Вступ до спеціальності модуль змістовий модуль 2 тема основні напрями професійної діяльності практичного психолога - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Пояснювальна записка Модуль Психологічні передумови ефективної професійної... 1 134.9kb.
Пояснювальна записка. Модуль Психологія як наука. Етичні норми та... 1 144.32kb.
Вступ до літературознавства 1 120.13kb.
Змістовий модуль Лекція Поняття теоретичної граматики мови. 1 49.5kb.
Перелік питань для підготовки студентів до підсумкового модульного... 1 66.15kb.
Перелік питань для підсумкового контролю Модуль І змістовий модуль... 1 53.71kb.
Вступ до літературознавства змістовий модуль І. Історико-літературні... 1 122.64kb.
Тематичний план практичних занять 1 51.31kb.
Календарно-тематичний план практичних занять 1 106.78kb.
Методична вказівка до практичного заняття для студентів 6 курсу медичного... 1 88.05kb.
Уроки 73-75 Тема : модуль числа мета. Ввести поняття модуль числа... 1 24.11kb.
Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані... 1 116.99kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Вступ до спеціальності модуль змістовий модуль 2 тема основні напрями професійної - сторінка №1/1
ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ
МОДУЛЬ 1. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2
ТЕМА 1. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

План


1.Психологічна служба в системі освіти.

2. Спортивний психолог.

3. Психолог у сфері економіки та юриспруденції.

4. Професійна діяльність психолога у медичній та соціальній сферах.


Питання 1. Психологічна служба в системі освіти.

Активний розвиток педагогічної психології починається з кінця ХІХ ст., а необхідність діяльності психолога у педагогічній сфері усвідомлюється на початку ХХ ст.

В цей період психологічні функції в системі освіти виконують педагоги. Проте поступово починають вводитись й посади психологів.

1909 р. – Франція – перша шкільна психологічна служба.

1913 р. – Англія – перший шкільний психолог.

1915 р. – США – перший шкільний психолог.

У наступні 10 -15 р. у багатьох країнах виникають психолого-педагогічні служби.

Практичне використання психології у нашій країні починається з початку ХХ ст. Спеціалісти в галузі педології здійснювали комплексне вивчення дитини та прагнули інтегрувати психологічні, педагогічні та соціологічні знання в роботі з дітьми. В їх діяльності переважало тестове обстеження дітей для встановлення рівня їх розумового розвитку, для здійснення профвідбору. Проте ненадійність і недостатня наукова обґрунтованість тестів та відповідних висновків (зокрема, переведення учнів до спеціальних шкіл) обумовили критику педології (Постанова ЦК ВКП(б) у 1936 р. «Про педологічні викривлення у системі наркомпросів»), оголошення її шкідливою, що, у свою чергу, спричинило відкинення навіть позитивних напрацювань та загальмувало розвиток дитячої практичної психології.

З кінця 60-х років починають створюватися шкільні психологічні служби.

У 1970 р. – перший психолог у сільськогосподарському технікумі.

З 1975 р. – психологи у школах-інтернатах для «важких» підлітків.

З 1980 р. (як експеримент) – психологи у деяких загальноосвітніх школах.

З початку 1980 р. починається інтенсивне становлення психологічної служби в системі освіти. З цих питань проводяться всесоюзні конференції психологів (Таллінн, 1983 р.; Москва, 1984 р.).

Внаслідок завершення 7-річного експерименту зі впровадження у школах Москви посади практичного психолога було визначено предмет, завдання шкільної психологічної служби та розроблене «Положення про психологічну службу народної освіти» (1989 р.).

З 1988 року вводиться ставка шкільного психолога.

Починається розвиток і розширення сфери діяльності практичного психолога в освіті: психологічна служба починає охоплювати всю систему навчання і виховання (дитячі садки, дитбудинки, школи, ліцеї, ПТУ,школи-інтернати, коледжі).

Розпочинається підготовка фахівців з педагогічної психології та перепідготовка спеціалістів з вищою освітою.

Отже, за визнанням П.А.М'ясоїда, психологічна служба школи стає реальністю. З'являється спеціаліст, який разом із вчителем буде вирішувати практичні задачі. Успішність його роботи залежатиме від того, наскільки швидко академічна психологія перейде від доведення необхідності психологічної служби в школі до її науково-методичного забезпечення.



