Хід уроку 1 презентація. 1 слайд І організаційний момент ІІ актуалізація опорних знань Вступне слово вчителя - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Повідомлення домашнього завдання Хід уроку I. Організаційний момент... 1 81.51kb.
Урок засвоєння нових знань. Хід уроку. І. Організація класу. 1 24.03kb.
Лекція з елементами бесіди. Хід уроку організаційний момент 1 28.84kb.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Хід уроку І. Організаційна... 1 132.8kb.
Хід уроку I. Вступ 1 Організаційний момент 1 58.03kb.
Обладнання. Презентація. Хід уроку Організаційний момент 1 69.83kb.
Хід уроку організаційний момент 1 80.58kb.
Хід уроку нема мудріших, ніж народ, учителів. У нього кожне слово... 1 83.09kb.
Урок засвоєння нових знань Перевірка домашнього завдання Актуалізація... 1 27.78kb.
Хід уроку Організаційний момент 1 75.39kb.
Уроку з всесвітньої історії у 9 класі за темою " Російський похід... 1 189.62kb.
Ордени та медалі моєї родини Учень: Гранкін Данило Клас: 9 – б учитель... 1 23.8kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Хід уроку 1 презентація. 1 слайд І організаційний момент ІІ актуалізація опорних - сторінка №1/1
Хід уроку
1 презентація.

1 слайд
І Організаційний момент
ІІ Актуалізація опорних знань

Вступне слово вчителя

Сьогодні я хочу запросити вас до розмови про тих, хто в часи радянської тоталітарної системи мужньо виборював право мати власну думку, відстоював право мати власну гідність, не боявся сказати правду про життя у радянській державі. Сьогодні ми будемо говорити про дисидентів



Слайд 2

Оголошення теми і мети уроку

Епіграфом до нашого уроку нехай стануть слова українського дисидента, патріота України, який загинув у радянських таборах, однак не зрадив своїй совісті, слова В.Стуса, який ще в 1977 році писав:

Народе мій! До тебе я поверну,

і в смерті обернуся до життя...”

Осмислити і зрозуміти слова В.Стуса ми зможемо в кінці уроку, коли розглянемо тему.



Слайд 3

А в день перепоховання В.Стуса у 1989 році В.Забаштанний звертався до своїх сучасників:

Україно, ну що ж ти за мати

Чи я долю твою не осяг,

Що ти здатна синів убивати,

І підносить убитих на стяг?”

Слайд 4

Тож хочу і я сьогодні звернутися до вас, дорослих і свідомих громадян незалежної і демократичної країни, із запитанням: Чому ж Україна на змогла захистити кращих синів своїх, еліту нації, чому дисиденти прагнучи віддати Україні свій талант, своє натхнення, свою працьовитість, часто платили за це зламаною долею, а інколи і своїм життям. Тож нехай ці слова стануть проблемою нашого уроку.

Що стосується історіографії, вона невелика. В радянські часи дисидентів вважали ворогами народу, звинувачували у націоналізмі, їх імена були майже не відомі. В наш час ця проблема досліджується. Є різні історичні погляди. Але всі сходяться в одному – дисиденти піднімали життєво важливі теми в своїй діяльності, які в майбутньому стали пріоритетними у національно-визвольних рухів, які виникли у кінці 80-х років у СРСР.

Тема дисидентства для нас не нова. Ми вже згадували про дисидентський рух у попередніх розділах.



Слайд 5
Повторення вивченого методом “мікрофон”

  • Давайте пригадаємо, що ми вже знаємо про дисидентів?

Тема дисидентства для учнів не нова. Вона згадувалась у попередньому розділі “Хрущовська відлига”.

  • Хто такі дисиденти? (Ми знаємо, що дисиденти – це люди, які виступали з критикою існуючого режиму, їх називали інакодумцями.)

  • Коли з`явились дисиденти? ( Дисиденти з’явились у 50 – 60 рр. XX ст. у СРСР)

  • Які особливості дисидентського руху на Україні у порівнянні з Росією? (А на Україні дисидентство виникає як різновид опозиції, що піднімала теми національних питань.)

