Рецензенти: Голобородько Є. П - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Рецензенти: Голобородько Є. П - сторінка №1/27

УДК 37.016+811.161.2 ББК 74.26+81.2УКР С49

Рецензенти: Голобородько Є. П., доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки і психології Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, член-кореспондент НАПН України, дійсний член Академії педагогічних і соціальних наук; Лисиченко Л. А., доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

Слюніна О. В.

С49 Усі уроки української мови в 10 класі. II семестр. Про­філь — українська філологія. — X. : Вид. група «Основа», 2011. — 367, [1] с. — (Серія «Усі уроки»).

І8ВМ 978-617-00-1049-0.

У посібнику вміщено всі уроки української мови для II семестру 10 класу, які розроблено за програмою профільного рівня (профіль — українська філологія), затвердженою Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

Розробки уроків характеризуються поєднанням комунікативно- діяльнісного, соціокультурного принципів і принципу практичної спрямованості, відповідають сучасним досягненням теорії і практики навчання української мови й розвитку мовлення.

Для вчителів української мови та літератури загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій, студентів філологічних факультетів педагогічних університетів.

УДК 37.016+811.161.2 ББК 74.26+81.2УКР

© Слюніна О. В., 2011 І8ВМ 978-617-00-1049-0 © ТОВ «Видавнича група "Основа"», 2011



КАЛЕНДАРНО-ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ УРОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 10 КЛАСІ. II СЕМЕСТР (ПРОФІЛЬ - УКРАЇНСЬКА ФІЛОЛОГІЯ)

з/п


Дата

Тема уроку

ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

66




Фразеологія як розділ мовознавства. Основні ознаки фразеологізмів. Види фразеологічних одиниць: єдності, зрощення, сполучення

67




Джерела української фразеології

68




Приказки, прислів'я та крилаті вислови, приповідки, побажання та їх оцінний зміст

69




Фразеологізми власне українського походження та фра­зеологічні запозичення з інших мов. Національно- мовний колорит фразеології. Фразеологічні відповід­ники в різних мовах

70




Урок розвитку комунікативних умінь №14. Мовленнєва ситуація. Мовленнєві ролі та наміри мовця і слухача. Мовленнєва тактика. Причини комунікатив­них помилок

71




Багатозначність, синонімія, антонімія фразеологічних одиниць

72




Фразеологія різних стилів мовлення: художня, наукова, публіцистична, офіційно-ділова. Стилістичні засоби фразеологічних одиниць у творах видатних письменни­ків. Уживання фразеології в різних стилях

73




Фразеологізми з професійної мови, мовні кліше, штампи

УКРАЇНСЬКА ЛЕКСИКОГРАФІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО УКЛАДАННЯ СЛОВНИКІВ

74




Лексикографія як розділ мовознавства про укладання словників. Види словників та особливості їх побудови

75




Відмінність словникових статей у різних словниках. Стилістичні засоби лексикографії




з/п


Дата

Тема уроку

76




3 історії лексикографії. Словники як відображення істо­рії і культури українського народу. Словник Лаврентія Зизанія, «Лексикон» Памви Беринди. Електронні слов­ники

77




Урок розвитку комунікативних умінь №15. Складання бібліографії із залученням сучасних інфор­маційних і комунікаційних технологій. Написання звіту про виконану роботу

78




Тематична контрольна робота № 5. Контрольний тест

МОРФЕМІКА І СЛОВОТВІР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК УЧЕННЯ ПРО БУДОВУ І ТВОРЕННЯ СЛІВ

79




Морфемна і словотвірна структура слова. Мотивоване й мотивуюче слово, структурно-семантичні зв'язки між ними

80




Основа слова. Похідні і непохідні основи. Твірна основа та словотворчий формант. Словотвірний тип і слово­твірне значення

81




Основні способи словотвору в сучасній українській мові: морфологічні і неморфологічні. Особливості вживання осново-і словоскладання, абревіатур, складноскорочених слів

82




Урок розвитку комунікативних умінь №16. Особливості розмовного та наукового стилів. Трансфор­мування тексту одного стилю в інший

