Частина перша - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Частина перша - сторінка №14/19

Розділ III ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДХОДУ ДО ЗДІЙСНЕННЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ

Порядок ліцензування банківських операцій


Стабільність банківської діяльності забезпечується че­рез встановлення загальних пруденційних правил, аналізу, заснованого на висновках перевірок, якості позик та інших критеріїв, а також втручання в діяльність «проблемних» банків.

Основна мета нагляду полягає в оцінці загального стану банку.

Аналітики обмежуються оцінкою банківської діяльності та документацією, необхідною для висновків щодо фінан­сового стану та відповідності основним нормативам. Якщо стан банку особливо серйозний, необхідне рішуче, швидке Й прискіпливіше втручання у його діяльність.

Такий підхід вимагає введення обов'язкових пруден-ційних стандартів - правил, встановлених для банків з ме­тою досягнення стійкого управління ризиками та запобі­гання надмірних ризиків чи необачної діяльності в розра­хунку на інтервенцію Центрального банку як кредитора в останній інстанції.

При оцінці загального стану банку головну роль віді­грає аналіз балансового звіту. Відтак цілком зрозуміло, що роль банківського нагляду не зводиться тільки до контролю чи накладення санкцій. Нагляд виконує функцію системи раннього попередження володіючи спеціальними інстру­ментами для цього, та маючи повноваження втручатися у діяльність банків.

Як уже згадувалося, банківський нагляд за етапами і формами його здійснення поділяють на вступний, попере­дній та поточний. Тому в цьому розділі зупинимося більш конкретно на кожному з них та їх ролі в комплексному процесі здійснення нагляду.

Вступний контроль починається з чіткого і вичерпного визначення вимог, необхідних для отримання установами банків ліцензій на проведення банківських операцій, а та­кож порядку та терміну цієї процедури.

Вступний контроль здійснює департамент реєстрації та ліцензування банків.

Дозволи на діяльність в Україні комерційних банків шляхом їх реєстрації надаються Національним банком України відповідно до Закону України «Про банки і банків­ську діяльність». Так, у новій редакції Закону від 1 лютого 1996 р. було передбачено надання дозволу на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та надання ліцен­зії на виконання банківських операцій. Відповідно до цього були підготовлені положення «Про порядок ліцензування банків в Україні» та «Про порядок створення і реєстрації комерційних банків», які затверджені постановою Правлін­ня Національного банку України від 27.03.1996 р. № 77.

За час практичної роботи в процесі ліцензування бан­ківської діяльності були виявлені проблеми, на які необхід­но звернути увагу, а саме виникла необхідність посилити

273

вимоги та внести зміни до процедури ліцензування банків, та більш чітко визначити умови ліцензування:



-для новостворюваних банків необхідно збільшити строк, на який розробляється бізнес-план, тобто 3 роки у відповідності зі світовим досвідом та вимогами Світового банку та Міжнародного валютного фонду;

- для діючих банків при наданні пакету документів на


розширення ліцензії передбачити надання банком бізнес-
плану на наступні 3 роки;

-ввести в дію вимогу залежності від розміру власних коштів банк> кількість дозволених банку банківських опе­рацій, а також встановити співвідношення між розмірами статутного фонду і власних коштів банк> (за допомогою коефіцієнтів);

доопрацювати механізм ліцензування банківських
установ;

заходи з ліцензування банків необхідно доповнити,


включивши чітко визначені процедури відмови у наданні
ліцензій банкам, а також процедури вимови або відкликан­
ня ліцензій у банків, які не виконали вимоги НБУ щодо мі­
німального рівня капітал\ банку;

зобов'язати керівництво комерційних банків звернути


особливу увагу на підготовку документів для отримання
ліцензій на здійснення банківських операцій тощо.

Значно розширились функції регіональних управлінь Національного банку України з питань реєстрації змін до установчих документів банків. Постанова Правління Націо­нального банку України від 22.02.1996 р. ,Уе41 «Про вдос­коналення порядку реєстрації змін та доповнень до уста­новчих документів банків» надала право приймати рішення про реєстрацію змін і доповнень до установчих документів більшості комерційних банків України, якщо ці зміни сто­суються збільшення розміру статутного фонду банку.

Тому, з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи України, забезпечення захисту ін­тересів кредиторів, вкладників комерційних банків, згідно Із Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншим чинним законодавством Національний банк України постановою Правління Національного банку України від О6.05Л998р. №181 визначив новий порядок видачі ко­мерційним банкам ліцензій на здійснення банківських опе­рацій.

Так, Положенням про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій (далі - Положення) рег-ламенгується порядок і умови видачі ліцензій на здійснен-

ня банківських операцій комерційними банками та порядок І умови, за яких Національний банк України може відмови­ти в наданні ліцензій.

Ліцензування це - порядок видачі комерційним банкам, які з часу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності ко­мерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку Ук­раїни, а також діяльність яких не загрожує інтересам їх вкладників.

Комерційні банки (юридичні особи) мають право здійс­нювати за виданими Національним банком України ліцен­зіями наступні банківські операції:

Касове обслуговування клієнтів.

Перевезення грошово-валютних цінностей та інкаса­
ція грошових коштів.

Відповідальне збереження цінностей'клієнтів банку.

Ведення рахунків клієнтів (резидентів) у грошовій
одиниці України.

Ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів)


у грошовій одиниці України.

Проведення операцій з касового виконання Держав­


ного бюджету України, в тому числі ведення бюджетних
рахунків клієнтів та рахунків державних позабюджетних
фондів.

Проведення операцій з касового виконання місцевого


бюджету, ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків
місцевих позабюджетних фондів.

Надання та отримання кредитів на міжбанківському


ринку.

Кредитування юридичних І фізичних осіб та фінансо­


вий ЛІЗИНГ.

Факторинг.

Вкладення коштів у статутні фонди інших юридич­
них осіб.

Залучення депозитів юридичних осіб.

Залучення депозитів фізичних осіб.

Емісія цінних паперів.

Ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезиден­
тів) в іноземній валюті та клїєнтів-нерезидентів у грошовій
одиниці України.

Неторгівельні операції з валютними цінностями.

Ведення кореспондентських рахунків банків (рези­
дентів і нерезидентів) в іноземній валюті.

Ведення кореспондентських рахунків банків (нере­


зидентів) у грошовій одиниці України.

Відкриття кореспондентських рахунків у повноваж­


них банках України в Іноземній валюті та здійснення опе­
рацій за ними.

