Тимошенко віра Іванівна - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Тимошенко віра Іванівна - сторінка №1/3
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ТИМОШЕНКО Віра Іванівна




УДК 340.12



РОЗВИТОК ЮРИДИЧНИХ, СОЦІОЛОГІЧНИХ ТА

ІДЕОКРАТИЧНИХ ТЕОРІЙ ДЕРЖАВИ

В ПОЛІТИКО-ПРАВОВІЙ ДУМЦІ УКРАЇНИ І РОСІЇ

КІНЦЯ ХІХ — ПОЧАТКУ ХХ ст.

Спеціальність 12.00.01 — теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень


А в т о р е ф е р а т


дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Київ — 2005


Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.
Науковий консультант —

доктор політичних наук, професор



ЯКУШИК Валентин Михайлович,

Національний університет "Києво-Могилянська академія",

професор кафедри політології.
Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,


член-кореспондент НАН України,


академік АПрН України

СІРЕНКО Василь Федорович,

народний депутат України;


доктор юридичних наук, професор

КАЛЮЖНИЙ Ростислав Андрійович,

Національна академія внутрішніх справ України,

начальник кафедри теорії держави і права;
доктор філософських наук, професор

ЖОЛЬ Костянтин Костянтинович,

Подільська державна аграрно-технічна академія,

професор кафедри філософії.
Провідна установа — Інститут законодавства Верховної Ради України.

Захист відбудеться 21 жовтня 2005р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.


З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту.
Автореферат розіслано 10 вересня 2005 р.


Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.І. Тарахонич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ



Актуальність теми. Конституційне закріплення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави зумовлює необхідність поглиблення теоретичного обгрунтування основних рис сучасної держави та практичного вирішення завдань державотворення. Таке обгрунтування проблем держави нині ще відстає від практичних спроб їх вирішення. Нерідко довільно тлумачиться сутність самої держави, її завдання і функції, її роль і призначення в суспільстві, у тому числі як гаранта законності, прав людини і громадянина. Практичне вирішення цих питань не може бути досягнуто без глибокого філософського і політико-правового аналізу природи і мети держави, дослідження її сутності. Визначення сутності держави та її ролі у суспільстві має спиратися не лише на досягнення сучасних вчених. Неуважність до теоретичної спадщини мислителів минулого призводить до збіднення змісту існуючих політико-правових концепцій і теорій, до ігнорування принципу наступності у науці. У зв'язку з цим важливого значення набуває врахування досвіду, нагромадженого на попередніх етапах розвитку теоретичної думки. Адже наукові дослідження повинні враховувати не лише сучасні суспільні процеси, а й досвід наших попередників. Дослідження та критичний аналіз ідей мислителів минулого, як відомо, допомагає краще зрозуміти і вирішити проблеми сьогодення.

Спроби усвідомити і вирішити проблеми розвитку суспільства та його державної організації завжди виходили з наявного обсягу накопичених знань. Можна сказати, що історія політико-правової думки — це еволюція осмислення політико-правових проблем протягом певного часу. Якщо б ми досліджували вчення про державу надто широко, як будь-які ідеї щодо держави, то нам довелося б врахувати всі людські думки за всю історію людства, що є справою неможливою. Вчення про державу, яке ми розглядаємо, — це впорядковане дослідження проблем держави, здійснене представниками юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій у політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст., оскільки модифікації цих теорій поширені у сучасній науці.

Політико-правова думка в Російській імперії досліджується у тісному зв'язку із західноєвропейською політико-правовою думкою, адже саме так вона розвивалась. Цьому сприяло географічне розташування Російської імперії. До складу останньої входила і Наддніпрянська Україна. Таким терміном у науковій літературі позначається територія України в складі Російської імперії (на противагу Україні в складі Австрійської, а згодом Австро-Угорської імперії). Аналізуючи погляди вітчизняних мислителів, ми не поділяємо їх за національною ознакою. Йдеться про єдину науку, яка відповідає потребам свого часу і яка розвивається незалежно від кордонів та національності. На органічний зв'язок досліджень українських теоретиків держави і права та філософів права із запитами суспільства, наукового та духовного життя вже зверталась увага в сучасній юридичній літературі. Такий же зв'язок можна простежити і в творчості тих учених, які, не будучи юристами, займалися проблемами теорії держави.

