Міністерство юстиції україни гадяцьке районне управління юстиції - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Гадяцьке районне управління юстиції 1 23.77kb.
Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у полтавській... 1 71.41kb.
Міністерство юстиції України Головне управління юстиції у Тернопільській... 1 125.28kb.
Програма правової освіти населення Диканскього району на 2009-2011... 1 26.38kb.
Положення про Дніпровське районне управління юстиції у м. Херсоні... 1 120.31kb.
Міністерство юстиції україни шишацьке районне управління юстиції 3 471.77kb.
Програма правової освіти населення Диканскього району на 2012-2016... 1 20.95kb.
Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у полтавській... 1 168.44kb.
Міністерство юстиції України Пирятинське районне управління юстиції 1 209.72kb.
Головне управління юстиції у Тернопільській області Борщівське районне... 1 77.66kb.
Головне управління юстиції у Тернопільській області Борщівське районне... 1 83.29kb.
Сім’я і родинна обрядовість План 1 100.78kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Міністерство юстиції україни гадяцьке районне управління юстиції - сторінка №2/3

МОДЕЛЬ ФАКТОРІВ, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ НАСИЛЬСТВО В СІМ'Ї
На підставі результатів досліджень можна виокремити певну ієрархічну модель факторів, що обумовлюють конфліктогенність сімей. Так, у сучасній Україні до загальнокримінологічних чинників і супутніх сімейному насильству соціально негативних явищ можна віднести такі:

  • погіршення і нестабільність соціально-економічного життя, викликає протиріччя між природнім бажанням мати дитину і економічним положенням сім'ї;

  • неможливість розвивати свої таланти, реалізувати культурні запити;

  • скорочення кількості робочих місць на виробництві та пов'язане з цим безробіття;

  • пропаганда у засобах масової інформації насильства та жорстокості, деструктивний вплив відеопродукції;

  • поширення алкоголізму (порівняно з радянськими часами фіксується збільшення виробництва і споживання алкоголю на душу населення) та наркоманії;

  • укорінення в суспільній свідомості цільової настанови на індивідуальне виживання, відсутність соціальних ідеалів, певний ідеологічний вакуум у суспільстві, криза моралі;

  • поширення неформальних (офіційно незареєстрованих) шлюбів, а відтак менший рівень солідарності сім'ї, збільшення кількості розлучень і частки неповних сімей;

  • слабку дієвість системи матеріальної допомоги сім'ям, які її потребують, матеріальну залежність жінок від чоловіків.

Ці, переважно об'єктивні соціально-економічні і культурно обумовлені чинники безумовно збільшуватимуть навантаження на органи внутрішніх справ. До цієї групи чинників можна віднести також недоліки роботи державних органів, зобов'язаних здійснювати профілактичний вплив на дисгармонійні сім'ї.

Збірна модель основних мікрофакторів насильства в сім'ї побудована, із урахуванням життєдіяльності сім'ї як малої соціальної групи, і бере до уваги умови життя, специфіку соціальних, психологічних та біологічних рис нападника та жертви, а також недоліки комунікації. Отже, розглянемо:



1.Демографічні характеристики. За даними різних досліджень, жінки більшою мірою зазнають насильства в сім'ї, ніж чоловіки.

За даними опитування кожна п'ята жінка вважала, що в сучасних сім'ях випадки фізичного насильства стосовно жінок з боку чоловіків трапляються дуже часто; з'ясувалось, що фізичне насильство, насамперед, стосується жінок віком від 16 до 29 років і від 45 до 59 років; сексуальних нападів зазнають жінки віком від 16 до 24 років і від 35 до 59 років; психологічного насильства - жінки від 35 до 59 років. Вікова категорія чоловіків від 45 до 59 років має справу з фізичним насильством, від 55 до 59 років - із психологічним насильством.



2. Умови життя, соціальний статус жертви та кривдника. Умови життя включають характеристику житлового приміщення, його площу, рівень комфортності, витрати на домашнє господарство, заробітну плату жертви і кривдника, місцепроживання.