Відкриття кореспондентських рахунків у банках (не­


резидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій з ними.

Залучення та розміщення іноземної валюти на валю­


тному ринку України.

Залучення та розміщення іноземної валюти на між­


народних ринках.

Валютні операції на міжнародних ринках.

Операції з банківськими металами на валютному
ринку України.

Операції з банківськими металами на міжнародних


ринках.

Фінансування капітальних вкладень за дорученням


власників або розпорядників інвестованих коштів.

Видача поручительств, гарантій та інших зобов'я­


зань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошо­
вій формі.

Купівля, продаж цінних паперів та операції з ними.

Управління грошовими коштами та цінними папе­
рами за дорученням клієнтів.

Купівля, продаж державних цінних паперів та опе­


рації з ними.

Здійснення банківських операцій без ліцензії Націо­нального банку України тягне за собою відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України та нор­мативних актів Національного банку України.

Вимоги вступного контролю стосуються:

Вступних умов щодо обсягу капіталу, джерел внесків


до статутних фондів банків та складу їх учасників.

Кваліфікаційних та професійних якостей працівників


вищої і середньої ланок управління банками.

Оптимального бізнес-плану діяльності банків на най­


ближчі один - два роки.

Мережі установ банків.

Визначення політики та напрямів діяльності банків.

Питання щодо іноземних акціонерів (учасників) і


кандидатів на керівні посади.

Відповідних технічних питань.

Умов, за яких НБУ відмовляє у наданні ліцензії на
проведення банківських операцій.

Так, новостворений комерційний банк має право отри­мати ліцензію на здійснення банківських операцій за умо­вами виконання ним таких обов'язкових позицій:

- на час прийняття рішення про видачу ліцензії на здій­снення банківських операцій зареєстрований статутний ка­пітал банку повинен бути повністю сплачений;

-наявність керівних осіб банку високого професійного рівня (Голова Правління, його заступники, головний бухга­лтер та його заступник, члени Правління), кандидатури яких відповідають кваліфікаційним вимогам. На вказані керівні посади не можуть бути призначені особи, які займа­ли керівні посади в банках, що були визнані відповідно до чинного законодавства України банкрутами, та особи, які притягувалися до кримінальної відповідальності або були звільнені за вимогою Національного банку України;

-наявність підрозділів, які виконуватимуть відповідні банківські операції;

наявність відповідних внутрішніх положень банку, що


регламентують здійснення ним діяльності, на яку Націо­
нальним банком України видається ліцензія на здійснення
банківських операцій, в тому числі положення про внутрі­
шній аудит банку з урахуванням вимог чинного законодав­
ства та нормативних актів Національного банку України;

забезпеченість необхідним банківським обладнанням,


комп'ютерною технікою та комунікаційними засобами, що
відповідають вимогам Національного банку України, для
здійснення і обліку банківських операцій та складання що­
денного балансового звіту банку;

-відповідність приміщення банку вимогам Національ­ного банку України, наявність документа на право власнос­ті на приміщення або угоди на оренду приміщення з його власником на строк не менше 5 років.

У разі створення нового комерційного банку внаслідок реорганізації банку, що мав ліцензію на здійснення певних банківських операцій, правління Національного банку України, враховуючи досвід роботи, наявність спеціалістів відповідної кваліфікації, технічні умови для здійснення банківських операцій, може прийняти рішення про видачу такому банку ліцензії на здійснення банківських операцій у національній та іноземній валютах у межах ліцензії банку, що реорганізувався, не враховуючи при цьому вимоги що­до терміну функціонування банку.

У разі створення комерційного банку зі стовідсотковою участю іноземного капіталу правління Національного бан­ку України, враховуючи досвід роботи, наявність спеціаліс-

тів відповідної кваліфікації, технічні умови для здійснення банківських операцій, може прийняти рішення щодо видачі такому банку ліцензії на здійснення банківських операцій у національній та іноземній валютах, не враховуючи при цьому вимоги щодо терміну функціонування банку (введе­но особливий, пільговий, підхід).

Визначено і перелік документів, які подаються банками для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій. Рішення про розширення ліцензії на здійснення банків­ських операцій діючому банку приймається Національним банком України в разі дотримання наступних обов'язкових умов:

статутний капітал діючого банку повинен бути зареє­
стрований і фактично сплачений у розмірі, не меншому за
встановлений Національним банком України;

розмір капіталу діючого банку повинен бути не мен­


шим за встановлений Національним банком України і по­
винен перевищувати розмір зареєстрованого фактично
сплаченого статутного капіталу банку;

відповідність формування резервного фонду банку ви­


могам чинного законодавства та нормативних актів Націо­
нального банку України, Статуту банку. Безперервне фор­
мування резервного фонду банку: в міру витрачання коштів
резервного фонду відрахування до нього поновлюються до
досягнення розміру, встановленого Статутом банку;

відповідність формування резерву на покриття мож­


ливих втрат за позиками вимогам чинного законодавства.
Внутрішні документи банку про порядок формування та
використання такого резерву не повинні суперечити вимо­
гам Національного банку України;

відповідність формування фонду гарантування вкла­


дів фізичних осіб вимогам чинного законодавства України,
нормативних актів Національного банку України;

-дотримання банком економічних нормативів та міні­мальних обов'язкових резервів протягом півріччя, що пере­дує його зверненню до Національного банку України щодо розширення ліцензії;

-стабільна беззбиткова діяльність банку протягом пів­річчя, що передує його зверненню до Національного банку України;

-стан кредитного портфеля банку не повинен загрожу­вати інтересам його кредиторів та вкладників (сума сумнів­них та безнадійних щодо повернення кредитів не повинна перевищувати розмір фактично сформованого резерву на покриття можливих втрат за позиками банку);

— наявність позитивного висновку зовнішнього аудито­
ра про діяльність банку за звітний рік, що передує звернен­
ню банк> до Національного банку України;

- відсутність письмово підтверджених порушень бан­


ком вимог чинного законодавства, нормативних актів Наці­
онального банку України і внутрішніх документів банку
протягом півріччя, що передує зверненню банку до Націо­
нального банку України з клопотанням про розширення лі­
цензії;

-банки зобов'язані про всі структурні та кадрові зміни в складі керівних осіб у тижневий строк повідомити, пода­вши пакет відповідних документів, регіональне управління Національного банку України за їх місцезнаходженням, яке в двотижневий строк надсилає Національному банку Украї­ни інформацію про такі зміни та про результати розгляду зазначених документів.

