Концепція математичної освіти студентів внз І конкурентоспроможність випускників - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Регіональний рейтинг — Східний регіон 1 108.71kb.
Наказ №440 Про проведення моніторингу якості математичної освіти... 1 28.4kb.
Концепція виставки презентації 1 107.51kb.
«Глобальна конкурентоспроможність та стратегії її формування» 8 903.8kb.
Інформації щодо можливостей отримання вищої освіти у Франції та країнах-членах... 1 45.56kb.
Роль І місце факультативів у системі математичної освіти 1 76.17kb.
Інформація про найважливіші заходи Міністерства освіти і науки, молоді... 1 242.86kb.
Додаток до наказу мон від 30. 12. 2008 №1226 План дій щодо поліпшення... 1 158.07kb.
Методичні рекомендації щодо підвищення мотиваційної готовності випускників... 1 190.14kb.
Анкета для випускників складалася з трьох блоків запитань 1 161.4kb.
Рішення 24. 02. 2012 №5 Про Районну програму підвищення якості шкільної... 1 145.05kb.
Філософська антропологія для студентів бакалаврату фгн спеціальність 1 293.94kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Концепція математичної освіти студентів внз І конкурентоспроможність випускників - сторінка №1/10


Л.І.Нічуговська
Адаптивна концепція

математичної освіти студентів ВНЗ

і конкурентоспроможність випускників:

методологія, теорія, практика



Полтава

2008

УДК 378:51-7.001.8


Рекомендовано до друку вченою Радою

Полтавського університету споживчої

кооперації України

(Протокол № 8 від 17 вересня 2008 року)

Рецензенти:  В.А. Петрук, доктор педагогічних наук, професор Вінницького національного технічного університету



Н.А. Тарасенкова, доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової роботи Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького

Нічуговська Л.І.

Адаптивна концепція математичної освіти студентів ВНЗ і конкурентоспроможність випускників: методологія, теорія, практика. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – с.
Монографія присвячена розробці науково-обгрунтованої адаптивної концепції математичної освіти студентів економічних спеціальностей ВНЗ з метою підвищення якості підготовки фахівців для бізнес-діяльності з урахуванням існуючих Євроінтеграційних тенденцій, вимог суспільства та індивідуальних потреб особистості. На основі сформульованої концепції розроблені професійно-компетентнісна та білінгвістична моделі навчання математичним дисциплінам, визначені шляхи активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, з’ясовані можливості сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності математичної підготовки студентів, досліджені інтеграційні зв’язки між математичними та спеціальними дисциплінами економічного циклу.

Для науковців у галузі теорії та методики професійної освіти, викладачів та аспірантів.


УДК 378:51-7.001.8

Нічуговська Л.І., 2008


Передмова
Особливості нинішнього етапу розвитку суспільства пов’язані із загостренням і ускладненням його економічних, соціальних, політичних і культурних процесів. Динаміка цих процесів ускладнюється і тим, що Україна, намагаючись стати повноправним членом світової економічної спільноти, не може ігнорувати проблеми конкурентоспроможності на ринку праці майбутніх спеціалістів. Наявність жорсткої конкуренції в усіх галузях сучасного економічного середовища вимагає серйозної підготовки інтелектуальної бази із фахівців-професіоналів вищої кваліфікації, здатних усвідомити, спроектувати і здійснити кардинальні зміни в економіці на основі використання сучасних методів забезпечення високої якості у всіх сферах діяльності, яка, на думку міжнародних експертів, і є основною домінуючою складовою збільшення національного багатства держави.

Тому суттєво змінюються і завдання, які повинна вирішувати вища школа. Сьогодні мова йде про нову освітню парадигму стосовно вищої освіти, яка в якості пріоритету розглядає орієнтацію на інтереси особистості студента, визнання індивідуальності вектора розвитку в формуванні його професійної компетентності в гармонійному поєднанні з глибокими знаннями й вміннями з фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін.

Але пошук шляхів впровадження нової парадигми і відповідно нових моделей освіти не обмежується переходом до ступеневої освіти, затвердженням нового переліку напрямків і спеціальностей, що відповідають ринковим потребам. Важливим у цьому процесі є досягнення принципово нових цілей освіти, які в свою чергу обумовлюють пошук нових форм і методів організації навчального процесу. Соціальну функцію та методологічні основи діяльності вищої школи необхідно перевести в режим роботи, який би узгоджувався з потребами суспільства з ринковою економікою, але, в той же час, і відповідав державним стандартам освіти які встановлюють вимоги до змісту, обсягу й рівня освітньої та фахової підготовки випускників вузів.

