Банківське право. УКРАЇНСЬКЕ ТА ЄВРОПЕЙСЬКЕ. НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК. П.Д. Біленчук, О.Г. Диннік, І.О. Лютий, О.В. Скороход. Київ «Атіка» 1999
ПЕРЕДМОВА 3
ЧАСТИНА ПЕРША
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ 5
Розділ І БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА 5
Поняття банківського права 5
Розділ II БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ 12
Історія розвитку банківської справи 12
Розділ III ПРАВОВІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 35
Банки і банківська діяльність 35
Розділ IV БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ 49
Банківська таємниця в Україні 49
Роїділ V ПРАВОВА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ 54
Розділ VI ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ І ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ 95
Правові засади контролю Національного банку за діяльністю комерційних банків 95
Розділ VII ПРАВОВІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ 127
Класифікація банківських кредитів 127
ЧАСТИНА ДРУГА
СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В БАНКІВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 253
Розділ І БАНКІВСЬКІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГИ 253
Історичний аспект формування банківського електронного права та етапи розвитку комп'ютеризації банківської справи 253
Розділ II МІЖНАРОДНА ЕЛЕКТРОННА МЕРЕЖА ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКІВ (SWIFT) 257
Використання телекомунікацій у банківській справі 257
Розділ III ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА «РЕЙТЕР» (REUTERS) 260
Інформаційні послуги «Рейтер» 260
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
СИСТЕМА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ 269
Розділ І НАУКОВІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ 269
Розділ II ЗНАЧЕННЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ І НАГЛЯДУ У ЗДІЙСНЕННІ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ 272
Банківський нагляд у країнах із ринковою економікою 272
Розділ III ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ДО ЗДІЙСНЕННЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ 293
Порядок ліцензування банківських операцій 293
Розділ IV УДОСКОНАЛЕННЯ БАНКШСЬКОГО НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ 320
Особливості роботи з проблемними банками 320
ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
МІЖНАРОДНЕ БАНКІВСЬКЕ ПРАВО 346
Розділ І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПРАВОВОГО ПРОСТОРУ 346
Національне та європейське банківське право 346
Розділ II ГАРМОНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА КРАЇН - ЧЛЕНІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 359
Банківське право Європейського Союзу 359
Розділ III ПРОЦЕС НАБЛИЖЕННЯ І АДАПТАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ І ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 377
Інтеграція України до європейського правового простору 377
ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ: ЗАКОНОДАВЧІ І НОРМАТИВНІ 387
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 390
ПЕРЕДМОВА
Вивчення банківського права передбачає всебічне оволодіння як теоретичними положеннями, так і нормативними документами в галузі банківського, кримінального, адміністративного, цивільного, господарського та підприємницького права.
Зміст посібника умовно можна поділити на чотири частини: в першій розглядаються теоретичні і методичні положення банківського права, даються характеристики його статутних інститутів (поняття банківського права і банківських правовідносин; джерела банківського права; теорія побудови і методика використання; поняття і правове положення Національного банку України; поняття і правове положення комерційних банків, банківська система України та правова основа взаємодії її елементів). Друга частина присвячена основним функціональним інститутам банківського права (принципи і система правових актів, які регламентують правові відносини банку і клієнта з приводу банківського рахунку; правова основа банківського кредитування; валютні операції банків). Третя частина торкається проблем банківської інформації (інформатики) і банківської безпеки (інформація як об'єкт банківських правовідносин; банківська таємниця; інформаційні технології в банківській справі; банківська безпека). В четвертій частині розглянуті проблеми гармонізації банківського законодавства країн Європи в процесі створення єдиного правового простору.
Коло питань, які висвітлюються в посібнику побудовані таким чином, щоб дати студентам й іншим читачам цілісне уявлення про зміст, структуру і систему банківського права України.
Крім того, в даній книзі вперше у вітчизняній юридичній літературі зроблена спроба порівняльного аналізу українського і європейського банківського права та законодавства.
