С. М. Литвин методист науково-методичної лабораторії природничо-математичних дисциплін - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Даниленко Л.І., методист лабораторії природничо-математичних дисциплін 1 155.28kb.
Звіт методичної комісії природничо-математичних дисциплін за 2009/2010... 1 167.08kb.
Шляхи формування економічних компетенцій школярів 1 75.36kb.
Найважливіших завдань1 1 77.43kb.
Проект «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» 3 744.5kb.
Методичні рекомендації щодо проведення державної підсумкової атестації... 1 60.91kb.
Методичні рекомендації щодо проведення державної підсумкової атестації... 1 50.28kb.
Методичні рекомендації щодо складання індивідуальної програми розвитку... 1 57.1kb.
Про затвердження Положення про навчальні кабінети з природничо-математичних... 1 187.23kb.
Зарубіжна література як профільна навчальна дисципліна 1 103.6kb.
Позакласний захід з природничо-математичних дисциплін "Найрозумніший" 1 194.48kb.
Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних... 5 1456.27kb.
Таращанський 1 219.63kb.

С. М. Литвин методист науково-методичної лабораторії природничо-математичних дисциплін - сторінка №1/1
С.М.Литвин – методист науково-методичної лабораторії природничо-математичних дисциплін

Розвиток мотиваційної сфери учнів як умова підвищення їх інтересу до навчання біології



Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони  ні на що не здібні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися

(В. О. Сухомлинський)

«Дякуємо за урок, нам було цікаво». Ці слова учнів є мабуть чи не найвищою нагородою за учительську працю. Постійно отримувати подяки, хоч у формі таких слів є сокровенною мрією педагога… Та чи кожен урок учителя може справляти такий ефект на учня. І чи для усіх учнів одночасно конкретний урок може мати однаковий вплив? Ці риторичні питання є проблемою для досліджень, обговорення в учительському середовищі. Саме тому і мій вибір тематики статті випав на цю тему.

Шлях виховання мотивації через навчальну діяльність є дуже ефективним і недостатньо використовується в школі. Численні психологічні дослідження (П. Я. Гальперін та П. Голу, Д. Б. Ельконін, В. В. Давидов і А. К. Дусавицький, Н. Ф. Тализіна та В. Ф. Моргун, А. К. Маркова, Л. К. Золотих, Т. І. Лях та ін) показали, що характер мотивації можна планувати.

Учні часто всі свої перші радощі та розчарування, успіхи і невдачі отримують саме в школі. Тому від учителя залежить, у якому напрямі піде розвиток особистості. Інколи як від батьків, так і учнів, можна почути слова: «Мені повезло з вчителем». Така ситуація є важливою умовою успішного розвитку дитини: формування рис його характеру, рівня культури, вихованості, а не рідко стає умовою вибору професії. Партнерські стосунки, як ознака відносин учасників єдиного процесу, одночасно вимагають взаємної поваги, врахування особистісних інтересів, визнання прав. Пошук найбільш оптимальних шляхів до успіху педагога, що зумовлюють зростання його авторитету в очах оточуючих, має і зворотний зв’язок. Учитель починає відчувати вдоволення від своєї праці. Недарма кажуть, що щасливою можна вважати людину, яка зранку йде на роботу з бажанням. До того її спонукають мотиви.

Усім сказаним я хотів би підкреслити значимість ефекту мотивації. Наукове обґрунтування терміну, від мотив (франц. motif, лат.motus - рух) - спонукання до діяльності. Пов'язана із задоволенням наявних потреб суб'єкта діяльності, вона відіграє спонукальну функцію, зумовлює предметну спрямованість активності людини. Розрізняючи мотиви, учень розуміє, чому потрібно вчитися. Навчання, як форма природженої потреби в пізнанні світу, спонукає дитину до її задоволення. Подібно новонародженому маляті, яке тягнеться до всього яскравого і нового, а досягнувши, отримує вдоволення від смачного, теплого, комфортного, більш доросла дитина радується результату пізнання. Кожного разу повторюючись, такі дії стають нагальною потребою – потребою в навчанні. Емоційне переживання пізнавальної потреби породжує інтерес. За умови збереження цього досить тендітного й крихкого «тандему» – потреби в навчанні й інтересу до нього, школа приречена на успіх. Будь які некоректні дії, як учня, так і педагогів, призводять до його руйнування. «Найтонші джерельця, з яких наповнюється ріка єдності навчання й виховання — це бажання дитини вчитися. Але як же відкривати оті джерельця, як зробити, щоб вони не замулилися? Чим попередити тривожне явище, з яким, на жаль, часто доводиться стикатися нам, педагогам: скажімо, дитина несла до школи вогник жаги до знань, але він хутко погас, натомість народився найстрашніший, найлютіший ворог навчання — байдужість?» В.Сухомлинський.

