Постанова іменем україни 4 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Постанова іменем україни 4 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів... 1 51.24kb.
Постанова іменем україни 11 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів... 1 40.75kb.
Постанова іменем україни 11 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів... 1 64.59kb.
Постанова іменем україни 4 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів... 1 94.24kb.
Постанова іменем україни 18 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів... 1 35.27kb.
Постанова іменем україни 18 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів... 1 72.33kb.
Постанова іменем україни 11 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів... 1 68.32kb.
Постанова іменем україни 5 лютого 2013 року м. Київ 1 163.53kb.
Постанова іменем україни 26 червня 2012 року м. Київ Колегія суддів... 1 63.38kb.
Постанова іменем україни 1 12 червня 2012 року м. Київ 1 57.02kb.
Постанова іменем україни 12 червня 2012 року м. Київ 1 60.51kb.
Кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на... 1 26.3kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Постанова іменем україни 4 червня 2013 року м. Київ Колегія суддів Судової палати - сторінка №1/1


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кривенка В.В.,

суддів:

Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи–підприємця (далі – ФОП) ОСОБИ_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати протиправним рішення управління ПФУ від 14 червня 2012 року № 635 про застосування фінансових санкцій у розмірі 8964 грн за несвоєчасне подання звітності до органів ПФУ.

Оскаржуване рішення відповідач прийняв за результатами проведеної ним 8 червня 2012 року перевірки позивача, у ході якої виявлено порушення ФОП ОСОБОЮ_1 пункту 4 частини другої статті 17 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-ІV) та пункту 11.12 розділу 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663), а саме порушення граничного терміну подання розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 26 липня 2012 року позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення управління ПФУ в частині застосування фінансових санкцій до ОСОБИ_1 в розмірі 5976 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 6 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 березня 2013 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд дійшов висновку, що управління ПФУ протиправно прийняло рішення від 14 червня 2012 року № 635 про застосування фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058-ІV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464-VІ) і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2013 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2013 року (№ К/9991/50841/11), у якій касаційний суд вказав на те, що оскільки порушення з боку страховика мали місце до 1 січня 2011 року, то відповідач відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ мав право і після 1 січня 2011 року застосовувати фінансові санкції на підставі пункту 5 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058-ІV.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, за якого цей суд по-різному вирішив питання щодо правомірності накладення органами ПФУ після набрання чинності зазначеним Законом штрафу за правопорушення, про яке йдеться у пункті 5 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058-ІV.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Пунктом 5 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

У той же час згідно з абзацом п’ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов’язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п’ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що нарахування після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі пункту 5 частини дев’ятої статті 106 Закону № 1058-ІV позивачу штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до цієї дати, є протиправним. Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року (№ 21-367а12).

З огляду на викладене рішення касаційного суду у справі, що розглядається, про незаконність оскаржуваного рішення відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак

О.А. Коротких

О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко

О.О. Терлецький