Погоджено: Методист, який відповідає за психологічну службу району - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1сторінка 2
Схожі роботи
Погоджено: Методист, який відповідає за психологічну службу району - сторінка №1/2
Погоджено:

Методист, який відповідає

за психологічну службу району

______________/Марусій О.В./

Корекційно-розвивальна програма
Розвиток емоційної сфери, пізнавальних психічних процесів, соціалізація старших дошкільників

Мета програми:

  • забезпечення збереження психічного здоров'я вихованців, їх психологічного та психосоматичного благополуччя;

  • забезпечення відповідних умов для гармонійного самопо­чуття дитини;

  • створення умов, що забезпечують свободу самовираження кожного вихованця;

  • сприяння створенню позитивного емоційного настрою у кожної дитини та позитивного емоційного клімату в групах;

  • формування у дошкільників уміння звільнятися від напру­ження;

  • формування у дітей навички вербальної тa невербальної комунікації, толерантного ставлення до оточуючих;

  • виховування позитивних моральних рис характеру та емпатії;

  • психокорекція проявів тривожності, агресивності, імпуль­сивності, невпевненості у дітей старшого дошкільного віку.

Завдання корекційно-розвивальної програми:

  • створювати атмосферу безпеки та позитивний емоційний настрій у групі однолітків;

  • проводити корекцію небажаних емоційних проявів у по­ведінці та настрої;

  • формувати у старших дошкільників навички спілкування у системах: «дитина — дитина», «дитина — дорослий»;

  • навчати дітей розуміти самих себе та інших людей, буду­вати стосунки з великою групою ровесників на основі довіль­ної саморегуляції поведінки та діяльності» знаходити компро­міси;

  • формувати у дітей навички самоконтролю власного емо­ційного стану;

  • сприяти формуванню у дітей позитивних рис характеру;

  • навчати дошкільників прийомів саморелаксації;

  • вдосконалювати пізнавальні психічні процеси: пам'ять, мислення, сприймання, розвивати стійкість, зосередженість, концентрацію уваги;

  • забезпечувати відчуття сили та цінності власного «Я» кож­ною дитиною;

  • сприяти свободі самовираження дітей через вільну зобра­жувальну діяльність.

Заняття з розвитку емоційної сфери та формування навичок спілкування проводяться щотижня. Загальна кількість занять — 19. Доцільно (для отримання найбільшого ефекту) формувати групи із 6—8 дітей.

Структура занять

I фаза: мімічні та пантомімічні етюди.

Мета: виразне відображення окремих емоцій і станів, пов'язаних із переживанням фізичного та психічного задово­лення/незадоволення.

II фаза: етюди та ігри на відображення окремих рис характеру та емоцій.

Мета: виразне відображення почуттів, народжених суспіль­ством, їх моральне оцінювання.

III фаза: терапевтичні етюди та ігри, спрямовані на певну дитину чи групу.

Мета: корекція настрою, окремих рис характеру дітей, тре­нування стандартних ситуацій у спілкуванні.

IV фаза: моторно-м'язове тренування.

Мета: зняття психоемоційного напруження, формування бажаного настрою, поведінки, рис характеру.

V фаза: арттерапія (малювання, ліплення, аплікація), основана на методиці свободи самовираження Арно Стена.

Мета: отримання зворотного зв'язку, закріплення бажаного настрою, сприяння самовираженню.

ЗАНЯТТЯ 1. ЯКИЙ Я?

Мета: підвести дошкільнят до осмислення власної цінності; формувати в них навички толерантної поведінки; сприяти свободі самовираження в зображувальній творчості.

Хід заняття

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та добрий настрій»

Діти сідають у коло, беруть одне одного за руки, дивляться в очі сусіду праворуч і дарують йому посмішку. Так посмішка передається по колу.



