Каховський державний агротехнічний коледж Засідання гуртка «Літературна світлиця»

Каховський державний агротехнічний коледж

Засідання гуртка «Літературна світлиця»

Задерей О.А., викладач філологічних

дисциплін І кваліфікаційної категорії

План заняття

Тема заняття: «Мова моя калинова!» (До Міжнародного дня рідної мови приурочується)

Вид заняття: гурткове заняття

Тип заняття: захист творчих проектів

Форма заняття: усний журнал

Мета заняття: залучити студентів до вивчення рідної мови; виховувати почуття любові, шанобливого ставлення до української мови, почуття патріотизму громадян Української держави,бажання вивчати й надалі рідну мову, звичаї та обряди рідного народу; розвивати і закріплювати навички виразного мовлення, творчі здібності студентів.

Методичне забезпечення, ТЗН: книжкова виставка, відеокліп, тексти віршів українських поетів,творчі роботи студентів, презентації а програмі Power Point та Windows Movie Maker, ПК, мультимедійний проектор.

Література:

Обов’язкова:

Хрестоматія для 10 кл./Упоряд.: Т.О. Харахоріна та ін. – Д.ТОВ ВКФ “БАО”, 2004.
Українська література. Хрестоматія. 11кл./ Автори-упорядники: Улішенко А.Б., Улішенко В.В. – Х.: Торсінг, 2002.

Додаткова:

- В.Горбачук. Барви української мови. – К.: КМ “Академія”, 1997.

- Українська поезія: Хрестоматія: 9-11 кл./ Упоряд. А.М. Яковлєва. – Х.: Світ дитинства, 2000.

Перебіг заняття

І. Вступне слово викладача

Вірш Задерей О.А. «Мова – арфа серця мого»

Коли не знаєш, що тобі робити,

Коли в душі лютує звір,

Ти крила розправляй,щоб далі жити,

У себе зазирни, собі повір.

Прислухайся до серця. Як співає

Його струна, мінорна і тонка –

Це так душа з тобою розмовляє,

Твоя душа, тендітна і струнка.

Ти зрозумій, що не один у світі,

Допоки здатен говорити річ.

Є в тебе мова – можеш ти радіти,

Лишитися зі словом віч-на-віч.

Вона тебе ніколи не покине,

Вона з тобою зранку, вдень, вночі.

Вона до тебе музикою лине,

Бо мова – арфа власної душі.

Вона – то піснею, бува, говорить,

То навпаки, буває, закричить…

Ту мову твоє власне серце творить,

Так добре, що воно вже не мовчить.

Нехай звучать її мінорні звуки,

Що йдуть в серця із глибини віків,

Повинні взяти ми її у власні руки,

Бо мова рідна – спадщина батьків.

Це твоє друге «Я», це діамант блискучий,

Неоціненний дар Всевишнього Отця.

Так хай же не вмира народ співучий,

Хай мова лине кожному в серця!

Оголошення теми, мети цілей заняття

21 лютого — свято унікальне. Винятковість його в тому, що воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об'єднала спільна історична доля в єдиний моноліт— народ. Це свято — День рідної мови. Саме цій події приурочене наше сьогоднішнє гурткове заняття. Воно пройде під девізом:

Моїм народом в тризуб закодовані,

Ви — триєдина сила, духу вись:

Пречиста хато, пісне й рідна мово!

Хто має вас, той вже не загубивсь.

Л. Степовичка

Тож недарма ми сьогодні з вами знаходимося в українській світлиці, де пролунає українська пісня, звучатиме рідне слово. Ми матимемо змогу почути неповторні вислови про мову наших шанованих і відомих поетів, заглянути в історію рідної мови, висловити своє бачення з приводу становлення української мови, презентувати власні творчі проекти.

