Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Департамент освіти І науки Полтавської облдержадміністрації Відділ освіти Карл - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Підсумки роботи методичного об’єднання вчителів фізики за 2012-2013... 3 420.17kb.
Підсумки роботи методичного об’єднання вчителів фізики за І семестр... 3 415.21kb.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Департамент... 1 270.68kb.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Департамент... 17 3506.2kb.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Департамент... 14 3507.81kb.
Міністерство освіти І науки України Управління освіти, сім`ї, молоді... 1 240.68kb.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Департамент... 6 1614.72kb.
Гадяцька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №3 гадяцької районної... 1 108.09kb.
Чернівецька обласна державна адміністрація Департамент освіти і науки... 1 112.25kb.
Міністерство освіти І науки України Відділ освіти Полтавської рда 1 196.9kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни 01135, м. 4 632.02kb.
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим... 1 283.54kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Департамент освіти І науки - сторінка №1/1




Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Департамент освіти і науки Полтавської облдержадміністрації

Відділ освіти Карлівської райдержадміністрації

Ланнівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Карлівської райради Полтавської області

«Осіння пісня» Поля Верлена в різних перекладах:

який вибрати і як із ним працювати?
Доповідач:

Кіяшко Наталія Миколаївна,

вчитель-методист світової літератури

Ланнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Карлівського району

Полтавської області



Полтава 2013

В українській перекладній літературі за кількістю, за якісними показниками переклади поезій Поля Верлена мають своє, визначне місце і відображають загальні тенденції розвитку українського поетичного перекладу, починаючи з 90-их років ХІХ ст. У перекладознавчих розвідках Г. Кочура, М. Рильського, М. Венгренівської, В. Коптілова, В. Матвіїшина, М. Москаленка, М. Новикової, А. Содомори, О. Чередниченка саме на основі українських перекладів Поля Верлена розглядалася проблемність відтворення верленової лінгвопоетики, яка стояла на межі усталеної традиції романтизму та жанрово-стильових новацій символізму.

У створенні перекладів верленових творів, їхньому подальшому перекладознавчому аналізі яскраво виявилися особливості українського поетичного перекладу, його тісний зв’язок із розвитком мовних процесів, лінгвопоетичними та лінгвокультурними традиціями.

Слід зазначти, що еволюція принципів українських перекладів поетичних творів Верлена пов’язана із розвитком виражальних засобів цільової мови, зміною інтерпретаційних позицій перекладачів, поглибленням знайомства широких читацьких кіл із верленовою поезією та створенням читацьких стереотипів її сприйняття.

У зміні перекладацьких особливостей відтворення поезій Верлена відстежуються значні відмінності, зумовлені особистістю перекладача та його інтерпретаційною позицією, а саме: від перекладів-переспівів (П.Грабовський) через неокласичні стратегії, за яких досягається змістовно-функціональна адекватність перекладу при незначних трансформаціях верленової поетичної системи (С. Гординський), до комплексних стратегій, які забезпечують високий рівень змістовно-функціональної оптимальності через відтворення єдності фонологічних, лексико-семантичних, композиційних засобів верленової лінгвопоетики (М. Рильський, Г. Кочур, М. Лукаш, І. Світличний, Б. Тен, М. Терещенко).

Слід зазначити, що у всі періоди створення українських перекладів виявляється тенденція до точної передачі лексико-семантичних та композиційно-строфічних засобів верленової унікальної словомелодики.

Вірш Поля Верлена "Осіння пісня" входить до збірки "Сатурнічні поезії" (1866), цикл "Сумні пейзажі". Це один з наймузичніших творів поета. І саме через цю музичність "Осінню пісню" часто називають неперекладною.

Існує більше десяти перекладів цієї поезії українською мовою (Павло Грабовський, Микола Лукаш, Григорій Кочур, Михайло Рудницький, Петро

Стебницький, Святослав Гординський, Борис Тен, Микола Терещенко, Ігор Качуровський, Іван Світличний, Михайло Москаленко, Всеволод Ткаченко, Маркіян Якубчак), однак це не переклади у вузькому значенні слова, а швидше переспіви, наслідування, адже справжній Верлен «звучить»! лише французькою мовою.

