Симпозіум «Рідна мова калинова» Катерина Мотрич - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Симпозіум «Рідна мова калинова» Катерина Мотрич - сторінка №1/1
Симпозіум

« Рідна мова калинова »
Катерина Мотрич.

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, Євшан – зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності слави і гордого духу.
Володимир Самійленко.

Діамант дорогий на дорозі лежав,-

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того

Йшли багато людей і топтали його,

Але раз тим шляхом хтось чудовий шов,

І в пилу на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав,

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

У проміннях ясних всіх людей здивував,

І палючим огнем кольористо блищить,

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І смілива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її, положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як оправу звела,

І як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вона.

Як алмаз дорогий. Як та зоря ясна.



М. Вербовий. Доцент кафедри української мови Криворізького педагогічного університету.

Букви, якими ми користуємося кожного дня, були придумані в другій половині ІХ століття в місті Солунь ( Салоніки) братами Кирилом і Мефодієм. Для поширення серед слов’янського населення Балканського півострова християнства Кирило і Мефодій переклали грецькі богослужебні книги слов’янською мовою. Ця слов’янська мова – якщо говорити точно – болгарська говірка міст Солунь із словами , запозиченими найперше з грецької мови та інших слов’янських.

Азбуку брати створили за зразком грецького письма, доповнивши його літерами на позначення звуків, яких грецька мова не знає. За легендою. Перші слова, написані слов'янською мовою, - початок Євангелія від Іоанна – СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО.

Любов Баранова, криворізька поетеса:

Ви словесні рими й гами!

Заплітайтеся вінками!

А було спочатку слово –

Всіх понять першооснова:

Слово радісне – життя,

Слово райдужне – дитя,

Найтепліше слово – мати,

Найсвітліше слово – тато,

Слово – час, і слово – біль,

Слово – вогнище , і сіль,

Потом кроплене – пшениця,

І духмяне – паляниця,

Невіддільне – Батьківщина,

Негасиме – Україна.

В рідній мові слів чимало…

Добрі люди їх зібрали,

Щоб вивчали, знали ми

І слова, і рідну мову -
Знань усіх першооснову.
Валерій Шевчук, літературознавець:

Слов’яни, як відомо, користувалися різними абетками для своїх писань: спершу глаголицею і кирилицею, а потім кирилицею й латинкою. Історично склалося, що слов’яни католицької віри користувалися латинкою, а слов’яни віри православної – кирилицею.

Походження кирилиці, якою користувалися наші предки, не з’ясовано повною мірою. Принаймі в Паннонській житії Константина - Кирила знаходимо згадку, що він близько 860 року був у Херсонесі і бачив там Євангеліє та псалтир, написані руськими літерами. Від русина, який володів тими книгами, навчився Кирило цій абетці і згодом створив слов’янську грамоту – « литицю» , яка перейшла в Русь. Кирилиця була рукописна, з появою друкарства на її основі створено кириличні шрифти: церковно – слов’янські в більшості українських видань XVI – XVIII століть і світські – в небагатьох виданнях слов’янських друкарень XVIII століття. Ці шрифти перейшли в ХІХ століття і застосовувалися у церковних друках, а також у світських виданнях Західної України чи в наукових виданнях на Східній Україні.

Цікаво, що були спроби запровадити латинку в Східній Україні. Так у 1844 році латинською абеткою готувався « Кобзар » Т. Шевченка, ілюстрований Башиловим, але світу він не побачив.


ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Ну що б, здавалося, слова..

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!
ПАНАС МИРНИЙ.

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, роздуми, досвід, почування.»



М. Вербовий. Доцент кафедри української мови Криворізького педагогічного університету.

Нічого нового ніхто не придумує, мовознавці намагаються відтворити. « нормальну» форму нашої мови, яка має власну історію. Відома реформа російського письма Петра І ґрунтувалася на практиці українських друків XVI – XVII століть.



МИКИТА ЧЕРНЯВСЬКИЙ :

Валуєвих на кривду нашу

В житті було й перебуло…

Зневір’ям повнилася чаша

І в чаші – пінилося зло.

І рідне слово завмирало

В засиллі,

В дальній глушині.

Його зневагою карали,

Його палили на вогні.

Його в Шевченківському серці

Вбивали царські холуї.


ІВАН ДЗЮБА:

Горіли хронічки, храми і святі книги, а слово вийшло з вогню, як заповіт.

Гнане, принижене й занапащене, воно ніколи не відчувало себе, як у полоні – безвиході. Йому належало ще немало зробити. Воно начеб чекало великої пори. І вона прийшла: велика пора формування нації – ХVI і XVII століття.
МИКИТА ШУМИЛО:

Найперша і найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова. Мова – це душа народу.


МИКОЛА ХАРЧЕНКО, криворізький поет:
Я – лілея у ставочку,

Я – дівчина у таночку,

Рясноягідна калина,

Твоя доля

Україно.

Взята з ніжності і грому

Маю корінь, буйну крону.

Зав’язь я в медовім цвіті,

Рівна –

З усіма на світі.



Дума й пісня солов’їна.

Твоя совість,

Україно.
ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ:

Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони, відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших… Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній , що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді інше слово часом дорогоцінніше самої речі.



МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ:

Як  парость  виноградної  лози,


Плекайте  мову.  Пильно  й  ненастанно
Політь  бур'ян.  Чистіша  від  сльози
Вона  хай  буде.  Вірно  і  слухняно
Нехай  вона  щоразу  служить  вам,
Хоч  і  живе  своїм  живим  життям
Збирайте,  як  розумний  садівник,
Достиглий  овоч  у  Грінченка  й  Даля,
Не  майте  гніву  до  моїх  порад
І  не  лінуйтесь  доглядать  свій  сад.