та вище, пече все дужче та дужче.

( П. Мирний)

  • Тумани, тумани над містом пливуть,

Як хвилі гойдаються сонні…

І клаптями тануть, і лавою йдуть

Такі монотонні… Микола Вороний.

Беззаперечно прищепити учням зацікавленість до фізики, відкрити красу і складність цієї науки, поглибити їхні знання допомагають Всеукраїнські конкурси « Колосок» та « Левеня». Ось уже два роки діти із задоволенням випробовують свої знання та вміння, яких вони набули на уроках фізики, беручи участь в цих конкурсах. До речі, показують непогані результати: із 17-ти учасників маємо 10 відмінних результатів і 5 добрих.

Учасники конкурсу « Левеня-2012» за роботою. Переможці конкурсу « Левеня-2011»




наступна сторінка >>