Текстуальні дослідження першотвору дають змогу стверджувати, що засобами творення неповторної музикальності верленової лінгвопоетики є:



  • складні і взаємопов’язані системи алітерацій та асонансів;

  • використання нерівного, так званого “кульгавого” ритму, що постав у французькій поезії завдяки вперше ужитому Верленом непаристому віршеві (за термінологією Г.П. Кочура);

  • неканонічне перенесення цезури відповідно до внутрішнього ритму поетичного образу;

  • багаторазове вживання анжамбеман (enjambement) та різноманітних форм композиційних повторень;

  • сполучення в одній строфі кількох різних віршових розмірів;

  • римування на випадне [ə];

  • переважання синтаксичних паралелізмів над синонімічними повторами;

  • сполучення у віршовій строфі різноскладових рядків.

Музичності цього поетичного твору додає особлива "стрункість": він складається з трьох строф, по шість чотиристопних рядків у кожній, тобто одне чи два повнозначних слова у рядку, у кожній строфі по одній синтаксично прозорій, чіткій фразі, майстерно інструментованій. Та стислість видно лише на папері. Головна думка втілена саме у голосі, у звукописі, який спрямовано не на зорові враження, а на слухові, Верлен не описує, щоб читач бачив, а пише, щоб він чув і відчував. Це особлива побудова вірша за законами музичного твору, коли основний лейтмотив повторюється, урізноманітнюється, збагачується щодалі новими і новими образами.

Особливої мелодики автор досягає за допомогою алітерацій та асонансів. У першій строфі алітерація на "l", "n" та асонанс на "on" звертають увагу читача на меланхолію, біль, у другій у поета з'являються сльози (і знову ж таки використано асонанс "iens" і алітерацію "j", "v"). Оскільки українська та французька мови досить різні, перекладачеві практично неможливо поєднати мовленнєву й образну точність з музикою вірша.

Композиційні побудови українських перекладів поезій Верлена показують відмінності у відбиранні ресурсів цільової мови, зумовлені часом створення перекладів.

Існує періодизація українських перекладів «Осінньої пісні» Поля Верлена відповідно до часу їхнього створення та змін перекладацьких стратегій, яка охоплює:



  • І період – 90-і рр. ХІХ ст. – 10-і рр. ХХ ст. (П.Грабовський);

  • ІІ період – 20-і – 30-і рр. ХХ ст. (С.Гординський);

  • ІІІ період – 50-і – 80-і рр. ХХ ст. (М. Рильський, Г. Кочур, М. Лукаш, Б. Тен, М.Терещенко, І. Світличний).

  • ІV період – 90-і рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст.

При дослідженні особливостей верленової лінгвопоетики було виявлено, що найвищу складність для передачі у перекладі мають фонологічні засоби як визначальні чинники досягнення сугестивності у побудові поетичного образу (за О.Г. Крушинською). З’ясовано, що пошук засобів для оптимального втілення звукових образів споглядається в останній за часом період (50-80-і рр. ХХ ст.).

Переклади М. Рильського, Г. Кочура, М. Лукаша, І. Світличного, М.Терещенка, Б.Тена здійснені у 50-ті, першій половині 80-х рр. ХХ ст., розвивають поетичні моделі, започатковані неокласиками. У них знаходимо вдалі спроби відтворення поетичних домінант символізму, лінгвопоетична традиція якого є ще недостатньо розвинутою, але на той час вже присутньою в українському поетичному дискурсі. Уперше відтворено синтез фонетичних, лексико-семантичних та ритміко-композиційних засобів лінгвопоетики «Осінньої пісні» Поля Верлена.

У пізніших перекладах фонологічні особливості поезій Верлена з’являються деякі відмінності відповідно до індивідуального стилю перекладачів.

