Петренко пародії-пережиття - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Петренко пародії-пережиття - сторінка №1/1

ПЕТРЕНКО

ПАРОДІЇ-ПЕРЕЖИТТЯ


творчі успіхи

зустрічі

злети


нагороди

народна любов


буйним квітом

буя


сад поета
я нічого

в саду


не знайшов
* * *

Володимир Затуливітер

Зоряна речовина.

"Молодь", Київ, 1985.
"Жив-був колись художник Піаніно..."
кому косити

порати худобу

кому збирати

у копицю сіно

кому носити

пожиттєво робу


йому купили
книжку-піаніно
* * *
"Матері – вони матері,

різні вони, як земля..."
земля як мати

мати як земля

людина й бог

притискують

додолу

а згодом хтось



кудись

переселя
бувалі люди

кажуть

що додому


* * *
"А ви хоч раз в житті

торкались птаха?"
птахи свобода

вища


за кохання

за всі гатунки

й прояви свобод
уже давно

помер би


раб останній

якби птахів

наслідував

народ
* * *


"Якраз навпроти губ нечитаних твоїх."
навпроти губ твоїх

нечитаних стою

стараюсь прочитать

як у дитинстві

книгу
я дивословом

теплим розтоплю

сумних очей твоїх

зухвалу


кригу
* * *
Володимир Затуливітер
Сльоза пісень.

"ЛУ" від 16.08.07.


"Уривки з анкети
Ваша найдорожча книга?
Словник української мови."
повічний компас

дня і ночі

словник прамови

прарусі
поет письмом

малює очі

і ходить босим

по росі
* * *
"І ранніх народів поети всі пізні,

і перші, і другі спізнились на час."
поети стиглі

пізні


ранні

когорти


гурти

віршописи

змалилися

(пісок у ванні)


затуплені
об небо
списи
* * *
"Парафраза (1)

ті сніги машиноткані…"


на землю

випали сніги

зіткані

із осінніх крапель


урок

космічної ваги:


зимові
перевірить
мапи
* * *
"Парафраза (1)



Багату землю нам, багату



Господь судив, і нас при ній."
судилося

земля і небо

судилося

й судимі ми


молитися

сумна потреба

на святі

святості


і тьми
* * *
"33

(тисяча дев'ятсот)

галактична трагедія цифр…"


безжальність цифр

убила слово

безжальне слово

вб'є людей


куди кровиш

нещасна мово


із

роздербанених

грудей
* * *
"33

(тисяча дев'ятсот)



Боги по-нашому не знають…"


боги і ми

два різних світи

земля і космос

дві руки
у них

молитви

й заповіти


у нас

епохи
і віки


* * *
"Як в мені вам сниться, вбиті?!"
убиті сплять

убиті бачать

хороші сни

в космічних

людях
вони усім

усе


пробачать
і тим хто в злі

і тим


що судять
* * *
"… хлібом віє від села…"
від села

і до села

віє хлібом

і землею
відстороненістю

зла

боготихістю



єлею
непорочністю

дитини
невмирущістю

родини
* * *
"З давніх ієрогліфів

таких тополь у нас давно нема…"


колись були

тополі й осокори

плакучі верби

й велетні-дуби


колись була

звитяга


й непокора
тепер кільце

на кінчику

губи
* * *
"Душа мене старіша вдвічі,

утричі, вчетверо, на цілих п'ять."
душа поета

лічені віки

політ за сонцем

нетривалий


бог подає

йому


крило руки
на ньому
зірка
ночувала
* * *
"Крізь риб'ячі губи поему

розказує зорям Дніпро."
дніпро-невдаха

славлений усім

несущим людом

і німим


пророком
тебе ми тупо

ділимо


на сім
частин душі
ти витікаєш

оком
* * *


"ІЗ ПИЛУ ТИХ КОЛІС, що ними їхав,

з-під пилу тих, які мене везли…"
колеса їхали

по крові


колеса

втоптували

кров
колись таки

і в людськім

слові
проснеться

сонце


і любов
* * *

"ЗАБІЛИТЬСЯ ВЕСЬ СВІТ"

віддаленість

могила світу

безликість

доля не поетів

по космосу

по всьому
л і т у
стоять оселі

із

наметів


* * *

"Сльоза пісень!"

пісні
невимова

нечутність
завіса

зимова
несутність


* * *
"Сказати є що. Утертися нічим."
несутні речі

кинулись спасать


утертись є чим
нічого сказать
* * *
"Трійця



Поезія – мистецтво вибіркова.



Гидливе. Перебірливе. І зле."
відповідь некритика
поняття спірне

лірне


ніякове
поезія

мистецтво


в и с і в к о в е
* * *
"Храм слова



Чужий селу, ніколи не засвою,



що тут гусей годують на убій."
відповідь глухого
х а м

слова


у кожній оселі

хам слова

у кожній душі
упали

небеснії стелі


теляті
виносять
вірші
* * *
Микола Мірошниченко
Око.

"Радянський письменник",

Київ, 1989.
"Гунни – вже гени."
гунни

то вже гени

пам'ять

то народи



геноносні вени

пам'ятка


природи
привид

мельпомени


викиди породи
* * *
"Усі ми ходимо під небом,

що носить літаки..."
усі ми ходимо

під сонцем

що променем

тримає землю


а ще нам

зорі помагають

шукати в небі

кораблі
* * *


"Вщерть розбиваються

амфори пам'яті..."
амфори пам'яті

довго мовчали


амфори пам'яті

зберегли слово

люди

розкопки


давно

розпочали


люди

розкопки
і більше

нічого
* * *
Микола Воробйов
Оманливий оркестр.

ВЦ "Просвіта", Київ, 2006.


"... прокинувшись я вирушаю

на реєстрацію годинника"
взагалі то автор

лукавить
насправді

він ходив

реєструвати час


справжні поети

лише так


і роблять
* * *
Михайло Шевченко
Травневе поле.

"Прапор", Харків, 1976.


"Де живеш – освіти,

що прожив – освяти..."
освіти своє серце

до ста доживеш

освяти своє дихання

будеш багатим


і пройдеш

світ без меж

пролетиш

понад веж

і повернешся

в шані


до божої хати
* * *
Михайло Шевченко
Відчайдушна спрага.

"ЛУ" від 23.08.2007.


"Ангел
У небі високім, де холодно навіть зорі,

Я мчав відчайдушно, вхопивши за бороду Бога."
поет-генерал

із погонами хлопчика-бога

торує космічну

читай


потойбічну дорогу
* * *
"В твоїх очах, як сірий зайчик, подив –

О, він мені ніяк не промина.
Мов прив'язав мої зіниці шовком –

Таким шнурком, що все від нього – пріч.

А я по шовку йшов би, йшов би, йшов би

За тим зайчам одній тобі навстріч."
зайча іде

замислившись

навстріч

та ще й розгублене

як той поет у лісі
піду шнурком

(нема тут протиріч)

за ним до тебе

гніздечко

у стрісі
* * *
"Я боюсь, од щастя божевільному

Сам собі

такого нароблю!

То й кричу синиці по мобільному:

Я люблю!

Люблю!

Люблю!

Люблю!"
синичка чи мобільний

розумний


чи дебільний

земний


чи божевільний
поет в усьому
вільний
* * *
"Акварель
Ходять в гості до топольки – клени"
коли ж нарешті

перестануть пити

не з тими музами

не ті поети


мабуть віками

будуть вчити

жити
аптеки

очерет


буфети