Тема №11. Органи внутрішніх справ україни завдання та функції органів внутрішніх справ України - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ... 1 322.35kb.
Національна академія внутрішніх справ україни 2 382.94kb.
Міністерство внутрішніх справ україни затверджено 1 292.54kb.
Національний університет внутрішніх справ леженіна ольга ігорівна 1 351.2kb.
Національний університет внутрішніх справ мурза Віталій Вікторович 1 295.36kb.
Київський національний університет внутрішніх справ пивовар юрій... 2 379.99kb.
Харківський національний університет внутрішніх справ присяжнюк Олександр... 1 297.73kb.
Міністерство внутрішніх справ України Луганський державний університет... 3 375.5kb.
Національна академія внутрішніх справ України мосьондз сергій олександрович 1 318.47kb.
Наказ №535 Про затвердження Правил носіння форменого одягу та знаків... 9 628.56kb.
Національний університет внутрішніх справ житний олександрович звільнення... 1 337.38kb.
Психологічні аспекти діяльності працівників овс щодо неповнолітніх... 1 35.8kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Тема №11. Органи внутрішніх справ україни завдання та функції органів внутрішніх - сторінка №1/1
ТЕМА № 11. ОРГАНИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
1. Завдання та функції органів внутрішніх справ України

2. Система органів внутрішніх справ та їх структура

3. Міліція: завдання, функції, структура та повноваження

4. Правовий статус особового складу міліції

5. Контроль та нагляд за діяльністю міліції
Рекомендована література

1. Конституція України. – К, 2009. – 48с.

2. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992р. № 2235- ХІІ /Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397. (Бібліотека офіційних видань)

3. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993р. № 3781 - ХІІ /Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1994.– №11.– Ст. 50. (Бібліотека офіційних видань).

4. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993р. № 3353 - ХІІ /Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338. (Бібліотека офіційних видань).

5. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993р.№ 3782 - ХІІ / Верховна Рада України //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51. (Бібліотека офіційних видань).

6. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990р. № 565 - ХІІ /Верховна Рада УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20. (Бібліотека офіційних видань).

7. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992р. № 2135 - ХІІ /Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України – 1992. – № 22. – Ст. 303. (Бібліотека офіційних видань).

8. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 березня 1993р. № 3341 - ХІІ /Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1993р. – № 35. – Ст. 358. (Бібліотека офіційних видань).

9. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 6 квітня 2011р. № 383/2011//Юридичний Вісник України. – 2011. – №18.– 30 квітня-6 травня.

10. Питання Державної міграційної служби: Указ Президента України від 6 квітня 2011р. № 405/2011 //Юридичний Вісник України. – 2011. – №18.– 30 квітня-6 травня.

11. Про затвердження структури центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 17 грудня 2009р. № 530 /[електронний ресурс] // http: //zakon.rada.gov.ua

12. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. – К.: Дакор, КНТ, 2008. – 348с.

13. Гель А.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. /А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. – Київ.: МАУП, 2004. – С.98-122.

14. Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник. – К.: ”Центр навчальної літератури”, 2004. – С.150-167.
1. Завдання та функції органів внутрішніх справ України

Одне із центральних місць серед існуючих в Україні правоохоронних органів посідають органи внутрішніх справ (далі – ОВС). Особливе становище ОВС в системі правоохоронних органів зумовлюється обсягом і складністю їх компетенції при здійсненні правоохоронної діяльності, а також тим що на ОВС покладається основний тягар боротьби із злочинністю та роботи з профілактики та запобігання злочинам з метою реалізації єдиної державної політики боротьби із злочинністю, яка є складовою частиною внутрішньої політики суверенної та незалежної України. Крім того, ОВС найчисленніші серед інших правоохоронних органів України.

На органи внутрішніх справ України покладено виконання наступних завдань:

– забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки;

– розкриття та розслідування злочинів, здійснення розшуку злочинців;

– забезпечення безпеки дорожнього руху;

– охорона прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій від протиправних посягань незалежно від форм власності;

– вжиття заходів до усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень;

– забезпечення суворого дотримання законності при здійсненні діяльності підрозділів та посадових осіб ОВС;

– участь у розробці та реалізації державної політики боротьби із злочинністю;

– визначення основних напрямків удосконалення роботи ОВС.