Вправа «Моє ім'я»

Діти, у кожного з нас є ім'я. Цим іменем вас називають мама, тато, бабуся, дідусь та інші люди. Кожне ім'я несе в собі бать­ківську любов і нагороджує людину різними рисами. Ви знаєте, що коли дитинка маленька, її називають дуже лагідно та ніж­но — Світланка, Свєточка, Свєтік. А коли вона підростає, назива­ють уже дорослим ім'ям — Світлана. Іноді людей називають ще й ім'ям та по-батькові — Світлана Миколаївна. Але людину можна назвати не лише ім'ям, а будь-яким лагідним словом — сонечко, ластівочка, зайчик та іншими. Як ви можете назвати себе? (Діти по черзі називають свої імена.)

Тепер ми знаємо, які імена у наших дітей, як їх називають за­раз, як називатимуть, коли вони стануть дорослими. Буде дуже добре, якщо ми називатимемо одне одного ніжними, лагідними іменами.
Пластичний етюд «Зігріємо одне одного промінцями добра»

Від ніжних імен тепло, немов від сонечка. Мені здається, що ко­жен із вас став схожим на маленьке сонечко. Давайте зігріємо одне одного промінцями-долоньками. (Діти лагідно торкаються одне до одного.)


Гра «Доторкнися до...»

Діти, погляньте одне на одного, роздивіться, хто у що одягне­ний, якого кольору одяг. Коли я скажу: «Доторкніться до червоно­го», — ви маєте знайти у своєму одязі чи в одязі друзів червоний колір і доторкнутися до нього.



(Кольори періодично змінюються. Хто не встиг доторкну­тися, стає ведучим. Психолог стежить за тим, щоб торкалися кожного учасника.)
Малювання акварельними фарбами «Моє ім'я»

Заплющіть очі та пошепки промовте своє ім'я. Уявіть, який у нього колір. А тепер намалюйте його.



Ритуал закінчення заняття. Вправа «Дякую, що ти сьогодні був зі мною»

Діти по колу дякують одне одному за те, що провели разом час. Говорять: «Дякую, що ти сьогодні був разом зі мною».


ЗАНЯТТЯ 2. Я ТА МОЇ ДРУЗІ

Мета: формувати навички толерантної поведінки, товариські якості, розвивати вміння спілкуватися з однолітками, сприяти творчому та емоційному самовираженню, виховувати чутливість до почуттів інших людей.

Хід заняття

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та добрий настрій»

Діти сідають у коло, беруть одне одного за руки, дивляться в очі сусіду праворуч і дарують йому посмішку. Так посмішка пе­редається по колу. Можна привітатися з тим, хто сидить праворуч, сказати «Доброго ранку!» і назвати ім'я. Потім вправу потрібно повторити у зворотному напрямку.


Етюд «Скажи щось хороше про друга»

За бажанням обирається дитина, вона сідає в коло. Кожен говорить, що йому подобається в цій дитині. Треба звертати увагу дітей на те, щоб вони не повторювали сказане (дає зразок). Доцільно, щоб у своїх висловлюваннях діти відзначали не лише зовнішні риси, а й внутрішні якості, про які розповідають. Бажано, щоб під час заняття кожна дитина мала змогу побути в колі.



Рухлива гра «Знайди друга»

Дітей ділять на дві групи. Кожній дитині зав'язують очі та дають можливість походити приміщенням. Потім пропонують підійти і впізнати одне одного. Це можна зробити за допомогою рук, обстежуючи одяг, волосся, руки іншого.




Гра з м'ячем «Розкажи мені про себе»

Варіант 1. Вихователь кидає м'яча кожній дитині у колі. Той, хто впіймав, має відповісти на запитання: «Що ти любиш найбіль­ше?», «Що тобі найбільше подобається?», «Що ти любиш робити?», «Чого ти найбільше боїшся?».

Варіант 2. Діти ставлять аналогічні запитання по колу одне одному.
Малювання «Портрет мого друга»

Варіант 1. Запропонувати дітям намалювати портрет свого найкращого друга олівцями, фарбами чи фломастерами. Матеріал для малювання діти обирають самі.