  • Слайд 6

Давайте точніше згадаємо, які проблеми могли піднімати опозиційні сили у Радянському Союзі, які вади радянської влади могли ставити у центр уваги дисиденти.
Використовуючи метод “мозкового штурму”, учні під час обговорення повинні заповнити таблицю

Теми, які піднімали дисиденти



Слайд 7

Пригадайте, кого ви знаєте з українських дисидентів?



Українські дисиденти: А.Горська, В.Симоненко, П.Григоренко, Л.Лук’яненко, В.Чорновіл, І.Драч, І.Дзюба, О.Тихий та інші.

Слайд 8

А яких ми знаємо російських дисидентів?



Російські дисиденти: О.Солженіцин, В.Висоцький, Є.Євтушенко, А.Сахаров та інші.

Чим українську дисидентство відрізняється від дисидентства в СРСР загалом? (Українське дисидентство вирізняється тим, що воно піднімало крім правозахисних питань та релігійних ще і національні, що хвилювали українську національну еліту.)



Слайд 9

IІІ Повідомлення нового матеріалу

Сьогодні на уроці ми розглянемо з вами як розвивався дисидентський рух в другій половині 60-их – першій половині 80-их років. А за вчителів сьогодні будуть ваші одногрупники, які розглядали дома самостійно і приготували вам повідомлення. Але протягом уроку ви будете працювати з таблицею, яку ви бачите на екрані: ви будете уважно слухати і занотовувати в зошити прізвища або конкретні факти діяльності дисидентів.






Слайд 10
Перші 4 творчі групи досліджували методи боротьби з тоталітарною владою, які використовували дисиденти.



Слайд 11

Інші групи вивчали форми переслідувань дисидентів владою.



2 презент. Самвидав

Слайд 1

А зараз ми послухаєм Катю, яка готувала повідомлення про самвидав.



Слайд 2

... Уперед, хто не хоче конати,

Статись трупом гнилим, живучи!

Сміле слово – то наші гармати

Світлі вчинки – то наші мечі.

Уперед до завзятого бою

За громадські та власні права.

Коли бути бажаєм собою,

Коли серце ганьбу відчува!

(П. Грабовський)

Не інакше як такі слова як у Павла Грабовського надихали у 60-і роки українську національну еліту виступити проти розгулу тоталітарної системи в СРСР, проти згортання демократичних паростків, що з’явились за правління М.С.Хрущова, проти зневаги до українського народу, його мови, культури. І українська інтелігенція заявила усьому світу про своє існування. Вона стала в опозицію до влади. слайд 3 Однією із форм діяльності дисидентів стало видання і розповсюдження книг, статтей, періодичних видань, де засуджувалась політика радянської держави і її лідерів. Ці матеріали часто переписувались вручну, передавались із рук в руки. Їх називали “самвидав”.



Слайд 4

Перша така робота з’явилася у 1966 році і називалась “Правосуддя чи рецидиви терору?”. Її автором був молодий журналіст В.Чорновіл. Ось невеличкий витяг із цієї роботи:

“... Минає вже два місяці з того часу, як у низці міст України... було проведено арешти та численні обшуки з вилученням літератури, листування тощо... доходять звістки, ніби арешти й обшуки тривають. Ми не знаємо досі ніяких офіційних роз’яснень чи повідомлень з цього приводу, контакти з заарештованими не дозволені навіть їхнім сім’ям... ми стурбовані тим, що всі ці події відіб’ються негативно на станові українського культурного життя, зокрема на настроях творчої молоді.

. Слайд 4 В. Чорноволом була написана також робота “Лихо з розуму”. З 1970 р. він редагував самовидавничий часопис у Львові “Український вісник”. До 1972 р. вийшло 6 його номерів Слайд 5

Відомим правозахисником, який писав самовидання, був В.Мороз. Відомі його есе “Мойсей”, “Серед снігів”, “Хроніка опору”/

Слайд 6 Помітним явищем у самовидавничій діяльності була робота І.Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація”, що присвячена була протесту проти репресій 1965 р. І. Дзюба звертався до першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста:

“Бо в атмосфері правди й справедливості безглузда і дика сама постановка такого питання, такої мети: спеціально відмовлятися, цілим народом відмовлятися від своєї мови... Кому і що це дає?... Чи при цьому можливе буде створення тієї високолюдяної й високоморальної атмосфери, з якою тільки й пов’язується в наших поглядах комунізм”

Можна вважати, що своєрідним центром самовидавничої діяльності був український дисидент І.Світличний. він був за переконаннями близький до шістдесятників. На його квартирі зберігались неопубліковані твори В.Стуса, В.Симоненка, І. Драча, статті І.Дзюби, В.Чорновола, Є.Сверстюка. він сам писав полемічно-критичні статті на мовознавчі теми.

