Наталія Мінакова, методист кабінету виховної роботи роіппо музей загальноосвітнього навчального закладу як - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Навчально-тематичний план курсів заступників директорів з виховної... 3 544.13kb.
Положення про раду загальноосвітнього навчального закладу Відповідно... 1 84.89kb.
Положення про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу Типові... 4 772.61kb.
Модель випускника загальноосвітнього навчального закладу як освітній... 1 72.43kb.
Музей закладу освіти центр навчально-виховної та краєзнавчої роботи 10 1379.49kb.
Методичні рекомендації та поради щодо використання варіативної складової... 2 570.38kb.
З в І т денного загальноосвітнього навчального закладу на початок... 3 346.3kb.
Положення про групу продовженого дня загальноосвітнього навчального... 1 57.81kb.
Наказ №843 Про проведення дослідно-експериментальної роботи зі створення... 1 166.73kb.
Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затверджене постановою... 1 45.38kb.
Підготовк а загальноосвітнього навчального закладу до нового навчального... 1 335.43kb.
Р. Г. Щербина, студ гр. Фк 09–1, М. П. Тупчієнко, викл 1 31.57kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Наталія Мінакова, методист кабінету виховної роботи роіппо музей загальноосвітнього - сторінка №1/1
Наталія Мінакова, методист кабінету

виховної роботи РОІППО
Музей загальноосвітнього навчального закладу як «територія» культурно-освітньої діяльності: практичний аспект

Реалізація головної мети національної освіти і виховання учнівської молоді - це набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу. Культура будь-якого історичного періоду завжди одночасно включає спадщину - сукупність зв'язків, відносин, результатів матеріального та духовного досвіду минулих епох та творить її. Проблема оновлення змісту освіти, її модернізація засобами шкільного музеєзнавства та краєзнавства набуває особливої актуальності. Зростає роль регіональних історичних досліджень, відбувається усвідомлення та переосмислення власної історії, національних особливостей, співвідношення загального і часткового, деталізація історичного процесу, виявлення специфічних чинників, що зумовлюють специфіку рідного краю.

Сучасна музейна педагогіка розвивається в руслі проблем музейної комунікації і спрямована в першу чергу на вирішення завдань активізації творчих здібностей особистості. З цією метою розробляються різноманітні методики роботи з відвідувачами, що змінюють їх роль і позиції в музейно-педагогічному процесі. Незважаючи на утвердження ідей диференційованого підходу до різних категорій відвідувачів, основна увага музейної педагогіки як і раніше, зосереджена на дитячій та підлітковій аудиторії. Провідною тенденцією музейної педагогіки стає в зв'язку з цим перехід від одиничних і епізодичних контактів з відвідувачем до створення ступеневої системи музейної освіти, залучення до музею і його культури. Таким чином, основними напрямками діяльності музейних педагогів на сучасному етапі можуть розглядатися:

- робота з музейною аудиторією, спрямована на формування ціннісного ставлення до культурної спадщини та прищеплення смаку до спілкування з музейними цінностями;

- розвиток здатності сприймати музейну інформацію, розуміти мову музейної експозиції;

- виховання емоцій, розвиток уяви і фантазії, творчої активності;

- створення в музеї умов, за яких робота з аудиторією протікала б найбільш ефективно;

- використання та популяризація нових технологій музейної освіти у формі окремих проектів, на різних майданчиках, із залученням різних партнерів.

Музейна педагогіка аналізує потреби різних соціальних і вікових груп відвідувачів, вивчає особливості їх сприйняття експозиції і виробляє диференційовані методики по роботі з ними. У певних випадках вона вносить необхідні корективи в зміст самої експозиції.

Основні напрямки роботи шкільного музею у сфері музейної педагогіки можна структурувати наступним чином:

1. Проблема вивчення освітньої специфіки музею.

Вирішити її --це, значить, відповісти на запитання, навіщо діти ходять до музею, в чому вони бачать сенс музейної освіти. Тільки послідовне виявлення специфіки, шанобливе ставлення самого музею до своїх можливостей визначає, зрештою, роль музею в суспільній свідомості.

2.Ефективність музейної комунікації.
Не відповівши на запитання «що» і «як» сприймають відвідувачі, музею ніколи не вдасться подолати існуючу диспропорцію між зусиллями домогтися того чи іншого ефекту і реальними результатами його впливу на людину.

3. Вивчення музейної аудиторії.