83




Історичні зміни в морфемному складі слова: спро­щення, перерозклад, ускладнення. Етимологія як учення про походження слів. Морфемний словник. Етимологічний словник. Сучасні тенденції українського словотвору

84




Словотвір іменників на позначення назв жителів пев­ного населеного пункту. Переклад українською мовою російських лексем на позначення назв осіб за професією

85




Творення присвійних прикметників. Творення прикмет­никових форм від різних географічних назв

86




Основні способи творення дієслів та прислівників

87




Стилістичне використання засобів словотвору. Сти­лістичні функції префіксів та суфіксів. Національно- специфічне вживання зменшено-пестливих форм




з/п


Дата

Тема уроку

88




Урок розвитку комунікативних умінь №17. Складання власного висловлювання на тему: «Мовна особистість в українській літературі, історії»

УКРАЇНСЬКА МОРФОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА ПРО ЧАСТИНИ МОВИ

89




Українська морфологія як розділ мовознавства про час­тини мови. Основні поняття морфології. Повнозначні та службові частини мови. Вигуки і модальні слова. Поняття про граматичні категорії, граматичні значення і граматичні форми. Взаємоперехід частин мови

90




Урок розвитку комунікативних умінь №18. Особливості аудіювання. Контрольне аудіювання

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

91




Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Граматичні категорії іменника

92




Категорія числа, її значення та граматичні засоби вира­ження. Іменники, що вживаються в обох числових фор­мах, мають лише форму однини або множини. Стиліс­тичні особливості форм числа іменників

93




Словозміна іменників. Словозмінні паралелі іменників, їх стилістичні особливості. Порушення норм відміню­вання іменників у художньому мовленні

94




Відмінювання іменників II відміни. Родовий відмінок іменників II відміни. Стилістичне використання клич­ного відмінка іменників

95




Форми іменників орудного й місцевого відмінків з при­йменниками на позначення руху в просторі. Називний відмінок іменників зі сполучниками як, мов, неначе, немов

96




Урок розвитку комунікативних умінь №19. Офіційне і неофіційне, публічне і непублічне мовленнєве спілкування. Вербальні й невербальні засоби спілкування

97




Невідмінювані іменники. Рід відмінюваних і невідміню­ваних іменників. Особливості роду іменників, назв осіб за професією, посадою, званням тощо. Стилістичні особ­ливості іменників середнього і спільного роду. Іменники середнього роду як засіб іронії і сатири




з/п


Дата

Тема уроку

98




Написання і відмінювання власних особових назв, складних слів, прізвищ, імен та по батькові. Пору­шення норм відмінювання іменників у художньому мовленні

99




Урок розвитку комунікативних умінь № 20. Докладний переказ із творчим завданням

100




Урок розвитку комунікативних умінь № 21.

Мовний етикет у науковому стилі. Виступ на учнівській

конференції


101




Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Лексико-граматичні роз­ряди прикметників (якісні, відносні, присвійні), їх особ­ливості й функціонування в мовленні. Перехід від­носних прикметників у якісні, присвійних у якісні й відносні

102




Ступені порівняння якісних прикметників, їх тво­рення. Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Повні й короткі форми прикметників, стягнені і нестягнені форми повних при­кметників, особливості їх функціонування в сучасній українській мові. Стилістична роль повних і коротких прикметників

103




Урок розвитку комунікативних умінь № 22. Ознаки наукового-навчального підстилю. Його основні жанри. Лінгвістичний аналіз текстів науково-навчального стилю. Написання рефератів

104




Творення відносних і присвійних прикметників. Відмі­нювання прикметників

105




Стилістичне використання якісних, відносних, присвій­них прикметників. Словник епітетів української мови. Синоніміка форм ступенів порівняння прикметників. Помилки у вживанні форм ступенів порівняння

106




Урок розвитку комунікативних умінь № 23. Складання твору-роздуму на морально-етичну тему

107




Своєрідність займенника як частини мови. Порів­няння займенників з іншими частинами мови. Розряди займенників за значенням, їх характеристика. Групи займенників




з/п


Дата

Тема уроку

108




Відмінювання займенників. Словотвірні характеристики займенника. Наголос у займенниках

109




Правопис займенників. Написання заперечних, неозна­чених займенників. Явище прономіналізації. Перехід займенників в інші частини мови

