Класний керівник Данилко Д. В. Присвячено 65 р перемоги у Великій Вітчизняній Війні - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Рішення Від " 28 " 03 2013 р. №110  Про підготовку та відзначення... 1 105.37kb.
Розпорядження голови обласної державної адміністрації від 30. 1 81.57kb.
Заходи з підготовки та відзначення в районі 65- ї річниці Перемоги... 1 74.51kb.
Розпорядження 28 листопада 2012 року №530 1 146.92kb.
Закону України «Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняний війні... 2 406.36kb.
Наказ №290 Про затвердження Плану додаткових заходів з підготовки... 1 45.73kb.
Про проведення обласного зльоту юних туристів Чернігівщини, присвяченого... 1 17.23kb.
Рішення від 06. 03. 2013 №119 м. Дружківка Про підготовку та проведення... 1 131.32kb.
Розпорядження міського голови від 24 квітня 2008 року №731-р Про... 1 129.61kb.
Розпорядження міського голови від 29. 04. 2013р. №395-01р п л а н... 1 273.13kb.
Розпорядження міського голови від 29. 04. 2013р. №395-01р п л а н... 1 272.54kb.
Віднімання двоцифрових чисел без переходу через десяток (закріплення) 1 86.09kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Класний керівник Данилко Д. В. Присвячено 65 р перемоги у Великій Вітчизняній Війні - сторінка №1/1



Класний керівник Данилко Д.В.
1.jpg
Присвячено 65 р перемоги у Великій Вітчизняній Війні


Виховна година

Мета: розкрити сутність ВВВ, причини та основні події, що розгорнулись на території Криворіжжя, період окупації, голокост та ін.;

Розвивати навички пошукової роботи спрямованої на реконструкцію окремих історичних подій;

Виховувати любов і повагу до Радянського солдата, ветеранів, Батьківщини.

У ВАЖКІ ЧАСИ

22 червня 1941 року гiтлерiвсъка Нiмеччина напала на СРСР. Жителi Кривого Рога, як i всi радянськi люди, з болем сприйняли цю звiстку. 22—23 червня у мiстi i на рудниках вiдбулися сотнi мiтпнгiв, у яких взяли участь по сутi всi мешканцi мiста. Так, наприклад, бiльше трьох тисяч гiрникiв шахты „Інгулець” висловили готовнiсть захищати Батькiвщину. Тисячi гiрникiв та металургiв подавали заяви про відправку на фронт добровольцямв. Однак шахта чи, цех заводу теж були важливою дiлянкою боротьбі з ворогом. Люди працювали самовiддано. Плановi завдання червня та липня були виконанi на 110—118%. В мiстi почалося формування народного ополчення, винищувальних батальйонiв. На заводах виготовлялася й ремонтувалася бойова технiка. З наближенням фронту було органiзовано евакуювання на схiд технiки, матерiалiв та iншнх коштовностей. Тисячi криворiжцiв вирушили на нове мiсце для того, щоб там вiдбудувати заводи. Майже 20 тисяч мешканцiв Кривого Рога вступили до лав народного ополчення. Навкруги мiста зводилися лiнiї оборони, де працювали в основному жiнки й пiдлiтки. Його оточували протатанковi рви, траншеї та iншi фронтовi споруди. Нiмецько-фашастсъка авiацiя дуже часто здiйснювала нальоти на Краворiжжя, що приводило до загибелi мирних жлтелiв. Над Кривим Рогом йшли запеклi повiтрянi бої. В однiй з ескадрілiй винищувачiв почав службу молодий лейтенант Олексiй Маресьев.

Всьго було вийнято більше 4-х міліонів кубічічних метрів грунту та скельних порід, будолвано юлизько 500 вогневих точок, 20 командних пунктів, 20 пунктів зв’язку та інше..

До 1 серпня 1941 року у районі рудоуправління ім. Ілліча житиелі міста побудували першокласний стаціонарний аеродром. На споруджені цього об’єкту працювало більше десяти тисяч ьрудівників міста та навколишніх сільских районів области.

Для того щоб запобiгти бомбардуванню „Криворiжсталi” робiтники одягли домни у металевi кожухи, перевели їх на тихий режим роботи. Навiть за таких тяжких умов металурги намагалися виконати замовлення фронту. Мiсце розливу металургiйного шлаку навмисно демаскувалося. Саме туди ворожа авіація найчастіше скидала свiй смертоносний вантаж. Взагалi Кривий Рiг займав особливе мiсце у планах фашистської Німеччини В кінці червня на „Криворіжсталі” почалося евакуювання обладнання. Його вивозили на площадку Новотагiльсъкого металургiйного заводу. Потiм з мiста був відправлений ешелон з робiтниками та їх сім’ями. Вночi 8 серпня 1941 року нарком чорної металургiї СРСР вiддав наказ про зупинку заводу. На повному ходу три доменнi печi були вiдключенi вiд повітряних агрегатiв. Розплавлений чавун, який був на той час у домнах, затвердів. Саме це не дозволило фашистам скористатися домнами, Однак пiсля визволення Кривого Рога в однiй з домен його довелося пiдривати динамiтом, але завод був вiдбудований досить шавдко

На початку серпня значно эросла небезпека для міста. Ворожі вiйська могли вдертися до мiста в будь - який час або перервати його сполучення з Днiпропетровською областю та з усіією країною. В цi днi зі станцiй Донгинцеве, Червона та Терни вiдходили ешелони, навантажені шахтним обладнанням. На жаль, усе вивезти не встигали, тому його потрiбно було знищувати. Але це було не під силу шахтарям: важно пiдняти руку на те. що далося такою тяжкою працею. Тому пускалися на всiлякі хитрощі пiдривали шахтні копри, повітряні установки та інше. 14 серпня 1941 року в Кривий Рiг вдерлися фашясти. Вони відразу ж приступили до органiзацiї місцевої влади - міської управи. полiцiї, бiржi праці, жандармерiї. Для виконання найбiльш брудних справ гiтлерiвцi привезли запроданцiв. Населення було приречене на голодну смерть. У тi часи до мiста не надходпло нi продовольство, нi паливо.

