Частина перша - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Частина перша - сторінка №15/19

Розділ IV УДОСКОНАЛЕННЯ БАНКШСЬКОГО НАГЛЯДУ В УКРАЇНІ

Особливості роботи з проблемними банками


Зміни, які відбуваються в економіці країни, у банківсь­кій системі та їх розвиток постійно спонукають до прове­дення якісних змін у банківському нагляді. Вдосконалює-

ться, розвивається і підвищується рівень його повноважень


що цілком відповідає рекомендаціям Базельського комітету
з питань банківського нагляду. у

Банки вступають в конкуренцію і те, що складає суттє-вість бізнесу у сфері банківської діяльності, зазнає сьогодні швидких змін. Значний ризик і конкуренція прискорюють процес консолідації та спрямовують банк зосередитись на критичних проблемах: розширення спектру банківських продуктів та напрямків діяльності І власності на банки.

Можна визначити три основні проблеми розвитку бан-ківської сфери:

а) консолідація;

б) розширення банківських послуг;

в) власність на банки.

Консолідація - тенденція до зменшення числа банків та концентрація коштів у невеликій групі банків.

Мотивом до цього є високий рівень ризику та загост­рення конкуренції. Число комерційних банків залежатиме від ряду змінних:

а) економічних умов;

б) плати за страхування депозитів;

в) вимоги регулюючих обмежень.
Розширюється сфера банківських послуг, сьогодні

фінансове середовище комерційних банків знаходиться у стані динамічних змін. Відповідно можна визначити п'ять основних факторів процесу цих змін:

-технології- методи досягнення практичної цілі. З то­чки зору банківського клієнта є дві практичні цілі, яких слід досягти у банківській справі - це зручність і доступ­ність як фондів так І обліково-бухгалтерської Інформації;

-регулювання - контроль відсоткової ставки, обмежен­ня послуг, податки та інші;

- відсотковий ризик. Управління відсотковим ризиком одна з головних задач фінансового управління діяльністю банку;

-конкуренція за клієнта. В сучасній сфері фінансових послуг конкуренція за клієнта стає гострою. Раніше, коли банки володіли монопольною власністю, не було потреби боротися за клієнта, розробляти і впроваджувати на ринок нові банківські продукти і послуги, в теперішній час це ос­новні фактори, які впливають на успіх у діяльності банку;

-адекватність капіталу. З точки зору фінансів адеква­тність капіталу інтерпретується як фінансове співвідно­шення між власним та залученим капіталом, тобто, як по­казник ступеня ризикової діяльності банку. Регулюючі ор-

гани використовують норму адекватності капіталу, як важ­ливий показник «цілості та неушкодження» кредитно-фі­нансових установ, розглядають капітал як буфер («подуш­ку») для зменшення потрясінь, пов'язаних збитками. Точка зору, шо недостатність капіталу зрівноважується диверси-фікованою діяльністю неприпустима в сучасному світі.

Власність иа банки концентрується на тому, хто може володіти банком, визначення порядку реєстрації кредитно-фінансової установи.

Головним джерелом сигналів та оцінки фінансового стану банку є балансові дані. В дослідженнях по визначен­ню проблемних банків аналізуються співвідношення темпів росту, міри варіацій, відносні показники. Застосовуються такі стандартні змінні, як:

- прибуток на активи;

-співвідношення між власними та залученими кошта­ми;

обіг коштів;

структура активів;

джерела фондів;

покриття збитків.

Оскільки на сьогодні головна причина попадання банку у розряд проблемних - кредитний ризик, то симптоми, пов'язані з кредитним портфелем є сигналами раннього за­стереження.

Головною причиною краху проблемних банків продов­жує залишатися незадовільна якість активів, що з часом руйнує капітал банку.

Розроблене положення «Про застосування Національ­ним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства», яке затвердже­но постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 р. №38. Крім того Департаментом підготоаіені проект положення «Про проблемний банк», а також спіль­но з радниками фірми «Ернестенд Янг» проект Методики тимчасового управління та ліквідації проблемних банків. З метою систематизації показників діяльності банків, які зна­ходяться у режимі фінансового оздоровлення та в стадії реорганізації і ліквідації, готуються інформаційні збірники.

Для забезпечення застосування єдиної стратегії нагля­ду за проблемними банками Департаментом з питань ро­боти з проблемними банками розроблений методичний збірник «Регламент нагляду за проблемними банками». У збірнику передбачений перелік законодавчих актів та нормативних актів Національного банку України, якими

необхідно керуватися при здійсненні нагляду за проблем­ними банками (до яких застосовані санкції за порушення банківського законодавства). Також вказано, яку інформа­цію та документи необхідно мати в справі кожного банку при переведенні банку в режим фінансового оздоровлен­ня, при усуненні керівництва комерційного банку, при призначенні тимчасової адміністрації для управління бан­ком, при реорганізації чи ліквідації банку та виключенні з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Положенням про Департамент із питань роботи з про­блемними банками Національного банку України визна­чено, що об'єктами його діяльності є проблемні банки, а саме:

-банки, які знаходяться в зоні найбільшого фінансово­го ризику;

-банки, які знаходяться в режимі фінансового оздоров­лення;

банки, які знаходяться в стадії припинення діяльності;

банки, які визнані банкрутами;

-банки, які знаходяться в стадії ліквідації (за рішення­ми правління НБУ, Арбітражного суду або загальних зборів акціонерів).

Згідно статистичних даних виявлено ряд найважливі­ших факторів занепаду банку, серед яких 98 відсотків при­падає на якість активів. Інші фактори це:

неякісне планування та управління;

зловживання;

незадовільні економічні обставини;

відсутність належного контролю та аудиту;

приховування реального фінансового стану;

незабезпечені витрати.

Як крок Національного банку України на шляху вирі­шення проблем функціонування банківської системи у державі є створення в 1996 р. у структурі Департаменту банківського нагляду управління нагляду за проблемними банками, основна мета якого - забезпечення, розроблення та реалізація політики Національного банку України, спря­мованої на заходи щодо проблемних банків.

Національний банк України започаткував практику особливого нагляду за проблемними банками (постановою Правління Національного банку України № 180 від 9 черв­ня 1997 р. «Про напрями стабілізації та підвищення надій­ності банківської системи України і поліпшення роботи банківського нагляду Національного банку України» при-

йнято рішення про реорганізацію банківського нагляду НБУ). Створено департамент із питань роботи з проблем­ними банками, який здійснюватиме такий нагляд.