В дисертації розглядаються вчення про державу лише певного регіону за певний час. Верхня хронологічна межа, позначена як "початок ХХ ст.", є дещо умовною. Зазвичай під початком ХХ ст. розуміють дореволюційний період. У даному ж разі щодо деяких найбільш значущих варіантів юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави, розробка яких була започаткована наприкінці ХІХ ст., або на початку ХХ ст. у Російській імперії і тривала після 1917 р., вважаємо за потрібне продовжити дослідження до того часу, до якого ці теорії були популярними, незалежно від місця перебування їх авторів після подій 1917 р.

Вчення про державу з найдавніших часів переважно було сферою письменників-філософів, більшість із яких здобули визнання в галузі філософії і літератури в широкому її розумінні. Класики теорії держави Платон і Арістотель, Н. Макіавеллі, Ж. Боден і Г. Гроцій, Дж. Локк і Ж.-Ж. Руссо, І. Кант та Г.В.Ф. Гегель заклали фундамент світової інтелектуальної традиції взагалі і її політико-правового аспекту зокрема. В даній роботі увагу зосереджено переважно на юридичній літературі, водночас розглядаються юридичні, соціологічні та ідеократичні теорії держави системно — як явище в соціально-культурному, політичному та ідейному житті. Даний підхід дає можливість здійснювати політико-правовий аналіз держави паралельно з філософським аналізом соціальних подій, в ході яких у світовій історії виникають класичні теорії, що стали основою сучасних політико-правових вчень.

У дисертації не досліджуються реальні політичні інститути, що існували, практичні заходи та традиції минулого. Однак це не означає, що будь-яка наукова теорія розглядається поза політичною практикою, з якою ця теорія пов’язана. Політико-правові теорії і політична практика тісно взаємозв'язані в тому розумінні і тією мірою, що і перші, і другі прагнуть об'єднувати людей, об'єкти і події певним поняттям спільного добра чи спільного інтересу. Суттєвою функцією політико-правової теорії є не лише відображення реального існування політико-правових інститутів, а й виявлення того, для чого вони потрібні. Тим самим політико-правова теорія здатна впливати на практику і змінювати її.

У працях сучасних вчених — В.Д. Бабкіна, К.К. Жоля, А.П. Зайця, Н.М. Золотухіної, В.Д. Зорькіна, І.А. Ісаєва, Р.А. Калюжного, Т.В. Кашаніної, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, О.Л. Копиленка, І.О. Кресіної, О.М. Мироненка, В.С. Нерсесянца, О.В. Петришина, В.Ф. Погорілка, Н.С. Прозорової, П.М. Рабіновича, Ю.І. Римаренка, В.Ф. Сіренка, О.Ф. Скакун, В.О. Четверніна, Ю.С. Шемшученка та ін. — проблема сутності держави досліджується, як правило, у контексті аналізу суміжних наукових проблем (зокрема, походження держави, її форми, функцій, цінності держави, співвідношення суспільства і держави). Так, походження держави, її ознаки і типологію в історії політико-правової думки аналізували К.К. Жоль, Н.М. Золотухіна, І.А. Ісаєв, Т.В. Кашаніна, О.М. Мироненко, В.С. Нерсесянц, Н.С. Прозорова. Найважливіші ознаки сучасної держави визначені в працях Ю.С. Шемшученка, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун. До юридичного і соціологічного розуміння держави звертався В.О. Четвернін. Проблеми співвідношення суспільства і держави досліджували І.О. Кресіна, А.А. Козловський, В.Ф. Сіренко.

Аналіз праць зазначених авторів дав змогу дисертанту виокремити малодосліджені й зовсім недосліджені аспекти проблеми сутності держави, які визначаються в результаті комплексного дослідження юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави. Ці аспекти раніше не були предметом спеціальних монографічних досліджень. Відсутність системних наукових досліджень юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави ускладнює розв'язання ряду теоретичних і практичних завдань сучасної юридичної науки і політико-правової практики, пов'язаних із розвитком держави.