Слайд 7 Багато збереглось неопублікованих творів В.Симоненка, які переписувались вручну. Бо хіба могла цензура пропустити слова: .

“Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перехрестить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні, й приблуди,

І орди завойовників-заброд”.

У 1965 р. у Мюнхені вийшли поезії В.Симоненка у журналі “Сучасність”. “Ця поезія мала ефект бомби” – згадує Осип Зінкевич



Слайд 8

Отже, однією із найпоширеніших форм діяльності дисидентів стали самовидання. Це форма діяльності була найбільш масовою, а тому влада вважала таку діяльність найбільш небезпечною.


3 презент. Громадські акції

Слайд 1

А зараз ми послухаєм Таню і Надю, які розкажуть нам про громадські акції дисидентів.



Слайд 2

Щоб привернути увагу широких верств населення України, дисиденти намагались проводити громадські акції.



Слайд 3

Наприклад: 22 травня, в день перепоховання Т.Г.Шевченка в пам’ять про цю подію біля пам’ятника Кобзарю кожного року збирались шанувальники творчості поета. Читали його вірші, виконували музичні твори на бандурі. У 1967 р. під час проведення цієї акції учасників її було розігнано, а чотирьох із них – заарештовано. На ці дії українські дисиденти І.Світличний і М.Плахотнюк виступили із протестом проти таких дій влади. Слайд 4

Українські дисиденти виступали із підтримкою лідерів “Празької весни” 1968 р. у Чехословаччині. Налагоджували зв’язки із російськими дисидентами. Слайд 5

Помітною була подія, що сталась у 1965 р. у Київському кінотеатрі “Україна” під час прем’єри фільму С.Параджанова “Тіні забутих предків”. Група дисидентів, які були тут присутні, написала лист-протест проти репресій, що відбулись влітку 1965 р. Під листом стояло 140 підписів. Слайд 6

Маловідомою подією в історії є акт самопожертви Олекси Гірника, який у ніч на 21 січня 1978 р. на знак протесту проти дій радянського режиму спалив себе на Чернечій горі у Каневі. Він залишив по собі листівки. Суть їх зводилася до того, що УРСР не могла називатися державою, оскільки була колонією Росії, говорилось про масову русифікацію та викачування матеріальних ресурсів з України. Слайд 7

Отже, важливим чинником в діяльності дисидентів були громадянські акції, що привертали увагу значної кількості людей.


4 презент. Листи-протести

Слайд 1

А зараз ми послухаєм Юлю і Віку з повідомленням про листи-звернення і листи-протести.



Слайд 2

Велике значення в діяльності дисидентів мало місце написання до представників державної влади в Україні чи СРСР. Людей, які писали ці листи, або підписували називали “підписантами”. Автори цих листів як правило обурювались діями органів влади по відношенню до якогось явища чи конкретної людини. Найбільш активними опозиціонерами, які писали листи, були такі як: В.Стус, С.Параджанов, І.Світличний, Є.Сверстюк, А.Горська, Л.Лук’яненко та ін. Слайд 3

Вже згадували про лист-протест, написаний на презентації фільму “Тіні забутих предків” у 1965 р.

Слайд 4

У 1968 р. з Дніпропетровська на ім’я першого секретаря ЦК КПУ надійшов колективний лист, де звучав протест проти шельмування О.Гончара за його твір “Собор”.

У 1984 р. Л.Лук’яненко виступив із протестом проти нелюдських умов, у яких перебуває український дисидент Ю.Литвин.

