Учасники проекту: учні 8, 11 класів Керівник Кундель - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Формування в учнів нз сталої зацікавленості українознавчою тематикою 1 337.8kb.
Прийом у «Колобчата» Ведуча Добрий день, дорогі діти! Сьогодні ми... 1 66.64kb.
Київської Малої академії наук учнівської молоді Учасники конкурсу 1 159.61kb.
Невстигаючий обдарований учень 1 301.63kb.
Наказ №455 Про підсумки проведення п етапу Всеукраїнської учнівської... 1 154.22kb.
Наказ №455 Про підсумки проведення п етапу Всеукраїнської учнівської... 1 154.25kb.
Овруцький центр дитячої та юнацької творчості Проект «Еволюція гітари... 1 108.26kb.
Педагог-організатор, керівник «Екологічного театру» Черкаської спеціалізованої... 1 207.26kb.
Педагог-організатор, керівник «Екологічного театру» Черкаської спеціалізованої... 1 206.37kb.
Інформація про проектантів 1 272.78kb.
Регламент роботи членів робочих груп Проекту I. Керівник Проекту... 1 25.78kb.
Свято Покрови І церкви, й ікони 1 251.05kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Учасники проекту: учні 8, 11 класів Керівник Кундель - сторінка №1/1
Учасники проекту: учні 8, 11 класів

Керівник Кундель Валентина Олександрівна

Учитель- методист української мови та літератури

вищої кваліфікаційної категорії Краснополянської ЗОШ І-ІІІ ступенів Великоновосілківського району Донецької області



Проект

Йдемо до тебе ми, Тарасе!



Вступ

Перед учителем стоїть важливе й відповідальне завдання: дати своїм учням міцні та глибокі знання з мови та літератури, виховати мислячу людину, прищепити любов до мови, літератури, живопису, виховати справжнього патріота своєї держави. Щоб досягти цієї мети, учитель повинен використовувати передовий педагогічний досвід, шукати й знаходити власні шляхи до реалізації поставлених завдань.

Одним із цих шляхів є зацікавлення учнів. І саме метод проектів стає одним із пріоритетних для того, щоб створити школу мислення замість школи навчання.

Працюючи з учнями 8, 11 класів над створенням проекту, намагаюсь виховати в школярів толерантність, здатність до взаєморозуміння. Саме такий вид діяльності стимулює соціальну активність, надає можливості відчути радість творчості, розвиває творчі здібності дітей. Від творчості вчителя – до творчості учня – девіз моїх уроків. Особистим прикладом спонукаю дітей до написання віршованих та прозових творів.

У своїй роботі над проектом звернулися до Шевченківської теми, яка є вічною. Багата Вкраїна глибокими морями, широкими лісами, щедрими врожаями, та найбільша її гордість – люди. Ясною зіркою сяє нам крізь віки творчість Тараса Григоровича Шевченка. І саме напередодні роковин Кобзаря поставила за мету узагальнити, проаналізувати зібраний та створений матеріал, що допоможе поглибити, повторити знання учнів про факти біографії Шевченка, передумови появи творів, навчити школярів сприймати творчість Тараса Григоровича в історичному контексті, відкрити для себе Шевченка – людину: щирого патріота, вірного друга, поборника Правди.

Отже, метод проектування цінний тим, що надає дитині можливість самовдосконалюватись, поповнити свої знання з теми, розвиває дух конкуренції: учні прагнуть створити кращу презентацію. Метод допомагає підвищити грамотність і читацьку активність учнів.



Мета:

осмислення духовного зв’язку з історичним минулим;

формувати усвідомлення глибокого зв’язку поета з Україною;

формування стоїчних рис( мужність, цілеспрямованість, наполегливість), життєстверджуючих, оптимістичних настроїв; спонукання до творчості;

виховання любові до Батьківщини, почуття власної гідності, прагнення гармонії вчинків із загальнолюдськими, християнськими цінностями;

осмислення необхідності активної життєвої позиції та максимальної самореалізації; виховання шанобливого ставлення до творчості Кобзаря;

висвітлення результатів пошукової та творчої роботи учнів для всієї школи : створення мультимедійної презентації.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, виставка книг, фотоальбом,

мультимедійний проектор, використання програмного

продукту Power Point «Шевченко – художник».

Очікувані результати:

знати і розповідати основні відомості про життя Тараса Шевченка;

розуміти й доводити актуальність творчості Кобзаря для українського народу;

розвиток уміння знаходити необхідну інформацію творчо й компетентно її використовувати;

розвиток пошукових, експериментаторських здібностей учнів;

розвиток творчих здібностей школярів, їх уміння висловлювати власну думку;

усвідомлення того, що героїзм і мужність – ознаки лицарських чеснот українців, заповідані як духовний спадок нащадкам;

усвідомлення того, що здатність мріяти – невід’ємна риса характеру розвиненої людини; осмислення цінності життя людини, його наповненості й сенсу; навчити пізнавати себе, прагнути самовдосконалення; навчити жити в соціумі; навчити створювати просту електронну презентацію; дати уявлення про мультимедіа; ознайомити із зразками тематичної презентації;



Ключове питання: життя Тараса Григоровича Шевченка – зразок

громадянської мужності, патріотизму.



Міжпредметні зв’язки: українська література, історія України , інформатика.