Крім того, Національний банк України видає банку лі­цензію на здійснення певних банківських операцій у разі виконання ним вимог, викладених у Положенні, а також і особливих вимог, наприклад:

Проведення операцій з касового виконання Держав­ного бюджету України, в тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків державних позабюджет­них фондів:

наявність відповідного рішення Кабінету Міністрів
України про визначення банку як уповноваженого здійсню­
вати касове виконання Державного бюджету України;

строк діяльності банку повинен становити не менше


3-х років;

наявність зареєстрованого та фактично сплаченого ста­


тутного капіталу банку в сумі, еквівалентній 3 млн. ЕКЮ;

дотримання банком протягом ! року обов'язкових


умов Положення.

Залучення депозитів фізичних осіб:

строк діяльності банку не менше 2-х років;

відсутність сумнівних та безнадійних кредитів, не по­


критих резервами;

наявність зареєстрованого та фактично сплаченого


статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній
З млн. ЕКЮ,

Залучення та розміщення іноземної валюти на ва­лютному ринку України :

- строк роботи банку не менше 2-х років;
-наявність зареєстрованого та сплаченого статутного

капіталу банку в сумі, еквівалентній 3 млн. ЕКЮ.

279

Купівля, продаж цінних паперів та операції г ними:



- строк діяльності банку не менше 1 року;

-наявність зареєстрованого та фактично сплаченого статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній З мли. ЕКЮ.

Визначено порядок, згідно з яким комерційний банк звертається з клопотанням щодо отримання або розширен­ня ліцензії на здійснення операцій, а саме:

-разом із пакетом документів комерційний банк подає до регіонального управління Національного банку України клопотання про надання висновку щодо їх відповідності встановленим вимогам;

- у двотижневий строк Із дня отримання повного паке­
та документів регіональне управління, -за результатами
розгляду, готує висновок щодо можливості видачі (роз­
ширення) банку ліцензії на виконання перелічених у кло­
потанні банківських операцій та готовності банку до їх
здійснення;

— після розгляду пакета документів банку на отримання


(розширення) ліцензії регіональне управління Національно­
го банку України разом зі своїм висновком надсилає його
до Національного банку України на адресу Департаменту
реєстрації та ліцензування банків (матеріали розглядаються
протягом одного місяця, проект відповідного рішення по­
дається на розгляд Комісії з питань нагляду та регулювання
діяльності банків Національного банку України для при­
йняття остаточного рішення).

Після прийняття рішення про видачу (розширення) лі­цензії на здійснення банківських операцій Департаментом реєстрації та ліцензування банків матеріали та оформлена ліцензія надсилаються відповідному регіональному управ­лінню Національного банку України для її видачі комер­ційному банку.

Національний банк України приймає рішення про вида­чу ліцензії на здійснення банківських операцій новостворе-ним банкам. Регіональне управління Національного байку України приймає рішення про розширення ліцензії на здій­снення банківських операцій за умов, визначених Комісією.

Національний банк України може відмовити банку у видачі ліцензії, якщо за результатами розгляду поданих до­кументів, а для діючого банку - також аналізу діяльності за період, що передує його зверненню до Національного бан­ку України, встановлено, що надано недостовірну або не­повну інформацію, що здійснення операцій може негативно вплинути на діяльність банку, або якщо банк не виконав

280

певних умов цього Положення. Рішення про відмову у ви­дачі ліцензії повідомляється банку в письмовій формі Із зазначенням причин відмови.



Ліцензія на здійснення банківських операцій набуває чинності з часу прийняття Комісією відповідного рішення. У разі прийняття рішення Комісією регіонального управ­ління Національного банку України ліцензія на здійснення банківських операцій набуває чинності з часу її підписання. Комерційні банки в межах отриманої ліцензії на здійс­нення банківських операцій можуть видавати дозволи на право здійснення окремих операцій своїм філіям.

У разі виявлення в діяльності філії фактів порушень чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України та внутрішніх документів банку, що регла­ментують здійснення філією банківських1 операцій, регіо­нальне управління Національного банку України повинно звернутися до банку - юридичної особи з вимогою усунути виявлені недоліки в роботі філії. У разі невиконання філією та банком - юридичною особою у встановлені строки за­значених вимог регіональне управління Національного банку України повинно подати до Національного банку України обгрунтовані пропозиції щодо відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій.

Кваліфікаційні вимоги до керівників комерційного банку: -наявність диплома про вишу фінансово-економічну або юридичну освіту;

-досвід практичної роботи за фахом у фінансово-кре­дитних установах не менше 3—5 років;

досвід керівної роботи не менше 3-х років;

відсутність письмово підтверджених зауважень та фак­


тів порушень чинного законодавства, нормативних актів На­
ціонального банку України і внутрішніх документів банку за
час роботи в банківських установах з боку регіонального
управління Національного банку України, яке здійснює на­
гляд за їх діяльністю (на підставі актів перевірок підрозділів
банківського нагляду Національного банку України)

Дистанційний (безвиїзний) аналіз діяльності комерційних банків

Аналіз діяльності комерційних банків, тобто попередній контроль, здійснюється Департаментом безвиїзного нагля­ду Національного банку України. Його завдання визначаю-

тьс* основними цілями і завданнями Національного банку України > про&еденні єдиної державної грошово-кредитної політики, зміцненні грошової одиниці, організації міжбан-кіеських розрахунків, координації діяльності і підтримання стабільності банківської системи України.

Так. Департамент разом з іншими підрозділами банківського нагляду реалізує вищезазначені завдання через здійснення контрольно-наглядових функцій на під­ставі:

зведеного економічного аналізу діяльності комерцій­


них банків:

контролю за дотриманням банками економічних нор­


мативів та оціночних показників;

механізмів управління банківськими ризиками на ета­


пі раннього реагування;

взаємодії з зовнішнім та внутрішнім аудитом, та ін­


ших інструментів документального нагляду за діяльністю
комерційних банків. Надає інформацію іншим Департа­
ментам банківського нагляду для використання в роботі з
питань, які є спільною компетенцією, а також керівництву
Національного банку України для прийняття управлінсь­
ких рішень.

Якщо розглядати детальніше, діяльність департаменту безвиїзного нагляду стосується впровадження інструмен­тів документального нагляду та механізмів управління банківськими ризиками. До обов"язків працівників депар­таменту також входить економічний аналіз і регулювання роботи банків, яке здійснюється завдяки контролю вико­нання ними нормативних показників та оцінок, виявлення на ранньому етапі (за результатами проведеного аналізу й прогнозу) можливої кризи банків, вжиття запобіжних за­ходів задля ЇЇ недопущення, створення організаційної та методологічної бази для виконання контрольно-наглядо­вих функцій регіональними управліннями Національного банку України.