На протязі 1997 р. відбувалося подальше становлення нагляду за проблемними банками, відпрацьовувалася спі­льно з радниками Світового банку та Міжнародного агент­ства розвитку США иЗАШ Вагепіз Сгоир методика здійс­нення нагляду і контролю за банками, які знаходяться в ре­жимі фінансового оздоровлення та в стадії ліквідації, на­працьовувалася відповідна нормативна та методологічна база за цими напрямками діяльності.

За цей час Департаментом розроблені Методичні вка­зівки щодо визначення критеріїв діяльності, за якими ко­мерційні банки переводяться до категорії проблемних.

Робота з банками, які мають проблеми в своїй діяльнос­ті, з метою проведення Національним банком України ско­ординованої, зваженої і послідовної політики банківського нагляду, включає в себе:

розробку системи виявлення фінансових ускладнень,
визначення критеріїв оцінки діяльності банків, за якими
остання може бути класифікована як проблемна;

встановлення конкретних причин виникнення і ступе­


ню розвитку проблем у банків на підставі аналізу даних
безвиїзного нагляду та інспектування;

розробка політики регулювання, що включає застосу­


вання конкретних заходів впливу.

До системи виявлення фінансових ускладнень у діяль­ності банків включають ознаки проблемності банків, які можна поділити на прямі та непрямі.

До прямих відносяться:

порушення банками обов'язкових економічних нор­


мативів та недотримання резервних вимог;

різкі коливання залишків коштів на кореспондентсь­


ких рахунках, особливо при умові, що мінімальні залишки
близькі нулю;

наявність несплачених документів клієнтів;

встановлення фактів грубих порушень правил бухгал­
терського обліку, надання свідомо недостовірної звітності,
проведення ризикової кредитної та процентної політики;

збиткова діяльність;

часті зміни складу керівництва;

наявність аудиторського висновку з обмеженнями за


підсумками перевірки діяльності;

-відсутність інформації, скарги клієнтів на роботу банку.

301

До непрямих відносяться:



-робота банків на високо ризикових і ненадійних рин­ках, які мають обмежені перспективи розвитку;

- незбалансованість строків залучення та розміщення


коштів;

-висока питома вага міжбанківських кредитів у складі залучених банком ресурсів;

- агресивна реклама залучення коштів на умовах вище
ринкових.

За цими ознаками банки доцільно поділити на такі гру­пи:

- фінансово стабільні банки;

-банки, які мають перші ознаки проблемності; -банки, які мають тимчасові ускладнення;

банки з першими ознаками банкрутства;

критичні (фінансово нестабільні) банки.

До безпосередньо проблемних відносяться банки, які мають перші ознаки проблемності, банки, які мають тимчасові ускладнення, банки з першими ознаками банк­рутства.

Першими ознаками проблемності для банків є:

збиткова діяльність за одну звітну дату;

недотримання нормативу достатності капіталу на звіт­


ну дату;

порушення порядку формування обов'язкових ре­


зервів;

-співвідношення простроченої заборгованості за креди­тами до обсягу кредитних вкладень складає 5-6 відсотків;

різкі зміни у складі акціонерів або керівництва банку;

наявність несплачених документів клієнтів на 4 дати і


більше протягом місяця.

Ознаками тимчасових ускладнень для банків можуть бути:

збиткова діяльність протягом трьох місяців;

недотримання нормативу достатності капіталу та ін­


ших нормативів протягом трьох місяців;

зростання протягом трьох місяців питомої ваги про­


строченої заборгованості за кредитами в обсязі кредитних
вкладень (від 6 відсотків);

відсутність резерву для відшкодування можливих


втрат за позиками;

-наявність несплачених документів клієнтів на 6 дат і більше протягом місяця.

Першими ознаками банкрутства слід вважати вище пе­релічені, якщо термін їх наявності перевищив один рік.

302


Робота з проблемними банками Департаментом прово­диться у повній взаємодії центрального апарата з регіо- -нальними управліннями Національного банку України, а також у постійному вдосконаленні системи виявлення фі­нансових ускладнень у діяльності цих банків.

Система попередньої діагностики може складати як вище перелічені ознаки проблемності банків, так і додатко­ві показники структури балансу, які не входять до економі­чних нормативів. Крім того, одним із важливих показників, який треба враховувати органам нагляду, є функціональне значення комерційного банку.

Усі банки за величиною та функціональною важливістю можна поділити на 3 групи:

Великі (структуроутворення) банки, які мають суттє­


ве значення для грошово-кредитної системи. Таким банкам
притаманна концентрація міжбанківських операцій, пер­
шість в обсягах кредитів, наданих господарству країни, за­
лучення значного обсягу коштів населення;

Середні банки з диверсифікованим кредитно-депо­


зитним портфелем, які за масштабами значно поступаються
банкам першої групи;

Малі банки, які мають порівняно вузьку спеціаліза­


цію і проводять операції в невеликих обсягах.

Причини втрати ліквідності та кризового фінансового стану у кожному банку Індивідуальні. Разом з тим, у проце­сі визначення конкретних причин виникнення і ступеню розвитку проблем у банку, на підставі аналізу даних безвиї­зного нагляду та інспектування, їх можна віднести до однієї з таких груп:

1. Банки, що керуються незадовільно. .

Проблеми з ліквідністю таких банків пов'язані з вкла­денням коштів у нерентабельний розвиток власної інфра­структури, великі сумнівні проекти, які здійснюються без урахування ринкової кон'юнктури. До них також можна віднести банки, які пропонували неринкові умови залучен­ня депозитів (у першу чергу - населення) або, наприклад, вкладали кошти в елітне житло.

Банки, що проводили примусово ризиковану політи­
ку. Такі банки ставали неліквідними у зв'язку з наданням
кредитів, які поступово переходили до категорії безнадій­
них.

Кримінальні банки.

Втрата ліквідності такими банками викликана неповер­неннями позик Інсайдерами, а також безпосередніми кра­діжками.

303


Відповідно до чинного законодавства І Іаціонаїіьний олмк України несе відповідальність за стабільність банків­сько? системи в цілому, а не за фінансовий стан кожного банку. Тому конкретні заходи регулювання застосовуються враховуючи розмір, функціональну важливість банку та ступінь його фінансових ускладнень.

