Конспект лекцій І тестові завдання з курсу «історія сучасного світу» для студентів спеціальності «Журналістика» - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Конспект лекцій з дисципліни «Основи журналістикознавчих досліджень» 6 1378.13kb.
Конспект лекцій з дисципліни " Вступ до спеціальності" для студентів... 3 474.05kb.
Конспект лекцій для студентів спеціальності 080303 «динаміка І міцність» 2 523.91kb.
Конспект лекцій з курсу "Управлінський облік" для студентів 3 курсу... 11 2683.31kb.
Конспект лекцій з дисципліни «Економіка та управління знаннями» для... 8 2478.7kb.
Конспект лекцій з дисципліни "Стратегічний аналіз" для студентів... 3 631.55kb.
Конспект лекцій для студентів спеціальності "Економіка підприємства"... 8 581.47kb.
Конспект лекцій для студентів спеціальності 18010012 «Управління... 10 2445.77kb.
Конспект лекцій з дисципліни: «Технологія науково-дослідної діяльності» 7 736.06kb.
Конспект лекцій для студентів факультету економіки та менеджменту... 18 1642.75kb.
Конспект лекцІй з дисципліни " потенціал І розвиток підприємства"... 9 2109.9kb.
Есфір Емден – дитяча письменниця з Катеринослава 1 12.01kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Конспект лекцій І тестові завдання з курсу «історія сучасного світу» для студентів - сторінка №1/7


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

3597 Програма, плани семінарських занять, конспект лекцій

і тестові завдання з курсу

«ІСТОРІЯ СУЧАСНОГО СВІТУ»

для студентів спеціальності «Журналістика»

усіх форм навчання

Суми


Сумський державний університет

2013


Програма, плани семінарських занять, конспект лекцій і тестові завдання з курсу «Історія сучасного світу» / укладач В. А. Клименко. – Суми : Сумський державний університет, 2013. – 87 с.
Кафедра історії

ЗМІСТ

ВСТУП 4

ТЕМА І. Зародження індустріальної цивілізації 5

ТЕМА 2. Соціально-політичні та економічні 15

трансформації розвитку країн у ХІХ ст. 15

ТЕМА 3. Світ у кінці ХІХ – на початку ХХ ст. 19

ТЕМА 4. Країни світу в роки Першої світової війни 23

ТЕМА 5. Основні аспекти розвитку країн Європи, 26

Америки, Азії та Африки між двома світовими війнами 26

33

ТЕМА 6. Друга світова війна (1939 – 1945 рр.) 34



ТЕМА 7. Світ у післявоєнний період 41

(друга половина 40 – 80 – ті рр. ХХ ст.) 41

ТЕМА 8. Особливості кризи світової цивілізації 48

другої половини ХХ ст. 48

ТЕМА 9. Постіндустріальна цивілізація 51

ТЕМА 10. Світ Сходу на сучасному етапі 55

Практичні заняття – 4 год. 58

ТЕСТОВІ ЗАВДАНЯ 60

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 85

ВСТУП

Сучасні темпи розвитку світового суспільства вимагають підготовки різнобічно освічених спеціалістів, які вміють правильно орієнтуватись в складних явищах суспільного розвитку, розуміють особливості і закономірності історичного процесу, орієнтуються в сучасних досягненнях світової наукової думки.

Цьому сприяє утворення навчальних курсів, які призвані формувати цілісні уявлення про світ. Одним із таких курсів є «Історія сучасного світу». Даний курс допомагає розвитку особистості студентів, формуванню їх політичної відповідальності, громадянської позиції.

Метою курсу є вивчення становлення, розвитку особливостей світового індустріального суспільства, сприяння формуванню у студентів історичної свідомості, наукового світогляду, підвищення загального рівня культури.

У результаті вивчення курсу студенти повинні:



знати:

- основні проблеми світової історії:

- питання суспільної та політичної історії країн світу:

- процеси становлення демократичних інституцій;

уміти:

  • використовувати історичний досвід світової історії для розуміння суспільного життя, правильної оцінки різних суспільно-політичних явищ.

