«Порядок державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Розпорядження голови районної державної адміністрації Керуючись статтями... 1 12.13kb.
Методичні рекомендації порядок подачі на державну реєстрацію нормативно-правових... 1 96kb.
Запит про одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного... 1 30.85kb.
Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств... 1 99.52kb.
Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 5 Закону... 1 49.95kb.
Аналіз роботи з державної реєстрації нормативно-правових актів 1 197.51kb.
Нормативно – правові акти з питань, що належать до компетенції районної... 1 109.32kb.
Дубровиця 2012 зміст вступ Загальні положення 2 1 128.51kb.
«Нормативно-правовий акт. Класифікація нормативно-правового акта. 1 196.33kb.
Методичні рекомендації на тему: „ Проведення правової експертизи... 1 214.19kb.
«Офіційний вісник України» 1 37.32kb.
Нормативно-правових актів, зареєстрованих територіальними управліннями... 1 106.71kb.
Таращанський 1 219.63kb.

«Порядок державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів - сторінка №1/1
Міністерство юстиції україни
Головне управління юстиції

у Дніпропетровській області


Методичний посібник

на тему:




«Порядок державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»

м. Дніпропетровськ

2010
Методичний посібник розроблений для працівників юридичних служб місцевих органів виконавчої влади, територіальних (місцевих, регіональних) органів центральних органів виконавчої влади, урядових органів у системі міністерств, державних господарських об’єднань, підприємств, установ та організацій з метою підвищення правових знань та подальшого використання при здійсненні своїх функціональних обов’язків.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади
Однією з правових форм діяльності органів юстиції у забезпеченні реалізації державної правової політики та невід’ємним засобом захисту прав і свобод людини є здійснення правової експертизи та державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, яку запроваджено відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» з 01.01.1993.

Основною метою, яку має бути досягнуто органами юстиції під час здійснення зазначеної функції, є забезпечення охорони конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб, проголошених і гарантованих Конституцією та законами України, усунення порушень чинного законодавства, підвищення законності та дієвості нормативно-правових актів суб’єктів нормотворення.




Також, питання щодо порядку державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади врегульовано положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.97 № 1153 «Про затвердження Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 «Про затвердження Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації», наказу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 19.09.2007 № 763 «Про затвердження Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області та проведення їх державної реєстрації».



Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Перелік органів, що здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових актів





Характеристика актів, що підлягають державній реєстрації
На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Тобто державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що:

► зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

► мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

При цьому, на державну реєстрацію не подаються акти:

● персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

● дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що містять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано;

● оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разові доручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, які містять лише індивідуально-конкретні приписи;

● якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів;

● спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм;

● рекомендаційного, роз’яснювального та інформаційного характеру (методичні рекомендації, роз’яснення, у тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, кодекси усталеної практики, форми звітності, у тому числі щодо державних статистичних спостережень, адміністративних даних та інші).

У разі надходження акта, який не підлягає державній реєстрації, орган державної реєстрації протягом п'яти робочих днів повертає його суб'єкту нормотворення з відповідним обґрунтуванням.


Порядок підготовки нормативно-правових актів, які підлягають державній реєстрації

Відповідно до вимог нормопроектувальної техніки нормативно-правовий акт:



  1. повинен розроблятися з урахуванням його галузевої належності, відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання;

  2. повинен бути чітким, конкретним і зрозумілим;

  3. не повинен дублювати приписів інших нормативно-правових актів;

  4. не повинен містити суперечливих нормативних приписів.

При розробці нормативно-правового акта слід виходити з необхідності правового регулювання управлінської діяльності суб’єкта нормотворення, однією з форм реалізації якої є видання розпорядчих документів, вид яких (наказ, постанова, розпорядження, рішення) визначається законодавчими актами та положеннями.

Розпорядчий документ виготовляється на бланку та повинен мати обов’язкові реквізити й стабільний порядок їх розміщення:

→ найменування суб’єкта нормотворення;

→ назва та вид документа;

→ дата та номер, місце видання;

→ структурні складові;

→ підпис та візи.







Структурні складові розпорядчого документу:

а) заголовок;

б) преамбула;

в) нормативний корпус:

- положення щодо сфери застосування (за потреби);

- загальні та спеціальні нормативні приписи;

- способи реалізації нормативних приписів;

- карно-правові положення (за потреби);

г) корелятивні зміни (за потреби);

д) форму оприлюднення (за потреби);

е) положення про набрання чинності;

є) додатки (за потреби).