Вивчення кримінальних справ, проведене в сучасній Україні, свідчить: переважна більшість розглянутих злочинів була вчинена у квартирах і приватних будинках. Типовим місцем убивства дружини є окрема квартира, чоловіка - кімната у комунальній квартирі. Чим більшою є загальна площа квартири, тим меншою є ймовірність вчинення злочину проти чоловіка, дружини, дитини або батька. Характерно, що убивство дружини частіше відбувалося, якщо реальність виявлялася вищою за орієнтацію злочинця на житлові умови, убивство чоловіка - якщо peaльність відповідала орієнтації або була нижче її. Загалом, для злочинців, які вчинили подружнє вбивство, показовою є перевага над потерпілими у заробітній платі. У сім'ях, в яких дружини отримували більшу заробітну плату, ніж чоловіки, або заробіток був однаковий, траплялося більше випадків убивства чоловіка. Велике значення у переростанні конфлікту в злочин має і невдоволення розподілом сімейних доходів.



3. Сімейний статус і структура домогосподарства. Структура домогосподарства з одним дорослим і дитиною (дітьми) виступає фактором ризику стати жертвою фізичного та психологічного насильства, сексуальних нападів, спрямованих проти жінок. Заміжні жінки частіше зазнають фізичного та психологічного насильства, домашнього насильства, сексуальних нападів з боку інтимного партнера, одружені чоловіки - фізичного і психологічного домашнього насильства. Проживання подружжя з родичами дружини робить дружину більш віктимною порівняно з проживанням із родичами чоловіка.

4. Стан психічного та фізичного здоров'я. Так званий «індивідуально-психологічний підхід» підтверджується новітніми зарубіжними та вітчизняними емпіричними дослідженнями. Німецький кримінолог Г. Шнайдер докладно описує невід'ємні риси насильницького злочинця: егоїзм, егоцентризм, агресивність, зневага до інтересів і думок інших людей, намагання задовольнити за будь-яку ціну власні бажання; особлива вразливість до такої поведінки оточуючих, якщо його недоторканність і мужність ставляться під сумнів. Шляхом насильства він прагне досягти поваги, повага для нього - критерій самооцінки.

5. Рівень соціальної підтримки. British Crime Survey висвітлило такий важливий чинник як соціальний капітал, що виявляється у наявності друзів та родичів, які могли залишитись із жертвою на короткий термін: у жінок, в яких немає таких друзів чи родичів, збільшується ризик зазнати фізичного або психологічного насильства. В урбанізованій місцевості, де послаблюється соціальний контроль, ймовірність домашнього насильства проти жінок, сексуальних нападів на них, а також психологічного насильства стосовно чоловіків дуже висока.

6. Недоліки соціально-психологічної комунікації кривдника і потерпілого.

6.1. Різниця ціннісних орієнтацій. Результати досліджень Українського вченого Є.М. Потапчука засвідчили, що у психологічній площині конфлікти залежать від таких чинників:

а) підготовленість до шлюбу - наявність знань із психології шлюбу та сім'ї; вміння долати труднощі міжособистісного спілкування; відповідність очікувань подружжя реальній життєвій ситуації; наявність почуття відповідальності за долю сім'ї;

б) здатність до пристосування: орієнтація на взаємне пристосування; співвідношення власних інтересів, звичок, смаків з партнерськими; вміння поступатися, стримувати себе; терпиме ставлення до недоліків партнера по шлюбу; намагання позбавитись власних недоліків;

в) наявність емоційної близькості між подружжям: взаєморозуміння, взаємоповага, взаємна підтримка;

г) узгодженість оцінок і самооцінок подружжя.

Основними позиціями та орієнтаціями, що викликають суперечності і призводять до насильства в сім'ї, є такі:

конкуренція за лідерство у сім'ї, авторитарні тенденції;

розподіл сімейного бюджету;

розподіл домашніх обов'язків;

одноосібна пріоритетність рішення у важливих питаннях (наприклад, народження дитини);

намагання автономності, відстоювання права на окреме від шлюбного партнера особисте життя, невідповідність поглядів на мораль у сфері сексуальних стосунків, конфлікти на ґрунті подружньої невірності (зокрема, подружня невірність збільшує віктимність жінок, а не чоловіків).