110




Стилістичні функції займенників. Синонімічні заміни особових займенників. Увічливе значення займенників. Запобігання двозначності висловлювання при їх ужи­ванні. Стилістичні функції займенника воно

111




Урок розвитку комунікативних умінь № 24. Складання діалогів відповідно до запропонованої мов­леннєвої ситуації

112




Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Формування числівника як частини мови. Число і числівник. Розряди числівни­ків за значенням (кількісні, дробові, збірні, неозначено- кількісні), їх характеристика

113




Групи числівників за будовою. Відмінювання числів­ників. Паралельне використання відмінкових форм числа. Паралельне вживання числівників з іменниками в непрямих відмінках

114




Написання числівників і відчислівникових слів. Наго­лос у числівниках. Стилістичні функції числівників

115




Урок розвитку комунікативних умінь № 25. Контрольний переказ тексту із творчим завданням

116




Урок розвитку комунікативних умінь № 26. Основні жанри розмовного мовлення. Складання опо­віді, казки в народно-розмовній манері

117




Тематична контрольна робота № 6. Контрольний тест

118




Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксичні функції. Форми дієслова: дієвідмі­нювані, відмінювані, незмінні. Особливості семантики, граматичні ознаки дієслів. Безособові дієслова. Функції дієслова в художньому стилі

119




Дві основи дієслів. Поділ дієслів на дієвідміни. Зміни звуків в особових формах дієслів. Словозміна дієслів І і II дієвідмін




з/п


Дата

Тема уроку

120




Види дієслів (доконаний і недоконаний), їх творення, вживання одного в значенні іншого. Часи дієслів (тепе­рішній, минулий, майбутній), їх творення. Синонімія форм часу дієслів. Стилістичні можливості граматичних форм часу

121




Урок розвитку комунікативних умінь № 27. Особливості написання статті

122




Урок розвитку комунікативних умінь № 28. Написання рецензій з наукової проблеми

123




Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий), їх тво­рення. Стилістичне вживання способових форм дієслова

124




Особові, родові, числові форми дієслів. Зворотні діє­слова. Перехідні й неперехідні дієслова

125




Дієприкметник як особлива форма дієслова. Дієслівні та прикметникові характеристики дієприкметників. Творення, правопис і відмінювання дієприкметників. Активні та пасивні дієприкметники. Дієприкметнико­вий зворот

126




Дієприслівник як незмінювана форма дієслова: лек­сичне значення, морфологічні ознаки, особливості їх творення. Дієприслівники доконаного і недоконаного виду. Дієприслівниковий зворот

127




Урок розвитку комунікативних умінь № 29. Ознайомлювально-вивчальне читання науково-популярної, довідкової літератури

128




Безособові форми на -но, -то. Стилістичні функції діє­слівних форм

129




Прислівник як частина мови: лексичне значення, мор­фологічні ознаки, синтаксичні функції. Розряди при­слівників за значенням: обставинні й означальні. Мор­фологічні типи прислівників. Ступені порівняння означальних прислівників. Правопис прислівників. Сти­лістичні особливості прислівників із суфіксами емоцій­ної оцінки

130




Урок розвитку комунікативних умінь № ЗО. Скла­дання усного контрольного твору

131




Урок розвитку комунікативних умінь № 31. Контроль­ний письмовий твір




з/п


Дата

Тема уроку

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ, ЇХ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

132




Прийменник, його особливості. Групи за походжен­ням і морфологічним складом. Правопис прийменників. Перехід повнозначних слів у прийменники. Синонімія прийменникових конструкцій

133




Урок розвитку комунікативних умінь № 32. Реда­гування текстів різних стилів і жанрів. Робота над виправленням помилок, допущених у письмовому пере­казі чи творі

134




Сполучники сурядності та підрядності. Морфологічні типи сполучників. Правопис сполучників. Стилістичні особливості вживання сполучників

135




Частка, її функції, групи за значенням. Правопис запе­речних часток. Функції модальних, заперечних часток. Естетична цінність часток

136




Вигуки, їх ознаки та розряди. Правопис вигуків і особ­ливості їх уживання. Звуконаслідувальні слова. Вигуки як засіб емоційно-експресивного мовлення. Національні етикетні вигуки

137




Урок розвитку комунікативних умінь № 33. Побудова розповіді на соціокультурну тему

138




Повторення вивченого

139




Контрольний диктант

140




Тематична контрольна робота № 7. Контрольний тест

ФРАЗЕОЛОГІЯ

ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА

Урок № 66

ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК РОЗДІЛ МОВОЗНАВСТВА.

