Міністерство освіти І науки україни національний університет "львівська політехніка" Литвин Ірина Володимирівна - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Міністерство освіти І науки україни національний університет “львівська... 3 545.4kb.
Міністерство освіти І науки україни національний університет “львівська... 3 536.93kb.
Міністерство освіти І науки україни національний університет “Львівська... 2 426.72kb.
Міністерство освіти І науки україни національний університет “львівська... 3 523.35kb.
Міністерство освіти І науки україни національний університет «львівська... 3 442.07kb.
Міністерство освіти І науки україни національний університет львівська... 3 495.84kb.
Міністерство освіти І науки україни національний університет “львівська... 2 454kb.
Міністерство Освіти і Науки України Національний університет "Львівська... 23 2022kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний... 3 706.91kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний... 2 512.34kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний... 3 589.27kb.
Екологія І природокористування, 2013, Випуск 16 1 168.88kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Міністерство освіти І науки україни національний університет "львівська політехніка" - сторінка №1/4




МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"


Литвин Ірина Володимирівна

УДК 338.24:658.114.012.32:621(100+477)




УПРАВЛІННЯ ВЕНЧУРНИМИ

ОРГАНІЗАЦІЯМИ В МАШИНОБУДУВАННІ

Спеціальність: 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування)



АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2009

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки України



Науковий керівник -


доктор економічних наук, професор,

заслужений працівник народної освіти України



КУЗЬМІН ОЛЕГ ЄВГЕНОВИЧ,

Національний університет «Львівська політехніка»,

директор навчально-наукового інституту

економіки і менеджменту









Офіційні опоненти -

доктор економічних наук, професор

СОЛОВЙОВ В’ЯЧЕСЛАВ ПАВЛОВИЧ,

Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Доброва НАН України,

заступник директора





кандидат економічних наук, доцент

ГРЕЧАНИК БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ,

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу,

доцент кафедри економіки підприємства














Захист відбудеться «12» червня 2009 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12, IV н.к., ауд. 209-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий «11» травня 2009 р.


Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, к. е. н.




Завербний А.С.





ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап глобалізації світової економіки вимагає пошуку нових методів і форм управління інноваційними процесами. Системи управління інноваційною діяльністю вітчизняних машинобудівних підприємств недостатньо ефективні і не відповідають вимогам сучасного висококонкурентного середовища. Світовий досвід вирішення фінансово-організаційних проблем розвитку інноваційних процесів довів ефективність формування та розвитку венчурного підприємництва як одного з важливих механізмів стимулювання інноваційного зростання промислових підприємств. Машинобудування є стратегічною, експортоорієнтованою галуззю економіки України. Маючи достатній інноваційний потенціал, галузь потребує значних фінансових вкладень для створення і виробництва наукомісткої продукції. Розроблення принципів та формування систем ефективного управління венчурним підприємництвом забезпечить приплив інвестицій в реальний сектор економіки, сприятиме суттєвому прискоренню виходу машинобудівного комплексу України з інвестиційної кризи.

Вивченню питань розвитку інноваційного підприємництва присвячені праці таких вчених: В.Александрової, І.Алєксєєва, І.Бланка, І.Бойка, Г.Возняк, В.Гейця, Б.Гречаника, Л.Євтєєвої, М.Йохни, Є.Крикавського, О.Лапко, А.Пересади, Й.Петровича, Л.Смоляр, В.Стадника, І.Тивончука, Н.Чухрай та ін. Проблеми формування та розвитку венчурного підприємництва висвітлені у працях таких вітчизняних та зарубіжних науковців: Г.Андрощука, Л.Антонюк, О.Батури, В.Бігрейва, В.Ветцеля, А.Вишнякова, А.Галіцкого, Р.Гаррісона, А.Грінбергаса, П.Гулькіна, А.Дагаєва, І.Дворжака, В.Денисюка, М.Долішньої, П.Дрюкера, Д.Евансона, Дж.Елтона, П.Ковалишина, В.Котельникова, П.Коувні, Я.Кочишової, І.Кузнєцової, О.Кузьміна, А.Кутейникова, Е.Лєбєдєвої, Д.Лоурі, А.Лукашова, Р.Любімова, А.Ляско, К.Мейсона, В.Мейфілда, В.Новікова, О.Олефіренка, В.Опанасюка, М.Оснабруджа, П.Пилипенка, Н.Пікуліної, К.Пінюгіна, А.Поручника, П.Прохазки, Л.Радзієвської, Р.Дж. Робінсона, І.Родіонова, Я.Сергієнка, В.Романчин, В.Смірнова, В.Соловйова, І.Скоблякової, Ст.Соммерсбі, Дж.Соула, А.Степаненко, Д.Тарадайка, А.Ткаченко, Д.Трофімова, Б.Уайтхеда, І.Ушакова, П.Федоровича, Дж.Фріера, Д.Хартфорда, Б.Шаха, Л.Шило, А.Яскевича та ін. У роботах цих авторів розкриваються методологічні аспекти інноваційної теорії та інвестиційних стратегій, висвітлюються питання теорії та практики венчурного підприємництва, розглядаються проблеми формування венчурного капіталу та реалізації венчурного фінансування, проводиться аналіз проблем венчурного інвестування, характерних для економік високорозвинених країн.