ОКУПАЦIЯ

Взимку 1941—1942 рокiв мiська управа i полiцiя з надзвичайяою жорстокiстю виконували наказ гiтлерiвського командування про конфiскацiю у населення теплих речей для потреб фашистської армii. Вони ж эганяли криворiжцiв на будову концентрацiйних таборiв та iнших споруд. Багато жителiв насильно вiдправлено у Нiмеччину. За неповними даними за 31 місяць оккупаціі на чужину було вивезено 2187 чоловiк. Фашисти разстріляли 7239 мирних жителів, . Усi шахти та рудники фашисти намагалися вiдбудувати, але це не вдавалося. Населення працювати не бажало. Тодi з’явилися накази та роэпорядження, якi закiнчувалася словами „За непокору -розстрiл. За порушення наказу тюремне ув’язнення” Але крнворiжцiв це не лякало. Так, у зведеннi Радянського Iнформбюро вiд 1 жовтня 1941 року повiдомлялося, про групу мешканцiв, яка перейшла фронт та розповiдала про жахливi знущання фашистiв над гiрниками й науковцями Кривого Рога. На другий же день пiсля захоплення мiста вони вдерлися до криворiзькоi фiлії Украiнського науково-дослiдного залiзорудного та марганцевого iнституту. Окупанти вимагали вiд учених карт та iнших вiдомостей про криворiзькi рудники. Коли ж спiвробiтники iнституту вiдмовилися це эробити, їх били нагаями, кололи ножами, вибили очi i врештi - решт розстрiляли. У примiщеннi iнстптуту фашисти вчинили обшук. Потiм вони привезли туди п’ятьох гiрникiв i вимагали вiд них вiдомостi про рудники. Але тi вiдмовилися розповiдати. Ввечерi окупанти викинули на вулицю трупи замученах гiрникiв i не дозволилаи їх ховати. Так i лежали цi трупи на брукiвцi декiлька днiв.

Почалися масовi розстрiли мирного населення, насамперед євреїв. Пiд загрозою зброї євреiв виганяли iз сiл, де вони жили разом з українцями, і розстрiлювали у степу. Якщо ж у селi жала тiлька євреї, то їх усiх убивали на мiсцi. В самому Кривому Розi деякий час фашисти не чинили масовах розстрiлiв. Убивали, головним чином, у пiдвалах пiд гуркiт заведених автомобііільних двигунів. Знищували вибіiрвово лише тих, хто був непридатний до роботи. Здороних же зганяли до концентрацiйних таборiв i використовували на будiвельних та iнших роботах. Треба сказати, що у часи Великої Вiтчизняноi вiйни у Кривому Розi було декiлька таборiв вiйськовополонених. Один з них розташовувався на територii, так званого, вiйськового мiстечка. У 1942 роцi до цього табору фашисти привезли велаку групу полонених севастопольських морякiв. Навiть полоаених севастопольцiв нiмцi боялися.

х повели на розстрiл, прикувавши один до одного довжелезним залiзним ланцюгом. Коли приречених шикували, декiлька фашистiв, якi проходили уздовж шеренги, були раптом втягнутi моряками до гурту. Всi спроби звiльната їх ваявилися марними. Тодi оскаженiлi кати пiдняли шалену стрiлянину. Але й тодi севастопольцi не вiдпустили захоллених ворогiв. Так і лягли вони у криворiзьку землю разом.

Другий концентрацiйний табiр за номером 338 був роэташований у Центрально-Мiському райоаi. Ешелони з вiйськовополоненами прибували на станцiю Кривий Рiг-Захiдний. Табiр оточили чотирма рядами колючого дроту з вiсьмома кулеметними вишками, З собаками на ланцюгах, нiчним освiтленням вiд прожекторiв. Мiж рядами дроту проклали слiдовi дорiжки -смугу перекопаної заволоченої землi. У таборi налiчувалося п’ять баракiв, котрi один вiд одного вiдокремлювались колючим дротом. Через дрiт проходив електричний струм. Ходити з барака в барак було заборонено. Новоприбулах полонених пропускали спочатку через примiщення, де сидiли пасарчуки. На кожного занодили стандартну картку. Тут же полонених роздягали до бiлизни й забирали всi коштовнi речі. Начальник табору нiмецькай колонiст Ганс Зоммер добре знав i росiйську, i українську мови. Вiн особисто видавав бiрку з табiрним номером встановленого зразка, яку належало носита на шаї Крiзь ворота табору, пройшло щонайменше 40 тисяч в’язнiв. Табiрнi блоки комплектувалися за фахом полонених. Наприклад, у п’ятому блоцi мешкали тiльки будiвельники, у третьому — гiрники та металурги. Так було легше формувати ешелони до Нiмеччини і використовувати полонених для поточних потреб у самому Кривому Розi. Крiм блокiв, у таборi була ще й внутрiшня в’язниця. Тут тримали полiтпрацiвникiв ї євреїв. Ось хто першим потрапляв на цвинтар. Ховали загиблих у кар’єрi за цегельним заводом. У серединi кожного блока стояли в два-три поверхи нари, на яких не було нiчого, крiм самих дошок. Про лазню полоненi лише мріяли. Вiд часу та актисанiтарiї їх одяг перетворювався на брудне лахмiття. Щодня в таборi вмирали десятки людей.

