О. П. Глазова н. М. Дика рідна мова плани-конспекти уроків 6 клас І семестр - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
О. П. Глазова н. М. Дика рідна мова плани-конспекти уроків 5 клас... 28 2170.84kb.
Форми слова. Спільнокореневі слова 1 38.94kb.
Олександра Глазова Українська мова Матеріали до уроків 8 клас частина... 6 1141.28kb.
Конспекти для уроків «Країнознавства» 1 233.31kb.
Рідна мова Зошит для контрольного оцінювання 9 клас Упорядник: Н. 7 1330.19kb.
Плани-конспекти з природознавства 3 клас 3 клас 9 1630.77kb.
Урок 1 тема. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. 1 73.98kb.
Методичні рекомендації до орієнтовних планів-конспектів уроків для... 1 104.14kb.
Методичні рекомендації до орієнтовних планів-конспектів уроків для... 1 113.33kb.
Державний навчальний заклад «Черкаський професійний ліцей» 3 527.12kb.
Методичні рекомендації до орієнтовних планів-конспектів уроків для... 1 81.41kb.
Проза вацлава гонсьоровського 1 167.47kb.
Таращанський 1 219.63kb.

О. П. Глазова н. М. Дика рідна мова плани-конспекти уроків 6 клас І семестр - сторінка №25/25

Урок № 46

Контрольний диктант. Контрольне читання мовчки


Мета: перевірити рівень засвоєння знань, набуття вмінь та навичок з теми “Прикметник”; формувати вміння й навички використовувати здобуті теоретичні знання на практиці; розвивати логічне мислення, орфографічну і пунктуаційну грамотність.

Тип уроку: урок перевірки і обліку здобутих знань, умінь та навичок.
Хід уроку
І. Повідомлення мети перевірки і способів її проведення. Мотивація навчання.
ІІ. Написання диктанту.
ІІІ. Проведення контрольного читання мовчки.
ІV. Відповіді вчителя на запитання учнів (пісдя того, як зібрано зошити).
VІ. Підбиттяя підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання. Повторити все вивчене про прикметник.
Тексти для контрольного диктанту
Лижі
Це був не вечір, а казка. Тільки в казці діють незвичайні люди: лицарі, королевичі, богатирі. А тут звичайний шестикласник потрапив у начарівішну історію!

Дядько приніс Сергієві лижі. Вони були коричневі, з ремінним кріпленням і шорсткими гумовими прямокутниками для ніг. Хлопець обережно поклав лижі на сніг, став на них, виламав дві пругкі горіхові палички. Лижі прудко понесли його вперед.

Сніг повискував і шипів під лижами. Місяць підстрибував у небі, лоскотав промінцями рожеві Сергійкові вуха. Зорі підморгували синіми та зеленими блискучими очицями. Здавалося, між ними й лижником простяглися крізь безмежний Всесвіт найтонші різнобарвні ниточки. Прияно дивилися жовті вікна хат, заздрісно гасав навколо вітерець. Схожий на дідугана найвищий дуб згадував, мабуть, своє дитинство (За В.Кавою; 110 сл.)
Пейзаж
Художник не захотів іти далі. Його зачарувала ця левада з глибоким ровом і терновищем. Він установив триніжку, розклав мольберт і взявся творити. Художник ніби боявся, щоб не розвіявся радісний настрій довколишнього світу.

Дітлахи невеличкою зграйкою причаїлися позад нього. Вони придивлялися до найтоншої лінії, найдрібнішого штриха.

На полотні оживала наша околичка з березами, тополями та іншими деревами. Художник кинув кілька мазків, підчорнив дупло на бересті, відклав пензлі. Він відступив назад, став поряд з дітьми й розцвів. Барви на картині аж перелдивалися!

Раптом художник узяв за руку дівчинку в червоній хустинці й попросив стати на стежці. Повернувся до мольберта, схопив пензель, витиснув фарби й продовжив писати (За М.Петренком; 105 сл.)


***

Ранок народився у росах, у зелених буйнощах левад. Увесь край світився могутніми соняшниками, що розверталися своїми тугими коронами для цвіту. Прядива на балках густі, пишні. Все буяло, наливалося життєвою силою в цю благодатну пору раннього літа. Земля ніби прагнула виявити найбільшу щедрість, порадувати людей усім найкращим, що тільки може їм дати. Левади вабили холодками зеленими, водою ставків блищали, розкидалися пишними шатрами верб, яворів, кущами калини.

