Погоджено: Методист, який відповідає за психологічну службу району - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1сторінка 2
Схожі роботи
Погоджено: Методист, який відповідає за психологічну службу району - сторінка №2/2

Вправа «Дощечки» (методика М. Монтессорі) Із «чарівного» мішечка діти дістають бруски різної фактури (дерев'яні, пластикові, залізні, скляні, шершаві тощо) і навпомацки намагаються дізнатися, з якого матеріалу брусок.
Пластична гра-перевтілення «Усі ми — маленькі деревця»

Після довгої холодної зими завітала тепла весна. Маленькі деревця розправили своє ніжне листячко, простягли тоненькі гілочки до сонечка і відчули на них тепло.

Посміхнулися сонечку. Аж тут прилетів пустун-вітерець і за­пропонував деревам погратися. Здивувалися деревця, але по­годилися.

Захитали своїми гілочками, спочатку зовсім тихенько, потім усе сильніше і сильніше. Кожен листочок-пальчик привітався зі своїм сусідом.

Але пустун-вітерець приніс із собою хмару, яка закрила сонеч­ко. Засумували дерева. Обійняли себе гілочками, щоб зігрітися. А тут ще й дощик закрапав, змокли деревця до останньої нитки. Похилилися їхні віти, важкі стали.

Збентежився вітер, що дерева можуть захворіти. Розігнав хма­ри. Виглянуло сонечко, і деревця радісно зітхнули.



Бесіда «Якби ти був деревом...»

  • Уявіть собі, що на якийсь час ви перетворилися на дерева. Яким би деревом ти став? А ти?

  • Де ти росло б, деревце?

  • Чи є в деревця друзі? Хто вони?

  • Що ти відчуваєш, коли сонечко торкається тебе своїми промінцями?

  • Що ти відчуваєш, коли пташечка плете у твоїх гілочках собі гніздечко?

  • Що ти відчуваєш, коли гусінь повзе твоїми гілочками?

  • Ти побачило чоловіка, який несе сокиру. Що відчуваєш у цей момент?

  • Що ти хочеш сказати цьому чоловікові? Розкажи йому, яку користь ти приносиш людям.

  • Хлопчик хоче зламати твою гілочку, що ти скажеш йому?


Пластичний етюд «Психологічне ліплення» (під музичний супровід)

Психолог просить дітей зліпити зі своїх тіл одну спільну фігуру: «Давайте зліпимо великий сильний дуб. У нього товстий стовбур, міцні гілки, різьблене листя. Можна оживити дерево, але щоб не по­рушити його цілісності, рухатися потрібно синхронно, плавно».


Малювання «Я — прекрасне дерево» (індивідуальна робота),
«Мрії дерева» (колективна робота)

Дітям можна запропонувати одну з тем. Дати відповідні облад­нання: аркуші формату А4 або ватман формату А2, фарби. Можна малювати пластиліном, розмазуючи його по поверхні листа.


Ритуал завершення заняття «Коло друзів»

Стоячи в колі, всім узятися за руки, потиснути їх, подивитися на всіх по черзі.



ЗАНЯТТЯ 11. БОЮСЬКА

Мета: тренувати учасників у розпізнаванні та зображенні емоцій; тренувати психомоторні функції; коректувати страхи;

долати замкнутість; сприяти самореалізації через образотворчу діяльність; розвивати вміння швидко зосереджуватися.


Хід заняття

Ритуал початку заняття «Сміливий лев»

Учасники беруться за руки і стають у коло. Психолог тихим голосом говорить: «Ми всі — один великий сміливий лев. Давайте послухаємо, як він дихає!». Усі прислухаються до свого дихання та до дихання сусідів. «А тепер послухаємо разом!». Вдих— ро­биться крок уперед, видих — крок назад. «Так лев не тільки дихає, так б'ється його велике сміливе серце. Стук — крок уперед, стук — крок назад. Лев напружився, причаївся, спостерігає за всіма нав­коло. Давайте вголос скажемо: «Я —сміливий гордий лев!».


Гра «Що чутно?»

За сигналом психолога діти звертають увагу з дверей на двері, з вік­на на двері. Потім кожна дитина має розповісти, що де відбувалося.


Слухання казки «Корисна Боюська» (автор Р. Ткач)

В одному будинку жило маленьке сіреньке мишеня з довгим хвостиком. Усе у мишеняти було добре: і тепло йому було, і смачно його годували. Усе, та не все. Була у мишеняти біда на ім'я Боюська. Більше за всіх котів мишенятко боялося темряви.

Як тільки приходила ніч, воно починало бігати по будинку і шу­кати, де світліше. Але мешканці будинку світло вночі вимикали. Ось і бігало мишеня до самого ранку.

Проходили тижні та місяці, а мишеня все бігало і бігало кожну ніч. І так воно втомилося, що одного разу сіло біля дверей та й заплакало. Повз нього проходив пес і запитав:



  • Ти чому плачеш?

