Назва роботи	кіл. стор.	розмір
Книга перша сигнали з всесвіту частина перша пробудження розділ І син	11	2506.05kb.
Програма надзвичайних заходів (частина перша)	1	44.52kb.
Енеїда Іван Петрович Котляревський Частина перша	6	1348.95kb.
Частина перша Увертюра Вони витають в небесах	1	185.86kb.
Узагальнення і систематизація знань з теми «Початкові хімічні поняття.	1	36.8kb.
Зміст Частина перша: Дисциплінарні правила Глава I. Вступ	2	607.57kb.
Частина перша. Як правильно сказати	1	32.33kb.
Частина перша	16	3009.71kb.
Практикум частина перша 2004 передмова	16	2444.16kb.
Частина перша	11	1935.34kb.
Істину встановлює суд історії	1	165.86kb.
Вплив на здоров’я тютюнового диму	1	114.48kb.
Таращанський	1	219.63kb.

Банківське право. УКРАЇНСЬКЕ ТА ЄВРОПЕЙСЬКЕ. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК. П.Д. Біленчук, О.Г. Диннік, І.О. Лютий, О.В. Скороход. Київ «Атіка» 1999

ПЕРЕДМОВА

Вивчення банківського права передбачає всебічне ово­лодіння як теоретичними положеннями, так і нормативни­ми документами в галузі банківського, кримінального, ад­міністративного, цивільного, господарського та підприєм­ницького права.

Зміст посібника умовно можна поділити на чотири час­тини: в першій розглядаються теоретичні і методичні поло­ження банківського права, даються характеристики його ста­тутних інститутів (поняття банківського права і банківських правовідносин; джерела банківського права; теорія побудови і методика використання; поняття і правове положення На­ціонального банку України; поняття і правове положення комерційних банків, банківська система України та правова основа взаємодії її елементів). Друга частина присвячена ос­новним функціональним інститутам банківського права (принципи і система правових актів, які регламентують пра­вові відносини банку і клієнта з приводу банківського ра­хунку; правова основа банківського кредитування; валютні операції банків). Третя частина торкається проблем банків­ської інформації (інформатики) і банківської безпеки (ін­формація як об'єкт банківських правовідносин; банківська таємниця; інформаційні технології в банківській справі; бан­ківська безпека). В четвертій частині розглянуті проблеми гармонізації банківського законодавства країн Європи в процесі створення єдиного правового простору.

Коло питань, які висвітлюються в посібнику побудовані таким чином, щоб дати студентам й іншим читачам цілісне уявлення про зміст, структуру і систему банківського права України.

Крім того, в даній книзі вперше у вітчизняній юридичній літературі зроблена спроба порівняльного аналізу українсь­кого і європейського банківського права та законодавства.

Сьогодні це одна з наймолодших і найбільш перспекти­вних галузей права.

Практичне значення банківського права в Україні має великі перспективи тому, що сьогодні економікою, фінан­сами та підприємницькою діяльністю займаються мільйони людей. Тому основи банківського права повинні знати не тільки юристи та економісти, але і фахівці різних підпри­ємств, установ і організацій, бухгалтери і менеджери, пра­цівники податкових служб і підприємці, клієнти банків і банківські працівники. Мати уявлення про основи банків­ського права повинні практично всі громадяни які активно

працюють у сфері економіки і фінансів. Особливо добре повинен знати банківське право і вміти аналізувати банків­ське законодавство юрист, який пов'язав свою професійну діяльність з банком. Адже від його знань, навиків і умінь, в основному, залежить успіх банківської установи.

Авторський колектив намагався викласти матеріал так. щоб він б> в корисним для різних категорій читачів.

Книга підготовлена колективом авторів, які мають зна­чний досвід викладацької, наукової і практичної діяльності в сфері права та фінансів. У пропонованому посібнику сис­тематизовано основні положення навчального курсу «Бан­ківське право України».

При,написанні цієї книги авторський колектив користу­вався вітчизняним і зарубіжним досвідом.

В основу праці покладені дослідження відомих вчених, висококваліфікованих спеціалістів-практиків А. М. Мороза. М.!. Савлука. І. 1. Сивульського. К. Г. Зуддаса. А. Н. Шарова. М. Ф. Пуховкіної. 1. М. Лазепка. М. Д. блексіснка. Б. С. Івасі-ва, Є. А. Ковальчука. О. А. Костюченка. Н. І.Мируна. А. А. Пересади. А. М. Корека, Т. В. Кривов'яза та ін.