Можливості вітчизняних машинобудівних підприємств проводити власними ресурсами модернізацію та реконструкцію виробничих процесів, розробляти та впроваджувати інноваційну продукцію обмежені. Особливо відчувається потреба у фінансових ресурсах в умовах фінансово-економічної кризи. Залучення венчурного капіталу як спосіб цільового інвестування інноваційних розробок має стати каталізатором запровадження інноваційних технологій на вітчизняних підприємствах.

Однак, більшість аспектів управління венчурними підприємствами залишаються недостатньо дослідженими. Відсутні теоретичні напрацювання щодо сутності та особливостей венчурного підприємництва в машинобудуванні. Подальших досліджень вимагають види і форми венчурного підприємництва, механізми взаємодії венчурних підприємств із суб’єктами венчурної інноваційної інфраструктури, а також питання побудови систем венчурного менеджменту підприємств машинобудування. З огляду на вищезазначене, зростає актуальність досліджень процесів фінансування інновацій, розроблення рекомендацій щодо удосконалення системи управління інноваційною венчурною діяльністю вітчизняних машинобудівних підприємств, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає науковому напряму кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» «Проблеми інвестиційної та інноваційної діяльності (на прикладі машинобудування і приладобудування)» (номер державної реєстрації №U0107U009522).

Матеріали наукового дослідження використані при розробленні держбюджетної теми Національного університету «Львівська політехніка» ДБ/ТЕОР «Формування та розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності підприємств: теоретико-методологічні та методичні засади» (номер державної реєстрації № 0107U000837), зокрема, методичні положення щодо оцінювання і вибору потенційних інвесторів (індивідуальних та інституційних - венчурних фондів і компаній з управління активами) з боку об’єкта інвестування при розробленні підрозділу 2.1.2 «Індикатори оцінювання інвестиційної привабливості підприємств» розділу 2 «Розвиток системи індикаторів виробничо-господарської діяльності» (Акт впровадження від 3.02.2009р.).



Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретичних положень і прикладних рекомендацій щодо формування системи управління венчурними організаціями в машинобудуванні. Для досягнення мети у роботі були поставлені такі завдання:

  • встановити сутність основних понять венчурного підприємництва;

  • удосконалити та доповнити класифікації видів венчурних підприємств та венчурних фондів, систематизувати форми венчурного підприємництва у машинобудуванні;

  • розвинути методичні рекомендації щодо планування та організування внутрішніх венчурів на машинобудівних підприємствах;

  • розробити рекомендації щодо визначення напрямів венчурної діяльності, вибору венчурних проектів та стратегій їх реалізації;

  • обґрунтувати методичні положення з оцінювання та вибору потенційних індивідуальних та інституційних інвесторів інноваційними підприємствами;

  • запропонувати методичні рекомендації з оцінювання економічної ефективності венчурного фінансування проектів та критеріїв прийняття рішень про доцільність реалізації проектів венчурними інвесторами.