Результат проекту: виставка творчих робіт учителя та учнів, презентація

індивідуального проекту «Шевченко – художник»; виступи на уроці,

проведення позакласного заходу «З думкою про Кобзаря», фотогалерея.

План реалізації проекту

І. Організація роботи

І етап – план реалізації проекту

Скласти план роботи для реалізації проекту.

Обговорення теми:

а) визначення часу створення проекту, його цілей;

ІІ етап – реалізація проекту

1. Створення груп, розподіл обов’язків:

2. Визначення джерел, засобів добору матеріалу:

робота в Інтернеті; написання творчих робіт;

пошук літературного інформаційного матеріалу;

г) засоби представлення результатів:

відеопрезентація віртуального музею; портфоліо дитячих творчих робіт та робіт учителя: повідомлення на уроці; створення та оформлення фотоальбому про життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка.

ІІІ етап – представлення проекту, рефлексія та оцінювання

Презентація проекту на уроці української літератури.

Виступи на уроках мови та історії України.

Обмін враженнями від експозиції творчих робіт.

Розгляд та обговорення фотогалереї.

Планування подальшої роботи.



Творчі групи:

Літератори.

Кореспондент.

Читці.

Доповідач.

Художники.

Елемент рольової гри присутній на багатьох уроках. Згідно з розподілом ролей учні отримали групові та індивідуальні завдання:

1. Створення віртуального музею «Шевченко – художник» - Узбек Родіон,

11 клас.

2. Група літераторів складає вірші, пише творчі роботи різних типів і стилів

( 8, 11 класи).

Художники працюють над створенням та оформленням фотоальбому

(11 клас)

Усі разом створюють і презентують портфоліо творчих робіт.



Віршовані твори

1.

Шевченко – народний поет.



Шевченко – від Бога поет.

Тарас – борець за волю,

За народну кращу долю.

Шевченко – людина чесна і смілива,

Найдорожча йому – Батьківщина.

Тарас – слабому захисник,

Цінувати побратимство звик.

Катело Олена, 11 клас

2.

Весело живеться нам



На Україні рідній.

А скільки довелось винести

Їй, бідній.

Та Тарас народ до борні підняв,

Життя нове намріяв, дорогу вказав.

Тарапата Яніна, 11 клас

3.

Як добре нам жити і знати,



Що край наш міцніє, цвіте.

Всміхається дитя й мати,

Дивлячись на це.

Серце в грудях хоче волі,

Миру, сонця, щасливої долі.

Щоб людям лихо світ не закривало,

Бо біди у нас і так було чимало.

Башева Ірина, 11 клас

4.

Хай пам’ятає кожен, зна:



Є Батьківщина лиш одна,

Це наша славна Україна.

Не забувай Шевченків спів

Про рідну матір козаків,

Не забувай, що наша країна –

Земля, що зветься Україна.

Про Україну ти завжди дбай,

До неї серце навертай.

Гайдаш Сашко, 10 клас

5. Акровірш

Шелестить діброва, ліс.

Екологія – на зріст.

Вчать батьки і вчителі:

Чистоту бережи землі.

Еколог накази дає -

Нам їх виконувати.

Край берегти рідний,

Особливо такий, як наш, погідний.

Круголь Віталій, 8 клас

6.

Б’ється у грудях серденько,



Що дала його ненька.

Я знаю, тим серцем маємо жити,

Шевченка, маму і край свій любити.

Черабай Ганна, 10 клас

7.

Кобзар – то сонечко рідне,



Сонечко ясне, земне.

Слово його «Заповіту»

Гріє і живить мене.

Ніколи не забудемо

Тараса напутні слова…

Ми завжди вчитись будемо

Для щастя і добра.

Черабай Тетяна, 10 клас

8.

Україно! Дорога моя Батьківщино!



Люблю тебе всім серцем.

Мені так любо, бо навкруг –

Домівка рідна, зелен луг,

І сиза роса на траві при шляхах,

І батьківська хата, дерев’яний дах.

Я більшого щастя на світі не хочу,

Мир і щастя їй пророчу.

Калафат Світлана, 11 клас



Прозові твори

Сонце


( Твір – мініатюра )

Багата Вкраїна на символи. На рушниках вишивають символ сонечка тому, що воно є частиною нашого життя. Воно корисне, бо дає світло і тепло. Коли на тебе світить - ніби посміхається. Без сонечка не можна жити!

Сонцем української поезії я б назвала Тараса Григоровича Шевченка. Він для мене – символ чистоти помислів і діянь. Як би важко йому не було, намагався промінням своїм зігрівати рідних, знайомих, земляків.

Пройшло багато літ, але й досі ми вивчаємо, із захопленням читаємо Кобзаря, пропагуємо його ідеї, живемо за його законами. А це значить – за законами Правди, Добра, Справедливості.

Я подумки часто з ним спілкуюсь і серцем відчуваю його поради…

Юрковська Анастасія, 11 клас



Наш Шевченко

(Твір – мініатюра)

Я народився у селі Красна Поляна Великоновосілківського району. Навчаючись у школі, дізналась, що наш край дав світові письменницькі таланти: Анатолій Косматенко, Борис Вахнюк, Грицько Бойко.

