Овруцький центр дитячої та юнацької творчості Проект «Еволюція гітари: від давнини до сучасності» Вихованці проекту: Олещук Віктор Т - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Лубенська районна державна адміністрація Відділ освіти Районний центр... 2 376.87kb.
Про проведення ХІХ всеукраїнського фестивалю дитячої та юнацької... 1 19.89kb.
Сценарій проведення творчого звіту Будинку дитячої та юнацької творчості... 1 95.65kb.
Виконують: духовий оркестр районного будинку культури (керівник Олександр... 1 39kb.
Робота з солоним тістом 1 45.51kb.
Творча характеристика обдарованої дитини Мосьпан Аліси Ігорівни 1 68.3kb.
Регламент роботи членів робочих груп Проекту I. Керівник Проекту... 1 25.78kb.
Положення про проведення фестивалю-конкурсу дитячої та юнацької творчості... 1 55.76kb.
Картка обдарованої дитини Назва навчального закладу Комунальний заклад... 1 112.4kb.
Про діяльність Зачепилівського районного Будинку дитячої та юнацької... 1 23.7kb.
Наказ №93 Про підсумки проведення обласного етапу Всеукраїнської... 1 90.52kb.
Список спеціалістів ветеринарної медицини, яким надаються повноваження... 1 267.42kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Овруцький центр дитячої та юнацької творчості Проект «Еволюція гітари: від давнини - сторінка №1/1
Овруцький центр дитячої та юнацької творчості

Проект «Еволюція гітари: від давнини до сучасності»


Вихованці проекту:

Олещук Віктор

Терешко Марія

Ядченко Вадим

Калініна Кароліна
Керівник проекту:

Федоров Михайло Михайлович
2012 рік

Тематична спрямованість проекту: художньо-естетична, дослідницько-пошукова
Назва проекту: «Еволюція гітари: від давнини до сучасності»
Заклад, який подає проект: Овруцький ЦДЮТ
Виконавці проекту: керівник гуртка, 4 вихованці гуртка «Юний гітарист»
Керівник проекту: Федоров М.М., керівник гуртка «Юний гітарист»
Партнери проекту: фотостудія «Квант»
Цільова аудитория: учні загальноосвітніх шкіл, та всі хто цікавиться музикою та історією.
Територія на яку поширюється діяльність проекту: м.Овруч
Мета проекту:

  • простежити еволюцію гітари, як музичного інструменту, на різних етапах історії, її зачення та роль в історії музики

  • виховувати в учнівської молоді любов до творчості, надбань світової музичної культури



Завдання проекту:

  • навчитись самостійно вести пошуково-дослідницьку роботу та вміти її систематизувати

  • аналізувати та презентувати зібраний матеріал



Актуальність проекту: полягає в тому, щоб привернути увагу молоді до такого музичного інструменту як гітара, в привабливій формі розповісти історю інструменту, підвищіти ерудованість молоді, заохотити до зайнять музикою, до гри на гітарі. Це є дуже актуально у наш час коли молодь потребує підвищення якості дозвілля, недопустимості залучення молоді до пагубних звичок.
Термін реалізації проекту: 2010 – 2012 н.рр.
Етапи реалізації проекту

І етап - початковий



  • визначення учасників проекту;

  • обговорення важливості теми та внесення пропозицій щодо засобів реалізації проекту;

  • збір інформації для реалізації проекту, переважно в мережі Інтернет;

  • підбір фотоматеріалів для оформлення проекту;

  • систематизація та упорядкування зібраного матеріалу;


Інформаційні джерела:

  • www.vintageacousticguitar.net

  • www.gibsonacoustic.net

  • crashguitars.narod.ru

  • www.guitarprofy.ru

  • guitara-class.narod.ru

  • intoclassics.net

  • for-music.ru

  • metodportal.net

  • vasilkivcdut.at.ua

  • 4club.com.ua

  • ru.wikipedia.org

  • www.narodny.info

  • www.flamenco-guitars.com

  • www.guyguitars.com

  • www.guitarinsite.nl

ІІ етап - основний
Походження
Найдавніші згадки які збереглися про струнні інструменти з резонуючим корпусом та шійкою, пращурах сучасної гітари, відносять до ІІ тисячоліття до н.е. Зображення кінора (шумеро-вавілонський струнний інструмент що згадується у біблейських сповіданнях) знайдені на глиняних барель’єфах при археологічних розкопках у Месопотамії. У древньому Єгипрті та Індії також були відомі схожі інструменти: набла, нефер, цитра в Єгипті, віна та сітар в Індії. В древній Греції та Римі був поширений інструмент кіфара.