Йшли листи із-за кордону. У квітні 1982 р. 7 сенаторів і 96 конгресменів США направили лист до Л.Брежнєва із закликом звільнити І.Світличного. Слайд 5

Крім колективних листів, розгорнула у 1976 р. свою діяльність і створена УГС. Мета її утворення викладена була у ст.19 Загальної Декларації Прав Людини. Слайд 6

“Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення, це право включає свободу безборонно дотримуватись своїх переконань, а також свободу шукати, отримувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів”. Слайд 7

Погляди більшості членів УГС передає уривок зі спогадів Данила Шумука:

“Лише демократія здатна урятувати людство... Там, де немає легальної опозиції, що користується рівними правами в парламенті й серед народу, немає демократії...”

У 1980 році у одній із заяв УГС говорилось: Слайд 8

“Ми розуміємо, що значить жити під колоніальним гнітом, і тому заявляємо, що народові, який живе у нашій країні, буде забезпечено найширші політичні, економічні і соціальні права.” Слайд 9


Таким чином, можна вважати, що дуже дієвим чинником впливу на владу були звернення та листи-протести, а також створення правозахисної організації – УГС.
5 презент. Бойкоти

Слайд 1

А тепер Аня розкаже нам про бойкоти і голодовки.



Слайд 2

Перебуваючи у нелюдських умовах утримування, дисиденти, доведені до відчаю, вдавались до радикальних методів протесту проти існуючої дійсності. Сама система часто штовхала політичних “злочинців” до бойкотів, акцій мовчання, голодовок.

Левко Лук’яненко згадує релігійний бойкот 6 січня 1973 р. у в’язниці села Капучино Пермської області.

Слайд 3

Після кількох голодовок (найбільша тривала 52 дні) 6 травня 1981 р. помер Олекса Тихий. Про ці події згадує Левко Лук’яненко у своїй роботі “Не дам загинуть Україні”. Слайд 4

5 вересня 1984 р. помер Юрій Литвин. 4 вересня 1985 р. у карцерній камері №3 під час сухої голодовки помер В. Стус. Вони виступали проти нестерпних умов, в яких тримали ув’язнених політв’язнів. Слайд 5

Але і перебуваючи у таборах, дисиденти не полишали свого заняття. Перебуваючи в Чернігові в 1978 р. Левко Лук’яненко писав:

“Багато приїжджало в Чернігів до мене тих людей, які любили Україну і хотіли їй волі. Я надихав їх і хотів штовхнути на боротьбу. Вони втішалися моїм натхненням, мов еліксиром і в них блищали очі яскравим блиском. Бачачи людину, готову до боротьби, вони заспокоювались: слава Богу! Доки є такі люди, Україна не помре!”

Багато ще можна говорити про фізичні тортури, яким піддавались українські дисиденти, але суть зводиться до одного – українські патріоти, вдаючись до радикальних методів боротьби із радянським режимом, відстоювали право на власну думку і власну гідність.

Отже, давайте зробимо висновок.

Назвіть мені, будь ласка, найпоширеніші форми діяльності дисидентів, за допомогою яких вони активно виступали проти вражаючої несправедливості у радянській державі (видання і розповсюдження друкованої літератури, листи-звернення і листи-протести, влаштування громадських акцій, оголошення бойкотів і голодовок).



6 презент. арешти

Слайд 1

А зараз ми послухаєм дослідників, які вивчали форми переслідувань дисидентів, які використовувала тоталітарна держава проти інакодумців.



Слайд 2

Найбільш дієвим, на думку представників радянської влади засобом приборкати дисидентський рух був арешт, а потім – ув’язнення у таборах Сибіру на кілька років. Слайд 3

До багатьох дисидентів цю форму покарання застосовували кілька раз. Серед таких були: В.Стус, Л.Лук’яненко, В.Чорновіл, С.Параджанов та інші. Що собою являло це покарання? Слайд 4

Дух епохи дуже яскраво і переконливо описав у книзі “Архіпелаг Гулаг” О.Солженіцин:

“Это – резкий ночной звонок или грубый стук в дверь. Это – бравый вход невытираемых сапог бодрствующих оперативников. Это – за спинами их напуганный прибитый понятой…

Традиционный арест – это ещё сборы дрожащими руками для уводимого: смены белья, куска мыла, какой-то еды, и никто не знает, что надо, что можно, и как лучше одеть, а оперативники торопят и обрывают: «Ничего не надо. Там накормят. Там тепло»