У садках біліли хати дивної краси. Що не хата – то мистецький твір. Одна підведена червоним, друга синім, та вкрита соломою, сусідня очеретом з чепурними китичками по краях. І всі хати білі, чисті, святкові, для щасливого літа вони білились і зараз змагалися в красі. (За О.Гончаром, 110 сл.)
Текст для контрольного читання мовчки
Увесь день і всю ніч Векша спав, мов убитий. Не чув, як пастух, що підібрав його непритомним учора, попоравши отару, ліг спати, коли той встав уранці. Прокинувся й не зрозумів одразу, де він. Виглянув надвір. Неподалік пасеться отара, старий із соколом на плечі порається поруч.

Закрапав дощик. Пастух, завернувши од лісу отару, заліз до Векші в курінь. Витяг з торби прісного коржа, кружало сиру. Розломивши коржа, простягнув половину Векші, спитав, усміхаючись:

- У неволі харчі, мабуть, кращі?

- Для мене гіркими були, - зітхнув Векша. – Найсмачніші – батькові-материні.

- Правду кажеш, - кивнув старий головою. – свій чорний хліб ліпший за чужі пироги.

- Я от думав інколи, - розказував Векша, - якщо вже так судилося, забуду домівку, рідню. Житиму як прийдеться. А як ніч настане, така туга скімляча найде, ридма б ридав. Якби й рідні не було на Русі, і тоді б утік до неї. Не співали для мене в неволі пташки, квіти не квітли, зорі не світили… І чого воно так, що своя земля наймиліша?

- О-хо-хо! – зітхнув болгарин. _ Кажуть-бо: по вітчизні й кості плачуть. Виглянь-бо, де вівці, а я повім тобі стару, може, казуку, може, й бувальщину…

Векша визирнув з куреня. Отара, збившись докупи, стояла під розлогим дубом. Круг неї тулилися змоклі пси.

- Так от слухай, - почав спроквола пастух. – Колись давно в якогось там князя було двоє синів. Коли князь постарів, то посадив на князівський стіл не старшого, як велося завжди. А молодшого сина. Кажуть, начебто він недолюблював старшого, тому так і вчинив.

Це дуже образило старшого княжича, і він, проклявши рідню, втік до ворога, сусідського князя, поклавши собі ніколи більше не вертатися додому.

Там, на чужій землі, його добре прийняли, князь навіть дочку свою віддав за нього. Розкошує княжич, шана йому й повага.

Та минуло небагато часу, і почав він нудьгувати за рідною стороною. Сохнув, як стебло без води. Їсти не їхв, пити не пив, жона-красуня стала йому не мила.

Бачить ту тугу його тесть, мужів наймудріших з усієї землі скликає, ради в них питає, які відігнати від княжича муки-страждання.

А в дрімучих лісах жив чудесник столітній, який за зіллі знався. Знайшли його княжі люди. І мовив князеві сивий, як голуб, дідуган:

- Є в мене зілля чудодійне, що долає лихоманку, перестріт, падоніг… Та всесильне воно лише проти поганої недуги. Якщо ж недуга не від злих духів або її зовсім нема, воно стає отрутою…

- Вари скоріше зілля! – звелів владар. – Не бачиш – княжич гине!

Скорився чудесник, зварив зілля і дав випити княжичеві. Та не встиг той чари від губ відняти, як струменівся нараз, мов гад його вжалив, впав у корчах на землю, а там і задубів.

Замовк пастух. Векша сидить – не ворухнеться.

- А ти кажеш – забути свою сторону - обізвався старий. – Добрий син ніколи не забуде вітчизну, і сили в світі такої немає, щоб вона зборола в ньому тугу-нудьгу. Мовиться ж: розлучений з любкою плаче сім літ, розлучений з батьківщиною плаче все життя. Краще бути жебраком удома, ніж царем на чужині, бо чужий вогонь холодніший за кригу… (За Б.Комаром; 480 сл.)
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.
1. Втікача Векшу пастух підібрав:


  • А непритомним;

Б пораненим;

В покаліченим;

Г тяжко хворим.

2. Пастух поклав Векшу відпочивати у

А шатрі;

Б наметі;



  • В курені;

Г будинку.

3. Пастух пригостив утікача:

А пшеничним калачем і м»ясом;


  • Б прісним коржем та сиром;

В чорним хлібом і маслом;

Г сухарем і молоком.

4. Найсмачнішими харсами Векша вважав:


  • А батькові-материні;

Б княжі;

В свої власні;

Г ті, що спживав у неволі.

5. Старий пастух розповів утікачеві:



  • А казку чи бувальщину;

Б билину чи думу;

В легенду чи переказ;

Г байку чи притчу.

6. Княжий син покинув батьківщину, тому що

А не злюбив мачухи;

Б батько заборонив одружитися з коханою;

В батько позбавив спадщини;


  • Г батько віддав княжий стіл не йому.