Часто я чув: наш Шевченко, і малим хлопчиною не міг зрозуміти: народився на Черкащині – а наш. З роками з допомогою вчителів зрозумів, що Тарас Григорович був поетом для всіх, поетом народним, поетом гноблених, але не скорених. І я впевнений, що в хаті кожного українця є «Кобзар». Батьки, діти чи онуки – хтось із них привів віще слово поета в оселю. І воно клекоче в ній цілим морем горя народного, невольницьким покликом до помсти, мудрим розумом гуманіста й ніжною, чарівною українською піснею.

Тепер я впевнений, що творчість Тараса близька по духу всім народам доброї волі. Він мій, твій, наш.

Колот Руслан



Мрії збуваються

(уривок з твору)

Гортаючи сторінки підручника, я взялась за вивчення вірша Тараса Шевченка «Заповіт». І мене приємно здивував той факт, що мої батьки і бабуся до сих пір знають цей твір напам’ять. Це як треба було написати, щоб залишити вічний слід у серці кожного! Своїм заповітом автор звернувся до сучасників та нас, нащадків.

І твої мрії, Тарасе, здійснились: ось уже 19 років моя країна – незалежна. Сама обирає собі шлях у майбутнє. Рівень добробуту населення ще не високий, але потрібні роки, що вийти на європейський рівень.

Тож берімося до роботи! Зміцнюймо нашу державу! Прикрашаймо наш дім!

Зіпір Катерина, 11 клас



Дух козацький

Наш край багатий на історичні та архітектурні пам’ятки . Якось ми з класом відвідали Національний музей на о. Хортиця. Козацька святиня приваблює багатьох сучасників. Січ…Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня…Синонім свободи, людської й національної гідності…

Навіть у наш час, коли хочуть підкреслити вроду людини, її кращі риси, то говорять, що «він козацького роду». А щоб підкреслити чоловічі якості хлопчика чи юнака, говорять, що « з нього буде добрий козак».

Свою безмежну любов та повагу до козацтва український народ висловив у численних думах, народних піснях, легендах та переказах. У найтяжчі часи народ вірив у своє визволення, у відродження козацької вольниці, а при першій же можливості прагнув втілити свою мрію в життя.

Я завжди з великим захопленням читаю художні та історичні твори про наших героїчних предків, які мужньо стояли на сторожі рідної землі. Вважаю, що сьогодні, коли наша Батьківщина здобула омріяну незалежність і , долаючи численні труднощі, будує власну державу, пам’ять про славні сторінки нашого минулого рятуватиме від зневіри й надихатиме нас на життя, гідне справжнього громадянина Української держави.

Коли ми з друзями ходили залами музею, алеями парку, то відчували подих бунтарського Тарасового духу, який колись побував на цій місцині, посадив дуб – символ мужності і нескореності українського народу.

Славна запорозька Січ знову манить до себе. Я вірю, що з батьками, друзями я все рівно сюди повернусь. Дух козацький житиме в мені вічно.

Кундель Вікторія, 11 клас



Мій рідний край – Україна

Моя Батьківщина – Україна. Не любити цю землю і людей, що живуть на ній, - неможливо! Мій край – лісостепова зона і Азовське море. Найкращі спогади в мене залишились від поїздок на Азовське море. Згадується, як я іду берегом моря, лагідні хвилі прибою набігають на ноги, наче запрошуючи у свою теплінь. Сиджу на березі і збираю чудернацької форми камінці, кидаю їх у воду і милую красою довкілля.

Незабутні вечори, проведені біля вогнища на кам’яних Могилах, туристичні походи по річці Вовчій. Нам, школярам, дуже пощастило з керівником туристичного. Він уміє вдало підібрати маршрут, організувати похід стежками рідного краю.

Хараджа Михайло, 11 клас



Есе

Світе милий! Як я тебе люблю! Я дуже залюблена у життя. Умію радіти вранішньому сонечку, розлогим вербам, солов’їному співу. Дух перехоплює від навколишньої краси. Але життя – це не лише світлі смуги. Буває по – всякому. Та батьки навчили мене щиро радіти чужим успіхам, співпереживати горю людей.

Ось ми знову звернулись до творчості Кобзаря. Мене вражають його автобіографічні твори.. правду кажуть: «І ворогу не побажаєш!»

Бідна дитина… Нікуди прихилити голови. Нікому пожалітись.

Сонечко, чи ти так же світило сотні літ тому малому Тарасику? Дерева, ви намагалися прикрасити, урізноманітнити його життя? Пісне, ти була його найщирішим другом?

Тарапата Ганна



Пісенна творчість Кобзаря

Пісня в житті народу відіграє важливу роль. І моя сім'я любить святковими вечорами співати пісень. Часто я задумувалась над тим, які ж пісні люблять мої батьки? Прислухалась і зрозуміла –ліричні, ті, що беруть за серце, навівають роздуми.

Ще з дитинства пам’ятаю:, як дідусь заспівував «Реве та стогне» і «Як умру». Я полюбила цю пісню за її міць, широту, простір.

Коли пішла до школи, зрозуміла, що ці безсмертні твори написав Великий Кобзар.І я пройнялася гордістю за наш народ, за його безсмертного генія. Адже наша історія – це сторінки віковічної боротьби українського народу за своє місце під сонцем. У цих змаганнях українство мало дві зброї – шаблю і слово. на зміну зброї приходило слово. могутнє і гаряче. Приходило в часи найбільшої скрути, великої руїни. Воно завжди стояло на сторожі Добра, Правди, Волі.

Хавалджі Олена

Презентація творчого проекту

Позакласний захід на тему « Йдемо до тебе ми, Тарасе!»