Методологічним інструментарієм курсу є:

  • діахронічний метод (викладення фактів у хронологічній послідовності);

  • синхронічний (сукупний аналіз декількох об’єктів (країн) у певних хронологічних рамках);

  • порівняльно-історичний (порівняння історичних шляхів декількох країн);

  • системний (розгляд елементів як складової процесу) та ін.

Хронологічні рамки курсу охоплюють період з ХVІ ст. по наш час.

Студенти повинні знати, що в історичній літературі новим традиційно вважається період із середини ХVІ - початку ХХ ст. Однак, ця періодизація, як і будь-яка періодизація, є умовною. Чому саме цей період, більшість учених вважають новою історією? Насамперед тому, що саме ця епоха характеризується значною насиченістю подій, масштабом і різноманітністю суспільних процесів, серйозними змінами в житті країн і народів. Тобто можна вважати, що мова йде про виникнення нової цивілізації.

ТЕМА І. Зародження індустріальної цивілізації





  1. Особливості становлення індустріальної цивілізації.

  2. Головні напрямки розвитку європейських країн у кінці ХV – ХVІІІст.

Необхідно звернути увагу, що питання нового часу було започатковано в епоху Відродження: вчені поділили розвиток суспільства на три частини: Античність, Середні віки, Новий час.

На рубежі ХІV-ХV ст. у Європі відбувалася глибока господарча та демографічна депресія. Початок ХVІ ст. ознаменувався певним економічним пожвавленням. Почала збільшуватись кількість населення. Так, якщо у середині ХVІ ст. вона становила приблизно 100 млн. осіб, то на початку ХVІІ ст. – близько 180 млн.

Студенти повинні запам’ятати, що саме у цей період відбувався генезис капіталізму, хоча у країнах Європи продовжували панувати феодальні економічні відносини.

Однак саме капіталістичний устрій стає вирішальним фактором розвитку Європи. Потрібно звернути увагу, що капіталізм спочатку проникає у торгівлю і фінанси, потім зміцнює свої позиції у промисловості, ще пізніше його вплив відчувається у сільському господарстві ( наприклад, «аграрна революція» в Англії, Франції, Німеччині у ХVІ ст.).

Тобто поступово починає утворюватися ринкове господарство.

Особливу увагу студенти повинні звернути на причини цих процесів. Серед багатьох потрібно виділити декілька факторів:



  1. Великі географічні відкриття.

  2. Вивезення товарів за межі своїх країн (торгова експансія).

  3. Утворення абсолютистських держав, захоплення нових земель (колоній) збільшують потребу у постійних арміях і флоті, що, у свою чергу, стимулює розвиток певних галузей промисловості.

  4. Підвищення рівня життя у ХVІ-ХVІІ ст. формує нові потреби, що також призводить до розвитку промисловості і торгівлі.

  5. Формування нової суспільної ідеології, яка буда започаткована Ренесансом і Реформацією.

Однак, потрібно пам’ятати, що всі ці фактори у різних країнах приводили до різних наслідків: в одних вони сприяли підйому соціально-економічного розвитку, в інших – до стагнації.

Особливості розвитку економіки ХVІ -ХVІІ ст.

Студенти повинні розуміти, що саме у цей період відбуваються серйозні зміни в економіці, що привело до зміни картини світу у цілому. Особливо помітними вони були на Європейському континенті.

По-перше, змінюються основні торгові шляхи з Середземномор’я в Атлантику. Розширення європейських можливостей почалось із захоплення португальцями північно-африканського узбережжя. У 1497 р. Васко да Гама вирушив у плавання навколо Мису Доброї Надії, а у 1500 р. його кораблі перетнули Атлантику, висадивши Педро Кабраля у Бразілії. До португальської експансії приєдналась Іспанія. У 1492 р. Колумб досягнув островів Карибського моря, Бальбоа перетнув Панамський перешийок, щоб досягнути Тихого океану у 1513 р., Кортес розпочав завоювання Мексики у 1519 р., у 1530 р. Пісарро розпочав підкорення Перу.

По-друге, відбуваються масові міграційні процеси, причинами яких були: а) релігійні переслідування; б) реформація і контрреформація та ін.