Традиционный арест – это ещё потом, после увода взятого бедняги, многочасовое хозяйничанье в квартире чужой подавляющей силы. Это – взламывание, вспарывание, сброс и срыв со стен, выброс на пол из шкафов и столов, рассыпание, разрывание, хруст под сапогами. И ничего святого нет во время обыска» Слайд 5

Вперше В.Стуса заарештували у 1972р., вирок – 5 років таборів і 3 роки заслання. Вдруге – у 1980р. за приналежність до УГС, вирок – 10 років таборів і 5 років заслання. В цей час дисидент зазнав провокацій, цькування, стеження, жорстоких покарань, тяжкої праці. Поет писав:

Куди не піткнешся – панують кайдани,

То де вже спокою нам ждать?

Як щирий народу свого громадянин

За край ми повинні гадать”

Так і помер В.Стус у тюремному карцері 4 вересня 1985 р.



Слайд 6

За свою діяльність піддався арешту І.Світличний у серпні 1965 р. після повернення з в’язниці працювати за фахом уже не зміг.

За захист прав православних віруючих України у 1972 р. був засуджений В.О.Романюк. Вирок – 7 років позбавлення волі і 3 роки заслання.

У листопаді 1974 р. за “наклепні вигадки, що ганьблять радянську державу і суспільний лад”, був заарештований український правозахисник Ю.Т.Литвин. Після звільнення у 1977 р. він продовжив свою діяльність і у 1979 р. завершив статтю “Правозахисний рух в Україні. Його засади і перспективи”. І знову арешт і ув’язнення на 10 років і 5 років заслання. До речі, Ю.Литвин перебував у таборах суворого режиму с.Капучино, Половинка і Всесв’ятське Пермської області, де перебувало більшість українських правозахисників. 24 серпня 1984 р. його знайшли у камері із розрізаним животом, а 5 вересня він помер.



Слайд 7

В.Чорновіл вперше заарештований у 1967 р. Вирок – 3 роки позбавлення волі за “наклепницьку діяльність на радянський суспільний лад”. У січні 1972 р. – другий арешт. Суд, вирок – за “антирадянську агітацію і пропаганду” 6 років ув’язнення і 3 роки заслання. У 1980 р. – третій арешт.

Переслідувань зазнав і Л.Лук’яненко. Перший арешт – у 1961 р., вирок – 15 років ув’язнення. Вдруге 1977 р.

Трагічна доля склалась і у О.Тихого. Перший арешт за “антирадянську агітацію” у 1957 р., ув’язнення на 7 років. Вдруге вирок винесли у 1977 р. – 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. З 1981 р. О.Тихий тяжко хворів (переніс кілька голодовок). 6 травня 1981 р. помер.



Слайд 8

19 листопада 1989 р. прах О.Тихого, В.Стуса та Ю.Литвина було перепоховано на Байковому цвинтарі у Києві. Про цю подію згадує Л.Лук’яненко:

“Кияни стоять на тротуарах і питають: “Що? Кого везуть, кого ховаєте?” Їм пояснили: “Лицарів, що згинули за волю України ось теперечки у роках 80-х”

Вони здіймали шапки і приєднувалися до сумного ходу. На площі та прилеглих вулицях було вже тисяч 100. Із гучномовців линула сумна жалобна музика, а серця людей наповнювалися гнівом: “За що ви, кати України, замордували цих людей, ви – нелюди?!”


7 презент. лікарні

Слайд 1

Зараз давайте послухаєм Наталлю, яка розкаже про примусове лікування в психлікарнях Слайд 2

Часто тоталітарна система вживала нелюдські методи для приборкання дисидентського голосу. Група українських дисидентів стала “пацієнтами” психлікарень. Слайд 3

Найвідомішою серед таких лікарень була Дніпропетровська. Слайд 4

Саме в цій лікарні “лікувався” український правозахисник П.Г.Григоренко. У 1961 р. він, викладач Військової академії ім.Фрунзе (Москва), виступив з критикою сталінізму та політики М.Хрущова. За це у 1964 р. був позбавлений звання і нагород. Протягом 1964 – 1965 рр., а також у 1969 – 1974 рр. перебував на психлікуванні. Але після не припинив правозахисну діяльність. Слайд 5

Психіатричному впливу піддались ще ряд дисидентів таких як: І.Тереля, Л.Плющ, М.Плахотнюк, В.Рубан, М.Ковтуненко та інші.