6.2. Рівень емоційності. І злочинці-чоловіки, і злочинці-жінки значно емоційніші за потерпілих У підгрупі дружин, які вбили своїх чоловіків, спостерігається перевищення комунікативних здібностей жінок порівняно з чоловіками. Динаміка емоційної сфери злочинців (як жінок, так і чоловіків) має загалом складну структуру. Для ситуації злочину характерні високий емоційний зв'язок подружжя, намагання утримати шлюбного партнера. Однак напередодні злочину стосунки чоловіка і дружини вирізняються загостреністю. Емоції значної частини злочинців, які вбили своїх дружин, мають соціально-статеве забарвлення - любов або ненависть. На момент вчинення злочину їхня поведінка була близькою до афективної. У свою чергу, кількість дружин-злочинців, які за обставин вчинення злочину мали емоції соціально-статевого забарвлення, незначна. Переважає ненависть до чоловіка, презирство до нього. Поведінка дружин більш раціональна і холоднокровна.

7. Зловживання алкоголем або наркотиками. Ряд вітчизняних та іноземних досліджень засвідчили негативну дію алкоголю та наркотиків, інших негативних пристрастей на розвиток конфліктів та прояви насильства у сім'ї.
ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ, ЯКІ ЗДІЙСНЮЮТЬ ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї
Законом України «Про попередження насильства в сім'ї» визначені правові та організаційні основи профілактики цього виду правопорушень, а також органи та установи, на які покладено здійснення цих заходів. Згідно із ст. 3 цього Закону здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

  1. спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;

  2. службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах дітей органів внутрішніх справ;

  3. органи опіки і піклування;

  4. спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї:

  • кризові центри для жертв насильства в сімї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, далі - кризові центри);

  • центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї;

5) органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни.

Згідно ст. 5 Закону спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким є Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту та, на місцях – управління (відділи) у справах сім’ї, молоді та спорту місцевих державних адміністрацій:

- бере участь в розробленні та реалізує державну політику щодо попередження насильства в сім’ї;

-   координує діяльність служби дільничних інспекторів міліції, кримінальної міліції у справах дітей, органів опіки і піклування у питаннях попередження насильства в сім’ї;

-  здійснює контроль за організацією і діяльністю спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї;

-  визначає потреби регіонів у створенні спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї;

-  здійснює збір та узагальнення даних про насильство в сім’ї відповідно до законодавства;

-  організовує і проводить соціологічні, психолого-педагогічні та кримінологічні дослідження насильства в сім’ї;

-  надає органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян, окремим громадянам методичну і практичну допомогу, консультації з питань попередження насильства в сім’ї;

- організовує і проводить просвітницьку та роз’яснювальну роботу серед членів сім’ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім’ї або де було вчинено насильство в сім’ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;

-  звертається до центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування за наданням відповідної допомоги жертвам насильства в сім’ї;

-  приймає і розглядає заяви та повідомлення про вчинення насильства в сім’ї і реальну загрозу його вчинення;

-  направляє жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза його вчинення, до спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї.

         Практичну реалізацію Закону здійснюють управління та відділи у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій, які координують діяльність служб у справах дітей, центрів соціальних служб для молоді. Саме вони ініціюють створення та забезпечують роботу при місцевих органах виконавчої влади й органах місцевого самоврядування постійно діючих робочих комісій із питань координації дій щодо попередження насильства в сім’ї. До складу комісій входять представники управління (відділу) у справах сім’ї та молоді, кримінальної міліції у справах дітей, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для молоді, а також можуть залучатися представники органів освіти, охорони здоров’я, праці та соціального захисту населення, громадських організацій (за їх згодою).

         Структурними підрозділами Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту проводиться робота зі створення банку даних сімей, у яких вчиняється насильство, та дітей, які зазнали насильства в родині. У кожній області управліннями у справах сім’ї та молоді створена програма комп’ютерного обліку сімей, що дозволяє ефективно і вчасно надавати адресну допомогу сім’ям, які опинились у кризовій ситуації, в тому числі в разі насильства в сім’ї. Для надання правової, інформаційно-консультативної та медико-психологічної допомоги різним категоріям сімей, у тому числі неблагополучним сім’ям, при центрах соціальних служб для молоді створені та функціонують служби соціальної підтримки сімей “Родинний дім”.

 Центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді:

приймають інформацію про випадки вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення;

забезпечують надання особам, які постраждали від асильства в сім'ї, психологічної, соціально-педагогічної, соціально-економічної, інформаційної, соціально-медичної та юридичної допомоги;

здійснюють соціальне інспектування сімей, де мають місце


випадки вчинення насильства в сім'ї або в яких існує реальна
загроза його вчинення;

здійснюють соціальний супровід сімей, де мають місце випадки вчинення насильства в сім'ї або в яких існує реальна загроза його вчинення;

забезпечують здійснення закладами соціального обслуговування заходів, спрямованих на відновлення соціальних функцій, морального, психічного та фізичного стану членів сім'ї, стосовно яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення;

протягом трьох днів з дня отримання інформації про випадки


вчинення насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення
повідомляють відповідне управління (відділ) у справах сім'ї,
молоді та спорту, а у випадку вчинення насильства стосовно
дитини - також службу у справах дітей та органи внутрішніх справ;

щокварталу в межах своїх повноважень надають відповідним управлінням (відділам) у справах сім'ї, молоді та спорту інформацію про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення

       Говорячи про попередження насильства в сім’ї, окремо необхідно виділити діяльність правоохоронних органів, тому що в більшості випадків насильства в сім’ї саме від їх ступеня і якості участі залежить подальший вихід з сімейної кризи. Органи внутрішніх справ займають центральне місце у системі суб’єктів профілактики правопорушень взагалі. Характерною рисою діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження правопорушень є комплексний характер, який проявляється, на його думку, у наступних аспектах. По-перше, органи внутрішніх справ, на відміну від інших суб’єктів попереджуючої діяльності, впливають на дуже широке коло об’єктів профілактики; займають одне з центральних місць у системі суб’єктів профілактики правопорушень. По-друге, органи внутрішніх справ не тільки самі виявляють і ліквідують причини і умови правопорушень, але й в установлених законом випадках і порядку висувають іншим суб’єктам вимоги щодо виконання покладених на них функцій у сфері укріплення правопорядку. По-третє, органи внутрішніх справ здійснюють попереджуючу діяльність на всіх рівнях, у всіх видах і формах, використовуючи при цьому широкий арсенал самих різноманітних методів і засобів, як гласних, так і оперативних. По-четверте, у структуру органів внутрішніх справ входять служби і підрозділи, головне призначення яких полягає у реалізації профілактичних функцій.

         До таких служб та підрозділів в системі органів внутрішніх справ можна віднести службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах дітей.

         Згідно ст. 6 Закону служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах дітей:

-  виявляють причини і умови, що сприяють проявам насильства в сім’ї, вживають у межах своїх повноважень заходи щодо їх усунення;

-  беруть на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім’ї, та проводять виховно-попереджувальну роботу з ними;

-  відвідують сім’ї, члени яких перебувають на профілактичному обліку, за місцем їх проживання і проводять з ними профілактичну роботу;

-  виносять офіційні попередження членам сім’ї про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї та неприпустимість віктимної поведінки;

-  приймають та розглядають у межах своїх повноважень, визначених законом, заяви і повідомлення про насильство в сім’ї або про реальну загрозу його вчинення;

-  вживають відповідних заходів щодо припинення насильства в сім’ї, а також дій членів сім’ї, що направлені на виконання реальної загрози вчинення насильства в сім’ї;

-  повідомляють членів сім’ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім’ї або де було вчинено насильство в сім’ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися;

- направляють жертв насильства в сім’ї до спеціалізованих установ для жертв насильства в сім’ї;

- виносять захисні приписи у випадках, передбачених вказаним Законом;

- контролюють виконання вимог захисних приписів;

- взаємодіють зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, з органами опіки і піклування та спеціалізованими установами для жертв насильства в сім’ї у питаннях попередження насильства в сім’ї;

-  надають інформацію з питань попередження насильства в сім’ї на запит уповноважених органів;

-  здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім’ї, передбачені законом.

