5. технологія навчання з використанням релаксопедії загальні положення технології - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
6. технологія навчання з використанням сугестопедії загальні положення... 1 173.4kb.
Положення про куратора-тьютора навчальної групи слухачів курсів підвищення... 1 222.59kb.
Положення про колегію державної інспекції з контролю за використанням... 1 114.92kb.
Положення про дистанційне навчання Загальні положення 1 253.24kb.
Вимоги до технології організації І проведення навчання загальноінженерним... 1 194.77kb.
Положення про організацію навчального процесу за дистанційною формою... 1 50.2kb.
Технологія колективно-групового навчання 1 34.92kb.
Положення про екстернатну форму навчання в Івано-Франкіському обласному... 1 214.63kb.
Конспект уроку з трудового навчання 6 клас Тема : Технологія різання... 1 40.39kb.
Уроку теоретичного навчання з предмету «Технологія зварювальних робіт» 1 172.02kb.
Технології 10 – 11 класи. Варіативний модуль «Технологія матчворку» 1 28.89kb.
Олесь Бердник хор елементів фантастична новела Космос відбивається... 1 116.12kb.
Таращанський 1 219.63kb.

5. технологія навчання з використанням релаксопедії загальні положення технології - сторінка №1/1
5.ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ РЕЛАКСОПЕДІЇ

5.1. Загальні положення технології

Релаксопедія певним чином стала відповіддю на проблеми, які породила гіпнопедія, яку нерідко звинувачували у перетворенні піддослідних учнів і студентів в пасивну особистість, у несанкціонованому вторгненні в підсвідомість, у непомірності завищення собівартості навчального процесу. Тому релаксопедія, в основному керуючись тими ж цілями, що й гіпнопедія, ставить завдання насамперед вирішити ті проблеми, які стримують розвиток гіпнопедичного навчання.

Орієнтація на прогресивну м’язову релаксацію й аутогенне тренування дозволили зробити релаксопедичне навчання економічно виправданим, а головне — перетворило студента з об’єкта в суб’єкт самоудосконалення. Нормалізувався режим дня учасників релаксопедичного процесу: день для праці, ніч — для сну. Поза педагогічним процесом залишилися численні „спальні класи”, громіздке обладнання їх, нервозність гіпнопедів у ході розроблення навчальних гіпнопедичних програм здатності сприймати інформацію під час сну.

На відміну від гіпнопедії релаксопедія уже не тішить себе оманливими ілюзіями навіювання таланту, стилю певної діяльності, навичок майстерності тощо. Поставлені ті цілі та завдання, які можуть бути реальними в умовах масової педагогічної практики.

У пошуках шляхів реалізації поставлених цілей та визначених завдань релаксопедія спирається на основні принципи і закономірності релаксопедичного навчання. До таких принципів і закономірностей релаксопедичного навчання у вищій школі можна віднести [14]:


  1. Принцип прогресивної м’язової релаксації й аутогенного тренування.

Прогресивна м’язова релаксація й аутогенне тренування які є наслідком психічної саморегуляції, формують у релаксопедичній системі основу для засвоєння значних обсягів навчальної інформації, стимулюючи увагу й поліпшуючи її показники. Після регулярних релаксопедичних занять студент, як правило, поступово переходить від стихійної її концентрації до цілеспрямованого регулювання й управління нею. Саморегуляція має значний вплив на відновні процеси, на основі яких зроблено висновок про те, що засвоєння навчальної інформації в стані релаксації не викликає ознак втоми чи перенапруження, а, навпаки, підвищує працездатність і самопочуття студентів.

  1. Принцип активної і цілеспрямованої участі студента у процесі релаксопедичного навчання.

Обумовлюється він тим, що в основі будь-якої релаксопедичної діяльності лежить психічна саморегуляція. Без бажання самовдосконалюватися, активної праці над психічною саморегуляцією, самостійного формування відповідних установок усі засоби релаксопедії певним чином втрачають свій сенс.

Для релаксопедії, на відміну від гіпнопедії, не є важливою визначеність інформації релаксопеда напередодні релаксопедичного сеансу. Немає необхідності точно вказувати час початку релаксопедичного сеансу.



  1. Принцип цілеспрямованого використання синергізму свідомих та парасвідомих процесів під час релаксопедичного впливу на особистість.