У Святому Письмі сказано: «Спочатку було Слово». Для кожної людини воно завжди спочатку. Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій він народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, материнська мова, рідна земля — словосполучення, що несуть у собі величезний почуттєвий заряд. І нехай кожна доба, кожний народ наділяє образ своєї Вітчизни індивідуальними ознаками-атрибутами, мотив рідного слова в тому магнітному полі присутній постійно.

ІІ. Усний журнал

Тож давайте відкриємо першу сторінку нашого усного журналу під назвою «Спочатку було слово». (Презентація історії мови – Момот Анна та Момот Альона)

Рідне наше слово! Не раз розіп'яте па історичних Голгофах, ніби навмисне було обране для мук і випробувань. На захист рідного слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь... Тих, хто зберіг рідну мову в страшні часи лихоліть, було набагато більше, ніж тих, які своєю байдужістю мовчки відправляли її у вічне небуття.

Тож давайте згадаємо великих синів і дочок українського народу, які ростили рідне українське слово, збагачували і плекали, прославляли його на увесь світ. Друга сторінка нашого журналу – «Як гул століть, як шум віків, як бурі подих – рідна мова» (Вінок цитат і афоризмів «Слово про слово». Презентація «Класика очима сучасності»)

Вінок цитат і афоризмів «Слово про слово».

…Ну, що б, здавалося, слова?

Слова та голос, більш нічого…

А серце б’ється, ожива, як їх почує! (Т. Шевченко)

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись…(Л. Костенко)

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих — рідна мова,

Весняних пахощі листків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа. (М. Рильський)

Мова, наша мова —

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова...

А для мене, мово.

Ти, мов синє море,

У якому тоне

І печаль, і горе. (Ю. Рибчинський)

Вивчайте, любіть свою мову,
як світлу Вітчизну любіть,
як стягів красу малинову,
як рідного неба блакить. (В. Сосюра)

Слово, моя ти єдиная зброє,

Ми не повинні загинуть обоє?

Може в руках невідомих братів

Станеш ти кращим мечем на катів.(Л.Українка)

Дмитро Білоус колись зазначав:

Які чудесні барви у нашій рідній мові,

Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!

Таку назву містить наступна сторінка нашого усного журналу, і я запрошую до слова юних художників. (Презентація авторських малюнків «Мова очима сучасного художника»)

Я переконана, що немає жодного справжнього українця, який би не був зачарований мелодійною, душевною українською народною піснею. Як не згадати слова Павла Тичини: «Наша мова — як чарівна пісня, що вміщає в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбнії думи народні, і ніжні запахи рідної землі. А пісня — це найдобірніша, найвиразніша мова».

Четверту сторінку нашого журналу під назвою «Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісня в стоголоссі трав» представляють музичні критики.

На сучасному етапі українські пісні про мову переживають своє відродження, що дуже тішить меломанів-патріотів. При чому радує те, що поряд з відомими іменами, такими, як Юрій Рибчинський, Дмитро Павличко, Павло Дворський, з’являються молоді, ще мало відомі піснярі: Надія Красоткіна, Ярослав Юрчишин, Олег Самойдюк. Це означає, що мовне питання і на сьогоднішній день залишається дуже і дуже актуальним. Ми представляємо свій проект – компакт-диск із записами пісень про українську мову «Музика рідного дому». До нього увійшли такі пісні:

«Віддайте мову» - слова і музика Едуарда Драча;
«Звучи, рідна мово!» - слова Дмитра Павличка, музика народна;
«Мова єднання» - слова і музика Олега Самойдюка;
«Мова у серці народу» - слова і музика Надії Красоткіної;
«Мово рідна, не мовчи» - слова і музика Надії Красоткіної;
«Наша мова» - слова Юрія Рибчинського, музика Ігоря Демаріна;
«Пісня про мову» - слова і музика Ярослава Юрчишина;
«Рідна мова» - слова Григорія Вієру, музика Павла Дворського.

Одну з них ми хочемо представити вашій увазі.