Звідси – формування різних за рівнем регіонів економічного розвитку: Північно-Західний, Європейський регіон, де швидко розвивався капіталізм (Англія, Нідерланди); регіон, де капіталізм розвивався повільніше, залишаючи панівне становище феодальним відносинам (Середземномор’я, Скандинавія); і найбільш відсталий, де все ще панував феодалізм (Центр і Схід Європи, Балкани).

Крім того, потрібно підкреслити, що в Європі на той час центрами економіки все ще залишалися не регіони, а міста (Венеція, Генуя, Амстердам).

У ХVІІ ст. головним регіоном, де зосереджувалось економічне життя Європи, були Нідерланди (Голландія).

Значному економічному піднесенню Голландії сприяло геополітичне становище: у кінці ХVІ-ХVІІ ст. вона опиняється у центрі трансокеанської торгівлі. А це, у свою чергу, приводить до розвитку таких галузей, як суднобудування, розвиток переробної промисловості. Поступово Голландія перетворюється у потужний фінансовий регіон Європи. Однак нестача внутрішніх ресурсів не дала їй змоги надовго стати панівним центром європейської економіки.

Головною країною в Європейському і світовому господарстві стає Англія.



Студенти повинні чітко розуміти, що ще до революції в Англії починає змінюватися феодальна структура. Причинами цього були:

  • «огороджування», які сприяли перетворенню великих землевласників у представників капіталізму у сільському господарстві (так зване «нове дворянство»), серед селян відбувалося розшарування на пауперів (жебраків) і коттерів (тих, які володіли невеликими земельними наділами). Із середовища «нових дворян» почали формуватись підприємці, а із пауперів – наймані робітники. Тобто, досить швидко створювалася соціальна база для розвитку промисловості. Іншими факторами, що сприяли розвитку англійської промисловості, були:

  • існування місцевої сировинної бази;

  • політика меркантилізму;

  • унітарний характер політичної влади.

Другим регіоном Європи, де поряд із формуванням капіталістичного устрою залишались панівними феодальні відносини, була Франція. Вона є прикладом іншої реакції на кризу феодалізму. Франція була батьківщиною класичного політичного феодалізму, що використовував законну форму відносин між сеньйорами і васалами для підтримання ієрархічної структури суспільства. Тут панував абсолютистський режим. Король був зацікавлений у збереженні становища селянства як основного платника податків, тому на відміну від Англії, обмежував економічну активність феодалів. Новий клас підприємців змушений був вкладати кошти у землю, а не у промислове виробництво. Оскільки основними платниками податків залишалися селяни, це призводило до звужування внутрішнього ринку і відповідно до уповільнення розвитку капіталізму.

Подібні до Франції процеси відбувались у Скандинавії (Швеція) і на Сході Європи (Росія, Австрія).

Регіоном, де капіталізм практично гальмувався, була Іспанія. Причинами цього був насамперед застій (стагнація) сільського господарства, оскільки уряд жорстко контролював ціни на сільгосппродукцію, сприяв екстенсивному характеру господарства. Усе це призводило до розорення селян, збіднення основної маси населення, вузькості внутрішнього ринку. Країна ставала все більше залежною від імпорту. А це, у свою чергу, призводило до несприятливих умов для розвитку промисловості. Іспанський експорт вовни почав зазнавати невдач у конкуренції з англійцями, торговельний флот занепав, і до кінця ХVІ ст. іспанські суднобудівники вже не могли ефективно конкурувати з новими технологіями північноєвропейських підприємців. Іспанська економіка стає просто пропускним пунктом для торговельного багатства інших економік, «матір’ю іноземців, мачухою іспанців».

Схожі процеси відбувалися в Італії, Німеччині (у цих регіонах потрібно додати такий негативний фактор, як політична роздрібненість). Тому ці території стають ринками збуту для англійської, голландської, а пізніше французької промисловості, а також їх сировинними придатками.

