Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки харківська обласна станція юних туристів туристські марш - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Харківська обласна державна адміністрація депратамент науки І освіти... 4 764.33kb.
Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти... 3 440.01kb.
Головне управління освіти І науки харківської облдержадміністрації... 6 1781.05kb.
Комунальний заклад «харківська обласна станція юних туристів» 1 25.57kb.
Харківська область Харківська обласна державна адміністрація Департамент... 1 36.54kb.
Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти... 3 821.12kb.
Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти... 3 486.26kb.
Україна харківська обласна державна адміністрація головне управління... 1 94.99kb.
Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти... 10 1166.89kb.
Україна харківська обласна державна адміністрація департамент науки... 1 14.58kb.
Черкаська обласна державна адміністрація головне управління освіти... 1 164.36kb.
Урок одного художника 1 93.17kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Харківська обласна державна адміністрація головне управління освіти І науки харківська - сторінка №1/1


ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ ТУРИСТІВ

ТУРИСТСЬКІ МАРШРУТИ

ГІРСЬКОЇ ЯЛТИ

Автор: Поляков О. О.,

методист Харківської

обласної станції юних

туристів

ХАРКІВ

2009

У роботі розглянуті наступні маршрути з тематики Гірської Ялти. Вони являються продовженням мандрів автора з учнівської молоддю стежками гірської пасма. Цього разу автор пройшов західними кордонами Великої Ялти з дуже цікавим гірським проходом Мердвень біля с. Оліва (неподалік Форосу), долав яйли, які розташовані на захід від Алупки.

Численні об’єкти історії, архітектури, спелеології та природні ландшафти не залишать байдужими нікого. Тільки там можна помилуватися чудовою природою Гірського Криму та подихати незабутнім «коктейлем» гірських трав, що виробляється самою природою високо в горах. На гірських маршрутах можна ознайомитись з цілющими травами, особливостями клімату яйл та вершин, побачити представників живої природи – козуль, оленів та птахів-хижаків.

Запропонований посібник розрахований на вчителів, керівників гуртків, юних туристів та тих, хто любить активний спосіб життя, природу.

Відповідальна за випуск:

Редіна В. А. – директор Харківської обласної

станції юних туристів


Існуючі туристські маршрути великої Ялти можуть задовольнити інтереси багатьох мандрівників-як дітей, так і дорослих, як аматорів, так і досвідчених спортсменів. Якщо попередня робота автора з цього питання розкривала особливості відомих стежок гірської Ялти, що були розташовані в районі водоспаду Учан-Су, скелі Ставрі-Кая та суміжних гірських хребтів, то запропонована розробка ознайомлює туристів з двома досить цікавими маршрутами, що ведуть на гірське пасмо.

Перший маршрут-це вихід на плато західного району Кастропольської стіни крізь гірський прохід Шайтан - Мердвень (далі просто Мердвень), гора Спіради, прохід Ат-Баш і до західних околиць Алупки.

Другий маршрут - від селища Запрудне (біля с. Партеніт), долаючи гору Караул-Кая з виходом на західну частину Бабуган - яйли і далі на схід до схилів гори Куш-Кая.

З географічної точки зору перший маршрут пролягає дуже старовинними торговельними шляхами західної частини першого пасма Кримських гір, а другий підводить до підніжжя однієї з високих вершин Бабугана - Зейтін-Кош(1537м).

Райони великої Ялти - це чудові маленькі перлини, добре відомі всім: Нікіта, Масандра, Гурзуф, Гаспра, Голуба Затока, Форос.

Перший маршрут охоплює ділянку гірського пасма від Фороса до західних околиць яскравої Алупки. Другий починається неподалік казкової і легендарної гори Аю-Даг, біля підніжжя якої розташована дитяча республіка «Артек». Гора Аю-Даг – це межа між великою Ялтою з багатьма історичними, природними, літературними, екскурсійними об’єктами та маленьким гірським Запруд не - західним адміністративним кордоном великої Алушти.

Ці два райони за рік приймають сотні тисяч відпочиваючих як на узбережжі, так і у горах. Чудове гірське повітря, наповнене лікувальними властивостями фітонцидів соснових лісів та лікарських рослин яйл, змішується з повітрям морських бризів і створюється з цієї суміші лікувальний коктейль, котрим дихають усі бажаючі.