Нормативно-правовий акт, затверджений розпорядчим документом, містить такі структурні складові:

  1. заголовок;

  2. визначення термінів (за потреби);

  3. нормативний корпус:

- положення щодо сфери застосування (за потреби);

- загальні та спеціальні нормативні приписи;

- способи реалізації нормативних приписів;

- карно-правові положення (за потреби);



  1. прикінцеві положення (за потреби);

  2. додатки (за потреби).


Структурні одиниці нормативно-правового акту





Глави повинні мати чітко сформульований заголовок; наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками.


Розділи повинні мати чітко сформульований заголовок; наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається римськими цифрами з крапками.


Пункти повинні мати наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками, і починаються з абзацу.




Підпункти наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами до трьох знаків з крапкою.


Абзаци пунктів та підпунктів починаються без позначок.



Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормативам державної мови, не повинні вживатися звороти розмовної мови та її експресивних форм, нечіткі словосполучення, загальні міркування, гасла, заклики.

Положення нормативно-правового акта мають бути викладені однозначно і не допускати різного тлумачення.

Одне й те саме слово не може вживатися для виразу різних понять. Уживання синонімів для виразу одного й того самого поняття слід уникати. Не повинні вживатися іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові. Абревіатури (крім загальновживаних) та позначення допускаються тільки після наведення повних назв чи відповідних пояснень.

Доцільно вказати, що існують випадки, коли нормативно-правовий акт може бути прийнятий спільно декількома суб’єктами нормотворення або одним із них за узгодженням з іншими. Такий акт підписується керівниками декількох суб’єктів нормотворення.



Спільний розпорядчий документ викладається на стандартному аркуші, у верхній частині якого розміщується малий державний Герб України, нижче – на одному рівні найменування суб’єктів нормотворення, що приймають нормативно-правовий акт.

Спільний розпорядчий документ приймається з однією датою, номер якого складається з номерів, присвоєних суб’єктами нормотворення, проставлених через дріб у відповідній послідовності.


Порядок подання нормативно-правових актів до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на державну реєстрацію

Нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію суб’єктами нормотворення не пізніше п’ятого дня після їх прийняття.

Разом з нормативно-правовим актом до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі – Головне управління юстиції) подаються відомості про офіційне внутрішнє погодження нормативно-правового акта із зацікавленими структурними підрозділами суб’єкта нормотворення, у тому числі пропозиції юридичної служби щодо подання цього акта до Головного управління юстиції для державної реєстрації.

Внутрішнє погодження оформляється візуванням проекту документа посадовими особами суб’єкта нормотворення, які відповідно до їх компетенції займаються питаннями, порушеними в нормативно-правовому акті. Віза включає: найменування посади, підпис, ініціали і прізвище особи та дату візування. Внутрішнє погодження здійснюється як на лицьовому, так і на зворотному боці останнього аркуша нормативно-правового акта.

Також, слід зазначити, що нормативно-правові акти подаються на державну реєстрацію у трьох примірниках: оригінал, дві копії (українською мовою) розпорядчого документа (наказу, розпорядження, рішення, постанови), а також затверджених ним правил, положення, інструкції, тощо і додатків до них.



Спільно прийнятий нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію органом, підпис керівника якого стоїть першим. При цьому оригінал нормативно-правового акта подається в кількості примірників, що дорівнює кількості органів, які прийняли цей акт.
Документи, які подаються разом з нормативно-правовим актом та супровідним листом до органу державної реєстрації

Пояснювальна записка - документ, який містить обґрунтування підстав та мету розроблення нормативно-правового акта, визначається його місце у відповідній сфері правового регулювання, міститься аналіз причин, наводяться факти і цифрові дані, що обґрунтовують необхідність його прийняття, відображаються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо джерел покриття витрат (якщо реалізація нормативно-правового акта не потребує фінансування з державного чи місцевого бюджетів, то про це окремо повідомляється в записці), прогнозуються очікувані соціально-економічні результати реалізації нормативно-правового акта. Загальний обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати чотирьох сторінок. До неї може долучатися інформаційно-довідковий матеріал (таблиці, схеми, діаграми тощо), який є необхідним для обґрунтування суті нормативно-правового акта.



Відомості про чинні нормативно-правові акти з питання, що належить до сфери правового регулювання прийнятого нормативно-правового акта, інформація про строки приведення їх у відповідність до нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію, а також про акти, що втрачають чинність у зв’язку з прийняттям цього акта.



