Дипломат, поет, перекладач, літературознавець. 15 Травня поет двох народів - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Дипломат, поет, перекладач, літературознавець. 15 Травня поет двох народів - сторінка №1/1
Рауль Шалвович Чілачава (15 травня 1948) — український дипломат, поет, перекладач, літературознавець.

15 ТРАВНЯ
ПОЕТ ДВОХ НАРОДІВ
До 60–річчя від дня народження Р.Ш.Чілачави

Рауль Шалвович Чілачава належить до рідкісних талантів. Грузин за національ­ністю, за місцем виховання, він після закінчення вузу в Україні, досконало опанував не тільки українську мову, але й історію та всю різнорідність української культури. Він став найобізнанішим спеціалістом з українсько–грузинських літературних взаємин. Своєю творчістю довів, що може бути не тільки пропагандистом української поезії в Грузії, але й грузинської – в Україні. Чесний і скромний, працьовитий і постійно відданий збагачен­ню грузинсько–української духовної скарбниці, Рауль Чілачава заслуго­вує якнайвищих похвал і пошанування.Народився Рауль Чілачава 15 травня 1948 р. у с.Чітацкарі Зугдідського району в Грузії. Його батько – Шалва Якович – працював лікарем у районній лікарні, мати – Бабуца Григорівна – займалася вихованням дітей. У 1965 р. Рауль закінчив Абастуманську середню школу з відзнакою і вступив на факультет журналістики Тбіліського державного університету.В жовтні 1967 р. Рауль прийняв несподіване для батьків і для самого себе рішення, і будучи вже студентом третього курсу відбув на стажування до Києва. Цей юнацький крок кардинально змінив долю Чілачави, а подорож до Києва стала у повному сенсі слова доленосною, адже там Рауль зустрів своє кохання, свою долю і назавжди залишився в Україні, не пориваючи духовних зв’язків із своєю рідною Грузією.Рауль Чілачава не тільки вивчив укра­їнську мову, українську культуру, українську літературу до таких тон­кощів і деталей, що їх далеко не кожен освічений українець знає, а й ово­лодів цією мовою як гнучким знаряддям вияву глибоких почуттів і ду­мок, ставши відомим українським поетом. Більше того, він став укра­їнцем, не відмовившись від свого грузинства, від рідної мови і культури, утвердившись відомим грузинським поетом. Закінчивши у 1970 р. університет Рауль Шалвович працює редактором Української радянської енциклопедії. В цей час відбувається його знайомство з Миколою Бажаном, який відіграв особливу роль у житті Рауля Шалвовича, став його хрещеним батьком у літературі.