Об’єктом дослідження є діяльність венчурних організацій у машинобудуванні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та практичні засади управління венчурними організаціями в машинобудуванні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано такі методи дослідження: порівняння, систематизації та узагальнення - для уточнення категорій венчурного підприємництва, удосконалення та доповнення класифікації видів венчурних підприємств (підр. 1.1, 1.2, 3.2); статистичного та порівняльного аналізу - при дослідженні стану та тенденцій розвитку венчурного підприємництва в машинобудуванні (підр. 1.4, 2.1); системного підходу та графічного методу – для побудови динамічної системної моделі впливу факторів на венчурну організацію, розробки моделі визначення напрямів венчурної діяльності та матриць вибору проектів конкретних венчурних ідей і стратегій їх реалізації (підр. 1.3, 2.2); методи експертних оцінок – для розроблення методичних рекомендацій з оцінювання та вибору потенційних венчурних інвесторів з боку реципієнтів венчурного капіталу (підр. 3.2); статистичні та методи економіко-математичного моделювання, абстрагування, аналізу і синтезу – для обґрунтування методичних рекомендацій щодо пошуку, оцінювання та вибору потенційних індивідуальних та інституційних венчурних інвесторів, економічного оцінювання ефективності венчурного фінансування проектів (підр. 3.1-3.3); структурно-логічний – для удосконалення методичних рекомендацій щодо стратегічного планування венчурної діяльності машинобудівних підприємств, виділення основних видів та форм венчурного підприємництва (підр. 1.2, 2.2); індукції та дедукції - під час виявлення проблем у процесах управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств та шляхів їх усунення через залучення до венчурного підприємництва (підр. 2.2).

Теоретичною основою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених, матеріали періодичних видань, статистичні матеріали Державного комітету статистики, офіційні видання асоціацій венчурного капіталу іноземних держав та Української асоціації інвестиційного бізнесу, законодавчі акти, зібрані та опрацьовані матеріали досліджень ринку машинобудування та внутрішньої документації підприємств, які здійснюють венчурну діяльність в Україні.



Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

  • розроблено тривимірну модель вибору напрямів інноваційних досліджень та форм організування венчурної діяльності шляхом визначення рівнів інноваційного, виробничо-збутового та ринкового потенціалів підприємства. У моделі запропоновані двофакторні матриці для вибору венчурних проектів, що відповідають пріоритетним напрямам досліджень, а також стратегій їх реалізації та форм організування венчурної діяльності машинобудівних підприємств;

удосконалено:

  • методичні положення з визначення інтегральних показників: інвестиційної сумісності індивідуального інвестора та підприємства, доцільності інвестиційного партнерства між компанією з управління активами (венчурним фондом, компанією венчурного капіталу) та підприємством. Їх застосування дасть можливість оцінювати і вибирати потенційних індивідуальних та інституційних інвесторів (венчурних інститутів спільного інвестування, компаній з управління активами) машинобудівними підприємствами, що, на відміну від існуючих показників, дозволить керівникам машинобудівних підприємств формувати систему оцінювання та заохочення якісного вкладу інвесторів у розвиток їх підприємств;

дістали подальшого розвитку:

  • визначення понять: «венчурний капітал», «венчурні підприємства», «внутрішній венчур», «зовнішній венчур», «”незалежне” венчурне підприємство», «венчурний менеджмент», «стратегічне планування венчурної інноваційної діяльності», «збалансована венчурна стратегія», що, на відміну від існуючих, більш повно розкривають категорійний апарат венчурного підприємництва;

  • класифікація венчурних підприємств (за ознаками: форма організування інноваційної діяльності, форма фінансування, кількість раундів венчурного фінансування, підходи до формування структури капіталу венчурного підприємства, способи виходу інвесторів із венчурного підприємства, способи створення та джерела фінансування), що може бути використана суб’єктами венчурного підприємництва для прийняття більш обґрунтованих рішень на етапах вибору видів і форм організування венчурної діяльності, розробки нормативно-правових документів щодо регулювання діяльності учасників венчурних відносин; систематизація форм венчурного підприємництва шляхом виокремлення їх різновидів у межах внутрішнього, зовнішнього та «незалежного» венчурів, що, на відміну від існуючих підходів, дозволило визначити еволюційні форми розвитку венчурного підприємництва у світі, виявити та ідентифікувати організаційні форми венчурної діяльності у вітчизняному машинобудуванні;

  • методичні рекомендації з оцінювання економічної ефективності венчурного фінансування проектів, в основі яких покладено розроблені показники та критерії прийняття рішень про доцільність їх реалізації, що дасть можливість порівнювати валовий прибуток венчурного інвестора, потенційно отриманого від здійсненого виходу із проінвестованого підприємства, та валовий прибуток, який можна отримати від альтернативного вкладення коштів у інші об’єкти;