Питання про те, «що» сприймається, невіддільне від питання «хто» сприймає. Навряд чи можливо грамотно здійснювати свою діяльність без чіткого уявлення про те, до кого звертаєшся, які особливості, очікування, інтереси тих людей, які приходять в музей або ігнорують його.

4. Створення та апробація нових методик і програм для різних категорій відвідувачів.


Цей напрям має найбільше практичне значення і розвивається, з огляду на знання про реальну або потенційну аудиторію музею.

5. Встановлення оптимальних форм взаємодії з партнерами по культурно-освітній діяльності. Музей вступає в контакт не тільки з відвідувачами. Він пов'язаний із самими різними інститутами культури і освіти. Центральним тут є питання про взаємодію з усіма навчальними установами, а також установами додаткової освіти, психолого-педагогічними центрами.

6. Вивчення історії музейно-педагогічної думки і культурно-освітньої діяльності музеїв.
Досягнення сучасної вітчизняної музейної педагогіки неможливі без знання ідей і напрацювань наших попередників. Рішення таких складних завдань можливо лише за допомогою досліджень на базі загальної педагогіки, соціології та психології.

Зміст культурно-освітньої діяльності шкільного музею виражається в формах організації роботи з учнівською аудиторією, взаємодії з навчально-виховним процесом.

В арсеналі музею можна виділити до ста різних форм, серед яких відзначають 10 базових форм.

Це: лекція; екскурсія; консультація; наукові читання; гуртки, студії, клуби; літературні вечори, кіносеанси, концерти, зустрічі з цікавими людьми; свята; історичні ігри, конкурси та вікторини. Існує безліч характеристик форм: традиційні - нові; динамічні - статичні; групові - індивідуальні; активні - пасивні; прості - комплексні; разові - циклові; комерційні - некомерційні і т.д. Наприклад, до традиційних форм, що сприяло основою для появи нових, відносяться лекції та екскурсії, конференції, наукові читання, консультації, клуби, гуртки, студії. Форми, запозичені з інших сфер культури, освіти і науки чи обумовлені розвитком нових технологій музейної діяльності, можуть розглядатися як нетрадиційні.

Однак, перш ніж детальніше говорити про форми і методи роботи шкільного музею, необхідно окремо зупинитись на документації шкільного музею. Відповідно до Положення про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України, до документації шкільного музею входить: інвентарна книга, план роботи, книга обліку проведених екскурсій, навчальних занять, масових заходів, акти прийому-видачі експонатів. Детально зупинимося на плануванні роботи та веденні книги обліку проведених екскурсій, навчальних занять, масових заходів.

План є основою діяльності музею і його ми рекомендуємо складати за певними розділами.

І. Вступ.

У цьому розділі повинна бути проаналізована діяльність музею за попередній навчальний рік, виконання завдань, які були поставлені перед музеєм. Крім того, вступ містить чітко окреслені завдання на наступний рік та очікуванні результати.

ІІ. Організаційна робота.

У даному розділі плануються всі організаційні заходи, спрямовані на забезпечення дієвого функціонування музею.

ІІІ. Робота з активом.

Цей розділ слід спланувати з урахуванням відповідних особливостей кожного музею (за яким напрямком він працює). Наприклад, один раз в місяць можна проводити заняття з тем: «Я – лідер», «Нові форми і методи музейної діяльності у відповідності з віком та інтересами учнів» (круглий стіл); «Роль активу музею в розвитку активної громадянської позиції і творчого потенціалу учнів засобами музейної педагогіки» (мозковий штурм); «Особливості екскурсійної, пошукової і пропагандистсько-просвітницької діяльності шкільних музеїв (виїзна екскурсія-лекція); «Багатогранність форм роботи шкільного історичного музею» (практикум), «Ігрові форми музейної педагогіки» (виїзна екскурсія-семінар); «організація і підготовка уроків мужності для учнів школи» (практикум).

ІV. Робота з фондами.

Цей розділ відображає комплектування фондів відповідно до завдань і профілю музею. Комплектування фондів музею здійснюється в процесі організації пошукових експедицій, походів, екскурсій, систематичних спостережень за природними явищами і процесами. Музейний актив складає план комплектування фондів, у якому міститься перелік необхідних музею матеріалів, указані місця їх пошуку. Важливо також, щоб учні навчилися користуватися бібліотечними каталогами, бібліографічними покажчиками, статистичними довідками, працювати в архіві, адже ці навички є основою справжнього пошуку.

