Фігурка Наталія Володимирівна - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1сторінка 2
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Селекшино-генетичн1 та біологічні особливості курей різної селекції... 1 23.96kb.
Томчук Наталія Володимирівна 5 668.89kb.
Національний університет “львівська політехніка” костів наталія володимирівна 1 362.32kb.
21 листопада відбувся відкритий урок із світової літератури у 7 класі... 1 8.65kb.
Програма 25-26 листопада 2013 року м. Київ Співорганізатори 1 66.49kb.
Інформація про застосування процедури закупівлі в одного учасника... 1 132.65kb.
Сєдая Наталія Володимирівна. Місце роботи 1 63.1kb.
Чудаєва Наталія Володимирівна Уманський державний педагогічний університет... 1 32.46kb.
Пузько Наталія Володимирівна Національний Університет Львівська Політехніка... 1 91.13kb.
Затверджено наказ відділу освіти райдержадміністрації 1 39.75kb.
Чудаєва Наталія Володимирівна Уманський державний педагогічний університет... 1 35.3kb.
Черненко К. Д., Муріна В. В., Корень Т. М., Самойленко С. В 1 299.95kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Фігурка Наталія Володимирівна - сторінка №1/2


Міністерство освіти і науки україни

Національний університет "Львівська політехніка"





Фігурка Наталія Володимирівна

УДК 541.64, 541.64.057, 615.462-036.5




Поверхнево-активні псевдо-полі(амінокислоти) на основі дикарбонових α-амінокислот та їх колоїдно-хімічні властивості

02.00.06 - хімія високомолекулярних сполук




Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня


кандидата хімічних наук

Львів-2013

Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі органічної хімії Національного університету "Львівська політехніка" Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник:

доктор хімічних наук, старший науковий співробітник

Самарик Володимир Ярославович,

Національний університет "Львівська політехніка",

провідний науковий співробітник кафедри органічної хімії


Офіційні опоненти:

доктор хімічних наук, старший науковий співробітник

Рябов Сергій Володимирович,

Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України,

завідувач відділу модифікації полімерів
доктор хімічних наук, старший науковий співробітник

Аксіментьєва Олена Ігорівна,

Львівський національний університет імені І.Франка, головний науковий співробітник кафедри фізичної та колоїдної хімії








Захист відбудеться 3 червня 2013р. о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.01 у Національному університеті "Львівська політехніка" (79013, м. Львів, пл. Св. Юра 3/4, корпус 8, аудиторія 240).


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету "Львівська політехніка" (79013, Львів-13, вул. Професорська, 1)
Автореферат розісланий «___» квітня 2013р.


Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 35.052.01 Будішевська О.Г.


Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Створення нових дисперсних систем на основі біосумісних, біодеградабельних та нетоксичних макромолекул, здатних виконувати роль нано- та мікро-контейнерів цільового транспорту для сучасних терапевтичних препаратів, залишається актуальним завданням хімії високомолекулярних сполук, починаючи з 70-х років минулого століття. Поліестери на основі природних кислот вже давно використовуються як синтетичні шовні матеріали та імпланти, проте їх використання як систем доставки ліків є достатньо обмеженим.

У роботі досліджено отримання поліестерів на основі α-амінокислот та їх похідних. Регулювання гідрофільно-ліпофільного балансу таких поліестерів введенням ланок поліоксиетилену та поліоксипропілену дозволило створити полімери, здатні до самоорганізації у водному середовищі у складні міцелярні структури. Завдяки з’єднанню амінокислот у основному ланцюзі полімеру естерним зв’язком такі сполуки можна віднести до класу псевдо-полі(амінокислот) – речовин, полімерний ланцюг яких будується за допомогою не пептидних зв’язків. Така структура забезпечує ряд переваг одержаних полімерів над полі(амінокислотами), наприклад, відсутність імунної відповіді з боку організму (завдяки відсутності пептидного зв’язку), в той же час спорідненість до структури полі(амінокислот) і присутність естерних зв’язків забезпечує біодеградабельність та низьку токсичність як полімеру, так і продуктів деградації.



Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана за планом науково-дослідних робіт Національного університету “Львівська політехніка” на кафедрі органічної хімії Інституту хімії і хімічних технологій і є складовою частиною досліджень з тем: "Формування полімерних гідрогелів, прищеплених до поверхонь, для біомедичного застосування" (2007-2009), № держреєстрації 0104U002305; "Полімерні гідрогелеві біоматеріали для конструювання дисперсних та планарних систем доставки ліків та інженерії тканин " (2010-2012), № держ. реєстрації 0110U001096, у яких автор дисертаційної роботи була виконавцем.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є синтез нових поліестерів на основі глутамінової кислоти та діолів поліоксиетиленової та поліоксипропіленової природи – псевдо-полі(амінокислот) та дослідження їх колоїдно-хімічних властивостей.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні завдання:



  • Синтезувати новий клас полімерів – псевдо-полі(амінокислот) поліестерного типу на основі глутамінової кислоти та діолів поліоксиетиленової та поліоксипропіленової природи.

  • Дослідити особливості перебігу реакції Стегліха в синтезі поліестерів, зокрема, перебігу побічних процесів.

  • Дослідити особливості перебігу реакції Бреннера за участю глутамінової кислоти та діолів поліоксиетиленового та поліоксипропіленового ряду при різних співвідношеннях реагентів.

  • Дослідити поверхневу активність одержаних псевдо-полі(амінокислот) поліестерного типу та здатність їх водних дисперсій солюбілізувати ліпофільні сполуки.

  • Встановити вплив будови та складу макромолекул псевдо-полі(амінокислот) на їх поверхнево-активні властивості.

Об’єкт дослідження. Об’єктами дослідження є синтез поліестерів на основі глутамінової кислоти та діолів поліоксиетиленової та поліоксипропіленової природи за реакцією Стегліха та кополіестерів на основі попередньо синтезованих блоків за реакцією Бреннера, поверхнева активність та солюбілізуюча здатність одержаних нових поліестерів.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є поліестери на основі глутамінової кислоти та діолів поліоксиетиленового та поліоксипропіленового ряду.

Методи дослідження. ІЧ-, ЯМР- та мас-спектрометрія, тонкошарова та гель-проникна хроматографія, динамічне світлорозсіювання, малокутове розсіювання нейтронів, фотоколориметрія, визначення поверхневого натягу методом Дю Нуї, функціональний аналіз.

Наукова новизна отриманих результатів.

1) Вперше створено теоретичні основи синтезу та синтезовано новий клас поліестерних полімерних матеріалів псевдо-полі(амінокислот) на основі глутамінової кислоти та діолів поліоксиетиленового та поліпропіленового ряду.

2) Вперше запропоновано для синтезу полімерів – псевдо-полі(амінокислот), використовувати реакцію Стегліха.

3) Вперше досліджено особливості реакції Стегліха в умовах утворення поліестерів.

4) Встановлено взаємозв’язок між поверхнево-активними властивостями полімерних молекул та їх будовою. Показано, що природа, структура та концентрація амфіфільних макромолекул псевдо-полі(амінокислот) визначає властивості дисперсної фази та колоїдно-хімічні властивості колоїдних систем.

Практичне значення отриманих результатів. Одержано новий клас нових полімерних матеріалів, амфіфільні, поверхнево-активні та колоїдні властивості макромолекул якого представляють значний практичний інтерес. Біосумісні та біодеградабельні властивості макромолекул даного класу роблять його перспективним як полімерний матеріал для медичного та біохімічного застосування.

Цілеспрямовані дослідження формування самостабілізованих водних дисперсій на основі даного класу полімерів, їх колоїдно-хімічних властивостей, солюбілізації та вивільнення гідрофобних органічних сполук різної природи, дослідження біосумісності та особливостей біодеструкції дозволило рекомендувати даний клас полімерів як основу сучасних систем доставки терапевтичних препаратів (куркуміну).



Особистий внесок здобувача полягає в аналізі літературних джерел, постановці та проведенні експериментів із синтезу псевдо-полі(амінокислот) та дослідженні їх колоїдно-хімічних властивостей. Обговорення, узагальнення експериментального матеріалу та формулювання висновків проводилось автором з к.х.н., с.н.с. Варваренком С.М., д.х.н., проф. Вороновим С.А. та д.х.н., с.н.с. Самариком В.Я. Частина експериментального матеріалу була отримана здобувачем разом з к.х.н., н.с.Тарнавчиком І.Т. та к.х.н., с.н.с. Носовою Н.Г.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідались на 1 всеукраїнській та 15-ти міжнародних конференціях, зокрема Symposium on sustainable materials and light driven processes (США, Фарго, 2012), 243rd ACS National Meeting & Exposition (США, Сан Дієго, 2012), 14th JCF Frühjahrssymposium (Німеччина, Росток, 2012).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 статей у фахових виданнях України та іноземних держав та 16 тез доповідей на українських та міжнародних конференціях.