Незабутні гірські маршрути і стежки, чудові краєвиди, позитивні емоції (ландшафтотерапія), можливість побачити недосяжне, зазирнути в карстові печери і помилуватися їх вбранням-все це приваблює людей до цього природного багатства, назва якому-гірський Крим.

Два маршрути, які проложені по стежках гірського пасма, повторюють напрям головного пасма Кримських гір. Враховуючи, що маршрути прокладені на плато, то й цікаві об’єкти природи для відвідування розташовуються на шляху чи неподалік від нього. Екскурсійні маршрути дають можливість ознайомитись з:


  • гірським проходом Шайтан-Мердвень та його деталями, особливостями, фортецею;

  • скельною печерою неподалік с. Роднівське та старовинними менгірами;

  • надзвичайної краси улоговиною Беш-Текне та її місцевістю;

  • колишнім військовим об’єктом на горі Бедене-Кир, що стежив за космічними супутниками.

На другому маршруті можливо відвідати вершини, що розташовані на плато Бабуган:

  • гори Роман-Кош, Зейтін-Кош, Куш-Кая та інші;

  • печеру Бабуганську;

  • на лавандових ланах гору Парагельмен, що поволі зсувається до моря;чудові запашні у червні та липні лавандові плантації, які оспівувала відома естрадна співачка Софія Ротару.

Технічні труднощі маршрутів мають багато спільного і головна з них-це подолати шлях до плато. У першому випадку це порівняно короткий вихід крізь Мердвень на яйлу – кілька десятків хвилин. Другий маршрут значно складніший-до гори Караул-Кая нелегкий підйом займає приблизно 4 години від автотраси Алушта-Ялта. А потім ще до схилів гори Зейтін-Кош крокувати близько години. Шлях яйлою складнощів не має. Короткі підйоми на схили гори Спіради, прохід Ат-Баш не займають багато сил. Лише горілий ліс над Алупкою ускладнює спуск до траси, бо на дорозі лежить товстий шар пилу, що перешкоджає рух, особливо у дощову погоду.
ПЕРШИЙ МАРШРУТ
Під’їзд до початку першого маршруту слід починати по можливості раніше. Краще заздалегідь замовляти маршрутку, тоді рух на Мердвень починається до 7 години ранку. На другий маршрут доїхати без проблем. Це можливо зробити тролейбусами №52, №53. Тривалість їзди до 30 хв., а білет - 2,5 грн. Маршруткою – 15 грн. Їхати до зупинки «Запрудне».

До Фороса платня вище: до 25 грн. маршруткою. Магазинів біля Мердвеня немає, а в с. Запрудне є все в асортименті, є і фрукти. З Алушти до Мердвеня близько 75 км, а це 1,5 години їзди на маршрутці. Виїзд слід починати о 5-ій ранку.

Найкращий час відвідування маршрутів на головне пасмо влітку, коли погода в горах стабілізується. Слід знати, що грозові фронти в горах народжуються після 13 години. Гроза в горах – дуже небезпечне явище для людей. Особливо слід побоюватись грози на відкритих ділянках гірського пасма: це гребінь, верхні частини схилів, вершини. Тому треба швидше залишити небезпечні місця рельєфу. Слід пам’ятати, що в червні в горах дощова погода.

Маршрут західними яйлами прокладений так:



  • прохід Мердвень, вихід на пасмо Кастропольської стіни, південно-західна частина урочища Карадагський ліс, схили гори Спіради, улоговина Беш-Текне, прохід Ат-Баш, стара єврейська дорога та спуск на шосе Ялта-Севастополь біля західних околиць Алупки (карта №1).

До початку маршруту їхати так: маршруткою до знака «Форос», потім поворот праворуч на стару дорогу і кілька км на схід до знака початку стежки на Мердвень. Цей шлях під’їзду забирає 1,5 години.

Гірський прохід Мердвень є рідкісним археологічним об’єктом далекої старовини. Прохід-драбина пам’ятає усі народи, які жили у Криму. Ширина гірського пасма, де починається маршрут зовсім мала, а до обривів Кастропольської стіни не більше 2-3 км. Ця гірська смуга закінчується 200-300 м урвищем пасма, яке надійно захищає південну частину берега від холодного північного повітря. Тому місцевість на ділянці Форос - Оползнєве має свій особливий мікроклімат. Тут південний берег сильно розірваний кам’яними розвалинами, окремими відірваними скелями, гребенями магматичних діабазів та порфіритів. Деякі морські бухти підходять до приймання кораблів, але в шторм стають небезпечними.