Тут варто спланувати також заняття із ознайомлення музейного активу з інструкційними матеріалами на обліку і зберіганню музейних предметів, правилами та специфікою обліку і збереження надходжень у шкільному музеї: від складання акту прийому-видачі, запису легенди до роботи над допоміжними формами обліку та запису основного фонду в інвентарній книзі музею.

V. Пошуково-дослідницька робота.

У цьому розділі плануються пошукові та краєзнавчі експедиції, екскурсії, спостереження, дослідження відповідно профілю музею.

VI. Культурно-просвітницька робота.

Цей розділ включає в себе планування різноманітних форм і методів культурно-просвітницької діяльності: екскурсії, виставки, вечори, позакласні заходи, тематичні ранки, зустрічі, презентації, творчі майстерні, уроки, краєзнавчі години, зустрічі з земляками, діловими людьми, вечори і свята, дні відчинених дверей, подорожі, тижні музею та ін..

VII. Робота з державними та громадськими організаціями.

Даний розділ прогнозує співпрацю шкільних музеїв з громадськими та державними установами, радіо- та телебаченням, пресою.

Щодо книги обліку проведених екскурсій, навчальних занять, масових заходів, то її рекомендуємо вести за такими розділами:




№ з-п

Тема

Вид заняття

Клас

Хто проводив

Дата

Примітка

1.

Наш край в давнину

урок

5

Петров О.М. (вчитель)

14.03.11р



Сукупність різних форм, об'єднаних загальною темою і підпорядкованих єдиній педагогічній меті, стають основою музейно-педагогічної програми.


Розглянемо більш детально суть кожного з напрямів.

1) Інформування - це перший ступінь освоєння музейної інформації, тобто первинне отримання відомостей про музей, склад та зміст його колекцій або про окремих музейних предметів, а також з питань, пов'язаних з профілем музею, різними напрямками його діяльності. Воно здійснюється за допомогою таких традиційних форм, як лекція та консультація. Однак, сучасний рівень розвитку інформаційних технологій передбачає їх впровадження та активне використання в музеї, наприклад, у формі спеціального інформаційного центру. Інформаційне обслуговування включає в себе найрізноманітніші способи представлення інформації відвідувачам за допомогою комп'ютерів, від якості покажчиків, планів і путівників як для дорослих, так і для дітей.

2) Навчання - друга ступінь освоєння музейної інформації на якісно новому рівні, що включає в себе передачу і засвоєння знань, а також придбання умінь і навичок у процесі музейної комунікації.
Навчання в музеї передбачає отримання додаткових, або альтернативних знань, які неможливо або не повною мірою можна отримати в інших освітніх установах. Цьому сприяє і впровадження музейно-педагогічних програм, заснованих на знайомстві і вивченні предметів -оригіналів.

Відмінні риси навчання в музеї - неформальність і добровільність. Особливістю навчання в музеї є можливість максимально реалізувати свої здібності та задовольнити інтереси, воно стимулюється експресивністю, різноманітністю і достовірністю музейних предметів. Навчання може здійснюватися у формі екскурсій, музейних уроків, занять в гуртках.

3) Розвиток творчих начал - третій, найвищий ступінь осягнення музейної інформації. Розвиток творчості передбачає використання потенціалу музею, зосередженого в пам'ятках матеріальної та духовної культури, для виявлення нахилів і розкриття творчих здібностей особистості. У музеї є особливі умови для стимулювання творчого процесу. Найбільш дієві з них - можливість «входження» в систему кращих зразків, традицій, прикладів культури минулого. Цей напрямок може бути реалізовано у формі студії, творчої лабораторії або фестивалю, вікторини, історичної гри та ін. Студія ставить за мету розкрити творчі здібності учасників на основі вивчення музейних зібрань.
Творча лабораторія - об'єднання зацікавлених осіб, що ведуть в музеї під керівництвом наукового співробітника експериментальну наукову діяльність у поєднанні з творчою практикою. Фестиваль - діє з широким колом учасників, що супроводжується показом і оглядом різних видів мистецтва або робіт, виконаних учасниками студій, гуртків, інших творчих груп.

4) Спілкування - встановлення взаємних ділових або дружніх контактів на основі спільних інтересів, пов'язаних з тематикою музею, змістом його колекцій. Музей надає широкі можливості як для спілкування з музейною інформацією, так і для змістовного, цікавого і неформального міжособистісного спілкування. Воно може бути організовано у формі зустрічі, клубу, олімпіади, посиденьок, або в якийсь нетрадиційній формі.