  • Спати хочу, — відповідає мишеня.

  • То чому ж не спиш? — здивувався пес.

  • Не можу, у мене Боюська.

  • Яка така Боюська? — не зрозумів пес.

  • Боюська-а-а-а-а, — ще сильніше заплакало мишеня.

  • А що вона робить?

  • Спати всю ніч не дає, очі тримає відкритими.

  • От повезло, — позаздрив пес, — мені б твою Боюську.

  • Тобі? — перестало плакати мишеня. — Навіщо вона тобі?

  • Старий я став. Як ніч приходить, очі самі заплющуються. А мені спати ніяк не можна: я — сторожовий пес. Прошу тебе, мишенятко, подаруй мені Боюську.

Мишенятко замислилося: може, така Боюська потрібна йому самому? Але вирішило, що собаці вона стане у пригоді більше, і подарувало.

З того часу вночі мишеня спить спокійно, а пес продовжує оберігати сільський будинок.


Гра «Подаруй свою Боюську»

Психолог — великий сторожовий пес, а діти — маленькі ми­шенята. Кожне мишенятко дарує свою Боюську, а «пес» замість Боюсьок дає «мишенятам» щось смачненьке.


Вправа «Мандрівка нічним лісом» (автор Р. Ткач) Схема казкового сюжету: «Зайченя боялося темряви. Одного разу воно зустріло друга Кошенятко. Пішли друзі разом дослі­джувати нічний ліс. Страшна тварина насправді виявилася гілкою, а жахливе «жовте око» —ліхтарем. Сич відправив їх додому спати, сказав, що діти самі не гуляють лісом уночі».
Малювання «Якого кольору сміливість?»(або «Сміливі лінії»)

Запропонувати дітям намалювати сміливість фарбами або олівцями.


Ритуал закінчення заняття. Вправа «Дякую, що ти сьогодні був зі мною»
ЗАНЯТТЯ 12. САМОРЕГУЛЯЦІЯ

(з використанням вправ Н. Кряжової)

Мета: навчати методів саморегуляції в різних життєвих ситуа­ціях; розвивати виразність рухів; навчати долати рухову скутість; коректувати прояви гїперактивності; допомагати долати зам­кненість; виховувати приязнь.
Хід заняття

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та добрий настрій»
Вправа «Візьмемо себе в руки»

Психолог говорить, що ми всі нерідко хвилюємося, не можемо зосередитися на чомусь, переживаємо, тривожимося. Тому пот­рібно навчитися допомагати собі самому. #

Як тільки-но відчуєте, що захвилювалися, виникне бажання когось ударити, щось кинути, можна використати дуже простий спосіб довести свою силу: обійміть долонями лікті та сильно при­тисніть руки до грудей — це поза стриманої людини.
Вправа «Врости в землю»

Спробуйте сильно-сильно надавити п'ятами на підлогу, руки стисніть у кулачки, міцно стисніть зуби. Ви — міцне дерево, в яко­го сильне коріння, і ніякі вітри вам не страшні. Це поза впевненої людини.


Вправа «Скинь утому»

Станьте, розставте широко ноги, трохи зігніть їх у колінах, нахиліть тіло і вільно опустіть руки, розправте пальці, нахиліть голову до грудей. Злегка похитайтеся з боку в бік, уперед, назад. А тепер різко струсіть головою, руками, ногами, тілом. Ви скинули всю втому. Трішки залишилося? Повторіть іще раз.


Вправа «Стійкий солдатик»

Коли ви сильно збуджені й не можете заспокоїтися, взяти себе в руки, станьте на одну ногу, а іншу підігніть у коліні, руки опустіть уздовж тіла. Ви стійкі олов'яні солдатики на посту, несе­те свою варту. Озирніться, відзначте, що навколо робиться, хто чим зайнятий, кому потрібна допомога. А тепер поміняйте ногу й подивіться ще пильніше. Молодці! Ви справжні захисники.



Вправа «Торт»

Діти, ви були дуже старанні, і за це я хочу пригостити вас смач­ним тортом. Зараз ми його спечемо.

Одній дитині пропонують лягти на килимок. «Зараз ми буде­мо замішувати тісто». Кожен із дітей представляє одну складову частину: борошно, цукор, молоко, масло, яйця та інше. Психолог буде кухарем.

Спочатку треба замісити тісто. Потрібне борошно. «Борошно» руками «посипає» тіло дитини, яка лежить, легко масажує його.

Тепер потрібне молоко. «Молоко» «розливається» руками по тілу, погладжуючи його.

Потрібен цукор. «Цукор» посипає тіло, і трішечки солі — ніжно торкаються до голови, рук, ніг. Кухар замішує тісто, добре розми­нає його.