Доведено, що в процесі психічної саморегуляції активізуються всі психічні процеси, закладені в емоційно-вольовій, мотиваційній та інтелектуальній сферах. Різнобічно впливаючи на психічну діяльність людини, психічна саморегуляція сприяє активному впливові на резервні можливості організму. Насамперед, за рахунок використання резервів неусвідомленої сфери психіки вдається досягнути узгоджених взаємовідношень усвідомлюваних і неусвідомлюваних компонентів, що позитивно впливає на навчальну діяльність студента. Таким чином, установки та навчальна інформація, які введені в стані релаксації, реалізуючись у практичній діяльності, переломлюються через сферу свідомості. Тоді синергетичні відносини сфер свідомого і несвідомого стають необхідною умовою високопродуктивної творчої діяльності особистості.

  1. Принцип ненапруженого, легкого, радісного навчання.

Напруженість тут пояснюється станом фізичної розслабленості під час релаксопедичних сеансів, легкість — відсутністю втоми, враженням відпочинку. Радість — наслідок відчуття власних мнемічних можливостей. Засвоєний на релаксопедичних заняттях навчальний матеріал вимагає своєї активізації на вищих рівнях — реконструктивному і творчому. Тому важливими є активізуючі засоби традиційної системи навчання, а це вже потребує певної опори на відповідні принципи останньої.

Особливо важливим для релаксопедії є принцип самостійності та активності студентів у навчанні, оскільки кожному з них потрібно навчитися самостійно виробляти в собі певний психофізіологічний стан.



  1. Принцип протипоказання людям із психічними захворюваннями.

Релаксопедія як ні один з інших напрямів сугестопедагогіки повинна зважити на стан здоров'я не тільки студента, а й педагога, оскільки релаксопедичні заняття протипоказані людям із психічними захворюваннями.

5.2. Засоби, методи та прийоми релаксопедії

Засоби релаксопедичного навчання діляться на психологічні, дидактичні та виховні.

Психологічні засоби вимагають серйозної підготовки педагога-релаксопеда часто під керівництвом досвідчених психотерапевтів. Особливу вагу тут має вміння викладача допомогти своїм підопічним увійти в стан релаксації, оволодіти технікою аутотренінгу, вміти визначити ступінь навіювання. Необхідно виробляти у собі навички переборення казуїстичних випадків, коли той чи інший студент несподіваною поведінкою може загрожувати зривом усього релаксопедичного заняття.

Дидактичні засоби релаксопедичного навчання в окремих випадках вимагають певної глобалізації репродуктивного матеріалу кількох навчальних тем, що є характерним для КМСОНП. У ході такої глобалізації, як правило, враховується тематичне опитування та особливості тієї чи іншої навчальної дисципліни.

Виховні заходи передбачають підбір індивідуальних формул навіювання з метою викорінення шкідливих звичок у студентів, переборення негативізму в їхній поведінці, дотримання здорового способу життя.

Засобом, який допомагає студентам глибше зануритися в стан релаксації, є функціональна музика, яка, як правило, повинна відповідати структурі та цілям психорегулюючого тренування. Інструментовка її, темп, лад, регістр мають визначатися завданнями релаксопедичного сеансу.

Головні критерії для музичних творів:


  • темп — помірний для першої і третьої частини програми і повільний для другої;

  • регістр — середній за висотою (дуже низькі й дуже високі звуки діють збуджуюче);

  • інструментовка — виключає твори, які виконуються на інструментах з незвичайними звуками, наприклад, електроінструментах.

Дослідники пропонують використовувати під час релаксопедичних сеансів зі згаданою метою такі музичні твори:

    • Бах. Прелюдія мажор;

    • Моцарт. Нічна серенада (частина друга);

    • Бетховен. Пасторальна симфонія №6 (частина друга);

    • Шуман. Фантастичні п’єси. Увечері;

    • Моцарт. Симфонія №40 (частина друга);

    • Бах. Прелюдія мінор.

Методи та прийоми релаксопедії відрізняються від гіпнопедії своїм різноманіттям. В лабораторії І.Є.Шварца розроблено релакопедичний метод навчання. Проведені дослідження засвідчили, що найкращий навчальний ефект забезпечується в стані чотириелементного психорегулюючого тренування: фізичне і психічне розслаблення, відчуття важкості й теплоти у правій руці.