Сьогодні це одна з наймолодших і найбільш перспективних галузей права.
Практичне значення банківського права в Україні має великі перспективи тому, що сьогодні економікою, фінансами та підприємницькою діяльністю займаються мільйони людей. Тому основи банківського права повинні знати не тільки юристи та економісти, але і фахівці різних підприємств, установ і організацій, бухгалтери і менеджери, працівники податкових служб і підприємці, клієнти банків і банківські працівники. Мати уявлення про основи банківського права повинні практично всі громадяни які активно
працюють у сфері економіки і фінансів. Особливо добре повинен знати банківське право і вміти аналізувати банківське законодавство юрист, який пов'язав свою професійну діяльність з банком. Адже від його знань, навиків і умінь, в основному, залежить успіх банківської установи.
Авторський колектив намагався викласти матеріал так. щоб він б> в корисним для різних категорій читачів.
Книга підготовлена колективом авторів, які мають значний досвід викладацької, наукової і практичної діяльності в сфері права та фінансів. У пропонованому посібнику систематизовано основні положення навчального курсу «Банківське право України».
При,написанні цієї книги авторський колектив користувався вітчизняним і зарубіжним досвідом.
В основу праці покладені дослідження відомих вчених, висококваліфікованих спеціалістів-практиків А. М. Мороза. М.!. Савлука. І. 1. Сивульського. К. Г. Зуддаса. А. Н. Шарова. М. Ф. Пуховкіної. 1. М. Лазепка. М. Д. блексіснка. Б. С. Івасі-ва, Є. А. Ковальчука. О. А. Костюченка. Н. І.Мируна. А. А. Пересади. А. М. Корека, Т. В. Кривов'яза та ін.
Оскільки даний посібник представляє собою першу спробу розглянути концептуальні засади основ банківського права України, як науки, як прикладної галузі права то він не вільний від недоліків. Не всі проблеми банківського права знайшли чітке і всебічне висвітлення. З деякими позиціями авторів читачі можливо не погодяться, тому ми будемо вдячні всім, хто знайде час і можливість висловити свої зауваження, пропозиції і рекомендації.
Автори висловлюють вдячність своїм вчителям, колегам, рецензентам і друзям по кафедрі конституційного, адміністративного і фінансового права, кафедрі фінансів і кредиту, досвідченим працівникам банківської справи, а також практикам (П. В. Бурці, В. В. Головачу, М. Л. Головку, В. І. Грушку, П. П. Гудиренку, І. І. Дахну. В. М. Кампо, В. П. Капелюшному, Д. О. Карпенку, О.'І. Котляревському, В. М. Марчуку, Я. Т. Москвітіні, Г. О. Науменку, Ю. 1. Осадчому, В. А. Сичу, О. А. Сугоняку, Г. П. Шелудьку, В. А. Ющенку, Є. С. Ясиновському), спілкування з якими надало наснаги авторам у підготовці даної книги.
Ющенко В. Національному банку - п'ять років // Вісник Національною банку України- Київ, 1996,№ З,-С. 2.
ЧАСТИНА ПЕРША
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ
Розділ І БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
Поняття банківського права
У процесі становлення ринкової економіки в Україні важливого значення набуває вдосконалення банківської системи в державі та чітке правове регулювання всієї банківської діяльності.
Останнім часом банківська система України зазнала докорінних змін, створено дворівневу банківську систему, дедалі більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин банків з клієнтурою.
У зв'язку з цим зростає роль правового і наукового забезпечення банківської діяльності, як зазначив відомий український вчений О. А. Костюченко, чим зумовлено створення і становлення нової науки і навчальної дисципліни «Банківське право».
