Косьмій Олена Михайлівна, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін підготовки, кандидат політичних наук робоча прог - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Косьмій Олена Михайлівна, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних... 1 263.37kb.
Косьмій Олена Михайлівна, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних... 3 426.3kb.
Косьмій Олена Михайлівна, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних... 1 301.02kb.
Драмарецька Лариса Борисівна, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних... 1 199.34kb.
Хома Наталія Михайлівна, кандидат політичних наук, доцент кафедри... 1 270.38kb.
Методичні рекомендації з підготовки до семінарських занять для студентів... 2 452.94kb.
Тип модуля: обов’язковий Семестр: І обсяг модуля 1 27.03kb.
Тип модуля: обов’язковий Семестр: ІІ обсяг модуля 1 27.12kb.
М. С. Поліщук, канд юрид наук, старший викладач кафедри державно-правових... 1 103.78kb.
Робоча програма навчальної дисципліни пенітенціарна кримінологія... 1 286.28kb.
Тип модуля: обов’язковий Семестр: ІІ обсяг модуля 1 23.2kb.
Соціологія як наука про суспільство 2 482.02kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Косьмій Олена Михайлівна, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін - сторінка №1/1


Форма № Н - 3.04
ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін
ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник Інституту

кримінально-виконавчої служби,

полковник внутрішньої служби

________________І.М.Копотун

«___»____________20___ року


РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



«СОЦІОЛОГІЯ»

напрям підготовки: 6.030401 Правознавство



6.030102 Психологія

освітньо-кваліфікаційний рівень: Бакалавр

факультет: Правознавство

Психологічний

Київ – 2012 рік

Робоча програма навчальної дисципліни «Соціологія» для курсантів Інституту кримінально-виконавчої служби за напрямом підготовки 6.030102 Психологія, 6.030401 Правознавство

«___» ________, 20__ року - __ с.

Розробники: Косьмій Олена Михайлівна, старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін підготовки, кандидат політичних наук

Робоча програма навчальної дисципліни «Соціологія» затверджена на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Інституту кримінально-виконавчої служби

Протокол від «01» вересня 2012 року № 1

Завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін ______ (Л.В.Кнодель)

(підпис) (прізвище та ініціали)

«_____»___________________ 20___ року

Схвалено Методичною радою Інституту кримінально-виконавчої служби за напрямом підготовки 6.030102 Психологія, 6.030401 Правознавство

Протокол від «____»________________20___ року № ___


«_____»________________20__ року Голова _______ (І.В.Тхоржевський)

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________, 20__ рік

 __________, 20__ рік



  1. Опис навчальної дисципліни





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання


заочна форма навчання

Кількість кредитів - 2

Галузь знань

0304 Право

(шифр і назва)


Нормативна

-

Напрям підготовки

6.030401 Правознавство

(шифр і назва)


Модулів - 2

Спеціальність: 7.03040101 Правознавство

Рік підготовки:

Змістових модулів - 2

другий



Індивідуальне науково-дослідне завдання: опрацювання наукових статей з винесених тем(за визначенням викладача)


Семестр:


другий

-

Загальна кількість

годин - 72



Лекції:

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних - 2

самостійної роботи студента - 2


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр

16 годин

-

Семінарські заняття:

20 години

-

Практичні заняття:

-

-

Самостійна робота:

18 годин

-

Індивідуальні завдання:

18 години

-

Вид контролю:

залік

-


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання - 36/36



  1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Навчальна дисципліна «Соціологія» читається на ІV семестрі (ІІ семестрі ІІ року навчання) для курсантів спеціальності «Правознавство» в обсязі 2 кредитів, в тому числі 36 годин занять з викладачем з них 16 годин лекцій та 20 години – семінарські заняття. Формою підсумкового контролю є залік. Даний курс тісно пов’язаний з такими гуманітарними та юридичними дисциплінами як «Філософія», «Релігієзнавство», «Основи економічної теорії», «Історія України», «Політологія».

Метою і завданнями навчальної дисципліни «Соціологія» є оволодіння курсантами знань про становлення і розвиток соціології як науки, основні процеси суспільного життя, закони функціонування і розвитку суспільства та його складових компонентів. Навчальна дисципліна «Соціологія» охоплює основні проблеми, теми й категорії теоретичної та практичної соціології. Головним її завданням є вивчення особливостей соціальних явищ, процесів і визначення факторів, які впливають на них. Особливо це необхідно для того, щоб розвинути навички аналізувати соціальну дійсність, зокрема в Україні, визначати провідні тенденції розвитку суспільних відносин, оптимальних шляхів і засобів їх вдосконалення, пояснювати управлінські рішення та оцінки ефективності їх реалізації, узагальнювати передовий досвід і прогнозувати соціальні ситуації, визначати наявні протиріччя і недоліки, які стоять на перешкоді соціальній гармонії в суспільстві.

Структура курсу «Соціологія» містить два модулі. У першому розглядається предмет та методи соціології, історія та розвиток соціологічної думки, розглядаються основні питання соціальної статики: соціологічний аналіз особистості, суспільства, інституційні основи суспільного життя, а також особливості емпіричних соціологічних досліджень. Другий модуль спрямований на вивчення соціальної динаміки та галузевої соціології (соціології права та пенітенціарної соціології).