Функції ОВС визначаються тими завданнями, які вони покликані виконувати. До основних функцій ОВС належать:

– організація та забезпечення охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю;

– захист прав і свобод громадян, суспільства, держави від протиправних посягань;

– організація та забезпечення безпеки дорожнього руху у містах і інших населених пунктах, а також на автомагістральних шляхах;

– здійснення оперативно-розшукової діяльності;

– проведення дізнання та досудового слідства у кримінальних справах, що належать до їх компетенції.

Правовою основою діяльності ОВС є Конституція України, Закони України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про внутрішні війська МВС України”, “Про дорожній рух”, Кримінально-процесуальний кодекс України, інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти (постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України) та міжнародні правові акти, ратифіковані у встановленому законом порядку.
2. Система органів внутрішніх справ та їх структура

До системи органів внутрішніх справ входять міліція, внутрішні війська, учбові заклади та науково-дослідні установи МВС України, підприємства та установи забезпечення.

Структурно система органів внутрішніх справ будується відповідно до державного та адміністративно – територіального устрою України і за функціональними ознаками.

Згідно з державним та адміністративно-територіальним поділом органи внутрішніх справ поділяються на центральні та місцеві (територіальні).



Центральним органом внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України (далі – МВС України), якому підпорядковуються всі органи внутрішніх справ на території держави.

До місцевих (територіальних) органів внутрішніх справ належать:

– Головні управління та управління України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – ГУМВС, УМВС);

– міські управління (відділи) УМВС України в областях;

– районні управління (відділи) УМВС України в областях;

– районні відділи міських управлінь УМВС України в областях.

За функціональною ознакою з урахуванням існуючої системи органів транспортних міністерств та їх особливостей будується система ОВС на транспорті. Вона побудована таким чином, щоб усі ланки цієї системи були спроможні виконувати покладені на них завдання з охорони громадського порядку на транспорті, охороні вантажів, що перевозяться, особистого майна та прав громадян, які користуються послугами транспорту.

Для безпосереднього керівництва роботою ОВС на залізничному транспорті створено 6 управлінь МВС України – на Донецькій, Львівській, Одеській, Південній, Південно-Західній та Приднепровській залізницях, які підпорядковані безпосередньо Департаменту транспортної міліції МВС України. На залізничних станціях діють лінійні відділи, відділення та пункти міліції, які підпорядковуються відповідному УМВС магістралі.

В аеропортах, морських та річкових портах функціонують відділи (відділення) внутрішніх справ, які підпорядковуються територіальним УМВС областей, міст.

Окрему структуру мають внутрішні війська МВС України, які підпорядковуються Головному управлінню внутрішніх військ МВС України і складаються зі структурних підрозділів, військових частин та з`єднань, дислокація яких і розташування залежить від покладених на них завдань.



МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

У своїй діяльності МВС України керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Міністерство внутрішніх справ України (затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 № 383/2011).

Основним завданням МВС України є:

1. Формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері:

– захисту прав і свобод людини і громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань;

– боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів;

– охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху;

2. Формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Для виконання покладених завдань МВС має право:

1) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, зокрема від органів статистики – статистичні дані, необхідні для виконання покладених завдань;

2) залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до компетенції МВС України;

3) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції;

4)перевіряти дотримання державними органами та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, їх посадовими особами, а також громадянами правил безпеки дорожнього руху, дозвільної системи та інших норм і правил, контроль за виконанням та додержанням яких покладено на МВС України;

5) засновувати відповідно до законодавства відомчі нагороди, нагрудні знаки та почесні грамоти МВС України.

МВС України у межах своїх повноважень видає на основі та на виконання актів законодавства накази, організовує і контролює їх виконання.

МВС України очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України. Міністр має першого заступника та заступника –керівника апарату, які призначаються за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України. у разі необхідності за рішенням Президента у МВС може бути введена посада заступника Міністра.