Мотивація ґрунтується на трьох складових: - відчутті самостійності в процесі здобуття знань; - відчутті свободи вибору; - відчутті власної компетентності. Уміла реалізація цих складових учителем біології може полягати в наступному.



Самостійність в процесі здобуття знань. Умовою його реалізації є дотримання вимог філософської концепції щодо зміни суб’єкт-об’єктних відносин в структурі навчально-виховного процесу на суб’єкт-суб’єктні. Дитина не може бути об’єктом операцій над нею. Люба форма насилля породжує супротив. Визнаючи за учнем право бути активним суб’єктом процесу навчання, ми підтримуємо його самостійність у виборі каналів отримання інформації, способів її сприйняття, власне тлумачення змісту. Учень не повинен сприймати підручник як єдине джерело інформації. На багатьох уроках вчителів області доводилось спостерігати практику підготовки школярами Інтернет-повідомлень, інформації випереджального змісту. Часто така інформація є більш важливою, ніж матеріали підручника. Так, учитель спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 Кіровоградської міської ради Усачова А.А. майстерно використовує прийом проведення уроків-дебатів, на яких обговорюється інформація, підготовлена ким-небудь з учнів. Уміло створена проблемна ситуація спонукає однокласників до диспуту, пошуку спільних точок дотику їх версій. До висновку учні приходять разом, як результат спільної праці, колективного творення, зрештою самовідкриття. Самостійність процесу здобуття знань виховує в учня риси відповідальності. Відчуття відсутності надмірної опіки підводить його до усвідомлення «Хто як не я?».

Розрізняють мотивації біологічні та соціальні. Біологічні мотивації спрямовані на задоволення провідних біологічних потреб організму. Вони є вродженими й формуються на основі спадкових механізмів. Причиною виникнення біологічних мотивацій є подразники, що містяться у внутрішньому середовищі організму.  З іншого боку, біологічні мотивації можуть бути зумовлені й зовнішніми подразниками. Ближчим з них до педагогічних є складові атмосфери стосунків, як то довіра, повага, такт спілкування. На гормональному рівні вони викликають відчуття спокою, комфорту, знімають наслідки стресу. То ж дуже важливим є вміння вчителя підтримувати відповідні стосунки з дітьми. Увага, доброзичливість, такт є складовими культури спілкування, притаманними усім вчителям біології області. Для прикладу можна навести принципову установку на звертання до учнів «на Ви» підмічену в ході відвідування уроків учителів біології спеціалізованих загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступенів №№ 14, 6 Кіровоградської міської ради Осадченко М.В., Усачової А.О. Заслужений учитель України з комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання природничо-економіко-правовий ліцей – спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 – позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»А.М.Кіріченко. звертається до учнів словами «Моя дитинко», «Друже», «Мої юні біологи». З її слів: «Ніякий учитель не може знати більше, ніж всі учні разом. Я навчаюсь у дітей. Привчила своїх учнів приносити на урок Інтернет-повідомлепння оригінального змісту, де ми разом їх обговорюємо, ділимось думками, коментуємо. З членами олімпіадної команди я працюю майже щодня, організовуючи заняття за принципом колективного навчання. Так будь яке проблемне питання пояснює один з учнів, решта – коментують. До проведення таких занять залучаю кращих своїх випускників – студентів медичних закладів. Усі вони є призерами заключних етапів Всеукраїнських олімпіад».