Після вивчення даної дисципліни курсанти повинні знати



  • об’єкт, предмет і методи соціології як науки, її понятійно-категоріальний апарат;

  • сутність соціальних явищ та процесів, розуміти інституціональні основи соціального життя;

  • основні теоретико-методологічні підходи до аналізу соціальної структури суспільства;

  • методологічні основи проведення соціологічних досліджень.

Також курсанти повинні вміти:

  • орієнтуватися у соціальній реальності, характеризувати різні соціальні явища та процеси;

  • самостійно оцінювати соціальні проблеми сучасності, визначати ціннісно-нормативні орієнтири та принципи сучасного суспільства.




  1. Програма навчальної дисципліни

Програма навчального курсу «Соціологія» складена з урахуванням сучасних розвідок у галузі соціологічного знання, а також у тісному взаємозв’язку з юридичними дисциплінами. «Соціологія» виступає однією з базових наукових дисциплін, що формує світогляд, систему цінностей та допомагає орієнтуватись людині у світі.

Предметом «Соціології» виступає суспільство, загальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування історично визначених соціальних систем, механізми дії та форми вияву цих законів і закономірностей у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.
Тема 1. Соціологія як наука

Сучасна характеристика соціології як науки про суспільство. Проблема об’єкту та предмету соціології. Структура соціологічного знання: а) загально соціологічні теорії або загальнотеоретична соціологія; б) спеціальні і галузеві соціологічні теорії або теорії середнього рівня; в) конкретні соціологічні дослідження, мікросоціологія. Функції соціології: описова, пізнавальна, пояснювальна, критична, прагматична, прогностична, ідеологічна, світоглядна. Класичні методи соціології. Структура сучасної соціології та її зв'язок з іншими науками.

Основні етапи розвитку соціології (протосоціологія, класичний, модерн, постмодерн).

Передумови виникнення соціології як окремої науки: економічні, політичні, наукові витоки соціологічного знання. Період протосоціології. Міф та епос як перші спроби аналізу соціальної дійсності. Соціальні концепції античності. Роль історіографії у вивчені соціальних процесів. Геродот, Фукідіт, Ксенофонт, Полібій і Плутарх. Перші філософські соціальні теорії античності. Демокріт, Платон, Арістотель.

Соціальна парадигма середньовіччя. Августин Блаженний, Фома Аквінський. Гуманістичні соціальні концепції Відродження. Погляди Ф. Петрарки, Л. Бруні, А. Данте, Н. Маккіавеллі, Т. Мора, Т. Компанелли.

Новий час. Парадигма соціального натуралізму. Концепції «природної людини», «природного права» Т. Гоббса, Дж. Локка. Соціологічні погляди Вольтера, Дж. Віко, Гердера, Гегеля.

Поява соціології як самостійної науки у середі 19 ст. Позитивізм О.Конта та Г. Спенсера. Головні напрями соціології 19 ст. Географічний детермінізм (Ф. Ратцель; К. Ріттер; Ю.Челен). Расово-антропологічна школа соціології (А.Гобіно, Х.С. Чемберлен, Ж.Де Ляпуж). Соціал-дарвінізм (У.Бержгот, Л.Гумплович, А.Смолл). Біоорганічна школа соціології (А.Шеффле, Р.Вормс, А.Еспінаса ). Конфліктологічні теорії (К.Маркс).

Характеристика становлення та розвитку соціологічного знання в Україні.

Період протосоціології в Україні. Витоки соціального пізнання в Княжу добу («слова», «повчання» тощо). Відродження соціального пізнання в період Козацької доби.

Становлення соціології як науки в України. Женевський гурток. С.Подолинський, М. Драгоманов. Роль М. Ковалевського в розвитку соціології. Внесок М. Грушевського, Б. Кістяківського, С. Дністрянського в розвиток соціології. Специфіка розвитку соціології в Україні у 20 столітті.

Поняття наукового напряму та школи в соціології. Основні напрями та школи: емпірична соціологія, структурний функціоналізм, символічний інтеракціонізм, феноменологія, етнометодологія, неофункціоналізм тощо.

«Соціологізм» Еміля Дюркгейма. Розуміюча соціологія Макса Вебера. Соціологічні ідеї Вільфредо Паретто. Рання американська соціологія. Соціологія між світовими війнами. Чиказька соціологічна школа. «Соціальна і культурна динаміка» Петирима Сорокіна. Соціологічні ідеї Карла Манхейма і Норбера Еліаса. Політична соціологія Гаетано Моска. Соціологічна наука повоєнних десятиліть. Функціоналістська соціологія Толкотта Парсонса. Роберт Мертон про соціальну структуру та аномію. Теорії соціального конфлікту Ральфа Дарендорфа і Льюїса Козера. Джорж Хоманс і Пітер Блау про механізми соціального обміну. Феноменологічна соціологія та етнометодологія. Соціологічні ідеї Франкфуртської школи. Новітні теоретичні пошуки у соціології. Основні ідеї неофункціоналізму. Теорія соціальної структурації Ентоні Гідденса. П'єр Бурдьє про соціальний простір і культурний капітал. Іммануіл Воллерстайн про світо-системний аналіз. Соціологія національного розвитку Е. Геллнера.