В “Освітньо-професійній програмі вищої освіти за професійним спрямуванням бакалавра з економіки і підприємництва” звертається увага на те, що компетенція бакалавра з економіки і підприємництва визначається високим потенціалом його фундаментальної освіти взагалі й математичної зокрема.

Для розробки науково-обгрунтованого методичного забезпечення розвитку професійної компетентності студентів економічних спеціальностей в процесі вивчення ними циклу математичних дисциплін існують достатні передумови, що сформувались у дослідженнях різних галузей: філософії, психології, дидактиці, методиці математики та професійної освіти.

Ці передумови визначили проблему дослідження: розробку науково-методичних основ математичної освіти студентів вищих навчальних закладів у контексті підвищення конкурентоспроможності майбутніх економістів згідно з потребами суспільства з ринковою економікою.

Звернення до розв`язання цієї проблеми знаходимо у дослідженнях, присвячених широкому спектру питань щодо методики навчання математики у вищій школі. Це праці, що пов`язані з розробкою методичної системи проведення практичних занять та методики організації самостійної роботи зі студентами економічних спеціальностей ВНЗ; з обґрунтування методики формування математичної культури економіста у ВНЗ; із визначенням шляхів реалізації міжпредметних зв`язків інформатики і математики при підготовці спеціалістів економічного профілю ВНЗ тощо (Г.М. Булдик, В.Н. Келбакіані, І.О. Новик, В.Г. Скатецький, Г.С. Євдокимова, В.І. Клочко, О.І. Коломок, Г.О. Михалін, Н.В. Морзе, О.Г. Фомкіна, Н.В. Ванжа, та ін.)

Різноманітні аспекти зазначеної проблеми розробляють й іноземні дослідники, зокрема Р. Ешлі, В. Шмід, Н.Балашов, А. Бішоп, Р. Водкін, Л. Клейн, А. Камерон, С. Грандер, Р. Гаріс, А. Райєн, А. Серпінська, З. Турроу.

Водночас, слід зазначити, що в психолого-педагогічній й методичній літературі не сформувалось однозначного розуміння ролі математичної освіти студентів економічних спеціальностей ВНЗ в контексті формування їх майбутньої конкурентоспроможності на ринку праці. Таким чином, актуальність дослідження зумовлена:


  • соціальними потребами щодо спрямування навчально-виховного процесу у ВНЗ в особистісно-діяльнісне русло;

  • необхідністю удосконалення математичної підготовки студентів ВНЗ в системі економічної освіти у зв`язку з динамічним розвитком в Україні ринкової економіки та із зростанням конкуренції на ринку праці;

  • необхідністю трансформації теоретичних можливостей математичної освіти в реальні довготривалі знання на основі застосування математичних процедур, методів, моделей для формування професійної компетентності студентів економічних спеціальностей як майбутніх фахівців для бізнес-діяльності;

  • можливістю розвитку конкурентоспроможної особистості майбутнього фахівця економічного спрямування в процесі навчання математичним дисциплінам шляхом впровадження нових педагогічних технологій, зокрема, інформаційно-комунікаційних технологій навчання;

  • відсутністю розробки теоретичних та методичних основ адаптації математичних знань у контексті покращення якості економічної освіти студентів ВНЗ;

  • можливістю вдосконалення системи навчання студентів за рахунок впровадження професійно-компетентнісних моделей, спрямованих на формування спіральної траєкторії пізнання математичних знань: від абстрактних знань – через рефлексію – до творчої діяльності та розвитку їх індивідуальних здібностей.

Зазначені вище фактори дають нам підставу для висновку про актуальність і перспективність дослідження з теми: „Адаптивна концепція математичної освіти студентів ВНЗ та конкурентоспроможність випускників: теорія, методологія, практика.”

Розділ 1
Теоретико-методологічні основи формування конкурентоспроможності студентів бізнес-спеціальностей ВНЗ
1.1. Конкурентоспроможність майбутніх випускників ВНЗ як педагогічна проблема
Загально визнаним є той факт, що освіта дає необхідні знання та вміння, що сприяють формуванню наукового світогляду, розвитку здібностей, адаптації до змін форм діяльності. Освіта прискорює процес адаптації людини до соціальних умов, в яких переважає фактор невизначеності, активно сприяє коригуванню моральних якостей особистості.