Структура та об’єм дисертації. Дисертація викладена на 155 стор. друкованого тексту та складається зі вступу, 5 розділів, що включають 48 рисунків, 32 схеми та 16 таблиць, висновків і списку використаних літературних джерел.

Основний зміст роботи

У першому розділі проведено огляд літературних джерел, присвячених методам синтезу псевдо-полі(амінокислот) та блок-кополімерів поліетиленгліколів/поліпропіленгліколів. Другий розділ присвячений методикам синтезів полімерів та діестерів, постановки та зняття захисних груп аміногрупи, методик проведення аналізів. У третьому розділі наведені результати досліджень з одержання поліестерів через активацію карбоксильних груп N’,N-дициклогексилкарбодіімідом. Обговорені побічні реакції та визначено умови проведення синтезу, при яких вони пригнічуються. Наведено результати дослідження структури та молекулярної маси одержаних полімерів. Четвертий розділ присвячений дослідженню взаємодії глутамінової кислоти та її N-похідних з діолами різної природи за реакцією Бреннера та одержання псевдо-полі(амінокислот) з використанням діестерів, отриманих за цією реакцією. У п’ятому розділі наведені результати досліджень колоїдно-хімічних властивостей. На основі результатів досліджень поверхневої активності та даних динамічного світлорозсіювання показано, що у водних розчинах одержаних полімерів відбувається формування міцел, а при подальшому збільшенні концентрації –реорганізація міцел у впорядковані складні структури. Наведено результати досліджень солюбілізації малорозчинних у воді барвників та толуолу.


синтез поліестерів дикарбонових α-амінокислот за реакцією Стегліха

Розділ присвячений синтезу псевдо-полі(амінокислот) (ППАК) через реакцію Стегліха з використанням як реагентів N-похідних глутамінової кислоти (Glu(А)) та поліетерів діолів різної природи. Реакція Стегліха широко використовується для синтезу низькомолекулярних естерів. Адаптація даного методу для синтезу поліестерів, а саме проведення реакції Стегліха між глутаміновою кислотою (або її N-похідними) та діолами поліетиленгліколевого (ПЕГ) та поліпропіленгліколевого (ППГ) рядів в умовах, близьких до еквімолярних (Glu(А):ПЕГ(ППГ)=1:(0,75÷1,33)), дозволила одержати ППАК поліестерного типу, принципова структура та хімізм одержання яких наведені на схемі 1.

Перша стадія незворотньої поліконденсації за реакцією Стегліха (схема 1) полягає в активації карбоксильної групи N, N’-дициклогексилкарбодіімідом (ДЦК) з утворенням активованої форми двоосновної кислоти (структура І на схемі 1). На другій стадії, в результаті реакції поліконденсації, при взаємодії з близькою до еквімолярної кількістю діолу утворюється поліестер. При цьому з реакційної суміші виділяється дициклогексилсечовина (ДЦС). Вона практично нерозчинна в більшості органічних розчинників, що дає можливість гравіметрично відслідковувати глибину перебігу поліконденсації (конверсію) за її кількістю.

С
хема 1. Реакція незворотньої поліконденсації за реакцією Стегліха


За розробленою методикою з використанням Glu(А) різної структури і різним співвідношенням реагентів було отримано кополімери, основні характеристики яких наведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Умови синтезу та основні характеристки поліестерів на основі Glu(A), отриманих за реакцією Стегліха




Glu(A)

Діол

Співвідношення реагентів

Температура,

°C


Вихід ДЦС,

%


ММ, визначена за ГПХ, г/моль

Ступінь полікон-денсації ГПХ 1

Ступінь полікон-денсації 100% 2




Glu(A)

Діол

ДЦК

Каталізатор







1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11




1

Glu(St)

ПЕГ-600

10

9

21

1,25

15

99,5

11930

22,7

27,57




2

Glu(St)

ПЕГ-600

9

10

18,9

1,125

15

99,7

13430

25,30

29,70




3

Glu(Boc)

