Олексій харитонов директор департаменту супроводження господарської діяльності компанії - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Щодо компанії RosUkrEnergo ag 1 79.51kb.
Бездєтко Сергій Іванович – заступник директора Департаменту адміністративно-господарської... 1 67.42kb.
Франчайзинг 1 21.6kb.
Зареєстровано: затверджено 5 588.05kb.
Інформація щодо ліцензування певних видів господарської діяльності 1 105.59kb.
Програма для студентів спеціальності 080101 «Механіка» Затверджено 1 241.86kb.
Програма для студентів спеціальності 080101 «Механіка» Затверджено 3 494.22kb.
Затверджено директор Департаменту агропромислового розвитку Одеської... 1 55.43kb.
Директор нмпц департаменту освіти Харківської міської ради 1 40.39kb.
Положення «затверджено» Директор департаменту Про проведення Всеукраїнського... 1 50.92kb.
Закон України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності»... 1 208.35kb.
Володимир марченко 1 236.13kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Олексій харитонов директор департаменту супроводження господарської діяльності компанії - сторінка №1/1
Олексій ХАРИТОНОВ

директор департаменту супроводження

господарської діяльності компанії «Інюрполіс»
Деякі питання правової регламентації обігу зброї в Україні
Становлення нового суспільства, де панівними стають відносини приватної, комунальної і державної власності, вимагає, певна річ, і нового напрямку захисту цієї власності, прав особистості, як і самої людини, її життя, честі та гідності від злочинних посягань.

Нові форми взаємовідносин створюють правову базу для захисту особи та її інтересів, що є позитивним явищем.

Але на тлі цього позитивного з’явилися і негативні явища такі, як зростання злочинності, послаблення діяльності правоохоронних структур, які не встигають за процесами росту негативізму. Багато в чому появі цих негативних чинників сприяє незадовільний стан правової регламентації обігу деяких предметів і речей, які уявляють потенційну суспільну небезпеку та потрапляють у сферу дії дозвільної системи (наркотичні і радіоактивні речовини, бойові припаси та ін).

Слід сказати, що на сьогоднішній день дозвільне законодавство йде шляхом конструювання нормативної бази під кожен з таких предметів і видів діяльності (що пов’язані з ними). Так, 11 січня 2000 р. приймається Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії». У Положення про дозвільну систему вносяться зміни, якими з числа предметів дозвільної системи вилучаються наркотичні і психотропні речовини (на сьогоднішній день порядок обігу цих речовин цілком врегульовано відповідними законами і підзаконними нормативними актами відомчої спрямованості). Особливої гостроти на даний момент в Україні набуває також питання прийняття єдиного розгорнутого нормативного акта (рівня закону), який би регулював основні положення обігу зброї в Україні.

Це обумовлено безліччю фактів: розвитком соціальних і економічних відносин, зростанням злочинності і, насамперед, збільшенням кількості злочинів, які здійснюються з використанням вогнепальної зброї. Так, тільки у період з січня по червень 2003 року з незаконного обігу вилучено 2,9 тисяч одиниць вогнепальної зброї, у тому числі: 5 гранатометів, 8 кулеметів, 37 автоматів, 283 гвинтівки, 349 пістолетів і револьверів, 893 рушниці для полювання, 1,2 тисячі одиниць саморобної зброї, 220 кг вибухових речовин, 76,6 кг пороху, 474 гранати й 181,1 тисячі патронів. Певний вплив (нехай і опосередкований) на зростання злочинності в Україні має і стан нормативної бази. Прогалини в законодавстві використовують злочинні елементи для одержання зброї. На даний час доводиться констатувати, що в Україні правова регламентація обігу зброї далека від вимог часу і містить безліч прогалин.