Сучасний стан теоретичної думки характеризується зростаючим інтересом до самої науки, до виявлення закономірностей її розвитку, до аналізу результатів, до створення механізму реалізації теоретичних засад науки. Необхідність вирішення цих проблем обумовлює органічне поєднання досліджуваних теорій та методології, оскільки розробка принципів, прийомів, методів і способів проведення наукових досліджень не менш важлива, ніж сукупність самих ідей, концепцій і теорій, що аналізуються. Актуальність проблеми і визначила тему дисертаційного дослідження.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Робота пов’язана з плановими темами відділу теорії держави і права “Правові аспекти становлення громадянського суспільства в Україні: тенденції сучасного розвитку” (номер державної реєстрації 0296U003024); “Державно-правові проблеми організації соціальних систем” (номер державної реєстрації 0395U006505); “Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101U001010); “Теоретичні проблеми систематизації законодавства України” (номер державної реєстрації 0196U012887); “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102U001597). Дисертаційна робота також пов’язана з плановими темами Інституту: “Підготовка Юридичної енциклопедії” (номер державної реєстрації 0199U003237); “Антологія української юридичної думки” (номер державної реєстрації 0101U005664).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування сутності держави, визначення її завдань, ролі і призначення у суспільстві в юридичних, соціологічних та ідеократичних теоріях держави в політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Визначена мета зумовила постановку та розв’язання таких завдань:

визначити наукові передумови виникнення юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави;

проаналізувати і систематизувати основні теорії виникнення держави, що вплинули на формування юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій;

дослідити можливості визначення сутності держави через розкриття її мети;

визначити особливості юридичних теорій держави в політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст.;

з’ясувати сутнісні характеристики ідеалістичного і реалістичного напрямів юридичних теорій держави;

визначити особливості соціологічних теорій держави в політико-правовій думці Україні і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст.;

провести змістовний аналіз органічних та органіцистських теорій держави та визначити підстави їх розмежування;

систематизувати методологічні підходи до проблеми сутності і завдань держави в психологічних теоріях держави;

дослідити шляхи визначення сутності і завдань держави в плюралістичних теоріях держави;

визначити специфіку ідеократичних теорій держави в політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст.;

дослідити монархічно-ідеократичні теорії держави та визначити їх особливості;

з’ясувати і розкрити характерні риси та основні ідеї релігійно-філософських теорій держави;

дослідити євразійську теорію держави та визначити її особливості;

визначити найбільш ефективний підхід до з'ясування сутності держави.



Об'єктом дослідження є вчення про державу як організацію політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, її основні ознаки і завдання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення та концептуальні підходи до визначення сутності, завдань, ролі і призначення держави в суспільстві, розроблені представниками юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій в державознавстві.

Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів в дисертації застосовувалася система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Дисертант визнає наявність об’єктивних соціальних, у тому числі політико-правових, закономірностей та можливість їх пізнання, керується принципом всебічного дослідження держави, яка розглядається у взаємозв’язку і взаємодії з іншими соціальними явищами. Такий підхід до проблеми держави дав змогу дослідити її як з юридичної точки зору, так і з позицій інших суспільних наук — філософії, соціології, політології, психології. Держава розглядалась у динаміці — аналізувалися процеси її виникнення, розвитку, а також перспективи. При цьому використовувалися філософські категорії і поняття: “сутність”, “зміст”, “форма”, “структура”, “елемент”, “функції” тощо.

Використання філософсько-світоглядних підходів дало змогу осягнути трансцендентну ідею держави (позачасову і позапросторову мету держави) і відтворити процес її виникнення. Філософський аналіз тісно пов’язаний із розглядом держави через призму аксіології, що обумовлює висновки про цінність держави для людського існування.