Копія нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни або який визнається таким, що втратив чинність, у контрольному стані.



Відомості про офіційне погодження актів із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов’язковим згідно з законодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб’єкту нормотворення, та дві копії).




Завірена копія рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва чи його територіального органу про погодження проекту регуляторного акта або копія рішення Урядового комітету з питань економічної політики та європейської інтеграції чи оригінал та дві копії рішення апеляційної регуляторної комісії про задоволення скарги головного розробника проекту регуляторного акта щодо відмови у погодженні проекту регуляторного акта (для регуляторних актів).




Довідка про відповідність нормативно-правового акта aquis communautaire, якщо цей акт за предметом правового регулювання належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України.




Висновок Головного управління юстиції щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини (для нормативно-правових актів, предмет правового регулювання яких стосується прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією).





Інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорення проектів нормативно-правових актів (у разі необхідності).



Проведення державної реєстрації нормативно-правових актів

Нормативно-правові акти, що подаються на державну реєстрацію, заносяться до журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції, який ведеться у відділі реєстрації нормативно-правових актів, друкованих засобів масової інформації та легалізації об'єднань громадян.

Спеціалісти вищезазначеного відділу проводять правову експертизу нормативно-правових актів, тобто перевіряють їх відповідність Конституції та законодавству України, правилам нормопрроектувальної техніки, Конвенції і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та aquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Експертиза нормативно-правового акта проводиться з метою встановлення повноважень суб’єкта нормотворення на прийняття цього акта, забезпечення його відповідності законодавству якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії.

Строк проведення державної реєстрації нормативно-правового акта в Головному управління юстиції становить 15 робочих днів з дня, наступного після надходження його до органу державної реєстрації.

У разі потреби (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акта із залученням експертів, вивчення значної кількості актів законодавства тощо) строки можуть бути продовжені заступником начальника Головного управління юстиції (відповідно до розподілу обов'язків), але не більше як на 10 робочих днів.


За результатами правової експертизи Головне управління юстиції в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:









І) Рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта приймається, якщо нормативно-правовий акт відповідає Конституції, законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та aquis communautaire, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та встановленим вимогам, і оформлюється наказом Головного управління юстиції. У преамбулі наказу вказується стаття 1 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», у розпорядчій частині наказу викладається рішення Головного управління юстиції.

Наказ про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути оформлений окремо щодо кожного зареєстрованого нормативно-правового акта або включати список нормативно-правових актів, щодо яких прийнято рішення про державну реєстрацію.




ІІ) Рішення про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання може бути прийнято на прохання суб’єкта нормотворення або з власної ініціативи, якщо суб’єктом нормотворення порушено законодавчі вимоги, і оформлюється наказом Головного управління юстиції. У наказі зазначається строк для доопрацювання.

Для повернення нормативно-правового акта на доопрацювання на прохання суб’єкта нормотворення такий суб’єкт направляє до Головного управління юстиції відповідного листа, підписаного керівником (особою, яка виконує його обов'язки) або заступником керівника.

Копія наказу про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання надається суб’єкту нормотворення із супровідним листом Головного управління юстиції.

Уповноважений працівник суб’єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції про повернення нормативно-правового акта на доопрацювання, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Головного управління юстиції. Із зазначеним листом йому повертаються оригінал нормативно-правового акта та копія. Одна копія нормативно-правового акта залишається у Відділі.



Під час доопрацювання суб’єкт нормотворення повинен урахувати всі висловлені Головним управлінням юстиції зауваження, усунути виявлені порушення та протягом місяця повторно подати нормативно-правовий акт на державну реєстрацію або надати Головному управлінню юстиції копію розпорядчого документа про його скасування. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Головного управління юстиції про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання.

ІІІ) Рішення про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта.

Підстави відмови у державній реєстрації нормативно-правового акту:

  1. не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire;

  2. видано з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини, зокрема акт:

а) порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов'язки;

б) виходить за межі компетенції органу, що його видав;

в) не відповідає вимогам законодавства про мови;

г) суперечить установленому порядку ведення діловодства;

д) видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (на підставі повідомлення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва або його територіального органу);

3) не узгоджено із заінтересованими органами або не повідомлено про позицію уповноваженого представника від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та уповноваженого представника від всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців щодо нормативно-правового акта, прийнятого міністерством та іншим центральним органом виконавчої влади з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, та проведену роботу з врахування їх зауважень і пропозицій;

4) викладено з порушенням правил правопису та нормопроектувальної техніки;

5) не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт.