Міністр здійснює керівництво МВС України і несе персональну відповідальність за його діяльність перед Кабінетом Міністрів та Президентом України. Крім того, відповідно до своїх повноважень (ст. 11 Положення):

– спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції МВС України;

– спрямовує та координує діяльність Державної міграційної служби;

– визначає стратегічні напрями роботи МВС України та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи МВС України, звіти про їх виконання;

– подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента, Кабінету Міністрів, розробником яких є МВС України;

– веде переговори та підписує міжнародні договори України в межах наданих йому повноважень;

– представляє МВС України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами;

– призначає на посади та звільняє з посад начальників головних управлінь, управлінь МВС України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, їх перших заступників і заступників; призначає на посади та звільняє з посад начальників районних, районних в містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів);

– призначає на посади та звільняє з посад ректорів, перших проректорів та проректорів вищих навчальних закладів МВС України;

– присвоює ранги та спеціальні звання працівникам органів внутрішніх справ, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України;

– застосовує відповідно до законодавства заходи дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ;;

– підписує накази МВС України, а також здійснює інші повноваження.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МВС, а також для визначення основних напрямів його діяльності в Міністерстві утворюється колегія, до складу якої входять Міністр (голова колегії), перший заступник та заступники Міністра за посадою. У разі потреби до складу колегії можуть включатися керівники структурних підрозділів апарату МВС України, а також інші особи в установленому порядку. Рішення колегії проводяться в життя наказами МВС.

Структуру центрального апарату МВС України затверджує Міністр. Згідно наказу МВС України від 17 грудня 2009р. № 530 ”Про затвердження структури центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України” до структури центрального апарату МВС (крім керівництва – Міністра, його заступників та радників) входять наступні основні підрозділи:

– Апарат Міністра

– Головне управління по боротьбі з організованої злочинністю

– Служба внутрішньої безпеки (на правах управління)



Блок кримінальної міліції

– Департамент карного розшуку

– Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю

– Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків

– Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми

– Департамент кримінальної міліції у справах дітей

– Департамент оперативної служби

– Департамент оперативно –технічних заходів

– Управління спеціальних операцій

– Укрбюро Інтерполу ( на правах департаменту)



Блок міліції громадської безпеки

– Департамент громадської безпеки

– Департамент Державної автомобільної інспекції

Окремими структурними підрозділами МВС є:

– Головне управління внутрішніх військ

– Департамент транспортної міліції

– Головне слідче управління

– Головний штаб

– Департамент кадрового забезпечення

– інші підрозділи та служби.

Указом Президента України ”Питання Державної міграційної служби” від 6 квітня 2011 № 405/2011 створено Державну міграційну службу (ДМС України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України. Основним завданням ДМС є реалізація державної політики у сферах міграції. Проте до законодавчого врегулювання організації та діяльності ДМС , у складі МВС утворено підрозділ міліції міграційного контролю граничною чисельністю 1500 одиниць, який функціонально підпорядкований ДМС України.



Структура ГУМВС та УМВС в АРК та областях визначається відповідними наказами Міністра МВС і включає керівництво (начальник та його заступники), блок служб кримінальної міліції (управління по боротьбі з організованою злочинністю, управління карного розшуку, управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю, відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, відділ кримінальної міліції у справах дітей, управління оперативної служби, управління оперативно-технічних заходів, сектор Укрбюро Інтерполу), блок служб міліції громадської безпеки (управління громадської безпеки, управління ДАЇ, відділ ветеринарної міліції), окремі підрозділи – слідче управління (відділ), відділ дізнання, штаб, відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб, управління інформаційних технологій, управління кадрового забезпечення, а також інші управління, відділи, сектори, служб та підрозділів забезпечення.
3. Міліція: завдання, функції, структура та повноваження

Однією із основних складових системи ОВС є міліція – державний озброєний орган виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями, які поставлені перед міліцією є:

– забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

– запобігання правопорушенням і їх припинення;

– охорона та забезпечення громадського порядку;

– виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

– забезпечення безпеки дорожнього руху;

– захист власності від злочинних посягань;

– виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

– участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Основними принципами, на яких будується діяльність міліції, є принципи законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням, гласності, позапартійності.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України “Про міліцію”, інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти.