Так, по відношенню до банків першої групи, з ураху­ванням ступеню їх ускладнень, Національний банк України може застосовувати наступні заходи стабілізаційного хара­ктеру:

- проведення банківським наглядом спільних нарад та
консультацій з месою визначення шляхів подолання усклад­
нень;

-прийняття банком письмових зобов'язань щодо усу­нення недоліків (при яких втручання органів нагляду у зви­чайний режим банківської діяльності не потрібне);

-письмова домовленість між банківським наглядом і банком, яка укладається з метою подолання більш серйоз­них недоліків діяльності банку, коли необхідне термінове адекватне реагування, але ступінь розвитку проблем не за­грожує платоспроможності банку;

письмове попередження банку з боку наглядових ор­


ганів щодо виявлених недоліків і можливості застосування
більш жорстких заходів впливу;

надання стабілізаційної позики банку, який має реаль­


ну можливість відновити платоспроможність, окремими
траншами по мірі виконання банком погоджених з нагля-

! довими органами заходів;

-призначення тимчасової адміністрації для оцінки ре­альності перспектив стабілізації діяльності або необхіднос­ті відкликання ліцензії.

У той же час для середніх і малих банків увага, нагля­дових органів акцентується на заходах адміністративного характеру, а саме:

штрафи (застосовуються, як правило, негайно);

письмове розпорядження банківського нагляду про


усунення недоліків і проведення заходів по фінансовому
оздоровленню;

- припис на заміну керівництва банку; .


-розпорядження на заборону здійснення окремих бан­
ківських операцій, в тому числі на відкриття філій;

-відкликання ліцензії на здійснення банківських опе­рацій.

За станом на 01.07.1998 р. 53 комерційні банки, або 24 від­сотки від загальної кількості зареєстрованих, є проблемни-

304


ми, з них 16 — знаходяться в режимі фінансового оздоров­лення, по 3-х - припинена діяльність (КЛБ «Денді», АТ «Градобанк», АКБ«Інко»>>, 34 - знаходяться в сгадії ліквідації. В першому півріччі 6 комерційних банків виконали програми фінансового оздоровлення, покращили свій фі­нансовий стан і рішеннями правління Національного банку України переведені у загальний режим діяльності. Основна кількість банків - 14 (87,5 відсотка від загальної кількості банків, ідо знаходяться в режимі фінансового оздоровлен­ня) не виконали програми фінансового оздоровлення і не вжили дієвих заходів щодо виходу із скрутного становища. Основними проблемами банків, які призводять до складно­го фінансового стану, залишаються: незадовільне ведення керівництвом банківської справи і, як наслідок, недостатній розмір капіталу та неякісні активи банків.

На сьогодні в діяльності Департаменту із питань роботи з проблемними банками існує велика правова проблема, щодо невизначеності джерел фінансування роботи ліквіда­ційних комісій при відсутності коштів у банку, ліквідації комерційних банків, яка склалася внаслідок недосконалості чинного законодавства. Так, законодавством України не передбачена відповідальність посадових осіб комерційних банків, які ліквідуються, та членів ліквідаційних комісій за ухилення від здійснення процедури ліквідації, що усклад­нює процес ліквідації банків. Тому, на стадії ліквідації бан­ку гроші, як правило, до потерпілих вкладників (юридич­них та фізичних осіб) не повертаються.



Застосування заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства

Національний банк України здійснює систематичний контроль та нагляд за діяльністю комерційних банків, до­триманням ними норм і вимог чинного банківського зако­нодавства та нормативних актів Національного банку України, а також з метою забезпечення ліквідності, плато­спроможності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів. З цією ж метою Націо­нальний банк України постійно здійснює нормативне за­безпечення банківської діяльності та нагляду. Останній нормативний документ з цього питання - «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законо­давства» був прийнятий постановою Правління НБУ від

305

л піптого 1998 р. за № 38. зареєстровано в Міністерстві юс­тиції України за № 177/2617 віл 19.03.1998 р. (раніше діючі документи втратили чинність).



Так. за результатами здійснених системою банківського нападу виїзного інспектування та перевірок до комерцій­ного банку або банківської установи Національним банком України можуть бути застосовані заходи впливу неприму-сового і примусового характеру.

Вибір заходів впливу, які застосовуються до комерцій­них банків відповідно до банківського законодавства, по­винен визначатися найбільш ефективним вирішенням ви­явлених проблем у діяльності комерційних банків та про­водиться з урахуванням:

-характеру допущених комерційним банком пору­шень;

причин, які зумовили виникнення виявлених пору­


шень;

загального фінансового стану комерційного банку;

значимості комерційного банку на ринку банківських
послуг.

Підставою для застосування Національним банком України і його регіональними управліннями непримусових та примусових заходів впливу можуть бути:

- результати здійснених Національним банком України
і та відповідними рівнями системи банківського нагляду пе-
| ревІрок діяльності комерційних банків чи установ комер­
ційних банків;

матеріали правоохоронних органів, місцевих держав­


них податкових адміністрацій та інших органів, що харак­
теризують дотримання комерційними банками та устано­
вами комерційних банків законодавчих актів з питань бан­
ківської діяльності;

результати перевірок діяльності комерційних банків


аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно
до законодавства на здійснення таких перевірок;

інші матеріали, що характеризують діяльність комер­


ційних банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо).

^ Непримусові заходи впливу застосовуються до комер­ційних банків при незначному рівні підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності комер­ційного банку і носять характер добровільності їх вирішен­ня й розуміння наявності проблем з боку комерційного банку. До них належать:

Лист із зобов'язаннями.

Письмове попередження.

Лист із зобов'язаннями (письмове визнання комерцій­ним банком своїх проблем і недоліків у роботі та допуще­них порушень) як захід впливу застосовується тоді, коли вважається, що проблеми банків усвідомлюються його ке­рівництвом, що комерційний банк спроможний і буде вжи­вати необхідних заходів для вирішення проблем. Строки виконання листа із зобов'язаннями встановлюються Індиві­дуально з врахуванням характеру проблем та допущених порушень, контроль за його виконанням здійснюється шля­хом аналізу звітів комерційного банку, проведення нарад чи перевірок.

Лист із зобов 'язаннями може включати наступні ча-хоои:

-складання та виконання бізнес-плану або плану з від­новлення капіталу та запровадження положень і механізму щодо поліпшення практики кредитування;-

-зобов'язання шодо проведення зовнішнього аудиту фінансового стану банку;

- прийняття рішення про тимчасове обмеження на
збільшення активів банку;

- прийняття рішення про обмеження розміру позик, які надаються дочірнім компаніям чи інсайдерам банку;

-прийняття рішення стосовно тимчасового обмеження розміру відсотків, які банк може виплачувати за депозита­ми, шо залучаються;

-тимчасове припинення виплати дивідендів;

-прийняття рішення про обмеження розміру с\чи. яку банк може виплачувати своїм працівникам \ формі заробіт­ної плати та премій;

— Інші виправні заходи.