Після цього основна частина заняття (60-65 хвилин) відводиться на засвоєння нового навчального матеріалу. Кожна інформаційна одиниця повторюється тричі у різному інтонаційному оформленні. Спочатку із запитальною інтонацією, потім — з м’якою, ліричною, а після цього — з імперативною. Велике значення має промовлення студентами слів пошепки. Останні 5-10 хвилин релаксопедичного зайняття займає вивід їх із стану релаксації та вправи, які активізують засвоєний навчальний матеріал.

Б.М.Чарний практикував проведення частини релаксопедичного заняття з відкритими очима: спочатку студенти виробляли стан релаксації із закритими очима, отримували установки на міцне запам’ятовування навчальної інформації. Після цього вводилася така формула:

„Я буду рахувати до трьох.

На рахунок „три” ви відкриєте очі.

Уся увага на дошку (або екран).

Запам’ятовуємо усе, що там записано або намальовано

Повторюємо: У мене відмінна пам’ять.

Легко запам’ятовую.

Я зосереджуюсь на запам’ятовуванні.”

Студенти розплющували очі, викладач послідовно коментував усю записану інформацію, повторюючи кожну 2-3 рази. Після цього студенти знову заплющували очі, отримуючи установки на активне застосування матеріалу упродовж повторення і під час здачі екзамену. Після цього проводився вихід із стану релаксації.

Упродовж експериментального пошуку апробувалися такі варіанти методів психічної саморегуляції з відкритими очима:



  1. психічна саморегуляція за умови, коли очі розплющені й погляд упродовж усього сеансу фіксується на одній точці;

  2. психічна саморегуляція з відкритими очима за умови впливу словесних формул, які створюють уяву одноманітного руху;

  3. психічна саморегуляція з відкритими очима за умови стимулювання одноманітного руху всіма студентами групи.

Найсприйнятливішим виявився останній варіант. Для оволодіння цією методикою підготовчі заняття зі студентами починаються з розповіді про сутність і можливості саморегуляції. Завдання такого заняття — пробудити бажання займатися психічною саморегуляцією з метою поліпшити свої навчальні досягнення в КМСОНП, яка відповідає європейським стандартам ECTS.

У наступні дні проводиться 2-3 сеанси психічної саморегуляції із закритими очима за традиційною чотириелементною методикою: фізичний і психічний спокій, права рука важка і гаряча.

Після цього можна переходити до засвоєння нового варіанту психічної саморегуляції. Розпочинати його потрібно з перевірки навіюваності студентів.

Головна особливість цієї методики полягає в тому, що тут прямі формули розслабленості, важкості й тепла замінюються образними уявленнями з підкріпленням монотонного руху. У цілому забезпечується занурення студентів у заданий стан в умовах, коли очі відкриті. Це розкриває нові можливості для розв’язання педагогічних завдань. Студенти бачать один одного і викладача, бачать наочні посібники, читають пропоновану інформацію на дошці чи екрані (дисплеї) і при цьому перебувають у стані релаксації. Такі заняття успішно проходять тоді, коли студенти навчаються з бажанням і вірою в успіх, що так потрібно для вимог, які визначаються вимогами європейських освітянських стандартів, закладених в ECTS та КМСОНП.

На таких заняттях необхідно частіше заохочувати словами: „Молодці”, „Гарно працюєте”, „Усі прекрасно відчули потрібний стан”, „Ви на правильному шляху”, „Так тримати”.

Навчальний матеріал, введений у стані релаксації, повинен знайти свою реалізацію на традиційних заняттях. Заняття з психічної саморегуляції не замінюють традиційних, а лише доповнюють їх.

Дещо іншу методику проведення релаксопедичного заняття запропонував Б.К.Мойсеєв в основу якої було покладено графічне оформлення засвоєного матеріалу. Структура релаксопедичного заняття за цією методикою має такий вигляд:


  1. Аудіовізуальне ознайомлення з новим навчальним матеріалом.

  2. Повторення навчального матеріалу за викладачем.

  3. Уведення в стан релаксації.

  4. Записування нового матеріалу в конспекти.

  5. Активізація засвоєного в стані фізичного і психічного розслаблення.