Закон України ”Про міліцію” у ч.1 ст.7 визначає наступні основні функції міліції: адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах).



Адміністративна функція міліції - це виконавчо-розпорядча діяльність її апаратів, служб та підрозділів щодо організації і практичного здійснення охорони громадського порядку і громадської безпеки в межах наданих їй повноважень, на основі і для виконання законів та інших нормативних актів. Керуючись адміністративним законодавством, працівники міліції вступають в адміністративно-правові відносини з підприємствами, установами, організаціями, їх посадовими особами і громадянами. Тому більша частина особового складу міліції зайнята переважно виконанням саме адміністративної функції.

Профілактична функція полягає у виконанні обов'язків щодо попередження злочинів та інших правопорушень, виявлення причин, що породжують злочинність та порушення громадського порядку, умов, які сприяють їх скоєнню, а також вжиття заходів щодо усунення таких причин і умов. Профілактична діяльність здійснюється практично усіма службами і підрозділами органів внутрішніх справ, у тому числі і міліцією.

Оперативно-розшукова функція - це здійснення відповідно до Закону України ”Про оперативно-розшукову діяльність” заходів щодо виявлення інформації: про злочини, що готуються або вчинені; осіб, які готують або вчинили злочини; осіб, які переховуються від органів розслідування або ухиляються від відбування покарання; осіб, які безвісті зникли, тощо.

Кримінально-процесуальна функція полягає у вирішенні заяв і повідомлень про скоєні злочини, а також у провадженні дізнання і досудового слідства по кримінальних справах про злочини, розслідування яких покладено законом на органи внутрішніх справ.

Виконавча функція полягає у виконанні в межах своєї компетенції адміністративних стягнень та інших рішень (в тому числі й примусового характеру) компетентних державних органів.

Охоронна функція включає в себе охорону на договірних засадах майна всіх форм власності (приватного і державного, а також майна іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян, осіб без громадянства та фізичних осіб). Охоронна функція виконується Державною службою охорони при МВС України.

Міліція складається з наступних основних підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції, спеціальної міліції.



Кримінальна міліція (підрозділи карного розшуку, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків, Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю та інші) здійснює боротьбу із загально-кримінальною та економічною злочинністю. З цією метою її працівники здійснюють оперативно-розшукові заходи, а у необхідних випадках проводять передбачені законом процесуальні дії.

На міліцію громадської безпеки (служба охорони громадського порядку, патрульно-постова служба, дозвільна система ОВС, служба дільничних інспекторів міліції та ін.) покладається забезпечення громадського порядку на вулицях та в інших громадських місцях, проведення профілактичних заходів із попередження правопорушень та злочинів, здійснення нагляду за дотриманням порядку при придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, її реалізацією, транспортуванням та зберіганням боєприпасів, радіоактивних вибухонебезпечних та отруйних речовин.



Транспортна міліція забезпечує охорону громадського порядку та вантажів, що перевозяться залізничним, водним та повітряним транспортом, здійснює розкриття і розслідування злочинів, вчинених на транспорті.

Державна автомобільна інспекція регулює рух транспорту та пішоходів на вулицях та шляхах, припиняє порушення правил дорожнього руху, здійснює контроль за станом шляхів, вулиць, нагляд за технічним станом автомототранспортних засобів, веде облік дорожньо-транспортних пригод, розшук викрадених автомобілів.

Міліція охорони забезпечує охорону на договірних засадах майна громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також майна іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних громадян і осіб без громадянства, здійснює охорону фізичних осіб.

Судова міліція (підрозділ ”Грифон”) – забезпечує дотримання пропускного режиму та забезпечує громадський порядок у приміщеннях судів, здійснює охорону цих приміщень, забезпечує фізичну охорону суддів і працівників суду, осіб, які беруть участь у судовому процесі тощо.

Спеціальна міліція здійснює охорону громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи. Підрозділами спеціальної міліції є також підрозділи “Беркут”, “Кобра” та інші.