Ти рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти —розуму народного скарбниця!
Мова об'єднує. Мудрі люди знали це в давні часи, знають і сьогодні. Саме з давніх часів в усній народній творчості народ береже свою мудрість, таємниці пізнання світу. Тому наступну сторінку усного журналу «Народ скаже – як зав’яже» надаємо дослідникам-фольклористам.

Гра «Зав’яжи вузлик»

Говоріть так, щоб словам було тісно… (а думкам просторо.)
Краще недоговорити… (ніж переговорити.)
Не говори що знаєш, але знай… (що говориш.)
Удар забувається, а слово … (пам`ятається.)
Слово — не стріла… (а глибше ранить.)
Від теплого слова і… (лід розмерзає.)
Шабля ранить голову, а слово… ( душу.)
Слово — не горобець… (вилетить — не піймаєш.)
Їж борщ із грибами… (і держи язик за зубами.)
Обіцянка — цяцянка… (а дурневі радість.)
Слово до слова… (зложиться мова.)

Українці – величний народ з багатою історією, колоритною мовою, палким серцем і специфічним почуттям гумору. Часто сміємося над собою ж: над злободенними проблемами нашоï нацiï, нашого побуту, нашоï мови). У народі кажуть, що сміх продовжує життя. Але ментальність нашого гумору полягає в тому, що за веселощами криється гостра соціальна проблема.

Шоста сторінка нашого журналу – «І сміх, і гріх!»

У Ліни Костенко є чудовий вірш «Страшні слова, коли вони мовчать»:

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,

із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

А й справді, скільки з однакових слів створено неповторних, не схожих один на один поетичних шедеврів. От і сьогодні уперше в стінах нашого коледжу дебютують юні поети зі своїми віршованими творами.

Сьома сторінка – «Поезія – це завжди неповторність…»

Чутливою струною відлунюється в наших серцях рідне слово.

«Мова наша — більше, аніж мова.

Щось хотіла висловить природа

Нашою появою на світ.» (Володимир Базилевський)
Продовжуємо презентацію авторських робіт. До слова запрошуємо прозаїків.

Восьма сторінка – «Ще одне слово про слово»

(Питання:

- У чому ж краса і багатство української мови?

- Чому ж кажуть, що мова – скарбниця духовності народу?

- Чому ж необхідно плекати мову?

- Що потрібно зробити молодому поколінню, щоб українська мова була справді рідною?)

Мова — це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, не так багато сьогодні людей, які досконало володіють рідною мовою. Але ж від кожного з нас залежить майбутнє рідної мови, майбутнє держави, у якій живемо. Я тішуся тим, що серед нас є молодь, якій не байдуже майбутнє нашої держави, які співпереживають за становлення, життя і розвиток рідної мови на сучасному етапі. До слова запрошуються творчий колектив з авторським проектом соціальної реклами.

Велику роль у нашому сучасному житті відіграє реклама. Ми, сучасне покоління, звикли їсти те, що нам рекламують, пити те, що бачимо на телевізійних екранах, купувати те, що пропонують нам рекламотворці. Тоді ми подумали, чому б не створювати більше соціальних реклам на захист державності, моральних цінностей, рідної мови. Сьогодні ми пропонуємо соціальну пропаганду на тему «Не дай догоріти – підтримай вогонь рідної мови!»

Дев’ята сторінка – соціальна реклама «Не дай догоріти – підтримай вогонь рідної мови!»

ІІІ. Підсумки та висновки заняття.

Заключне слово викладача

На цій патріотичній ноті мені хочеться підсумувати наше засідання гуртка. А ще хотілося додати , що рідна мова стосується насамперед виховання людської особистості, виховання самоповаги, національної самосвідомості, без них не може бути справжнього, а не паперового патріотизму. Адже «я»,— писав російський письменник Михайло Пришвін,— можна сказати тільки рідною мовою».

Музикальний нон-стоп

Пісня у подарунок «Одна калина»