Значну складність для українських перекладачів верленових віршів складає невідповідність ритмічних критеріїв силабічної та силабо-тонічної версифікаційних систем. Загальною тенденцією при перекладі силабічних віршів можна вважати намагання перекладачів відтворити ритм першотвору, зберігши кількість складів та розташування акцентів відповідно до силабічного розміру вірша. Більшість українських перекладів поезії «Осіння пісня» П. Верлена здійснено в існуючій традиції перекладання французького силабічного вірша п’ятистопним та шестистопним ямбом (М.Терещенко), ямбічні побудови також переважають у перекладах М. Рильського, Г. Кочура, М. Лукаша, І. Світличного.

Першим переклав "Осінню пісню" Павло Грабовський у 1897 році, та його роботу швидше можна назвати переспівом, адже поет керувався своїми настроями та почуттями і переклав у звичній для нього віршованій формі, не відтворивши тональність і мелодійність поезії власне Верлена. Переклад П. Грабовського цього вірша здійснено чотиристопним хореєм. Відбулося "одомашнення" французької "Осінньої пісні", з'явилися властиві українській літературній традиції "гірко плачу", "хмура осінь", "вітер лютий".

Близьким до оригіналу є переклад Григорія Кочура, де присутня значна узгодженість між фонологічною асоціативністю вірша та його логічними побудовами, яка зумовлює природність, розмовність у звучанні.

Йому вдалося передати у першій строфі цю милозвучність, плинність, що досягається в обох варіантах завдяки повторенню сонорних (носових) звуків "Неголосні млосні пісні струн осінніх". Заради збереження звукової палітри та мелодійності поезії перекладач використав "струни" замість"скрипок" ("violons"), і метафора "струн осінніх" справді вдало передає те, про що писав

Верлен, не про осінній пейзаж, а про пейзаж душі. Силу, експресивність французького вірша передає контраст "blessent mon сoeur d'une langueur monotone": зіткнення протилежних щодо звучання і значення слів "blessent" – "ранять" і "langueur" – "чулість", крім того звуки скрипки не б'ють, не вдаряють, вони плавні, монотонні. У Григорія Кочура є контраст, але трохи інший, він базується на "висоті" струн осінніх, які топлять серце у журбі – глибина, а сила французьких слів все ж таки втрачається.

У другій строфі перекладач замість «плачу», що у Верлена, говорить "блідну", та це не спотворює оригінал. Інша справа – тут з'являється годинник, річ, візуальне, а для Верлена – музика понад усе. У автора проста і сильна власне своєю простотою фраза "Згадую давні роки і плачу", в перекладі не обійшлося без звичних для традиційної поезії епітетів та метафор: "линуть думки в давні роки мрій дитинних".

Третя строфа – це голос вітру, певна невизначеність. Перекладач відтворив і те, і те: "вийду я в двір – вихровий вир в полі млистім" – алітерація "в" і грайливий звукопис – "крутить, жене, носить мене". Завдяки

Григорію Кочуру український читач може насправді відчути музичність, багатство звуків та нюансів, притаманних французькому слову. Але – це, на мій погляд, «ревниве намагання» поєднати власний талант з геніальністю верленової словомелодики вірша.

Протилежним за своєю тональністю є переклад Миколи Лукаша, він більш різкий. Музикальність вірша не є головним засобом впливу на читача. Перекладач прагне створити за допомогою фонологічних засобів ту ж сугестивність, що і в першотворі, але із самого початку перекладач замість ніжної мелодії скрипки вдається до різкого, хрипкого дисонансу: "Ячать хлипкі, хрипкі скрипки листопада. Їх тужний хлип у серця глиб просто пада". Слова тут не єднаються, а зіштовхуються. Тобто, своєрідний звукопис, музика тут є, але вони більше Лукашеві, аніж Верленові.