А тепер тісто кладуть у піч, там воно піднімається — рівнісінько лежить і дихає. Усі складові тіста теж дихають, як тісто. Нарешті тісто спеклося. Щоб торт був красивий, його треба прикрасити гарними квітами. Усі учасники, торкаючись торта, дарують йому свою квітку, розповідаючи про неї. Торт дуже красивий. Кухар пригощає кожного учасника смачним шматочком.
Малювання фарбами «Солодкий настрій»

Ритуал завершення заняття «Коло друзів»

Стоячи в колі, всім узятися за руки, потиснути їх, подивитися на всіх по черзі.


ЗАНЯТТЯ 13. ВВІЧЛИВІСТЬ

Мета: виховувати толерантність, адекватні форми поведінки та взаємодії; розвивати навички емпатії; розвивати слухове спри­йняття та увагу; сприяти формуванню доброзичливих, дружніх взаємин між дітьми.

Хід заняття

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та добрий настрій»

Гра «Будь-ласка» (заняття 9 на с. 17)

Вправа «Давайте привітаємося, як...»

Діти, ви знаєте, що в різних країнах вітаються по-різному? Ескімоси труться одне з одним носами; дорослі чоловіки тиснуть один одному руки; дуже близькі люди обнімають одне одного; просто знайомі кивають головами, іноді лише кажуть «Вітаю»; підлітки вітаються, торкаючись одне одного долонею — лік­тем — плечем; мушкетери низько вклоняються один одному; дами роблять реверанс. В Україні низько вклонялися, до самої землі. Давайте сьогодні з вами будемо вітатися по-різному. Ви ходитимете кімнатою і за командою «Вітаємося, як...» віта­тиметеся з тим, хто опиниться поруч із вами. (Діти вітаються під музику.)



Бесіда «Як можна привітатися?»

  • Діти, давайте з вами подумаємо, що ми говоримо, коли зустрічаємо знайомих людей чи приходимо у гості?

  • А чи з усіма ми однаково вітаємося? Як, наприклад, ви при­вітаєтеся зі своїм другом? (Привіт, як справи, здоров.)

  • А як ви вважаєте, чи можна дорослим казати так само? (Ні.) Так, дорослим краще говорити «Вітаю», але своїм батькам (мамі, татові) можна казати так, як другові.

  • Коли ми вітаємося, то бажаємо людині, з якою привіталися, здоров'я.

  • Скажіть, чи можна сказати незнайомому чоловікові «При­віт»? (Ні.) Так, це буде виглядати неввічливо. «Привіт» — слово тільки для найближчих друзів.

  • Скажіть, які слова ви говорите, коли вітаєтеся вранці?

  • А ввечері?

  • А вдень?

  • Говорячи людині «Доброго ранку», ми бажаємо їй, щоб ра­нок пройшов добре, щоб день був добрим, успішним.

  • Як потрібно поводитися, коли вітаєшся? (Посміхатися, дивитися в очі тому, з ким вітаєшся, хитнути головою.)

  • Як потрібно говорити, коли вітаєшся з людьми похилого віку? (Голосніше.) Так, бо дехто погано чує. А ще хитання головою може бути сигналом, що з ними вітаються.

  • Хто з вас знає, як вітаються чоловік із жінкою?


Вправа «Вітаємося з усіма»

А зараз давайте потренуємося вітатися. Для початку кожен візьміть собі зі скриньки резинку того кольору, який вам най­більше подобається. (У скриньці резинки двох кольорів — синього та зеленого.) Одягніть ці резинки собі на пальчик. Ті, в кого сині резинки, будуть дітками, а в кого зелені— дорослими. Тепер не­хай дітки привітаються з мамами, а тепер — із татусями, а зараз із дідусями, з бабусями, зі своїми рідними, зі знайомою тьотею, зі старенькою чужою бабусею, з вихователькою. Добре повправлялися, а тепер поміняємося ролями.


Малювання фарбами «Якого кольору привітання?»

Ритуал завершення заняття «Прощаємося з друзями»
ЗАНЯТТЯ 14. МАНДРІВКА У КАЗКУ «БРИДКЕ КАЧЕНЯ»

Мета: навчити розрізняти і виражати емоції (страх, образу, захоплення); формувати толерантну поведінку; розвивати на­вички емпатії; заохочувати дітей виявляти співчуття до тих, кому погано, кого образили, захищати їх; сприяти самовираженню через образотворчу діяльність.

Хід заняття

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та добрий настрій»

Гра «Заборонений рух»

Сьогодні ми помандруємо в казку Г.-Х. Андерсена «Бридке каченя». Я буду Оле-Лукойє і перенесу вас туди. Але перед тим хочу дізнатися, чи уважні ви діти.

Ставайте в коло, пограємо в «Заборонений рух». Ви повто­рюватимете за мною всі рухи, а заборонений рух — руки на по­ясі — не будете повторювати (2—3 рази).
Гра «Відгадай по голосу»

А тепер ще одна гра. Треба із заплющеними очима відгадати, хто подав голос» Тільки слід подавати голос, ніби це хтось із до­машніх птахів (гусак, качка, півень, курка — троє дітей).