Статус психологічної служби (визначається адміністративною структурою):

  1. Психолог працює під адміністративним керівництвом міського або районного управління освіти, що обслуговує кілька навчальних закладів.

  2. Психолог працює під адміністративним керівництвом навчального закладу.

  3. Консультативний психологічний центр працює під адміністративним керівництвом міського (районного, обласного) управління освіти або як самостійний підрозділ, або у складі позашкільного закладу.

  4. Психолог, що працює у НМЦ або кабінеті у складі управління освіти (міського, районного, обласного).

Щодо статусу психолога у школі, то, з одного боку, він не може

відігравати роль учителя (який оцінює і санкціонує поведінку учня), але з іншого боку, він є рівноправним членом педагогічного колективу, який бере участь у вирішенні долі вихованців; підпорядковується директору школи або його заступнику.

Дві трактовки статусу психолога в школі пропонує Л.М.Фридман:

1 – «модель лікаря»: головною задачею психолога є профілактика і виправлення відхилень у психічному розвитку школяра;

2 – член педагогічного колектива, який реалізовує свої спеціальні можливості не прямо на учня, а через вчителів, класних керівників, адміністрацію, самоуправління.

Оцінюючи роль психолога у школі, П.А.М'ясоїд зауважує, він має бути посередником у системі взаємовідносин учасників навчально-виховного процесу, зразком поведінки дорослого, яка зорієнтована на дитину, зразком довірливого стилю спілкування.


Завдання психолога у сфері освіти:

  1. Діагностика розумового розвитку дітей, оцінка їх якостей і здібностей:

а) заходи, пов’язані з прийомом дітей до першого класу:

- у загальноосвітній школі їх метою є профілактика труднощів, пов’язаних зі вступом дитини до школи;

- у гімназії, ліцеї – відбір дітей за певними критеріями ( наприклад, для поглибленого вивчення іноземної мови важливими є високий рівень загального розвитку, розвиненість пам'яті, фонематичного слуху тощо);

б) залучення вчителів до вивчення процесу розвитку дитини на різних етапах у природних умовах;

в) оцінка вихованості учнів.

2. Вимірювання та тестування, відбір для навчання за спеціальними програмами.

3. Психологічна підтримка і допомога дітям, які цього потребують.

Пріоритетні напрями діяльності:


  • підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу ( лекції, семінари, консиліуми, круглі столи тощо);

  • психологічна профілактика і корекція (визначення учнів, схильних до девіантної поведінки і відставання у навчанні; заходи з усунення конфліктів та їх профілактика, а також – з усунення відставань, девіацій);

  • соціально-психологічне обстеження учасників педагогічного процесу для покращання навчання і виховання учнів;

  • моніторинг психологічного розвитку дітей.


Основна психологічна проблематика:

  1. соціально-психологічна проблематика (проблема адаптації до навчання; фактори шкільної дезадаптації; розв’язання конфліктів, дослідження становища учня в колективі, взаємин з батьками, вихователями тощо);

  2. індивідуально-психологічна проблематика (визначення рис та якостей учня, складання індивідуально-психологічних карт особистості, дослідження особистісних проблем, кризових станів, виявлення схильності до девіантної поведінки тощо);

  3. навчально-виховна проблематика (визначення готовності до навчання; профорієнтаційна робота; вивчення здібностей, інтересів,ю нахилів, ускладнень і відставань у навчанні.


Функції практичного психолога в сфері освіти:

- просвітницька функція;

- організаційна функція;

- консультативна функція.


Питання 2. Спортивний психолог.

Психолог, який працює у сфері спортивної діяльності, спрямовує свою діяльність на таке:



  • забезпечення сприятливих психологічних умов для розвитку видів спорту та досягнення результатів на світовому рівні;

  • збереження висококваліфікованих спеціалістів; створення системи підготовки і перепілготовки, підвищення кваліфікації психологів у спорті;

  • забезпечення соціально-психологічної адаптації спортсменів та ветеранів спорту.