Формами соціальної мотивації є заохочення успіхів в навчанні. Через оцінку, вдалий комплімент, маленький приз. Та ж Алла Миколаївна Кіріченко вручає кращим своїм учням шоколадні медальки, саморобні дипломи. На уроках інших вчителів я бачив заохочувальні календарики, смайлики, листівки. Проте найважливішим стимулом є уміле застосування ефекту оцінки. Для учня важлива оцінка не просто як факт, а скоріше її ефект, наслідки. Досить часто враження від відкритого уроку змазує формальне ставлення учителя до оголошення оцінки. Добре якщо це під кінець уроку, а то й після дзвінка, голос учителя лунає через перепони позаурочного шуму, анонсуючи: «Тобі Ваня сім, а Насті дев’ять». Дитина не в змозі вдома пояснити, чому саме сім чи дев’ять… Учень має відчувати етапи заробляння оцінки. На кожне вдале чи невдале повідомлення дитини учитель повинен продемонструвати свою реакцію: коментарем, або хоч якоюсь помітною дією (знак «плюс» в своєму блокноті, сніжинка на парту тощо).

Стосунки вчителя з вихованцями повинні бути довірливими, партнерськими. Учитель має стати авторитетом для своїх вихованців, але йому не дозволено дистанціюватись на рівні колективних справ або заради уникнення особистісних проблем дитини. Як розповідає учитель біології, директор Підлісненської ЗШ І-ІІІ ступенів Олександрівської райдержадміністрації Чабан Н.В., вона завжди поруч з дітьми. В роботі на пришкільних ділянках, шкільному лісництві, в складі агітбригад, на засіданнях рад музейних кімнат краєзнавства, лісу, хліба. Вона каже: «Я живу в школі і живу школою». То ж недарма школа має приємний вигляд, там гостинно і затишно. Відчувається дух єдності шкільної спільноти – вчителів та учнів. Тільки від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить використання таких форм і методів роботи з учнями, які сформують у них сталі позитивні мотиви у здобутті знань, умінь, навичок, викличуть інтелектуальні інтереси. Для того щоб учень по-справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання, які ставляться перед ним під час навчальної діяльності, були не просто зрозумілі, але і внутрішньо прийнятні, тобто щоб вони набули значущість для учня і знайшли, таким чином, відгук і опорну точку в його переживаннях.



Свобода вибору для учнів обумовлюється над усе через реалізацію їх прав у виборі навчатись відповідально, чи самоплином. Для цього вчителеві слід всебічно доказувати переваги добросовісного навчання, пріоритетності знань. Великі переваги учитель отримує, культивуючи на уроці атмосферу змагальності, розумної конкуренції. Я, як вчитель біології комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І ступеня «Гармонія» - гімназія імені Тараса Шевченка – центр позашкільного виховання «Контакт» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», при оголошенні результатів тематичного оцінювання, підбиваю суму балів, набрану кожним з учнів протягом вивчення теми, визначаю лідерів, які посідають перше, друге і третє місця за рейтингом. Офіційна форма оголошення прізвищ лідерів, під аплодисменти однокласників, не абияк сприяє зростанню їх авторитету і є в свою чергу заохочувальним стимулом. В реалізації вибору «навчатись чи не навчатись» кожен відчуває переваги першого.

Наведу і ще один приклад з мого власного досвіду. Обліковуючи рейтинг кожного учня, який складає його сума позитивних поточних оцінок, я дозволяю лідерові (який набрав не менше 27 балів) виконувати лише завдання вищого рівня складності. При цьому ставлю його перед вибором: відмовитись взагалі від роботи із завданнями вищого рівня й отримати автоматично оцінку 9 за письмову роботу, чи працювати над трьома завданнями вищого рівня складності, кожне з яких за умови правильного виконання додає ще по одному балу. Переваги права вибору в бік принципу відповідального навчання ще гостріше відчувають ті учні класу, які не досягли модальної величини рейтингу (27 балів).