У цьому аспекті слушною є думка Дж. Дьюї, який у фундаментальній праці „Демократія й освіта” [93] ще на початку ХХ ст. наголошував на тому, що освіта має:

по-перше, слугувати досягненню більшої соціальної згоди і тому особлива надія пов’язана зі школою. Адже, саме школа мусить утверджувати місце кожної особи в суспільстві, узгоджувати впливи на особу в межах спільнот, бо одні правила функціонують в сім’ї, інші – на вулиці, ще інші – в майстерні чи релігійній громаді. Через те є велика загроза для особи, яка входить в кожну з цих спільнот і живе за різними нормами емоційного реагування, загубити своє власне „Я”, розщепитися на шматочки. Саме ця небезпека породжує постійне завдання школи об’єднувати суспільство.

По-друге, мета сучасної демократичної освіти – домогтися, щоб суспільна корисність (набуття досвіду) й особиста культура (розумове збагачення) органічно поєднувались в освіченій людині, слугуючи її успішній адаптації.

Отже, становлення особистості в контексті її соціалізації, духовності, моральності, творчого розвитку тощо – одна із домінуючих функцій освіти.

Водночас, не менш важлива й інша її функція – економічна, як відтворення кваліфікованої робочої сили, конкурентноздатної в умовах ринкової економіки. Успішна реалізація вищенаведених функцій освіти щонайменше можлива на основі створення достатніх ресурсних умов для якісної діяльності освітньої галузі.

Як відомо, виділяють дві різних тенденції щодо взаємовідносин між державою та існуючими системами освіти. Перша передбачає, що темпи розвитку освіти та ступінь її державної підтримки повинні визначатись соціально-економічним станом суспільства. Друга тенденція виявляється у пріоритетній підтримці системи освіти, в основі якої визнання її ключової ролі при розв’язанні економічних і соціальних проблем суспільства. В дійсності, для нашої держави характерна й до цього часу не подолана перша тенденція, що базується на залишковому підході держави до проблем освіти. Останнє не лише не сприяє підвищенню якості освітніх послуг, а й значною мірою гальмує суспільний розвиток.

В цьому аспекті показовими є дані соціологічного моніторингу “Українське суспільство” [272, С.15], що проводиться щорічно, починаючи з 1994 року, працівниками Інституту соціології НАН України.

Зокрема, щодо освіти і знань ступінь забезпечення ними громадян України, за період 1994-2006 роки, розподілився наступним чином (див. табл. 1.1).

Наведений фрагмент отриманих статистичних даних засвідчує, з одного боку, певну стабільність суспільного розвитку нашої держави, адже динаміка коливань показників (у %) щодо позицій моніторингу в цілому незначна. З іншого боку, невеликі значення показників (у %) щодо рівня достатності науково-технічних (14%), економічних (18%) й політичних знань (21%) та можливості надання дітям повноцінної освіти (13%) вказують скоріше на наявність системних кризових явищ всередині системи освіти.

Таблиця 1.1

Освіта і знання (частка, % тих, кому вистачає вказаного)




№ п/п

Рік


Позиції

моніторингу

(оцінка у %)


1994

2004

2005

2006

1

Рівень освіти

36

-

40

42

2

Сучасні науково-технічні знання

9

-

13

14

3

Сучасні економічні знання

8

15

15

18

4

Сучасні політичні знання

11

15

21

21

5

Можливості дати дітям повноцінну освіту

6

-

12

13

6

Вміння жити у нових сучасних умовах

13

25

24

28

7

Можливості працювати з повною віддачею

29

34

34

35

8

Упевненість у своїх силах

30

38

35

39

9

Рішучість у досягненні своїх цілей

27

32

32

33

10

Інтенсивність і самостійність у розв’язанні проблеми

27

40

39

40

Останнє обумовлено не лише зростаючими витратами й фінансовими обмеженнями у державній підтримці галузі, а й недостатнім урахуванням таких явищ як глобалізація, конкуренція, технології та ін., що є загальновизнаними джерелами трансформації Європейського освітнього середовища в цілому й кожної держави у тому числі. Саме тому актуальним є розробка таких теоретичних і практичних підходів, які, узгоджуючись з вимогами до освіти, що зумовлені впливом глобалізаційних та інтегративних процесів, забезпечували б ефективність просування матеріальних, фінансових та трудових ресурсів й раціональне їх використання для досягнення суспільно та особистісно обумовлених цілей розвитку національної освіти в контексті підвищення її якості. Адже, глобалізація невпинно інтенсифікує всі сфери життя й тому, незважаючи на державні кордони ми постійно стикаємось із стохастичним переміщенням фінансових, товарних, міграційних потоків та капіталу, ідей та технологій тощо, що й обумовлює динамічний характер економічного середовища.