Заселення цієї місцевості належить до середньовіччя. Хто тут жив? Кастрополь, Мелас, Форос та інші назви говорять про те, що там були поселення греків. Археологи знаходять і речі таврського походження першого тисячоліття до нашої ери.

Маршрут починається підйомом по «драбині» перевалу Мердвень. Крутий та звивистий, він веде до перевальської сідловини. Шлях на перевал - це на ¾ творіння природи, а на ¼ - праця самої людини. Дику красу цього місця відзначили в своїх спогадах дослідники Криму, зокрема, академіки Палас і де Монпере, О. Пушкін та О. Грибоєдов, В. Жуковський та інші.

Цим проходом йшли купці та воїни римського окупаційного корпусу. Вони часто підіймались із свого військового табору - фортеці Харакс, що була розташована на мисі Ай-Тодор на узбережжі. А жорстокі мешканці гір таври ховались у засідках біля гірського проходу, чекаючи на свою здобич. Тоді між римлянами та таврами спалахували нещадні сутички.

Основа «драбини» перевалу - це величезне дно розколини, заваленої брилами вапняку. Перевальна ділянка шляху долається за півгодини, перепад верхньої та нижньої частин шляху – 100м.

Сама «драбина» складається із зигзагоподібних ділянок довжиною 5-25 м. Де-не-де збереглося брилеве укріплення стін, подекуди шлях йде прямо скелями та камінням. Також збереглися частки стін з панцирною кладкою.

Ширина проходу досягала 1,5 м і дозволяла проїжджати невеличкому візку. Довжина всього проходу досягала 250 м, а нахил проходу –майже 20 ° .

Свої враження від проходу Л. Українка висловила так:

«…Красные скалы и сизые горы

Дико и грозно нависли над нами.

Это злых духов пещеры, затворы

Высятся под облаками…»
Через 10 хв. від початку підйому шлях виводить на похилу площадку з чудовим краєвидом на дикі скелі, бескиди, узбережжя. Чому перевалу дали назву «Чортова Драбина»? Скелі, що оточують перевал, зруйновані карстом і цей процес зробив у скелях численні дірки, через які проходить повітря, народжуючи різкі звуки. До серпня місяця з ущелини вибігає маленький струмок. Після перевальної сідловини ми потрапляємо на лісову дорогу. Вона в північно-західному напрямі виходить до селища Родніковське, яке розташоване у верхів’ї Байдарської долини. Там є можливість відвідати цікаву Скельську печеру. Її довжина 80 м, ширина 10-18 м, а висота 25м. Є шляхи до різних її частин, а також до підземної річки та озер. Біля села є залишки ровесників єгипетських пірамід – кам’яні менгіри, вік яких сягає 70000 років, однак їх вивчення триває і понині. Всього їх налічується чотири штуки. Крокуючи до пасма, треба набрати з собою води. Джерело є на північному схилі біля перевалу, а друге між г. Мердвен-Каяк і Кастропольською стіною. Археологічні знахідки на ділянках «драбини» свідчать про можливості походження одного з торговельних шляхів із Байдарської долини (Інкерман, Каламіта, Херсонес і Балаклава) на південне узбережжя. Другий старовинний шлях йшов від с. Байдари (Орлине). Це була дорога між узбережжям та фортецею Харакс. Збудована у 70-ті роки І-го століття в час панування імператора Віспасіана, дорога служила військовим морякам Ровенської ескадри, Італійського легіону до початку ІІІ століття н.е. З гірських проходів найбільш легким та зручним був шлях через прохід Ескі-Богаз. Він проліг біля східного боку Мердвена.

Шлях на перевал Мердвен охороняла фортеця. Про її наявність ще казав видатний учений кримських древнощів П. І. Кеппен. Від похилої ділянки треба просто рухатись праворуч 350 м на схід через густий ліс. Тут, на горі, і було розташоване укріплення Ісар-Кая. Укріплення фортеці були зруйновані в період середньовіччя. Збереглося близько 20% залишків фортеці.