Зустріч - збори, що влаштовується з метою знайомства і спілкування з цікавими людьми на тему, пов'язану з профілем музею. Клуб – громадська регламентована організація, що надає можливість вільного спілкування з людьми, що мають одну і ту ж спрямованість інтересів, пов'язаних з музеєм і його змістом. Посидіти - театралізована форма, учасники якої збираються в музеї для спілкування, розваги у поєднанні з будь -або спільною діяльністю прикладного характеру (вишивка, плетіння мережив, ткацтво, ліплення і т.д.).

5) Відпочинок - організація вільного часу відповідно до бажань і очікувань музейної аудиторії, задоволення потреби у відпочинку в музейної середовищі. Більша частина цих форм дозвілля розрахована на різновікову аудиторію (ярмарок, карнавал, День відкритих дверей, музейне свято, концерт, КВН і т.д.

Найчастіше вдалі форми мають комплексний характер. Як і напрями, форми рухливі, вони удосконалюються і розвиваються. Вони складалися десятиліттями і змінювалися з плином часу під впливом історичних обставин, наукових пошуків і розробок, запитів соціуму.
Основний принцип будь-якої форми культурно-освітньої діяльності - надання відвідувачам можливості займатися тим, що їх цікавить, створення умов для самореалізації. При цьому важливо враховувати психологічні особливості різних типів і категорій музейних відвідувачів. Ефективність цієї роботи залежить і від взаємодії музею із школою, інтеграції шкільної та музейної педагогіки.

Система форм і методів, які використовуються у музейній педагогіці, є досить різноманітною, вона постійно видозмінюється і поповнюється. І саме вона сприяє активізації розумової й пізнавальної діяльності школярів, забезпечує зворотній зв'язок та новий формат суб’єкт-суб’єктивної взаємодії учителя чи музейного педагога із учнями.


Література.

  1. Василенко А.Ю. Музейна педагогіка та інтерактивні технології в контексті функціонування історико-культурного комплексу «Запорізька Січ»: до постановки проблеми [електронне джерело] режим доступу: http://www.museum.dp.ua/en/science/results/museumeducation/1489-2009-11-10-14-58-28.html

  2. Гайда Л. Музеєзнавство в закладах освіти. – Кіровоград, 2006.

  3. Ганнусенко Н. Етнохудожнє виховання школярів у позаурочний час. – К., 2004.

  4. Ганнусенко Н., Омельченко Ю. Зміст і форми роботи краєзнавчих музеїв навчальних закладів у сучасних умовах. – К., 1992.

  5. Ганнусенко Н., Омельченко Ю. Учбовий план і програма курсу ”Методика музейної роботи у школі”. – К., 1990.

  6. Горбик В., Денисенко Г. Проблеми дослідження і збереження пам’яток історії та культури в Україні // Український історичний журнал. – 2003. – № 3; 2004. – № 2.

  7. Кімнатний А.Д. Використання відвідувачами музейного продукту [електронне джерело] Режим доступу: http://www.artmuseum.kr.ua/artm144-08_u.html

  8. Левикін К., Хербст В. Музеєзнавство. Музеї історичного профілю. – М., 1998.

  9. Музей и школа. Пособие для учителя /Под общ. ред. Т. А . Кудриной. — М.: Просвещение, 1985. — 192 с.

10.Музейная педагогика: Из опыта методической работы. / Под. ред.. А. Н. Морозовой, А. В . Мельниковой. — М.: ТЦ Сфера, 2006. — 416 с.

11. Положення про музей при навчальному закладі, який перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України. – К., 2006.

12. Сайненський А. Музей виховує юних. – М., 1988.

13. Соломонова Т. Шкільні музеї в Україні: тенденції і проблеми розвитку. Краєзнавство,Географія.Туризм.-2006.-№18.- С 3-4

14. Создаем музей (учебная деловая игра). – М., 1991.

15. Столєтов В., Кашин М. Шкільні музеї. – М., 1977

16. Ступарик Б. Національна школа: витоки і становлення. – К., 1998.

17.Треф’як Я. Методика краєзнавчої роботи в національній школі. — Івано-Франківськ:

“Симфонія форте”, 2002. — 106 с.

17.Юренева Т. Музеєзнавство. – М., 2004.