Запис у конспект чи робочий зошит повинен бути не просто механічним списуванням нової інформації. Студентам необхідно постаратися пригадати написане, не дивлячись на дошку чи екран. Тільки після того, як усі інформаційні одиниці записані, студенти можуть звірити написане з оригіналом і за умови необхідності внести відповідні корективи.

Така методика забезпечує оптимальне співвідношення слухової пам’яті (під час сприйняття навчального матеріалу) із зорово-моторною (під час промовляння навчального матеріалу) і руховою (під час відтворення сприйнятої навчальної інформації у письмовій формі).



Контроль та оцінка знань результатів релаксопедичних занять проводиться упродовж усього навчального року (семестру) і завершується підбиттям загальних підсумків.

Про характер реалізації навіюваного свідчать так звані „Картки педагогічного впливу”, які розробляють і заповнюють викладачі на студентів та академгрупи. Регулярний їх аналіз дозволяє цілеспрямувати релаксопедичні впливи.

Особливу роль контролю повинна бути під час проведення релаксопедичних сеансів. Після їх закінчення необхідно в усній чи письмовій формах проводить перевірку засвоєного нового навчального репродуктивного матеріалу. Доцільно таку перевірку проводити у вигляді предметного диктанту.

Однак оцінку творчого рівня засвоєних на релаксопедичному сеансі нових знань необхідно проводити на наступних заняттях. Бажано, щоб такі заняття відбувалися в інтерактивній чи ігровій формах.



5.3. Технологія навчання з використанням релаксопедії

У системі релаксопедичного навчання важливою є технологія його проведення. І тут на перший план виходять заняття з метою визначення ступеня навіюваності студентів. Навіюваність — саморегуляція діяльності суб’єкта навчання під впливом неусвідомлених зовнішніх дій. Розрізняють три ступені навіюваності: легконавіювальний (ЛН), середньонавіювальний (СН) та важконавіювальний (ВН).

Для визначення ступенів навіюваності викладачів та студентів використовують так звані індикаторні методики, яких є декілька.

На початку першого заняття студентам наводять декілька прикладів психологічних дослідів у ВНЗ з метою зацікавлення їх. Справжня ціль заняття не повідомляється. Сповіщається тільки, що у викладача є бажання вивчити індивідуальні особливості кожного студента. По черзі кожному студенту пропонують одну з наступних індикаторних методик [14].



Індикаторна методика №1 „Лінії”.

Студентам послідовно показують 8 відрізків стрічки паперу такої довжини: 1) 6,5 см; 2) 7,5 см; 3) 8,5 см; 4) 9,5 см; 5) 10,5 см; 6) 11 см; 7) 11 см; 8) 11 см.

Показуючи другий відрізок, викладач запитує: „Він більший від першого?” після ствердної відповіді він повторює: „Так, він більший”. Потім показує третій відрізок і знову запитує: „Він більший від другого?” після ствердної відповіді підкреслює: „Звичайно більший”. Почергово показує інші відрізки. Критичними виявляються два останні. Якщо студент стверджує, що сьомий відрізок більший від шостого, а восьмий більший від сьомого, ми констатуємо схильність студента до навіювання.

Індикаторна методика №2 „Запах”.

Студенту дають три абсолютно чистих пляшечки. Викладач впевнено заявляє, що дві пляшечки не мають запаху, а в одній був бензин. „Ваше завдання визначити, в котрій пляшечці був бензин, запах якого відчувається чітко”. До навіюваних належать студенти, які зразу ж без вагань вказують на пляшечку, у якій „був” бензин.



Індикаторна методика №3 „Міста”.

Викладач говорить: „Напишіть, будь-ласка, на листку паперу назви будь-яких чотирьох міст”. Наприклад, Київ, Донецьк, Львів, Рівне. До навіюваних належать студенти, які у своїй відповіді повторили не менше двох назв міст, запропонованих викладачем.



Індикаторна методика №4 „Падіння вперед”.

Викладач вимагає, щоб студент, який стоїть біля стіни, дивився в одну точку — на його перенісся. Доторкнувшись витягнутими руками до висків студента і дивлячись йому в очі, викладач починає навіювати: „Вас починає тягнути вперед. Ви хитаєтесь. Вас все більше і більше тягне вперед, до мене. Ви не в силах втриматися. Ви падаєте”. Вимовивши це викладач розводить руки і ледь відхиляє свій корпус назад.

Ступінь навіюваності тут констатується за швидкістю реакції студентів на зміст навіювання.