Варіант 2. Намалювати фарбами ім'я свого друга, як вони його уявляють.

Варіант 3. «Якби твій друг був квіткою, то якою?».
Ритуал закінчення заняття. Вправа «Дякую, що ти сьогодні був зі мною»
ЗАНЯТТЯ 3. НАША ГРУПА

Мета: формувати навички толерантної поведінки, товариські якості; розвивати вміння спілкуватися з однолітками; вчити бачити спільне між собою та іншими людьми, будувати взаємини на основі спільних рис; сприяти творчому та емоційному самовираженню.

Хід заняття

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та добрий настрій»

Діти сідають у коло, беруть одне одного за руки, дивляться в очі сусіду праворуч і дарують посмішку. Так посмішка пере­дається по колу. Можна привітатися з тим, хто сидить праворуч, сказати «Доброго ранку!» і назвати ім'я. Потім вправу повторити у зворотному напрямку. Якщо діти готові, запропонуйте їм пере­дати дотик або лагідне прогладжування.


Гра «Вітер дме на...»

Зі словами «Вітер дме на...» психолог починає гру. Для того, щоб усі учасники більше дізналися одне про одного, можна го­ворити наступні фрази:



  • Вітер дме на того, в кого світле волосся (усі світловолосі збираються в одну групу).

  • Вітер дме на того, в кого є сестра, брат.

— Вітер дме на того, хто найбільше любить солодке тощо. Доцільно змінювати ведучого, даючи можливість поставити

запитання кожному з гравців.


Етюд «Складаємо історію»

Психолог починає історію: «Жили-були діти старшої групи одного дитячого дитсадка...». Наступний учасник продовжує, і так далі по колу. Коли черга дійде до ведучого, він коректує сюжет історії, робить його більш осмисленим, і вправа продов­жується.


Гра «Дракон, який кусає свій хвіст»

Гравці стають у лінію, тримаючи одне одного за плечі. Пер­ший учасник — «голова», останній — «хвіст» дракона. «Голова» має дотягнутися до «хвоста» і доторкнутися до нього. «Тіло» дракона не повинно розриватися. Як тільки «голова» спіймає «хвіст», вона стає «хвостом». Бажано, щоб усі гравці побували у двох ролях.


Малювання «Моя вихователька» (або «Фарби доброго настрою»)
Ритуал закінчення заняття. Вправа «Дякую, що ти сьогодні був зі мною»
ЗАНЯТТЯ 4. МИ — ДРУЖНА СІМ'Я

Мета: розвивати комунікативні здібності; формувати у дітей позитивне ставлення до друзів; розвивати здатність до емпатії, розуміння емоційного стану інших людей; ознайомити з поняттям «комплімент»; учити дошкільників говорити компліменти одне одному.

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та добрий настрій»
Етюд «Скажи комплімент другові»

За бажанням обирається дитина. Вона сідає в коло, і кожен говорить про те, що йому подобається в цій дитині. Доцільно звертати увагу дітей на те, щоб вони не повторювали сказане. Важливо, щоб у своїх висловлюваннях діти відзначали не лише зовнішні риси, але і внутрішні якості дитини, про яку розпові­дають. Бажано, щоб під час заняття кожна дитина мала змогу бути в колі.


Гра «Гарчи, леве, гарчи»

Психолог говорить: «Усі ми — велика левина сім'я. Давайте влаштуємо змагання, хто голосніше загарчить. Як тільки я скажу: «Гарчи, леве, гарчи», — нехай усі діти загарчать».


Гра «Стукай, поїзде, стукай»

Потім усі діти стають одне за одним, кладучи руки на плечі тому, хто попереду. Це — паровоз. Він пихтить, свистить, коле­са працюють чітко в такт. Кожен слухає та підлаштовується під сусідів. Паровоз їде в різних напрямках, у різному темпі, вилуча­ються голосні звуки та свист. Машиніст на станціях міняється.


Малювання «Якого кольору сміливість?»