Так, в нашій державі суспільні відносини, пов’язані з обігом зброї, регулюють близько 89 нормативних актів. Основним з них (що безпосередньо визначає порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів) є відомчий нормативний акт   Інструкція, затверджена Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 р. (далі   Інструкція № 622). Вказаною інструкцією виявилися зовсім не врахованими питання існування і обігу в Україні зброї, яка має культурну цінність: антикварної, меморіальної, художньої та іншої.

Як вказаним, так і іншими нормативними актами передбачено державний контроль тільки за обігом «несучасної стрілецької зброї», під якою розуміється вогнепальна і холодна зброя, яка знята з озброєння сучасних армій і виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах і малих партіях, а також зброя відміченого вище типу, виготовлена в сучасних умовах спеціально для виставок (експонування) в одиничних екземплярах і малих партіях (п.8.4. Інструкції № 622).

З наведеного вбачається, що віднесення зброї до категорії стрілецької несучасної відбувається за наявності одного з таких критеріїв:



1) зброя, знята з озброєння сучасних армій та виробництва;

2) зброя існує в одиничних екземплярах та невеликих партіях;

3) зброя виготовлена в сучасних умовах спеціально для виставок в одиничних екземплярах або малими партіями.

Однак, як на нашу думку, покладення зазначених критеріїв в основу віднесення зброї до несучасної стрілецької навряд чи є виправданим. Так, існують екземпляри вогнепальної зброї, що виготовляються в одиничних екземплярах, однак їх аж ніяк не можна віднести до категорії «несучасної». Вони виготовляються провідними зброярнями та мають (як правило) занадто велику ціну. Наприклад, Компанія «Сміт і Бесон» (Smith & Wesson) пропонує у своєму останньому каталогу два екземпляри пістолету-карабіну марки «30 Luger» під назвою «Модель 39-2» калібру 7,65 та 9 мм, які є одиничними ексклюзивними варіантами зазначеного різновиду зброї.

Як бачимо, наведене вище визначення «несучасної стрілецької зброї» занадто «розпливчате», у зв’язку з чим безліч видів різної нестандартної зброї, яка уявляє великий інтерес з точки зору її колекціонування, авторської художньої роботи, музейної справи, антикварної торгівлі і складає значну частину історичної і культурної спадщини України, не підпадає під його визначення, внаслідок чого питання, які пов’язані, наприклад, з її використанням, не знайшли відображення в підзаконних актах (у той же час обіг таких видів зброї, як антикварна, історична, меморіальна, у правовому відношенні виходить за рамки дії Інструкції № 622). Більш того, у даний час юридичне неможливо відмежувати стародавню зброю від сучасної.

Хотілось би також звернути увагу ще на одну проблему, пов’язану з обігом зброї.

Чинним законодавством установлюється правовий режим і для пневматичної зброї, до якої належать пістолети, револьвери, гвинтівки калібру більш 4,5мм і швидкістю польоту кулі більш 100 метрів у секунду, у яких заряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів.

У той же час сьогодні відомі наступні види пневматичної зброї: з хутром, пружинно-поршневе, з насосом, балонне повітряне і газове. Чинним законодавством передбачена правова регламентація цивільного обігу пневматичної зброї калібром більш 4,5 мм і швидкістю польоту кулі більш 100 метрів у секунду. Між тим, в останні роки положення на збройовому ринку (у тому числі і на ринку пневматичної зброї) істотно змінилось. За рахунок нових розробок і різкого збільшення імпорту значно розширився асортимент рушниць і пістолетів, початкова швидкість польоту кулі яких стала досягати 140-180 метрів у секунду, а принципово нових револьверів з патроном типу «эйр-картридж»   170 метрів у секунду1.