(На основі віршів учителя)

Багата Вкраїна майстрами пера,

Та думкою лину до Кобзаря.

Душу й талант народу віддав,

А від «властьімущих» тільки гоніння мав.

Тематичні питання (сторінки)

Шевченківські свята на Україні.

Кожна нація має своїх пасіонаріїв.

«Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла творчих втіх…»

Пам'ять про Кобзаря вічна.

Ми відчуваємо потребу в ясному слові Шевченка.

Прощальне слово П.Куліша .

Дружба Шевченка з греком.

Учімось жити за Кобзарем!

Сторінка 1

Шевченківські свята на Україні



Учитель

Доброго дня, шановні!

Рада вас вітати на нашому святі.

Мово наша рідна, пісня солов’я,

Мово українська, гордосте моя.

Думу Кобзареву – вічний заповіт, -

Чує неозорий світ.

З приходом весни на Україну прийшли Шевченківські свята.

Починаючи з 9 березня і до кінця травня ми «незлим тихим словом» згадуємо Тараса Григоровича. Та найгучніше свято відбудеться 22 травня, у день перепоховання Шевченка. Адже помер він у Петербурзі, а право на перепоховання праху друзі отримали лише через два місяці по смерті. 1 тому саме 22 травня на Тарасову гору біля Канева, на берег Дніпра, з усього світу з’їдуться шанувальники України, української мови, творчості Шевченка.

Який потрібно мати

В душі безсмертний цвіт,

Щоб хвилювати людство

І через сотні літ.

Як учитель і людина, я шаную творчість Кобзаря за її актуальність. Адже й сьогодні вірші поета вчать нас любити Батьківщину, оберігати природу, шанувати сім'ю. Свою повагу до Тараса Григоровича я вилила в ряді віршів, які сьогодні звучатимуть у виконанні ваших ровесників. Отже, сьогодні ми відзначаємо 195 –у річницю з дня народження видатного українського письменника Тараса Григоровича Шевченка.



Сторінка 2

Кожна нація має своїх пасіонаріїв

Читець-1


Моя Україна

Україно, рідний краю,

Перед тобою чоло схиляю.

Пам'ять леліє багато доріг,

Що знову ведуть на твій поріг.

Серце гучно в дзвони б’є:

Є в мене Вітчизна, є !

Бажана, як та жар – птиця,

Україна білолиця!

Як дівчина, вона гожа,

На ясне сонечко схожа.

А характер в неї з криці,

Душа – з чистої криниці.

Як до неї пригорнешся –

З джерела води нап’єшся,

Добре серце мати будеш,

Про нужденних не забудеш.

Вчить мене Вкраїна люба,

Що війна – то наша згуба.

Та, як треба, зможем стати

На твій захист, рідна мати.

(В.Кундель)

Так, рідною матір’ю ми називаємо землю, де народилися, зробили перші кроки, училися любити рідних, свій край. Сьогодні ми зібралися вшанувати 195 – у річницю з дня народження вірного сина України, який завжди стояв на захисті прав українського народу, Тараса Григоровича Шевченка, людини, якою гордяться українці. Кожна нація має своїх пасіонаріїв, які впевнено ведуть її до нового життя. Раз у 100 років у кожного народу з’являється свій Поводир, який усього себе віддає на вівтар Свободи і згорає, як свічка, у полум’ї боротьби за неї. Для нас такою людиною є Кобзар.

Літератор-1

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами – сльозами.

«Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним вченим.

10 літ томився Шевченко під російською солдатською муштрою, а для волі України зробив більше, ніж десять переможних армій.

Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та не зуміла перетворити золота його душі у ржу. А його любові до людей – у ненависть і погорду…Доля

не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла творчих втіх, що б’ють із здорового джерела життя».

Свого часу письменник Степан Васильченко писав про Тараса Шевченка:

« Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда».

До болю щемливо писав про свою долю і сам поет.

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

З нас будуть люде», - ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою…

Шевченкова муза – то доля самої України. Упродовж усього свого свідомого життя – з малих літ і до останку – гріла і спопеляла поета віддана, гаряча любов до знедоленого рідного краю. Нею пройняті кожне слово, кожен рядок його безсмертних творів.



Сторінка 3

Доля не шкодувала йому страждань…

Доповідач-2

Є імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким іменем для нас, українців, стало ім’я Тараса Шевченка, чия поезія ось уже майже дві сотні літ викликає в людях почуття гордості й захоплення своєю красою, революційною силою і народною мудрістю.

Я – українка! Я ще зовсім маленька, а світ такий великий і цікавий. Його так хочеться пізнати! Я залюблена у життя, і в цьому вбачаю свою схожість із Кобзарем, який писав:

Тяжко на світі, а хочеться жити!

Хочеться дивитись, як сонечко сяє,

Хочеться послухати, як море заграє,

Як пташина щебече, байрак гомонить…

Я живу в державі. Яку прославили великі люди. Україна в багатьох країнах світу асоціюється з образом Шевченка. І це правильно, бо саме він вперше заговорив про Україну «нову, вольну». Якби можна було сказати Кобзарю, що ці пророчі слова збулися, я б написала листа, в якому відкрила б своє серце, душу.



Читці

Лист Шевченку

Тарасе, любий Кобзарю!

Тобі б стрічати ще зорю,

Іти вперед до безупинну,

Радіти: вільна Україна.