Ритуал закінчення заняття. Вправа «Дякую, що ти сьогодні був зі мною»
ЗАНЯТТЯ 5. ЯК МОЖНА ПОСПІВЧУВАТИ?

Мета: вчити дітей правильно виражати свої почуття; тре­нувати в розпізнанні емоцій; розвивати чутливість до емоцій­ного стану інших людей та вміння спілкуватися; навчати дітей висловлювати співчуття, покращувати настрій засмучених людей; сприяти розвитку уваги.

Хід заняття

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та добрий настрій»
Вправа «Неуважні»

Гравці йдуть по колу, тримаючись за руки. За сигналом ведучо­го зупиняються, роблять чотири оплески, повертаються навколо і продовжують рух. Напрямок змінюється після кожного сигналу. Музичний супровід: «Марш» Е. Жак-Делькроз.


Бесіда «Як можна поспівчувати?»

Діти, вам завжди буває весело? Іноді вам буває сумно, погано. Буває, що вас хтось образить, або ви вдаритеся, і, напевне, бажає­те, щоб вам хтось поспівчував. Так і іншій дитині чи дорослому: коли їм зле, хочеться, щоб утішили. Давайте поговоримо про те, як можна поспівчувати, втішити.

—Як вас жаліє мама?


  • Що можна сказати людині, щоб вона заспокоїлася?

  • Що можна зробити?

  • Як ви будете поводитися, якщо у мами болить голова?

  • Якщо сестричка чи братик ударилися?

  • Якщо захворіла собака або кішка?

  • Через що людині може бути зле?

  • Чи в усіх випадках потрібно співчувати однаково?

Навіть якщо ви поспішаєте, вам весело, все ж таки обов'язково по­жалійте того, кому погано, боляче. Чиніть із людьми так, як би ви хотіли, щоб чинили з вами. Робіть людям добро, і воно повернеться до вас.
Етюди на вираження страждання та суму

1. «Мій живіт болить»

Двоє ведмежат Том і Tiп з'їли смачні, але брудні яблука. І в них дуже заболіли животи. Ведмежата скаржаться: «Наші животики болять, нас нудить. Ми не хочемо вже їсти яблук, ми захворіли».

Виразні жести. Руки притиснуті до живота, живіт утягнутий, брови підняті. Психолог пропонує ведмежатам пожаліти одне одного.

2. «Я так втомився»

Старий дідусь несе важку сумку. Ось він став, поставив сумку біля своїх ніг і говорить: «Я втомився, я так втомився».

Виразні рухи: стоїть зігнутий, руки висять уздовж тіла, плечі опущені. Психолог пропонує одній групі дітей стати дідусем, а іншій допомогти віднести сумку. Потім діти міняються ролями.

Малювання «Якого кольору доброта?»

Ритуал завершення заняття «Промінці сонця»

Руки простягнути вперед і з'єднати їх у центрі кола. Тихенько постояти, намагаючись відчути себе теплим сонячним промін­цем.


ЗАНЯТТЯ 6. ЗІГРІЙ ТЕПЛОМ

Мета: продовжувати вчити дітей розпізнавати емоції; фор­мувати вміння відображати свої почуття та емоції пантомімою і мімікою; розвивати чутливість до емоційного стану інших; вихо­вувати любов та співчуття до всього живого; розвивати моторно-слухову пам'ять.
Ритуал початку заняття «Добра тварина»

Учасники беруться за руки і стають у коло. Психолог тихим голосом говорить: «Ми всі — одна велика добра тварина. Да­вайте послухаємо, як вона дихає!». Усі прислухаються до свого дихання та до дихання сусідів. «А тепер послухаємо разом!». Вдих — робиться крок уперед, видих — крок назад. «Тварина не тільки дихає, так б'ється її велике серце». Стук — крок уперед, стук — крок назад.


Вправа «Запам'ятай своє місце»

Діти стоять у колі або в різних місцях кімнати, кожен повинен запам'ятати своє місце. Під музику І. Дунаєвського «Галоп» усі розбігаються, а після закінчення музики мають повернутися на свої місця.