Попередники гітари мали продовгуватий округлий пустотілий резонуючий корпус та довгу шійку з натягнутими на неї струнами. Корпус був цільним – із висушеного гарбуза, панцора черепахи або видовбаного із цілого шматка деревини. В III-IV століттях н.е. у Китаї з’являються інструменти жуань та юєцинь, в яких дерев’яний корпус збирався із верхньої та нижньої деки та з’єднуючої їх обечайки. В Європі це викликало появу латинської та мавританської гітар близько VI століття. Пізніше, в XV – XVI століттях з’явився інструмент віуелла, який також вплинув на формування конструкції сучасної гітари.

Походження назви
Слово «гітара» походить від комбінації двох слів: санскритського слова «сангіта», що означає «музика» та древньоперсидського «тар» означаючого «струна». За іншою версією, слово «гітара» походить від санскритського слова «кутур», що означає «чотирьохструнний». Із поширенням гітари із Середньої Азії через Грецію у західну Європу слово «гітара» перетерпіло зміни: «кіфара» у древній Греції, латинське «cithara», «guitarra» в Іспанії, «chitarra» в Італії, «guitare» у Франції, «guitar» в Англії та накінець «гітара» в Україні. Вперше назва «гітара» з’явилась у європейській середньовічній літературі в XIII столітті.

Іспанська гітара
У середньвіччя основним центром розвитку гітари була Іспанія, куди гітара потрапила із древнього Риму (латинська гітара) та разом із арабськими завойовниками (мавританська гітара).

У XV столітті отримує поширення винайдена в Іспанії гітара із 5 подвоєнними струнами (перша струна могла бути і одинарною). Такі гітари отримують назву «іспанських гітар».

Наприкінці XVIII століття іспанська гітара у процесі еволюції отримує 6 одинарних струн та великий репертуар творів, на формування якого значно вплинув проживаючий наприкінці XVIII – початку XIX століття італійській композитор та гітарист-віртуоз Мауро Джуліані.

Класична гітара
На протязі XVIII – XIX століть конструкція іспанської гітари перетерпіла значні зміни, майстри експериментують із розміром та формою корпуса, кріпленням грифу, конструкцією кілкового механізму тощо. Нарешті, в XIX столітті іспанський гітарний майстер Антоніо Торрес надає гітарі сучасну форму та розмір.

Гітари конструкції Торреса сьогодні називають «класичними».

Найбільш відомим гітаристом того часу є іспанський композитор та гітарист Франсиско Таррега, який заклав основи класичної техніки гри на гітарі.

У XX столітті його справу продовжив іспанський композитор, гітарист та педагог Андрес Сеговія.


Ще 120 — 130 років тому в Європі й Америці був популярний усього один вид гітар. У різних країнах використовували різні системи настроювання, а подекуди навіть змінювали кількість струн. Але за формою всі гітари були досить схожі — відносно симетричні верхня й нижня частини деки, що сходиться із грифом на 12-ому ладу. Невеликі розміри, прорізна долонька, широкий гриф, віялоподібне кріплення пружин і т. д. — все це характеризувало даний вид гітар.
Подальший розвиток
На початку минулого століття гітара стала різко набирати популярність. Якщо до цього на гітарах грали тільки в приватних будинках і салонах, то до кінця минулого сторіччя гітара стала виходити на сцени. З'явилася потреба в посиленні звуку. Отоді й з'явився більше чіткий поділ між класикою й тим, що тепер найчастіше називають фолк-гітарою або вестерном.


Технологія стала дозволяти виготовляти металеві струни, які голосніше дзенькали. Крім того, сама коробка збільшувалася в розмірах, що дозволила звуку бути глибше й голосніше.
Залишалася одна серйозна проблема — сильний натяг металевих струн фактично вбивав верхню частину коробки, а стовщення стінок коробки зрештою вбивало вібрацію, а разом з нею й звук. І отоді пан Мартін, батько сучасної фолк-гітари, і придумав своє знамените х-образне кріплення пружин. Пружини приклеювалися навхрест, тим самим збільшуючи міцність верхньої стінки, але дозволяючи їй вібрувати.