Хотіли б ми іще з тобою

Стати з неправдою до бою.

Багато дуже розвелось

Лихих людей, отих «колось»,

Що бур’яном ти завше звав

І з ними всюди воював.

Прощай, Тарасе…

Світла доля, кохання, рівність,

Правда, воля –

Все заповіти це твої.

І з ними йтимемо до бою

За кращий час, за кращу долю.

(В.Кундель)

Дорога в майбуття

Латану свитину одягнув Тарас.

Став носити воду школярам у клас. Тяжко їм жилося, гірким сиротинам: На хліб заробляли, спали попід тином.

Та світились очі любої дитини, І в душі боліла їй доля людини. "Маляром він стане, буде щось писати. Зовсім не ледащо. Нічого казати!"

І доля всміхнулася малій дитині: Два таланти дала любій сиротині. Став Тарас хороші вірші складати, Став Кобзар народ до борні скликати.

1 летіли думи в далеку країну, Малював він радо любу батьківщину. А народ ті вірші привітно зустрів, Бо відкрите слово почути хотів.

Віщим словом стали вірші поета, Облетіли край, як тая комета. І народ відкрито до борні ставав, Панів своїх нищив, шляхи торував.

Та настав для Шевченка чорний день: На дорозі став цар Микола, як пень, Заборонив йому писати й малювати,

Дуже закортіло в солдати віддати.

Довгі десять років він томився, Боровся за життя, аж стомився. "Караюсь, мучуся, але не каюсь! Що не робіть, а не зламаюсь!"

З таким девізом Тарас наш жив, Вірші писав, рідким краєм снив. Змалював садок вишневий коло хати,

Житнє поле, де працювала мати.

За рідних завжди душа боліла, Стигла кров, серце німіло, Що нічим заради їм не міг. Але ти ж, Тарасе, переміг!

Боялись пани Тараса живого,

А ще страхались його слова ясного

Бо воно несло правду в народ

Закликало боротися проти зла і негод.

І народ став про волю казати,

Вила і сокири в руки брати.

Полилися всюди кривавії ріки, - 1 здобуто воленьку - свободу навіки.

Слово Правди облетіло весь світ,

Бо несло воно трудящим привіт.

До Кобзаря завжди прислухались, І проти ката за зброю брались.

Ми вдячні тобі всім миром, Життя твоє є для нас мірилом. Вірним сином України ти став, Бо співчутливу душу, добре серце мав.

Хай пройде не одне століття, Але слово Тараса, як віття: Знову вербою проросте І до серця кожного дійде. (В.О.Кундель)

Сторінка 5

Пам'ять про Кобзаря - вічна

Кореспондент-1

Так. Пам'ять про Кобзаря - вічна, бо вічними є ідеали Добра, Правди, Справедливості, які він пропагував. Прийшов час, і Тарас зрозумів, що немає і не може бути вільної і щасливої Вітчизни, поки скрізь:

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві...

Поет кидає грізне звинувачення всьому гнобительському ладу, звертається до народу, переконує його прокинутися від віковічного сну. Тарас картає людей за рабське терпіння, за відсутність протесту.

І в цьому виявляється його любов до народу, відданість спільній справі. Адже народ - та могутня сила, що вершить долю країни, нації, з якою душею і тілом зріднився Кобзар. Нелегкою є дорога в майбуття.

Патріотична діяльність Шевченка, при всій її полум'яній любові до українського народу, ніколи не була спрямована проти інших народів. Більше того, патріотизм Тараса включає в себе почуття глибокої поваги до братніх народів, щире прагнення до їх дружби і єднання..

Долю свого народу поет не відривав від майбутнього Росії, прагнучи бачити всі народи вільними. Любов Шевченка до України привела його до великої ідеї братерства народів. Таким він бачив майбутнє. І ми можемо впевнено сказати, що український народ виконує заповіти Кобзаря.



Читці

Роздуми

Проснулось маля серед ночі: "Любий Тарасе, Кобзарю, - шепоче, - Багато років тебе вже немає, Та зірка поезії не згасає.

Буду я, батьку, любити свій край Так, як ти вчив нас, твердо це знай: Шану велику народу складати, Поріг білої хати всюди вітати,

Неньку кохану леліять завжди, Застерігати людей від біди, Зичити щастя всім, світлої долі, Щоб жили ми в мирі, не знали неволі.

Любий Тарасе, нам спокій лиш сниться, Поле достигле уже колоситься Зерна Добробуту, Щастя, Свободи

Прийдуть збирати разом всі народи. На неозорих полях України Греки зійдуться, татари, грузини. Спільно спечуть коровай сонцеликий І прославлятимуть дружбу навіки.

(В.Кундель)

Доповідач -3

Тарас Григорович був зразком того, як треба любити Вітчизну. Усього себе, великий талант було віддано людям.

Я так ЇЇ, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого Бога, За неї душу погублю!

Свою Україну любіть.

Любіть її во врем'я люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть.

Читець

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні чи ні,

Чи хто згадає, чи забуде мене

В снігу на чужині —

Однаковісінько мені:

...Та не однаково мені, Як Україну злії люде присплять, лукаві, І в огні її, окраденую, збудять, Ох, не однаково мені!