Бесіда «Безпритульному завжди погано»

Сьогодні я побачила на вулиці маленьке цуценя. У нього немає хазяїна. Ніхто його не нагодує, ніхто не погладить. У сніг і дощ воно на вулиці зовсім самотнє.



  • Ти б його пожалів?

  • Чим би міг допомогти?

  • Уяви себе на його місці?

  • Чому воно опинилося на вулиці?

— Як ти вважаєш, чи правильно роблять люди, які спочатку заводять тварин, а потім їх викидають їх на вулицю?

— Чому так діється?

— Що б ти порадив людям для того, щоб у місті не було без­притульних тварин?

— Що для них можна зробити?



  • Що має знати кожна людина, коли вона бере додому будь-яку тварину?

  • Де б ти жив, якби тебе вигнали з дому? Про що б мріяв у морозний холодний день?

  • Що б ти відчув, якби тебе вдарили, вигнали з теплого під'їзду на мороз?

  • Як би ти подякував людині, яка нагодувала тебе?

  • У тебе є друзі? Хто вони?

— Про що б ти думав, сидячи на тротуарі, коли повз тебе про­ходили тисячі людей, і ніхто б тебе не помічав?

— Про що ти думаєш, коли залишаєшся один на подвір'ї?

— Що ти відчуваєш, коли тобі говорять лагідні слова, пестять, граються з тобою? А коли тебе сварять?

Тобі поталанило, тебе побачила добра людина, взяла додому, нагодувала, помила, попестила.



  • Про що б ти думав, коли лежав би на теплому килимку?

  • Що ти побажав би собакам, у яких немає хазяїна?

Давайте нагодуємо песика, якого ми бачили. Запам'ятайте: тварини — не іграшки, вони живі істоти.



Етюд «Врятуй пташеня»

Уявіть собі, що у вас у долонях маленьке беззахисне пташеня. Витягніть руки вперед долонями вгору. Зігрійте його. Повільно по одному складіть пальчики, сховайте в них пташеня, подихайте на нього, зігріваючи своїм диханням. Прикладіть руки до грудей, дайте пташці тепло свого серця. А тепер розкрийте долоні, і ви побачите, що пташеня радісно злетіло. Усміхніться йому, воно ще прилетить до вас.



Малювання «Співчуття»

Ритуал завершення заняття «Промінці сонця»
ЗАНЯТТЯ 7. ОЧІ В ОЧІ

Мета: виховувати дбайливе ставлення до речей, охайність; формувати адекватні морально-етичні форми поведінки; вчити розрізняти і правильно виражати емоційні стани; розвивати спостережливість; активізувати свободу самовираження кожної дитини.

Ритуал початку заняття «Добра тварина»

Вправа «Повторюй за мною»

Діти стоять навколо ведучого. Він пропонує одній дитині про-плескати все, що психолог простукає олівцем. Інші діти уважно слухають і оцінюють виконання рухами: піднімають великий па­лець догори, якщо оплески правильні, опускають униз — якщо неправильні. Ритмічні фрази за своєю структурою мають бути чіткими та короткими.


Слухання казки «Марічка та сандалики»

В одному дитсадку жили собі сандалики. Вони були дуже кра­сиві, м'якенькі, зручні, рожевого кольору з білими бантиками. Як не дивно, але ці сандалики дуже не подобалися їхній госпо­дині Марічці. їй завжди хотілося мати сандалики на липучках, точнісінько такі, яку подруги Катерини. Марічка ніяк не хотіла носити їх, і одного разу ввечері, перед виходом на прогулянку, дівчинка зі злістю закинула взуття під свою шафу.

Образилися сандалики і вирішили піти від Марічки світ за очі. Довго йшли, та от дмухнув сильний вітер, і почався дощ. Від мок­ротиння відклеївся та загубився один бантик. Бідні сандалики про­мокли наскрізь і простудилися. Тоді вони вирішили піти в інший дитсадок. Коли переходили дорогу, на них мало не наїхала велика вантажівка. Налякані сандалики ледь-ледь дійшли до будівлі дит­садка. Як вони не стукали у двері, ніхто їх не почув.