Гра «Літає — не літає»

Ще одне завдання. Тепер ми перевіримо, хто з вас найуважніший. Коли я називатиму предмети і тварин, які можуть літа­ти, — ви махатимете руками, наче крилами. А коли називатиму те, що не літає, ховатимете руки за спину. (Метелик, бджола, гриб, оса, соловейко, дерево, човен, літак, вертоліт, білка, парасолька, горобець, божа корівка, мураха.)

Ви, діти, були дуже уважні, тож прийшов час вирушати у ман­дрівку. Ставайте під мою чарівну парасольку, і ми потрапимо на пташине подвір'я. (Розкриває парасольку, крутить її під музику.)

Ось ми і на подвір’ї.




Гімнастика

Гуси (напруження). Першими вийшли до нас гуси. Вони по­чали шипіти, бо побачили бридке каченя. Шию витягли, плечі підняли, крила відвели назад і зашипіли — ш-ш-ш... Шия напру­жена, сердяться гуси. Крила-руки напружені, відводять їх назад. Як шиплять! Злі!

Розслаблення. Прогнали гуси каченя і заспокоїлися. Стали вільно махати крилами, шия пряма, розслаблена, м'яка.

Індик (завмирання). Тільки-но каченя відбігло від гусей, як на­штовхнулося на пихатого та сердитого індика. Індик від злості та пихатості надувся, голову відкинув назад і втягнув у плечі, брови насупив, очі прижмурив і закричав: «Бал-бали-бали».

Ворушіння. Захитав головою індик: «Бал-бали-бали, іди геть!». Злякалося каченя і втекло.

Півень (біг, пересування по всій кімнаті). Бідне каченя ще не прийшло до тями після нападу індика, як на нього налетів півень, почав бігати подвір'ям, сильно розмахувати крилами і голосно вигукувати: «Ку-ку-рі-ку!». Ледь не заклював каченятко!

Кішка (завмирання, напруження). Бідне каченя! Тільки-но заспокоїлося, як побачило кішку. Ох, якій хочеться з’їсти маленьке каченя! Стала вона на свої м'якенькі лапки, вигнула спинку, вся напружилася, підготувалася до стрибка.

Ворушіння. Потім ледь чутно стала кицька підбиратися до ка­ченяти, м'якенько ступає своїми лапками. Крадеться тихо-тихо. Тільки-но хотіла вхопити, аж тут пес прокинувся і загавкав: «Гав-гав-гав!». Кішка злякалася і на паркан видерлася.

Качки (напружено, ритмічно). З річки поверталися пихаті тіточки-качки. Покажіть, як вони йдуть, повільно перевалюючись і гордовито крякаючи (ходіння одне за одним, напівприсідаючи).

Розслаблення. Втомилися після довгої дороги, сіли, крила позаду склали, сперлися на них і давай лапками ворушити, роз­слаблятися. Ворушать лапками, побачили каченятко і закричали: «Кря-кря-кря, яке некрасиве! Зовсім на нас не схоже!».

Це була остання надія каченяти. Воно побігло геть із двору і стало жити одне. А наприкінці казки перетворилося на пре­красного лебедя.

Станьте навколо озера. Опустіть спочатку свою довгу шию, потім одне крило, потім друге. Давайте поплескаємо крилами по воді. Ось які ми красиві лебеді! Покажіть, що ви раді бачити каченятко.
Вправа «Передаємо емоції страху, образи, захоплення»

Тепер можна відпочити. Бридке каченя перетворилося на пре­красного лебедя, від якого всі у захопленні.

Зараз кожен з вас по черзі буде зображувати прекрасного лебедя, а ми говоритимемо йому про своє захоплення: «Який ти красивий, бі­лосніжний! Яка довга шия! Як ти її гордо тримаєш! Які чудові крила!».

А тепер давайте тепер послухаємо музику К. Сен-Санса «Лебідь» і спробуємо рухатися так, як рухаються справжні лебеді. (Діти рухаються під музику)

А пам'ятаєте, як спочатку всі проганяли каченятко геть і нази­вали його бридким? Як це ображало його!

Станьте в коло, по черзі хтось буде зображувати налякане каченя, а інші — злих птахів із пташиного подвір'я: «Хоч би тебе кішка з'їла, страшку! Який ти бридкий та некрасивий, зовсім на нас не схожий! Геть із подвір'я, ми не хочемо з тобою дружити!».

Бідне каченя, страшно йому, воно все стиснулося, голову крильми закрило. Що ж тепер із ним буде?
Бесіда про поведінку

— Діти, як ви гадаєте, чи можна принижувати й ображати когось, якщо той не схожий на інших?



  • Чи можна судити про людину за її зовнішністю?

  • А красиві люди завжди бувають хорошими та добрими?