Зокрема, вступ до СОТ (світової організації торгівлі) в найближчому майбутньому ще більше загострить конкурентну боротьбу між підприємствами (організаціями) за сферу діяльності в певному секторі економіки й тому вистояти за таких умов можливо тільки застосовуючи активну наступальну стратегію діяльності, що, в свою чергу, потребує відповідного кадрового забезпечення.

Про ступінь готовності організацій до подібних трансформацій на пострадянському просторі певною мірою засвідчують дослідження російських вчених щодо вироблення системно-концептуального підходу до формування людського капіталу (за змістом статті Г.Кочеткової [137]). Основою проведеного дослідження було вибіркове вивчення середньостатистичних організацій щодо ступеня підготовленості їх до змін шляхом розподілу всіх співробітників на 4 групи: людський капітал, людські ресурси, персонал та кадри.

При цьому, співробітники організації, ділові якості яких базуються на:


  • системному мисленні, максимальній активності, відповідальності, розвинутих професійних навичках та творчих здібностях;

  • здатності до самонавчання, самоорганізації, самоуправління з можливістю адаптації до будь-якої моделі організаційної поведінки;

  • надзвичайно високому рівні професійної компетентності становлять для компаній особливу цінність.

Ця категорія працівників, як правило не перевищує 10% від кількості співробітників організації й визначається поняттям „людський капітал”, який здатен самовідтворюватись у будь-яких умовах. Тому в процесі розвитку організація буде намагатись інвестувати капітал саме в тих, хто здатен цей капітал підтримувати в умовах зростання хаотизації сучасного бізнес-середовища. [137, С.20].

Наступна категорія, що не перевищує 30% співробітників, умовно віднесена до „людських ресурсів” і має для організації технологічну цінність. Їм притаманна підвищена відповідальність, глибока мотивація до роботи та позитивні показники трудової моралі та етики, але їх можливості дещо обмежені (вік, досвід, здоров’я ...). Тому, при достатньо широкому світогляді спостерігається занижений рівень научуваності, дещо уповільнена адаптація до нових знань, якісне виконання переважно типових задач професійної діяльності, схильність до авторитарної системи управління.

Щодо категорії „персонал”, то згідно досліджень А.Кочеткової їх чисельність може досягати 70% від загальної кількості співробітників організації й коротко може бути охарактеризована наступним чином, а саме:


  • мислять конкретними категоріями (прагматично), мало придатні до колективної роботи, намагаються відхилятись від відповідальності. Основна мотивація – матеріальна винагорода;

  • навчання сприймають неоднозначно, погано адаптуються до змін; широта світогляду обмежена рамками індивідуальних цілей та задач; агресивні, енергійні, нерідко з гіпертрофованою самооцінкою професійних якостей;

  • мають достатньо низькі рівні трудової моралі та етики; зміни згідно завдань компанії не входять у їх плани.

Щодо останньої групи „кадри”, то це досить поширена категорія співробітників й може становити 100% для підприємств, які перебувають у стані системної кризи.

При цьому, їх ділові якості обумовлюються наступними особливостями, а саме:



  • не здатні самостійно мислити, схильні до коливань, потреба у повному перенавчанні на основі трансформації моделі мислення, рівень відповідальності є зниженим;

  • навчаються у мінімальному обсязі, тобто тільки найпростішим операціям; легко піддаються управлінню;

  • адаптація до позитивних змін практично відсутня; нездатність до ефективної діяльності не лише в динамічній системі управління, а й у колегіальній.

Як підтверджує практика, в умовах нестабільного розвитку економіки виживають лише організації зі стійкою адаптивною структурою, стратегія функціонування яких переформатована від ресурсоспоживання до ресурсотворення, тобто на розвиток людського капіталу, що значною мірою обумовлюється ефективним функціонуванням всієї системи освіти. Суспільство, яке не лише трансформується, але й орієнтується на позитивні зміни, тобто на лідерство в цивілізаційному змаганні, потребує нових освітніх орієнтирів, які базуються на розумінні, що, незважаючи на існуючі відмінності між державами і континентами, вища освіта дійсно перетворюється на глобальне підприємство, де фундаментальні задачі, викликані змінами у сфері технологій, глобалізацією та конкуренцією, вже давно стали спільними [74, С.46].