Складові професійної діяльності спортивного психолога:

  • участь у підготовці спортсменів у змагально-тренувальному процесі;

  • погодження своїх дій з тренером;

  • вивчення спортсменів;

  • ведення політики неприєднання у конфліктних ситуаціях в тренерському середовищі;

  • виконання ролі «буфера» у напружених ситуаціях між тренером і спортсменом;

  • коректне надання тренеру психологічної інформації про спортсмена;

  • ненав’язливе інформування тренерів щодо актуальних проблем психології спорту;

  • психорегуляція стану у перед-, післястартовий період і після виходу зі змагання;

  • проведення соціально-психологічних досліджень з проблем формування команд, міжособистісних взаємин в них, підвищення їх згуртованості; стосунків з тренером, з «фанатами», міжкомандних стосунків;

  • всебічний розвиток спортсмена, підвищення його загальної і психологічної культури.


Підходи до організації діяльності:

  1. функціональний: професійні функції чітко визначені; результатом їх виконання є мета діяльності;

  2. проблемно-функціональний: психолог виділяє проблему і розробляє програму своєї діяльності з чіткою метою. Діяльність може бути випереджаючою (бо проблема не має чітко визначеного характеру);

  3. системний: система бачення ситуації (які суб’єкти (спортсмени, тренери), які взаємозв’язки потребують впливу) та підбір адекватних способів впливу.


Сутність професійної діяльності спортивного психолога – психологічне супроводження усього спортивного циклу.
Напрями діяльності спортивного психолога:

  • психодіагностика спортсменів і тренерів,

  • психодіагностика спортивних здібностей,

  • спортивний відбір,

  • профілактика несприятливих психологічних станів та негативних явищ у спортивному середовищі,

  • психогігієна спортивної діяльності,

  • психологічна освіта тренерів і спортсменів,

  • психологічна підготовка спортсменів,

  • психологічна реабілітація і реадаптація,

  • психологічна корекція негативних станів, реакцій, неадекватної поведінки,

  • психологічне сприяяння у «зіграності» команди,

  • психологічне консультування.


Мета діяльності – формування психологічної стійкості спортсменів до поразок, їх психологічної готовності до участі у змаганнях і оптимального ефективного функціонування у спорті.
Завдання діяльності:

  1. створення системи психологічних програм для рішення завдань виведення команди, спортсмена на рівень психологічної стабільності, на пік спортивної форми; психологічної надійності у змаганнях; формування психологічної готовності тренера до управління командою і спортсменами у екстремальних умовах змагальної діяльності;

  2. підбір методів психорегуляції спортсменів;

  3. виявлення резервів і слабких місць в оточенні спортсмена для оптимізації його впливу.


Питання 3. Психолог у сфері економіки та юриспруденції.

Основні напрямки діяльності психолога у сфері економіки:

  1. Вивчення умов і факторів позитивної мотивації до праці і до професії, оптимізація трудових відносин, формування позитивного соціально-психологічного клімату, формування робочих команд.

  2. Вивчення сприйняття людиною стимулів, умов праці, справедливості винагороди.

  3. Психологічне консультування і профорієнтація.

  4. Процеси творчості в економічній сфері, вияв факторів інноваційної поведінки та умов для неї.

  5. Статевовікові особливості поведінки у виробничій і споживчій сфері.

  6. Психологія підприємництва, лідерства, керівництва, менеджменту.

  7. Психологія конкурентоспроможності та різних форм зайнятості.

  8. Психологічні аспекти конфліктів в економічній сфері, шляхи їх усунення і профілактики.

  9. Психологія поведінки особистості і групи в економічних ситуаціях.

  10. Психологія поведінки клієнта, акціонера, співробітника.

  11. Психологія деструктивної поведінки у економічних галузях і економічних інститутах.

  12. Національні психологічні особлтвості людей та їх вплив на поведінку в економічному середовищі.


Основні функції економіста – психолога фірми:

1.Розробка системи психологічно-економічних показників, що є обмеженнями для управлінських рішень.

2.Навчання персоналу діловому спілкуванню.

3.Консультування з проблем фірми і персоналу. Підбір і тренування спеціалістів, команди. Створення іміджу фірми, окремої особи.

4.Дослідження і формування позитивного соціально-психологічного клімату, створення продуктивних робочих команд.

5.Аналіз факторів трудової поведінки, причин протиріч, конфліктів, їх врегулювання.

6.Психологічний захист і безпека осіб: добір засобів і методів психологічного самовдосконалення, досягнення психологічного комфорту; діяльність по забезпеченню соціального партнерства.