А тим часом бажання Марічки здійснилося: мама купила нові санда­лики на липучках. Весь день Марічка ходила у них і всім хвалилася.

Але ввечері так сильно розтерла ногу новими сандаликами, що не могла ступити ані кроку. Тепер вона згадала про свої старі м'якенькі та зручні сандалики, які колись закинула під шафу.

«їх немає», — здивовано прошепотіла Марічка. Дівчинка так і не змогла зрозуміти, куди поділися її сандалики. Вона пам'ятала, що кілька днів потому закинула їх саме сюди. Тоді Марічка зро­зуміла, що дуже образила їх, і що вони, напевно, більше ніколи не повернуться, і ще вона подумала, що їй доведеться носити ось ці сандалики на липучці, які будуть натирати ноги.

У Марічки на очах виступили сльози: «Любі сандалики, прошу вас, поверніться! Мені дуже без вас погано. Я обіцяю, що ніколи не буду вас ображати».

І тільки вона промовила ці слова, одразу побачила сандалики.

Ввечері Марічка віднесла їх додому. Ретельно витерла, вису­шила, приклеїла до них нові красиві бантики. І сандалики стали, як нові.
Бесіда за змістом казки

— Що ви відчули, коли Марічка закинула свої сандалики під шафу?

—Чи зраділи ви, коли Марічці купили нові сандалики?


  • Які відчуття виникли у вас, коли ви почули, як бідні санда­лики шукали новий дитсадок?

  • Чи правильно вчинила Марічка, коли попросила сандалики повернутися?

— Що ви відчули, коли дізналися, як Марічка причепурила свої старі сандалики?
Етюд «Очі в очі»

Психолог говорить, що потрібно бути дуже уважним до людей, які нас оточують. Пропонує вправлятися у розумінні виразу об­личчя, очей одне одного. Діти розбиваються на пари, беруть одне одного за руки. Психолог пропонує: «Дивлячись у очі і відчуваючи руки одне одного, спробуйте передати різні емоції: «Я сумую, допоможи мені!», «Мені весело. Я хочу з тобою гратися!», «Давай будемо товаришами!».

Цей етюд діти виконують у парах. Потім обговорюють, коли та яка емоція передавалася і сприймалася.

Малювання фарбами «Радість і сум»

Ритуал завершення заняття «Промінці сонця»
ЗАНЯТТЯ 8. УСІ КОЛИСЬ МРІЯЛИ СТАТИ ПТАХОМ

Мета: формувати навички емпатії, розвивати чутливість до емоційного стану інших; навчати толерантного ставлення до всього живого; розвивати виразність рухів; розвивати увагу; формувати вміння робити висновки.


Ритуал початку заняття «Великий добрий птах»

Учасники беруться за руки і стають у коло. Психолог тихим го­лосом говорить: «Ми всі — один великий добрий птах. Давайте послухаємо, як він дихає!». Усі прислухаються до свого дихання і до дихання сусідів. «А тепер послухаємо разом!». Вдих — робиться крок уперед, видих — крок назад. «Так птах не тільки дихає, так б'ється його велике серце». Стук — крок уперед, стук — крок назад.


Вправа «Птах чи комаха?»

Психолог промовляє назви птахів і комах. Коли діти чують назву птаха, то махають руками — «летять», а коли назву кома­хи — опускають руки вниз.


Гра-перевтілення «Усі колись мріяли стати птахом»

Поруч із людиною живуть птахи. Деякі з них повністю залежать від догляду за ними людей, інші живуть самостійно і не дуже люб­лять, коли людина втручається в їхнє життя.

Птахи можуть літати, про це мріє кожен. Скільки цікавого можна побачити згори! Люди навіть вигадали літаки, гелікоптери, дельтаплани, щоб хоч трішечки відчути себе птахами.