Індикаторна методика №5 „Зчеплення рук”.

Студентам пропонують зчепити кисті рук, міцно стиснути пальці, дивитися в очі викладачу. Останній говорить: „Ваші руки німіють, вони втрачають чуттєвість. Пальці все міцніше і міцніше стискуються. Я порахую до десяти — ви не зможете їх роз’єднати. Отже, раз, два. Ви втрачаєте керування руками. Три, чотири. Руки стягує. П’ять, шість. Пальці злиплися. Сім, вісім. Руки не розірвати. „Дев’ять, десять. Спробуйте розчепити. Не можете, не можете”.

Ступінь навіюваності визначають виходячи з того, як студент роз’єднує пальці: йому це важко чи він зовсім не може цього зробити.

Загальний результат навіюваності студентів визначається виходячи із наступного:



  • якщо у студента із п’яти показників не менше чотирьох свідчать про легку навіюваність, то він відноситься до ЛН;

  • аналогічно студенти зараховуються і до групи ВН;

  • усі інші студенти зараховуються до групи СН.

Дані дослідження ступеня навіюваності студентів заносяться в табл.5.1.

Таблиця 5.1

Ступінь навіюваності студентів

№ з/п

Прізвища студентів

Індикаторні методики

Загальний результат

№1

№2

№3

№4

№5

1.

Антонюк В.П.

ЛН

ЛН

ЛН

СН

ЛН

ЛН

2.

Білоус Д.І.

ВН

ВН

СН

ВН

ВН

ВН

3.

Богданець С.О.

ЛН

ЛН

ВН

СН

СН

СН

4.

Войтюк К.М.

СН

СН

СН

СН

ЛН

СН

5.

Дудка О.О.

ЛН

СН

СН

ВН

ЛН

СН

Після визначення ступеня навіюваності кожного студента викладачеві доцільно ознайомитися із симптомокомплексами важко навіюваних (ВН) та легко навіюваних (ЛН) студентів, які наведені в табл.5.2.

Таблиця 5.2



Симптомокомплекси важко навіюваних та легко навіюваних людей

Важконавіюваний

Легконавіюваний

Сильний тип

Слабкий тип

Швидкий темп психічної діяльності

Повільний тип психічної діяльності

Інтроверт

Екстраверт

Висока стійкість уваги

Низька стійкість уваги

Скептичний

Довірливий

Нетривожний

Тривожний

Впертий

Податливий

Ригідний

Флексобільний (гнучкий)

Необов’язковий

Виконавчий

Високий потяг до самовираження

Низький потяг до самовираження

Характерне творче мислення

Характерне репродуктивне мислення

Потяг до самостійності в праці

Намагання працювати за зразком

Ці типові риси співвідносяться з їхнім індивідуальним виявом в особистості. Виходячи із цього, в навчальній діяльності необхідно:

  1. Звернути увагу на розширення репродуктивної сфери пізнання у важко навіюваних студентів і творчої — у легконавіюваних.

  2. Студентом категорії ЛН слід всіляко допомагати в переборенні несміливості, невпевненості у своїх силах.

  3. У студентів категорії ВН необхідно розвивати вміння і бажання бути не лише організаторами, а й виконавцями тих чи інших заходів.

Тривалість перших двох-трьох занять — 15-20 хвилин. Починаючи з п’ятого заняття на релаксацію, що застосовується з дидактичною метою, відводиться 5-7 хвилин. Місцем проведення може бути студентська аудиторія.

Структура релаксопедичного заняття

  1. Попереднє ознайомлення з новим інформаційним матеріалом. Усвідомлення цього матеріалу студентами, формування образу інформаційного матеріалу в зорових і слухових зв’язках. Застосування наочності (10-15 хвилин).

  2. Уведення студентів у стан релаксації (5-7 хвилин).

  3. Релаксопедичне засвоєння нової інформації. Використання різноманітного інтонаційного забарвлення заучуваного матеріалу для створення стійких звукомоторних образів. Бажано, щоб студенти з тією ж самою інформацією пошепки повторювали інформацію (20-25 хвилин).

  4. Завершення релаксопедичного сеансу формулюваннями: „Я вірю в себе!”, „Я запам’ятаю навчальний матеріал!”, „Я відчуваю себе бадьорим і свіжим!”