О шостiй годинi щоранку охорона подавала команду: „Пiдйом”. Всі, хто мiг самостiйно пересуватися,. йшли до табiрного плацу на загальне шикування. А тих, хто не мiг рухатися або вже помер, охорона на возику, мов дрова, вiдвозила до кар’єру. На плацу йшла перевiрка. Потiм полонених розбивали на бригади та вiдправляли на роботу в кар’єр. Перед роботою годували баландою з мерэлих бурякiв, протухлого проса та гнилої картоплi. На шiсть чоловiк видавали одну каску баланди, З цiєї вiйськової каски полоненi й пили по черз свою „їжу” Саме пили, бо ложок не було. Кожен з в’язнiв отримував також 300 грамiв хлiба. Скiльки загинуло людей у цьому таборi, навряд чи можяа встановити. Зараз на мисцi масового поховання, там, де був кар’єр, встановлено пам’ятник.

Терор фашистiв проти мирного населения пiд. час окупації не мав меж. Так, влiтку 1942 року загарбники заарештували 150 жятелiв Кривого Рога, котрi не бажали працювати на вiдбудовi шахт. Це буля гiрники та члени їх сiмей. Всiх заареютованих розстрiляли, щоб примусити криворiжцiв працювати. Окупанти влаштовували масові облави i вiдправляли захоплених в концтабори. На шлахті № 5 рудипка iменi Іллiча весь шурф глябиною 20 метрiв i такого ж дiаметра був заповнений тiлами знищених криворіжцiв. За неповними даними в перiод окупації тiлькн на Кряворiжжi гiтлерiвцi вбили, замучили та вкинули у шурфи 7239 чолояiк.

Восени 1942 року сталися першi органiзованi виступи проти ворога. На цей час гiтлерiвцям удалося пiдготувати до пуску один з рудникiв Криворiзького басейну. Але пiд час його вiдкриття сталося декiлька вибухiв, якi знищили частину обладнання i зробили видобуток руди неможливим. Багато присутнiх фашистiв було вбито й поранено. Наступної ночi партизани напали на нiмецький загiн, що охороняв рудвик, эруйнували електричну мережу знищили декілька гітлерівських солдат, котрi прибули для пiдтримки охороцiв рудника.

У мистi створювалося антифашиетське пiдпiлля. Згiдно з деякими даними, пiд час окупацiї у Кривому Розi дiяло 14 пiдпiльних груп два партизанских загони. Одна з груп була створена на руднику iменi Дзержинського. Керував нею гiрничий іаженер В. С. Сингирцов. Підпільники роэповсюджували iнформацiю про становище на фронті, органiзовували виробничий саботаж, рятували криворiжцiв вiд нiмецъкої неволi. А в останнi дні окупацi саме ця трупа врятувала життя 600 гiрникам, які переховувалися в шахтi від відправки до Нiмеччин . На цьому ж руднику протягом цілого року дiяла група комсомольцiв та молоді „Дзержинці” на чолі з Іваном Демиденком. Багато хто з підпільників загинув у нерiвній боротьбi.

Героічиий приклад патрiотiв мав позитивний вплив на все населения. Показово, що за два з половиною роки окупацi нiмецькому концерну „Гермаи Герiнгверке” так i не вдалося налагодити видобуток криворiзької руди. З цього приводу Гiмлер писав, що питання забезнечення гірничорудної промисловості Крвворiжжя робочою силою стоїть дуже гостро. Мiсцевi робiтники не можуть, а скорiше, не хочуть видобувати руду.

х можка використовувати лише на пiдготовчих, очисних роботах. У той же час гітлерівці планували, наприклад, у першiй чверті 1943 року впдобувати щодоби чотири тисячi тонн руди.

Відповiдаючи на знущання гітлерівців підпільники посилили удари проти ворота. Активну боротьбу вела підпільна органiзація Сопміста i Довганцевого під керівництвом молодого вчтітеля Юрiя Козаченка. Вона нараховувала майже 40 чоловік. У 1942 роп провокатор видав групу, і 15 патріотів бутло схоллено і закатовано. Юрія Козаченка зацькували вівчарками.

Активно діяли на Криворіжжі й партизани. Так, у дніпровських плавнях в райоиі Карачунів діяв загін на чолі з колишнiм журналістом Г. М. Рибалкою, В. Г. Шангіним колищнім комеомольським активiетом Криворжжя А. Г. Федоровим. У районі рулника „Інгулець” діяв партизанський загiн під керівництвом Г. М. Седнєва. Багато жателів селища Інпулепь врятував лартизанський лiкар С. С. Жовтоног Він допомагав людям уникнути фашистської каторги, видаючи довідки про тяжкі хвороби Загинув партизанський лікар, не дочекавшись декількох місяців до повного визволення міста. Багато синів та дочок Криворiжжя були нагороджені орденами й медалями. 27 з них стали Героями Радянського Союзу.