Уяви собі, що у тебе виросли крила. Тепер ти можеш літати, де за­бажаєш, побачити весь світ! Пташко, розкажи мені, як ти живеш!



  • Де ти хотіла б жити? (Ліс, луки, поле, море, селище, місто, південь, північ.)

  • Де ти хотіла б звити гніздечко? (На траві, на дереві, у кущах, на воді, у піску.) Чому?

  • Які в тебе сусіди?

  • Що ти хотіла б їсти?

  • Що ти відчувала б, якби хлопчики стріляли в тебе з рогаток? Як ти до них ставилася б?

  • Чи довго ти висиджувала б яйця, щоб із них вилупилися пташенята?

  • Ось вони з'явилися, такі маленькі, беззахисні. Ти полетіла за їжею, а коли повернулася, то побачила, що твоє гніздечко роз­ламане. Що ти відчула б у цей час?

—Ти дуже оберігала яйця з майбутніми пташенятами, зігрівала їх, але зголодніла і полетіла шукати їжу. А коли повернулася, то по­бачила, що на дереві сидить хлопчик, тримає в руках пташенят і роздивляється їх. Що ти відчула б у цей момент? Що ти сказала б цьому хлопчику?

—Уяви, що тебе піймали та посадили у клітку. Правда, за тобою дуже добре доглядають, клітка простора, чиста, тебе годують. Про що ти мріяла б, сидячи у клітці?

— Як тобі жилося б у місті, де багато машин, заводів, фабрик?

— В якій воді ти хотіла б купатись, яку воду пити? Яким повітрям ти хотіла б дихати?

— Що ти хотіла б сказати всім людям?

Ми не можемо стати птахами, але ж як приємно помріяти і зрозуміти, як треба ставитися до всіх птахів.


Пластичний етюд «Птахи»

Під музичний супровід психолог розповідає, а діти рухаються відповідно до змісту оповіді.

Діти, уявіть собі, що ви — птахи. Закрийте очі і присядьте — пташки сплять на гілочці. Ось тепле весняне сонечко вранці роз­будило пташок. Вони розправили крильця, пір'ячко й потягнулися. Змахнули своїми крильцями й полетіли у блакитне небо. Літали пташки і втомилися, сіли на травичку біля струмка, попили водич­ки. Знову полетіли й опустилися на пташине подвір'я. Зерняток поклювали і стали роздивлятися мешканців пташиного подвір'я. А у дворі свійських птахів багато: пихатий індик, гордовитий пі­вень, курки, каченята неслухняні, качка-кряква, гусак-забіяка.

Погостювали пташки й додому полетіли. А сонечко вже сідає, небо темнішає, пташки посідали на гілочки, склали свої крильця та й поснули.


Ліплення «Я — прекрасний птах»

Ритуал закінчення заняття.

Вправа «Дякую, що ти сьогодні був зі мною»
ЗАНЯТТЯ 9 НАСТРІЙ

Мета: розвивати комунікативні здібності дітей; знайомити з моральними рисами характеру; розвивати здатність до емпатії, підтримувати здатність спілкуватися, долати замкнутість, скутість; сприяти розвитку уваги.
Хід заняття

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та добрий настрій»

Гра «Будь ласка»

Усі учасники гри разом із ведучим стають у коло. Ведучий говорить, що він буде показувати різні рухи (фізкультурні, тан­цювальні, жартівливі), а гравці мають їх повторити лише в тому випадку, коли ведучий до показу додасть «будь ласка». Той, хто помилився, виходить у коло і виконує будь-яке завдання (посміх­нутися, пострибати на одній нозі тощо).


Бесіда «Як можна зрозуміти настрій людини?»

  • Чи завжди у вас буває добрий настрій? Подивіться на ці фотокартки і скажіть, чим вони відрізняються?

  • Чому людям буває сумно?

  • Якщо тобі погано, сумно, як ти поводишся?