Сторінка 6

Ми відчуваємо потребу в ясному слові Кобзаря



Кореспондент

1991 року наш народ здобув незалежність. Ми самі, без чиєїсь вказів ки маємо право приймати рішення, обирати дорогу в майбуття. За роки самос тійності багато сталося позитивних змін, та є ще й недоліки, за викорінення або зміни яких треба боротися. Зараз, як ніколи, ми відчуваємо потребу в ясному слові Кобзаря. Єднання, дружба, здоровий глузд - ось що допоможе нам не тільки вижити, а й жити повноцінним життям: духовно і матеріально багатим.



Читець

Слово до Кобзаря

З сивої давнини дивишся ти, Тарасе, Сумно нахиливши чоло, на життя наше. Але повір мені, батьку, пісню ще не доспівано,

Дорогу до щастя ой ще не зміряно.

Ще підростають онуки, Що характер мають із криці, Ще нап'ємося ми щастя, Як в спеку джерельної водиці.

Ще Україна відродиться, Ще процвітатиме люба. Та добробут сам не прийде, Хоч бийсь головою об дуба.

Треба добре нам вчитись, З натхненням працювати. Треба з лінню не миритись, Сили й знання роботі віддати.

Світ свій будуймо по Кобзарю, Щастя зростімо власними руками. Правдиве слово його візьміть, як зорю, Що маяком сяятиме перед нами.

(В.Кундель)



Сторінка 7

Прощальне слово Куліша

Доповідач

Пантелеймон Куліш, відомий український письменник, у далекому 1861 в Петербурзі над гробом Шевченка в прощальному слові, зокрема, сказав:

«Такий поет, як Шевченко, не одним українцям рідний. Де б він не вмер — на великому слов'янському мирові, чи в Сербії, чи в Болгарії, чи в Чехах,— всюди він був би між своїми. Боявся єси, Тарасе, що вмреш на чужині, між чужими людьми. Отже, ні! Посеред рідної великої сім'ї спочив ти одпочинком вічним. Ні в кого з українців не було такої сім'ї, як у тебе; нікого так, як тебе, на той світ не проводжали. Були в нас на Вкраїні великі воїни, були великі правителі, а ти став вище всіх їх, і сім'я рідна в тебе найбільша. Ти-бо, Тарасе, вчив нас не людей із всього світу зводити, не городи й села опановувати: ти вчив нас правди святої (животворящої..). От за сю-то науку зібралися до тебе усіх язиків люде, як діти до рідного батька; через сю твою науку став ти всім рідний, і проводжають тебе на той світ з плачем і жалем великим».

Сторінка 8

Дружба Шевченка з греком

Літератор

Тарас Григорович Шевченко за життя і в останній дорозі був оточений друзями різних національностей. Для нас, жителів Приазов’я, знаменним є те, що в останню дорогу проводжав любого поета і наш земляк, грек із Приазов’я. Отож зрозуміло, що Кобзаря, як і українську мову, на нашій землі завжди шанували.

Переселившись з Криму в Приазов'я, греки відносно швидко оволоділи українською розмовною мовою. Це трапилось, мабуть, тому, що їм дуже подобалась українська пісня, без якої не відбувалося жодне сімейне свято.

Прикладом доброзичливого ставлення греків до України, українського народу може бути діяльність їх видатного земляка Феоктиста Аврамовича Хартахая із села Чердаклі, який був соратником М. Г. Чернишевського та

А. М. Добролюбова. Він був серед тих небагатьох, хто ніс на своїх плечах труну з тілом українського генія Т. Г. Шевченка на Смоленське кладовищі в Петербурзі. Він же сказав і надгробне слово на рідній мові поета. Ось уривок з промови: «Сумно і страшно вимовить: Тарас Григорович помер! Україно, мати наша, де твоя утіха, де витає і що тепер робить? Зомліли ніженьки, що по світу носили, зложились рученьки, закрились карі очі, що на тебе любуючи і сумуючи, гляділи, минулися думи і пісні. Перестав твій Тарас сльози лити, стомився, заснути схотів. Матінко наша Україно! Степи наші, могили наші, Дніпр широкий! Небо наше синє! Хто вам пісню заспіває і про вас згадає, хто вас так щиро любитиме і за вас душу положить!...»

Літератор

Як же гаряче треба любити, щоб так сказати!

У 20-і - 30-і роки, коли в Приазов'ї почала зароджуватись грецька радянська література, молоді поети, поряд з творенням оригінальних творів, велику увагу приділяли перекладам, щоб познайомити читачів з творами українських та російських письменників.

І одним з перших було здійснено переклад Т. Шевченка. Його «Заповіт» в перекладі Георгія Костоправа було занесено в шкільну програму. А навчання в грецьких селах велося на рідній мові.

У 1964 році було закінчено перший етап багатолітньої праці групи авторів до перекладу «Кобзаря».

Багато творів переклали Анатолій Шапурма і Леонід Кир'яков. Ця рукописна книга була передана в дарунок Канівському ордену Дружби народів державному музею - заповіднику Тараса Шевченка.

Так, слово Кобзаря росло з чорнозему пісні й думи, з глибинного кореня народу і первісної чистоти духу. І заяскріло на верховинах світової слави мудрістю пророка і поетичним ясновидством. Ім'я поета знають в багатьох країнах світу.

Пам'ятаймо і ми, його нащадки, Шевченкову весну, як весну нації. Тарас дав себе розіп'яти за народ і Україну, як Христос. Він карався, мучився, але не каявся, хоч знав, що може воскреснути тільки його дух. А воскреслий дух воскресить Україну.