Донедавна питання функціонування банків та їх взаємовідносин з клієнтурою вивчалися в рамках двох навчальних дисциплін: «Цивільне право» і «Фінансове право». У сучасних умовах постає потреба детальнішого вивчення проблем правового регулювання банківської діяльності й тієї ролі, яку відіграють банки в теперішньому економічному житті України. Тим часом, проблеми правового регулювання банківської діяльності належать до найскладніших і менш розроблених проблем національного права.
Передусім слід визначити сутність банківського права і ті суспільні відносини, що ним регулюються.' Це найбільш
1 Костюченко О. А. Банківське право- К.: МАУП, 1998- С. 4.
важливі відносини в державі, які вимагають особливої ува
ги до їх вивчення, потребують чіткого наукового і правово
го забезпечення. .
Виникнення банківського права (див. схему 1) і банківського законодавства (див. схему 2) у світі характеризується певними закономірностями і визначається конкретними передумовами розвитку того чи іншого суспільства.
-І Передумови становлення і розвитку банківського права в світі |-
| Суцільний розвиток банківського права (США, Німеччина. Канада
- та інші країни) неминуче створюють умови для виникнення нового ■
правового механізму і мови, якою необхідно володіти |
Потреби фінансово-грошового обігу ведуть до диференціації по
нять встановлення відмінностей, виділення критеріїв для більш чі
тких класифікацій, розмежування і упорядкування правового знан-
ня. накопичення матеріалу
Виникають потреби, які побудовані на конкуренції, в умовах якої
не тільки і не стільки прибуток визначає успіх діяльності
Схема 1.
Міжнародні правові акти і звичаї', які регулюють банківську діяль-
ність
Міжнародні акти, які регулюють банківську діяльність мають ті самі властивості, що й любі міжнародні акти:
а) вони представляють собою звичаї, які встановлені практикою, або
угодами;
б) складний механізм, який забезпечує їх реалізацію;
в) в значній своїй частині ці норми знайшли своє відображення в на-
ціональному законодавстві
Основні нормативні акти в галузі банківського права можливо умовно поділити на три групи актів.
Першу групу представляють собою правила здійснення окремих видів банківських операцій (Уніфіковані правила по інкасо, Уніфіковані правила і звичаї для документарних кредитів, типові закони і _ інструкції по міжнародних кредитових переказах, про електронний переказ коштів, уніфіковані правила про договірні гарантії і гарантії по першій вимозі).
Другу групу утворюють конвенції, які діють на території країн, що їх підписали (Женевська конвенція по векселях; Конвенція про чеки; Конвенції про надання правової допомоги і т. п). Третю групу складають міжнародні банківські стандарти, які розробляються Міжнародною організацією по стандартизації (180).
Схема 2.
Відомо, що термін «банківське право» широко використовується в світовій науковій, навчально-методичній літературі і практиці. Одночасно поряд з використанням цього терміну використовується термін «банківське законодавстві» Мова йде про тс, що учасники комунікаційного процесу інформаційного обміну, такі, наприклад, як юристи, економісти, фінансисти, просто громадяни, використовують і сприймають ці терміни в цілому правильно. Тут має місце єдність думок і цілковите розуміння понять.
В українській юридичній літературі «банківське право» стало вживатися досить широко в зв'язку з становленням і розвитком банківської системи і банківської діяльності в умовах формування суверенної держави, впровадження в життя ринкових реформ (після прийняття Декларації про державний суверенітет України (1990 р.), Акту проголошення незалежності України (1991 р.), Конституції України (1996 р). Закону України «Про банки і банківську діяльність» (1991 р.) та Закону «Про Національний банк України» (1999р.).
Раніше деякі дослідники І. С. Гуревич і Е. А. Ровінсь-кий взагалі вважали, що банківське право є підгалуззю фінансового права.1 Ровінський Е. А. розглядав поняття фінансових органів і кредитних організацій як тотожні.'
Сьогодні в світовій юридичній літературі терміни «банківське право» і «банківське законодавство» вживаються досить часто і не викликають дискусії.