Тому, в офіційно-нормативних документах, які регламентують діяльність ВНЗ, наголошується, що кожен випускник повинен уміти обґрунтовано і цивілізовано розв’язувати економічні і соціальні проблеми незалежно від сфери його професійної діяльності. Останнє зумовлює необхідність підготовки у ВНЗ всебічно освічених фахівців, які здатні не лише ефективно вирішувати суто професійні проблеми і бути обізнаними з системою корпоративних споживчих, інвестиційних цінностей тощо, а й спроможні системно мислити та органічно адаптуватись до мінливості ринкового середовища.

Але, реалії сьогодення засвідчують дещо інше. Зокрема, згідно результатів моніторингу російських науковців щодо якості професійної підготовки фахівців в межах традиційної системи вищої освіти, типової для держав на пострадянському просторі, російські підприємства як і раніше потребують все більшу кількість випускників із різних фахових спрямувань, але в той же час згортають свої відносини з системою освіти. Зокрема, у 2005 р. дві третини підприємств (65 %) взагалі відмовились від співробітництва з ВНЗ (у 2004 р. – 51 %), а з технікумами та коледжами категорично ухилились 71 % та 67 % підприємств відповідно. Ті підприємства, що ще зберігають зв’язки з системою освіти, різко скорочують довгострокові форми співробітництва – організацію практик та договори про цільову підготовку студентів. Якщо у 2004 р. такі форми співробітництва мали майже чверть підприємств, то у 2005 р. – тільки 13 %. Причина такого стану тільки одна: підприємства, й приватні у тому числі, не задоволені якістю підготовки спеціалістів традиційними закладами освіти і вважають, що не менше ніж 28 % прийнятих на роботу випускників потребують якнайшвидшого “переобучування” протягом трьох місяців. При цьому за цей період вони витрачають на це кошти, що значно перевищують середній рівень витрат підприємства, але в той же час не бажають доучувати своїх фахівців в системі традиційної освіти. При цьому близько половини службовців, третини спеціалістів та чверті керівників підприємств пройшли переобучування не в навчальному закладі, а на власному підприємстві або в компаніях-партнерах, або за межами держави. Більш того, виявилось, що за останні два роки бізнес практично створив власну, альтернативну систему освіти: 29 % підприємств мають свої освітні установи; 11 % – навчальні центри; 15 % – курси перепідготовки; по 2 % – власні ПТУ з коледжами та технікумами, а ще 2 % – навіть приватні ВНЗ. І саме цими освітніми установами надають перевагу бізнес-структури [165].

Узагальнюючи результати дослідження російських науковців й гіпотетично поширюючи їх на процес професійної підготовки студентів в Україні, тому, що аналогічних досліджень щодо оцінки якості вітчизняної системи освіти з позиції саме підприємств-роботодавців не виявлено, можна зробити висновок про необхідність системних перетворень в організації діяльності ВНЗ.

Разом із тим доцільно зазначити, що з одного боку, за статистичними даними Україна є країною високих стандартів освіти. У середньому студенти витрачають стільки ж часу на формальну освіту, як і в країнах з розвиненою економікою. Частка учнів і студентів віком 15 – 18 років, які навчаються стаціонарно, є однією з найбільших у світі. При вражаючих кількісних показниках у доповіді Комісії „Блакитної стрічки” відзначається, що якість української освіти стає все більшою проблемою, в контексті забезпечення конкурентоспроможності майбутніх випускників ВНЗ, як основного із пріоритетних завдань професійної освіти. Це підтверджується тим, що вже сьогодні на фоні загальної тенденції щодо зниження базової підготовки випускників загальноосвітніх закладів, трансформації інтересів молоді та зміни мотивації в навчанні тощо спостерігається жорстка конкуренція між дипломованими фахівцями на вітчизняному ринку праці. Все це не тільки ускладнило традиційну систему підготовки у ВНЗ, а й актуалізувало проблему формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців в контексті Європейських тенденцій.

Доцільно підкреслити, що проблема формування конкурентоспроможності студентів вищих навчальних закладів не була ще предметом комплексного філософського, соціологічного та психолого-педагогічного вивчення в цілому.

Разом із тим, в останні роки в науковій літературі посилились пошуки ідей, цілей та сенсу в контексті обґрунтування технологічних аспектів формування конкурентоспроможності студентів ВНЗ, але, як правило, ці дослідження пов’язані з питаннями загальних підходів до проектування технологій підготовки фахівців того чи іншого окремого напрямку у сучасних умовах (А. Денисова, М. Кларін, А. Нісімчук, О. Падалка, Ю. Сурмин, А. Фурман та ін.).