Стіни фортеці височіли на північному боці скелі. З інших боків фортеця мала захист 30-50-метровими скелями-крутоярами. У фортеці мешкало близько 150 вояків. Далі шлях йде по яйлі на схід лісом, головними породами якого є дуби і граби. Лісова дорога супроводжує рух на схід, на розвилці йдемо праворуч, а ліворуч бачимо навіс із сіном. Після нього підйом 10 хвилин. О дев’ятій ранку опиняємось на туристському майданчику-стоянці з джерелом, місцем для вогнища. Ще кілька підйомів і ми виходимо на пасмо, де вже немає дерев та чагарників. Далі шлях тягнеться на схід від одного та другого кам’яних знаків-турів. На сході бачимо далекий орієнтир нашого шляху – гора Ат-Баш (1203м). Збоку гора, схожа на кінську голову з гривою лісів. Ат-Баш немов стереже старий симеїзький прохід-перевал Ескі-Богаз, який зв’язує улоговину Беш-Текне («п’ять корит») . Тут росте найбільш значний за розміром кримський «крокус чудовий». З проходу Ат-Баш романтично виглядає мис Айя.

Добре про цей вид сказав Іван Бунін:


«…О сколько красы окружает меня!

Как дальние горы сияют!

Как чайки в лучах золотистого дня

Над серым прибрежьем мелькают!»

Біля Ат-Ббашу знайшли стоянку первісних людей. Знайдені ножі, кістки оленя, кабана та кремнієві наконечники. Висота перевалу Ат-Баш 1000м над рівнем моря.

Взимку тут все під снігом. Чудове місце для гірських лижників. Але гори бувають небезпечними для легковажних туристів. Лавинна небезпека ховається і не на крутих схилах. Дуже небезпечно опинитись під міцними поривами вітру з півночі. Це вітер трамонтан ,невгамовний та шалений. У жовтні та листопаді в цих місцях хазяйнує вітер із заходу – понент, насичений запахом моря та його солями. Від урочища «Карадагський ліс» пройдено 8,5 км. І ми підійшли до схилів гори Спіради(1029 м) Через півгодини ми близько проходимо місце спуску з яйли перевалами Кікінеіз-Богаз (980м). Біля нього є другий перевал – Аскер-Кач-Атан (980 м). Ці перевали складні для спуску і підйому. Перший з них – крута вузька розколина, а другий виходить до крутого яру. Ці перевали виводять через старовинний обвал ХVІІІ століття в селище Оползневе. З початку маршруту минуло 4 години. Чудове повітря яйли насичене запахом багатьох квітів. Свого часу тут квітнуть проліски, адоніс, ясколка Біберштейна, крокуси, піони, фіалки, сон-трава та багато інших. Сонце тут сяє до 2325 годин на рік.

Цікавий географічний об’єкт, який ми пройшли – улоговина Беш-Текне – це перехрестя багатьох доріг на яйлі. Багато з них ведуть до Ай-Петрі. Від гори Спіради до Беш-Текне 2,5 км.

Ат-баш - чудова точка спостереження на Мангуп, Симеїз, Блакитну Затоку, Алупку, г. Кішку. З перевалу Ат-Баш униз у кам’янистому ґрунті схилів пробита старовинна єврейська дорога, яку збудував лісоторгівець Гінзбург. На півночі добре видніються фантастичні куполоподібні споруди – військова станція спостереження за космічними об’єктами. Але тепер усе у великому запустінні.

Одразу після перевального сідла ліворуч від дороги є джерело. До Алупки біля 5 км. Незабаром ми йдемо спаленим лісом. Це сотні гектарів. На сході у блакитному небі височать «пір’я» гори Ай-Петрі. Масив гори Ай-Петрі – цікавий карстовий район: сотні шахт, провалів та інші форми карстового рельєфу. Шахти Геофізична, Трьохглазка розташовані біля канатної дороги. Пасмо Ай-Петрі простягається від г. Ендек до Байдарських воріт.

Кліматичні особливості Ай-Петринської яйли характеризуються нічними температурами влітку від 0 °до +5°,частими туманами і сильним вітром. Флора яйли дуже різноманітна і включає в себе більше ніж 600 видів рослин.

Стародавні зубці Ай-Петрі - це величезна кількість маршрутів для гірських туристів, скелелазів. Взимку плато Ай-Петрі – місце чудового відпочинку гірськолижників. Маршрут закінчується спуском до західних околиць Алупки до головного шосе.

ДРУГИЙ МАРШРУТ
Маршрут сходження на гору Караул-кая (1267 м), невідому вершину (1407 м), яйлу Бабуган, західні схили г. Зейтін-Кош(1537 м),газова магістраль Ялта-Алушта, схили г. Куш-Кая, спуск лісовозною дорогою на східні схили г. Парагельмен та спуск на південне шосе (карта №2).