У письмовому попередженні вказується на конкретні заходи, яких необхідно вжити хія виправлення порушень або розв'язання інших проблем, на конкретні коригуючі дії, шо має вжити банк для виправлення небезпечної або не­правильної банківської практики, конкретних порушень пруденційних правил банківської справи та строки їх усу­нення. Цим листом комерційний банк також попереджаєть­ся про можливість застосування примусових заходів у разі недотримання ним вимог письмового попередження.

Термін, протягом якого комерційний банк має виправи­ти проблеми, зазначені > попередженні, повідомляється Національному банку України у відповіді в 3-денний строк.

Режим фінансового оздоровлення - це система непри-мусових та примусових заходів, спрямованих на збільшен­ня обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначе-

507


ного Національним Панком України періоду і мсюю відно­влення ліквідності та нлашсироможиосіі й усунення пору­шень, які призвели комерційний банк до ібиікової діяльно­сті або скрутною фінансовою стану, а також наслідків цих порушень.

Комерційний банк може бути переведений у режим фі­нансовою оздоровлення на сірок не більше 12 місяців (який за певних обставин може бути продовжений банку ще на 6 місяців).

Підставок) для переведення комерційного банку у ре­жим фінансовою оздоровлення ( віднесення банку до кате­горії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення загальновстановлених норм банківською зако­нодавства,

Нанк іооов ямний:

забезпечити першочергове погашення заборгованості
за вкладами фізичних осіб, сірок дії договорів яких минув;

визначити відповідальних осіб з управління кредит­


ними ризиками за рахунок раціоналізації управління бан­
ком у цілому;

пронести переоформлення раніше наданих пільгових


кредитів за загальними умовами (не нижче ставки Націо­
нального банку);

вжити заходів щодо створення та подальшою інтен­


сивною розвитку внутрішнього аудиту;

внести необхідні зміни в систему управління підроз­


ділами центрального апарата банку та його установами,
запровадити прогнозування і планування роботи із залу­
ченням та розміщенням кредитних ресурсів, забезпечити
своєчасне доведення планів і лімітів до установ банку;

-1 іерсорігнтувати діяльність банку на прибуткові види послуг;

- припинити нарахування та виплату дивідендів акціо­
нерам (учасникам);

припинити нарахування та сплату відсотків за депози­тами працівникам банку і членів їх родин;

- викуп власних акцій в акціонерів банку і здійснення
розрахунків у національній валюті та інвестицій проводити
через прямі кореспондентські рахунки відповідно до вимог
Положення Національного банку України «Про міжбанків-
ські розрахунки в Україні».

Комерційному банку, який пе/н'тчк'ний у режим фінан­сового оніорон.ічпня, шоороняі тьія:

- залучення вкладів фізичних ін:іб, відкриття нових де­
позитних рахунків та поповнення діючих;

308


— проведення подальшої емісії цінних паперів та роз­ширення кола фізичних і юридичних осіб - клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів, у то­му числі пов'язаних з веденням рахунків депозитарного обліку;

-розміщення коштів у статутні фонди інших юридич­них осіб;

-надання гарантій, поручительств та бланкових креди­тів, а також надання пільгових кредитів;

-проведення нових довірчих операцій (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами) за до­рученням клієнтів на період фінансового оздоровлення;

- нарахування та сплата відсотків за кредитами, нада­
ними установами одного банку.

При переведенні комерційного банку у режим фінансо­вого оздоровлення Національний банк України:

-відкликає у комерційного банку ліцензію на прове­дення операцій з касового виконання державного бюджету, в тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів та ра­хунків державних позабюджетних фондів;'

- може відкликати ліцензію на проведення банківських


операцій, пов'язаних із випуском цінних паперів та обслу­
говуванням відповідних операцій клієнтів.

Укладення нових угод з клієнтами не допускається. Крім того, Національний банк за результатами аналізу ста­ну виконання програми фінансового оздоровлення може відкликати ліцензію на право здійснення інших окремих банківських операцій.

Комерційному банку, який переведений у режим фінан­сового оздоровлення, може бути надана стабілізаційна по­зика на визначений правлінням Національного банку Ук­раїни строк для оперативного забезпечення його плато­спроможності і ліквідності та підтримки виконання заходів фінансового оздоровлення.

Стабілізаційна позика надається тільки за умови її за­безпечення заставою високолІквідними активами комер­ційного банку або під гарантію чи поручительство інших фінансово стабільних банків, оформлюється кредитною угодою. Крім того, комерційний банк, який працює у ре­жимі фінансового оздоровлення і якому надана стабіліза­ційна позика, може бути переведений в особливий режим контролю за його діяльністю (запроваджується проведення всіх початкових платежів від такого банку через відпові­дальних виконавців регіонального управління Національ­ного банку України з використанням спеціального програ-

309

много забезпечення «АРМ юридичної особи» (АРМ-Ю); зв'язок з регіональними розрахунковими палатами для здійснення міжбанківських розрахунків - тільки через регі­ональне управління Національного банку України).



Підставою для завершення режиму фінансового оздоро­влення комерційного банку і його відміни є досягнення ним необхідного рівня обсягу капіталу, що має підтверджува­тись матеріалами звітності та актами інспекторських пере­вірок, відповідним регіональним управлінням Національ­ного банку України.

У разі, якщо програма фінансового оздоровлення не ви­конана протягом встановленого строку і основні показники діяльності банку не покращились або погіршились, Націо­нальним банком України приймається рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про ліквідацію коме­рційного банку.

Примусові заходи впливу застосовуються Національ­ним банком України у разі, якщо діяльність комерційних банків та їх установ характеризується високим рівнем ри­зику, якщо комерційні банки та їх установи порушують чинне законодавство, економічні нормативи, порядок, стро­ки та технологію виконання банківських операцій, допус­кають несанкціоновану емісію, не виконують нормативні акти Національного банку, не подають звітність чи подають недостовірну звітність, якщо діяльність їх збиткова і спри­чиняє становище, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкоджає антимонопольним діям чи праву клієнта вільно вибирати банк.

До примусових заходів впливу належать:

підвищення норми обов'язкових резервів;

відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх


банківських операцій;

усунення керівництва комерційного банку або уста­


нови комерційного банку від управління;

призначення тимчасової адміністрації для управ­


ління комерційним банком або установою комерційного
банку;

стягнення за рішенням суду (арбітражного суду)


штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу;

ліквідація комерційного банку та виключення його з


Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та
інших фінансово-кредитних установ.

Національний банк України має право підвищувати норми обов'язкових резервів для комерційних банків у разі допущення ними хоч одного з порушень, зазначених у

310

ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Підвищення норми обов'язкових резервів комерційному банку визначається конкретно: з якої дати і на який строк, а також розмір, до якого підвищуються норми обов'язкових резервів.



Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих або всіх) відкликається рішенням Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків Національного банку Украї­ни у разі:

- виявлення недостовірних даних, на підставі яких була


надана ліцензія;

-затримки початку проведення діяльності, на яку нада­на ліцензія, більше ніж на один рік з моменту надання лі­цензії;

виникнення становища, яке загрожує інтересам кре­
диторів та вкладників банку;

виявлення порушень, допущених банком щодо вимог


банківського і антимонопольного законодавства та норма­
тивних актів Національного банку України;

-порушення економічних нормативів, які встановлені Національним банком України, протягом трьох місяців під­ряд або шести місяців протягом року;

- здійснення операцій, на які не було надано ліцензії;
-надання недостовірної інформації та звітності або не­
своєчасне їх подання;

-невиконання у встановлений термін вимог Національ­ного банку України щодо діяльності банку та умов, на під­ставі яких була надана ліцензія;

- порушення уповноваженими банками або установами
уповноважених банків порядку і умов торгівлі валютними
цінностями на міжбаиківському валютному ринку України,
встановлених Національним банком;

-відмови купівлі та продажу Іноземної валюти на між-банківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зо­бов'язань резидентів.

Національний банк України має право усувати керівни­цтво комерційного банку та його установ від управління, але у тому разі, якщо зазначені в ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» порушення є прямим наслідком особистих дій керівництва.

Якщо запропоновані Національним банком України шляхи виходу з кризової ситуації, не будуть реалізовані з боку керівництва комерційного банку, то відповідним де­партаментом системи банківського нагляду за підсумками

перевірок порушується перед Правлінням Національного банку України питання про необхідність призначення тим­часової адміністрації (адміністратора).

Підставами для призначення тимчасової адміністрації (адміністратора) банку можуть бути:

порушення встановлених економічних нормативів,
невиконання нормативних актів Національного банку
України та порушення банківського законодавства, непо­
дання або подання недостовірної звітності;

збиткова діяльність;

-становище комерційного банку, за якого власних ко­штів цього банку залишилось менше ніж вимагається для його функціонування згідно з чинним законодавством;

-Інші обставини, шо створюють реальну загрозу ін­тересам вкладників та кредиторів (конфліктна ситуація в керівництві банку, усунення керівництва банку від управ­ління та наявність причин і умов, що можуть призвести до втрати платоспроможності банку тошо).

Метою діяльності тимчасової адміністрації (адміністра­тора) та головним завданням с приведення справ комерцій­ного банку у відповідність до чинного законодавства, від­новлення платоспроможності, забезпечення усунення вияв­лених порушень, причин і умов, які призвели до . погіршення фінансового стану, та здійснення інших заходів І щодо стабілізації діяльності комерційного банку. Загальна тривалість діяльності тимчасової адміністрації не може пе­ревищувати дванадцяти місяців, в окремих випадках цей строк може бути продовжений ще на три місяці.

Національний банк України мас право стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу та застосовува­ти Інші економічні санкції відповідно до чинного законо­давства у разі порушення комерційними банками порядку, строків та технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативними актами Національного банку України, а саме:

- порушення законодавства при формуванні власного
статутного фонду;

-порушення обов'язкових економічних нормативів ре­гулювання діяльності комерційних банків, визначених Ін­струкцією № 10 «Про порядок регулювання та аналіз дія­льності комерційних банків»;

недозарезервування комерційним банком коштів на
його кореспондентському рахунку;

нарахування та стягнення відсотків авансом у момент


видачі позики.

Стягнення штрафу здійснюється у претензійно-позов­ному порядку. У разі збиткової діяльності комерційного банку або переведення його в режим фінансового оздоров­лення до нього може не застосовуватися такий захід впли­ву, як стягнення штрафу в розмірі неправомірно отримано­го доходу, а застосовуються інші заходи впливу.

Рішення про примусову ліквідацію комерційного банку може бути прийнято у разі допущення ним порушень, вка­заних у ст. 48 Закону України «Про банки і банківську дія­льність». При цьому відкликається ліцензія на право здійс­нення всіх банківських операцій, призначається ліквідатор (ліквідаційна комісія), а також припиняються повноважен­ня Правління (Ради директорів), Ради банку і загальних зборів комерційного банку. Регіональним управлінням На­ціонального банку України, в якому відкритий кореспон­дентський рахунок такого банку, не пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення припиняються всі активні операції за кореспондентськими (субкореспондент­ськими) рахунками як у національній, так і в іноземній ва­лютах.

Ліквідатор приступає до виконання обов'язків відразу після прийняття постанови про ліквідацію комерційного банку.

Ліквідатором не може бути юридична особа, яка є кре­дитором чи акціонером (учасником) банку, що ліквідується або є стороною у судовій справі за участю банку, що лікві­дується.

Ліквідатор не мас права:

використовувати або дозволяти використовувати май­
нові активи банку, що ліквідується, в своїх інтересах або в
інтересах третіх осіб;

приймати зобов'язання від імені Національного банку


України без його письмового дозволу;

-розголошувати службову інформацію, якщо це не пов'язано із виконанням функцій ліквідатора.

З дня свого призначення ліквідатор має повне та винят­кове право управляти та контролювати банк, вживати будь-яких заходів для ефективної ліквідації банку та одержання максимальної виручки від продажу активів банку. При здійсненні заходів щодо проведення ліквідації банку лікві­датор діє в межах наданих повноважень.

Ліквідатору забороняється вчиняти дії, які б свідчили про продовження діяльності банку. Крім того, його дії мо­жуть бути оскаржені кредиторами або засновниками, акці­онерами (учасниками) банку в судовому порядку.

Ліквідатор зобов'язаний протягом трьох днів піспя ер го призначення опублікувати у двох газетах, що пошимо^ ються на всій території України, та двох місцевих газетах інформацію про початок ліквідації банку, а також вивісити цю інформацію у кожному територіальному підрозділі бан к> із зазначенням дати і місця, де він приступає до уп­равління банком (потім оголошувати про це раз' на тиждень протягом місяця).

Після закінчення строку, наданого кредиторам для пред'явлення своїх вимог, ліквідація банку може бути про­ведена шляхом хїиття, приєднання або його продаж\.

По закінченні періоду, протягом якого можна подавати вимоги та проводити роботу щодо визнання або відхилення вимог кредиторів, складається проміжний ліквідаційний баланс. Про результати роботи ліквідатора щомісяця пові­домляється регіональне управління Національного банку України, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку.