8 презент. Звільнення з роботи

Слайд 1

І останнє повідомлення підготувала Віка про звільнення з роботи і виклики в органи КДБ.



Слайд 2

Дуже поширеною формою боротьби з дисидентами було обмеження можливостей спілкування і поширення інформації між однодумцями. Звичним явищем для дисидентів стало звільнення з роботи, заборона писати, друкувати, знімати фільми і т.д. Постійними супутниками опозиціонерів стали стеження, цькування, виклики в органи КДБ і попередження про антирадянську агітацію. Слайд 3

Так за підтримки завзятих “охоронців порядку” не доживши до свого 29-річчя пішов із життя талановитий український поет В.Симоненко. Слайд 4

Для С.Параджанова арешти і ув’язнення не настільки глибоко поранили душу як заборона знімати фільми. “Відлучення” С.Параджанова від екрану тривало 15 років. “Мене вбили, заборонивши знімати” – нарікав режисер близьким. Слайд 5 До світових шедеврів Параджанова таких як “Тіні забутих предків” (дістав 39 міжнародних нагород, 24 гран-прі у 21 країні) могли приєднатися й інші твори. Однак влада СРСР вирішила інакше. І геніальний режисер відсидів за свої переконання 2 строки ув’язнення. Слайд 6

Ідеологічним “обробкам” піддавались українські поети Д.Павличко, який змушений був виїхати за кордон, І.Драч, що демонстрував у своїх творах героїчне минуле України, І.Дзюба зі своїми критичними статтями до лідерів радянської держави.
Підводячи підсумок, зауважимо, що радянський уряд проводив активну роботу по виявленню і усуненню українських дисидентів.

Відео дисиденти

Отже, дисидентський рух, що виник в Україні у кінці 50-х рр. досяг свого апогею у 1970 – на початку 80-рр. Заглушити голос українського дисидентства державна влада так і не змогла. Українські правозахисники і патріоти вірили, що їх життя і діяльність в історії буде згадана. Давайте послухаєм вірш В. Стуса

Ярій, душе! Ярій, а не ридай.

У білій стужі серце України.

А ти шукай – червону тінь калини

На чорних водах – тінь її шукай.

Бо – горстка нас. Малесенька щопта.

Лише для молитов і сподівань.

Застерігає доля нас зарання,

що калинова кров – така густа,

така крута, як кров у наших жилах.

У білій стужі білих голосінь

Це гроно болю, що паде в глибінь,

На нас своїм безсмертям окошилось”

А тепер я хочу, щоб ви послухали вірш відомої української поетеси-дисидента Ліни Костенко у виконанні Богдана Ступки



Відео Ступка крила

Скажіть, чи були в українських дисидентів крила?

З чого були їх крила?
9 презент.

Слайд 1

Давайте згадаємо проблемне питання, яке я задавала вам в кінці уроку і спробуємо на нього відповісти.



Слайд 2

(В часи радянської влади Україна була колонією. Через це вона не могла виступити на захист своїх патріотів. Нею управляли пристосуванці і поплічники радянських тиранів.) Слайд 3

Але в наш час ми можемо достойно оцінити ту жертву, яку принесли вірні сини України задля незалежності своєї вітчизни.
-Краще померти стоячи,

Ніж на колінах жити! –

Сказав учитель історії дітям.

Слухайте, діти, вчителя,

Слухайте маму й тата,

І дай вам бог тільки з читанок

Про це читати.

Так… краще померти стоячи…

Сказано мужньо й строго.

А в них були перебити нам.

Вони піднялись на колінах –

І впало вороння крепом.

Ой, зросла у полі червона калина,

А над нею – синє небо…

Це я не вам, діти,

Я просто думаю, діти,

Що можна і на колінах

Померти краще, ніж стоячи жити.



…діти,

Читайте історію.


V Оцінювання навчальних досягнень учнів
VI Домашнє завдання

§28, написати творчу роботу у вигляді реферату на тему “Чому у суспільстві виникає опозиція?”