  • методичні рекомендації з побудови організаційних структур управління в системі дочірніх підприємств (венчурних фондів і компаній з трансферу технологій) для підтримки внутрішнього венчурного підприємництва через надання послуг з ліцензування нових технологій, фінансування та підтримки стратегічних багатопрофільних партнерств, створення відокремлених компаній за критеріями активності та готовності менеджерів підприємств до здійснення корпоративного венчурингу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що методичні положення із вибору напрямів та форм організування венчурної діяльності, стратегій реалізації венчурних проектів, рекомендації щодо планування джерел фінансового забезпечення, пошуку, оцінювання та вибору потенційних індивідуальних та інституційних венчурних інвесторів, економічного оцінювання ефективності венчурного фінансування проектів та визначення критеріїв прийняття рішень про доцільність реалізації проектів венчурними інвесторами можуть бути використані менеджерами машинобудівних підприємств у процесі прийняття обґрунтованих управлінських рішень стосовно стратегічних напрямів розвитку підприємств, зокрема їх інноваційно-інвестиційної діяльності. Результати дослідження використані в практичній діяльності машинобудівних підприємств: ВАТ «Булат» (довідка №148 від 22.05.2008р.), ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (довідка №1603 від 26.05.2008р.), ЗАТ «Автонавантажувач» (довідка № 230 від 28.05.2008р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка», зокрема при викладанні дисциплін «Управління венчурним бізнесом», «Управління інноваційними проектами», «Інноваційний менеджмент» для студентів спеціальності «Управління інноваційною діяльністю» (довідка № 68-14-796 від 05.02.2009р.).



Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійною науковою працею. Усі наукові результати, викладені у роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті положення, які складають індивідуальний внесок дисертанта. Внесок автора в колективних опублікованих працях зазначено в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дисертаційної роботи було розглянуто та схвалено на таких всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м.Львів, 11-13 травня 2006р.), «Стан та проблеми інноваційної розбудови України» (м.Дніпропетровськ, 14-15 березня 2007р.) «Інноваційні процеси економічного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м.Тернопіль, 26-27 квітня 2007р.) «Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту» (м.Львів, 8-10 листопада 2007р.), «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України» (м.Дніпропетровськ, 22-24 травня 2008р.),«Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м.Львів, 29-31 травня 2008 р.), «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу» (м.Суми, 19-20 вересня 2008 р.), «Актуальні проблеми управління бізнесом, підприємствами та проектами» (м.Алушта, 15-21 вересня 2008р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м.Львів, 6-8 листопада 2008р.), а також на наукових семінарах кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка» (26.01.2006р., 27.12.2006р., 28.11.2007р., 28.01.2009р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 22 наукові праці (наукові статті, тези доповідей на конференціях), з них 17 одноосібно. Загальний обсяг публікацій становить 8,38 друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить 5,28 друк. арк. У фахових виданнях опубліковано 12 праць, з них 8 одноосібно.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Дисертація містить 193 сторінки основного тексту, 24 таблиці, 21 рисунок та 21 додаток, які розміщено на 74 сторінках. Список використаних джерел включає 324 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету та завдання, предмет та об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні та прикладні засади управління венчурними організаціями в машинобудуванні» розкрито зміст основних категорій венчурного підприємництва, виокремлено та систематизовано класифікацію видів венчурних організацій, виділено основні форми внутрішніх та зовнішніх венчурів, досліджено особливості, роль та значення венчурного капіталу для розвитку машинобудування у Європі, США та Азії.

Огляд літературних джерел дозволив виявити неоднозначні тлумачення терміну «венчурний капітал». На основі теоретичних досліджень під венчурним капіталом запропоновано розуміти довгострокові прямі фінансові інвестиції пайового характеру, які вкладаються індивідуальними та інституційними інвесторами для створення та розвитку інноваційних підприємств, фінансування їх реконструкції та модернізації в обмін на частки власності таких підприємств, що зазвичай менші за контрольні пакети акцій, але, в той же час, забезпечують інвесторам право управління проінвестованими підприємствами, фінансового контролю за цільовим використанням коштів з метою реалізації потенціалів росту підприємств-реципієнтів, збільшення їх ринкової вартості та виходу інвесторів з бізнесу через продаж своїх часток власності. Оскільки основним критерієм набуття статусу венчурного підприємства є факт отримання венчурного капіталу (з огляду на уточнений термін венчурного капіталу) до їх складу слід відносити інноваційні підприємства, автономні підрозділи або відокремлені дочірні підприємства великих компаній, науково-технічні об’єднання підприємств, які мають потенціали росту і залучають венчурний капітал з метою реалізації інноваційних проектів, модернізації і технічного переоснащення підприємств, виведення на ринок нових продуктів (робіт, послуг), що сприяє значному росту ринкових вартостей проінвестованих підприємств.