Вимоги креоиторів до банку, що ліквідується, задово­льняються за рахунок коштів банку у такій посліаовності:

витрати і винагородження ліквідатора (ліквідаційної
комісії) згідно затвердженого кошторису та договором з
Національним банком України:

витрати Національного банку- України, здійснені з ме­


тою забезпечення проведення ліквідації;

вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що


виплачується, не перевищчє вартість застави):

зобов'язання перед працівниками банку з оплати пра­


ці, невиконані та накопичені до дня призначення ліквіда­
тора;

вимоги щодо державних і місцевих податків та непо­


даткових платежів до бюджету і вимоги органів державно­
го страхування та соціального забезпечення;

вимоги інших кредиторів;

всі інші вимоги.

Вимоги кожної із наступних категорій задовольняються тільки після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо майна банку виявиться недостатньо для повного за­доволення всіх вимог певної черги, наявні кошти розподі­ляються між кредиторами цієї черги пропорційно^ с>мі їх вимог. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вва­жаються погашеними.

Активи, що залишились після погашення всіх вимог до банку, розподіляються між акціонерами (учасниками) від­повідно до кількості належних їм акцій.

Вииіх'У кредиторів не задовольняються в таких ви-тідхах:

майна банку не вистачає для задоволення вимог;

вимоги не надійшли протягом встановленого часу;

-вимоги не визнані ліквідатором, не оскаржені креди­тором в установленому порядку або, за запереченням кре­дитора, прийнято рішення про незадоволення його вимоги.

Вимоги кредиторів, що надійшли пізніше встановлено­го часу, можуть бути задоволені, якщо залишились кошти чи майно банку після задоволення вимог кредиторів, вимо­ги яких надійшли протягом встановленого часу.

Після закінчення роботи ліквідатор складає ліквідацій­ний баланс, який (у термін 10-ти днів) подається до регіо-наіьного управління Національного банку України для роз­гляду та затвердження.

Рішення про виключення комерційного банку з Респуб­ліканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ приймає Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків Національного банку України.

Щодо фактів застосування Національним банком Ук­раїни заходів впливу до комерційних банків за порушення в їх діяльності складається звітність.

Напрямки розвитку банківського нагляду

Сьогодні не можна не бачити наявних проблем у розви­тку та функціонуванні банківської системи. Банківській сектор не може ефективно функціонувати в умовах стагна­ції інших сфер економіки. А робота українських банків протягом останніх років здійснювалася за таких несприят­ливих умов, як незадовільний стан економіки в цілому, за­непад промислового виробництва, неплатоспроможність більшості суб'єктів господарювання - позичальників, ре­альні втрати статутних фондів банків від знецінення націо­нальної валюти, розвинуті інфляційні процеси, непомірні податки тощо.

Головною сьогоденною стратегією банків стала не стра­тегія зростання і розвитку, а стратегія виживання. Виникла ситуація, коли банки неспроможні виконувати належні їм функції фінансових посередників у зв'язку і неповернен­ням позичальниками отриманих у банках кредитів та неспла­тою відсотків за ними.

До причин виникнення проблем у розвитку сучасної банківської системи України також можна віднести такі недосконалість, а в окремих випадках відсутність законо давчої бази, що регулює банківську діяльність; проведення банками занадто ризикової кредитної політики з метою отримання високих прибутків; екстремальне збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборго­ваності; незначний обсяг сформованих банками резервів для відшкодування можливих втрат за кредитами по від­ношенню до суми безнадійних до повернення кредитів та по відношенню до обсягів загальних кредитних вкладень; безпосередня залежність стану платоспроможності та лік­відності багатьох банків від здійснення операцій на мІж-банківському кредитному ринку; від фінансового стану ін­ших банків, які виступають постачальниками кредитних ре­сурсів; відсутність законодавчого врегулювання питання захисту вкладів фізичних осіб у банках тощо.

Крім того, необхідно відзначити, що на даний момент існують серйозні проблеми в діяльності комерційних банків на тлі значної криміналізації економіки України. Перш за все, це пов'язано з об"єктивними причинами фінансових негараздів у банківській системі, які витікають із загально­го стану економіки держави, відсутності належного досвіду і відповідно підготовлених кадрів для функціонування бан­ків в умовах ринкових перетворень.

Особливою проблемою сучасного стану банківської си­стеми є погіршення фінансового стану великих колишніх державних банків, активи яких складають 73 відсотки від активів всієї системи. Маються на увазі «Промінвестбанк», АПБ «Україна», «Укрсоцбанк», «Укрексімбанк», «Ощад­банк», які у значній мірі обслуговують державний сектор економіки та виконують державні програми.

Широкомасштабне кредитування державних та нещо­давно приватизованих підприємств у перші роки після здо­буття незалежності несприятливо позначилося на банківсь­кій системі. Хоча таке кредитування не завжди відбувалося за бажанням окремих банків, воно призвело до дуже вели­кої кількості прострочених та пролонгованих кредитів, які негативно впливають на фінансовий стан банків.

Протягом 1991-1994 рр. в умовах високого рівня інфля­ції та валютної нестабільності в Україні багато банків змог­ли отримати прибутки від операцій з іноземними валютами та завдяки позитивній відсотковій ставці розповсюдити їх на кредити, що видавалися. Активне управління курсом обміну національної валюти зменшило можливості оанкш

316


робити прибутки на валютних спекуляціях. Можливість управління комерційними банками своїми фінансовими ресурсами зазнала серйозних труднощів через різкі зміни у курсі відсоткової ставки, що різко впав на початку 1997 р. в результаті падіння рівня інфляції, а потім підвищився в результаті нестабільності на ринку.

Поточний підвищений рівень відсоткової ставки може привести до виникнення проблем з кредитами, бо це посла­блює фінансовий стан позичальників. Через слабкість рин­ку державних цінних паперів ліквідність банків опинилася під серйозною загрозою.

У той час, як багато банків і досі є прибутковими, є і та­кі банки, на які чекають скрутні часи. Великі інвестиції у недоходні активи, неналежний рівень резервів для відшко­дування можливих втрат за позиками, неналежна кредитна політика, велика кількість міжбанківських кредитів, прибу­тковість та капітал, що зменшуються - все це несе загрозу системного ризику для банківської системи, який може бу­ти спричинений крахом одного великого банку. Таким чи­ном, системний ризик ставить на порядок денний банківсь­кого нагляду Національного банку України питання про стабілізацію та підвищення надійності банківської системи. Нестабільність банківської системи в розвинутій держа­ві чи у тій, що розвивається, може загрожувати як її внут­рішній фінансовій стабільності, так і міжнародній. Тому необхідність посилення фінансової стабільності держав стає питанням все більшого значення у міжнародному ас-пекті.