  5. Вивід зі стану релаксації. Виконання творчих завдань, які актуалізують застосування нової інформації. Можлива письмова робота з метою перевірки якості засвоєного матеріалу (5-10 хвилин).

  6. Перерва між академічними годинами (5 хвилин).

  7. Проведення другої половини заняття з використанням інтерактивних та креативних технологій навчання.

Уведення у стан релаксації

Наводимо формулу навіювання. Усі виділені в тексті формулювання промовляються викладачем голосно. Студенти можуть пошепки повторювати їх. Не виділені формулювання викладач промовляє стишеним голосом.

– Для успішного проведення заняття з релаксації прошу зайняти позу „Кучера на дрожках”.

Я буду рахувати до 10. Коли скажу 10, ви заплющите очі.

Раз... два... Забули, що ми в аудиторії.

Три... чотири...Слухаєте тільки мій голос.

П’ять... Шість... Жодної критики, тільки мій голос.

Сім... вісім... Повністю заспокоїлись.

Дев’ять... десять... Очі заплющили.


  1. Усі думки зникають. Я занурююсь у спокій...

Деякі фрази я буду вимовляти голосно, ви можете їх пошепки повторювати.

  1. Я занурююсь у спокій...

Пошепки повторили і відчули занурення у спокій.

Звільнитись від скованості і напруження.

Я занурююся у спокій...


  1. Усі мої м’язи приємно розслаблені для відпочинку...

Відчуйте це приємне розслаблення м’язів...

Голос мій буде то з’являтися, то зникати...

Самі створіть в собі потрібний стан...

Кожний мій мускул розслаблений і в’ялий...

Все моє тіло відпочиває...

Мені легко і приємно...



  1. Я спокійно відпочиваю...

Я ні про що не думаю...

Я дедалі глибше занурююся у спокій...

Спокій, неначе ковдра окутує мене...

Я начебто повиснув у повітрі...

Начебто знаходжуся у стані невагомості...

Повний фізичний і психічний спокій...

Працюєте ви всі гарно...

Ви відчуваєте повний фізичний і психічний спокій...

Переходимо до наступного стану: відчуття важкості руки...


  1. Відчуваю важкість у правій руці...

М’язи напружувати непотрібно...

Пальці в кулак не стискайте...

Права рука важка...

Рука приємно обважніла...

Рука лежить спокійна, нерухома і важка...

Самі виробляйте важкість правої руки...

Рука важка...

Цілковитий фізичний і психічний спокій...

Права рука важка...

Ви відчуваєте важкість правої руки...



  1. Відчуваю приємне тепло в правій руці...

Моя права рука занурена в нагрітий сонцем пісок...

Сказали і уявили собі це...

Відчули...

Пісок нагріває праву руку...

Кровоносні судини в руці розширилися...

Права рука тепла...

Здорова гаряча кров зігріває праву руку...

Приємне тепло проходить по руках...

Тепло доходить до пальців...

Відчуваю тепло в кінчиках пальців...

Ви всі самі гарно працюєте. Молодці...

Ви відчуваєте тепло...

Я навчився розширювати судини в руці...

Я можу розширювати судини в руці...

Я сам виробив стан фізичного і психічного спокою...

Вихід із стану релаксації

Я гарно відпочив...

Відчуваю легкість у всьому тілі...

Відчуваю бадьорість і свіжість...

Сповнений силою і бадьорістю...

Готовий до наступних занять...

Я буду рахувати до 10. Коли скажу 10, очі відкрити.

Раз... два... Важкість правої руки зникає.

Три... чотири... Тепло із правої руки відходить.

П’ять... шість... з кожним вдихом відходить тепло правої руки.

Сім... вісім... Настрій прекрасний, хочеться діяти.

Дев’ять... десять... Очі розплющити, глибоко вдихнути.

Потягнутися і посміхнутися!

Отже, на основі огляду основних навчальних релаксопедичних форм можна зробити висновок, що для їхнього проведення педагогу потрібно на базі глибоких теоретичних знань набути складних практичних навичок у визначенні ступеня навіюваності студентів, організації та проведенні сеансів психічної саморегуляції, демонстрації різноманітних психологічних дослідів. Для того, щоб стати наставником для бажаючих самовдосконалитися, потрібно насамперед наполегливо попрацювати над самим собою.