7. Ображений княжич утік до

А сусіда, рідного дядька;



  • Б ворога, сусідського князя;

В у інше князівство, де княжив дід;

Г у степ до печенігів.

8. На чужині княжич зустрів

А презирство й зневагу;

Б байдуже ставлення;


  • В шану й повагу;

Г нещирість і лестощі.

9. Через якийсь час почав княжич нудьгувати за:

А батьком;

Б братом;

В домівкою;


  • Г рідною стороною.

10.Значення слова кудесник таке:

А лікар, народний цілитель;

Б знавець давніх звичаїв;


  • В жрець культу язичницького бога;

Г воїн, дружинник.

11.Кудесник попередив, що його зілля рятує від

А будь-якої хвороби;


  • Б недуги, заподіяної злими духами;

В тільки від заразних хвороб;

Г тільки від душевних недуг.

12. Вираз краще бути жебраком удома, ніж царем на чужині є

А рядком з народної пісні;

Б цитатою з художнього твору;


  • В народним прислів»ям;

Г народною приказкою.

Урок № 62


Аналіз контрольного диктанту. Контрольне аудіювання.

Мета: з»ясувати рівень сформованості комунікативних умінь, зокрема вміння слухати-розуміти; проаналізувати допущені учнями в диктанті типові помилки, удосконалювати вміння застосовувати теоретичні знання на практиці, вміння самостійно мислити; навички колективної та самостійної роботи.

Тип уроку: комбінований урок (перевірка й облік сформованих умінь; аналіз контрольної роботи).
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку. Мотивація навчання.
ІІ. Проведення контрольного аудіювання.
ІІІ. Підбиття підсумків контрольного диктанту.

  • Відзначення найбільш вдалих робіт.




  • З’ясування типових помилок. Бесіда про характер помилок




  • Оголошення оцінок, повернення зошитів.



  • Колективне опрацювання допущених учнями типових помилок.





  • Самостійна робота над допущеними в диктанті помилками.


ІV.Підбиття підсумків уроку.


V. Домашнє завдання. Завершити роботу над помилками.
Текст для контрольного аудіювання
Андрійко і вовк
Вовк уже не котився – його котив вітер. Його закотило в лісосмугу, він обійняв лапами якусь деревину, навіть учепився за неї зубами, але вітер відірвав вовка і від неї. Його котило на вогні невеликого виселка, і він нічого не міг удіяти: тільк-но ставав на зневилені лапи, як вітер здував його і робив своє…

Знайшли вовка льотчики. Вранці капітан Петро Лях біг на фіззарядку і за щось зачепився. Впав, витрусив сніг з-під майки, придивився – собака.

- Хлопці, чий собака? – гукнув Петро своїм товаришам.

- Де?


- А ось, замерз.

Льотчики чобітьми повідкидали з вовка сніг.

- Цуценятко – слава Богі! – сказав Петро. – Щось змахує на вовка. Андрійку!

Прибіг Андрійко Лях, став на коліна, придивився і прошепотів:

- Вовк! Тату, це вовк! Не канадський, не кордільєрський, а наш степовий вовк!

- Замерз, бідолаха… Чи, може, вбили? Але хто? – звернувся Петро до товаришів. – Добре, побігли на зарядку, потім розберемося!

Льотчики побігли на спортивний майданчик. Андрійко схилився над сіроманцем, відгорнув йому сніг від пащі – під пащею сніг трохи відтанув. Андрійко підняв вовчу голову і закричав:


    • Тату! Вовк живий!

Доки біг тато з товаришами, Андрійко потягнув вовка до гаражів.

- Тату, розпалюй плитку в гаражі, я його тягну… Він дихає…

- Не тягни! Покинь, бо може вкусить, - крикнула од порога Андрійкова мати.

- Не вкусить! Він непритомний. І, видно, голодний, глянь, які ребра, тому й прийшов до нас при такому вітрі та при зимі, - Андрійко заволік Сіроманця в гараж, підстелив під нього стру куфайку. Петро Лях нагримав на сина:

- Не підходь до нього! Якщо вовк, то нехай буде вовк. А ти не підходь! Хай полежить до вечора, може, одійде.

Петро Лях розпалив плитку. Його товариші льотчики миттю збили в кутку гаража вовкові клітку, принесли м»яса й води. Потім Андрійків тато з товаришами пішли до своїх зелених машин.

…Минули дні, і не раз можна було бачити сіроманця в ярах за висілком: він сидів і терпляче чекав, доки Андрійко лях накатається на лижах з однокласниками. Хлопчики гасали навколо вовка, перекидались, падали, виходило часом не без бійки та сліз: тоді Сіроманець подавав голос, і вся ватага рушала за ним снігами у виселок додому.