ПЕГ-300

7

8

14,7

0,875

15

98,7

1820

5,60

15




4

Glu(Boc)

ПЕГ-600

9

10

18,9

1,125

15

96,75

6390

7,25

18,61




5

Glu(St)

ДПГ

8

7

16,8

1

15

99

4020

13,17

15,13




6

Glu(St)

ДПГ

8

7

16,8

1

35

97,8

3200

10,20

15,67




7

Glu(St)

ДПГ

6

5

12,6

0,75

15




3270

10,43

10,98




8

Glu(St)

ДПГ

8

7

16,8

1

0-5

91,6

2200

6,52

15,13




9

Glu(Ac)

ДЕГ

3

4

6,3

0,375

15

97,6

620

3,50

7,0




10

Glu(Ac)

ДЕГ

4

3

8,4

0,5

15

93,5

513

2,20

7,0




11

Glu(P)

ПЕГ-300

10

9

21

1,25

15

83,5

1200

3,10

19,0




12

Glu(TFA)

ПЕГ-400

9

10

18,9

1,125

15

99,22

1580

3,70

19,0




13

Glu(L)

ПЕГ-400

10

9

21

1,25

15

99,1

6460

16,8

20,5


















Рис. 1. а - ПМР-спектр зразка ко-Glu(St)-кo-ДПГ в дейтерованому бензолі; б- ІЧ-спектр зразка ко-Glu(St)-кo-ДПГ .
1 Ступінь поліконденсації, визначений за експериментально встановленою за даними гель-проникної хроматографії (ГПХ) молекулярною масою поліестеру (колонка 9).

2 Cтупінь поліконденсації, розрахований за рівнянням Карозерса при умові 100% конверсії.

З наведених даних видно, що найбільший вплив на досягнення теоретично можливого ступеня поліконденсації має структура Glu(А). У випадку N-алканоїл похідних з алкільними радикалами R12-R17 досягається ступінь поліконденсації 90÷96% від прогнозованої за рівнянням Карозерса. Для Glu(Boc), Glu(TFA), Glu(Ac), Glu(Pht) досягається лише 50-60% від прогнозованого ступеня поліконденсації.

Структуру отриманих поліестерів підтверджували з використанням ПМР- та ІЧ-спектроскопій (рис.1). Присутність сигналів α-метиленових груп біля естерного зв’язку (сигнал А на рис. 1а) дозволяє підтвердити утворення естерних зв’язків, а співвідношення інтегралів, відповідно, еквімолярне входження мономерних залишків в макромолекулу.

Молекулярну масу поліестерів визначали за допомогою гель-проникної хроматографії (рис.3).

Пониження ступеня поліконденсації для Glu(Boc), Glu(TFA), Glu(Ac), Glu(Pht) у порівнянні з Glu(St) та Glu(L) пояснюється перебігом побічних реакцій. Встановлено, що основним джерелом таких реакцій є активована форма дикарбонової амінокислоти (структура І на схемі 1).

Схема 2. Шляхи перетворення активованої форми карбоксильної групи

За допомогою мас-спектрометрії підтверджені шляхи перетворення активованої форми амінокислоти, які наведені на схемі 2. За цією схемою маршрут І приводить до утворення поліестеру, маршрути ІІ та ІІІ відображають перегрупування в нереакційноздані групи, які понижують ступінь поліконденсації. На рис. 2 наведено мас-спектр, що підтверджує наявність в полімерах з низьким ступенем поліконденсації (2÷3) кінцевих груп N-ізоацилсечовини (реакція ІІ на схемі 2). Даним методом також підтверджене утворення циклічних естерів за реакцією IV на схемі 2.

Рис.2. Мас-спектр псевдо-полі(амінокислоти), отриманої на основі Glu(Ac) та ДЕГ при температурі 30ºС в розведеному розчині. Зроблено віднесення сигналів від фрагментів з пасивними кінцевими групами(ФПГ) (n-ступінь поліконденсації).


Результати експериментів з оптимізації реакції утворення поліестерів показали, що вищі ступені поліконденсації досягаються в умовах допустимого надлишку спиртових груп, температурному діапазоні 13-18С і при використанні нуклеофільного агенту - 4-диметиламінопіридину (ДМАП). Встановлено, що ДМАП є найбільш ефективним нуклеофільним агентом у порівнянні з 1,4-діазобіцикло[2.2.2]октаном (ДАБЦО) та N,N-диметилформамідом (ДМФА). Зокрема, його використання дозволило отримати поліестери зі ступенем поліконденсації у 2÷3 рази вище (рис.3).