7.Моніторинг системи управління фірмою, оцінка і прогноз психологічних наслідків економічних рішень керівництва.

8.Дослідження культури організації і психологічного стану персоналу, факторів, що визначають умови праці; розробка заходів їх покращання.

9.Підготовка, впровадження і оцінка наслідків економічних нововведень; усунення (пом’якшення) спроб їм протистояти.

10.Оцінка і розвиток економічного потенціалу окремих осіб і всього персоналу; мотивація і стимулювання.

11.Вивчення особистісних якостей і обставин життя, які гальмують просування фірми вперед.

12.Вивчення економічної культури соціального середовища, цінностей, традицій (для фірм, що діють на території інших країн).
Завдання психолога у сфері юриспруденції:

У кримінальній психології:

1.Вивчення психологічних особливостей звинувачуваного (здатність відчувати себе винним, форма провини (навмисно чи через необережність здійснено злочин); мотиви злочину; емоційний стан в момент злочину).

2.Вивчення психології потерпілого (психологічні особливості до, в момент, після злочину; реакції щодо допиту і психологічного аналізу свідчень).

3.Вивчення психології неповнолітніх правопорушників. Попередження дитячої і підліткової злочинності. Участь у допиті неповнолітніх.

4.Судово-психологічна експертиза (емоційних станів, здатності розуміти характер злочинних дій, соціально-психологічних особливостей членів злочинної групи, здатності усвідомлювати дії неповнолітніми, індивідуально-психологічні особливості тощо).
У пенітенціарній (виправній) психології:

1.Психодіагностика особистісних особливостей засудженого, дефектів його правової соціалізації, психологічної саморегуляції, наявності граничних нервово-психічних розладів.

2.Розробка програм психолого-педагогічної корекції засуджених.

3.Психотерапія засуджених з проявами невротизації, психопатії тощо.

4.Розробка і впровадження психологічно обгрунтованих моделей і принципів виправлення.

5.Ресоціалізація – свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноцінного члена суспільства.


У юридичній практиці:

1.Підвищення психологічної надійності співробітників:

а) психологічний відбір і підготовка кадрів;

б) допомога у їх раціональному розподілі;

в) підвищення психологічної компетентності співробітників;

г) діагностика психологічного клімату, профілактика;

д) консультування співробітників та управлінців.

2.Максимальне використання психологічного потенціалу у наданні психологічної допомоги співробітникам при виконанні ними службових завдань:

а) вивчення соціально-психологічних явищ в регіоні, які впливають на стан правопорядку;

б) психологічне консультування співробітників при розв’язанні ними поточних службових завдань;

в) службово-психологічна експертиза;

г) психологічне забезпечення несення служби в екстремальних умовах;

д) психологічне забезпечення переговорних процесів при захопленні заручників та при погрозах терористичними актами;

е) розробка психологічних портретів серійних убивць;

є) індивідуальна профілактична робота;

ж) психологічний супровід кримінально-виконавчого процесу у пенітенціарних закладах.


Питання 4. Професійна діяльність психолога у медичній та соціальній сферах.

Головні завдання медичної психології як прикладної науки:

1.Вивчення психологічних факторів, які впливають на розвиток хвороб, їх профілактику і лікування.

2.Вивчення впливу хвороб на психіку.

3.Вивчення проявів психіки у їх динаміці.

4.Вивчення порушень у розвитку психіки.

5.Вивчення характеру ставлення хворого до медичного персоналу і оточуючого середовища.

6.Розробка принципів і методів психологічного дослідження у клініці.

7.Створення і вивчення психологічних методів впливу на психіку людини з лікувальною і профілактичною метою.


Пріоритетні сфери діяльності медичного психолога:

1.Робота в галузі охорони материнства і дитинства.

2.Допомога людям, які потрапили у стихійні катастрофи.

3.Діяльність служб, що надають медичну допомогу людям з соматичними захворюваннями у лікарнях.

4.Робота медичних психологів у онкологічних, психоневрологічних диспансерах.
Основні види роботи і завдання соціального психолога:

1. У сфері роботи з персоналом:

- оцінка персоналу з метою найму, атестації і вивчення ділових якостей працівників;

- профорієнтація і консультування;

- соціально-психологічне навчання і підвищення кваліфікації співробітників;

- прискорення адаптації працівників;

- взаємодія керівника з підлиглими.