Льотчики видовбали ломами в мерзлій землі Сіроманцеві яму під лісосмугою, вкрили її соняшничинням, і він став там жити, аби не нюхати бензину в гаражі. Їсти йому приносили, та він тепер і сам добував дещо в полях, щоб не засиджуватись.

Невдовзі трапилася пригода. Після обіду Андрійко взяв лижі і пішов у степ. Стемніло. Але хлопця все не було. Мати оббігала всі будинки – нема. А тут почалася заметіль.

Петро Лях, як птах проти бурі, заточуючись і провалюючись в темно-білі снігові вирви, подався до лісосмуги, до вовчого пристановиська.

Вітер розніс соняшничиння, яма завалена снігом, вовка не було.

У цей час вовк тягнув Андрійка за комір. Вітер підганяв їх на снігових белебнях, але як тільки вони скочувалися в яр – отут Сіроманцеві доводилося похекати та попріти. Тоді вовк закидав Андрійка собі на спину, розсував грудбми свіжий сніг, лапи ставали на твердіше, і вони просувалися до висілка. Андрійко обнімав вовка урками й ногами, щоб не зсуватися, щоб вовкові було легше.

Льотчики з ракетницями й ліхтарями вийшли за лісосмугу, але що побачиш у кьому сніговому ревінні?

Вовк поклав Андрійка на сніг і почав рити в снігу яму. Вирив яму, зсунув туди Андрійка і сам ліг біля нього. Почувши постріли ракетниці, він вискочив з ями й завив. Так він не вив ще ніколи. Він усе своє життя завивав з голоду або з горя. Тепер у його завиванні була надія і радість.

Андрійків тато й льотчики поскидали з себе кожухи, щоб легше було бігти, й кинулися на вовчий голос. Коли вони підбігли, знесилений вовк лежав на снігу. На його спиін лежав Андрійко (За М.Вінграновським; 600 сл.)
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:
1. Вітром вовка закотило у:

А поле;


Б степ;

В ліс;


  • Г лісосмугу.

2. Змерзлого вовка знайшли:

А солдати;



  • Б льотчики;

В спортсмени;

Г лісники.



3. Що вовк живий, Андрійко зрозумів із того, що:

А він ледь помітно дихав;

Б поворушився;


  • В під його пащею відтанув сніг;

Г з його очей викотилася сльоза.

4. Андрійко самотужки потягнув вовка до:

А хати;


Б сараю;

В клуні;


  • Г гаража.

5. Видужавши, сіроманець оселився у

А гаражі;

Б сінях;


  • В викопаній для нього ямі під лісосмугою;

Г виритій ним норі під корінням дереаа.

6. Андрійко та Сіроманець потрапили:

А під зливу в лісі;

Б у викопану мисливцями яму;

В в ополонку на річці;



  • Г у заметіль у степу.

7. Потрапивши у скруту, вовк:

А покинув Андрійка, щоб урятуватися самому;



  • Б тягнув Андрійка то за комір, то на спині;

В ніс Андрійка перед собою, ухопивши зубами за одяг;

Г котив хлопця перед собою.



8. На пошуки хлопця люди вирушили з:

  • А ракетницями та ліхтарями;

Б ракетницями й рушницями;

В ліхтарями та палицями;

Г ліхтарями й лопатами.

9. Вовк вирив у снігу яму, щоб

А закопавши хлопчика, позбутися його;

Б залізши в яму, лягти під хлопчика й перечекати заметіль;


  • В затуливши від вітру й морозу, зігріти хлопця;

Г хлопчик у ямі дочекався, поки вовк приведе людей.

10. Коли підбігли люди, Андрійко

А сам лежав у ямі;

Б лежав біля ями поруч із вовком;

В лежав у ямі поряд з вовком;



  • Г лежав на спині вовка.

11. Головна думка опрацьованого уривка така:

А засудження людської необережності;

Б схвалення дружби людей і диких звірів;


  • В ствердження того, що милосердя породжує милосердя;

Г засудження неуваги батьків до своїх дітей.

12. Підтвердженням того, що дружба з хлопчиком змінила вовчу натуру, є те, що:

А хижак оселився в ямі за лісосмугою;

Б вовк супроводжував хлопця на прогулянках;

В вовк перестав боятися людей;



  • Г у його завиванні вперше бриніла надія на порятунок дитини й радість.


Урок № 63


Тема: Прикметники твердої і м’якої груп. Відмінювання прикметників.