При цьому нерідко рівень конкурентоспроможності студентів ВНЗ ідентифікують з професійною компетентністю майбутніх випускників. Зокрема, розглядаючи якість підготовки випускників ВНЗ, критерієм якої виступає професійна компетентність, з позицій рекомендацій ЮНЕСКО слід зазначити, що суть концептуальних вимог до професійної компетентності зводиться до розширення знань, умінь та навичок, необхідних безпосередньо для збільшення ефективності праці та в сфері життєдіяльності в цілому. При цьому рекомендовано змістити акцент від опанування чисто виробничими знаннями, вміннями та навичками й замінити їх системним спектром знань, вмінь та навичок, в тому числі й тих, що необхідні для охорони й покращення здоров’я, демографічного розвитку, зберігання й розвитку національних традицій та культури; раціонального використання природних ресурсів, захисту довкілля та оцінки екологічного ризику в процесі реалізації певних виробничих стратегій тощо. Зрозуміло, що такий підхід певною мірою сприятиме формуванню конкурентоспроможності студентів ВНЗ.

Водночас, модель конкурентоспроможного фахівця не обмежується формальним показом рівня освіти – набуття сукупності професійних знань і умінь згідно освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста, тому що це лише необхідні вимоги його професіоналізму. У значній мірі, якісні параметри моделі конкурентоспроможного спеціаліста детермінуються інтелектуальним потенціалом особистості, його ініціативністю, саморозвитком, самовдосконаленням, потребою у „know how” („знати як”) тощо, тобто рівнем його компетентності.

Поняття конкурентоспроможності фахівця практично не розроблено у сучасній педагогіці. Разом із тим конкурентоспроможність фахівця є, на нашу думку, інтегративною характеристикою його професійної підготовки з достатнім ступенем конструктивності, яка базується на зростанні ролі особистості в соціальних перетвореннях, вдосконаленні його здатності стосовно розуміння динаміки процесів розвитку та можливості впливу на його результат, що і може бути покладено в основу проектування всієї навчальної діяльності у ВНЗ. Для більш детального з’ясування суті поняття конкурентоспроможності скористаємось аналогічним, але відносно товарів.

За Д.В. Чернилевським конкурентноздатність товару – це відносна та узагальнена характеристика товару, що відображає його вигідні відмінності від товара-конкурента за ступенем задоволення споживчих потреб та за рівнем витрат на її забезпечення.

В контексті вище означеного поняття, доцільним є урахування, що абітурієнти і студенти виступають в якості споживачів (покупців) освітніх послуг, хоча водночас випускники вузів представляють собою продавців знань і професійних навичок, які змушені на ринку праці конкурувати за робочі місця.

При цьому комплекс конкурентноздатності „товару” забезпечується трьома складовими, а саме: технічними або технологічними, економічними та соціально-організаційними.

Якщо спроектувати ці складові на професійну підготовку майбутнього фахівця, то можна певним чином окреслити параметри, що обумовлюють конкурентоспроможність майбутнього фахівця.

По-перше, технічні або технологічні. Це найбільш жорсткі параметри.

Сюди можна віднести: спеціальність і спеціалізацію; обсяг засвоєної програми (в годинах, навчальних дисциплінах, модулях, кредитах); рівень підготовки; відповідність стандарту або перевищення його; сфери та напрями використання; одержуваний документ (диплом бакалавра або магістра) тощо.

По-друге, економічні – витрати на підготовку фахівця з урахуванням всіх аспектів.

По-третє, соціально-організаційні, серед яких урахування: соціальну структуру споживачів (у нашому випадку випускники та роботодавці); національні і регіональні особливості в організації виробництва шляхом розробки відповідних спецкурсів віднесених до варіативної частини програми професійної підготовки; збуту, тобто працевлаштування та рекламу майбутніх фахівців.

Отже, поняття конкурентоспроможності майбутнього фахівця призводить до найбільш складної проблеми: які здібності, характеристики, якості, знання та вміння гарантуватимуть конкурентноздатність випускника ВНЗ на ринку праці?

Або постає актуальне питання:

– Що повинно змінитись у вузівській підготовці фахівців, щоб забезпечити їм можливість реалізовувати свій особистісний та професійний потенціал, тобто бути конкурентоспроможними на ринку праці одночасно задовольняючи потреби суспільства?