У дисертації на основі аналітичного огляду літературних джерел удосконалено класифікацію венчурних організацій. Зокрема, введені нові класифікаційні ознаки за формою організування інноваційної діяльності та уточнення класифікаційної ознаки «за способом створення та джерелами фінансування» дозволять суб’єктам венчурного підприємництва приймати більш обґрунтовані рішення на етапі вибору способів створення та джерел фінансування венчурів, а також форм організування венчурної діяльності. Систематизовані види об’єднань, в які можуть входити венчури, дасть можливість венчурним підприємцям приймати раціональні рішення щодо вибору форм організування зовнішніх венчурів. Введення нових класифікаційних ознак за формою фінансування, підходами до формування структури капіталу венчурного підприємства сприятиме системному підходу до процесів вибору джерел, способів та форм побудови структури капіталу машинобудівних підприємств. Систематизовані способи виходу інвесторів із венчурного підприємства дозволить суб’єктам венчурного підприємництва приймати більш обґрунтовані рішення на етапі вибору способів виходу із проінвестованих венчурів.

Вивчення літературних джерел та аналіз інноваційної венчурної діяльності машинобудівних підприємств дозволили систематизувати форми венчурного підприємництва в межах внутрішніх та зовнішніх венчурів. Під зовнішніми венчурами запропоновано розуміти складні інтеграційні та коопераційні структури, створені на основі договірних відносин між незалежними суб’єктами підприємництва щодо об’єднання фінансових, трудових, інформаційних, матеріальних та інших ресурсів, спільної реалізації окремих етапів інноваційних проектів з метою комерціалізації інновацій. До таких венчурів віднесено науково-дослідні консорціуми, венчурні стратегічні альянси, спільні підприємства, інноваційні кластери. Під внутрішніми венчурами рекомендовано розглядати тимчасові або постійно діючі підрозділи великих промислових корпорацій, що отримують венчурний капітал із внутрішньо сформованих фондів венчурного капіталу і призначені для відбору перспективних з комерційної точки зору виробничих ідей, їх розробки та впровадження. До них віднесені підприємства типу «spin-off» та «spin-оut», ризикові групи і відділи компаній. До утворень типу «spin-off» та «spin-оut» належать нові організації, які створюються працівниками материнської компанії у вигляді юридичних осіб (дочірні підприємства) та відносно незалежних фірм без створення окремих юридичних осіб відповідно. Ризикові групи і відділи компаній – це свого роду зародкові еволюційні форми «класичних» венчурів. До таких відділів застосовують вужче розуміння венчурного капіталу, який передбачає отримання ефектів від пайового вкладення коштів в інноваційні проекти з правом участі інвесторів у власності майбутніх підприємств, утворених внаслідок відокремлення підрозділів від материнських компаній.

Під «незалежними» венчурними підприємствами слід розуміти переважно малі інноваційні підприємства, які володіють певними науково-технічними знаннями або розробленими конструкціями нових виробів і мають значний потенціал росту, отримують венчурний капітал як від приватних інвесторів, так і від професійних венчурних фондів (компаній венчурного капіталу) в обмін на частину власності (зазвичай меншу контрольного пакету акцій) таких підприємств, які стають при цьому не тільки прямими інвесторами, а й стратегічними бізнес-партнерами, що зацікавлені у швидкому нарощуванні вартості таких підприємств через їх участь у реалізації проектів розробки та комерціалізації інноваційної продукції.