У другій строфі автор вводить тему часу, яка чомусь зникла у Миколи Лукаша. У перекладі "je pleure" передано як "я весь тремчу і ридаю", це більш експресивно, бо в оригіналі – «я плачу (ридаю)», з'являється епітет "ясні дні", і все це віддаляє переклад М. Лукаша від оригіналу та його неповторної мелодійності.

Голос вітру у третій строфі відтворюється повтореннями звуків "ду", "с": "кудись іду у даль бліду…мов жовклий лист під вітру свист". Незважаючи на своєрідне бачення Миколи Лукаша мелодики "Осінньої пісні", його переклад не залишає байдужим українського читача.

Необхідно говорити учням і про про інші переклади Верленової «Осінньої пісні». Є в них і влучне відтворення деяких рядків, і власні поетичні знахідки, і намагання будь-яким способом передати мелодійність звукопису, особливостей словомелодики Верлена.

Для перекладів М. Рильського притаманним є збереження фонологічної збалансованості вірша відповідно до першотвору, проте переклад є менш насиченим звукописними засобами через деяке спрощення системи алітерацій, асонансів та ін.

Еквівалентні засоби для відтворення особливостей верленового звукопису знайдено у перекладах Б. Тена, І. Світличного, М. Терещенка.

Відтворення фонологічних особливостей поезії Верлена складає одну з перекладацьких переваг С. Гординського, бо його переклад «Осінньої пісні», а саме вирішення у ньому проблеми поєднання у мелодиці осіннього вітру (французькі носові голосні) та звуків в глибині серця (задньо-гортанні голосні): "В осінню глиб ввілявся хлип віоліни, із серця дна надокучна туга лине" є оригінальними. Він зміг знайти у перекладі слова з м'яким "л", щоб приблизитися до мови оригіналу. Знову ж таки тут те саме дієслово "je pleure" більш експресивне і сильне – «сльози ринуть». У кінці дуже вдало Святослав Гординський:

"жене, мете мене,

мов те листя мертве".

Але ж в оригіналі «скрипки» (множина), а у перекладача – віоліна, ще й одна…?

Найбільш вдалими та вартими уваги для укладачів підручників зі світової літератури для 9-го класу є переклади Григорія Кочура та Бориса Тена, які відповідають усім особливостям Верленової «мелодії душі», його відчуттям та настрою.

Проаналізувавши вибрані переклади "Осінньої пісні" Верлена українською мовою, можна визначити особливості кожного з них та його «першовартість» для використання на уроці світової літератури у 9-му класі (за новою Програмою).

Передовсім, усі переклади абсолютно різні, іноді просто протилежні за своїм звучанням та синтаксичним упорядкуванням. Це все через складність відтворити Верленівську мелодику поезії, адже вона є неповторна і звучить геніально лише французькою. Можна щось відшліфовувати суто технічно до ідеалу, але відтворити красу і своєрідну музичність цього оригінального твору без втрат просто неможливо. Бо поезія Поля Верлена – це така собі словомелодика душі, настрою, емоцій, яка майже не підлягає будь-яким спробам передати у повній мірі її чарівність та особливий ємоційний вплив на читача (слухача). Робіндранат Тагор свого часу сказав: « Мова ревнива,… не можна передати смак поцілунку через посередника…».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Андрій Содомора. Студії одного вірша. — Львів. Літопис; Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка. — 2006. — 364 с.
2.Дзик А.П., Сорока А.М. Осіння скрипка Поля Верлена // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1996. - №5. – с.25-28.
3.Швачко С.О. Про деякі перекладацькі трансформації у поетичному тексті //

Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2005. - №23. – с. 22-23.

4. Крушинська О.Г. Українські переклади Поля Верлена // Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі: Зб. наук. пр. – Суми.: Вид-во СумДУ, 1999. – С.73-77.

5. Крушинська О.Г. Поезії Поля Верлена у перекладі Івана Франка // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: Логос, 2000. – С.217-222.

6. Крушинська О.Г. Поль Верлен в інтерпретаціях Максима Рильського // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: Логос, 2001. – С.196-199.