— А якщо дитина не така, як усі, але вона в цьому не винна (і так страждає). Як ви ставитеся до дітей-інвалідів?

— Що означає бути милосердним? (Мати миле серце.) Після того як птахи напали на каченя, воно дуже засумувало.

Давайте пожаліємо його, візьмемо у свою дружну сім'ю, скажемо лагідні слова, щоб каченя гордо підняло голівку і не ховало її від страху та образи (тренінг зі зміною ролей).

Подивіться, діти, від добрих слів і ви всі стали прекрасними лебедями, в яких не тільки гарна зовнішність, але й добре серце та душа.



Формування прийняття себе, впевненості в собі

Давайте, прекрасні та горді птахи, подивимося на себе у прозо­ру, немов дзеркало, воду озера (психолог роздає дітям маленькі люстерка). Подивіться, які чудові очі в лебедів, вони сяють добро­тою, наче зорі. Які стрункі в них шиї, які сильні та лагідні крила! По­летімо, лебеді, над озером, нехай усі бачать, які ви красиві та добрі птахи. (Діти рухаються під музику К. Сен-Санса «Лебідь».)

А тепер ставайте під парасольку, я перенесу вас у психологічну кімнату (діти «повертаються»).
Малювання «Я — прекрасний лебідь» (фарбами)

Ритуал закінчення заняття. Вправа «Дякую, що ти сьогодні був зі мною»
ЗАНЯТТЯ 15. УЯВИ СЕБЕ...

Мета: розвивати уяву; формувати здатність до вербалізації своїх переживань; виховувати здатність до співпереживання і співчуття; сприяти самовираженню дитини.

Хід заняття

Ритуал початку заняття «Добра тварина»

Гра-перевтілення «Уяви себе каменем при дорозі»

Сьогодні дорогою до дитячого садка я спіткнулася через камінь. Спочатку хотіла накричати на нього, але потім поду­мала, що він ні в чому не винен. Коли придивилася уважніше, то побачила, що в камінця дуже цікава форма: гладенький, рожевуватого кольору. Звідки він узявся на дорозі? Давайте пограємо. Кожен з вас уявить себе цим камінцем і розповість про себе.



  • Що ти відчуваєш, лежачи біля дороги, коли машини обдають тебе брудом та газом?

  • А який у тебе настрій у спекотну погоду, коли пил засипає тебе всього?

  • Які машини з тих, що проїжджають, найбільше тобі подо­баються?

— Як ти почуваєшся, коли дощик умиває тебе?

  • Скажи, а двірники не ображають тебе? Про що ти хотів би їх попросити?

  • Чи часто через тебе спотикаються люди? Що ти хотів би їм порадити?

  • Як ти опинився на дорозі? Де жив раніше?

  • Чи хотів би, щоб тебе відвезли в рідне місце?

  • Про що ти мрієш?

— Чи хотів би потрапити до хорошого скульптора? Що з тебе можна зробити?

— Ми бажаємо тобі щастя.


Вправа «Новенька дитина у групі, з якою ніхто не хоче гратися»

Новий хлопчик (дівчинка) прийшов у групу, а всі діти прохо­дять повз нього і не помічають. Хлопчику сумно, він сидить один, іноді озирається, шукає очима того, хто з ним потоваришував би. (У ролі хлопчика (дівчинки) має побути кожен учасник гри.)


Вправа «Давай дружити, ти мені подобаєшся»

До новенької дитини підходить хлопчик (дівчинка) і говорить: «Як тебе звати? Давай гратися разом. Ти мені подобаєшся».

Дітей ділять на дві групи. Спочатку одна група виконує роль дитини, яку не помічають, а потім діти міняються ролями.
Розглядання колекції морської гальки

Разом із психологом діти розглядають колекцію морської гальки, викладають візерунки. Можна запропонувати їм гру «На що схожий камінець?».



Ліплення «Яку форму має дружба?»

Ритуал завершення заняття «Коло друзів»

Стоячи у колі, всім узятися за руки, потиснути їх, подивитися на всіх по черзі.


ЗАНЯТТЯ 16. ЧИ ЗАВЖДИ ДОБРЕ ХВАЛИТИСЯ?

Мета: знайомити дітей із моральними рисами характеру; навчати адекватних форм поведінки та взаємодії; розвивати емоційну сферу, здатність до емпатії; підтримувати бажання спілкуватися і дружити; долати замкненість, негативні форми поведінки; сприяти творчому самовираженню; розвивати ак­тивну увагу.
Ритуал початку заняття «Ми всі — велика красива чашка»

Учасники беруться за руки і стають у коло. Психолог тихим голосом говорить: «Ми всі — велика красива чашка. Давайте уявимо, як у чашку потихеньку господиня наливає воду. Спочатку води трішки-трішки. (Діти присідають.) Потім її стає все біль­ше, ще більше, нарешті чашка зовсім повна. (Діти потихеньку піднімаються в міру того, як «наповнюється» чашка.) Давайте перенесемо чашку на стіл. А тепер нахилимо, ніби з неї хтось п'є. (Діти разом із психологом виконують відповідні рухи.)