         Повноваження кримінальної міліції у справах дітей поширюються на випадки, коли жертва насильства в сім’ї або особа, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також особа, що вчинила насильство в сім’ї, не досягли 18-річного віку.

         Закон в ст. 7 покладає здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї також на органи опіки і піклування, які:

-   надають допомогу у відновленні порушених прав та захисті законних інтересів дітям, які мають батьків і проживають у сім’ях, дітям-сиротам, які залишилися без піклування батьків і виховуються в сім’ях опікунів (піклувальників), прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, а також членам сім’ї, визнаним в судовому порядку недієздатними, у випадках, коли стосовно них вчинено або існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

-  представляють в суді інтереси дітей та недієздатних членів сім’ї, які стали жертвами насильства в сім’ї;

-  здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім’ї, передбачені законом.

 Органи та заклади освіти здійснюють такі заходи:

приймають заяви та повідомлення про випадки жорстокого поводження з дітьми;

терміново (протягом доби) письмово передають повідомлення до служби у справах неповнолітніх, органи внутрішніх справ про випадки жорстокого поводження з дитиною чи реальну загрозу його вчинення;

вживають заходів з виявлення і припинення фактів жорстокого поводження з дітьми у навчальних закладах, притягують до дисциплінарної відповідальності працівників, учнів та інших осіб, які допускають жорстоке поводження з дітьми;

керівники навчальних закладів зобов'язують педагогічних працівників, зокрема класних керівників, проводити попереджувальну роботу з батьками для недопущення випадків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також відстежувати подібні випадки з боку інших учнів;

класні керівники організовують роботу з батьками з роз'яснення наслідків жорстокого поводження з дітьми в сім'ях, а також з особами з найближчого оточення дитини, яка постраждала від жорстокого поводження або потерпає від реальної загрози його вчинення.

Органи та заклади охорони здоров'я:

лікувально-профілактичні установи та заклади цілодобово приймають дітей, які зазнали жорстокого поводження, та надають їм потрібну медичну допомогу;

при обстеженні дитини медичні працівники звертають увагу на ушкодження, що могли виникнути внаслідок жорстокого поводження з дитиною, та повідомляють про це дільничного педіатра, орган внутрішніх справ та відповідну службу у справах неповнолітніх. У разі виявлення або надходження звернень чи повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми проводять їх медико-соціальну реабілітацію       


ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ'Ї
1. Кримінально-правові заходи протидії насильству в сім'ї
Сім'я є основою суспільства і повинна перебувати під особливим захистом держави. Насильство у сім'ї руйнує гармонію та єдність у родині, тому суспільство й держава мають об'єднати зусилля у боротьбі з цим ганебним явищем і спільно виробляти механізми протидії.

У 1948 році ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, яка проголосила, що «... визнання гідності та рівних і невід’ємних прав усіх членів людської сім'ї є запорукою свободи, справедливості та миру у світі». Проблему насильства в сім'ї підіймало багато правозахисних організацій. Їх багаторічна праця сприяла тому, що з'явилася хвиля досліджень і наукових статей, присвячених цій темі. Насильство в сім'ї, на думку громадськості, це прихована епідемія світового масштабу. Така позиція громадськості змусила уряди багатьох країн звернути увагу на цю проблему. У червні 1993 року на Всесвітній конференції з питань прав людини, яка відбулася у Відні, тему насильства в сім'ї було висунуто на перший план. Ця проблема вийшла на міжнародний рівень і стала предметом розгляду ООН.

У грудні 1993 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію про викорінення насильства проти жінок, яка стала свідченням досягнення міжнародного консенсусу стосовно захисту жінок від насильства.

Відтепер насильство у сім'ї розглядається як порушення міжнародно визнаних фундаментальних прав людини.

Прийняттям Кримінального кодексу України у 2001 році завершився процес реформування кримінального законодавства, який мав на меті привести його у відповідність до Конституції України, нових політично-економічних реалій. Це сприяло вдосконаленню кримінально-правових норм про відповідальність за насильницькі злочини, а також норм, які впливають на відповідальність за насильство в сім'ї.