7. Крушинська О.Г. Відтворення в українських перекладах композиційних структур у лінгвопоетиці Поля Верлена // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: КНЛУ, 2006. – Вип.17. – С. 160-170.


ДОДАТОК 1


Поль Верлен "Осіння пісня"
Paul Verlaine. Chanson d'automne
Les sanglots longs
Des violins
De l'automne
Blessent mon cœur
D'une langueur
Monotone.

Tout suffocant


Et blême, quand
Sonne l'heure,
Je me souviens
Des jours anciens
Et je pleure;

Et je m'en vais


Au vent mauvais
Qui m'emporte
Deçà, delà
Pareil à la
Feuille morte.
Осіння пісня

Довгі ридання

Скрипок

Осінніх


ранять моє серце

Томлінням...


Аж задихаюсь

І блідну, коли

Дзвонить годинник:

Я згадую

Колишні дні

І плачу.
І я виходжу

На вітер лихий.

Що носить мене

Туди-сюди,

Неначе


Мертвий лист.
Підрядник (майже дослівно)


Переклади
1. Михайло Рудницький
Довгим квилінням
Скрипка осіння
На глум
У серце ллє чорну
Непереборну
Нудьгу.

В сірій безмежі


В час, коли з вежі
Б'є дзвін,
З сутінків чути
Спомин забутих
Годин.

Йду за вітрами,


Щоб від нестями
Що-крок
Геть мене гнали,
Наче зівʼялий
Листок.


2. Борис Тен
Довгим квилінням
Скрипки осінні
Монотонно,
Вперто, без жалю
Серце вражають
Непритомне.

Весь охолону,


Тільки задзвоне
Десь годинник, –
Спогади давні
Стогнуть в риданні
Несходимім.

Кинуся з хати


З вітром блукати,
А він злісно
Мною жбурляє,
Ніби зів'ялим
Мертвим листом.

3. Микола Терещенко
Скорбне ридання
Скрипок до рання,
Пісня осіння –
Серце вражає,
Втомно гойдає,
Мов голосіння.

Весь я холону,


Стигну від дзвону,
Блідну з одчаю.
Згадки ж юрбою
Мчать наді мною –
Тяжко ридаю.

Вийду я з хати,


Вітер проклятий
Серце оспале
Кидає, крає,
Наче змітає
Листя опале.

4. Микола Лукаш
Ячать хлипкі,
Хрипкі скрипки
Листопада.
Їх тужний хлип
У серця глиб
Просто пада.

Від їх плачу


Я весь тремчу
І ридаю,
Як дні ясні,
Немов у сні
Пригадаю.

Кудись іду


У даль бліду,
З гір в долину,
Мов жовклий лист
Під вітру свист –
В безвість лину.

5. Григорій Кочур
Неголосні
Млосні пісні
Струн осінніх
Серце тобі
Топлять в журбі
В голосіннях.

Блідну, коли


Чую з імли –
Б'є годинник:
Линуть думки
В давні роки
Мрій дитинних.

Вийду я в двір –


Вихровий вир
В полі млистім
Крутить, жене,
Носить мене
З жовклим листям.

6. Святослав Гординський
В осінню глиб
Ввілявся хлип
Віоліни,
Із серця дна
Надокучна
Туга лине.

Весь блідну я,


Коли здаля
Б'є годину,
На спомин днів,
Минулих снів
Сльози ринуть.

Йду самітний,


А вітер злий
Дме, упертий,
Жене, мете
Мене, мов те
Листя мертве.

7. Павло Грабовський
Хмура осінь. Голосіння
Безвідрядне світове
Зворушує знов боління,
Моє бідне серце рве.
Проминуло життя втішне;
Ледве дишу, весь поблід;
Спогадавши про колишнє,
Гірко плачу йому вслід.
Що ж? До краю треба плутать;
Вітер лютий дме в кістки,
Мов те листя мене крутить
Та швиря на всі боки.