Розв’язання цього питання, на нашу думку, лежить у двох площинах:

1. Це вдосконалення системи державних і в тому числі галузевих стандартів щодо вимог до професійної підготовки фахівців відповідного профілю та уніфікація навчальних планів з урахуванням потреб особистості, окремих господарських суб’єктів, держави, суспільства та Євроінтеграційних тенденцій в цілому. Адже, нерідко, спостерігаються такі факти, що студенти, навчаючись на одному й тому факультеті не мають можливості перейти у інший, споріднений за фахом ВНЗ, тому, що мають великі розбіжності у навчальних планах підготовки бакалавра з певної галузі знань.

2. Розробка і реалізація сучасних освітніх технологій, що відповідають вимогам стандартів й гарантують досягнення необхідної якості. Саме останнє й потребує розвитку в навчальному процесі комплексної особистісно-орієнтованої складової, що сполучає високий рівень професіоналізму з універсальністю одержаних знань, вмінь та навичок.

Стосовно універсальності знань, вмінь та навичок студентів ВНЗ, то у цьому аспекті особливої ваги набуває той факт, що Парламентська асамблея Ради Європи звернула увагу на зростаючу важливість базової освіти з питань науки і техніки (наукова і технологічна грамотності), що значною мірою забезпечується рівнем математичної підготовки [248].

У цьому контексті доцільно зазначити, що математична освіта є універсальною складовою фахової підготовки з переважної більшості спеціальностей у ВНЗ (технічних, економічних, педагогічних та ін.). Й тому

можна стверджувати, що аналітична складова конкурентноздатності майбутніх випускників значною мірою обумовлюється рівнем їх математичної освіти. Адже, студентам пропонується широкий спектр науково-теоретичних підходів до аналізу можливих економічних проблем на основі широкого застосування:


  1. імовірнісних та статистичних методів і де можливе врахування фактору мінливості економічного середовища;

  2. оптимізаційних моделей, призначених для вибору найкращого варіанту із певної кількості варіантів виробництва, розподілу та споживання, що вимагає чіткого розуміння області їх застосування та знань відповідних процедур (постановка проблеми, аналіз вихідних даних, вибір обчислювального алгоритму, економічний аналіз результату тощо);

  3. динамічних моделей, що описують взаємозалежність економічних чинників у часі та визначають можливі напрями їх динаміки із урахуванням впливу невизначеності, характерних для бізнес-середовища;

  4. загальної методології математичних методів економічного прогнозування;

Цей, далеко неповний, перелік теоретичних можливостей застосувань математичних знань підкреслює їх значущість у системі професійної підготовки фахівців з вищою економічною освітою. Численні підтвердження цьому можна знайти у наукових працях, статтях, монографіях, де науковці погоджуються в одному, що сучасний світ вимагає майже для будь-якої кар’єри високого рівня технологічних умінь, що значною мірою обумовлюються рівнем математичних знань. Важливим є урахування, що ефективне застосування математичних методів аналізу передбачає опанування студентами певними ключовими компетентностями, що базуються на уміннях, які, на думку міжнародної спільноти визнаються необхідними для роботи у ХХІ ст. Серед них:

  • Основні уміння (читання, письмо, арифметика, слухання і мовлення).

  • Мислительні уміння (творче міркування, розв’язування проблем, доведення, мета пізнання і системне мислення).

  • Інформаційні уміння (набуття і оцінювання інформації, її організовування і підтримка, інтерпретація і повідомлення, обробка на комп’ютері).

  • Уміння управління ресурсами.

  • Міжособистісні уміння (формування команди, навчання, ведення переговорів і лідерство).

  • Особистісні уміння (відповідальність за себе, почуття власної

  • Гідності і чесності (цілісності)) [248].

Зрозуміло, що опанування студентами вище означеними вміннями, як основи їх майбутньої конкурентоспроможності на міжнародному ринку праці, не відбувається тільки в процесі навчання математичним дисциплінам у ВНЗ, а й за рахунок математики у тому числі.

При цьому формування конкурентноздатності майбутніх випускників ВНЗ започатковується в процесі вивчення циклу фундаментальних дисциплін, серед яких чільне місце посідають математичні, що й знаходить відображення в адаптивній концепції математичної освіти студентів ВНЗ, яка буде представлена в подальшому викладі.


1.2. Проектне бачення процесу формування конкурентоспроможної особистості: психологічний аспект
Інтеграція України в Європейське і світове співтовариство, соціально-економічні і духовні процеси, що відбуваються в суспільстві, перехід до ринкових методів управління вимагають урахування, що трудові ресурси – це реальний товар на ринку праці, де все більше стверджується принцип конкуренції. Слід наголосити, що цей товар, щоб відповідати попиту, повинен бути конкурентоздатним, тобто мати високу якість професійної підготовки, відповідний імідж (наприклад, диплом „брендового” ВНЗ або спеціальність, що користується високим попитом тощо).