У такий спосіб відбувся чіткий поділ — класична гітара, що майже не змінилася з тих пір (тільки струни стали робити із синтетики, а не з жил, як раніше), і фолк-вестерн-гітара, що мала кілька форм, але майже завжди йшла з х-образним кріпленням пружин, металевими струнами, збільшеною коробкою й так далі.
Мартін називав свої моделі «0», «00» й «000» — по розмірах. «00» розмір майже збігався із сучасною класичною гітарою, а «000» — це був у той час найбільший розмір коробки. Такі гітари були придумані для того, що б їх було чутно в оркестрі серед голосних банжо, мандолін і контрабасів. Систем ампліфікації (посилення) звуку тоді ще не існувало.
Трохи пізніше — в 20-х роках — з'явилася нова форма — «OM» — оркестрова модель. Вона була схожа на «000», однак довжина струн збільшилася, що зробило її ще голосніше, а через якийсь час з'явився знаменитий dreadnought, що вважається сьогодні стандартом у гітаробудуванні.
Одночасно із цим розвивався ще один вид гітар — arch tops (арк топс). У той час, як такі компанії, як Мартін, вирішували проблему посилення звуку за рахунок кріплення пружин, такі компанії, як Гібсон, пішли іншим шляхом — вони створювали гітари, за формою й конструкцією скрипки. Такі інструменти характеризувалися вигнутою передньою стінкою деки, порожком, що був як у контрабаса, і струнотримачем. Як правило, ці інструменти мали скрипкові вирізи по краях деки замість традиційної круглої дірки по центру.

Їхня основна відмінність від тих же dreadnought'ів була в тому, що dreadnought прекрасно звучав в оркестрі типу «кантрі», де йому діставалася ритм-партія, a arch top добре звучав окремими нотами, тобто не ритмічними, а саме сольними партіями. Ці гітари відрізнялися звуком, що був не теплим і глибоким, а збалансованим і різким. У такій гітарі було гарно чутно кожну ноту, і джазмени швидко зрозуміли, яка «темна конячка» з'явилася в їхньому полі зору. Саме джазу arch top'и й зобов'язані своєю популярністю, за що їх і прозвали джазовими гітарами. А dreadnought і схожі інструменти використовувалися більше для «кантрі» і популярно-естрадної музики.
В 30-і й 40-і роки ситуація почала змінюватись — в основному, через появу якісних мікрофонів і звукознімачів. Крім того, на арену вийшов і відразу завоював світ новий популярний стиль музики — блюз, що розвивався, в основному, завдяки старанням чорних музикантів.

Вони грали його по-всякому пальцями, медіаторами й навіть пляшками від пива (горлечка від пляшок з пивом були прямими праотцями сучасних слайдів). У цих людей не було грошей на дорогі інструменти, у них не завжди була можливість купити собі нові струни. І грали вони на чому прийдеться, в основному на більш розповсюджених інструментах — вестернах. У ті роки, крім дорогих arch-top'ов, компанія Gibson ще виробляла купу широко використовуваних фолк-гітар.

Ситуація на ринку була такою, що Gibson був чи трохи не єдиною компанією, що робить дешеві, але якісні фолк-гітари. Тож більшість блюзменів через брак грошей на щось більш зароблене й взяли у свої руки «гібсони».
Щодо джазових гітар, з появою звукознімачів виявилося, що збалансований і чіткий звук цього виду інструментів якнайкраще підходить до тодішньої системи посилення. Хоч джазова гітара абсолютно не схожа на сучасний Fender або Ibanez, та Лео Фендер ніколи не створив би, напевно, свої Телекастери й Стратокастери, якби спочатку не поекспериментував із джазовими гітарами й звукознімачами.

У наслідок електричний блюз теж грався й грається на джазових інструментах зі звукознімачами, просто товщина коробки в них зменшена. Яскравий приклад тому — Бі. Бі. Кінг і його знаменита гітара «Люсіль», що багато хто сьогодні вважає стандартом електрогітари для блюзу.



1950-ті роки характеризувалися народженням рок-н-ролу й поняттям рок-музики. Класична гітара залишилася майже без змін, але отримала синтетичні струни й використовувалася для класичної музики й музики «фламенко».