Тема 2. Суспільство як об’єкт соціологічного аналізу

Соціальна система. Суспільство як соціальна система. Основні елементи суспільного життя: економіка, політика, соціальна, культурна та духовна сфера. Підходи до визначення способу організації елементів системи: детермінізм та функціоналізм. Економічний детермінізм К. Маркса. Політичний детермінізм Е. Шілза. Культурний детермінізм М. Вебера. Функціональний підхід Г. Спенсера і Т. Парсонса.

Соціологічна типологія суспільств. Визначення типу суспільства: за особливостями соціальної структури (прості, складні) ; за провідними формами господарської діяльності (давнє суспільство або протосуспільство, аграрне, індустріальне, постіндустріальне). Альтернативні підходи до типології суспільств: формаційний та цивілізаційний. Соціологічна характеристика сучасного українського суспільства.

Поняття соціальної структури в соціології. Номінальні та рангові параметри. Види соціальної структури суспільства: соціально-етнічна; соціально-професійне; соціально-демографічна; соціально-територіальна; соціально-класова та стратифікаційна. Соціальні спільноти та групи як елемент соціальної структури. Типологія соціальних спільностей: а) природні і номінальні; б) фіксовані та нефіксовані. Масові та групові соціальні спільноти. Соціальні групи та їх класифікація в залежності від чисельного складу (малі, середні, великі); характеру зв’язку у середині групи, його міцності та форм здійснення (первинні, вторинні); способу організації (формальні, неформальні) тощо. Квазі групи та їх ознаки.

Мала група. Ч.Кулі, Е.Мілз, М.Шоу про малі групи. Вихідні форми малих груп: діада, триада. Характерні риси малої групи: молочисленний склад; просторова близькість; спільність групових цінностей; добровільність входження; неформальний контроль. Класифікація малих груп. Структура малої групи.

Соціальні класи і верстви. Теорії класів і страфікації.(К. Макрс, Р. Дерендорф, В.Хофман, І. Краус, М. Вебер, П. Сорокін). Типологія класів та стратифікаційних систем. Соціально-класова та стратифікаційна структура українського суспільства.


Тема 3. Соціологічний аналіз особистості

Поняття «людина», «індивід», «особистість». Структура особистості. Концепції З.Фрейда та П. Сорокіна про структуру особистості. Ядро особистості. Значення біологічних, психологічних і соціальних чинників у формуванні особистості. Особистість і суспільство. Процеси соціалізації, десоціалізації, ресоціалізації. Фактори соціалізації: очікування, зміна поведінки, прагнення до конформізму. Соціалізація як процес інтеріоризації та екстеріоризації. Основні елементи соціалізації : соціальне середовище; людина як суб’єкт діяльності; спілкування; суб’єкт соціалізації. Суб’єктивні феномени соціалізації або особистісні системи: мотиваційна, організуюча, реалізуючи. Основні рівні, фази, етапи: і стадії соціалізації. Види соціалізації: первинна та вторинна. Агенти соціалізації. Функції соціалізації. Теорії розвитку особистості (Ч.Кулі, Дж. Мід, Ж.Піаже, Л.Колберг, Р.Лілтон, Т. Парсонс).

Поняття статусу. Структура статусу. Основні види статусів. Особистісний і соціальний статус. Основні та неосновні (тимчасові ) статуси. Основні статуси: особистісний, природжений, приписаний, досягнутий, соціоекомічний, формальний, неформальний, маргінальний. Статусний набір. Головний статус. Ієрархія статусів. Ранг. Міжстатусна дистанція.

Соціальна роль. Рольова поведінка. Типи рольової поведінки. Компоненти процесу засвоєння соціальної ролі. Структура функціонування соціальної ролі. Ідеальна та реальна рольова поведінка. Рольовий набір. Рольова ідентифікація та дистанціонування. Рольове напруження та рольовий конфлікт: міжрольовий та в межах однієї ролі. Професійна деформація. Девіантна, делінквентна та злочинна поведінка.


Тема 4. Інституціональні основи соціального життя

Соціальний інститут як елемент соціальної структури. Поняття, суттєві риси та загальні функції соціального інституту. Основні підходи до розгляду соціальних інститутів (функціоналізм, феноменологія, структурно-функціональний). Структура та основні елементи соціального інституту. Поняття та основні етапи процесу інституалізації та деінституалізації. Рівень розвину розвинутості соціальних інститутів як характеристика суспільства. Класифікація соціальних інститутів: реляційні, релятивні, інтегративні. Види основних соціальних інститутів: економічні; політичні; соціальні; стратифікації; виховні і культурні; релігійні; відтворення. Основні фактори впливу на ефективність діяльності соціальних інститутів.

Поняття соціальної організації. Ознаки та загальні риси спеціальних організацій. Структура та управління в соціальних організаціях. Фактори впливу на ефективність діяльності організацій.

Соціальний контроль: поняття, процес, механізм, результат. Структура та функції соціального контролю. Соціальні норми. Соціальні санкції.