Мета: дати учням відомості про поділ прикметників на тверду та м’яку групи, формувати в них уміння визначати належність прикметників до певної групи, вміння відмінювати прикметники, знаходити орфограму “буква и, і, ї у відмінкових закінченнях прикметників”, обгрунтовувати вибір написання відповідним орфографічним правилом; розвивати навички самостійної роботи; удосконалювати культуру мовлення; виховувати любов до рідного краю.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, таблиці.
Хід уроку
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
* Робота з підручником. Колективне виконання вправи 235.
* Розподільний диктант. Прикметники твердої та м’якої груп записати в дві колонки.
Величний, майстерний, давній, працьовитий, літній, сторонній, молодий, середній, присутній, батьків, Андріїв, Маріїн, мужній, задній, подорожній, певен, жив, ясен, ближній, колишній, житній, рад, художній, телячий, будній, сизий.
* Переписати прикметники, на місці крапок дописуючи закінчення називного відмінка однини чоловічого роду. Визначити, до якої групи належить кожний прикметник. Навіщо прикметники поділено на групи?
Веснян.. , учорашн.. , крайн.. , модн.. , городн.. , кутн.. , західн.. , туг.. , тямущ.. , міцн.. , зовнішн.. .
ІV. Вивчення нового матеріалу.
*Робота з таблицею.





Відмінювання прикметників твердої групи


Відмінки

Чоловічий рід

Жіночий рід

Середній рід

Множина

(для всіх родів)

Н.

Р.

Д.



З.

О.

М.



народн-ий

народн-ого

народн-ому

як Н.абоР.

народн-им

(у)народн-ому (-ім)



народн-а

народн-ої

народн-ій

народн-у


народн-ою

(у)народн-ій



народн-е

народн-ого

народн-ому

народн-е


народн-им

(у)народн-ому (-ім)



народн-і

народн-их

народн-им

як Н.або Р.

народн-ими

(у)народн-их





Відмінювання прикметників м’якої групи





Відмінки

Чоловічий рід

Жіночий рід

Середній рід

Множина

(для всіх родів)

Н.

Р.

Д.



З.

О.

М.




давн-ій

давнь-ого

давнь-ому

як Н.абоР.

давн-ім

(у)давнь-ому



(-ім)

давн-я

давнь-ої


давн-ій

давн-ю


давнь-ою

(у)давн-ій



давн-є

давнь-ого

давнь-ому

давн-є


давн-ім

(у)давнь-ому (-ім)



давн-і

давн-іх


давн-ім

давн-іх


давн-іми

(у)давн-іх




*Робота біля дошки. Провідміняти прикметники навчальний, освітній, довгошиїй.
V. Виконання вправ на закріплення.
* Подані словосполучення поставити у родовому та орудному відмінках однини. Пояснити правопис відмінкових закінчень прикметників та іменників.
Висока круча, вужча межа, гаряча каша, простора площа, родюча вишня, пахуча груша, розкішна черешня, лагідна теща, боязка миша, заяча душа, ведмежа послуга, теляча покірність, овеча вдача, вовча паща, ближня дача.
* Самостійна робота. Провідміняти за варіантами: самітний, самотній.
VІ. Підбиття підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання. П. 26, вправа 238.


1 Див.: Сучасна українська мова: Підручник / О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін. – К.: Либідь, 1991.- 312 с.

1 Опис приміщення поєднує опис місця та опис преметів. В описі місця «відомим» є вказівки на місце розташування предметів (помередині, праворуч, у кутку), «новим» – назви наявних у приміщенні предметів. В описі предмета «відомим» є назва предмета або його частин, «новим» – ознаки. Таким чином, опис приміщення будується так: ДЕ? – ЩО? – ЯКЕ ЦЕ ЩО?

1 Перелік текстотворчих умінь подано у меті уроку № 10.

1 Див. Український правопис/ АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Інститут української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К.: Наук. думка, 1993.

1 Перелік текстотворчих умінь подано в меті уроку № 10.

1 Повністю фразеологізм звучить так: на тихії води, на яснії зорі, у край веселий, у мир хрещений.

2Див: Жаборюк А.А. Український живопис останньої третини ХІХ - початку ХХ століття. – К.; Одеса: Либідь, 1990. –312 с.

1 Див: Сергій Васильківський: Альбом / Упоряд. М.М.Безхутрий. - К.: Мистецтво, 1987. – 167 с.

1 Див: Шевченко Л.Ю. та ін. Сучасна українська мова: Довідник/Л.Ю.Шевченко, В.В.Різун, Ю.В.Лисенко; За ред. О.Д.Пономаріва. - К.: Либідь, 1993.



<< попередня сторінка