ГОЛОКОСТ НА КРИВОРІЖЖІ

ХХст. буде пам’ятне, багатьма всесвітньо-історичними подіями. Але воно також ввійде в історію як вік терористичного тоталітаризму та геноциду. Ніколи раніше не знищували такі маси людей в світових та громадянських війнах. Ніколи до цього історія не знала режимів, що методично вбивали мільйони мирних жителів – різнею вірмен в Туреччині в 1915р., чекістськими розстрілами ворогів та своїх в громадянську війну, голодомору на Україні в 1932-1933рр., жахливою працею в концтаборах ГУЛАГу, голодом в німецьких концтаборах, газом в нацистських таборах смерті, мотигами червоних кумирів в Кампучії. Цей перелік злочинних актів і політики геноциду далеко не повний. Десятки мільйонів людей прийняли мученицьку смерть від рук катів різних країн та фанатиків під орудою вождів з людожерницькою психологією.

В цьому жахливому переліку окремо стоїть масове винищення фашизмом осіб єврейської національності. Геноцид визначається як сплановане знищення расової, національної чи етнічної групи як такої. Кінцевою метою голокосту є цілковите винищення народу.

Ідеологія вбивці може бути різною. Для нацистів нищення євреїв було моральним обов’язком німецької нації, для турків убивство вірмен сприймалося як практична необхідність. Для жертви, звичайно, навряд чи є втіхою ідеологічні н’юанси в мотивах, якими керувалися вбивці. З огляду на це дослідники вважають, що глибокий зміст терміну “Голокост”, який вживається як у широкому так і у вузькому значенні, становить умови: якщо ця подія трапилася одного разу, то вона може відбутися знову – в житті будь-якої групи – за наявності відповідних умов.

Ніхто не може заперечувати, що Голокост був катастрофою в житті єврейського народу. Знищення в містах євреїв, у тому числі понад 1,5 млн. дітей, є справді надто трагічною подією, аби вважати її незначною.

Ідеологи фашизму виокремили євреїв як свою безпосередню найнебезпечнішу загрозу, що дозволило Гітлеру охарактеризувати їх як розпалювачів Другої світової війни. Німецька пропаганда змальовувала євреїв як паразитів, шкідників, хижих звірів – одним словом як недолюдів. За іншими версіями поставали образи раси, представники якої облудно маскували свою неповноцінність, вдаючись до підступних хитрощів, які їм настільки вдалися, що спричинили до розвалу політичного і економічного життя Німеччини, отже ця раса несе відповідальність за поразку німців в Першій світовій війні.

Хоч окремі німці й не могли повірити в те, що такі характеристики відповідають усім євреям, загальний ефект полягав у розпалюванні антисемітизму, що призвів до так званого „остаточного розв’язання” єврейського питання.

Слід нагадати, що нацисти до слов’янських народів відносились як до другорядних і недорозвинутих, доля яких – працювати на чистих арійців як рабам. Але повне знищення не планувалось. Євреї були єдиним народом якому, згідно поглядів верхівки третього Рейху, не було місця на землі, і яких потрібно було повністю знищити. При цьому хто є єврей, а хто ні повинні були визначити самі нацисти, а не документи або бажання людини стати представником того чи іншого народу.

Фашисти зайняли Криворіжжя 14 серпня 1941р. Правління в окупованому місті було зосереджено в польовий комендатурі 538 яку організували 20.вересня того ж року. Першою акцією нацистів стало виявлення та облік євреїв. Захоплення басейну відбулось зненацька, і тому як в самому Кривому Розі так і в селі Інгулець зосередилась певна кількість єврейських біженців, що не встигли виїхати. Після обліку євреїв почали відправляти на важкі роботи, в основному будівництво доріг. з метою їх виснаження і майбутньої ліквідації. В сели Інгулець було організовано гетто, де утримували близько 2-х тисяч чоловік. В місті його не створювали, але заборонили євреям вільну купівлю та продаж. В 1942р. біля села Інгулець, в яру, буде страчено від 1,6 до 1,9 тис.( за різним джерелами ) чоловік.

Як було встановлено комісією по розслідуванню злочинів німецько-фашистський загарбників, в період з 14 серпня 1941р. по 22 лютого 1944р. було скоєно шість масових знищень радянських громадян.


  1. 13 жовтня 1941р. розстріляно 700 чоловік на шахті №5 р/у. Іллїча.

  2. 2 лютого 1942р.- ще 170 чоловік.

  3. В квітні 1942р.-57 чоловік.

  4. В серпні 1943р.-13 чоловік.

  5. 1 вересня 1943р.-6 чоловік в парку Гданцівки.

  6. З X.1941р. по IV.1942р. на шахті №5- 6293 чоловік.

Всього 7239 чоловік в том числі 40 дітей і 820 чоловік військовополонених командирів і бійців Червоної Армії єврейської національності які були відібрані з таборів вермахту і прислані в Кривий Ріг для знищення.

Згідно з даними німецької охорони на шахті №5 з усіх знищених приблизно 2,5 тисячі були євреї цивільні і 820 військових. Таким чином мученицьку смерть прийняли близько 3,3 тис. євреїв, яких доля привела до концтабору №338. на шахті імені Валявка. Цей шурф став своєрідним криворізьким “Бабиним яром”.