З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження було використано також методи і прийоми:

формально-логічний (застосовувався при формулюванні політико-правових понять і категорій). Формально-логічний прийом індукції дав можливість на основі дослідження окремих концепцій, що склали юридичні, соціологічні та ідеократичні теорії держави, сформулювати нові теоретичні положення щодо сутності держави та її призначення в суспільстві. Керуючись прийомом дедукції, на основі дослідження всієї сукупності теорій, визначались істотні риси держави;

історичний (юридичні, соціологічні та ідеократичні теорії держави досліджувались шляхом вивчення динаміки їх внутрішньої логіки на всьому часовому відрізку свого існування, включаючи витоки цих теорій). Такий підхід дав можливість простежити еволюцію вказаних теорій та еволюцію самого поняття “держава”. Поєднання історичного і логічного в конкретно-історичному методі виступає на спеціально-науковому рівні методології як єдність конкретно-емпіричного (історичного) і конкретно-теоретичного (логічного), що втілюється в “портретному” (портретно-індивідуалізованому) методі. Емпіричне і теоретичне поєднуються також в історико-психологічному аспекті “портретного методу”. В останньому пов’язані хронологічний та проблемно-теоретичний підходи;

системний (дав можливість провести комплексне дослідження юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій та одержати системне знання про державу);

структурно-функціональний (застосовано при дослідженні змісту кожної окремої теорії). Це дало можливість не лише виділити і дослідити окремо варіанти та елементи юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави, а й розкрити їхні внутрішні закономірності, зв’язки, взаємозв’язки, виявити взаємодію компонентів цілого і знайти його логічне вираження. В результаті держава була досліджена як складноструктурована система, що розвивається і функціонує в суспільстві;

аналіз (застосовувався в процесі поділу юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій на концепції та ідеї, що є їх складовими, кожна з яких досліджувалась окремо). Це дало можливість сформулювати нові змістовні положення про складові предмета дослідження;

синтез (використовувався при поєднанні досліджених ідей і концепцій, що були виокремлені в процесі аналізу юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій). Результатом стали достовірні відомості про зв’язки елементів і ознак предмета дослідження, його пізнання загалом;

класифікація (використано в процесі систематизації основних теорій виникнення держави, що вплинули на формування юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій, та в процесі дослідження мети держави). Це дало можливість систематизувати теоретично-методологічні підходи представників різних теорій до проблеми розкриття сутності і завдань держави;

визначення (ця логічна операція застосовувалась для розкриття змісту наукових термінів і понять, якими оперували представники кожної із досліджуваних теорій);

порівняння (застосування цього спеціального методу дало можливість порівняти юридичні, соціологічні та ідеократичні теорії держави загалом, порівняти окремі ідеї в межах кожної з цих теорій, порівняти підходи авторів ідей і теорій до об’єкта і предмета свого дослідження, систематизувати виявлені спільні та відмінні риси та ознаки). Результатом стало комплексне дослідження юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави.



Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація являє собою перше у вітчизняній юридичній літературі комплексне спеціальне дослідження юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави в політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст., яке охоплює проблему сутності держави, її завдання, роль і призначення у суспільстві.

Наукова новизна даної дисертації полягає у наступних висновках, положеннях та рекомендаціях:

1. Встановлено, що теоретичними джерелами юридичних, соціологічних та ідеократичних теорій держави в політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст. стали вчення про виникнення держави і її мету.

2. На основі порівняльного аналізу праць учених, які визначали сутність держави виходячи із пояснення її виникнення та праць тих учених, які визначали сутність держави, керуючись лише її метою, дисертантом обґрунтовано положення, що розкрити сутність держави можна лише на основі комплексного аналізу проблем її виникнення і мети.

3. Доведено, що вітчизняні політико-правові мислителі кінця ХІХ — початку ХХ ст. розробили цілісне вчення про державу, основні положення якого було узагальнено представниками трьох напрямів: юридичного, соціологічного та ідеократичного. В теоріях, що входили до цих напрямів, пояснювалося виникнення держави, необхідність влади та свободи особи, з різних позицій обгрунтовувалися шляхи модернізації системи державної влади, велися дискусії між прихильниками різних течій щодо ідентифікації в якості держави різноманітних публічно-владних політичних явищ та щодо визначення сутності та завдань держави, її ролі і призначення у суспільстві.