Враховуючи те, що для економіки України венчури є достатньо новим видом підприємництва, узагальнено світовий досвід здійснення венчурної діяльності машинобудівними підприємствами. Проведений аналіз статистичних даних національних економік розвинутих країн світу показав, що провідні позиції у сфері інноваційної венчурної діяльності займають підприємства машинобудування (табл.1). 51,24% усіх інвестиційних витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) у 2007р., здійснених 1400 компаніями – лідерами за обсягами фінансування інновацій, припало на підприємства машинобудування. Середні витрати на НДДКР одного венчурного підприємства машинобудівної галузі в Європі склали 2,6 млн. євро, займаючи третє місце серед галузей промисловості за цим показником після біотехнологічної галузі, медицини та охорони здоров’я. У США близько 45% за обсягами венчурних інвестицій займають галузі машинобудування. Результати проведеного аналізу ринків венчурного капіталу США, Азії і Європи дали можливість встановити питому вагу підприємств машинобудування за вартісними і кількісними обсягами венчурного інвестування, визначити основні стратегії інвестування та виходу інвесторів із венчурного бізнесу.


Таблиця 1

Показники венчурної та інноваційної діяльності машинобудівних

підприємств США та світових компаній-лідерів у машинобудуванні

Обсяги венчурних інвестицій у США, млн. дол.

Обсяги інвестицій в НДДКР 1400 світових компаній-лідерів

Галузі машино- будування

2006р.

2007р.

2008р.

Галузі машинобудування, в яких функціонують світові-компанії лідери

2006

2007*

млн. євро

приріст, %

млн. євро

приріст, %

Виробництво медичного обладнання

2793

4069

3460

Виробництво медичного обладнання

6446,1

17,3

6552,44

10,9

Виробництво телекомунікаційного обладнання

2594

2263

1688

Виробництво телекомунікаційного обладнання

7283,1

12,9

7873,26

15,6

Виробництво енергетичного обладнання

1870

3248

4651

Виробництво енергетичного обладнання

9319,3

11,5

11052,38

11,9

Виробництво напівпровідників

2143

2085

1651

Виробництво технологічного обладнання

64531,5

13,1

68154,09

10,8

Виробництво мережевного обладнання

1066

1295

645

Загальні промислові технології

8867,6

8,0

8129,08

2,2

Електронна галузь

689

589

573

Автомобільна

60807,1

1,5

63234,41

6,9

Виробництво комп’ютерів та комплектуючих

497

612

409

Електронна та комп’ютерна галузі

27138,9

4,9

26049,17

8,7

Загалом за всіма галузями машинобудування

11652

14161

13077

Загалом за всіма галузями машинобудування

184393,6

н/д

191044,83

3,61

Загалом за всіма галузями, проінвестованими венчурними капіталістами

26550

30886

28298

Загалом за усіма галузями економіки

365823,9

10,0

372858,5

9,1

Питома вага показників галузей машинобудування до загальних показників за всіма галузями, %

43,89

45,85

46,21

Питома вага показників галузей машинобудування до загальних показників за всіма галузями, %

50,41

н/д

51,24

1,92

*Відповідно до класифікації галузей ICB (Industry Classification Benchmark)

Примітка: складено дисертантом на підставі даних електронних сайтів https://www.pwcmoneytree.com, http://iri.jrc.ec.europa.eu
У другому розділі «Аналізування діяльності внутрішніх та зовнішніх венчурних організацій у машинобудуванні» здійснено аналіз інноваційної діяльності вітчизняних підприємств машинобудування, ідентифіковано основні форми венчурного підприємництва серед вітчизняних машинобудівних підприємств, вивчені фактори впливу на управління венчурними організаціями.

До третього кварталу 2008р. статистичні дані в Україні демонстрували позитивні тенденції у процесах формування та розвитку вітчизняного венчурного підприємництва. Загальна сума витрат на технологічні інновації у 2007 р. становила 10,9 млрд. грн. Підприємства машинобудування займали друге місце після металургії за обсягами витрат у промисловості (2,6 млрд. грн. – 23,9% всіх витрат на технологічні інновації). Зростання обсягів реалізованої промислової інноваційної продукції та питомої ваги підприємств, що впроваджують інновації, збільшення обсягів витрат на НДДКР вітчизняними підприємствами машинобудування, зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну, в тому числі венчурного капіталу, про плани вкладення якого зазначили 1% венчурних інвесторів з Європи на 2008-2009рр. в умовах збільшення пропозиції інноваційних проектів, сприяли формуванню оптимістичних прогнозів щодо розвитку вітчизняного венчурного підприємництва. Протягом 2007 – 2009рр. зростали обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну (табл. 2).

Таблиця 2



наступна сторінка >>