Гра на розвиток активної уваги «Слухай оплески»

Діти йдуть по колу. На 1 оплеск вони зупиняються і стають у позу «лелеки» (стоять на одній нозі), на 2 — у позу «жабки» (присідають, руки стоять на підлозі, ноги в колінах розведені), на 3 — продовжують ходьбу.


Розповідь казки «Про чашечку» (О. Аляб'єва)

В одному порцеляновому королівстві серед іншого посуду була собі чашечка. На перший погляд вона нічим не відрізнялася від своїх родичів, інших чашок, — така ж безтурботна та весела.


Однак на відміну від своїх сестер була дуже гордовита і пихата, бо вважала себе найкрасивішою чашкою в королівстві. Вона й насправді була дуже красива: її перламутрова зелена сукня була схожа на квітку, прикрашену золотими горошинами, а ще чашка мала тоненьке дно та маленьку тендітну ручку, також позолочену. Та понад усе пишалася маленькою золотою трояндою, намальованою на самому денці. Вона щоразу вихвалялася своїм вбранням. ,

— Подивіться, яка я красива! Ні в кого немає такої гарної сукні в горошок, а моя троянда на денці, правда ж, вона чудова?

Чашечка дуже пишалася своєю красою, навіть не дружила з іншими чашками і не водила з ними хороводи.

Та найбільше вона не любила, коли пузатий чайник наповню­єш її кип'ятком.

Наша чашечка-красуня завжди вередувала: стрибала, падала і боку на бік, качалася по столу, розливала все, що в неї налива­ми. А ще вона не любила митися, боялася, що щітки та порошок ш кують її прекрасний одяг.

Скоро всі зрозуміли, що чашечка зазналася, і просто перестали звертати на неї увагу.

Тільки одне біленьке блюдечко, яке любило чашечку, продов­жувало вважати її красивою. А пихата чашечка не помічала його. Одного разу блюдечко вирішило освідчитися чашечці, підійшло до неї і тихенько сказало:

—Люба чашечко! Ти мені дуже подобаєшся. Хоч я не таке кра­сиве, як ти, але зроблю для тебе все, що захочеш. Давай завжди будемо разом.

Почувши це, чашечка дуже розсердилася:

—Та як ти, просте блюдечко, могло запропонувати мені таке! Поди­вися на себе! У тебе немає навіть золотого обідка! А я—найкрасивіша чашечка у світі! — крикнула вона і сильно вдарила блюдечко.

Блюдечко впало і розбилося. Але й чашечка розбилася також.
Бесіда за змістом казки


  • Чи сподобалася вам чашечка?

  • А блюдечко?

  • Чи хотіли б ви дружити з чашечкою? Чому?

  • Чи дружили б ви з блюдечком? Чому?

  • Хто з героїв казки — справжній друг? Чому ви так вважаєте?

  • Чи добре бути гордовитим, пихатим хвальком? Чому?


Розігрування міні-етюдів із казки

  • Чашечка вихваляється своєю сукнею;

  • чашечка вередує, коли в неї наливають гарячу воду;

  • чашечка не хоче митися;

  • чашечка свариться з блюдечком.


Вправа «Знайди емоцію»

Серед запропонованих піктограм знайти ту, на якій зображена пихатість. Показати обличчя пихатої чашечки мімікою.


Ліплення «Добрі подруги для блюдечка»
Ритуал завершення заняття «Промінці сонця»

Простягнути руки вперед і з'єднати їх у центрі кола. Тихенько постояти, намагаючись відчути себе теплим сонячним промінцем.


ЗАНЯТТЯ 17. ІСТОРІЯ, ЩО ЖИВЕ У КОЖНІЙ КИШЕНЬЦІ

Мета: підвести до осмислення власної цінності, формувати навички толерантної поведінки, виховувати щедрість сприяти свободі самовираження в зображувальній творчості.
Хід заняття

Ритуал початку заняття «Передай посмішку та хороший настрій»
Гра для розвитку вольової уваги «Канон» (М. Чистякова) Діти йдуть під хороводну пісню «Селезенюшка», викону­ючи наступні рухи: перша дитина присідає і піднімається, друга — плескає в долоні, третя — присідає і піднімається. І так далі.
Розповідь казки «Жадібна кишенька» (О. Аляб'єва) На Оленчиному платті жила собі жадібна кишенька. їй по­добалося, коли в неї щось клали, і не подобалося, коли викла­дали.

Кишенька вважала, що Оленка була зовсім не економною дівчинкою: то дасть комусь свою іграшку, то поділиться чимось смачненьким. «Краще б усе це ти в кишеньку клала», — дума­ла вона. От і стала дівчинці шепотіти: «Ти братику дала свого зайчика, а він тобі в обмін нічого не дав! Подрузі цукерку дала, а вона тобі що? Нікому нічого не давай, краще в кишеньку клади».