4. Обґрунтовано характерні риси юридичних теорій держави в політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст.: юридичне трактування зовнішніх ознак держави (населення, території, влади), емпіризм, впевненість у тому, що можна пояснити об’єктивну сутність політико-правових явищ, феноменологія, формалізм, акцентування уваги на дослідженні наявних інститутів і відносин. Державу розглядали як самобутнє історичне явище, складне утворення, об'єднане в єдине ціле певною організацією. Особливість цього тлумачення полягала в тому, що державна влада незалежно від форми держави зазнає впливу права.

5. Доведено, що прихильники соціологічних теорій держави в політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст. перебували під впливом переважно неокантіанства. Тому на державу вони не поширювали закон причинності, оскільки держава охоплюється категорією мети як апріорною властивістю людської свідомості і волі. Державою визнавали будь-яку організацію публічної політичної влади незалежно від змісту влади.

6. Обгрунтовано суттєві відмінності між органічними і органіцистськими теоріями держави. Органіцистські теорії, відмовившись від порівняння держави із живим організмом та від визнання самодостатньої діяльності держави, що було характерним для органічних теорій, керувалися принципом організованості як таким, що визначає сутність і призначення держави.

7. Недоліками психологічних теорій держави є: певна обмеженість методологічних підходів при дослідженні політико-правових явищ; концентрація уваги головним чином на законах психології; відсутність аргументованих досліджень щодо впливу психіки людини на процес виникнення і функціонування держави.

8. Доведено, що в плюралістичних теоріях найбільш поширеним є трактування держави на основі поєднання юридичних, економічних, політичних і психологічних ознак. При формалізованому визначенні держави застосовується переважно класичний підхід, за якого держава розглядається як політичне об’єднання, метою якого є упорядкування суспільних відносин на певній території.

9. Вперше обґрунтовано положення про те, що ідеократичні теорії держави, для яких була обов’язковою наявність керівного принципу, світогляду або ідеалу, стали альтернативою як юридичним, так і соціологічним теоріям держави.

10. Доведено, що на межі ХІХ—ХХ ст. у вітчизняній політико-правовій літературі набула поширення позиція історичної школи права щодо еволюційного, органічного характеру розвитку суспільства і держави, необхідності збереження їх цілісності в рамках єдиної політичної системи, скріпленої монархічним принципом. Розкрито сутність монархічного принципу, який являв собою одночасно юридичну конструкцію правової науки, норму публічного права і спосіб практичної політичної організації відносин монарха з установами народного представництва.

11. Визначено характерні риси релігійно-філософських теорій держави, а саме: релігійне джерело влади, містичні, ірраціональні основи держави, її природна, історична реальність, функціональне призначення держави в суспільному житті, величезне значення психологічних мотивів у суспільстві і державі, соборність як онтологічна основа суспільства, обґрунтування зверхності соціальної спільноти, етатизм і прагматизм, апологія державної дисципліни і порядку. Вчення всіх прихильників релігійно-філософських теорій держави в політико-правовій думці України і Росії кінця ХІХ — початку ХХ ст. більшою або меншою мірою включали есхатологічні, хіліастичні, холістичні та месіанські ідеї.

12. Обґрунтовано висновок про те, що суттєвою ознакою євразійської теорії держави є її етатизм, виправдання існуючого порядку речей (тобто сучасності) та прагнення зберегти його без змін. Складову євразійської теорії держави — вчення про “ідею-правительку” — пропонується розглядати як утопічний ідеал.

13. Доведено, що всі варіанти пояснення сутності держави в історії західноєвропейської і вітчизняної політико-правової думки грунтуються або на індивідуалістичних, або на колективістських засадах. Винятком стала теорія солідарності, прихильники якої намагалися поєднати ці засади.

14. Зроблено висновок про те, що жодна окремо взята теорія держави не забезпечує повну характеристику такого складного феномена, як держава. У зв'язку з цим найбільш ефективним є синтетичний підхід, що базується на поєднанні різних методологій і дає змогу розглядати державу як особливий політичний інститут у суспільстві.