Відчуття власної компетентності формується як кінцевий результат навчання, ефект здобуття знань. Адже людина, яка є компетентною, тобто має знання, уміння, навички, комфортно почуває себе на уроці, в стосунках з однолітками. Як би не стримувала людина зовнішні прояви емоцій, біологічно обґрунтованим є її стресовий стан від остраху поганої оцінки, боязкості ганьби перед однолітками.

Не менш важливою в заохоченні потягу до знань є роль батьків. Дослідження доводять, що успішне навчання дітей у школі залежить від певних особливостей поведінки батьків, які допомагають розвивати впевненість у власних силах, заохочуючи до виконання посильних завдань у школі і вдома. У таких родинах діти оточені теплом та любов'ю, а методи контролю й підтримки дисципліни характерні скоріше для авторитетного, ніж авторитарного стилю батьківської поведінки. Діти знають межі дозволеного, але при цьому почуваються у безпеці і впевнені, що їх люблять.

І, напевно, найважливіше, що батьки встигаючих учнів постійно спілкуються з ними. Аналізують разом прочитану книгу або переглянутий фільм, уважно вислуховують їхню думку, регулярно розмовляють із ними. Батьки підтримують інтерес дітей до пізнання і подають їм у цьому приклад. Підтримання постійних контактів з батьками, залучення їх до колективних заходів як на уроках, так і в позаурочний час, є запорукою успіху, ознакою спільної праці з навчання і виховання дітей. Учительська увага зобов’язує і батьків, посилює мотивацію до співпраці. Так, з розповідей Заслуженого учителя України Кіріченко А.М. (комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання природничо-економіко-правовий ліцей – спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 8 – позашкільний центр Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»), вона, як класний керівник і вчитель біології, намагається прийняти дітей після четвертого класу і довести їх до випускного. Від перших днів спілкування з п’ятикласниками, вона, ставлячи за завдання згуртувати колектив, намагається максимально залучати батьків до організації екскурсій і походів, різноманітних позаурочних заходів.

І ще про один вагомий засіб мотивації пізнавальної діяльності учнів варто сказати – це застосування сучасних засобів навчання. Ознакою, а то і символом нашого століття є комп’ютер. Він проник у всі галузі життя і став кращим товаришем дитини. Спочатку через ігрові програми, потім через більш складні операції з комп’ютером він непомітно стає тією віддушиною, яка дає можливість дитині обособитись від проблем. Навчити дитину ефективно використовувати комп’ютер для навчання є значимим завданням учителя. Так учитель біології Крупської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Кіровоградської районної державної адміністрації Тасенко О.В. максимально використовує можливості комп’ютера й проекційної медітехніки. Більшість уроків він проводить з демонстрацією відео презентацій тем, сюжетних відео фрагментів, анімацій. Навіть в позаурочний час його учні залишаються переглянути науково-популярні фільми на біологічну тематику. Власна відеотека Олександра Васильовича містить більше сотні таких фільмів. Недарма його донька Людмила Тасенко, яка працює учителем біології в комунальному закладі «Навчально-виховне об’єднання «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 16-дитячий юнацький центр «Лідер» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області», перейняла захоплення можливостями інформаційно-комунікаційних технологій. Сформована на цю тему, її методична проблема представлялась на заключному етапі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» і була високо оцінена науковцями.

На завершення статті хочу узагальнити все сказане вище: пошук мотивів до навчання є потужним джерелом потенційних можливостей підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Реалізація їх залежить від нас.

Використана література:

Маркова А. К., Матис Т.А. Орлов А. Б. Формирование мотивации обучения. — М.: Просвещение, 1990

Организация учебно-воспитательного процесса: Методические рекомендации. — М., 1996. — 91с.

Глассер В. Школа без неудачников; — М.: Прогресс, 1991. 184 с.

Свінченко І.А. Інтерактивні форми діяльності на уроках біології. Частина перша. – Х.:ВГ «Основа», 2011



http://pidruchniki.ws/17450602/psihologiya/motivatsiya_navchalnoyi_diyalnosti