Так, залежно від форм насильства (фізичне, сексуальне, психологічне (психічне, моральне) та економічне) пропонується класифікувати дії, які можуть вважатися домашнім насильством за такими статтями Кримінального кодексу України:

ст. 115 ч. 1. Умисне вбивство;

ст. 115 ч. 2. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

ст. 120. Доведення до самогубства;

ст. 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження;

ст. 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

ст. 125. Умисне легке тілесне ушкодження;

ст. 126. Побої та мордування;

ст. 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне

ушкодження;

ст. 129. Погроза вчинити вбивство;

ст. 146. Незаконне позбавлення волі;

ст. 152. Зґвалтування;

ст. 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;

ст. 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої

зрілості;

ст, 194. Умисне знищення або пошкодження майна;

ст. 296. Хуліганство

Кримінально-правова охорона неповнолітніх, питання захисту прав неповнолітніх у чинному Кримінальному коде України, на жаль, як і в попередньому Кримінальному кодексі 1960 року, залишається невирішеним.

Україна ратифікувала Конвенцію про права дитини, яка зобов'язує державу захищати життя, здоров'я, особисту волю осік у віці до 18 років. Проте, в окремих статтях чинного Кримінального кодексу не передбачено посиленого захисту неповнолітніх від злочинних посягань. Встановлення підвищеної відповідальності за умисне вбивство не малолітнього, а неповнолітнього в п. 2 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України дозволило б ефективніше захищати життя осіб у віці до 18 років. Тобто, за межами посиленої кримінально-правової охорони опинилися неповнолітні у віці від 14 до 18 років.

Статті 121-122, 125-126 Кримінального кодексу України, що встановлюють відповідальність за умисні тілесні ушкодження, побої й мордування, не визначають кваліфікуючими обставинами вчинення цих злочинів стосовно неповнолітнього. Умисне заподіяння дитині тілесного ушкодження (особливо - тяжкого) становить значну небезпеку для здоров'я неповнолітніх, адже їх організм лише формується, а названі ушкодження можуть перервати нормальний фізичний розвиток.

Так, заподіяння ушкодження неповнолітньому говорить про підвищену суспільну небезпечність особи злочинця, і тому в законі необхідно передбачити адекватне покарання за вчинення подібних злочинів.

На жаль, чинний Кримінальний кодекс України не передбачає підвищеної відповідальності за катування неповнолітніх, хоча до Кримінального кодексу України було введено ст. 127 якою передбачається встановлення кримінальної відповідальності за катування, але і тут неповнолітні позбавлені спеціального посиленого захисту. Не враховується те, що особа, яка катує дитину, користується тим, що жертва, в силу свого віку, часто може чинити опір злочинцю.

Необхідно також передбачити у ст. 126 Кримінального коксу України більш суворе покарання за побої чи мордування, вчинені стосовно неповнолітнього, адже організм останніх чуттєвіший до болю. Крім того, подібні дії можуть заподіяти дитині ще й психічну травму, яка негативно позначиться на подальшому її розвитку.
2. Адміністративно-правові заходи протидії

насильству в сім'ї
Міжнародне право стосовно захисту прав людини тлумачить насильство в сім'ї як порушення прав людини і зобов'язує країни шукати ефективні правові засоби викорінення цього лиха. Зі з'ясуванням глобальних масштабів поширення насильства в сім'ї в Україні загострилася необхідність пошуку ефективних засобів протидії цьому злу.

Пропонуємо розглянути в узагальненому вигляді адміністративно-правові заходи попередження насильства в сім'ї.

Згідно із Законом України «Про попередження насильства в сім'ї» спеціальними заходами з попередження насильства в сім'ї є такі:


  • офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї;

  • взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї; захисний припис.

Важливим аспектом профілактики насильства в сім'ї з боку органів внутрішніх справ є вжиття заходів, спрямованих на своєчасне виявлення осіб, схильних до вчинення насильства в сім'ї, або якщо існує реальна загроза його вчинення.

Працівники міліції приймають та розглядають заяви (повідомлення) про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення відповідно до Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу.