М.Бажан не лише взяв на роботу до редакції УРЕ випускника університету без київської прописки (тоді це було проблемою), а й, дізнавшись, що упродовж семи років молодий спеціаліст, талановитий поет поневіряється з родиною по чужих квартирах – без власного даху над головою, як депутат Верховної Ради поклопотався перед високими інстанціями про надання житла майбутньому генію. Дружба останнього з могікан хрестоматійної радянської поезії з грузинським юнаком, який мав неабиякий творчий потенціал, стала для обох вирішальною у всіх аспектах. Хоч їх розділяв віковий (історичний) досвід мало не в півстоліття, ця творча співпраця була взаємокорисною і вельми плідною.
Дисертація Р.Чілачави ( 1986 р.) про українсько–грузинські літературні взаємозв’язки 30–70–х років ХХ ст. базувалася на ґрунтовному стилістичному й естетичному аналізі бажанівських перекладів поем Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» та «Давитіані» Давида Гурамішвілі. Після захисту кандидатської дисертації Рауль Шалвович продовжував дослідження українських перекладів грузинської поезії і в 1995 р. захистив докторську дисертацію "Грузинська класична поезія в українських перекладах". За довгі роки своєї трудової діяльності Рауль Шалвович обіймав різні посади: він працював кореспондентом газети "Комсомольское знамя", викладачем підготовчих курсів Київського університету ім. Т.Шевченка, завідуючим кафедрою української та іноземної мов Київської державної академії керівних кадрів культури і мистецтв; професором кафедри української літератури Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова; професором Київського національного університету ім. Т.Шевченка, згодом обіймав керівні посади у Міністерстві України у справах національностей та міграції та Державному комітеті України у справах національностей та міграції. Та найбільше своїх сил Р.Чілачава віддавав творчій роботі. З юних років відчуваючи потяг до наукової роботи, він став визначним дослідником грузинсько–українських літературних зв'язків. Посвячений у таємниці грузинського і українського Слова, він дав доказову оцінку українських перекладів грузинської поетичної класики, і ця його праця є і залишаєть­ся зразковою для тих, хто ступатиме у слід йому, продовжуючи вкрай потрібне для обох наших культур дослідження. Але й цим Рауль Чілачава не обмежився: він і сам став перекладачем поетичних творів – з україн­ської на грузинську, а з грузинської – на українську. А коли Україна прого­лосила незалежність, Рауль Чілачава, не вагаючись, став до лав будівничих нашої державності... Він відомий громадський діяч, доктор філології, професор, академік Академії національних та соціальних відносин Грузії, заступник голови Держкомітету України у справах національностей та міграції, з 2005 р. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Латвійській Республіці. Як майстер слова, Рауль Чілачава – постать неодновимірна. Він постає перед читачем у трьох різних іпостасях. Перша з них для нас дуже приємна: Рауль Чілачава – український поет дуже високого рівня. Друга – він прекрасний перекладач українською мовою майстрів рідної йому грузинської поезії. Навряд чи хтось з українців зміг би представити нам Га­лактіона Табідзе так, як це зробив Рауль Чілачава. Однак третя іпостась – найзначніша: Чілачава – передусім грузинський поет... Є в Рауля Чілачави ще декілька іпостасей. Він учений–літературознавець, доктор філологічних наук, у певній мірі літературний критик і публіцист–нарисовець, який торкається найгостріших тем нашого жорстокого віку. А до того ж став помітним державним діячем незалежної України... У своїх грузинських та українських віршах Рауль Чілачава височіє єдиною творчою постаттю. Але з–поміж інших у його українських віршах один, особливий пласт – про входження його, сина зеленогорої Сакартвело в духовне життя нації і взагалі в життєвий український простір, у яко­му він перебуває близько двох третин свого життя. Найзначнішим твором цієї проблематики є добірка з 25 чудових сонетів «Первоцвіт любові». Їх можна назвати сонетною поемою, хоч ніхто таких поем не пише, бо со­нет – це водночас і строфічне ціле, і закінчений літературний твір. Попри сюжетну цілісність та викінченість цієї поеми, основна її думка вираже­на в двох останніх рядках першого сонета:

Без Грузії – платан я без коріння.Без України – ясен я без крони...



За роки сумлінної самовідданої праці на ниві української та грузинської культури Р.Чілачава не лише досконало опанував українську мову й вивчив історію та літературу нашого народу, а ще й написав понад сімдесят книжок, серед яких збірки поезій грузинською та українською мовами, переклади, публіцистика й наукові дослідження. Він став лауреатом престижних премій у Грузії та в Україні, зокрема премії грузинського комсомолу за перекладацьку діяльність, премії імені М.Рильського та міжнародної премії імені В.Винниченка. Член Спілки письменників України та Грузії, Академік Академії національних та соціальних відносин Грузії.До своєї подвижницької праці – перекладної антології «Серпень» (55 українських поетів), це плід, імовірно, тридцятирічної школи накопичення перекладацького досвіду, – до цієї унікальної авторської антології, яка вийшла друком у Києві 2001 року за Національною програмою випуску соціально–значущих видань, Р.Чілачава видав грузинською мовою збірки поезій «Початок», «Бути», «Після заходу сонця», «Пародії», «Час побачення», «Земля насущна», «Рівнодення», «Вітер над стиглими нивами», «Знак зодіаку», «За тбіліським часом», «Стіна плачу», українською – книжки віршів: «Саповнела – квітка щастя», «Бути», «Вітрова хатина», «Причетність», «Два голоси», «Сонце в гроні винограду», «Український сон». І це далеко не повний перелік його творчих досягнень. Творчим звітом до п’ятдесятип’ятиріччя Рауля Чілачави можна вважати його книгу, яка наразі не має аналогів: «Дві столиці» (Українська творчість грузинського поета). Есеї письменника про Давида Гурамішвілі, Тараса Шевченка, Акакія Церетелі, Лесю Українку та Ану Каландадзе засвідчують не лише феноменальне знання двох (обох рідних йому!) літератур – грузинської й української, а й філігранну точність слова, оцінок, постійну заглибленість наукового пошуку, самобутній погляд поета й філолога на об’єкт дослідження.В анотації до найповнішого, хоча далеко не повного, видання творів автор зізнається: «Чверть століття тому я задумав написати книжку під назвою «Україна, яку я люблю». Уявлялась вона у формі публіцистичних оповідей про країну, її народ, звичаї, традиції, культуру. З часом ідея дещо трансформувалась, і замість розповідей про Україну склалася сповідь українською мовою – у віршах, есе, перекладах, маргіналіях, монографіях. Мовою, вивченою вже в дорослому віці та давно майже рідною».Шевченко, Франко, Леся Українка – найбільші українські поети, переклад творчості цих авторів – вагомий творчий здобуток Рауля Чілачави. Фоліант перекладів наших класиків грузинською мовою „Велика трійця: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка” видано за Національною програмою „ Українська книга” у видавництві „Етнос” у 2005 році. Поетичні тексти подано мовою оригіналу та в перекладі грузинською мовою, зібрані кращі зразки поетичної творчості найвеличніших поетів–класиків.
Рауль Шалвович вчить українців як треба любити Україну і не тільки любити, а й працювати для її блага, для розвитку її культури. Безперечно, Рауль Чілачава – явище феноменальне в українській літературі і його праця, його книжки – то вагомий ужинок, що заслуговує найвищого поцінування.Саме з огляду на колосальний внесок цього поета, державного діяча, ученого в українську культуру залишається тільки дивуватися Комітетові з присудження Національної премії імені Т.Г.Шевченка, який, порівнюючи масштаб особистостей і внеску в літературу претендентів та конкурентів, виявився неспроможним оцінити титанічний труд і відданість сина Грузії справі духовного розвитку України, популяризації найяскравіших перлин вітчизняної поезії на батьківщині Руставелі. Бо українські поезії та переклади й наукові праці Рауля Чілачави – золоте надбання України, як і він сам. Гріх, коли для когось це новина, а не доведена істина.