З метою захисту Інтересів клієнтів та забезпечення фі­нансової надійності комерційних банків мінімальний роз­мір статутного капіталу банків на 1 січня 1998 р. становив у сумі, еквівалентній 2 млн. ЕКЮ за офіційним курсом грошової одиниці України, визначеним Національним банком України. З липня 1998 р. по деяких позиціях ліцен­зії на здійснення банківських операцій мінімальний роз­мір статутного капіталу комерційних банків становить З нлн. ЕКЮ.

282


Результатом вагомої роботи Національного банку Ук­раїни є визначення кички обов'язкових економічних нор-мягивів (нормативи капіталу, ліквідності, ризику/ впрова­дження нових класифікаторів, відпрацювання системи зби­рання інформації та її аналізу.

Дія дослідження тенденцій розвитку банківської систе­ми, аналізу фінансового стану банків, комерційні банки (крім тих. що ліквідовуються, визнані банкротами або дія­льність яких призупинено) поділено на чотири групи. Ос­новним критерієм, за яким фінансово-кредитні установи розподілено на групи, є розмір робочих активів. Саме цей показник у загальній сумі активів банку найбільшою мірою впливає на його платоспроможність та ліквідність. До пер­шої групи належать банки, у яких граничні значення сум робочих активів становлять 2657,1-107,9 млн. грн.. до дру-го{-98.3-32,5 млн. грн.. до третьої- 28,51-10,0 млн. грн., до четвертої- 9.97-1,5 млн. грн.

У першому півріччі 1998 р. діяльність комерційних банків України була спрямована на реалізацію своїх основ­них завдань І функцій щодо подальшого розвитку банківсь­кої сфери України, забезпечення стабільності і надійності банківської системи. Аналіз та оцінка фінансових показни­ків діяльності комерційних банків дають можливість зроби­ти висновки про основні тенденції у розвитку банківської системи України, позитивні зрушення І негативні явища у діяльності кожного банку окремо.1

За станом на 01.07.1998 р. у Республіканській книзі реє­страції банків, валютних бірж та фінансово-кредитних

державні, 52 банки - закриті акціонерні товариства, 36 бан­ків - товариства з обмеженою відповідальністю, 25 - бан­ків, які створені за участю іноземного капіталу, в тому чис­лі 8 банків - зі 100 відсотковою участю іноземного капіталу {за цей період поточного року в банківську систему вли­лись 2 банки - «Райффашенбанк Україна» та «Сітібанк (Україна)» зі 100 відсотковим іноземним капіталом).

За період і 1992 р. із Книги реєстрації банків, валютних бірж та фінансово-кредитних установ викреслено 50 банків та 198 філій, у тому числі у першому півріччі 1998 р. -8 банків.

1 У частині першій даного посібника наведені дані про • "*и України на 01.01.1999 р.

Динаміка та структура проблемних банків

Назва
За станом 01.01.98 р.
За станом 01.07.98 р.

ВІДЛНЛЄН-


Темпи приросту (знижен­ня) %

Загальна кількість банків


227
221
-6
-2,6

Проблемні банки (в % до загальної кількості), у то­му числі:


64 28,2
53 24.0
-11
-17,2

-діють у режимі фінан­сового оздоровлення


22
17
-5
-22,7

-знаходяться в стадії лік­відації


41
34
-7
-17,1

- припинена діяльність


1
2
+ 1
10О.0

У 1998 р. в Україні було 53 банки, які віднесені до кате­горії проблемних (24 відсотки від загальної кількості), із них 17 банків знаходились в режимі фінансового оздоров­лення, 34 - в стадії ліквідації. Припинена діяльність КАБ «Денді» та АБ «Інко», ліквідовано 8 банків. Протягом пер­шого півріччя 1998 р. ситуація з проблемними банками по­кращилася. Кількість проблемних банків зменшилася на 11 банків, або на 17,2 відсотка. В тому числі кількість бан­ків, що знаходились в режимі фінансового оздоровлення зменшилася на 5 банків, або на 22,8 відсотка. Завдяки ви­конанню програм фінансового оздоровлення, 6 проблемних банків переведено із режиму фінансового оздоровлення в загальний режим діяльності.

Банківська система України послідовно і цілеспрямова­но розвивається, стає сильнішою, більш наполегливою у досягненні рівня світових банків.

Характеристика структури пасивів.

Одним із найважливіших питань діяльності комерцій­них банків є формування статутного фонду у відповідності до законодавства України. За станом на 1998 р. загальна сума сплаченого зареєстрованого статутного капіталу ко­мерційних банків України складала 1822,1 млн. грн. Сума статутного капіталу за шість місяців 1998 р. збільшилася на 266,8 млн. грн. Загальна сума капіталу комерційних банків складала 4015,5 млн. грн.

Слід звернути увагу, що в цей період відбулося наро­щування статутних фондів «малих» банків. Так, наприклад, на 01.01.1998 р. 69 банків мали найменші суми статутних фондів у межах 2-3 млн. грн., на 01.07.1998 р. кількість та­ких банків зменшилася на 14 (55 банків). У той же час у більшості цих банків статутний фонд не нарощувався.

Враховуючи вимоги до збільшення мінімального розмі­ру статутного капіталу до 2 млн. ЕКЮ, при такій тенденції може виникнути проблема подальшого існування великої кількості банків.

У першому півріччі 1998 р. у банківській системі України поряд із структурними змінами відбулися зміни у залученні і розміщенні ресурсів. Так, наприклад, депозити юридичних осіб складали 1031,0 млн. грн., що на 232,9 млн.грн. більше, ніж на 01.01.1998 р.; вклади насе­лення продовжували зростати і на 01.07.1998 р. становили 2959,3 млн. грн., що становить 16,8 відсотка від загальної суми пасивів; збільшувалися залишки на рахунках креди­торської заборгованості (на 403,6 млн. грн.) і на 01.07.1998 р. їх сума становила 674,6 млн. грн.

За станом на 01.07.1998 р., згідно фінансового обліку, перевищення доходів над витратами складала 309,1 млн. грн.

Характеристика структури активів.

Сумарні активи по системі комерційних банків України на 01.07.1998 р. досягли рівня 17558,8 млн. грн., що на 1176,9 млн. грн. більше, ніж на початок року.