Багатогранність терміну «банківське право» підкреслюють американські дослідники А. М. Поллард, Ж. Г. Пас-сейк, К. X. Елліс, Ж. Л. Дейлі. Вони зазначають, що банківське право включає в себе не тільки загальні принципи організації і діяльності банків, але і сукупність норм, які регулюють порядок надання фінансових і пов'язаних з ними послуг.
Аналогічну позицію займають канадські юристи - дослідники, які вважають, що поняттям «банківське право» охоплюють як конституційні, так і прецедентні основи діяльності банків та причетних до банківських інші фінансові інститути.
2 Гуревич II О. Очерки советского банковского права - Я.: 1952 - С. 16.
Роеинский Е. А. Осношшс вопросм теории советскоіо финансового права.-М.: І960.-С 161.
..„, "ом"Рй А. М., Пассейк Ж. Г, Елліс К. X.. Дейлі Ж. Л. Банківське право США.- М: Прогрес, 1992.-С. 5.
Овіксе О. Сапкііап ЬопЬіпв Іа*. Тогопіо, 1991- С. 5-25.
Цікаву думку з цього питання висловив український вчений О. А. Костюченко. Зокрема він зазначає, що «Банківське право - це сукупність правових норм, що регулюють порядок організації та діяльності банків України, їх взаємовідносини з клієнтами (юридичними і фізичними особами), які обслуговуються банками, а також порядок здійснення ними банківських операцій». В Україні банківське право не є самостійною галуззю права, тому що не має характерного лише йому предмета і методу регулювання суспільних відносин.
Він вважає, що предметом банківського права є суспільні відносини, що виникають у процесі банківської діяльності, зокрема відносини, що регулюють принципи організації та діяльності банків і порядок здійснення ними банківських послуг.
Своєрідним, на його думку, є метод правового регулювання банківської діяльності, який є неоднорідним. З одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву,— у банківських відносинах інтереси держави представляють органи, наділені нею владними повноваженнями (Кабінет Міністрів України, Національний банк України (НБУ)). З іншого боку, відносини банків з клієнтурою базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин.
Правові норми, що регулюють відносини, містяться насамперед як у загальних, так і у спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них належать Конституція України, закони і постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів, постанови, положення, інструкції НБУ та Міністерства фінансів України, статути банків та ін.
До системи банківського права включаються не тільки норми, які закріплюють загальні положення банківського права, поняття і структуру банківської системи, правовий статус органів, що займаються банківською діяльністю, а також норми, що регулюють відносини, пов'язані з організацією розрахунків, операціями з цінними паперами, регулюванням кредитування та правил у галузі валютних операцій.
Банківське право регулює правові основи розрахунків, виходячи з принципу, що всі підприємства, установи й організації різних форм власності зобов'язані зберігати кошти на рахунках у банках і дотримуватися встановленого по-
полку проведення безготівкових розрахунків. У законодавстві чітко встановлюється порядок відкриття рахунків у кредитних установах, правові форми розрахунків і порядок здійснення розрахунків за цими формами.
Норми банківського права встановлюють правові основи банківського кредитування, визначають правове становище кредитних установ і принципи їх відносин з одержувачами кредитів за умов повернення, строковості та платності, а також основи валютних відносин України з іноземними державами та правила валютних операцій на території України.
Отже, сукупність всіх правових норм, що регулюють організацію банківської системи і проведення банківських операцій, становлять визначений комплекс норм і мають предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають також норми інших галузей національного права.'