Тема 5. Емпіричні соціологічні дослідження

Соціологічне дослідження: поняття, етапи, види. Соціальний моніторинг. Програма і робочий план соціологічного дослідження. Вибірка. Основні методи соціологічних досліджень: аналіз документів, анкетне опитування, соціологічне опитування, соціологічне інтерв’ю, соціологічне спостереження, соціологічний експеримент.

Статистична обробка та аналіз емпіричної інформації. Статистика як інструмент обробки даних. Підготовка та аналіз первинної інформації. Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.
Тема 6. Соціальна динаміка

Соціальний зв'язок. Фактори, що визначають наявність соціальних зв’язків: природно-біологічні, психологічні; соціально-інституційні. Класифікація соціальних зв’язків: формальні, неформальні, особистісні, колективні, прямі, опосередковані, міцні (сталі), неміцні.

Соціальна діяльність та дія. Структура та види діяльності. Поняття та види соціальної дії та взаємодії. Соціальний процес. Види соціальних процесів. (Р.Парк, Е.Берджес). Особливості та відмінні риси соціальних процесів. Основні підходи до класифікації процесів (формальна школа, функціоналізм, за направленістю, за рівнем соціальної системи)

Соціальна зміна. Теорії соціальної еволюції та революції. Типи соціальних змін.

Соціальних рух. Основні способи вивчення соціальних рухів. Основні умови, сприятливими для прояви і розвитку соціальних рухів: культурні течії, соціальна дезорганізація, соціальна незадоволеність. Соціальний розвиток. Соціальний прогрес і регрес. Соціальна мобільність. Основні категорії теорії соціальної мобільності: горизонтальна, вертикальна , інтенсивність, інфільтрація, соціальна дистанція, сукупний індекс мобільності. Види мобільності. Шляхи (канали) соціальної мобільності.
Тема 7. Соціологія права

Походження правових норм. Суб’єкти суспільних відносин. Соціальні ознаки правовідносин. Суб’єкти правовідносин: класифікація. Право як регуляторний засіб соціального управління. Відмінність форм моралі і форм права. “Право”, “міра”, “можливість” як ключові поняття соціальної ефективності права. Форми “неправа” за Г. Гегелем. Форми соціального впливу права. Закономірності співвідношення проблем розвитку права як суспільного інституту та його соціальної ефективності. Критерій соціальної ефективності. Безпосередня ефективність. Система основоположних показників, оцінки соціальної ефективності права.

Ознаки нежиттєздатності правових норм. Система вивчення соціальних наслідків дії права. Рівні правової соціалізації особистості. Фактори правової соціалізації. Психологічний механізм соціалізації. Значення функцій права в процесі правової соціалізації. Принципи правової соціалізації. Структура поля правової соціалізації особистості. Елементи правової культури. Структурні зв’язки правової культури. Повсякденна, професійна та теоретична правова культура. Зміст правосвідомості. Рівні правосвідомості (повсякденна, спеціальна професійна, наукова). Функції правосвідомості (пізнавальна, оціночна, регулятивна). Функціональна структура правосвідомості. Структура соціологічного дослідження правосвідомості.
Тема 8. Соціологія злочинності та пенітенціарна соціологія

Соціологія злочинності та пенітенціарна соціологія як специфічні галузі соціології. Предмет та об’єкт соціології злочинності та соціології права. Феномен тюрми в соціології, еволюція тлумачень функції тюрми. Проблема покарання та його виконання у соціології. Кримінально-виконавча система як соціальний інститут. Місце кримінально-виконавчої системи у структурі соціальної організації суспільства. Соціологічне розуміння організованої злочинності. Історія формування злочинних традицій. Характеристика стану злочинності у сучасному світі. Злочинні традиції у місцях позбавлення волі. Взаємозв’язки між засудженими. Субкультура злочинного світу. Субкультура тюремної спільноти6 норми, цінності, соціальні ролі та статуси. Клеймування як форма статусного закріплення. Перспективи та тенденції розвитку тюремної субкультури. Соціологія особистості ув’язненого. Формальна та неформальна типологія ув’язнених. Ресоціалізація засуджених. Соціальні трансформації кримінально-виконавчої системи. Професійна деформація працівників кримінально-виконавчої системи та заходи щодо її профілактики.