ОСНОВНІ ОЗНАКИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ.

ВИДИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ:

ЄДНОСТІ, ЗРОЩЕННЯ, СПОЛУЧЕННЯ

Мета: поглибити знання школярів про предмет і завдання

фразеології, про основні ознаки фразеологізмів, спільні й відмінні риси фразеологічних одиниць і вільних словосполучень; розвивати вміння зна­ходити в тексті фразеологізми, пояснювати їх зна­чення, визначати їх вид; виховувати любов до фра­зеологічного багатства української мови.



Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: фразеологічний словник, таблиця «Основні ознаки фразеологізмів», картки для індивідуальної роботи, малюнки-загадки.

ХІД УРОКУ

  1. Організаційний момент

  2. Ознайомлення з темою та метою уроку

  3. Засвоєння нового матеріалу

в процесі виконання практичних завдань

Коментар учителя. Предмети і явища, ознаки і дії позна­чаються не лише словами, а й стійкими сполуками слів, поши­реними в мові з відповідним змістом.

Такі сполуки слів, граматично організовані за моделлю сло­восполучення чи речення, що виступають з усталеним ціліс­ним змістом, називаються фразеологізмами, або фразеологіч­ними зворотами, чи фразеологічними виразами. Вони становлять предмет фразеології (від /газів — «вираз, зворот мови» і Іо§оз — «учення») — учення про значеннєво-цілісні сполуки слів і цілі

речення, що функціонують у мові як еквіваленти (рівноцінні від­повідники) слів.

Подібно до слів фразеологізми виконують номінативну функ­цію — позначають предмети, ознаки, дії оточуючої дійсності. Біль­шість фразеологізмів співвідносна з частинами мови. Є звороти, рівнозначні іменникам, прикметникам, дієсловам, займенникам, прислівникам. Як і частини мови, вони виступають членами речення. Ця функціональна подібність фразеологізмів до слів дозволяє говорити про їх еквівалентність, тобто рівноцінність цих мовних одиниць (За С. Дорошенком).

► Дайте відповіді на питання:


  • що таке фразеологія? Що вивчає ця наука?

  • що таке фразеологізм?

  • які функції виконують фразеологізми?

    1. Прочитайте уривок. Яке із двох виділених словосполучень є фразеологізмом? Доведіть свою думку. Поміркуйте, чи одна­кове значення має слово грати в обох словосполученнях?

  • Толю! — все ще не відриваючись од зошитів, але вже голос­ніше каже мама.— Ти довго будеш на моїх нервах грати?

«На нервах, на нервах! Я ж на свищику граю, а не на нервах... І що тут поганого? Адже мама сама щойно похвалила мене за цей свищик. І завжди у неї голова болить. А от у мене ніколи не забо­лить, хоч сто років свистітиму...»

Кручу свищик і так і сяк, притуляю його до губів, а дмух­нути все ж боюся. Врешті наважуюсь — і мама цього разу вже відривається від зошитів.



  • Ти що, віника захотів? — сердито запитує вона.

З віником у мене давнє, не зовсім приємне знайомство, і я завмираю (А Дімаров).

    1. Порівняйте дві групи сполучень слів. Подумайте, які з них можна безкінечно поширювати, а які — ні. Зробіть висновки.

Зразок. Смачні груші — смачні великі груші, смачні великі червонобокі груші; груші на вербі (щось неможливе)


.



Бити байдики Полатати боки

Брати бика за рога

Ликом шитий Легкий хліб

Твердий горіх


Бити м'яч Полатати костюм Брати картоплю Шовком шитий Легкий туман Смачний горіх

3. Поміркуйте, чим відрізняється фразеологізм від вільного сло­восполучення? Порівняйте свої відповіді, розглянувши таб­лицю «Основні ознаки фразеологізмів».