Обов’язки та права міліції детально регламентуються статтями 10 та 11 Закону України ”Про міліцію”. Зокрема для виконання покладених на міліцію завдань, її працівникам надаються наступні основні права:

1) вимагати припинення правопорушень;

2) перевіряти документи у підозрілих осіб;

3) затримувати підозрюваних у вчиненні злочинів, обвинувачених, що переховуються від дізнання, засуджених, що ухиляються від відбування покарання, і ряд інших категорій осіб;

4) складати протоколи про правопорушення;

5) проводити дізнання і розслідування злочинів;

6) здійснювати оперативно-розшукову діяльність;

7) перевіряти технічний стан автотранспортних засобів;

8) застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю (порядок застосування цих засобів чітко та суворо регламентується Законом України ”Про міліцію”).
4. Правовий статус особового складу міліції

Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно, і відзнаки. Крім цього працівникам міліції видається службове посвідчення.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. Працівники міліції приносять присягу, текст якої затверджується Кабінетом міністрів України. Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувались за вчинення злочину.

Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням ”Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ”. Працівники міліції не можуть бути членами політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету, їм забороняється займатись будь-якими видами підприємницької діяльності, а так само організовувати страйки або брати в них участь.

Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади і тому законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами.

Працівники міліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом. Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції, членів його сім'ї та близьких родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій. Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на працівника міліції завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. Звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття обвинувальним вироком законної сили.

Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.
5. Контроль та нагляд за діяльністю міліції

До переліку найбільш діючих засобів забезпечення законності в діяльності міліції належать державний контроль, складовою частиною якого є внутрішній (відомчий) контроль, нагляд прокуратури, судовий контроль, громадський контроль та оскарження незаконних дій працівників міліції.



Правовою підставою здійснення контролю за діяльністю міліції є Конституція України, Закон України ”Про міліцію”, Положення ”Про Міністерство внутрішніх справ України” та інші нормативні акти.

Кабінет Міністрів України через одного з віце-прем'єр Міністрів та адміністративно-правовий відділ здійснюють контроль за роботою МВС. В межах своїх повноважень МВС організовує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

В органах внутрішніх справ України встановлена система відомчого контролю за додержанням законності, яка має такий вигляд:

- контроль за суворим додержанням законності здійснюється систематично на всіх рівнях з метою попередження будь-яких відхилень від вимог закону, дій працівників міліції, які порушують права і законні інтереси громадян;

- контроль начальників органів внутрішніх справ за додержанням законності безпосередньо та через своїх заступників. Функції контролю здійснюють також Міністр внутрішніх справ, його заступники, колегія та Головний штаб МВС, підрозділи внутрішньої безпеки кадрового апарату, інспекції з особового складу, начальники підрозділів і служб.

Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюють також Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами досудового слідства та дізнання визначаються кримінально-процесуальним законодавством.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів досудового слідства, дізнання, органів внутрішніх справ проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок для усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

Органи прокуратури здійснюють нагляд за законністю в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ і зокрема перевіряють відповідність актів органів внутрішніх справ, наказів, інструкцій та інших нормативних актів вимогам Конституції та чинному законодавству України. Прокурор стежить за додержанням законів про недоторканність особи, перевіряє законність адміністративного затримання громадян і застосування уповноваженими працівниками ОВС заходів впливу за адміністративні правопорушення.

У випадках видання органами (посадовими особами) суперечливих закону постанов у справах про адміністративні правопорушення, прокурор опротестовує їх. Прокурор проводить перевірку законності перебування затриманих в органах внутрішніх справ, здійснює обхід приміщень, опитує затриманих і знайомиться з документацією про затримання і тримання громадян. При виявленні порушень вимагає їх усунення, а також має право вимагати пояснень з приводу виявлених порушень від працівників органів внутрішніх справ.



Крім цього, контроль за діяльність певних служб МВС (Головним управлінням внутрішніх військ) здійснюється Президентом України як Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України через спеціально уповноважений орган, що утворюється у складі Адміністрації Президента України.