Там, де перехрещуються адміністративні кордони великої Ялти та Алупки є чудовий куточок майже не зайнятий господарчою діяльністю людини – це верхів’я селищ Червонокам’янка та Запрудне. Перше з них притягує більш за все до себе численних підкорювачів скель з різних країн. Більше ніж 50 маршрутів прокладено скелелазами на стінках Кізіл-Таша.

Але нас цікавить більше с. Запрудне, бо від нього починається цікавий шлях на найбільш високе пасмо Кримських гір – Бабуган-яйлу. Шлях до неї проходить через вершину г. Караул-Кая (Дозорна) та безіменну вершину 1407 м. А шлях до г. Дозорна йде добре видимим хребтом.

Цей хребет, рясно вкритий соснами, проходить через с. Запрудне і закінчується на г. Караул-Кая.

На південь від хребта розташована родюча, затишна і багата на воду Партенітська долина. В обриві пасма Бабуган розташована ущелина відомого єпископа VІІІ ст. н. е. Іоанна Готського, мешканця і святого цієї місцевості. Тут неподалік проходить один із торговельних шляхів на перевал Гурзуфське сідло. А фортеця на Червоному камені охороняла цей відрізок шляху на перевал.

На північ від ущелини І. Готського знаходяться урвища головного пасма с такими вершинами району: на схід від Караул-Кая і трохи глибше є дві височини: Хабан-Кир (1425м) та Зейтін-Кош (1537м). Найбільшу гору Криму з узбережжя не видно.

Долаючи шлях до вершини Караул-Кая, треба йти гребенем і по ньому добратися до його найвищої точки – вершини Караул-Кая.

Далі схилами гори 1407 м дійти до верхів’я Партенітської долини.

Маршрут починається біля тролейбусної зупинки с. Запрудне неподалік рекламного щита. Далі йдуть вгору кам’яні східці з поручнями. Після східців з’являється асфальтована дорога до с. Запрудне. Дорога проходить під електричними вишками високої напруги. До сільського магазину від електромережі 10 хв. руху. Біля струмка з розвилкою починається стара і схожа на середньовічну вулиця. Попереду орієнтир: 5 дерев, високі канадські тополі. Потім ліворуч до стовпчика №14. Біля цього місця вишка телефонного зв’язку. Наступна розвилка і після неї рух праворуч на підйом. Нагорі видно господарську споруду. З початку маршруту до споруди пройшло 1 год. 10 хв. Незабаром з’являється дорога з глибокими коліями, яка приводить нас до верхніх виноградників. Вони залишаються з лівого боку. Попереду весь час височить невелике пасмо, до нього кількасот метрів. Розвилки доріг відмічені кам’яними турами. Дорога пересікає дві великі галявини, вкриті квітучою лавандою. З’являється сосновий ліс. Та ось починається довгий траверс хребта гори на західний схил. Через 200 метрів з’являється стовп № 26, а праворуч – шлагбаум.

Незабаром сосновий ліс залишається за спиною, а попереду височить похмурий хазяїн цієї височини – буковий ліс. Зараз височина десь біля 600-700 м. Стежку ледве видно. Багато років тут ніхто не ходив. Дорогу підказує рельєф. Останні 25 хв. до вершини стежка ледве видна, а схил досить крутий. Нарешті вершина. Це галявина з гірськими травами, де-не-де височать сосни. Багато і зламаних бурею.

Добре видно маршрут сходження: гребінь гори, далі г. Шарха, г. Аю-Даг, с. Партеніт, мис Плака, Карасанська бухта.

Кримська яйла налічує біля 35—видів рослин на площі 7000 кв. км. Це більше ніж у південно-західному Балканському регіоні. Лугові злаки – овсянка лугова, мятлик луговий, манжетники. Гірські лугові степи налічують багато трав. Серед них типчак, лисохвіст, лабазник. Зустрічаються хащі напівчагарникового виду. Тут і сонцецвіт, види дрока, кримський чебрець, ендемічна ясколка Біберштейна та цінна гормональна трава залізниця кримська.

З тварин олень кримський та козуля європейська – не часто їх можна побачити близько. Зараз кількість оленів зменшується шляхом відлову – для акліматизації в інших місцевостях. Вдень тварини відпочивають у безлюдному місці, вночі пасуться. Вовків у горах тепер немає, але на козулю полюють лисиці . Зустрічаються у гірському Криму барани-муфлони, але тільки на хребтах Веселий, Серединний та Муфлоновий. Але це територія мисливського господарства.