Враховуючи всі ці факти, необхідність вдосконалення та подальшого розвитку банківської системи, підтримання її стабільності, розвитку нагляду і регулювання діяльності комерційних банків, підвищення рівня повноважень бан­ківського нагляду, зокрема, в частині застосування санкцій, з метою проведення скоординованої, зваженої і послідовної політики банківського нагляду, прогнозування і своєчасно­го реагування на зміни, які відбуваються у банках України, правлінням Національного банку України приймались від­повідні нормативні акти з напрямків стабілізації та підви­щення надійності банківської системи України' і 'цоліпшен-ня роботи банківського нагляду (постанови: №110 від 12.07.1994 р.; №343 від 30.12.1996 р.; № 34Й від 30.12.1996 р.; № 77 від 27.03.1996 р.; № 180 від 9.06.1997 р.; №380 від 17.11.1997 р.; №384 від 19.11.1997 р.; №425 від 9.12.1997 р.; №443 від 18.12.1997 р.; №38 від 4.02.1998 р, та ін.

Ці заходи свідчать про намір Національного банку України забезпечити інтегрований характер банківського нагляду через використання результатів роботи департа­ментів банківського нагляду для досягнення рішень та контролю за підсумками діяльності окремих комерційних банків.

У вересні 1997 р. Національним банком України був розроблений План стратегічного розвитку банківського нагляду, що наголошує на подальшому розвитку інфра­структури банківського нагляду І розробці його основних положень. Багато з тих заходів, що передбачалися цим планом, були виконані повністю або частково, в тому числі:

- запроваджена система рейтингу банків із врахуванням
чинників САМЕЬ (капіталу, якості активів, менеджменту,
доходів, ліквідності). Рейтинг банків проводиться як внут­
рішній інструмент для потреб банківського нагляду;

-з метою проведення скоординованої та ефективної роботи банківського нагляду в обласних управліннях та центральному апараті Національного банку України щодо визначення пріоритетних завдань та розуміння загальної ситуації окремих банків за допомогою процесу інспекту­вання розроблені Методичні вказівки з інспектування бан­ків та проект Положення про планування виїзних інспекцій. Ці документи регламентують обов'язки, форми супрово­дження процесу та контролю, що сприяють інтеграції ін­формації та прийняттю в результаті цього узгодженого висновку. Проект Положення про планування виїзних ін­спекцій використовувався під час складання графіка інспек­тування на 1998 р.;

-запроваджена система раннього реагування, яка дозво­лила виявляти проблеми в діяльності банків на початкових стадіях їх виникнення та вживати своєчасних наглядових заходів. Система базується на аналізі ключових показників фінансового стану комерційних банків та на визначенні мі­ри необхідного реагування відповідно до аномалій, виявле­них у ключових показниках;

- розроблено положення щодо віднесення банків до де­


партаменту з питань роботи з проблемними банками, в
якому чітко визначені критерії та процедури віднесення
банків до зазначеного департаменту;

-започаткована система законодавчого забезпечення діяльності банківського нагляду, завдяки якій департаменти банківського нагляду мають можливість виступати з ініціа­тивою підготовки нових та удосконалення чинних закоио-

318

давчих та нормативних актів, корегувати пропозиції, що надходять із зовнішніх джерел та періодично переглядати загальну інфраструктуру банківського законодавства;



- розроблені положення про департаменти банківського нагляду, що визначають їх функції та обов'язки;

-створено Головне управління Національного банку України (ОПЕРУ-2) для нагляду за діяльністю найбільших банків України.

На початку 1998 р. план стратегічного розвитку банків­ського нагляду Національного банку України був перегля­нутий, і до нього внесені зміни, що відповідають сучасному стану банківського нагляду. В 1998 р. головна увага служби банківського нагляду приділялась тому, щоб нова структу­ра, положення і процедури належним чином виконувалися. У 1999 р. будуть внесені зміни до цих положень і процедур на підставі набутого досвіду для забезпечення їх ефектив­ності. Так, до пріоритетних заходів належать:

-розробка відповідно до міжнародних стандартів по­рядку формування і використання резерву для відшкоду­вання можливих втрат за позиками комерційних банків, що дасть змогу створити раціональну методику оцінки якості кредитних вкладень банків, ефективного управління кре­дитними та іншими ризиками;

організація надійної системи гарантування вкладів фі­
зичних осіб у банках;

створення інтегрованої бази даних щодо банків;

створення єдиної інформаційної системи управління
банківським наглядом;

створення банків даних щодо позичальників, інсайде-


рів та великих кредитів;

- впровадження рейтингової оцінки діяльності банків;


-удосконалення системи раннього реагування на проб­
леми, що виникають у діяльності банків;

-розробка механізму, який сприятиме ефективнішому залученню зовнішнього аудиту та використанню його ін­формації для потреб банківського нагляду тощо.

Таким чином, все свідчить про те, що основа організації банківського регулювання і нагляду НБУ вбачає у комбіно­ваній моделі. На практиці це означає:

чітке визначення сфери діяльності та функцій служби


банківського нагляду;

участь представників цієї служби у зборах і засідан­


нях акціонерів, правлінь, спостережних рад і ревізійних
комісій комерційних банків та їх право вимагати проведен­
ня відповідних зборів і засідань;

аналіз банківської діяльності на базі статистичних


даних офіційних звітів банків (із відповідним порівнянням
та ранжируванням усіх установ у рамках груп зі схожими
характеристиками); '

широке використання сучасних досягнень комп'ю


терних технологій (мікрокомп"ютерних моделей, експерт­
них систем тощо) для аналізу офіційних звітів банків та
прогнозування їхнього розвитку;

запровадження цільового планування перевірок на


місцях;

у разі необхідності проведення суцільної або вибір­


кової перевірки діяльності та ризиків комерційних банків;

проведення таких перевірок службою банківського


нагляду з поступовим делегуванням цієї функції зовнішнім
аудиторам, які мають кваліфікаційний сертифікат на право
аудиту банків (за умови, що служба банківського нагляду
встановлюватиме деталізовані правила, які визначатимуть
форми та зміст аудиторських звітів);

надання службі банківського нагляду права вживати


необхідних заходів у разі порушення комерційними банка­
ми економічних нормативів чи банківського законодавства;

визначення банківським наглядом (для внутрішнього


користування) рейтингу комерційних банків тощо.

У результаті здійснення заходів, передбачених цим пла­ном, будуть досягнуті такі головні цілі:

формування законодавчо-інструктибної бази банків­
ського нагляду;

запровадження наглядового процесу, що аналізує ді­


яльність банків на консолідованій основі;

оцінка ефективності проведених заходів і внесення


змін до здійснення наглядацького процесу;

створення єдиної Інформаційної системи управління


банківським наглядом.