Оленка була хорошою і дуже слухняною дівчинкою. От і по­слухалася свою кишеньку — почала робити все, що та їй радила. І стала кишенька товстенькою, тому що в ній лежало багато різних речей, але їй усе було замало. Кишенька неодмінно хотіла збері­гати якісь незвичайні скарби.

В Оленчиної мами було дуже красиве намисто. Одного разу, коли мами не було вдома, кишенька вмовила дівчинку дістати намисто і сховати в неї. Оленка підійшла до шафи, підставила стілець, на нього — табуретку й залізла на верхню полицю. Діста­ла дівчинка намисто — велике, довге, красиве. Але воно не могло вміститися у кишені, вона для нього була замала.

Кишенька трішечки розтяглася, і кілька намистинок увійшли в неї, потім вона розтяглася ще, затріщала та й розірвалася! І з неї посипалися намистинки, цукерки, яблуко, зайчик і ще багато різних речей.

Оленка дуже засмутилася і вирішила ніколи більше не слуха­тися жадібних кишеньок.

А мама, коли прийшла додому, відпорола жадібну кишеньку, а на її місце пришила красиву шовкову квіточку.
Бесіда за змістом казки


  • Що таке жадібність?

  • Кого можна назвати жадібним?

  • Чи товаришували б ви із жадібною дитиною?

  • Чи варто слухатися жадібних кишеньок?


Розігрування міні-етюдів за змістом казки

  • Як кишенька вмовляла Оленку;

  • як кишенька товстішала;

  • як кишенька розірвалася;

  • якби ти була Оленкою, що б ти сказала кишенці?


Вправа-тренінг «Як би ти розділив іграшки?»

Кожній дитині пропонується п'ять красивих іграшок, їх треба розділити:



  • собі та другові;

  • собі та іншим дітям;

  • собі та братові або сестрі.

— Як ти будеш ділити іграшки?

Психолог дає позитивну попередню оцінку дітям.


Малювання фарбами «Щедра кишенька»

Ритуал закінчення заняття. Вправа «Дякую, що ти сьогодні був зі мною»
ЗАНЯТТЯ 18. ЩО ТИ ЗНАЄШ ПРО СЕБЕ?

Мета: розвивати моторну пам'ять; сприяти підвищенню са­мооцінки; навчати дітей бачити позитивні риси в собі та в ін­ших людях; учити говорити компліменти; стимулювати бажання і шикуватися; виховувати комунікативні здібності; активізувати процес самопізнання.

Хід заняття

Ритуал початку заняття «Привітаємося»

Діти стоять у колі, тримаючи одне одного за руки. Вони вітаються по колу, дивляться одне одному в очі й говорять: «Доброго ранку... (називають на ім'я того, хто стоїть праворуч)».


Вправа для розвитку моторної пам'яті «Запам'ятай рух»

Діти повторюють за психологом під музику рухи рук і ніг у пев­ному порядку. Коли запам'ятають усі рухи, мають повторити у зворотному порядку.


Гра з м'ячем «Розкажи про себе»

Психолог кидає м'яча дітям і ставить запитання. Хто Спіймає м'яч, той і відповідає на запитання.



  • Чим ти любиш гратися?

  • Яка твоя улюблена страва?

  • Який улюблений колір?

  • Хто твої друзі?

  • Яка улюблена казка?

  • Який улюблений мультфільм?


Гра-бесіда «Чи знаєш ти себе?»

Усі люди різні. Чим вони відрізняються одне від одного? Чому людей не плутають? Чи знаєте ви себе? (Психолог дістає зі скриньки «чарівні»люстерка.) Подивіться уважно в люстерка і розкажіть мені:



  • Хто ти — хлопчик чи дівчинка?

  • Скільки тобі років?

— Якого кольору в тебе волосся? (Світло-русяве, темно-русяве, чорне, біле, руденьке.)

  • Твоє волосся пряме чи хвилясте?

  • М'якеньке чи жорстке?

  • Яка зачіска? (Стрижка, коса, хвостик, волосся до плечей, до середини спини.)

  • Якого кольору в тебе очі? (Сірі, чорні, карі, зелені, голубі.)

  • Якої форми у тебе очі? (Круглі, подовжені.)

  • Який вираз твоїх очей? (Веселий, сумний, замислений.)

  • Якої форми у тебе носик? (Прямий, курносий, витягнутий униз.)

  • Чи є у тебе веснянки на носі?

  • Які в тебе губи? (Пухкенькі, тоненькі, мов ниточка, мов стрічечка, мов бантик.)

  • Якщо порівнювати тебе з іншими дітьми, який ти на зріст?

  • Ти худенький чи пухкенький?

  • Якого кольору в тебе шкіра? (Біла, смугла, рожева, бліда.)