Оскільки даний посібник представляє собою першу спробу розглянути концептуальні засади основ банківсько­го права України, як науки, як прикладної галузі права то він не вільний від недоліків. Не всі проблеми банківського права знайшли чітке і всебічне висвітлення. З деякими по­зиціями авторів читачі можливо не погодяться, тому ми будемо вдячні всім, хто знайде час і можливість висловити свої зауваження, пропозиції і рекомендації.

Автори висловлюють вдячність своїм вчителям, коле­гам, рецензентам і друзям по кафедрі конституційного, ад­міністративного і фінансового права, кафедрі фінансів і кре­диту, досвідченим працівникам банківської справи, а також практикам (П. В. Бурці, В. В. Головачу, М. Л. Головку, В. І. Грушку, П. П. Гудиренку, І. І. Дахну. В. М. Кампо, В. П. Капелюшному, Д. О. Карпенку, О.'І. Котляревському, В. М. Марчуку, Я. Т. Москвітіні, Г. О. Науменку, Ю. 1. Осад­чому, В. А. Сичу, О. А. Сугоняку, Г. П. Шелудьку, В. А. Ющенку, Є. С. Ясиновському), спілкування з якими надало наснаги авторам у підготовці даної книги.

Ющенко В. Національному банку - п'ять років // Вісник Національною банку України- Київ, 1996,№ З,-С. 2.

ЧАСТИНА ПЕРША
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ

Розділ І БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Поняття банківського права

У процесі становлення ринкової економіки в Україні важ­ливого значення набуває вдосконалення банківської системи в державі та чітке правове регулювання всієї банківської діяль­ності.

Останнім часом банківська система України зазнала доко­рінних змін, створено дворівневу банківську систему, дедалі більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюю­ться нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин банків з клієнту­рою.

У зв'язку з цим зростає роль правового і наукового забез­печення банківської діяльності, як зазначив відомий українсь­кий вчений О. А. Костюченко, чим зумовлено створення і становлення нової науки і навчальної дисципліни «Банківське право».

Донедавна питання функціонування банків та їх взаємо­відносин з клієнтурою вивчалися в рамках двох навчальних дисциплін: «Цивільне право» і «Фінансове право». У сучас­них умовах постає потреба детальнішого вивчення проблем правового регулювання банківської діяльності й тієї ролі, яку відіграють банки в теперішньому економічному житті Украї­ни. Тим часом, проблеми правового регулювання банківської діяльності належать до найскладніших і менш розроблених проблем національного права.

Передусім слід визначити сутність банківського права і ті суспільні відносини, що ним регулюються.' Це найбільш

1 Костюченко О. А. Банківське право- К.: МАУП, 1998- С. 4.

важливі відносини в державі, які вимагають особливої ува­
ги до їх вивчення, потребують чіткого наукового і правово­
го забезпечення. .

Виникнення банківського права (див. схему 1) і банків­ського законодавства (див. схему 2) у світі характеризуєть­ся певними закономірностями і визначається конкретними передумовами розвитку того чи іншого суспільства.

-І Передумови становлення і розвитку банківського права в світі |-

| Суцільний розвиток банківського права (США, Німеччина. Канада

- та інші країни) неминуче створюють умови для виникнення нового ■
правового механізму і мови, якою необхідно володіти |

Потреби фінансово-грошового обігу ведуть до диференціації по­

нять встановлення відмінностей, виділення критеріїв для більш чі­
тких класифікацій, розмежування і упорядкування правового знан-
ня. накопичення матеріалу

Виникають потреби, які побудовані на конкуренції, в умовах якої

не тільки і не стільки прибуток визначає успіх діяльності

Схема 1.

Міжнародні правові акти і звичаї', які регулюють банківську діяль-
ність

Міжнародні акти, які регулюють банківську діяльність мають ті самі властивості, що й любі міжнародні акти:

а) вони представляють собою звичаї, які встановлені практикою, або
угодами;

б) складний механізм, який забезпечує їх реалізацію;

в) в значній своїй частині ці норми знайшли своє відображення в на-
ціональному законодавстві

Основні нормативні акти в галузі банківського права можливо умов­но поділити на три групи актів.

Першу групу представляють собою правила здійснення окремих ви­дів банківських операцій (Уніфіковані правила по інкасо, Уніфі­ковані правила і звичаї для документарних кредитів, типові закони і _ інструкції по міжнародних кредитових переказах, про електронний переказ коштів, уніфіковані правила про договірні гарантії і гарантії по першій вимозі).

Другу групу утворюють конвенції, які діють на території країн, що їх підписали (Женевська конвенція по векселях; Конвенція про чеки; Конвенції про надання правової допомоги і т. п). Третю групу складають міжнародні банківські стандарти, які розро­бляються Міжнародною організацією по стандартизації (180).