2.У сфері організації праці:

- атестація посад, включених у штатний розклад; складання професіограм;

- вивчення умов праці і організація робочих місць;

- аналіз особистості працівника в системі організації (ставлення до праці, мотивація праці, стимули).


3.У сфері організаційного управління і соціального планування:

- соціально-психологічне забезпечення нововведень і реорганізації;

- формування групових норм і організаційної культури;

- профілактика і розв’язання конфліктів.

- контроль за станом соціально-психологічного клімату в колективі та його удосконалення;

- створення «команди»;

- підвищення дисципліни праці;

- лояльність по відношенню до організації.




Методичні вказівки до самостійного вивчення питання «Етика роботи психолога. Етичний кодекс психолога».

1.Уважно прочитайте текст документу (Додаток А).

2. Складіть конспект «Етичного кодексу психолога».

3. Підготуйте відповіді на такі запитання:

3.1. З якою мето та коли прийнято «Етичний кодекс психолога»?

3.2. Назвіть основні розділи «Етичного кодексу психолога».

3.3. Поясніть, що означає дотримання етичного принципу відповідальності?

3.4. Як ви вважаєте, чи може психолог застосовувати методи і процедури, не апробовані центральними органами Товариства психологів України?

3.5. Як забезпечується захист інтересів клієнта?

3.6. Які випадки складають виняток, при якому інформація може бути передана психологом іншим особам без порушення принципу конфіденційності?

3.7.Чи має право психолог заносити інформацію про клієнта до комп’ютерних банків даних?

3.9. Схарактеризуйте етичні правила проведення психологічних досліджень.

3.10.Як досягається кваліфікованість пропаганди психології?

3.11. У чому виявляється реалізація етичного принципу професійної кооперації?

3.12. Які стягнення можуть бути накладені на психолога за порушення чинного законодавства, Статуту Товариства психологів та Етичного кодексу?

4. Складіть 2-3 ситуаційних завдання для взаємного контролю змісту документу.

5. Проаналізуйте наукову статтю, присвячену проблемі етики роботи психолога (з фахових наукових журналів).
Додаток А

Етичний кодекс психолога

На І Установчому з’їзді Товариства психологів України 20 грудня 1990 року в м. Києві прийнято Етичний кодекс психолога. Цей нормативний акт є гарантом високопрофесійної, гуманної, високоморальної діяльності психологів України, здійснюваної залежно від спеціалізації та сфери їх інтересів. Даний Кодекс являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об'єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими. Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним і вузівським психологам допомагає у підвищенні ефективності навчання і виховання учнів та студентів; психологам у галузі охорони здоров'я — у виконанні функцій, пов'язаних з профілактикою захворювань, лікуванням, реабілітацією пацієнтів; психологам у сфері державного управління — у психологічному забезпеченні загального і галузевого управління. Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.



  • ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

  • КОМПЕТЕНТНІСТЬ

  • ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ КЛІЄНТА

  • КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ

  • ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНИХ, ДОСЛІДЖЕНЬ

  • КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ

  • ПРОФЕСІЙНА КООПЕРАЦІЯ

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
1.1. Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.
1.2. Психологи зобов'язані всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.
1.3. Психологи повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини.
1.4. На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень, у тому числі і тих. які проводяться з використанням комп'ютерних технологій.
1.5. Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу.

КОМПЕТЕНТНІСТЬ
2.1. Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв'язання тільки тих завдань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непосильності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу.
2.2. Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тих випадках, коли психологічні методики лише проходять випробування (з дозволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експеримент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.
2.3. Психолог публікує під своїм ім'ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недостатньо підготовлених праць, невалідизованих методик, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.
2.4. Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості і визначення меж власних професійних можливостей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов'язків) можуть бути показником професійної непридатності і мають якомога швидше коригуватись та розв'язуватись психологом.