Тож учіться жити за Кобзарем, розбудовуйте державу, щоб вам не соромно було перед світлою пам'яттю Великого генія.

Доповідач

Учімось жити по Кобзарю

Не забуваймо, сучаснику, що великий Шевченко перший підняв полум'яний голос на захист нашої нації, нашої мови, нашого народу. Вчитаймося у проникливі слова із тієї глибинної криниці мудрості й правди поетичного слова:

...Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло них

Поставлю слово.

Так, Шевченко своїм словом пробудив у народі його національну гідність, його самоусвідомлення. Закликав бути патріотом і боротися за рідну землю.

І якщо сьогодні нам живеться важко в нашій незалежній Україні, за яку проголосували понад 92 відсотки народу нашого, то не Україна в тому винна. А винні ті чорні круки, які обсіли славне дерево нашої свободи. А їх завжди вистачало упродовж багатостраждальної історії. Та треба бути оптимістами, вірити в кращих керівників нашої держави, що виведуть її з кризи.

Отже, Шевченко був, є і завжди буде з нами. Його світле ім'я, його немеркнуче слово допомагають долати труднощі на шляху розбудови справжньої, багатої, сильної і гордої держави.

КОБЗАРЕВЕ СЛОВО НА ВІЙНІ

(Урок - літературна конференція )

Мета: познайомити учнів 9 класу із використанням полум’яного слова

Шевченка на фронтах Другої світової війни; дослідити видання творів

Кобзаря; розвивати вміння й навички готувати й виголошувати повідомлення, заглиблюватися в текстову канву й робити власні спостереження;

співставлення та узагальнення, влучно й широко аргументувати особисту точку зору, критично мислити, володіти словом; уславлення торжества життя, доброти, благородства й патріотизму.



Обладнання : твори Шевченка, електронна презентація «Вічно живе слово».

Зміст уроку

Літературознавець

У час Великої Вітчизняної війни, коли всі матеріальні й духовні ресурси народу були мобілізовані на відсіч ворогові, з новою силою зазвучали твори класиків української літератури дожовтневої доби. На озброєння було взяте полум'яне слово Т. Г. Шевченка, 1. Я. Франка, Лесі Українки. Твори цих письменників перевидавалися по кілька разів. Так «Кобзар» Т. Шевченка Спілка радянських письменників України видала в Уфі на початку 1942 року. Це видання великого формату в м'якій обкладинці вийшло стотисячним тиражем (редактори-упорядники М. Рильський і Н. Рибак). Тут же було здійснене таке ж видання «Вибраних творів» І. Я. Франка. На обох книгах угорі, з правого боку стояло грізне «Смерть німецьким окупантам!» Одночасно вийшов «Кобзар» двадцятитисячним тиражем російською мовою за редакцією М. Рильського і М. Ушакова. Наступного 1943 року видається «Кобзар» двадцятитисячним тиражем (упорядкування Ю. С. Кобилецького). В 1944 році Видавництво Академії наук УРСР видало двадцятитисячним тиражем у твердій ледериновій оправі «Кобзар» з передмовою та за редакцією П. Тичини. Видання побачило світ уже у визволеному Києві.



Дослідник

Крім того, в 1942 р. у Москві і Ленінграді «Детгиз» друкує двадцятип'ятитисячним тиражем «Вибрані твори» Т. Шевченка. Тут же вийшла в світ збірка поезій і поем Т. Шевченка «Избранное» російською мовою (упорядник і редактор В. Турганов), а також збірка творів Кобзаря «Стихи» п'ятдесятитисячним тиражем. Фронтове відділення «Воениздата» Наркомату оборони СРСР випустило збірку вибраних поезій Шевченка «Сини мої». Були видані також книжки з окремими творами Кобзаря — «Катерина», «Тече вода з-під явора».

Поряд з виданнями книжок, що стали нерозлучними супутниками воїнів на фронтових дорогах, широко використовувалися в агітаційно-масовій літературі років війни окремі рядки з творів Т. Г. Шевченка. Шапки фронтових газет були складені з Шевченкових рядків: «Нехай ворог гине!»; «І вражою злою кров'ю волю окропіте!»; «Не втечете і не сховаєтесь! Всюди вас найде правда-мста!»

Пристрасні, сповнені гніву й ненависті рядки поета використовували художники при створенні листівок воєнного часу. Листівка «До земляків» з відомими рядками великого поета:

І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі,—

мала великий успіх у населення тимчасово окупованої території. Листівку «Борітеся — поборете» надрукував великим тиражем Центральний Комітет КП(б)У в 1943 р.



Журналіст

У простій і дохідливій формі в ній розповідалося про звірства, які чинять фашисти на землі України, та про те, що гітлерівська верхівка задумала переселити на Україну 25 мільйонів німців-колоністів. Листівка застерігала не вірити обіцянкам окупантів, що вони нібито наділятимуть землею «працьовитих» селян. У ній роз'яснювалося, що це загравання з українським селянством, а насправді ж фашисти хочуть вигубити все населення України, залишивши для себе необхідну кількість рабів. У листівці наголошувалося на тому, що з ворогом треба боротися до цілковитого знищення його, і як ствердженням цього були Шевченкові рядки:

Встане правда й

Встане воля .

Розкуються незабаром

Заковані люди.