Фолк-гітари (dreadnought, оркестрові моделі й інші) використовувалися для «кантрі» і домашніх або бардівских стилів, а так само для акустичного блюзу. І, нарешті, arch top використовувалися для джазу.

Акустична гітара 50-их років уже практично нічим не відрізняється від сучасної. Технології й матеріали трохи змінилися, але дотепер кращими гітарами в акустиці вважаються саме інструменти, зроблені в 40-их й 50-их роках.

Колекціонери відвалюють круглі суми за ці інструменти. Гроші, які просять за Martin або Gibson певних років виробництва того часу, із лишком вистачило б на покупку відмінної нової гітари й у добавок до неї нового автомобіля.
Рок-н-рол з'явився із блюзу, отже й гітари використовувалися блюзові — а саме вестерни. Але, у відмінності від блюзу, рок-н-рол був більш естрадним стилем. Він вимагає наявності ансамблю, ударної установки, бас-гітари, і грати його прийнято на електроінструментах.
До 60-их років акустична гітара почала залишати сцену. Усе рідше й рідше на сцені з'являлися виконавці з акустичними гітарами — звукознімачі й ефекти завоювали світ. Акустична гітара 60-их й 70-их років перетворилася в основному в інструмент для написання пісень, виконання домашніх концертів і пісень біля багаття. А джазові гітари й зовсім стали залишати ринок. Єдиний вид акустичних гітар, що майже не постраждав, були класичні гітари. У них був твердий ринок — ті, хто грав класику, продовжували її грати на тому ж, на чому вона й гралася останні сто років.
Саме цікаве, що в 60-і й 70-і роки, коли гітаробудування й попит на фолк-гітари занепадав, з'явилися класичні гітари, які вважаються одними з кращих на сьогоднішній день — гітари фірми (майстра) Ramirez.
1980-ті характеризувались розквітом важкого року з одного боку, і електронної музики з іншого. І знову акустичній гітарі не було місця в цих стилях. Саме в 1980-і розвилися колективи, де гітар взагалі не було — домінували клавішні й ударні. Але до кінця 80-их ситуація знову початку змінюватися. Рок почав ущухати. Не вмирати, а саме вщухати — він став тихіше. Надривне гуркотіння поступилося місцем більш осмисленому року, року, в якому менше екстазу, але зате більше музики й техніки.

І отут знову на сцену вийшла акустична гітара. За час свого перебування в шафах і підвалах вона трохи змінилася. З'явилось багато гібридів: наприклад класична гітара з вбудованими звукознімачами, що виявилася зручною для акустичного джазу й фолк-року. Або ж взагалі — електрогітара з нейлоновими струнами, що при підключенні давала досить приємний класичний звук, але при цьому не шуміла.

ІІІ етап – підсумковий
Підсумувавши історію розвитку гітари можна сміливо сказати що вона є досить древнім інструментом, але не дивлячись на це гітара залишається вічно молодою. Про це свідчить постійна зацікавленість учнівської молоді до навчання гітарній майстерності. Яскравим прикладом є гурток «Юний гітарист» Овруцького ЦДЮТ. Щороку десятки молодих людей знову і знову приходять сюди щоб навчитись виконувати свої улюблені пісні, тим більше що гітара завжди була і залишається важливим об’єднуючим фактором у будь-якому колективі. Будь-де, чи у кабінеті Центру, чи на подвіррі, чи у поході гітара завжди збирає навколо себе любителів музики та співу.

А яким важливим кроком для молодої людини в контексті її самореалізації є вихід на сцену перед великою глядацькою аудиторією.

Велика увага приділяється розвитку творчої особистості. В індивідуальному порядку проводяться заняття з тими учнями, які виявили творчі здібності. І як результат ми маємо пісні створені самими учнями, і нарешті виконані їх авторами на масових заходах.


Результати реалізації проекту:


  • презентування проекту;

  • рекомендації до участі в проекті інших вихованців гуртка;

  • розвиток творчих здібностей дітей;

  • підвищення інтересу та заохочення молоді до зайнять музикою.



Можливості подальшого розвитку проекту:


  • створення короткометражного фільму-презентації про історію гітари з метою більшої популяризації зайнять музикою серед молоді;

  • продовжити з’язок історії гітари із сьогоденням у контексті творчості, створення власних пісень в осередку учнівської молоді, показати що молодь продовжує еволюційний розвиток музики; показати що саме за молоддю і є майбутнє, що колись також стане історією.