Рішення щодо застосування санкцій зачіпають і права споживачів фінансових послуг, яких в Україні є кілька мільйонів - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Постанова... 1 55.19kb.
Про надання консультації 1 22.73kb.
Звіт про виконання Резолюції Першого Всеукраїнського з’їзду споживачів... 1 23.1kb.
Про застосування штрафних санкцій 1 22.92kb.
Постанова 20 липня 2012 р м. Київ І. З’їзд Всеукраїнської спілки... 1 203.88kb.
Тема: права та обовязки щодо збереження І зміцнення здоровя учнів. 1 25.39kb.
Рішення 15 березня 2011 р. Про внесення змін до рішення 5 сесії міської... 1 24.75kb.
Закон україни про фінансові послуги та державне регулювання ринків... 6 414.71kb.
Звернення Президентів ауб та унк мтп до генерального секретаря мтп... 1 20.06kb.
Рішення Аудиторської палати України 04. 10. 2013 р. №280 зі змінами... 1 80.93kb.
Вісник місцевої влади Про вивчення рівня задоволеності споживачів... 1 66.18kb.
Рішенням Загальних зборів уаіб від 21 грудня 2012 року Погоджено... 1 61.29kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Рішення щодо застосування санкцій зачіпають і права споживачів фінансових послуг - сторінка №1/1
Узагальнення судової практики оскарження рішень правозастосовчого характеру регуляторів небанківських фінансових ринків України
Одним з проблемних питань розвитку небанківських фінансових ринків України є застосування державними регуляторами адміністративно-господарських санкцій (заходів впливу) щодо професійних суб'єктів цих ринків, що суперечать законодавству.

Інколи такі заходи не відповідають тяжкості скоєних правопорушень та/або вимогам законодавства, приймаються необґрунтовано, без врахування всіх обставин, які мають значення для їх прийняття, недобросовісно, нерозсудливо, за межами наданих повноважень, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Ця проблема є актуальною, оскільки рішення щодо застосування санкцій зачіпають і права споживачів фінансових послуг, яких в Україні є кілька мільйонів.

В ході роботи асоціацією виявлено такі проблеми правозастосування, що мають системний характер.



1. Застосування регуляторами адміністративно-господарських санкцій, не передбачених законом, тобто, за межами компетенції.

Зокрема, це виключення інформації про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва фінансової установи. Така санкція та підстави її застосування не передбачена ні главою 27 Господарського кодексу України (далі - ГК), ні Законами України у сфері фінансових послуг, але встановлена нормативно-правовими актами державних регуляторів.

Разом з тим, наслідком застосування такої санкції є зупинення надання фінансових послуг, оскільки відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові послуги надаються фінансовими установами.

Одним з видів адміністративно-господарських санкцій є обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 238 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Нормативно-правовими актами регуляторів фінансових ринків можуть встановлюватись тільки порядок та умови застосування заходів впливу, на що звернув увагу Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 19.11.2008 у справі № 22-а-1024/08 р. (номер в ЄДРСР 3023065):

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.07.2008 у справі № К-5618/07 (номер в ЄДРСР 3187874) зазначав, що виключення інформації про фінансову установу з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва фінансової установи не передбачено законами у сфері фінансових послуг.

Аналогічна позиція щодо протиправності застосування не передбачених законом адміністративно-господарських санкцій міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.01.2010 у справі № К-19258/07 (номер в ЄДРСР 8113233).



2. Застосування адміністративно-господарських санкцій за межами встановлених законом термінів.

Окремі нормативно-правові акти державних регуляторів або взагалі не унормовують термін застосування санкцій, або передбачають термін, що перевищує встановлений статтею 250 ГК. Внаслідок цього санкції застосовуються із порушенням вимог ГК. Це є самостійною підставою скасування відповідних рішень.

Наведена позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.01.2008 у справі № К-38655/06 (номер в ЄДРСР 3148387).

Більш докладно підстави застосування статті 250 ГК в адміністративному судочинстві зазначені в постанові окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2009 у справі № 2а-2081/09/2670 (номер в ЄДРСР 71305534).



3. Прийняття регуляторами рішень про накладення адміністративно-господарських санкцій з порушенням умов колегіальності.

Регулятори фінансових ринків є органами, які функціонують в колегіальному складі. Проте рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій приймаються ними одноособово. Це є підставою для скасування таких рішень.

Відповідна позиція викладена в ухвалі Вищого господарського суду України від 26.01.2010 у справі № К-10481/08 (номер в ЄДРСР 8059702), а також в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України № 09/75 від 03.02.2009.

Але така позиція є досить суперечливою, про що свідчить наявність протилежної судової практики з цього питання, яка підтверджує наявність повноважень, зокрема, у директора Департаменту Держфінпослуг з прийняття рішень про застосування заходів впливу, наприклад, такого, як зупинення (обмеження) дії ліцензії (ухвала від 19.11.2008 Київського апеляційного адміністративного суду у Справі № 22-а-1024/08 р. (номер в ЄДРСР 3023065)), та наявність аналогічних повноважень у члена Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо винесення попереджень (ухвала від 25.03.2009 Київського апеляційного адміністративного суду у Справі № 22а-31263/08 (номер в ЄДРСР 3623236)).



4. Застосування адміністративно-господарських санкцій із порушенням встановленого порядку закріплення відомостей про скоєні порушення.

З огляду на приписи частини другої статті 19 Конституції України, частини третьої статті 2, частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, ці порушення є підставою скасування відповідного рішення.



Така позиція висловлена в постанові окружного адміністративного суду міста Києва від 02.03.2009 у справі № 9/284 (номер в ЄДРСР 3252268) та Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 18.04.2007 (номер в ЄДРСР 858216) та від 25.11.2009 у справі № К-14756/08 (номер в ЄДРСР 7045417).

Разом з тим, в процесі узагальнення виявлена й протилежна судова практика, відповідно до якої відсутність деяких реквізитів у акті правозастосування (розпорядження Держфінпослуг) визнається таким, що не впливає на законність та обґрунтованість спірного рішення, а тому не може бути підставою для його скасування (ухвала від 27.05.2009 Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а-25986/08 р. (номер в ЄДРСР 3834810)).