Три ілюстровані листівки з Шевченковими рядками видав стотисячним тиражем кожну ЦК КП(б)У в 1943 році. Малюнки до цих листівок були взяті з оригінальної за своїм задумом серії плакатів «Гнів Шевченка — зброя перемоги», створеної визнач ним українським художником В. 1. Касіяном у 1942—1943 роках. Ось одна з них. Радянських людей, здебільшого жінок, фашисти з автоматами і канчуками заганяють у товарні вагони, щоб вивезти до Німеччини на каторжні роботи. На обличчях бранців— страждання і відчай.

Збоку—поличчя Т. Г. Шевченка. Палючими від гніву очима поет ніби промовляє:

Не дайте матері, не дайте

В руках у ката пропадать.



Дослідник

Під цими рядками — підпис Кобзаря. На звороті листівки — звернення до населення тимчасово окупованих областей України: «Брати і сестри, батьки і матері, що тимчасово потрапили у фашистське ярмо! Будьте стійкими й незламними в боротьбі, лютими в ненависті і гніві. Добрим словом підтримуйте тих, чия душа отруєна фашистською брехнею, обіцянками, подачками, хто збився з правильної дороги і дав зів'янути своїм надіям на перемогу- Бережіть і рятуйте своїх дітей, яких Гітлер у вас відби рає і заганяє за колючий дріт трудових таборів. Де б ви не були, пам'ятайте про свою Батьківщину, всіляко допомагайте її визволенню. Борітеся—поборете! Смерть німецьким загарбникам!»

Подібна до цієї друга листівка. Вночі горить селянська хата. Біле полум'я пожежі освітлює вбитих радянських людей і сповнену невимовного горя жінку, що в розпачі звела догори стиснуті кулаки, посилаючи прокльони фашистам, які націлили в неї гострі багнети гвинтівок. Малятко відвернулося від хижих погромників і з простертими рученятами тягнеться до вбитої матері. З правого боку малюнка рядки Т. Шевченка:

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні.

А під малюнком—продовження поезії «Мені однаково...»:

Та не однаково мені, Як Україну злії люди Присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені.

На звороті листівки також звернення до населення.

Дослідник

Пісні «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Т. Г. Шевченка, як свідчать факти й документи воєнних літ, любили співати бійці всіх національностей. Під час війни були випущені дві листівки з нотами і текстом цих поезій.

За допомогою творів Т. Г. Шевченка читач тимчасово окупованої території України ознайомився з новими поезіями радянських митців. Твори Т. Г. Шевченка «Сон», «Причинна», «Чернець» були надруковані окремими невеличкими книжечками (форматом 10 на 13 сантиметрів). Такі книжечки з'явилися навіть у продажу в окупованому Києві'. Вихідні дані («Чернець», Київ, 1942 р.; «Сон», Київ, 1942 р.) не турбували окупантів. Вони вважали ці видання перевіреними й санкціонованими відповідними фа шистськими властями. Вихідні дані третьої книжечки («Чернець», Київ, 1940) теж не викликали ніякої підозри, бо видана книжечка була ніби в той час, коли Радянський Союз і Німеччина перебували в стані мирного договору. Окупанти не забороняли творів Т. Шевченка, бо вірили запроданцям українського народу— буржуазним націоналістам, які намагалися виставити поета своїм однодумцем.

Літературознавець

Але в поему «Чернець», у якій оспівано історичного героя українського народу Семена Палія, було вмонтовано вірш П. Тичини «Ми йдемо на бій», де радянський поет закликав народ стати на захист рідної Вітчизни. Далі, після наступного уривка поеми* натрапляємо на поезію М. Рильського «Я син Країни Рад», у якому поет говорить про велику любов радянських людей до соціалістичної Вітчизни, викриває буржуазно-націоналістичних зрадників, які ладні продати український народ у рабство.

Перед закінченням поеми вміщено вірш М. Бажана «Клятва». Написаний у перші дні війни, він був на устах усіх радянських патріотів.

У поему «Сон» («У всякого своя доля...») заверстано вірш-послання

В. Сосюри «Лист до земляків». Для того щоб умістити цей великий за обсягом твір радянського поета, поему Т. Шевченка «Сон» подано в скороченому вигляді. Полум'яним словом поет закликав земляків до боротьби.

У книжечці «Причинна» вміщені поезії П. Тичини «Українському народові», А. Малишка «Вийшли танки з лісів», Л. Первомайського «Пісня Тараса Бульби». В кінці кожного твору як Т. Шевченка, так і радянських поетів поставлені криптоніми: Т. Ш.— Т. Шевченко; П. Т.—Павло Тичина; М. Р.—

М. Рильський; М. Б.—М. Бажан; А. М.— А. Малишко, Л. П.—

Л. Первомайський. Всі три згадані книжечки-метелики були видані на початку 1943 р. фронтовою групою Укрвидаву при ЦК КП(б)У.

Як і листівки, так і весь тираж цих видань (по десять тисяч кожне) були доставлені літаками і скинуті на тимчасово окуповану німцями територію України, де читач з таким нетерпінням чекав на закличне правдиве слово.

Так волелюбна муза Великого Кобзаря допомагала радянським людям в їх боротьбі за честь і незалежність Батьківщини.



С.А.Асєєва

Узагальнення дослідженого матеріалу

Вільне письмо: ви маєте дві хвилини для того, щоб записати думки, міркування, питання, які виникли під час