Високоліквідні активи складали 2198,7 млн. грн., що ста­новить 12,7 відсотка від загальної суми сумарних активів. На протязі першого півріччя 1998 р. відбулися зміни в структурі високоліквідних активів. Збільшилася сума залишків на ра­хунках в інших банках і в касах на 292,5 млн. грн. та 127,0 млн.грн. відповідно. В той же час зменшилася сума коштів до запитання в НБУ на 136,9 млн. грн.

Ліквідні активи (активи, які приносять дохід) складали 12158,2 млн. грн., що становить 69,2 відсотка від сумарних активів банків.

Кредитний портфель комерційних банків за станом на 01.07.1998 р. складав 9523,5 млн. грн., що становить 52,4 відсотка від сумарних активів. У порівнянні з початком року, кредитний портфель збільшився на 291,5 млн. грн. У той же час зменшились вкладення у кредити та депозити, надані іншим банкам та кредити державі на 230,0 млн. грн.

Комерційні банки продовжували розміщувати свої ві­льні кошти в кредити суб'єктам господарювання. На 01.07.1 998 р. суб'єктам господарювання надано кредитів на

суму 7517.9 млн. грн.. що на 296,3 млн. грн. більше, ніж на початок року. Кредити, надані фізичним особам складали 454,7 млн. грн.. або 4,8 відсотка загальної суми кредитного портфелю по системі комерційних банків.

Слід зазначити, що станом на 01.07.1998 р. якість кре­дитного портфелю комерційних банків України значно по­гіршився, про шо свідчать наведені дані:

Таблиця Кредитний портфель комерційних банків України (в млн. грн.)

Якість кредитного портфелю
На 01.01 98р
На 01.07.98 р.
Відхилення

Сума кредитів, наданих банками

(ВСЬОГО)

- частка в сумарних активах утому числі:


9232.0

57.4%
9523,5

54.2%
291.5

Пролонговані кредити - частка в усіх кредитах


1048.7 11.4%
1173.2 ■12.3%
124.5

Прострочені кредити - частка в усіх кредитах


864.7 9.37%
1135,4 11.9%
270.6

Безнадійні до повернення - частка в усіх кредитах


57,97 0,63%
151,6 1,59%
93,7

Аналіз звітності комерційних банків України щодо розра­хунку формування резервів для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій свідчить, що у першому півріччі 1998 р. банки значно активізували роботу в цьому напрямку.

За даними комерційних банків розрахункова сума ре­зервів, яку слід було сформувати у термін до 01.07.1998 р. становила 826,0 млн. грн. Фактично було, сформовано ре­зервів на покриття кредитних ризиків 431,0 млн. грн., що складає 52 відсотки від розрахункової суми резерву. У по­рівнянні з 01.01.1998 р. загальна сума резервів зросла на 255,7 млн. грн., або майже у два рази.

Протягом другого кварталу 1998 р. 37 банків списали за рахунок сформованих фондів заборгованість по безна­дійних кредитах на суму 44,2 млн. грн., у тому числі:

на мІжбанківському ринку - 22,2 млн. грн.;

на небанкІвському ринку - 20,0 млн. грн.

За даними комерційних банків за рахунок загального резерву списано безнадійної заборгованості на суму 10,4 млн. грн. За рахунок спеціального резерву списана безнадійна заборгованість на суму 33,8 млн. грн.

Виходячи з вимог Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат від кредитних операцій комерційних банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 122 від 27.03.1998 р., протягом другого кварталу 1998 р. не виконали вимоги щодо перерахування коштів до резерв­них фондів у розрахункових сумах 47 комерційних банків, із них 27 банків не сформували резерви на покриття безна­дійної заборгованості.

Інвестиційний портфель комерційних банків за станом на 01.07.1998 р. складав 2788,0 млн. грн. Збільшення відбу­лося на 769,5 млн. грн.

Вкладання комерційних банків в ОВДП складали 2127,5 млн. грн., або 85 відсотків від загальної суми інвес­тиційного портфелю банків.

Аналіз інвестиційного портфелю банків у частині цін­них паперів за строками погашення свідчить, що цінні па­пери на Інвестиції складали 56,4 відсотка від загальної суми інвестиційного портфелю (1573,5 млн. грн.).

Цінні папери на продаж складали 1175,5 млн. грн., цю на 208,5 млн. грн. більше, ніж на початок року.

Інвестиції капіталу в дочірні компанії складали незнач­ну суму у порівнянні з іншими видами цінних паперів бан­ків (38,9 млн. грн.).

Слід звернути увагу на той факт, що за станом на 01.07.1998 р. позначилась тенденція до збільшення низько-ліквідних та неліквідних активів (3717,8 млн. грн., або 21,5 відсотка від сумарних активів) у загальному обсязі су­марних активів.

Низьколіквідні активи, до яких відноситься пролонго­вана заборгованість і дебіторська заборгованість, складали

млн. грн., або 13,7 відсотка від сумарних активів.


Утому числі дебіторська заборгованість складала

млн. грн., що на 252,1 млн. грн. більше ніж на поча­


ток року. Майже 60 відсотків дебіторської заборгованості
припадало на розрахунки з банками і клієнтами.

Неліквідні активи (прострочена і сумнівна заборгова­ність) складала 1309,5 млн. грн., або 7,6 відсотка від сумар­них активів. Сума неліквідних активів у порівнянні з поча­тком року збільшилася на 312,2 млн. грн.

У загальній сумі сумарних активів недоходні активи (основні засоби, капітальні вкладення, товарно-матеріаль­ні цінності, нематеріальні активи) складали 11,9 відсотка (2057,6 млн. грн.), що на 160,7 млн. грн. більше, ніж на по­чаток року. Збільшення відбулося в основному за рахунок

придбання основних засобів (1628,0 млн. грн., що на 105.9 млн. грн. більше, ніж на початок року).

Аналіз раннього реагування на проблеми комерційних банків і застережних заходів.

Департаментом ведеться робота по виявленню проблем комерційних банків, які працюють у загальному режимі, на ранніх етапах. Фінансова діяльність банків розглядалася з точки зору відхилень від середніх значень показників по системі комерційних банків.

До уваги приймаються ризики, пов"язані з активами, в тому числі з кредитними операціями, дебіторською забор­гованістю, капіталом, ліквідністю, міжбанківськими креди­тами, векселями, позабалансовими зобов'язаннями, валют­ними ризиками, дохідністю.