Далі наводимо витяги з акту комісії по розслідуванню злочинів фашистів, що був складений 5 квітня 1944р.

Цей документ дає однозначну та вичерпну відповідь на запитання – що несли фашистські варвари нашому народу (використано мову оригіналу).

“… При осмотре данного шурфа (№5) в устье воронки шурфа видны сотни человеческих трупов в разложившемся состоянии, которые , по показаниям свидетелей погибли от зверских когтей гитлеровских окупантов”.

Свидетель Левчук В.А., заведующий шахтой №5 и свидетель Явтушенко С.С. – проходчик шахты №5. Заявление свидетелей: 14.Х.1941г. в два часа дня фашистские мерзавцы вели огромную толпу людей, мирных жителей города – женщин стариков детей. Ширина колоны была 6 человек в ряд, длиной около 1км, голова колоны была возле шахты №5, а конец возле хлебокомбината, всего людей в этой колоне была около 3-х тысяч человек. Идущие беззащитные люди в колоне несли в руках узлы, саквояжи, свертки – очевидно им было объявлено о переселении.

Все пленники в поле возле шахты №5 были окружены гитлеровской полицией, автоматчиками с овчарками.

Всех людей идущих в колоне было подведено к балке возле шахты №5, где раздели догола. В глубине балки была лужа грязной воды, в которой некоторые фашистские палачи заставляли мыться. После всех издевательств людей подводили к воронке шурфа группами по 15-20 человек и расстреливали, тела расстрелянных падали в шурф.

Беззащитных граждан расстреливали гитлеровские автоматчики. Люди подходили к шурфу в полный рост, пощады не просили. Взрослых фашистские изверги расстреливали, а детей бросали живыми.

Свидетель Явтушенко С.С. заявил, что во время расстрела на бровке двух обрушений стоял палач в темной одежде и маске, а в руках у него был большой штыковой кинжал. К нему подводили полицейские по 2-3 человека, и он отрубывал им головы, трупы котились по бровке в шурф, а фашисты стреляли в туловище из автоматов.

По заяві цих же свідків 15.жовтня.1941року до цього ж шурфу теж підводили колони : одна колона із 2-х тис. чоловік мирного населення міста, і друга колона до 800 чоловік воєнних офіцерів і рядовий склад Червоної Армії. Усіх їх підводили яром до шурфу і розстрілювали фашистки автоматники. На наступний день 16.жовтня.1941р. вели 20 чоловік політскладу Червоній Армії, їх вели через залізнодорожний міст до того ж шурфу, але умертвили не вогнепальною зброєю так як пострілів не було чутно. Після привели групу полонених червоноармійців і примусили їх засипати трупи, а коли вони їх засипали, їх під охороною погнали в табір.

По заяві свідків Левчука та Явтушенко у цього шурфа гітлерівські бандити розстріляли і скинули живими близько 5 тис. чоловік.

Після розстрілу мирних громадян, увесь цінний одяг, знятий у полонених, стали вкладати на підводи і увозить.

До сьогодення достеменно невідомі особи, що безпосередньо брали участь в знищенні людей. Це стосується як фашистів так і з допоміжної поліції, що була сформована з українців.

15.жовтня.1941року Західна комендатура повідомила в Рейхсканцелярію, що “Кривий Ріг – місто в якому немає євреїв”.

Цей страшний урок нашого з вами недалекого минулого повинен стати пересторогою для всіх зараз живучих. Пам’ять про безвинні жертви наших співгромадян, значну частку яких склали євреї, завжди повинна бути в серцях всіх поколінь.

ВИЗВОЛЕННЯ8.jpg

ТТяжкi бої за визволення Криворіжжя вiдбувалися в два етапи. Перший роэпочався у жовтнi 1943 року, коли вiйська 37-ї армiї пiд керiвництвом генерал-лейтенанта М. М. Шарохiна i гвардiйцi 5 - танкової армiї генерал - лейтенанта П. О. Ротмiстрова вийшли на пiдступи до Кривого Рога. Окремi танковi пiдрозділи з десантом піхоти 23 жонтня прорвалися до мiста. Однак через те, шо ворогу вдалося вiдрiзати їх вiд основних сил, воин змушенi були з боями видійти.. Про напруження боїв у цi днi говорять такi факти. Проти наступаючих радянських вiйськ фашисти зосередили 100 бомбардувальникiв, якi робили по 750—850 бойових вильотiв щодня. Звiльнити Криворiжжя пiд час жовтневого наступу не вдалося, але результати цих боїв вражали. Було знищено шiсть фашистських дивiзiй, 750 танкiв та самохiдних гармат. бiльше 800 гармат i мiнометiв, вбито або поранено 11 тисячi солдат i офiцерiв противника. Гiтлерiвцi намагалися будь-що втримати Кривбас, якому надавалося особливе значения.

У сiчнi 1944 року з Криворiзько-Нiкопольської операпії почався другий етап визволення Криворiжжя. Головний удар наносив 3-й український фронт. 17 лютого вiйська стали наближатися до мiста. 46-та армiя вибивала фашистiв з пiвденного сходу, 37-ма наступала з пiвнiчного сходу. Наступати доводилося в дуже важких умовах. Глибина оборони ворога дорiвнювала п’яти кілометрам . Усе, що можна було пристосувати до вогневих точок, було перетворено на фортецi. Крiм того, заважали ше бездорiжжя й густi снiгопади. Технiка не могла рухатися по таких шляхах, а люди йшли. Не вистачало патронiв i снарядiв, тому для постачання фронту використовувалися лiтакн, з яких знiмали все озброення для максимального полегшення.

