1. Предмет вивчення мікроекономіки - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
1. Предмет вивчення мікроекономіки - сторінка №1/1



Зміст





1. Предмет вивчення мікроекономіки

3

2. Крива байдужості

5

Список літератури

9


1. Предмет вивчення мікроекономіки

Мікроекономіка вивчає поведінку індивідуальних господарських суб’єктів в різних ринкових структурах. Індивідуальний економічний суб’єкт – це неподільний, первинний елемент господарської системи, який самостійно здійснює певні економічні функції. Суб’єкти ринкової економіки численні – це покупці та продавці, споживачі та виробники, наймані робітники, підприємці, інвестори тощо.

Центральними суб’єктами мікроекономічних досліджень є споживач і фірма. Споживач – це фізична особа, представник домогосподарства, який на ринку готової продукції виступає як основний покупець споживчих товарів, що поставляються фірмами, а на ринку ресурсів – як продавець факторів виробництва, якими володіє. Фірма виступає як виробник товарів, їх продавець, як споживач і покупець ресурсів, інвестор. 

Об’єктом вивчення мікроекономіки є поведінка мікроекономічних суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації рішень відносно вибору і використання обмежених ресурсів з метою одержання якомога більшої вигоди. 

Дослідження поведінки учасників ринкової системи спирається на ряд базових понять, таких як економічні ресурси (блага), альтернативна вартість, ефективність, і фундаментальних припущень, найважливішими з яких є: принцип рідкісності або обмеженості ресурсів; закон спадної віддачі; принцип раціональності поведінки мікроекономічних суб’єктів. 

Ресурси економіки в цілому, ресурси виробництва і споживання обмежені, тоді як потреби суспільства і окремих суб’єктів безмежні. Обмежені ресурси, які мають цінність, купуються і продаються, називаються економічними ресурсами.


Внаслідок обмеженості ресурсів перед економічними суб’єктами постає проблема вибору. Вибір – це компроміс, на який змушені йти економічні суб’єкти, щоб за умов обмежених ресурсів задовольнити якомога більше потреб.

Будь-який економічний вибір пов’язаний з оцінкою альтернативної вартості рішення. Альтернативна вартість – це цінність втрачених можливостей; це кількість одного блага, якою необхідно пожертвувати заради одержання додаткової одиниці іншого блага. Спадна віддача факторів виробництва полягає у тому, що за певних обставин з нарощуванням використання одного ресурсу за незмінних обсягів інших кожна додаткова одиниця змінного ресурсу дає все менше продукції за одиницю часу. Цей закон обмежує кількість окремих ресурсів у процесі виробництва, вимагає пошуку оптимального співвідношення між основними факторами виробництва.

Відображенням закону спадної віддачі є закон зростаючих альтернативних витрат. Раціональність поведінки означає, що основним мотивом діяльності економічного суб’єкта є максимізація безпосередньої вигоди. Мікроекономічні суб’єкти приймають рішення на основі порівняння витрат і вигод і реалізують їх, якщо вигоди перевищують витрати.

Всі суб’єкти діють у ринковому середовищі. Ринок визначають як місце зустрічі покупця і продавця; як групу економічних суб’єктів, які взаємодіють між собою для обміну товарами чи послугами. Мікроекономіка розглядає ринок як спосіб організації економічної діяльності людей, форму їх взаємодії, як механізм координації їх рішень.

Специфічними сигналами, які координують поведінку економічних суб’єктів, головним засобом передачі інформації в ринковій економіці є ринкові ціни. Їх зміна стимулює збільшення або зменшення споживання чи виробництва того чи іншого продукту, в результаті чого формуються попит і пропонування на ринку.
Окремі суб’єкти виступають на ринку як відкриті мікросистеми, незалежні у прийнятті рішень та їх виконанні.

Для ринкової діяльності економічних суб’єктів, незалежно від їх розмірів чи сфери функціонування, існують рівні можливості, які забезпечує конкуренція. Ступінь розвитку конкуренції відрізняє ринкові структури і визначає особливості поведінки учасників ринку. 

Розрізняють декілька основних ринкових моделей або структур з характерними типами поведінки мікроекономічних суб’єктів. У найбільш загальному вигляді виділяють дві групи ринків: ринок досконалої конкуренції та ринок недосконалої конкуренції. Ринок досконалої конкуренції – це структура, яка має низьку концентрацію продавців і покупців, регулюється виключно автоматичними ринковими механізмами попиту, пропонування, ціни, без втручання будь-яких інституцій – державних або недержавних. 

Група ринків недосконалої конкуренції включає кілька ринкових структур, основними з яких є чиста монополія, олігополія, монополістична конкуренція. Це ринки, на яких або покупці, або продавці у своїх рішеннях враховують власну здатність впливати на ринкову ціну. Досконалу конкуренцію і чисту монополію називають ідеальними ринковими структурами.