  • А якщо у твоєї мами, друга поганий настрій, як ти це поба­чиш?

  • Яким буває обличчя сумної людини?

  • Як можна підняти настрій?

  • Як можна запитати про причину поганого настрою?

  • А якщо людині просто хочеться побути наодинці?

  • Як ви дізнаєтеся, що в людини гарний настрій? Від чого це буває?

  • Як погода впливає на настрій людини?

  • Якщо вдома гості, весела атмосфера, а в тебе поганий на­стрій, чи будеш ти його показувати іншим? Як гадаєш, їх це за­смутить?

Давайте візьмемо одне одного за руки і зазирнемо у вічі, ска­жемо лагідні слова. Нехай у всіх буде гарний настрій!
Гра «Збери людей, у яких схожі настрої»

Обладнання: ватман формату А1, поділений на шість час­тин, у кожній частині розміщена піктограма з проявом емоції, і підписана її назва (можливі варіанти: злість, сум, здивування, страх, радість, образа); фотографії, вирізки з газет і журналів, де яскраво зображений настрій людей; невеличкі картки з пік­тограмами.

Пояснюємо дітям, як важливо вміти бачити настрій людей, розуміти причини зміни настрою, як важливо бути спостереж­ливим.

Викладаємо картки з емоціями на стіл чи підлогу, простягаємо дітям картки з піктограмами зображенням донизу, нехай кожна дитина витягне собі піктограму. За сигналом психолога діти ма­ють відібрати фотографії, на яких зображена така емоція, як і на їхній піктограмі, та розкласти ці зображення у відповідній частині ватману.

Потім можна обговорити, які причини зумовлюють саме такий настрій.


Гра-порівняння «На що схожий мій настрій?»

Починає психолог: «Мій настрій схожий на яскравий сонячний промінчик у ясному небі, а твій?». Потім діти по черзі говорять, на яку пору року, на яке явище природи схожий їхній настрій. Наприкінці вправи психолог робить висновок про те, який настрій у всієї групи.

Важливо враховувати, що погана погода, холод, дощ, похмуре небо, агресивні елементи свідчать про емоційне неблагополуччя дитини.
Вправа «Сумний хлопчик, сумна дівчинка»

Психолог: «Ви побачили, що у групі сидить сумна дівчинка (хлопчик). Спробуйте покращити її настрій. Подумайте, які слова можна сказати, як заспокоїти, чим розважити?».

Діти розбиваються на пари й намагаються втішити сумну лю­дину. Потім міняються ролями.
Малювання пастельною крейдою «Мій настрій»

Запропонувати дітям лініями зобразити свій настрій.


Ритуал завершення заняття «Промінці сонця»
ЗАНЯТТЯ 10. ТИ — МАЛЕНЬКЕ ДЕРЕВЦЕ

Мета: розвивати тактильні відчуття, логічне мислення; фор­мувати вміння правильно виражати свої почуття; розвивати чутливість до емоційного стану інших, навички емпатії; прищеп­лювати адекватні форми поведінки; формувати дбайливе ставлен­ня до природи; сприяти самореалізації учасників; підвищувати самооцінку дітей.

Хід заняття

Ритуал початку заняття «Велике дерево»

Учасники беруться за руки і стають у коло. Психолог тихим голосом говорить: «Ми всі — одне велике дерево. Давайте по­слухаємо, як шелестить його листя, неначе дихає!». Усі прислуха­ються до свого дихання і до дихання сусідів. «А тепер послухаємо разом!». Вдих — робиться крок уперед, видих — крок назад. «Так дерево не тільки шелестить листям, так течуть соки в його стов­бурі». Стук — крок уперед, стук — крок назад.


Гра «Дерева і кущі» (з елементами методики Г. Домана) Психолог показує картки, на яких зображені кущі та дерева. Діти мають назвати зображені рослини. Коли бачать кущ, то розставля­ють руки в сторони, а коли дерево — піднімають руки догори.

наступна сторінка >>