Багатоденнi бої точилися за Зелене мiсто. територію металургiйного заводу та Сопмiсто У самому Соцмiсті бої тривали протягом п’яти годин. В резутльтаті запеклих боїв були звiльненi станцiії Радушна, Мишурин Рiг, коксохімзавод. Луже важко було на лiнiї Олексан.дрiвка - Златоустiвка.

У визволеннi Кривого Рога брали участь також 37-ма стрiлецька дивiзiя i 8-ма гвардiйська армiя генерала В. І. Чуйкова, героя Сталiнграда. Саме цi вiйська звiльняли пiвнiчну групу рудникiв. Пiд час боїв за селище Iнгулець гiтлерiвцi нанесли контрудар у фланг радянським вiйськам. Проти ворога виступив артилерiйський дивiзiон капiтана В. В. Іванова. Декiлька разiв фашисти намагалися знищити дивiзiон, направляючи на нього велику кiлъкiсть танкiв i пiхоти. Але радянськi воїни не залишили свої позицii i всi загинули. Це сталося за три днi до визволення Кривого Рога. Пiд час боїв за Криворiжжя були повнiстю знищенi 22 дивiзiї, бригади, полки та окремi батальйони противника. Багато з’єднань радянських вiйськ були удостоєні почесного найменування „Криворiзьких”. 22 лютого 1944 року в Москвi на честь визволення мiста вiдбувся салют 22 артилерiйськими залпами.



ПОЧАТОК ВІДБУДОВИ21.jpg

Збитки, яких завдали нiмецько-фашистськi загарбники народному господарству Криворiжжя, становили 1,2 мильярда карбованцiв. 1з 77 шахт, котрi дiяли до вiйни, 54 були повнiстю зруйнованi. 23 квiтня 1944 року Державний Комiтет Оборони прийняв рiшення по вiдбудовi Криворiзького басейну. Було також намiчено вiдновити 125 тисяч квадратних метрiв житла. У Кривбасi вiдчувалася гостра нестача робочої сили. Кiлькiсть жителiв у мiстi порiвняно з 1941 роком скоротилась у 2,5 раза. Чоловiкiв налiчувалося лише 19 тисяч, та й тi були або зовсiм не здатнi до працi, або обмежено придатнi. Тому вже у 1944 роцi на вiдиовлення Кривбасу прибули шiсть тисяч представникiв сiльської молодi з Кiровоградщини, Чернiгiвщини, Київщини, Сумгщини, Одещини, Миколаївщини та iнших областей. В тi важкi часи навiть пдземний видобуток руди не мiг обходитися без жiночої працi. Жiнки працювали бурильниками. вибiйниками, скреперистами i т. iн.

Кривбас вiдновлювала вся країна. Сюди йшли пiдйомнi машини, пересувнi електростанції, метал, цемент, електровози, спецодяг, будiвельний та крiпильний лiс. Лише московськi пiдприємства надiслали обладнання на 29 мiльйонiв карбованцiв. У першi мiсяцi пiсля визволення Крввбас вiдновлювався пiд постiйним артилерiйським обстрiлом iз-за рiчки Інгулець. Сапери знайшли та знешкодили тільки в мiiськiй зонi 40 408 мiн. Бiльше трьох тисяч жителiв Дзержинського району вiдновлювали залiзничне господарство в Донгинцевому. 1 березня 1944 року станцiя прийняла першi поїзди. У тi днi на рудоуправлiннi iменi Фрунзе комсомольцi побудували залiзничну лiвiю Карнаватка—Карачуни. Були вiдбудованi аеродром, мости та iншi споруди. Тiльки у 1944 роцi при вiдбудовi шахт вiдкачали бiльше ЗО мiльйонiв кубометрiв води. В листопадi 1944 року на Криворiжжi вже працювало 20 шахт. З часу визволення було видобуто 570 тисяч тонн руди.

Вiдновилися заняття в 48 школах, гiрничорудному та педагогiчному iнститутах. Працювало бiльше 10 клубiв, 73 бiблiотеки, кiнотеатр та драматичний театр. У лютому 1945 року Кривий Рiг вiданачив першу роковину свого визволення. 9 травня вночi стало вiдомо про пiдписання гiтлерiвською Нiмеччиною безаастережної капiтуляцiї Вранцi 10 травня на проспектi iменi К. Маркса вiдбулася одна з кайбiльших демонстрацiй, якi знав Кривбас за всю свою iсторiю. В нiй взяли участь бiльше ста тисяч чоловiк. Робiтиики шахти iменi Іллiча поставили на колеса клiтку, а в неї — опудало Гiтлера.

До кiнця 1945 року на Криворiжжi було вiдбудовано 20 шахт, в тому числi й найбiльша в країнi залiзорудна шахта „Гiгант”



ДОДАТКОВI МАТЕРIАЛИ

За кожен метр

(Бої за село Златоустiвку)

19 даiв i ночей село палало. Бої йшли за кожен метр землi, за кожен будинок. Гiтлерiвцi тримали тут мiцну оборону. Воин навезли багато снарядiв, якi лежали в рiзних кiнцях Златоустiвки, накритi брезентом. В селi стояли також фашистськi гармати i мiномети великих калiбрiв. Нашi вiйська штурмували цей населений пункт з боку Новогригорiвки. Лише в нiч з 5 на 6 лютого 1944 року їм вдалося увiрватися в село й зайняти п’ять перщих будинкiв. Але гарнiзон цих будинкiв був дуже невеликий - 14 чоловiк. Тiльки половина з них лишилася живими. Двi доби були потрiбнi, щоб до блокованого гiтлерiвцями гарнiзону пробилася допомога. Чого тiльки не робили вони, щоб цього не допустити. На дахах будинкiв сидiли солдати i раз у раз пускали ракети, щоб освiтлювати мiсцевiсть та спостерiгати за просуванням радянських війск.