з/п

Назва теми

Нормативний обсяг годин

З них

Всього з викладачем

З них

Самостійна та

індивідуальна робота

З них

Лекцій

Семінарських занять

Практичних занять

Модульна контрольна робота

Самостійна робота

Індивідуальна робота

Змістовий модуль 1

1

Соціологія як наука

6

4

2

2







2

2




2

Суспільство як об’єкт соціологічного аналізу

8

4

2

2







4

2

2

3

Соціологічний аналіз особистості

8

4

2

2







4

2

2

4

Інституціональні основи соціального життя

6

4

2

2







2




2

5

Емпіричні соціологічні дослідження

8

4

2

2




+

4

2

2

Змістовий модуль 2

6

Соціальна динаміка

8

4

2

2







4

2

2

7

Соціологія права

14

6

2

4







8

4

4

8

Соціологія злочинності та пенітенціарна соціологія

14

6

2

4




+

8

4

4

Модульний контроль




Всього годин

72

36

16

20







36

18

18



  1. Структура навчальної дисципліни



  1. Теми семінарських занять






з/п

Назва теми

Кількість

годин

денна

форма

1

Соціологія як наука

2

2

Суспільство як об’єкт соціологічного аналізу

2

3

Соціологічний аналіз особистості

2

4

Інституціональні основи соціального життя

2

5

Емпіричні соціологічні дослідження

2

6

Соціальна динаміка

2

7

Соціологія права

4

8

Соціологія злочинності та пенітенціарна соціологія

4

РАЗОМ

20




  1. Теми практичних занять

Не передбачені навчальним планом


  1. Теми лабораторних робіт

Не передбачені навчальним планом



  1. Самостійна робота




з/п

Назва теми

Кількість

годин

денна

форма

1

Соціологія як наука

2

2

Суспільство як об’єкт соціологічного аналізу

2

3

Соціологічний аналіз особистості

2

4

Емпіричні соціологічні дослідження

2

5

Соціальна динаміка

2

6

Соціологія права

4

7

Соціологія злочинності та пенітенціарна соціологія

4

РАЗОМ

18




  1. Індивідуальні завдання

Індивідуальні завдання з навчальної дисципліни (доповіді, повідомлення, есе, аналіз наукової літератури з використанням інтерактивних методів та сучасних технологій презентації результатів) сприяють поглибленому вивченню курсантом теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використання знань для вирішення відповідних практичних завдань.

Види індивідуальних завдань з навчальної дисципліни «Соціологія» визначаються робочим навчальним планом. Терміни подачі, виконання і захисту індивідуальних завдань визначаються графіком, який розробляється кафедрою на кожний семестр. Індивідуальні завдання виконуються курсантами самостійно із забезпеченням необхідних консультацій з окремих питань з боку викладача. Наявність позитивних оцінок, отриманих курсантом за індивідуальні завдання, є необхідною умовою допуску до семестрового контролю з даної дисципліни.





  1. Методи навчання

Методи навчання дисципліни «Соціологія» значною мірою обумовлені методами її вивчення (пізнання). Оскільки методичний арсенал, що застосовуються сьогодні в системі вищої професійної освіти постійно розвивається, особливо в умовах активної інформатизації та віртуалізація змісту, форм і методів, необхідно наголосити на тому, що методи навчання і методи вивчення предмету повинні розвиватися у нерозривному і гармонійному зв’язку.

Основними методами вивчення є: системний, структурно-функціональний, метод наукової абстракції, економічного прогнозування та моделювання.

Виходячи із призначення, спрямованості та технологічності їх застосування буде доцільним використовувати такі методи навчання як: словесні; наочні; практичні; евристичні; частково-пошукові; дослідницькі; експериментальні; методи проблемного викладання; методи колективної розумової діяльності; методи самостійної роботи тощо.

Під час вивчення даного предмету значна увага приділяється активним методам навчання, які максимально наближені до практичних проблем і активізують пізнавальну діяльність курсантів.

В організації навчального процесу передбачені лекційні та семінарські заняття. Лекція призначена для засвоєння теоретичного матеріалу і виконує наукові, гуманістичні, виховні, методологічні функції. Всі лекції з даної дисципліни проводяться з використанням мультимедійних технологій, що дозволяє не витрачати час на задиктовування основних визначень та понять, а також для візуалізації статистичних даних і решти теоретичного матеріалу.

Інтерактивні технології застосовуються як під час лекційних занять, так і семінарських. Полягають у взаємодії учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного розв'язання навчальних завдань та здобування знань шляхом логічного мислення, а не їх отримання у готовому вигляді від викладача.

Ігрові технології навчання використовуються на семінарських заняттях з метою глибшого розуміння основних закономірностей функціонування суспільства. Навчальні ігри мають за мету, окрім засвоєння теоретичного матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання курсанту можливості самовизначитися, розвивати творчі здібності, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання. Такий вид роботи полягає у моделюванні проблемної ситуації, близької до повсякденного життя, де одні курсанти грають роль одних суб’єктів соціального процесу, а решта – інших таким чином розглядаються основні соціальні явища та процеси. встановлюються їх особливості та закономірності.

Метод мозкової атаки (мозкового штурму) є ефективним для пошуку нестандартного рішення виходу з проблемної ситуації. Полягає у постановці проблеми, продукування можливих її рішень (протягом 5-7 хвилин), на другому етапі всі записані способи розв’язання критикуються самими же курсантами, залишаючи одну-дві прийнятні альтернативи. Дана технологія розвиває як креативне, так і критичне мислення, а також вчить майбутніх юристів аргументувати свою позицію в процесі відхилення запропонованих варіантів.

Мережеві технології використовуються курсантами як при підготовці до семінарських занять, так і для виконання індивідуальних завдань (підготовка рефератів, доповідей та наукових робіт) з метою пошуку необхідної інформації та комунікації з викладачем за допомогою електронної пошти.
11. Методи контролю

Контроль за рівнем та повнотою засвоєння матеріалу з навчальної дисципліни здійснюється через поточний та підсумковий контролі. Для підсумкового контролю з дисципліни «Соціологія» навчальним планом передбачено проведення екзамену, під час якого визначається обсяг засвоєних курсантами знань, а також здатність орієнтуватись у проблематиці даного предмету. Отримана за результатами заліку оцінка є підсумковою за курс і включається в додаток до диплому.