У сучасних економіках лише деякі галузі наближено нагадують ці полярні структури, а найбільш поширеними є олігополія та монополістична конкуренція, які належать до реальних ринкових структур. Мікроекономічні дослідження реальних ринкових структур ґрунтуються на моделях ідеальних ринкових структур.
2. Крива байдужості

Значно глибше пояснення поведінки споживача на ринку та досягнення ним максимальної загальної корисності ґрунтується на аналізі кривої індиферентності та бюджетної прямої. Цей аналіз використовує більшою мірою порядкові, ніж кількісні показники, а відтак виграє у порівнянні з теорією граничної корисності.

Крива індиферентності (байдужості) показує усі можливі комбінації двох товарів, які да­ють споживачеві однаковий рівень задоволення або загальної корисності і ставлять його у стан невизначеності.

Нехай уявний споживач купує продукти харчування (їжу) та одяг. Він вибирає між комбінаціями А і В цих товарів.



А:

1 одиниця їжі

В:

2 одиниці їжі




6 одиниць одягу




3 одиниці одягу

Споживач при купівлі перебуває у стані невизначеності, оскільки кожна з комбінацій за величиною корисності є однаковою. Отже, споживач може віддати перевагу комбінації А, або комбінації В, або не віддавати переваги ні А, ні В. Вибираючи ту чи іншу комбінацію товарів, споживач виходить з індивідуальних смаків і вподобань.

Розглянемо ряд інших комбінацій то­варів, щодо яких споживач є невизначеним і які дають йому однакову величину задоволення, чи загальної корисності. Для цього використаємо таблицю 1. Використовуючи дані таблиці, побу­дуємо криву індиферентності (рис. 1), позначивши її буквою U.

Таблиця 1

Комбінації їжі та одягу, які приносять однакову корисність



Комбінації

Одиниці одягу

Одиниці їжі

1

6

1

2

3

2

3

2

3

4

1,5

4


Рис. 1. Крива індиферентності

Крива індиферентності є спадною, оскільки відображає обернену залежність двох товарів, які приносять споживачеві корисність. Кожна точка на даній кривій (A, B, C, D) відображає різну комбінацію товарів, але дає для споживача однакову загальну корисність. Комбінація А подо­бається споживачеві так само, як і комбінації В, С або D. Напрям кривої індиферентності вниз показує, що коли споживач зменшує кількість одягу, то це має збільшити кількість їжі.

Переміщую­чись по кривій індиферентності від точки А до точки В, споживач обмінює три оди­ниці одягу на одну одиницю їжі. На проміжку від точки В до точки С уже одна одиниця одягу обмінюється на одиницю їжі. А на проміжку від точки С до точки D лише половина одиниці одягу може бути обмінена на одиницю їжі. Тобто стає дедалі менше одиниць одягу, від яких потрібно відмовитися, щоб отримати додатко­ву одиницю їжі. Кожна одиниця одягу стає ціннішою при зменшенні одиниць ку­пленого одягу, а кожна додаткова одиниця їжі стає менш цінною при зростанні одиниць купленої їжі.

Нахил кривої індиферентності становить граничний коефіцієнт заміщення (MRS), що показує, до якої межі споживач заміщуватиме їжу одягом, щоб отрима­ти ту саму загальну корисність.

,

де MRS - граничний коефіцієнт заміщення; MU - гранична корисність.

Граничний коефіцієнт заміщення у нашому прикладі зменшується від 3 до 1 і 0,5, тобто він показує, що готовність споживача замінювати одяг їжею змен­шується з переміщенням вниз по кривій.

Для кожного рівня загальної корисності існує своя окрема крива індиферент­ності, яка показує такі комбінації товарів, до яких покупець є індиферентним, невизначеним (рис. 2).







Рис. 2. Криві індиферентності різного рівня загальної корисності

Чим вище і дальше крива індиферентності від початку координат, тим більшою є загальна корисність, оскільки будь-яка точка на вищій кривій індиферентності означає більшу кіль­кість того чи іншого товару, отже, більшу загальну корисність. Безмежна кількість кривих індифе­рентності утворює карту індиферентності (рис. 3).



Рис. 3. Карта індиферентності

Така карта характеризує смаки і вподобання, показуючи, що саме спожи­вач хоче купити на ринку. На карті індиферентності кожна крива відповідає різному рівню загальної корис­ності та загального задоволення. Тому криві ніколи не можуть перетинатися і завжди є паралельними одна до одної.

Список літератури
1. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навч. посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 351 с.

2. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Підручник. – К.: Ельга, 2000. – 528 с.

3. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка: Навчально-методичний посібник. – К.: ЦУЛ, 2005. – 311 с.

4. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. – К.: Альтернативи, 2003. – 608 с.



5. Мікроекономіка і макроекономіка /За ред. С. Будаговської. – К.: “Основи”, 2001. – 517 с.



IQdiplom.com - дипломні роботи, курсові, реферати на замовлення