У зв'язку з переходом на міжнародні стандарти бухга­лтерського обліку та звітності в 1998 р. збільшена кіль­кість індикативних показників. Починаючи з березня фі­нансова діяльність комерційних банків розглядалася у відношенні до середніх значень показників комерційних банків, поділених на групи у залежності до розміру робо-чих активів.

На підставі розрахунків Індикативних показників щомі­сячно визначаються банки, які проводять фінансову діяль­ність з підвищеним ризиком, а також вносяться пропозиції щодо проведення інспектування банків з окремих питань та щодо переведення банків до категорії проблемних.

За станом на 01.07.1998 р. аналіз діяльності банків про­водився на підставі визначених 16-ти індикативних показ­ників. Слід зауважити, що показники діяльності банків, ро­бочі активи яких знаходяться у межах від 10 млн. грн. до 100 млн. грн. (II і НІ групи) є найбільш стабільними. У цих банках не так різко виражені проблеми, які мають місце у діяльності «великих» і «малих» банків.

Через погіршення показників діяльності ряд комерцій­них банків на протязі першого півріччя 1998 р. були пере­ведені в режим фінансового оздоровлення. Дотримання економічних нормативів.

Дотримання комерційними банками економічних нор­мативів регулюється Інструкцією про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Так, встановлено 18 економічних нормативів, які є обов'язковими до вико­нання.

Станом на 01.07.1998 р. подали звітність 186 комерцій­них банків. При цьому необхідно відзначити те, що у порі­внянні з 01.02.1998 р. кількість порушників встановлених

28*


економічних нормативів зменшилась на 62 і на звітну дату становила 116.

Однак, викликає занепокоєння порушення комерційни­ми банками нормативу капіталу банку (НІ), загальна чисе­льність порушників цього нормативу становить 72 (у порі­внянні з 01.02.1998 р. їх кількість зменшилась на 2). 61 ко­мерційний банк розробив заходи, щодо перспективи розвитку бази банку, який має капітал менше 2 мли. ЕКЮ.

Норматив мінімального розміру статутного капіталу (Н2) за цей час порушили 15 банків (у порівнянні з 01.02.1998 р. їх кількість збільшилась на 8), але це відбува­лось у зв'язку з коливанням курсу валюти.

Норматив платоспроможності (НЗ) - порушували З банки (їх кількість у порівнянні з 01.02.1998 р. збільшилась на 1).

Норматив достатності капіталу (Н4) - порушувався од­ним банком.

Позитивним фактором є зменшення порушників, які не виконують вимоги щодо дотримання банками нормативів ліквідності. Так, на звітну дату норматив миттєвої ліквід­ності (Н5) порушували 11 банків (у порівнянні з 01.02.1998 р. їх кількість зменшилась на 10 банків. Норма­тив загальної ліквідності (Н6) - порушували 7 банків (зме­ншення на 11 банків).

Норматив співвідношення високоліквІдних активів до робочих активів банку (Н7) - порушували 35 банків (змен­шення на 143 порушники).

Норматив максимального розміру ризику на одного по­зичальника (Н8) порушували 22 банки (зменшилось на З порушники).

Слід відзначити велику кількість порушників нормати­ву максимального розміру кредитів, гарантій та поручи­тельств наданих одному інсайдеру (Н10) - їх кількість ста­новить 59 банків (у порівнянні з 01.02.1998 р. відбулося збільшення на 19 банків-порушннків). Однак, по дотриман­ню нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств наданих інсайдерам (Н11) спо­стерігається зменшення порушників на 37 банків, і їх чисе­льність на звітну дату становить 15 банків-порушників.

Норматив загальної відкритої валютної позиції (НІ5) по­рушували 9 банків. Серед них банки, які мають 100 відсот­кову частку іноземного капіталу у статутному капіталі банку та ті, що уклали угоди до введення в дію Інструкції, яка пе­редбачає дотримання банками нормативів валютної позиції.

Норматив довгої (короткої") відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті (НІ6) порушували 16 банків,

і 0 (1 Ьлеячум.

289

а цей же норматив у неконвертованій валюті (НІ7) порушу­вали 10 банків. Це порушення відбувається із-за недотри­мання банками відкритої валютної позиції з російського ру­бля і викликане тим, що в період літніх відпусток збільши­лося надходження до обмінних пунктів російських рублів.



Отже, позитивні тенденції, які відмічаються у діяльнос­ті комерційних банків України, слід послідовно розвивати і надалі. Але необхідно усвідомлювати, що з кожним днем, вимоги до комерційних банків зростатимуть. Удосконалює­ться законодавча і нормативна база. Посилюється контроль із боку уряду, Верховної Ради України, Інших керівних та контролюючих органів.

Практика застосування ліцензійних вимог банківським наглядом при здійсненні інспектування банківських установ

Виконання цієї функції забезпечує Департамент інспек­тування банків Національного банку України та відповідні відділи банківського нагляду регіональних управлінь НБУ шляхом виїзного інспектування банків та банківських уста­нов, розробки і реалізації заходів щодо їх організаційного зміцнення та фінансового оздоровлення, регулювання бан­ківської діяльності в цілях її приведення у- відповідність до встановлених норм І законодавчих вимог.

У зв'язку з різним розумінням поняття виїзного інспек­тування, є необхідність дати його визначення та відзначити відмінності між поняттями ревізія і перевірка.

Чинне законодавство України, а конкретно Закон Ук­раїни «Про державну контрольно-ревізійну службу в Украї­ні», так визначає поняття ревізії і перевірки:

Ревізія - це метод документального контролю за фінан­сово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, привласнень та крадіжок коштів і мате­ріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, устано­ви, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки офор­мляються довідкою або доповідною запискою.

Повноваження на проведення документальних ревізій та перевірок згідно з вищезазначеним Законом, та чинним

290

„нажо-цавсгвом України про акціонерні товариства іа інші ■іній господарських товариств та інших іаконоданчих акин ч.іюгь органи Державної контрольно-ревічійної служби < країни, реві чина комісія товариства, конгрольно-реві-; ина служба підприємства, установи, органгіації та неза-к-жні аудиторські органічації.



Поняггя виїзного інспектування викладено у ст. II Ста­туту Національного банку України.

Національний банк України методом перевірок здійс­нює контрольний нагляд іа діяльністю комерційних банків і їх філій в частині дотримання ними економічних норма­тивів і законодавчих акгів.