Схема 2.

Відомо, що термін «банківське право» широко викорис­товується в світовій науковій, навчально-методичній літе­ратурі і практиці. Одночасно поряд з використанням цього терміну використовується термін «банківське законодавст­ві» Мова йде про тс, що учасники комунікаційного проце­су інформаційного обміну, такі, наприклад, як юристи, економісти, фінансисти, просто громадяни, використову­ють і сприймають ці терміни в цілому правильно. Тут має місце єдність думок і цілковите розуміння понять.

В українській юридичній літературі «банківське право» стало вживатися досить широко в зв'язку з становленням і розвитком банківської системи і банківської діяльності в умовах формування суверенної держави, впровадження в життя ринкових реформ (після прийняття Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), Акту проголо­шення незалежності України (1991 р.), Конституції України (1996 р). Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» (1991 р.) та Закону «Про Національний банк Украї­ни» (1999р.).

Раніше деякі дослідники І. С. Гуревич і Е. А. Ровінсь-кий взагалі вважали, що банківське право є підгалуззю фі­нансового права.1 Ровінський Е. А. розглядав поняття фі­нансових органів і кредитних організацій як тотожні.'

Сьогодні в світовій юридичній літературі терміни «бан­ківське право» і «банківське законодавство» вживаються досить часто і не викликають дискусії.

Багатогранність терміну «банківське право» підкрес­люють американські дослідники А. М. Поллард, Ж. Г. Пас-сейк, К. X. Елліс, Ж. Л. Дейлі. Вони зазначають, що банків­ське право включає в себе не тільки загальні принципи ор­ганізації і діяльності банків, але і сукупність норм, які ре­гулюють порядок надання фінансових і пов'язаних з ними послуг.

Аналогічну позицію займають канадські юристи - до­слідники, які вважають, що поняттям «банківське право» охоплюють як конституційні, так і прецедентні основи дія­льності банків та причетних до банківських інші фінансові інститути.

2 Гуревич II О. Очерки советского банковского права - Я.: 1952 - С. 16.

Роеинский Е. А. Осношшс вопросм теории советскоіо финансового права.-М.: І960.-С 161.

..„, "ом"Рй А. М., Пассейк Ж. Г, Елліс К. X.. Дейлі Ж. Л. Банківське право США.- М: Прогрес, 1992.-С. 5.

Овіксе О. Сапкііап ЬопЬіпв Іа*. Тогопіо, 1991- С. 5-25.

Цікаву думку з цього питання висловив український вчений О. А. Костюченко. Зокрема він зазначає, що «Бан­ківське право - це сукупність правових норм, що регулю­ють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними і фізичними особами), які обслуговуються банками, а також порядок здійснення ними банківських операцій». В Україні банків­ське право не є самостійною галуззю права, тому що не має характерного лише йому предмета і методу регулювання суспільних відносин.

Він вважає, що предметом банківського права є суспі­льні відносини, що виникають у процесі банківської діяль­ності, зокрема відносини, що регулюють принципи орга­нізації та діяльності банків і порядок здійснення ними банківських послуг.

Своєрідним, на його думку, є метод правового регулю­вання банківської діяльності, який є неоднорідним. З одно­го боку, використовується метод владних приписів, що вла­стивий адміністративному праву,— у банківських відноси­нах інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). З іншого боку, відно­сини банків з клієнтурою базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод ре­гулювання суспільних відносин.

Правові норми, що регулюють відносини, містяться на­самперед як у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них належать Конституція України, закони і постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів, поста­нови, положення, інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків та ін.

До системи банківського права включаються не тільки норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття і структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю, а також норми, що регулюють відносини, пов'язані з органі­зацією розрахунків, операціями з цінними паперами, регу­люванням кредитування та правил у галузі валютних опе­рацій.

Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й ор­ганізації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого по-

полку проведення безготівкових розрахунків. У законодав­стві чітко встановлюється порядок відкриття рахунків у кредитних установах, правові форми розрахунків і порядок здійснення розрахунків за цими формами.

Норми банківського права встановлюють правові осно­ви банківського кредитування, визначають правове стано­вище кредитних установ і принципи їх відносин з одержу­вачами кредитів за умов повернення, строковості та плат­ності, а також основи валютних відносин України з іноземними державами та правила валютних операцій на території України.

Отже, сукупність всіх правових норм, що регулюють ор­ганізацію банківської системи і проведення банківських опе­рацій, становлять визначений комплекс норм і мають пред­метну єдність. Крім того, норми банківського права вклю­чають також норми інших галузей національного права.'