  • Чи є у тебе родимки, за якими тебе можна впізнати?

  • Якої форми у тебе брови, на що вони схожі?

  • Який одяг ти любиш носити?

  • Який колір у одязі тобі найбільше подобається?

  • Чи любиш ти носити прикраси? Які?

  • Що у твоїй зовнішності подобається тобі, твоїм батькам, оточуючим?


Гра «Упізнай за описом»

Психолог описує зовнішність дітей, присутніх на занятті. Ди­тина, про яку розповіли, має впізнати себе.

Під час розмови потрібно переконати дитину в тому, що вона дуже приваблива, для цього доцільно використовувати порів­няння, метафори.
Пластичний етюд «Ліпимо себе в майбутньому»

Діти, давайте станемо скульпторами. Але ліпитимемо не з пластиліну чи глини, а будемо створювати самих себе.

Діти під музику Сен-Санса «Лебідь» «ліплять» себе нового. Пряму спинку, розправлені плечі, гнучку шию, швидкі ноги, сильні руки, ясні очі...
Малювання «Автопортрет» (обладнання для роботи діти обирають самі)
Ритуал завершення заняття «Промінці сонця»
ЗАНЯТТЯ 19. КОЛИ ВДОМА ТИ ЗАЛИШАВСЯ САМ?

Мета: розвивати моторно-слухову пам'ять; навчати адекват­ної поведінки в побутових ситуаціях; формувати навички безпеч­ної поведінки; підвищувати віру у власні сили.
Хід заняття

Ритуал початку заняття «Привітаємося»
Гра для розвитку моторно-слухової пам'яті «Запам'ятай свою позу»

На початку гри кожна дитина обирає собі красиву позу. В той час, коли грає музика, діти рухаються по кімнаті. Коли музика стихає, кожен гравець має прийняти свою початкову позу.


Бесіда «Ти залишився вдома один, а у двері подзвонили»

— Скажіть, як ви почуваєтеся, коли залишаєтеся вдома на­одинці?



  • Що вам говорять тато й мама, коли залишають самих?

  • Як ви поводитеся, коли залишаєтеся самі?

  • Що вам дозволяють робити?

— Як будете діяти, якщо вам у двері подзвонять? Потрібно дотримуватися правил поведінки. Закрити двері

на замок і спокійно зайнятися улюбленою справою. Можна ма­лювати, гратися іграшками, розглядати картинки у книжках, послухати радіо, спостерігати у вікно за перехожими.

Телевізор бажано не включати, праску краще не чіпати. Електричними приладами можна користуватися тоді, коли вдома і дорослі.

Ось ви сидите вдома, аж раптом у двері подзвонили. Не лякайтеся. Це можуть бути ваші знайомі, сусіди, друзі. Але можуть бути і зовсім чужі люди, навіть дуже погані. У цьому випадку двері від­чиняти не можна. Якщо голос незнайомий, спитайте, хто потрібен. Скажіть, що батьки скоро прийдуть, а зараз відчинити ви не може­те. Спитайте, що треба передати і від кого. Після цього відійдіть від дверей і більше зовсім не відповідайте ні на які запитання. Коли батьки прийдуть, розкажіть їм, хто приходив і навіщо. Діти, ви зрозуміли, як поводитися?


Розігрування міні-етюдів за темою бесіди
Ритуал закінчення заняття. Вправа «Дякую, що ти сьогодні був зі мною»
Список літератури

1. Алябьева Е. А. Коррекционно-развивающие занятия для детей старшего


дошкольного возраста. — М., 2002.

2. Алябьева Е. А. Психогимнастика в детском саду. — М., 2003.

3. Бадиер Г., Рамазан И., Чередникова Т. «Я хочу!» Психологическое сопро-
вождение естественного развития маленьких детей. — Кишинев, 1993.

4. Дятленко Н. Самоповага дітей // Бібліотека шкільного світу. — К., 2007.

5. Карабаєва І., Ладивір С Особливості розвитку уяви дітей. — К. Шкільний
світ, 2008.

6. Киселева М. В. Арттерапия в работе с детьми. — СПб., 2005.



  1. Кряжева Н. В., Касаткина Ю. В. Учим детей общению. Характер, коммуни­кабельность. — Ярославль, 1996.

  2. Кряжева Н. Л. Развитие эмоционального мира детей.— Ярославль, 1996.

9. Кулинцова И. Е. Коррекция детских страхов с помощью сказок. — СПб.,

2008.


10. Панфилова М. А. Игротерапия общения: Тесты и коррекционные игры
Практическое пособие для педагогов и родителей. — М., 1998.

11. Ткач Р. М. Сказкотерапия детских проблем. — СПб., 2008.



12. Фопель К. Как учить детей сотрудничать. Психологические игры и уп-
ражнения. 4 части. — М., 1998.

13. Чистякова М. И. Психогимнастика. — М., 1990.

<< попередня сторінка