Національний банк України, як визначено статтею Ста­туту, здійснює ревізії діяльності тільки своїх установ і не має повноважень на проведення документальних ревізій та перевірок банків і банківських установ, а тим більше суб"ектів підприємницької діяльності, якщо вони навіть виступають позичальниками у банків.

Виїзне інспектування банків та банківських установ, яке здійснюється працівниками (інспекторами) системи банків­ського нагляду Національного банку України, передбачає виконання ряду процедур, які відповідають обсягу обсте­ження, оцінку різних сторін банківської діяльності, виснов­ки та визначення заходів контролю за виконанням рекомен­дацій інспекторів. Наслідки виїзного інспектування банку або банківської установи оформляються у письмових до­відках, доповідних записках та у зведеному Звіті про інспе­ктування. Вказані документи є документами внутрішнього використання в системі банківського нагляду Національно­го банку України.

Порядок проведення виїзного інспектування банків і банківських установ визначено у «Методичних вказівках з інспектування комерційних банків та банківських установ в Україні», які затверджені постановою Правління Націо­нального банку України від 30.12.1996 р. за№ 344. У цьому документі викладені загальні поняття процесу виїзного ін­спектування комерційних банків та методи практичного здійснення виїзних інспекцій.

У даний час. у зв'язку з прийняттям правлінням Наці­онального банку України відповідних нормативних актів шодо змін у бухгалтерському обліку в комерційних бан­ках, порядку регулювання та аналізу діяльності комерцій­них банків, порядку формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комер­ційних банків, застосуванні заходів впливу до комерцій-

них банків за порушення банківського законодавства й інших документів, які регулюють банківську діяльність ці «Методичні вказівки» перепрацьовуються з урахуванням проведених змін, після чого у зміненому вигляді будуть доведені системі банківського нагляду для практичної ро­боти.

Мета виїзного інспектування полягає перш за все в то­му, щоб забезпечити безпеку та фінансову стабільність банківської системи, впевненість суспільства у її надійнос­ті, захист інтересів вкладників і кредиторів, приведення банківської діяльності у відповідність до встановлених нормативів та законодавчих вимог. Крім того, виїзне інспе­ктування банків дає можливість зрозуміти характер, масш­таби та причини проблем у банках, забезпечує фактичне обгрунтування виправних заходів впливу, рекомендацій та вказівок системи банківського нагляду.

Виїзне інспектування банків та банківських установ до­зволяє системі банківського нагляду Національного банку України обстежити цілий ряд основних питань банківської діяльності:

точність представленої банком звітності;

операції і загальний стан банку;

якість кредитного портфелю і достатність резервів для


покриття можливих збитків;

-адекватність системи управління ризиками банку і процедур внутрішнього контролю;

- компетентність менеджерів;

-адекватність бухгалтерської і управлінської інформа­ційних систем;

чи відповідає діяльність банку чинному банківському
законодавству і регулятивним актам, а також умовам нада­
ної ліцензії на виконання банківських операцій;

розглянути проблеми, які були виявлені в ході попе­


редніх виїзних інспекцій та інші питання банківської діяль­
ності.

Кожне виїзне інспектування банку або банківської установи згідно з «Методичними вказівками» передбачає щонайменше виконання процедур, необхідних для визна­чення комплексної рейтингової оцінки банку за системою САМЕЬ.

Підхід до нагляду за діяльністю банку, оснований на оцінках ризиків, тобто на рейтинговій системі САМЬЦ полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють усі сторони діяльності банку. Така єдина система рейтингової оцінки допомагає

визначити ті банки, у яких фінансовий стан, операції або менеджмент мають недоліки, які можуть призвести до банкрутства банку та вимагають особливої уваги з боку системи банківського нагляду і, якщо треба, втручання Національного банку України для вирішення найбільш значних проблем.

Система рейтингової оцінки передбачає ретельний ана­ліз стану банку, повну перевірку активів та операцій банку і достовірності відповідної документації, дає можливість оцінити усі значні фактори, за якими визначається якість управління, фінансовий стан та якість виконання банківсь­ких операцій.

Основою рейтингової системи є оцінка ризику за п 'ятьма основними компонентами: достатність капіталу (С); якість активів (А); менеджмент (М); надходження (Е); ліквідність (Ь).

Кожний компонент системи має відповідні фактори, які випливають із визначення відповідних нормативів регулю­вання банківської діяльності і мають відповідні граничні значення, зміна яких має суттєвий вплив на оцінку в пози­тивну чи негативну сторону. Такими факторами є:

-достатність та адекватність бази капіталу, власних коштів та резервів для підтримки поточних операцій та роз­витку банку в майбутньому;

- якість позик, інвестиційних та інших активів;

-спроможність створювати доходи для підтримки гро­мадської довіри, покриття збитків та надання достатньої впевненості та компенсації вкладникам;

-здатність управляти ліквідністю та процесом фінансу­вання;

- здатність задовольняти усі законні потреби суспільст­


ва у фінансових послугах та покривати всі депозитні зо­
бов'язання, строк яких настає;

-спроможність керівництва відповідно керувати усіма фінансовими аспектами і планувати майбутні потреби та зміни обставин;

- якість внутрішнього контролю, операційні процедури
та всі механізми, що пов'язані з позиками, інвестиціями та
фінансовими операціями;

-дотримання вимог відповідних законодавчих І норма­тивних актів;

залежність між директоратом, акціонерами та посадо­
вими особами банку;

інші фактори які значно впливають на загальний стан


та надійність банку або банківської установи.

Кожний компонент системи за результатами виїзного інспектування оцінюється за п'ятибальною шкапою^ де «І» € найвищою оцінкою, а «5» найнижчою. На підставі оцінок усіх компонентів за п'ятибальною шкалою визначається комаіексна рейтингова оцінка.

Банки, які отримають комплексну рейтингову оцінку «4» або «5», мають серйозні проблеми та вимагають рете­льного нагляду, спеціальних оздоровчих заходів. Якщо за­гальна платоспроможність банку під загрозою, здійснюю­ться негайні конкретні дії системи банківського нагляду, не виключаючи можливості примусової реорганізації та лікві­дації банку.

Банки, які отримують рейтингову оцінку «З», мають відповідні недоліки. Якщо ці недоліки не будуть виправле­ні за необхідний для цього період часу, вони зможуть при­звести до значних проблем, пов'язаних із платоспроможні­стю та ліквідністю. У такій ситуації система банківського нагляду вживає заходи адміністративного впливу з надан­ням чітких вказівок керівництву банку щодо визначення та подолання існуючих проблем.