Рис.3. Гель-хроматограми зразків поліестерів, синтезованих на основі Glu(St) та ПЕГ600 в порівняльних умовах, із застосуванням різних каталізаторів:

а) ДАБЦО; б) ДМАП.





Синтез псевдо-полі(амінокислот) на основі реакційноздатних діестерів N-похідних глутамінової кислоти

Розділ містить результати досліджень із синтезу поліестерів з наперед отриманих блоків з двома кінцевими карбоксильними групами (діестерів). Блоки отримували взаємодією глутамінової кислоти, її гідрохлориду (Glu·HCl), глутамінової кислоти з аміногрупою, захищеною трифторацетильною групою (GluTFA) та N-стеарилглутамінової кислоти (GluSt) з діолами поліоксиетиленового і поліоксипропіленового ряду (ММ 116-1000г/моль) за реакцією Бреннера (схема 3). Реакція Бреннера широко використовується для отримання поліестерів за незворотньою поліконденсацією. Показано, що при взаємодії N-похідних Glu та ПЕГ/ППГ в умовах цієї реакції поліестер не утворюється, а єдиним кінцевим продуктом реакції при будь-яких співвідношеннях вихідних реагентів є діестер (ІV) ( схема 3).

Схема 3. Взаємодія глутамінової кислоти (її N-похідних) з діолами поліоксиетиленового та поліоксипропіленового ряду за реакцією Бреннера
Структура діестерів (ІV) підтверджена методами ПМР (рис.4 б) та ІЧ-спектроскопії. За даним ПМР-спектроскопії встановлено, що 83÷87% естерних груп утворюється за рахунок карбоксильної групи, яка знаходиться біля α-аміногрупи, що свідчить про її більшу реакційну здатність.

Вплив умов синтезу на вихід діестерів IV за схемою 3 відображено в таблиці 2. Експериментально підтверджено, що введення в систему третинних амінів є необхідною умовою для досягнення високого виходу продукту. Найефективнішим серед досліджуваних є триетиламін (ТЕА), ДМФА збільшує вихід лише у реакціях з ПЕГ та ППГ з ММ більше 600г/моль. Крім того, встановлено, що при використанні як реагента ПЕГ або ППГ з ММ більше 1000 г/моль (пп. 23-25, таблиця 2) та етиленгліколю (п.11,12) діестер утворюється з надзвичайно малими виходами.

Таблиця 2. Залежність виходу діестеру (ІV) за реакцією Бреннера від співвідношення реагентів та природи діолу.




Форма глутамінової кислоти

Кількість молів реагенту на1 моль Glu або Glu·HCl

Вихід1

Діолу

Тіонілу хлористого

Диметил-формамід

Триетил-

амін


Діетиленгліколь (ДЕГ)



Glu·HCl

1,1

1,15

2,5

1,55

<25



Glu·HCl

2,1

2,15

2,5

1,55

30



Glu·HCl

0,5

1,25

2,0

1,55

52



Glu·HCl

0,5

1,15

1,15

0

<10



Glu·HCl

0,5

1,15

0

1,55

95



Glu

0,5

1,20

0

1,55

57



Glu

0,5

1,20

2,0

1,55

45



GluSt

0,5

1,15

0

1,55

96



GluSt

2,1

2,15

2,5

1,55

53



GluTFA

0,5

1,15

0

1,55

92

Етиленгліколь (ЕГ)



Glu·HCl

0,5

2,15

0

1,55

<15



Glu

0,5

1,25

0

1,55

<10

Дипропіленгліколь (ДПГ)



Glu·HCl

0,5

1,15

0

1,55

94



GluSt

0,5

1,15

0

1,55

95

Поліетиленгліколь 300 (ПЕГ 300)



Glu·HCl

0,5

1,15

0

1,55

90



GluSt

0,5

1,15

0

1,55

93

Поліпропіленгліколь 400 (ППГ 400)



Glu·HCl

0,5

1,15

0

1,55

91



GluSt

0,5

1,15

0

1,55

90

Поліетиленгліколь 600 (ПЕГ 600)



Glu·HCl

0,5

1,15

0

1,55

90



Glu·HCl

0,5

1,15

1,15

1,55

92



GluSt

0,5

1,15

0

1,55

92

Поліпропіленгліколь 1000 (ППГ 1000)



GluSt

0,5

1,15

0

1,55

83

Поліетиленгліколь 1500 (ПЕГ 1500)



Glu·HCl

0,5

1,15

0

1,55

<5



Glu·HCl

0,5

1,15

1,15

1,55

<5



GluSt

0,5

1,15

0

1,55

<5

  1. Вихід основного продукту реакції - діестеру IV на схемі 3 визначали ваговим методом після його виділення та основної очистки (вміст речовини 95-98%).