Перспективи подальшого розширення асортименту пневматики за рахунок імпорту вимагають прийняття випереджаючих правових рішень. Справа в тому, що вражаюча здатність багатьох закордонних зразків пневматичної зброї далеко виходить за межі звичних для нас уявлень. Наприклад, гвинтівки з пружинно-поршневим компресором мають калібри до 4,5 мм, 5,6 мм і швидкістю польоту кулі 167-335 метрів у секунду, причому їх дулова енергія коливається в межах від 20 до 190 Дж. Таким чином, деякі види пневматичної зброї перевершують за своїми бойовими характеристиками «кишенькові» пістолети («браунінг» 6,35 85 Дж) і ненабагато поступаються армійським моделям (пістолет Макарова 297 Дж).

Однак, незважаючи на це, навіть прямо виражені і чітко сформульовані заборони й обмеження щодо використання такої пневматичної зброї не мають адекватних підкріплюючих санкцій. Законодавством встановлена лише адміністративна відповідальність за порушення правил його придбання, зберігання, перевезення, використання і реалізації (статті 133, 174, 190 195 КпАП України). Така ситуація обумовлена тим, що встановлені параметри щодо обігу пневматичної зброї в нашій державі відповідають лише вузьким завданням дозвільної системи органів внутрішніх справ. Кримінальна відповідальність за порушення порядку обігу пневматичної зброї, виключеної з вільного обігу, відсутня, оскільки стаття 263 КК України не розглядає пневматичну зброю як предмет злочину. Таким чином, можна констатувати нескоординованість норм адміністративного і кримінального закону.

Необхідно зазначити, що сьогодні існують окремі види зброї, які не можна віднести ні до однієї з встановлених Інструкцією № 622 категорії (незважаючи на те, що деякі з них уявляють підвищену суспільну небезпеку і можуть заподіяти великої шкоди життю і здоров’ю людини). Прикладом такої зброї може бути рушниця для підводного полювання.

Крім того, результати досліджень свідчать, що громадянами України придбавається через комерційні структури (магазини, фірми), крім мисливської гладкоствольної зброї ще 9 тисяч одиниць гладкоствольної вогнепальної зброї спеціального призначення та бойової, яка за своїми тактико-технічними характеристиками не відповідає стандартам і критеріям, що встановлені в Україні і світі для мисливської зброї, а отже згідно з правовими нормами та нормативне закріпленими в правових документах методиками, не могла і не повинна була завозитися з-за кордону і продаватися в нашій державі як мисливська гладкоствольна зброя.

На наш погляд, справа полягає в тому, що в основу віднесення зброї до тієї або іншої категорії покладені техніко-криміналістичний критерій і критерій цільового призначення зброї. В свою чергу, їх застосування не завжди дозволяє зробити вірно висновок як про суспільну небезпеку певного виду зброї, так і про його групову приналежність. За таких обставин, класифікація зброї за техніко-криміналістичними критеріями і за цільовим призначенням, що наведена в Інструкції, уявляється не зовсім вдалою.

Варто сказати, що в чинному законодавстві ряду закордонних держав, поряд з техніко-криміналістичним критерієм, використовується також критерій ступеня вражаючих властивостей зброї і його небезпеки для життя і здоров’я людини (наприклад, Німеччина)2.

Використання названого критерію поряд з існуючими дозволило б, на наш погляд, більш об’єктивно оцінити ступінь суспільної небезпечності того чи іншого виду зброї, правила її обігу. За критерієм ступеня вражаючих властивостей зброї і небезпеки його для життя і здоров’я людини всю зброю можна підрозділити на такі групи: приголомшуюча, травматична і смертельна.

Думається, що така класифікація дозволить охопити всі існуючі види зброї та диференціювати застосування кримінально-правових і адміністративних санкцій. Слід зазначити, що проблема правової регламентації режиму будь-якої зброї потребує радикального перегляду. Уявляється, що вирішити дану проблему можливо шляхом прийняття Закону України «Про зброю».



1 Корецкий Д. Правовой режим пневматичиского оружия. „Защита и безопасность”, 2000.   № 4. – С.18

2 Barthold “Jagdwaffenkunde”. Veb verlag technik. Berlin. 1986. P.6