ЗАХИСТ ІНТЕРЕСІВ КЛІЄНТА
3.1. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов'язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співробітництво. Психологи утримуються від непотрібних лікувань
3.2. Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов'язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта повідомляти відомості поза його волею, не можуть вживати примусових заходів для одержання даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.
3.3. Психологи не беруть участі в діях, спрямованих проти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати відмовитися від них.
3.4. Психологи беруть на себе професійну відповідальність за кваліфіковане обстеження, консультування, лікування. Вони домовляються про терміни завершення своєї діяльності або доцільність направлення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальність з психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відповідальність за клієнта на себе.
3.5. Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тих випадках, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь; не встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта.
5.6. Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведенню діагностичної, консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не повинно бути статевої близькості у період, коли психолог несе відповідальність за нього.
3.7. Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об'єктивний професійний висновок, а у випадках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз'яснює йому і батькам (опікунам, піклувальникам) реальний стан справ.
3.8. Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психолог повинен чітко і однозначно формулювати висновок, так щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на користь клієнта.
3.9. Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достатня, що відзначається цілковитою надійністю результатів, інформація для розв'язання поставленого завдання, вказуватися межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів — постійний чи тимчасовий.
3.10. Психолог у доступній формі повідомляє обстежуваному про поставлений діагноз і методи та засоби допомоги. При цьому він зобов'язаний обачливо і обережно висловлюватися щодо виявлених патологій у психічному стані клієнта. Психолог обов'язково попереджає про те, хто і для чого може використати ці дані; він не може приховувати від людини, які офіційні рішення можуть бути винесені на підставі висновку. Психолог уповноважений особисто запобігати некоректному і неетичному використанню результатів досліджень і повинен виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.

КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ
4.1. Психолог зобов'язаний додержуватися конфіденційності у всьому, що стосується взаємин з клієнтом, його особистого життя і життєвих обставин. Виняток становлять випадки, коли виявлені симптоми є небезпечними для клієнта та інших людей, і психолог зобов'язаний поінформувати тих, хто може надати кваліфіковану допомогу.
Конфіденційності можна не додержуватись, якщо клієнт просить або згоджується, аби в його інтересах інформацію було передано іншій особі.
4.2. Психолог не збирає додаткових відомостей про обстежуваного без його згоди і задовольняється лише тією інформацією, яка потрібна для виконання професійного завдання. Запис на магнітну стрічку і відеоплівку, фотографування і занесення інформації про клієнта до комп'ютерних банків даних здійснюються лише за згодою учасників.
4.3. Психолог зобов'язаний оберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностичної і корекційної роботи, додержуватись анонімності імені клієнта (наприклад, під час навчання, в публікаціях). Для демонстрації і прослуховування будь-яких матеріалів потрібний письмовий дозвіл людини, за чиєю згодою вони були записані; на вимогу клієнта матеріали негайно знищуються.
4.4. Документація роботи психологів повинна вміщувати лише професійно необхідні матеріали. До цих матеріалів, пов'язаних з конфіденційним змістом діяльності психологів, має виключатися доступ сторонніх осіб. У тих же випадках, коли психологи звертаються за допомогою до інших фахівців, потрібно спеціально ознайомити їх з питаннями, що стосуються умов і терміну зберігання таких матеріалів, а також обмежень у використанні інформації про клієнта і попередити про міру відповідальності за недодержання конфіденційності.
4.5. Якщо психолог не в змозі надалі виконувати свої функції, він з'ясовує, чи потрібно зберігати матеріали (також і інформацію, занесену до комп'ютера). В разі потреби психолог повинен передати виконання покладених на нього функцій іншому фахівцеві.
4.6. Психолог інформує клієнтів про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення обстежуваного не звільняє психолога від необхідності зберігати професійну таємницю.
4.7. Психолог не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність; не розкриває суті і призначення конкретної методики (за винятком доступних роз'яснень правоохоронним і судовим органам).

ЕТИЧНІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНИХ, ДОСЛІДЖЕНЬ
5.1. Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких умов: визначення об'єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання його мети і завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування можливостей використання одержаних результатів (наприклад, оцінювання перспективи професійної успішності, формування спільного колективу, психологічного втручання тощо). Психолог самостійно вибирає методи роботи, керуючись при цьому вимогами максимальної ефективності та наукової обгрунтованості.
5.2. Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та рекомендацій, запобігає можливим помилкам в діяльності непрофесіоналів, котрі допомагають у роботі, але не ознайомлені з вимогами, що стосуються обмежень у використанні інформації про досліджуваних. Психолог несе відповідальність за правильне і доступне роз'яснення непрофесіоналам суті застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні наслідки. Щодо психолога використовується принцип, аналогічний принципу презумпції невинності у судочинстві. Вина психолога в порушенні Етичного кодексу повинна бути доведена Комісією з етики Товариства психологів України.
5.3. Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті. Коли очікується, що дослідження або лікування може викликати у клієнта психогенну реакцію, психолог повинен отримати дозвіл на проведення роботи з ним Комісії з етики. Якщо умови експерименту потребують необізнаності досліджуваних з його суттю і результатами, психолог має пересвідчитися в тому, що це не завдасть шкоди жодному з учасників досліду. Такі відомості можуть бути розкриті після завершення експериментальної програми.
5.4. Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитись від участі в дослідженні. Коли ж попри це вони дають згоду взяти участь у експерименті, психолог має переконатися в тому, що таке рішення прийняте незалежно від нього або інших осіб (наприклад, батьків, опікунів, піклувальників, які наполягають пройти обстеження).

КВАЛІФІКОВАНА ПРОПАГАНДА ПСИХОЛОГІЇ
6.1. Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об'єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професію психолога і психологію як науково-практичний комплекс.
6.2. Психолог не виступає з публічними заявами для реклами або самореклами. Вміщуючи у засобах масової інформації оголошення про надання психологічних послуг населенню, повідомляє лише своє ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. В рекламному проспекті не може йтися про суми гонорару, не даються гарантії, не перелічуються здобутки і успішні випадки лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про мету курсів, а не обіцянки, стосовно досягнення специфічних результатів. Психолог повинен брати професійну участь у навчальних програмах для населення, однак він має право робити це лише за умови, якщо вони виключають сумнівні методи і неефективні процедури.
6.3. Поради психолога у засобах масової інформації мають подаватися в узагальненій формі, без посилань па конкретні факти і ситуації, щоб не допустити розголошення конфіденційної інформації. Усні виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, в яких наводяться з ілюстративною метою клінічні випадки, повинні виключати ідентифікування особи, групи чи організації. Методики публікуються лише у формі, яка дає змогу зберегти їх валідність та надійність.

ПРОФЕСІЙНА КООПЕРАЦІЯ
7.1. Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен дискредитувати колег або представників інших професій, які використовують ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових шкіл і напрямів. Психолог цінує професійну компетентність, високу культуру та ерудицію, відповідальне ставлення до справи колег та представників інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи неетичність у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти виправленню ситуації. У разі неуспіху цих зусиль психолог може виступити з об'єктивною, аргументованою критикою роботи колеги у психологічному співтоваристві. У тих же випадках, коли критика на адресу члена Товариства виявляється суб'єктивною, упередженою, він має право звернутися до Комісії з етики, висновок якої може використати для спростування несправедливих оцінок чи критики.
7.2. Психолог не може застосовувати маніпулятивні методи для здобуття прихильності і привернення на свій бік клієнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Про досягнуті результати в теоретичній і практичній психології він зобов'язаний інформувати психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професійної діяльності досвідом.
7.3. Розв'язуючи конкретні завдання обстеження, консультування і лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за згодою клієнта вступити в контакт з ними, зокрема особами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише переконавшись, що той не має клієнтурних стосунків з іншими психологами.
7.4. Психолог забезпечує персонал адекватною інформацією про клієнтів, які користуються його послугами, передає у розпорядження колег тільки надійні й валідизовані психологічні методи, технічний інструментарій і відкриття. Всі професійні взаємовідносини будуються на основі Закону про авторські права.
7.5. У вирішенні спірних питань психолог керується положеннями даного Етичного кодексу. Арбітром може бути Комісія з етики Товариства психологів України.
7.6. За порушення чинного законодавства, Статуту Товариства психологів та Етичного кодексу на психолога можуть бути накладені Комісією з етики такі стягнення: — попередження;
— догана;
— виключення з членів Товариства.
У разі виявлення порушень психологами, які не є членами Товариства, Комісія з етики звертається до інших громадських організацій чи державних установ з тим, щоб вони вжили необхідних заходів до винного.
7.7. Рішення Комісії з етики може бути скасоване Президією або З'їздом Товариства психологів.