Інший регіон Європи – Центральний і Південний. Він стає експортером хліба. З одного боку, це сприяє збільшенню посівів, з іншого – приводить до розширення панської ріллі, зацікавленості феодалів у натуральній ренті, розповсюдженні відробіткової ренти (панщини), а у цілому – до зміцнення особистої залежності селян (кріпацтво).

Отже, у ХVІ – ХVІІ ст. в Європі створюються умови для нерівномірності соціально-економічного розвитку Західної і Східної Європи.

Поштовхом для змін стали так звані «аграрні революції» в Європі: у Франції 1750-1760 рр., у Швейцарії 1780-1790 рр., у Німеччині 1790-1800 рр. та ін.

Економічний та політичний розвиток

країн Європи у ХVІІІ ст.

Студентам необхідно пам’ятати, що панівне становище в економіці Європи у ХVІІІ ст. займала Англія. Головною причиною цього було те, що саме у цій країні вперше сформувалась національна економіка: мануфактура стає переважаючою, утворюється національний ринок, відбуваються різні технічні відкриття (прядильна машина – дженні, механічна парова прядильна машина, парова машина та ін.) Тобто, утворюються умови для виникнення фабричного виробництва.

Студенти повинні знати, що на рубежі ХVІІІ-ХІХ ст. в Англії відбувається промисловий переворот.

Новими рисами Європи в цей період були:



  • економічне піднесення;

  • розквіт міжнародної торгівлі;

  • високий розвиток мануфактурного виробництва;

  • зростання населення (у 1700 р. – 118млн. осіб, у 1800 р. – 187 млн. осіб);

  • перенесення центру економіки із села у місто (якщо на початок ХVІІІ ст. у сільському господарстві було зайнято від 75 до 85% населення, то на початок ХІХ ст. відповідно від 54 до 26% (Англія);

  • починається формування класів буржуазії і мануфактурного пролетаріату;

  • збільшується інтелектуальна соціальна група (технічна інтелігенція, чиновники, вчителі та ін.).

Отже, у ХVІІІ ст. в Європі починає розпадатись економічна, соціальна, а пізніше політична система феодалізму.

Світ став новим не лише завдяки появі нових економічних тенденцій, але й появі нових ідей. Насамперед, завдяки Великим географічним відкриттям. Голландія (Нідерланди) й Італія стають центрами Ренесансу і Гуманізму. Нові географічні горизонти познайомили Європу з новою культурою, іншою, ніж, наприклад, традиційна, успадкована християнством.

Крім того, важливими продовженнями нових ідей стали європейські університети як центри формування нової свідомості і культури.

Студенти повинні усвідомлювати, що у цей період певною мірою починає оновлюватися і католицька церква. Однак саме тут яскраво відбиваються розбіжності між новими поглядами і старими догматами. Виникає певний конфлікт між гуманістичними тенденціями і традиційними церковними інститутами. Це – одна із причин Реформації.

Реформаційний рух почався з проголошення німецьким священиком Мартином Лютером 95 тез проти папства. Згодом рух набув загальноєвропейського характеру, виступаючи за реформи католицької церкви. Починаються переклади священного письма на національні мови, створюються релігійні громади, відокремлені від Римського престолу.

Крім того, ситуацію загострила політична боротьба на німецьких землях, які прагнули до посилення світської влади. Тобто поступово християнство на Заході перестає бути виключно католицьким, виникає релігійний плюралізм. А це, у свою чергу, відкриває простір для наукового, а не лише теологічного пізнання світу. Розвиваються нові галузі знань, насамперед, математика, астрономія (М. Копернік, Д. Бруно, Г. Галілей).

Отже, у результаті боротьби за оновлення церкви виник рух, який отримав назву протестантизм.

Необхідно пам’ятати, що діяльність протестантів заклала духовні основи європейського капіталізму, оскільки саме протестантизм стимулював підприємництво як основу спасіння на Страшному суді.

Протестантизм також був поштовхом для виникнення новоєвропейської ідеології. Тому саме в Європі виникає ліберальна ідеологія.

Лібералізм ґрунтувався на:

а)ідеях свободи особистості;

б)суспільного договору.