Крім того, заплановані заходи щодо подальшого розви­тку банківського нагляду дозволять привести його стан у відповідність із основними принципами ефективного бан­ківського нагляду Базельського комітету.

Разом з тим, у найближчі роки Національному банку України необхідно вжити наступні заходи; для поліпшення стану справ у банківській системі України:

створити незалежне відомство, яке б проводило рей­


тинг комерційних банків;

з метою захисту комерційних банків та недопущення


надання позичок недобросовісним клієнтам та шахраям
створити банк даних позичальників комерційних банків

> країни, в якому накопичувалася б інформація про фінан­совий стан позичальника, його спроможність погасити бор­ги тощо, та Всеукраїнський Реєстр гарантій і застав;

організувати у всіх комерційних банках підрозділи по
управлінню кредитними ризиками (кредитні комітети або
інші підрозділи);

прийняти заходи щодо подальшого інтенсивного роз­


витку внутрішнього аудиту банків;

внести кардинальні зміни в управління підрозділами


банків, їх філій, запровадити прогнозування і планування
роботи по залученню та розміщенню ресурсів, забезпечити
своєчасне доведення планів і лімітів до установ банків (фі­
лій, представництв тощо);

проводити політику диверсифікації активів і пасивів


комерційних банків, виходячи з того, що розмір макси­
мального ризику на одного позичальника не повинен ре­
ально перевищувати 10 відсотків власних коштів банків,
враховуючи світовий досвід із цього питання. Розширювати
коло вкладників, маючи на увазі недопущення концентрації
залишків коштів на депозитних і вкладних рахунках обме­
женої кількості вкладників;

переорієнтувати діяльність банків на розширення на­


дання банківських послуг та операцій клієнтам. Проводити
політику збільшення доходів банку за рахунок розширення
банківських послуг та операцій, у тому числі за рахунок
здійснення розрахунків, як найменш ризикових операцій;

необхідно усунути законодавчі обмеження щодо уча­


сті банків у створенні інших банків та промислово-фі­
нансових груп шляхом злиття банківського, фінансового та
промислового капіталу, створення дочірніх банків. Це при­
веде до кардинальних змін в банківській системі України,
швидкому розвитку ринку цінних паперів та зацікавленості
банків брати участь у оздоровленні інших банків (санації як
банків, так й інших суб'єктів підприємницької діяльності);

необхідно у законодавчому порядку ввести відпові­


дальність акціонерів (учасників) банків за використання
Залучених банками коштів, тому що сьогодні вони несуть
відповідальність лише в межах свою внеску, як це перед­
бачає Закон України «Про господарські товариства»;

10) необхідно внести зміни щодо можливості відкриття


кожному банку окремого су б кореспондентського розрахун­
кового рахунку, на якому були б сконцентровані тільки
власні кошти банку з метою виключення випадків блоку­
вання коштів клієнтів, які знаходяться на кореспондентсь­
кому рахунку банку, і проведення розрахунково-касових

операцій при виконанні рішень судових органів щодо стяг­нення з кореспондентських рахунків банків коштів на ко­ристь позивачів, тільки у частині власних коштів банків.

Щодо запланованого розвитку банківської системи і банківського нагляду у найближчі роки, то необхідно від­значити наступне. Реформа комерційних банків повинна проходити по таких напрямах:

- переведення слабких комерційних банків у розряд фі­


нансових компаній або приєднання їх до сильніших банків;

-вихід крупних банків на міжнародні фінансово-кредитні ринки;

- відокремлення банків від небанківських кредитних ін­
ститутів;

-сприяння комерційним банкам у створенні спілок, асоціацій для захисту власних інтересів;

-розширення функцій комерційних банків щодо здійс­нення операцій із цінними паперами і довірчими операція­ми, що спростить та прискорить процес приватизації;

-створення ядра системи комерційних банків - групи банків, які мають мережу філій І підлягають регулюванню;

- налагодити жорстке дотримання банківських «норм
безпеки» (надійності), не допускати ризикових операцій.

Одночасно, необхідно ідентифікувати реєстрацію клієн­тів банку (постійних або випадкових на підставі надійних документів, які засвідчують особу), а також проводити обов'язкову ідентифікацію і реєстрацію клієнтів при опера­ціях з готівкою на суму, наприклад, еквівалентну 1000 до­ларів США. Крім того, внести зміни у відповідні статті За­кону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та Закону України «Про за­ходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, пси­хотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» в частині встановлення норми великомасштабних операцій.

При розробці методичних рекомендацій та опрацюванні проектів нормативних актів міністерств та відомств щодо їх відповідності завданням попередження злочинів та розслі­дування нових видів злочинних посягань у сфер» фінансо­во-кредитної системи необхідно:

- при здійсненні банком розрахункових операцій вста­


новити попередній контроль за перевіркою документів що­
до товарності операцій. У разі встановлення факту нетова­
рної операції передбачити стягнення штрафу з такого
суб'єкту підприємницької діяльності;

-у разі користування клієнтом на протязі певного часу коштами, які були помилково перераховані на Його рахунок

не повернені ним на призначенням, передбачити безспірне ■ігнення з такого суб'єкту підприємницької діяльності ..чіігів і перерахування штра'ф> до бюджету;

— V випадках фіктивного банкротства або банкротства за діями посадових осіб господарських органів, встановлених правоохоронними органами або Державною податковою адміністрацією, банки і банківські установи на підставі по­переднього подання зазначених органів повинні припиняти (призупиняти) будь-які операції за всіма видами рахунків, що належать таким господарським органам, на строк не більше 10 днів. При підтвердженні інформації про фіктивне банкрутство контрольно-ревізійною службою на місцях за рішенням суду накладається арешт на рахунок банкрута.

Крім того, необхідно здійснити лібералізацію валютно­го законодавства. Національний банк України у своїй нор-мо-творчій діяльності з цього питання давно випереджає інші міністерства і відомства. Щоб розв"язати ці проблеми. необхідно всім зацікавленим міністерствам і відомствам розробити єдиний взаємоузгоджений порядок. Поки цього немає, відплив капіталу за межі України триватиме, що є однією з причин відсутності грошових коштів на розрахун­кових і бюджетних рахунках підприємств та організацій, невиплат заробітної плати робітникам і службовцям, кризи платіжної системи.

Нашій державі лібералізація валютного законодавства необхідна передусім для залучення іноземних інвестицій, у першу чергу тих капіталів, які були переміщені з України на рахунки зарубіжних банків. За оцінкою фахівців, їх об­сяг становить 20-25 млрд. доларів США. Для вирішення цієї проблеми потрібно провести відповідні законодавчі ринкові реформи.




<< попередня сторінка   наступна сторінка >>