Проблема змісту і структури банківського права актив­но обговорювалась у Росії (1995-1996 рр.).2

Аналізуючи різні точки зору російський дослідник О. М. Олійник зазначає, що більшість юристів вважають, що банківське право представляє собою сукупність норм права, які регулюють правові відносини в галузі банківсь­кої діяльності, тобто встановлюють правове положення са­мих банків та інших кредитних організацій, які регулюють публічні відносини банків, а також приватно-правові відно­сини банків із клієнтами, тобто норм, які в тій чи іншій мірі відносяться до банківської діяльності.3

На наш погляд банківське право України - це галузь правознавства, яка вивчає закономірності виникнення, іс­нування і припинення правових відносин в галузі банківсь­кої діяльності, а також сукупність нормативних актів нашої держави, які регулюють порядок створення і діяльності кредитних установ України, головним чином банків, та по­рядок здійснення ними банківських операцій.

Запропоновані нами в даному посібнику поняття бан­ківського права, програма курсу «Банківське право Украї­ни» має за мету глибоке вивчення студентами Закону України «Про банки і банківську діяльність», «Про Націо­нальний банк України», інших правових документів Вер­ховної Ради України, Президента України, Кабінету Міні-

| Костюченко О. А. Банківське право- К.: МАУП, 1998- С. 4-5.

} Государство и право. 1995, № 11 -1996. №1,2.

іо<« <)пеіиіик м- О. Основи банковского права: Курс лєкций.- М., Юристь, '»»/.-С. 15.

,-тпік України Національного банку України, які регла­ментують чіяльність кредитної системи, а також ово-по.іііімя ними навичками правового аналізу практичної піяііі пості комерційних банків та інших кредитних уста­нов в Україні здійснюваних ними банківських операцій.

Принципи банківського права

Банківське право України в основі своєї діяльності (освітньої, наукової і практичної) грунтується на принци­пах, які притаманні національному праву і національному законодавству, але в ньому є свої специфічні для даної галузі права принципи.

До Основних принципів банківського права належать:

Нормативність - це означає, що кожен професійний крок банківського працівника чи клієнта банку підпо­рядкований певним нормам, тобто урегульований законо­давчо.

Самостійність полягає в тому, що фахівець банківської справи самостійно формує свою поведінку, яка спрямована на підвищення ефективності банківської діяльності.

Індивідуальність - деонтологічна норма права для кожного службовця банку - це його особиста норма -норма його поведінки, прийняття рішень тощо.

Неповторність. Практика підтверджує, що в житті різ­ні люди навіть у подібних ситуаціях чинять по-різному. На перший погляд дії двох фахівців банківської справи видаються ідентичними, але певні відмінності все ж існу­ють.

Нестандартність. Суть цього принципу полягає в то­му, що норми права розраховані не на взірцеві, ідеальні ситуації, а на реальні, які мають місце в практиці.

Моментальність - високий ступінь кмітливості фахі­вця банківської справи, його здатність швидко і безпоми­лково приймати обгрунтоване правильне рішення.

... НепеРеДбачуваність. Відомо, що в багатьох випадках дії банківського працівника не запрограмовані, тобто ви­никають ситуації коли фахівець банку до них не готовий.

Своєчасність. Реалізація даного принципу забезпечу­ється добре розвиненою інтуїцією, внутрішнім переко­нанням і навіть певним професійним ризиком.

Практичність. Саме на практиці спеціаліст банківсь­кої справи формує норми своєї поведінки.

Конкретність. У повсякденному житті доводиться приймати конкретні рішення, тобто мова йде про конкрет­ний внутрішній імператив службового обов'язку.

Законність — формування фахівцем своїх власних норм поведінки має відбуватися під кутом зору дотриман­ня вимог чинного законодавства.

До специфічних (особливих) принципів банківського права, як вказує О. А. Костюченко, належать:

принцип свободи економічної діяльності (фахівці
банківської справи мають право без обмежень приймати
рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що
не суперечить чинному законодавству);

принцип неухильного виконання економічних норма­

тивів (цей принцип зобов'язує фахівців дотримуватись
правил поведінки, приписуваних нормами банківського
права);

принцип добровільності взаємовідносин і взаємної

заінтересованості банківських установ та їхніх клієнтів
(у цих взаємовідносинах взаємна воля і свідомість учасни­
ків, зацікавлених один в одному);

принцип контролю і нагляду за діяльністю банків та

інших кредитно-фінансових установ (у належному функ­
ціонуванні банківської системи найважливіша роль відво­
диться контролю).'


наступна сторінка >>