Якщо спостерігати було важко, фашисти пiдпалювали черговий будинок. За це село загинули сотнi воiнiв... IIоблизу села у Широкiй балцi лежать жертни фашистського геноциду. Це понад 600 радянських громадян єврейськоi нацiональностi. Вони були розстрiлянi гiтлерiвцями пiд час окупацiї Багатьох, особливо маленьких дiтей, ховали у Широкiй балцi живими. 1 донго ще дихала, ворушилася земля в мiсцi їх останнього притулку...

Червоний гiрник. — 1989. — 18 берез.



Шляхами доблестi

Наприкiнцi вересня 1943 року вiйська Степового фронту, эгодом перейменованого у 2-й Украiнський, з боями форсували Днiпро на пiвденний захiд вiд Криворiжжя i захопили плацдарм у районi села Мишурин Рiг.

До 14 жонтня воин вели боi, щоб закрiпитися на плацдармi та роэширити його. 15 жонтня роэпочався наступ у напрямку Кiровограда й Кривого Рога. У напрямку П’ятихатки—Кривий Рiг наступали танкiсти П. О. Ротмiстрова та 37-ма загальновiйськова армiя. 19 жонтня було звiльнено П’ятихатки, а ще через п’ять днiв села Гапнiвку, Лозуватку, Веселi Тернии, Колачевський та Олександрiвський рудники. 29 жонтня 1943 року проти вiйськ 2 i 3-го Українських фронтiв противник кинув у бiй пiд Кривим Рогом 800 танкiв i самоходок. Сюди перекидалися танковi частини з Бельгії, Франціі та Пiвнiчної Африки. З цих бойових машин навiть не встигли зняти старий камуфляж та перефарбувати їх.

У результатi тривалих боїв 30 сiчня 1944 року фронт проходив по таких населених пунктах: Іскрiвка—Недайвода—Новоiванiвка - Олексіївна- Колачевське. Розпочалася операцiя по визволенню Кривого Рога i Нiкополя.

Гiтлерiвцi зiбрали тут 20 дивiзiй, у тому числi три танковi. 17 лютого почалися бої безпосередньо за Кривий Рiг, 21 лютого радянськi вiйська звiльнили Катеринiвку та Довгинцеве. Наступного дня о 6 годинi 30 хвилин ранку була визволена станцiя Мудрьона. Близько полудня були звiльненi рудники iменi Артема, Карнаватка та пiвнiчно - захiдна околиця Кривого Рога. Особливо жорстокi бої точилися в районi Сухої та Дубової балок, рудникiв iменi Фрунзе та iменi К. Лiбкнехта. Тiлъки пiзно увечерi 22 лютого противника було вибито i звiдси.

* * *


Пiд час оборони Кривого Рога у 1941 роцi з повiтря його прикривав 296-й авiацiйний полк 66-ї авiадивiзiї пiд командуванням капiтана П. І. Баранова. Вiн воював у взаємодiї з 131-м винищувальним авiаполком протиповiтряної оборони пiд командуванням капiтана В. І. Давидова. Обидва полки завдавали ударiв по танкових військах фон Клейста.

У 296-му винищувальному полку, який мав на озброєннi лiтаки І-16, служив молодший лейтенант Олексiй Маресьєв. Його полк базувався на пiвденному заходi Кривого Рога. Одного разу до аеродрому прорвалися фашистськi танки. Льотчики не розгубились, пiдняли у повітря свої машини, розбомбили танкову колону i без втрат повернулися на аеродром безпосередньо у Кривий Рiг.

* * *

Нiмецький вiйськовий iсторик генерал Курт Тiппелькiрх писав у своїх мемуарах, ше поразка фашистських вiйськ бiля Кривого Рога та Нiкополя за своїми масштабами була схожа на катастрофу, яку зазнала фашистська армiя пiд Корсунь-Шевченкiвським.



* * *

У боях за мiсто брали участь два штрафних батальйони. Рядовими там служили колишнi офiцери - вiд молодвого лейтенанта до пiдполковника включно. Воин ще на початку вiйни потрапили в оточення. Билися цi батальйони на найважчих дiлянках. Один з них визволяв, наприклад, станцiю Червона. Фашисти панiчно боялися штрафникiв, якi бачили їх звiрства у 1941—1943 роках i люто ненавидiли ворога.

* * *

353-тя Днiпродзержинська Червонопрапорна дивiзiя наступала на Кривий Рiг з боку Софiївки та визволяла Соцмiсто. 22 лютого 1944 року дивiзiя наступала Пушкiнською вулищею. В цей день на колишньому головному будинку гiрничорудного iнституту вперше над Кривим Рогом затрiпотiв червоний прапор, який пiдняв розвiдник Мукашкалiєв.