Наказ про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта готується щодо кожного нормативно-правового акта окремо. До наказу додається висновок про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта з викладенням підстав відмови, який підписується виконавцем та начальником відповідного відділу (згідно з розподілом обов'язків).

Копія наказу про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта надається суб'єкту нормотворення із супровідним листом Головного управління юстиції. Із зазначеним листом йому також повертаються оригінал нормативно-правового акта та дві копії (українською та російською мовами). Одна копія нормативно-правового акта українською мовою залишається у Відділі.

Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Якщо протягом доби після підписання листа про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта його не буде отримано уповноваженим працівником суб'єкта нормотворення, Головне управління юстиції може відправити листа поштою.

Нормативно-правові акти, у державній реєстрації яких відмовлено, заносяться до спеціального журналу обліку таких актів, що ведеться у Відділі.

Суб'єкт нормотворення, якому відмовлено в державній реєстрації нормативно-правового акта, має право протягом десяти днів після отримання листа про відмову звернутися до Головного управління юстиції із заявою про перегляд прийнятого рішення щодо поданого на державну реєстрацію нормативно-правового акта з поданням додаткових матеріалів, що обґрунтовують потребу в такому перегляді. Зазначена заява розглядається протягом десяти робочих днів.

Крім того, рішення про відмову в державній реєстрації нормативно-правового акта може бути оскаржене до Міністерства юстиції України з дотриманням зазначеного десятиденного строку або в суді у порядку адміністративного судочинства.

Нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого відмовлено, підлягає скасуванню суб'єктом нормотворення у 5-денний строк з дня отримання листа Головного управління юстиції про відмову в його державній реєстрації чи відповідного рішення начальника Головного управління юстиції або Міністра юстиції України. Копія розпорядчого документа про скасування нормативно-правового акта в цей самий строк направляється до Головного управління юстиції. Такий розпорядчий документ не повинен містити правових норм. У супровідному листі, з яким він направляється, необхідно вказувати дату і номер листа Головного управління юстиції про відмову в державній реєстрації.

ІV) Рішення про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, приймається протягом п'яти робочих днів, якщо поданий на державну реєстрацію акт не містить ознак, установлених Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади та Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області та проведення їх державної реєстрації, і оформлюється наказом Головного управління юстиції. У преамбулі наказу вказується пункт Положення про державну реєстрацію, який є підставою визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, у розпорядчій частині наказу викладається рішення головного управління юстиції. Наказ про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, готується щодо кожного нормативно-правового акта окремо.

Копія наказу про визнання акта таким, що не підлягає державній реєстрації, надається суб'єкту нормотворення із супровідним листом Головного управління юстиції. Із зазначеним листом йому також повертаються оригінал нормативно-правового акта та копія. Одна копія нормативно-правового залишається в Відділі.

Уповноважений працівник суб'єкта нормотворення особисто забирає лист Головного управління юстиції про повернення акта без державної реєстрації як такого, що їй не підлягає, при цьому зазначає свою посаду, прізвище, дату та ставить підпис у відповідній графі журналу обліку нормативно-правових актів. Із зазначеним листом йому повертаються оригінал акта та копія.

Акт, визнаний Головним управлінням юстиції таким, що не підлягає державній реєстрації, опубліковується в порядку, визначеному органом, що його прийняв. При цьому порядок набрання цим актом чинності також визначається органом, що його прийняв.

Також, слід зазначити, що після підписання начальником головного управління юстиції наказу про державну реєстрацію нормативно-правового акта, виконавець заносить його до Державного реєстру нормативно-правових актів (далі – Державний реєстр).

Після занесення нормативно-правового акта до Державного реєстру на оригіналі цього акта та двох копіях (першій сторінці розпорядчого документа та затвердженого ним нормативно-правового акта) проставляється штамп з написом.

Оригінал нормативно-правового акта разом із супровідним листом Головного управління юстиції після занесення до Державного реєстру повертається суб’єкту нормотворення.



Нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності.

Нормативно-правові акти Дніпропетровської обласної державної адміністрації набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. При цьому нормативно-правові акти, які визначають права та обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня доведення до відома населення (стаття 57 Конституції України), а нормативно-правові акти з митної справи – через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.



Суб'єкти нормотворення доводять нормативно-правові акти до виконання лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування.

При порушенні зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.



Методичний посібник розроблений

спеціалістами відділу правової роботи,

правової освіти та кодифікації