Якщо проблема професіоналізму завжди була в центрі уваги вітчизняної системи освіти, то інші параметри „досягнення успіху”, тобто конкурентоспроможності особистості не були предметом цілеспрямованого формування та розвитку у вищій школі.

У цьому аспекті доцільним є ретроспективний погляд на проблему працевлаштування випускників навчальних закладів. Зокрема, в умовах жорстко структуризованої економіки радянського простору існувала чітко регламентована система підготовки та відповідного розподілу випускників середніх і вищих навчальних закладів. Вона базувалась на типових навчальних планах і програмах підготовки спеціалістів, чисельність яких прогнозувалась з урахуванням нормативних підходів щодо динаміки розвитку відповідних галузей народногосподарського комплексу.

Позитивним у реалізації такого підходу з одного боку є майже 100 відсоткова відсутність безробіття, хоч і невелика, але гарантована заробітна плата, певні соціальні гарантії на житло, медичне обслуговування, пенсійне забезпечення тощо. З іншого боку, це контроль за вільним пересуванням кадрів спеціалістів і обмеження можливостей фахівців, що одержали призначення на працевлаштування, зробити кар’єру на іншому підприємстві або регіоні.

Але реалії сьогодення – це ринкова економіка з її невід’ємними мегатрендами: глобалізацією, технологіями та конкуренцією, які знаходяться у складній залежності і обумовлюють динаміку кожного із них. При цьому, „... технології породжують конкуренцію та прискорюють глобалізацію, яка, в свою чергу, стимулює посилення конкуренції” [73, с.46] і сприяє появі безробіття взагалі та серед дипломованих фахівців у тому числі.

У цьому контексті викликає інтерес проект співробітництва між економічними університетами Одеського регіону, складовою якого було комплексне соціальне опитування як студентів-випускників, так і роботодавців щодо дослідження конкурентоспроможності випускників ВНЗ на регіональному ринку праці.

У результаті аналізу одержаних даних [267] були виділені найбільш важливі професійні навички та ділові якості випускників економічних спеціальностей ВНЗ (див.табл.1.2.).

Табл.1.2.



Ступінь важливості професійних навичок та особистісних

характеристик випускників економічних ВНЗ






Роботодавці

Випускники

Ступінь важливості

(4 бали максимум)

Рейтинг

Ступінь важливості

(4 бали максимум)

Рейтинг

Професійні навички

Комп’ютерні

3,74

3,74

3,74

3,74

Аналітичні

3,7

3,7

3,7

3,7

Знання зако-нодавства

3,55

3,55

3,55

3,55

Робота з бізнес-документацією

3,27

3,27

3,27

3,27

Особистісні характеристики

Здатність брати відповідальність за рішення

3,89

3,89

3,89

3,89

Уміння працювати у команді

3,58

3,58

3,58

3,58

Комунікаційні навички

3,47

3,47

3,47

3,47

Важливим є той факт, що інформація наведена в табл.1.2. представляючи спільну думку роботодавців і випускників ВНЗ, характеризує певною мірою конкурентоспроможність особистості в умовах ринкової економіки наголошуючи на важливості не лише її професійних навичок, а й особистісних якостей. Останнє потребує від усіх учасників навчально-виховного процесу усвідомлення розвитку необхідних характеристик особистості, достатній рівень сформованості яких в процесі професійної підготовки буде сприяти підвищенню конкурентоздатності випускника ВНЗ в умовах нестабільності бізнес-середовища.

У цьому аспекті викликає інтерес думка вчителів, слухачів курсів підвищення кваліфікації у Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (ПОІППО) щодо якостей, притаманних конкурентоспроможній особистості, яка відслідковувалась автором протягом трьох років при проведенні спецкурсу „Філософія освіти для демократії”.

Одержана інформація представлена в табл.1.3.



Табл.1.3.

Характеристики конкурентоспроможної особистості

Оцінка вчителів з різним освітнім стажем

%

1-5 рр.

6-10рр.

10-20рр.

1

Правова освіченість

7

2




9

2

Всебічна розвиненість

4

4

2

8

3

Саморефлексія та здатність до аналізу

5

4

2

11

4

Комунікативність

11

5

4

20

5

Цілеспрямованість

2

9

2

13

6

Креативність

5

4

5

14

7

Професійна компетентність

5

5




10

8

Швидка адаптація до середовища

2

2

4

8

9

Висока професійна мотивація




5

2

7


наступна сторінка >>