Практичне значення одержаних результатів полягає насамперед у тому, що висновки, положення і рекомендації даної роботи сприятимуть подальшому розвитку юридичної науки, зокрема теорії та історії держави і права, історії політичних і правових вчень. В результаті проведеного дослідження розширюється сукупність прийомів, методів і способів одержання нових знань, розширюється також коло елементів, що становлять сутнісні характеристики держави, що відкриває нові шляхи для наукових досліджень.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у практичній діяльності, спрямованій на здійснення державно-правових перетворень у сучасному світі. Процеси державотворення і правотворення, що нині відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність адекватного визначення сутності держави, її завдань і ролі в суспільстві. Необхідно звернути особливу увагу на ті ідеї і концептуальні підходи, які співзвучні нашому сьогоденню, а саме: дослідження методологічних засад державознавства, місця і ролі методологічного плюралізму; демократизації держави, гарантій прав і свобод людини і громадянина.

Результати даного дослідження можуть бути використані в процесі викладання курсів теорії держави і права та історії політичних і правових вчень в юридичних вищих закладах освіти і на юридичних факультетах, при підготовці відповідних підручників, програм і навчальних посібників.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем особисто, всі результати даної роботи, сформульовані в ній висновки, положення і рекомендації обґрунтовані на основі особистих досліджень автора. Для аргументації окремих положень роботи використовувались праці інших вчених, на які обов’язково зроблено посилання.

У співавторстві опубліковано один розділ колективної монографії обсягом 3,3 обліково-видавничих аркуша (Історичний досвід систематизації законодавства // Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення: Монографія. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. — С. 56—116). Здобувач особисто є автором 3 обліково-видавничих аркушів цього розділу (с. 56—106). Науковий доробок здобувача полягає в дослідженні історії систематизації законодавства в Західній Європі та в Росії і Україні з ХІ ст. до початку 90-х рр. ХХ ст., в обґрунтуванні процесу систематизації законодавства як важливого завдання держави.

У співавторстві опубліковано також одну статтю (Надзвичайно-указне право (З історії правової думки) // Правова держава. Щорічник наукових праць. Вип. 7. — К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1996. — С. 221—225). Не менше половини її обсягу є науковим доробком здобувача, внесок якого полягає в обґрунтуванні одного із завдань держави, а саме — забезпечення законності управління, в дослідженні розвитку ідеї правомірності управління в історії західноєвропейської і вітчизняної політико-правової думки кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на таких науково-практичних конференціях: на науково-практичній конференції “Правова система України: теорія і практика” (м. Київ, 7—8 жовтня 1993 р.; тези доповіді “Суб’єктивний елемент правової системи” опубліковані); на міжнародній науково-практичній конференції “Майбутнє правної системи України” (м. Київ, 15—16 березня 1996 р.; тези доповіді “Правний захист особи як принцип правної держави” опубліковані); на науково-практичній конференції “Концепція розвитку законодавства України” (м. Київ, травень 1996 р.; тези доповіді “Громадська думка і законодавча діяльність” опубліковані); на міжвузівській науковій студентській конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів Івано-Франківської області, 25—30 січня 2003 р.; тези доповіді “Становлення юридичного позитивізму” опубліковані); на засіданні круглого столу “Актуальні проблеми філософії права” (м. Київ, 25 березня 2003 р.; тези доповіді “Держава і право в неокантіанстві” опубліковані); на міжнародній науковій міжвузівській конференції “Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (м. Косів Івано-Франківської області, 28 січня — 4 лютого 2004 р.; тези доповіді “Юридична теорія держави в історичній ретроспективі” опубліковані).



Публікації. Основні теоретичні положення дисертації викладено у публікаціях здобувача, серед яких індивідуальна монографія “Розвиток теорії держави в політико-правовій думці України і Росії (кінець ХІХ — початок ХХ ст.): Монографія. — К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. — 358 с.; розділи і параграфи у колективних монографіях та понад 20 статей.

Структура дисертації визначається завданням дослідження і авторським підходом до вирішення цього завдання. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (453 найменування). Обсяг дисертації — 415 сторінок.



наступна сторінка >>