Крім підсумкового контролю для перевірки знань курсантів використовуються також різні форми поточного контролю. Протягом семестру курсанти виконують різноманітні навчальні завдання, проходять поточне тестування з навчальної дисципліни.
12. Розподіл балів,які отримують курсанти


Поточне тестування та самостійна робота

Сума

Змістовний модуль

Поточне оцінювання

Модульний контроль

Наукова робота

30

60

10

100

Результати всіх видів виконаних курсантами (слухачами) робіт оцінюються за 100-бальною шкалою. Поточне оцінювання, як правило, здійснюється під час семінарських занять за національною шкалою. Результати поточного оцінювання при проведенні модульного контролю конвертуються в бали за 100-бальною шкалою і враховуються при виставленні підсумкової оцінки.



Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано



82-89

В

добре

74-81

С

64-73

D

задовільно

60-63

Е

35-59

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-34

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни


13 Методичне забезпечення

Основу комплексу методичного забезпечення вивчення навчальної дисципліни «Соціологія» складають: робоча програма навчальної дисципліни; конспекти лекцій; плани семінарських занять та методичні рекомендації до них; завдання для самостійної роботи; індивідуальні завдання; модульні контрольні роботи; тестові завдання; підручники та посібники.




14. Рекомендована література

Основна

  1. Аберкромби Н., Хилл С., Тернер Б.С. Социологический словарь. - М., 2000.

  2. Агашин Ю.А. Политика. Право. Мораль. – М., 1982.

  3. Анцунов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. – М., 1999.

  4. Арнольд В.И. Теория катастроф. – М., 1990.

  5. Бачинин В.А. История философии и социологии права. – СПб., 2001.

  6. Бачинин В.А. Социология. Три курса лекций студентам – юристам. – Харьков, 2003.

  7. Бачинин В.А., Сальников В.П. Философия права. Краткий словарь. – СПб., 2000.

  8. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. – М., 1995.

  9. Бесемер Х. Медиация. Посредничество в конфликтах. – Калуга, 2004.

  10. Бойков А.Д. Опасность негативного правотворчества // Право и политика. – 2000. - № 8.

  11. Васильев Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов. – СПб., 2002.

  12. Вебер М. Избранные произведения. – М., 1990.

  13. Гегель Г. В.Ф. Философия права. – М., 1990.

  14. Гіденс Е. Соціологія. – К., 1999.

  15. Головченко В., Черней В. Антипод правової культури // Юридичний вісник України. – 2002. - №27.

  16. Гревцов Ю.И. Социология права. Курс лекций. – СПб., 2001.

  17. Гречин А.С. Социология правового сознания. – М., 2001.

  18. Громова О.Н. Конфликтология. Курс лекций. – М., 2001.

  19. Дністрянський С.С. Звичаєве право і соціальні зв’язки // Часопис правнича і економічна. Львів, 1902.

  20. Дністрянський С.С. Погляд на теорії права та держави. Львів, 1925.

  21. Дністрянський С.С. Соціальне поняття права // Академічна юридична думка. – К., 1998.

  22. Дністрянський С.С. Соціяльні форми права // Записки соціально-економічного відділу ВУАН. 1924. Т. 4-5.

  23. Дюркгейм Е. Самоубийство: социологический этюд. – М., 1994.

  24. Дюркгейм Э. Норма и патология // Социология преступности. – М., 1996.

  25. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СПб., 2003.

  26. Жоль К.К. Философия и социология права. Учебное пособие. - К., 2000.

  27. Законотворення – основна функція парламенту. – К., 1997.

  28. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта. – М., 1996.

  29. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. М., 1995.

  30. Карбоньє Ж. Юридическая социология. – М., 1986.

  31. Карбоньє Ж. Юридическая социология. – М., 1996.

  32. Каримов Д.А. Философия права. – М., 1997.

  33. Керимов Д.А. Методология права. – М., 2000.

  34. Кернер Х.-Ю. Криминология. Словарь – справочник. – М., 1998.

  35. Кильмашкина Т.Н. Конфликтология. – М., 2004.

  36. Кислий П., Чайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні. – К., 2000.

  37. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. СПб., 1998.

  38. Кистяковский Б.Социальные науки и право. М., 1916.

  39. Конфліктологія. Підручник. – Харків, 2002.

  40. Кравченко А.И. Социология. Хрестоматия для студентов вузов. – Екатеринбург, 1998.

  41. Кравченко Л.В. Справедливість як вибір. – К., 1998.

  42. Кудрявцев В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права. М., 1995.

  43. Кулгар К. Основы социологий права. – М., 1981.

  44. Курганов С.И., Кравченко А.И. Социология для юристов. – М., 2000.

  45. Лапаева В.В. Социология права. – М., 2000.

  46. Лапаева В.В. Социология права. Краткий учебный курс. – М., 2000.

  47. Лебон Г. Толпа. – Л., 1924.

  48. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Харьков, 2002.

  49. Марчук В.П. «Свободное право» в буржуазной юриспруденции. Критика концепции Е. Эрлиха. К., 1996.

  50. Марчук В.П. Євген Ерліх: сторінки життя і творчості // Ерліховський збірник. Чернівці, 1994.