Різниця в реакційній здатності карбоксильних груп глутамінової кислоти може бути причиною того, що не відбувається утворення естеру глутамінової кислоти по двом карбоксильним групам, а зрештою – поліестеру в даному температурному діапазоні.


а) б)

Схема 4. Принципова структурна формула «простого» поліестеру (а) та «складного» поліестеру на основі діестеру (б).

Через поліконденсацію за реакцією Стегліха на основі Glu(St) і Glu(L) з високим виходом та значним ступенем поліконденсації були отримані амфіфільні поліестери (схема 4а). В їх структурі як ліпофільні фрагменти виступають алкільні ланцюги N-заміщеної глутамінової кислоти, а як гідрофільні – ланцюги поліетиленгліколю («прості» поліестери). Синтез за реакцією Бреннера діестерів (структура IV на схемі 3) дозволяє одержувати за реакцією Стегліха «складні» поліестери (схема 4б), які одночасно містять залишки діолів різної природи.

В даній главі наведено результати дослідження синтезу «складних» поліестерів (схема 5) поліконденсацією за реакцією Стегліха за участю діестерів як мономерних блоків. Реакцію проводили в оптимальних умовах, визначених в розділі 3, оскільки зберігаються всі встановлені закономірності одержання «простих» поліестерів, але при тому утворюються «складні» поліестери з дещо нижчим ступенем поліконденсації (11-15).

Схема 5. Хімізм реакції Стегліха за участю диестеру з утворенням «складного» поліестеру
Структуру синтезованих «складних» поліестерів підтверджували ПМР-спектроскопією. Для прикладу на рис. 4 наведено спектр продукту ко-[б-(Glu(St)-ДПГ-Glu(St)]-ко-ПЕГ400 (б) у порівнянні зі спектром діестеру Glu(St)-ДПГ-Glu(St) (а). Наявність у спектрі сигналів від протонів поліоксиетилену та дипропіленгліколю підтверджують його структуру. Молекулярну масу полімерних продуктів визначали гель-проникною хроматографією ( табл.3).



Рис.4. ПМР-спектри: a) псевдо-полі(амінокислоти) на основі Glu(St)-ДПГ-Glu(St) та ПЕГ400 б) вихідного діестеру Glu(St)-ДПГ-Glu(St)


Таблиця 3. Основні характеристики поліестерів на основі попередньо синтезованих діестерів





Діестер

Діол

Співвідношення реагентів

Температура,

°C


Вихід ДЦС,%

ММ, визначена за ГПХ, г/моль

Ступінь полікон-денсації ГПХ1

Ступінь полікон-денсації 100% 2

Glu(A)

Діол

ДЦК

Каталіза-тор

1

Glu(St)-ДПГ-Glu(St)

ПЕГ-400

8

9

16,8

1

15

98,8

8970

13,3

16,9

2

Glu(St)-ППГ400-Glu(St)

ПЕГ-400

9

10

18,9

1,125

15

98,5

11630

14,4

20,05

3

Glu(St)-ППГ400-Glu(St)

ПЕГ-300

9

10

18,9

1,125

15

97,7

9450

12,6

18,23

4

Glu(St)-ППГ1000-Glu(St)

ПЕГ-400

8

9

16,8

1

15

97,8

10300

12,73

19,0

1 Ступінь поліконденсації, визначений за експериментально встановленою за даними гель-проникної хроматографії (ГПХ) молекулярною масою одержаного поліестеру (колонка 9).

2 Ступінь поліконденсації, розрахований за рівнянням Карозерса при умові 100% конверсії.
З даних, наведених в табл.3, видно, що запропонований метод дозволяє отримати амфіфільні поліестери з молекулярними масами 5000 ÷ 12000 г /моль.


наступна сторінка >>