* * *

21 лютого 1944 року загiн пiд командуванням пiдполковника А. М. Шурупова вiдбив у ворога греблю КРЕС, врятувавши її вiд руйнування, а навколишнi селища — вiд затоплення.

* * *

На позицiї 523-го полку пiд час боїв за визволеня Кривого Рога фашисти одночасно кинули велику кiлькiсть танкiв та бомбардувальникiв. Дмитро Ананченко цiною свого життя врятував багатьох бойових товаришiв. Ворожий танк сунув прямо на пораненого Дмитра, але той мов прирiс до землi. Коли ж танк наблизився, хлопець звiвся на колiна й кинув пiд нього протитанкову мiну-фугас. Пролунав величезної сили вибух, вiд якого эдригнулася земля: в серединi танка вiд детонацiї вибухнули снаряди. Так загинув на Криворiжжi житомирянин Дмитро Ананченко.



* * *

Пiд час визволення Кривого Рога, коли радянські вiйська вели бої за рудник Колачевського (нинi рудник iменi Ленiна), пiхотi дуже дошкуляв кулеметний вогонь з фашистських дзотiв. Крiм того, нiмцi значно посилили тут оборону завдяки артилерiї. Батарея пiд командуванням старшого лейтенанта Андрiя Медведєва знищила всi дзоти вогнем з прямої наводки.

* * *

23 жонтня 1943 року на пiдступах до рудника iменi Р. Люксембург Олександр Кiров, який служив у 188-й Нижньоднiпровськiй Червонопрапорнiй дивiзiї, кинувся на амбразуру фашистського дзоту i цiною свого життя врятував десятки однополчан.



* * *

У тi ж днi у районi села Вечiрнiй Кут 35 бiйцiв 188-ї Нижньоднiпровської Червонопрапорної дивiзiї вистояли проти 39 ворожих танкiв.

* * *

У жовтнi 1943 року вiдбувся танковий рейд до Кривого Рога. Історiя його така. У вереснi передовий загiн 23-го гвардiйського танкового корпусу, яким командував Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Ю. Г. Пушкiн, з ходу увiрвався в Лихiвку. Наступ безпосередньо на Кривий Рiг здiйснювали частини 28-го танкового полку цього ж корпусу. Артилеристи вогнем пiдтримували танковi частини. Втiм, противник чинив шалений опiр. На те був спецiальний наказ Гiтлера, котрий обiцяв незлiченнi кари тим, хто залишить Кривий Рiг. Радянськi артилеристи вiдкрили шлях до мiста танкiстам першого батальйону, якi, увiрвавшись у Соцмiсто, вели наступ у напрямку на Центральний ринок. Саме тут був наймiцнiший вузол опору ворога. Танки 28-го полку опинилися в районi Змички. Безпосередньо в мiстi бої вели екiпажi у складi ОГ. Мiхреєва, Г. О. Романенка, В. О. Бiлобросова та М.М. Козлова. Танкiсти знищили багато протитанковвх гармат. Командир танкового корпусу Ю. Г. Пушкiн став першим вiйськовим комендантом Кривого Рога.



* * *

Ше точилися запеклi бої за центр мiста, а вже почалися вiдбудовчi роботи на Ленiнському i Першотравневому рудниках.

* * *

Бiля кiнотеатру iменi Ленiна на другий день пiсля визволення мiста був похований начальник штабу 4-i стрiлецької гвардiйської дивiзiї полковник М. А. Спанусевич. Саме вiн керував переправою гвардiйцiв через Інгулець.



* * *

Перший Герой Радянського Союзу з Криворiжжя

Василь Васильович Кайнаш народився у 1911 роцi у Донгинцевому. Закiнчивши у 1925 роцi криворiзьку школу, поступив до залiзничного ФЗУ. Потiм навчався у Качинському вiйськовому повiтряному училищі, став льотчиком, У 1936 роцi брав участь у першотравневому повiтряному парадi в Москвi. Лiтав вiн тодi на чотирьохмоторному лiтаку ТБ-З. Незадовго до вiйни з Фiнляндiєю набув спецiальнiсть полiтпрацiвника. У боях з бiлофiннами старший полiтрук В. В. Кайнаш був комiсаром ескадрвльї швидкiсних бомбардувальнпкiв. Загинув у березнi 1940 року, посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

* * *

Фашисти пiд час тимчасової окупацiї завдали великої шкоди мiському зв’язку i транспорту. Із 211 кiлометрiв лiнiй зв’язку були повнiстю знищенi 139. Був лiквiдований автомобiльний та гужовий транспорт



* * *

За подвиги на фронтах Великої Вiтчизняної вiйни багато жителiв Кривого Рога було нагороджено орденами і медалями. 20 криворожан стали Героями Радянського Союзу,. 9 стали повними кавалерами орденів солдатскої Слави. Далеко за межами мiста вiдомi iмена двiчi Героїв Радянського Союзу льотчиків Д. Б. Глинки та В. І. Михлика. Д. Б. Глинка почав війну у січні 1942 року та завершив її в Дрездені, здіснивши більше 300 бойових вылетів та знищивши до 50 ворожих літаків.. Наш земляк В. И. Михлик став одним із славетних льотчиків штурмової авіації, вмілим организатором повітряного бою с винищувачами противника. Здійснивши 188 бойових вилетів, він знищів більше 50 ворожих танків, 200 автомашин, 150 вагонів з бойовим вантажем та іншою війсковою технікою..



16.jpg