  51. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. – 2001. - №4.

  52. Нерсесянц С.А. Философия права. – М., 2000.

  53. Общественное мнение и власть: механизмы взаимодействия. – К., 1993.

  54. Осипова Н.П. Захист власності як проблема соціальної ефективності права // Проблеми законності. – 2002. - № 50.

  55. Парсонс Т. О структуре социального действия. – М., 2000.

  56. Писаренко С. Законопроектування. – К., 1999.

  57. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. К., 2000.

  58. Прогнозное проектирование и социальная диагностика. – М., 1991.

  59. Рабочая книга социолога. – М., 1976.

  60. Радаев В.В., Шкаратан О.И. Социальная стратификация. – М., 1996.

  61. Ритцер Дж. Современные социологические теории. – СПб., 2002.

  62. Скотт Д.Г. Конфликты, пути их преодоления. – К., 1991.

  63. Скуратівський А. Правова культура в контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2002. - № 1.

  64. Смирнова Б.Э., Курлова В.Ф., Матюшкина М.Д. Социальная норма и возможности её измерения // Социологические исследования. – 1999. - №1.

  65. Современная западная социология: Словарь. – М., 1991.

  66. Социология права. – М., 2001.

  67. Социология. Учебник для юридических вузов. – СПб., 2000.

  68. Соціологічна думка України: навч. посібник. К., 1996.

  69. Соціологія : короткий енциклопедичний словник. – К., 1998.

  70. Соціологія права. Навчальний посібник. – К., 2004.

  71. Соціологія права. Підручник. – К., 2003.

  72. Соціологія. Короткий енциклопедичний словник. – К., 2004.

  73. Тодыко Ю.Н. Конституционные основы формирования правовой культуры. – Харьков, 2001.

  74. Уизерс Б. Управление конфликтом. – М., 2004.

  75. Федотова Л.Н. Паблик рилейшнз и общественное мнение. – СПб., 2003.

  76. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражения. – Ужгород, 2001.

  77. Шаповал М.Ю. Загальна соціологія. К., 1996.

  78. Юридическая социология. Учебник для вузов. – М., 2000.

  79. Юридична енциклопедія. Т. 3. – К., 2001.


Додаткова

  1. Антонович М. Імплементація Міжнародного пакту про громадянські та політичні права в Україні: крізь призму Комітету ООН з прав людини // Право України. – 2004. - №8. С. 33-35.

  2. Бабин В. Історико-психологічні аспекти формування політичної і правової культури українського суспільства // Право України. – 1993. - №2.

  3. Білоскурська О. Щодо поняття конституційних обов’язків // Право України. – 2004. - №10. С. 85-87.

  4. Бєляков К. Організаційно-правові проблеми формування державної інформаційної політики України // Право України. – 2004. - №10. С. 16-18.

  5. Богуцький П. Поняття правової реформи та методологічний підхід до проблеми її формування // Право України. – 1996. - №4.

  6. Бойков А.Д. Опасность негативного правотворчества // Право и политика. – 2000. - №8.

  7. Варчук В.В. Социология права – отрасль социологии // Социс. – 1996. - №10.

  8. Вовк Ю. Ідея федералізму у контексті посилення впливу регіонів // Право України. – 2004. - №10. С. 19-21.

  9. Гулевич О.А. Господа присяжные заседатели (размышления психолога) // Общественные науки и современность. – 1996. - №5.

  10. Головченко В. Особливості формування правової культури молоді // Право України. – 2004. - №10. С. 120-123.

  11. Дарендорф Р. Современная социология конфликта // Иностранная литература. – 1993. - №4.

  12. Двойменный И.А. Рецидивная преступность: характер, факторы, уровень // Социс. – 2000. - №1.

  13. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обґрунтування) // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - №3.

  14. Заєць А. Світоглядні основи праворозуміння // Вісник Академії правових наук. – 1997. - №2.

  15. Зубар В. Національне кримінально-процесуальне законодавство та Європейська конвенція з прав людини і основних свобод // Право України. – 2004. - №8. С. 93-94.

  16. Кожевников В.В. Проблемы профессионализма сотрудников органов внутренних дел // Социологические исследования. – 1999. - №9.

  17. Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – 2000. - №2.

  18. Копєйчиков В., Цельєв О. Інститути приватної власності та підприємництва як основні складові громадянського суспільства // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - №2.

  19. Кравчук І. Адаптація права України до права Європейського Союзу: цілі, етапи, пріоритети // Право України. – 2004. - №10. С. 132-135.

  20. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права // Право України. – 2004. - №8. С. 25-29.

  21. Кулага Е. Органи внутрішніх справ України в системі поділу державної влади // Право України. – 2004. - №9. С. 23-27.

  22. Кутателадзе О., Шишкін В. Савіньї – один із фундаторів історичної школи права // Право України. – 2004. - №7. С. 134-135.

  23. Лапаева В.В. Обнародование результатов исследования общественного мнения как объект правового регулирования // Социологические исследования. – 1998. - №8.

  24. Лапаева В.В. Общественное мнение и законодательство // Социологические исследования. – 1997. - №9.

  25. Лапаева В.В. Социология права в системе обществоведения // Государство и прав. – 2000. - №4.