Успішно акліматизувалися і дикі кабани. З пташиних-хижаків рідко тепер можна побачити величний політ грифів та білоголових сипів. Теж рідкісним став тепер і стерв’ятник.

Далі шлях прямує до схилів вершини 1407 м. Крутий спуск, а потім крутий підйом. Але краще зробити траверс ліворуч і поволі набрати височину. Вже виглядає край Бабуганського пасма. Неподалік і кордон смуги ліса. До нього метрів 300. Нарешті під ногами характерна горбиста поверхня з різними формами карстового рельєфу. А далі рух на північ. Важкі і круті хребти треба переборювати серпантинами для збереження сил.

Незабаром з сідловини останнього поперечного хребта стало видно пірамідальну вершину – Зейтін-Кош 1537 м. До неї близько 1 км. На заході видно маленький горб Роман-коша, до нього приблизно 2,5 км.

Шлях прямує вниз на північ до газової магістралі Ялта-Алушта. Тепер це буде головним орієнтиром для руху на схід. Через 20 хв. руху уздовж магістралі розвилка стежки, йти треба праворуч. Є неподалік біля розвилки і кам’яний тур. Через 30 хв. друга розвилка. Праворуч йде шлях до підніжжя гори Черкес-Кош (фото № ). Треба вибрати шлях прямо на схід. Незабаром видно вже лісову смугу та панораму узбережжя східного Криму. Біля лісу можна відпочити: гірська частина шляху позаду. Далі спуск лісовою дорогою до джерела під назвою Тальма. Джерело у серпні висихає. Тільки після сильних дощів відроджується. Далі стежкою ще 25 хв. і шлях перетинає підніжжя східних скидів г. Парагельмен і виводить до вузької асфальтової дороги до Шархінського кар’єру . Добре видно панораму хребта Урага, гору Куш-Кая та гору Чамни-Бурун.

З асфальтової дороги (стовп з №12) ми через 800м підходимо до орієнтира – високої тополі. Тут перехід з дороги на стежку ліворуч. Біля труби завжди можна набрати питної води. Далі стежка в’ється уздовж залізної труби до верхнього лавандового поля. Запах лаванди чути здалеку. Лише в червні та липні можна насолоджуватись чудовим ароматом казкової фіолетової феєрії.

Далі слід брати тільки праві повороти на розвилках стежки. Через 15 хв. шлях перетинає дорогу на Шархінський кар’єр. Добре чути вантажівки. Через 5 хв. вже чути рух і на шосе до Алушти. Незабаром шлях закінчується біля зупинки «Малий Маяк».

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ




  1. Запропоновані маршрути пройшли апробацію в період літнього сезону 2008 р. з учнями старшого віку.

  2. Розроблені маршрути пролягають цікавими шляхами гірського Криму. Як перший так і другий маршрути вимагають від учасників фізичної та психологічної підготовки, певного досвіду , надійного захисту кожного від сонця, вітру та негоди, наявності зручного спортивного взуття та одягу.

  3. Найкращий час проходження маршрутів-друга половина літа та початок осені.

  4. Відсутність води на Бабугані потребує певних запасів води аж до гори Парагельмен. Їжа для маршрутів повинна бути калорійною, смачною і розрахована на декілька прийомів. Кожний учасник повинен мати певну кількість особистої їжі на весь день.

  5. Особливе значення під час мандрівки має збереження чистоти та недоторканості природи, бо яйли – зона формування питної води для Південного узбережжя Криму.

  6. Створені маршрути дозволяють групі з доброю підготовкою та необхідним спорядженням не тільки виконати програму цілого дня, а при можливості ночівлі в горах пройти ще більш цікавий маршрут з декількох яйл та районів і зв’язати західний регіон мандрівки з районами Таракташської, Штангєївської та Узенбашської стежок з наступним спуском та відвідуванням Ялти.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ




  1. В.И. Лебединский . Партенитская долина от моря и до гор. Симферополь. 1999. СОНАТ

  2. Л.В. Фиров. Исары. Новосибирск: Наука. Сиб. издание.1990

  3. Н.В. Закалдаев. Пешком по Крыму. Крымские тропы . Вып.1 .Путеводитель. Киев. Атика.2003.

  4. Ю. Н. Шестопалов. Туристские маршруты горного Крыма. Киев. Атика.2005

  5. В. Авинда. Ай-Петри. Симферополь. Таврия. 2003