ЛІТЕРАТУРА

Чілачава Р.Ш. Amore, more, ore…: Вірші, маргиналії, есе. – К., 2003. – 168 с.Чілачава Р. Дві столиці: Укр. творчість грузин. поета. Поезії. Переклади. Маргіналії. Есе. Монографії. – К., 2002. – 512 с.

Чілачава Р. Ш. Маргіналії: Нотатки песиміста. –­­ К., 2005. – 382 с.

Велика трійця: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка / Пер. груз., упоряд., вступ. тексти Р. Чілачави. – К., 2005. – 336 с.

Бондаренко С. Кошмар – сюита премиальная // Киев. ведомости. – 2007. – 15 февр.

Зубанич Ф. Дві столиці і одна любов Р.Чілачави // Киев. вестн. – 2004. – 7 февр.

Йовенко С. Феномен Рауля Чілачави у контексті культур „ Двох вітчизн” // Дзеркало тижня. – 2003. – 8–16 трав. – С.20.

Мороз Л. „Жалі чужі стають моїми” // Літ. Україна. – 2004. – 29 січ. – (На здобуття Нац. премії ім.Т.Шевченка).

Синиченко О. Слово про Рауля Чілачаву // Київ. – 2003. – №5. – С.122–124.

Чілачава Рауль Шалвович

"Рауль Шалвович Чілачава" (15 травня 1948) — Українаукраїнський дипломат, поет, перекладач, літературознавець.

Біографія

Народився 15 травня 1948 року в ГрузіяГрузії. Закінчив Тбіліський університетТбіліський державний університет (1970), факультет журналістики. Доктор філологічних наук, Професор.

З 1970 по 1971 - редактор Київської центральної редакції “Українська Радянська ЕнциклопедіяУкраїнської Радянської Енциклопедії”

З 1972 по 1974 - позаштатий кореспондент київської газети “Комсомольське знамя”

З 1974 по 1975 - викладач підготовчих курсів Київський університетКиївського державного університету ім.Т.Г.Шевченка.

З 1975 по 1992 - творча робота, член Спілка письменників УкраїниСпілки письменників України.

З 1992 по 1993 - Заступник Голови Комітету Національностей та з питань Міграцій при Кабінет Міністрів УкраїниКабінеті Міністрів України.

З 1993 по 1994 - Заступник Міністра України з питань Національностей та міграції.

З 1994 по 1996 - Заступник Міністра України з питань Національностей, Міграції та релігійних справ.

З 1996 по 1998 - творча робота, член Спілка письменників України Спілки письменників України.

З 1998 - професор Київського державного університету Культури та Мистецтв.

З 1998 по 2000 - заступник голови Державного Комітету Національностей та питань міграції

З 2000 по 2001 - професор Київський університетКиївського державного університету ім.Т.Г.Шевченка.

З 2001 по 2002 - Перший заступник Голови Державного Комітету Національностей та з питань міграції

З 2002 по 2004 - заступник Голови Державного Комітету Національностей та з питань міграції

З 09.12.2005 по 04.06.2010 - Надзвичайний та Повноважний Посол УкраїнаУкраїни в Республіці Латвія.

Посилання


Український дипломатичний корпус