При отриманні такої заяви, повідомлення чи іншої інформації вживають передбачених законом заходів щодо припинення правопорушення. У разі необхідності надання потерпілому або правопорушнику першої медичної допомоги викликають бригаду швидкої медичної допомоги.

У разі встановлення в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину приймається рішення відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, а у випадку встановлення ознак адміністративного правопорушення - відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При отриманні заяви про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення, або у разі виявлення таких випадків працівники служби дільничних інспекторів міліції або кримінальної міліції у справах дітей протягом трьох днів інформують відповідне управління (відділ) у справах сім'ї та молоді місцевої державної адміністрації, а у випадках коли протиправні дії було спрямовано стосовно неповнолітнього - ще й службу у справах дітей місцевої державної адміністрації.

Першим безпосереднім реагуванням на насильство в сім'ї є офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї.

Таке офіційне попередження виноситься члену сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, працівниками служби дільничних інспекторів міліції або кримінальної міліції у справах дітей, про що йому повідомляється під розписку. Воно може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку.

Підставами для винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї можуть бути такі:

особиста заява про допомогу члену сім'ї, постраждалому від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства в сімї;

висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення такого насильства, бажання про вжиття заходів із попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від них особисто;



отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї безпосередньо від цього неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї або від органів та установ, на покладається вжиття заходів із попередження насильства в сім'ї;

отримання інформації про реальну загрозу вчинення насильства в сім'ї за інших обставин (публікації в засобах масової інформації, колективні звернення громадян, керівників організацій підприємств, судів, навчальних закладів, органів громадського самоврядування та ін.).

Враховуючи важливість подальшого контролю за сім'ями, в яких було виявлено факти вчинення насильства в сім'ї та особами, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах дітей беруть на профілактичний облік та проводять з ними виховну і попереджувальну роботу.

На осіб, які беруться на облік, заводяться алфавітні картки обліку особи та відповідні профілактичні справи.

Працівниками кримінальної міліції у справах дітей справи заводяться у випадках, коли жертва насильства в сім'ї або особа, яка вчинила насильство в сім'ї, не досягли 18-річного віку.

Зняття з профілактичного обліку членів сімї, які вчинили насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сімї особа жодного разу не вчинила насильства в сім’ї.

Вищезазначених осіб знімають з профілактичного обліку в разі:

закінчення терміну перебування на профілактичному обліку;

винесення вироку суду про притягнення члена сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі;

тривалої (понад один рік) відсутності за місцем проживання;

смерті такої особи.

Стаття 13 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» дає право працівникам служби дільничних інспекторів міліції або кримінальної міліції у справах дітей до осіб, які вчинили насильство в сім'ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сімї, за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором застосовувати такий превентивний засіб як захисний припис.



Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину. Він може бути винесений стосовно осудної особи, яка на момент в несення захисного припису досягла 16-річного віку.

Захисним приписом особі, стосовно якої він винесений може бути заборонено чинити певну дію (дії) стосовно жертви насильства в сім'ї, а саме:

-чинити конкретні акти насильства в сім'ї;
-отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї;

-розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї;


- відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;

-вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.

Обмеження встановлюються терміном до 90 діб із дня погодження захисного припису з прокурором.

Офіційні попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, віктимної поведінки щодо насильства в сімї та захисні приписи виносяться працівниками служби дільничних інспекторів міліції або кримінальної міліції у справах неповнолітніх за місцем проживання особи, яка вчинила насильство в сім'ї, або у службових приміщеннях органів внутрішніх справ чи на дільниці.

У разі відмови особи від підписання зазначених документів у них робиться відповідний запис у присутності свідків чи потерпілих (за наявності таких).

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність відповідно до закону. Кодекс України про адміністративні правопорушення містить норму про встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису, яка передбачає адміністративну відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погроз, образ чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений. Вчинення цих дій тягнуть за собою накладення штрафу від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20% заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб. Якщо вказані дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вищевказаних порушень на неї чекає накладення штрафу від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку, або адміністративний арешт на строк до 15 діб.



<< попередня сторінка   наступна сторінка >>