  26. Лилак Д.Д. “Квазізакони” у системі законодавства України // Право України. – 2001.

  27. Лясковская Н. Про культуру правотворчої діяльності // Право України. – 1994. - №5-6.

  28. Майданник О. Поняття і сутність парламентського контролю // Право України. – 2004. - №10. С. 12-15.

  29. Макаров Н. Социальное лицо преступности // Законность. – 1998. - №1.

  30. Мальцев В.В. Социальная ответственность личности, уголовное право и уголовная ответственность // Известия ВУЗов. Правоведение. – 2000. - №6.

  31. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права // Государство и право. – 2001. - №7.

  32. Марітчак Т. Причини помилок у класифікації злочинів: результати соціологічного дослідження // Право України. – 2001. - №7.

  33. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. – 2001. - №4.

  34. Меренков А.В., Никитина М.Н. Социальный портрет современной проститутки // Социологические исследования. – 2000. - №5.

  35. Мертон Р. Социальная структура и аномия // Социологические исследования. – 1992. - №4.

  36. Муляр В. Маргіналами не народжуються // Віче. – 2002. - №1.

  37. Мороз Г. Визначення поняття “громадськість” у контексті природоохоронної діяльності // Право України. – 2004. - №8. С. 100-103.

  38. Нерсесянц В.С. Право как необходимая форма равенства, свободы и справедливости // Социс. – 2001. - №10.

  39. Осика І. Правовий нігілізм та правова культура // Право України. – 2001. - №7.

  40. Осипова Н.П. Захист власності як проблема соціальної ефективності права // Проблеми законності. – 2002. - №50.

  41. Осипова Н.П. Особливості руйнівного характеру розширеного відтворення корупції // Вісник Академії правових наук України. – 2002. - №1.

  42. Павлишин О. Правозастосування як об’єкт філософсько-правових досліджень // Право України. – 2004. - №8. С. 21-24.

  43. Поляков С.Б. К вопросу независимости суда // Государство и право. – 2000. - №10.

  44. Преступные доходы и борьба с ними // Законность. – 1997. - №1.

  45. Проблеми методології сучасного правознавства // Вісник Академії правових наук України. – 1997. - №1.

  46. П’ясецька О. Джерела міжнародних та регіональних виборчих стандартів // Право України. – 2004. - №8. С. 42-44.

  47. Рабінович П. Офіційно-нормативне тлумачення законодавства як інструмент адаптації правового регулювання до соціальних змін // Вісник Академії правових наук України. – 2002. - №1.

  48. Рабінович П. Права людини: діалектика універсалізації та урізноманітнення // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №4.

  49. Рабінович П.М. Методологія правознавства: проблеми плюралізації // Вісник Академії правових наук України. – 1995. - №3.

  50. Савченко О. До визначення поняття обмеження прав і свобод людини та громадянина у діяльності міліції // Право України. – 2004. - №8. С. 40-41.

  51. Селіванов В. Людський вимір політики трансформації державного управління в Україні // Право України. – 2004. - №10. С. 4-10.

  52. Селіванов В. Приватно правові заходи концепції державної політики захисту прав і свобод людини в Україні // Право України. – 1997. - №11.

  53. Селіванов В. Приватно-правові концепції державної політики захисту прав і свобод людини в Україні // Право України. – 1997. - №11.

  54. Скуратівський А. Правова культура в контексті особливостей розвитку соціального буття українського суспільства та національного характеру українців // Вісник Української академії державного управління при Президенті України. – 2002. - №1.

  55. Смирнова Е.Э., Курлова В.Ф., Матюшкина М.Д. Социальная норма и возможность её измерения // Соц. исслед. – 1999. - №1.

  56. Спенсер Г. Грехи законодателей // Социологические исследования. – 1992. - №2.

  57. Тадевосян Э.В. Социология права и её место в системе наук о праве // Государство и право. – 1998. - №1.

  58. Тадевосян Э.В. Социология права как специфическая отрасль социологии // Социально-гуманитарное знание. – 2000. - №2.

  59. Тесленко М. Право як інструмент соціальної справедливості // Право України. – 2004. - №7. С. 40-42.

  60. Тихомиров Ю.А. Юридическая коллизия: власть и правопорядок // Государство и право. – 1994. - №1.

  61. Тодика Ю.М. Державно-правова конфліктологія як важливий напрям наукових досліджень // Вісник академії правових наук України. – 1995. - №6.

  62. Тригубенко Г. Боротьба зі злочинністю як засіб подолання правового нігілізму // Право України. – 2002. - №3.

  63. Тригубенко Г. Термін “нігілізм”. Історія та сучасність // Право України. – 2000. - №1.

  64. Фоков А.П. Судебная власть в системе разделения властей (научно-правовые, философские и исторические аспекты) // Государство и право. – 2000. - №10.

  65. Чепелюк В. Корупція та хабарництво: проблеми співвідношення понять // Право України. – 2004. - №10. С. 110-114.

  66. Чечуркіна Л. Тернистий шлях виправдувального вироку // Право України. – 2000. - №12.

  67. Шаповал В. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. - №8. С. 8-11.

  68. Яковлев А.М., Ли Д.А. Процесс криминализации и объективные социальные нормы // Право и политика. – 2000. - №8.