Проблема змісту і структури банківського права активно обговорювалась у Росії (1995-1996 рр.).2
Аналізуючи різні точки зору російський дослідник О. М. Олійник зазначає, що більшість юристів вважають, що банківське право представляє собою сукупність норм права, які регулюють правові відносини в галузі банківської діяльності, тобто встановлюють правове положення самих банків та інших кредитних організацій, які регулюють публічні відносини банків, а також приватно-правові відносини банків із клієнтами, тобто норм, які в тій чи іншій мірі відносяться до банківської діяльності.3
На наш погляд банківське право України - це галузь правознавства, яка вивчає закономірності виникнення, існування і припинення правових відносин в галузі банківської діяльності, а також сукупність нормативних актів нашої держави, які регулюють порядок створення і діяльності кредитних установ України, головним чином банків, та порядок здійснення ними банківських операцій.
Запропоновані нами в даному посібнику поняття банківського права, програма курсу «Банківське право України» має за мету глибоке вивчення студентами Закону України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», інших правових документів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міні-
| Костюченко О. А. Банківське право- К.: МАУП, 1998- С. 4-5.
} Государство и право. 1995, № 11 -1996. №1,2.
іо<« <)пеіиіик м- О. Основи банковского права: Курс лєкций.- М., Юристь, '»»/.-С. 15.
,-тпік України Національного банку України, які регламентують чіяльність кредитної системи, а також ово-по.іііімя ними навичками правового аналізу практичної піяііі пості комерційних банків та інших кредитних установ в Україні здійснюваних ними банківських операцій.
Принципи банківського права
Банківське право України в основі своєї діяльності (освітньої, наукової і практичної) грунтується на принципах, які притаманні національному праву і національному законодавству, але в ньому є свої специфічні для даної галузі права принципи.
До Основних принципів банківського права належать:
Нормативність - це означає, що кожен професійний крок банківського працівника чи клієнта банку підпорядкований певним нормам, тобто урегульований законодавчо.
Самостійність полягає в тому, що фахівець банківської справи самостійно формує свою поведінку, яка спрямована на підвищення ефективності банківської діяльності.
Індивідуальність - деонтологічна норма права для кожного службовця банку - це його особиста норма -норма його поведінки, прийняття рішень тощо.
Неповторність. Практика підтверджує, що в житті різні люди навіть у подібних ситуаціях чинять по-різному. На перший погляд дії двох фахівців банківської справи видаються ідентичними, але певні відмінності все ж існують.
Нестандартність. Суть цього принципу полягає в тому, що норми права розраховані не на взірцеві, ідеальні ситуації, а на реальні, які мають місце в практиці.
Моментальність - високий ступінь кмітливості фахівця банківської справи, його здатність швидко і безпомилково приймати обгрунтоване правильне рішення.
... НепеРеДбачуваність. Відомо, що в багатьох випадках дії банківського працівника не запрограмовані, тобто виникають ситуації коли фахівець банку до них не готовий.
Своєчасність. Реалізація даного принципу забезпечується добре розвиненою інтуїцією, внутрішнім переконанням і навіть певним професійним ризиком.
Практичність. Саме на практиці спеціаліст банківської справи формує норми своєї поведінки.
Конкретність. У повсякденному житті доводиться приймати конкретні рішення, тобто мова йде про конкретний внутрішній імператив службового обов'язку.
Законність — формування фахівцем своїх власних норм поведінки має відбуватися під кутом зору дотримання вимог чинного законодавства.
До специфічних (особливих) принципів банківського права, як вказує О. А. Костюченко, належать:
принцип свободи економічної діяльності (фахівці
банківської справи мають право без обмежень приймати
рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що
не суперечить чинному законодавству);
принцип неухильного виконання економічних норма
тивів (цей принцип зобов'язує фахівців дотримуватись
правил поведінки, приписуваних нормами банківського
права);
принцип добровільності взаємовідносин і взаємної
заінтересованості банківських установ та їхніх клієнтів
(у цих взаємовідносинах взаємна воля і свідомість учасни
ків, зацікавлених один в одному);
принцип контролю і нагляду за діяльністю банків та
інших кредитно-фінансових установ (у належному функ
ціонуванні банківської системи найважливіша роль відво
диться контролю).'
наступна сторінка >>