Банки, які отримують рейтингову оцінку «1» або «2», вважаються стабільними, такими що мають кваліфіковане керівництво та здатними протистояти більшості економіч­них спадів, крім найзначніших. Ступінь нагляду за такими банками мінімальний.

Слід відзначити що рейтингові оцінки визначаються тільки в цілому по комерційних банках, призначені тільки для внутрішнього використання в системі банківського на­гляду Національного банку України і не підлягають опуб­лікуванню в засобах масової інформації.

Процес виїзного інспектування має три фази: плану­вання виїзного Інспектування, проведення інспектування та повідомлення про результати інспектування керівництва комерційного банку та Національного банку України. За­вершує процес виїзного інспектування розробка і впрова­дження заходів впливу до комерційного банку за порушен­ня банківського законодавства.

Планування виїзного інспектування полягає у визна­ченні обсягів, часу інспектування та кількості людських та інших ресурсів, необхідних для його здійснення. Інспекту­ванню підлягають банки, їх установи (дирекцій управління, філії, відділення, представництва й інші) та фінансово-кредитні установи, які здійснюють банківські операції на підставі ліцензії Національного банку України на прове­дення банківських операцій.

Інспектування може бути комплексним (загальним), або тематичним, мета якого вивчення одного з аспектів діяль­ності банку, або виконання визначених нормативних чи законодавчих актів. Окрім цього, системою банківського нагляду, в межах повноважень передбачених чинним зако­нодавством для Національного банку України, виконують­ся спеціальні перевірки банків та банківських установ за дорученням правоохоронних органів.

Планове комплексне виїзне інспектування банків та банківських установ здійснюється, як правило, не рідше одного разу в 2 роки. При плануванні виїзного інспекту­вання в обов'язковому порядку враховується комплексна рейтингова оцінка та поточний стан діяльності банку або банківської установи. Банки, які мають рейтингову оцінку «З», «4» і «5» перевіряються за окремим графіком.

При проведенні безпосередньої роботи по обстеженню діяльності банку або банківської установи та перевірці окремих питань виконання банківських операцій інспекто­ри служби банківського нагляду використовують методи та прийоми, які викладені у «Методичних вказівках з Інспек­тування комерційних банків та банківських установ в Україні».

Наслідки проведеної роботи оформляються в ході ін­спектування проміжними аналітичними довідками, які по­годжуються з відповідними керівниками структурних під­розділів банку або банківської установи, і в зведеному ви­гляді відображаються у звіті про інспектування.

Звіт про інспектування включає в себе підсумковий ви­конавчий звіт та довідки стосовно всіх основних сфер ін­спектування.

Звіт про шсаектування - це документ Національного банку України, в якому членам Ради та Правління банку або вищому керівництву банківської установи передаються матеріали інспектування. Він є офіційним документом На­ціонального банку України, в якому викладаються виснов­ки та рекомендації системи банківського нагляду.

Під час інспектування банків виявляється багато різних порушень, які негативно впливають на їх фінансовий стан, але основними з них є ті, що стосуються процесів кредиту­вання суб'єктів підприємницької діяльності та кредитних відносин, а саме:

1) порушення основних принципів кредитування, ви­кладених у Положенні «Про кредитування». Кредитна по­літика характеризується підвищеним ризиком. Значна кіль­кість банків має в кредитному портфелі критичну питому

295

вагу пролонгованих, прострочених та безнадійних до по­вернення позик;



2} недостатній аналіз фінансового стану позичальників при наданні позик;

відсутність аналізу «кредитного портфелю» з боку


керівників комерційних банків, що призводить до концент­
рації кредитних ресурсів у руках одного позичальника;

надання кредитів без оформлення належним чином


договорів;

низький рівень якості укладених договорів з юридич­


ної точки зору (відсутність пунктів: про коригування про­
центних ставок, про санкції за нецільове використання кре­
диту, неконкретне зазначення мети надання кредиту або
повна його відсутність; надання кредитів без встановлення
конкретних строків повернення кредиту тощо);

порушення вимог Положення «Про кредитування» в


частині оформлення кредитних справ позичальників (їх по­
вна відсутність або лише часткова комплектація пакету до­
кументів; відсутність у справі договорів на пролонгацію);

не витримуються вимоги Закону України «Про заста­


ву» (надання позик під забезпечення без нотаріального за­
свідчення застави, без страхування заставного майна, при­
йняття заставленого майна тільки на суму виданих кредитів
без врахування відсотків за користування, відсутність у
кредитній справі опису заставленого майна тощо);

порушення нормативних актів щодо застосування


плану рахунків бухгалтерського обліку банків України в
частині використання балансових рахунків при проведенні
операцій по кредитуванню (несвоєчасне віднесення про­
строченої та пролонгованої заборгованості на відповідні ра­
хунки, що приводить до викривлення бухгалтерської звіт­
ності тощо);

комерційними банками в більшості випадків не прово­


дяться перевірки цільового використання наданих кредитів;

10) недостатній рівень претензійно-позовної роботи з


боку комерційних банків.

Все це враховують як Національний банк України так і його самостійний підрозділ банківського нагляду в по­дальшій своїй роботі щодо доопрацювання нормативної бази, методології, практичній діяльності.

За результатами здійснених системою.банківського на­гляду виїзного інспектування та перевірок до комерційного банку або банківської установи Національним банком України можуть бути застосовані заходи впливу неприму-сового і примусового характеру.

2%

ільнені дані про проведену роботу за 1997 р. ія 1998 р. Департаменту Інспектування банкІЕ Національного банку України:



Планові та непланові перевірки
за 1997 р.
на

01.07.1998 р.

(.Кількість банків та банківських установ в

Україні:


- банки - юридичні особи
227
221

-філії
2375


2369

- представництва


28
27

2. Виконання плану перевірок:

- за планом
1005
397

- фактично


1269
542

3. Позапланові перевірки:

- загальна кількість
414
146

у тому числі:

- за дорученням МВС
153
48

- за дорученням СБУ


23
10

- за дорученням органів прокуратури


42
44

- за дорученням Координаційного комітету


-
3

-інші
196


-

4. Кількість справ (довідки перевірок, у ході

яких виявлені порушення, шо тягнуть за со-

бою кримінальну відповідальність або сут-

тєво впливають на фінансовий стан банку).

- загальна кількість


252
66

- до прокуратури


66
23

- до органів МВС


140
29

- до органів СБУ


46
13


<< попередня сторінка   наступна сторінка >>