Засновником лібералізму вважається англійський філософ Джон Локк (ХVІІ ст.), який вважав, що природними правами особистості є:

а)право на свободу;

б) право на життя;

в) право на власність.

Отже, питання свободи є визначальним для лібералізму. Ідея суспільного договору між людьми – це спроба забезпечити, виходячи із особистих інтересів, права і свободи кожної людини. Тобто це своєрідний договір про те, що певна кількість індивідуумів передає право керувати собою одній або декільком особам на певних умовах.

Можна зробити висновок, що саме концепція суспільного договору створила підґрунтя для розроблення конституцій.

У ХVІІІ ст. з’являються перші економічні теорії: меркантилізм, фізіократизм, англійська школа політекономії.

У цей період також створюються політичні теорії, в яких критикувався існуючий лад. Особливу роль тут відіграли діячі епохи Просвітництва: Вольтер, Шарль Монтеск’є, Дені Дідро, Поль Гольбах, Жан-Жак Руссо.

Деякі монархи Європи: Катерина ІІ ( Росія), Йосип ІІ (Австрія), Фрідріх ІІ (Пруссія) та ін. здійснювали реформи під впливом ідей Просвітництва. Однак ці реформи не змінювали по суті ні владу, ні політику. Така політика отримала назву «освіченого абсолютизму». «Освічений абсолютизм» характеризується безрезультатністю і ще більше загострює соціально-політичну ситуацію. Особливо ситуація загострюється у Франції, результатом стає Велика французька буржуазна революція 1789-1794 років.



Студентам важливо запам’ятати, що епоха Нового часу знаменується ідеями трьох революцій: Нідерландської, Англійської, Французької. Вони завершили перехід до буржуазних суспільств.

Потрібно звернути увагу на те, що буржуазні революції мають певні особливості. По-перше, у цих революціях новий клас – буржуазія – є передовим, оскільки інтереси буржуазії збігаються із загальнонаціональними (перехід від старого – феодального виробництва до капіталістичного).



По-друге, у буржуазних революціях рушійними силами досить активно виступають:

а) селянство;

б) робітники.

По-третє, часто революції переживають так званий «конституційний період».

По-четверте, революції нового часу супроводжувалися громадянськими війнами.

Якщо спробувати створити схему буржуазних революцій ХVІІ – першої половини ХІХ ст., то умовно можна визначити такі періоди:



  1. Повстання. Початок боротьби.

  2. Громадянська війна.

  3. Захоплення влади повстанцями.

  4. Боротьба всередині революційної влади.

  5. Реставрація (можлива) старого устрою.

  6. Нова революція (можлива) і завершення переходу до нового устрою (буржуазного).

Найбільш вагомим внеском у становлення нового, буржуазного ладу стала Велика французька революція 1789-1794 рр.

Студенти повинні згадати, що революція у Франції була підготовлена, з одного боку, ідеям Просвітництва, з іншого - соціально-економічними процесами, які поступово опановували світ і готували підґрунтя до формування нового етапу європейської цивілізації. Необхідно також пам’ятати, що революційні події у Франції викликали велику тривогу серед монархій Європи, оскільки повалення монархії і страта короля у 1792 р. були прямою загрозою європейському монархізму. Тому починаються війни європейської коаліції (Австрія, Пруссія, Росія, Англія) проти революційної Франції. У ході цих війн під впливом якобінських ідей починається процес насадження нових порядків у Європі (утворення Об’єднаних бельгійських штатів, Батавська республіка в Голландії, Гельветична республіка Швейцарії).

Але досить швидко настає п’ятий період революції (термідоріанський переворот 27 липня 1794 р.), після цього війни, які веде Франція, із революційних перетворюються в загарбницькі. Хоча потрібно віддати належне, перетворення, які проводив уряд Франції на підлеглих територіях, спочатку мали буржуазно-демократичний характер.

Однак пізніше Наполеон усе більше схиляється до здійснення імперських планів (ліквідація священної Римської імперії німецької нації і утворення Рейнського союзу; створення Герцогства Варшавського тощо), влаштовує на новостворених європейських престолах своїх родичів, починає континентальну блокаду Англії.



наступна сторінка >>