Основні ознаки фразеологізмів

      1. Цілісність значення, яке постає внаслідок десемантизації окремих слів-складників, метафоризації, переосмислення вільного словосполучення.

      2. Фразеологічна відтворюваність.

      3. Відносна постійність компонентного складу і структури.

      4. Експресивність, яка особливо відчутна при порівнянні фра­зеологізму зі словом.

      5. Неможливість уставити в середину виразу якесь слово.

      6. Часткова невмотивованість значення.

      7. Дослівна неперекладність іншими мовами.

        1. Лінгвістична розминка. Дайте відповіді на запитання.

  • Яка істота може свиснути так, що ніхто й ніколи її не почує? (Рак).

  • Коли правда схожа на голку? (Коли очі коле).

  • Які ноги необхідно втратити, щоб міцно заснути? (Задні).

    1. Прочитайте. Подумайте, які з поданих сполук можуть ужи­ватися як фразеологічні. Складіть з кількома із них речення.

Каламутити воду, виляти хвостом, сильний вітер, гірка правда, високі пороги, високо літати, червоне яблуко, вовком дивитися, осине гніздо, тиха погода, вкоротити віку, вірний собі, яскра­вий день, проговорити годину, вухо ріже, лисячий хвіст, вов­чий квиток.

    1. Прочитайте. Охарактеризуйте кожен із видів. Наведіть при­клади.

ВИДИ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ Фразеологічні єдності — це такі стійкі мовні вирази, загальне значення яких пов'язане зі словами, що входять до складу цих виразів, тобто воно більшою чи меншою мірою вмотивоване зна­ченням складових частин кожного вислову.

Наприклад, вираз ні пари з уст означає «мовчати», «не гово­рити». Його значення зв'язане зі значенням іменників уста та пара, бо коли з уст не виходить пара, вони стулені, тобто пере­бувають у тому стані, який необхідний для того, щоб людина не говорила, мовчала.



Наприклад: біла ворона; прикусити язика.

Фразеологічні зрощення — це такі сполучення слів, які скла­дають неподільну цілісність і значення яких у сучасній мові не можна пов'язати з тими словами, що входять до фразеоло­гізму, тобто значення фразеологізму не вмотивоване значенням його складників.

Наприклад, вираз дати гарбуза означає відмову дівчини тому, хто до неї сватається, хоч такий зміст зовсім не витікає з лексич­ного значення слів, які входять до цього виразу. Наприклад: дуба врізати; пекти раків.



Фразеологічні сполучення — це такі стійкі мовні звороти, які характеризуються певною самостійністю складових частин. Одне слово у фразеологічному сполученні становить його ядро, а решта від нього залежить, характеризує. Центральне слово фразеоло­гічно обумовлене й не може бути замінене іншим; ті ж слова, які його характеризують, допускають взаємозаміну: порушити питання, порушити справу; зло бере, радість бере. Наприклад: брати участь; покласти край. Фразеологічні вирази — це стійкі за своїм складом і значен­ням одиниці, які складаються із слів з вільним лексичним зна­ченням і відтворюються в мові. Це приказки, прислів'я та кри­латі вислови.

Наприклад: 1. Серце — не камінь. 2. Як дбаєш, так і маєш (Народна творчість). 3. Інші часи — інші пісні (Н. Буало).

    1. Прочитайте речення. Знайдіть у них фразеологізми. Поясніть їх значення. За потреби скористайтеся словником. Визначте вид фразеологізмів.

1. Ходім додому, там мати місця собі не знайде (М. Вінгра- новський). 2. Дмитро ламав голову над іншим (ІО. Збанацький). 3. Хлопців як вітром здуло. Вони повмощувались на задньому сидінні (Б. Терен). 4. А до криниці — рукою подать. Ось вона — проти центрального входу (С. Зінчук). 5. Богдан між ними, як між двох вогнів (Л. Костенко). 6. Гідне подиву, що його не стяла шабля, що його не затоптали в болото кінські копита, що воно не розвіялося у вихорі навальних орд, а залишилося сіллю землі й народу (Б. Харчук).

    1. Робота з картками. Визначте вид фразеологізмів (фразео­логічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні спо­лучення, фразеологічні вирази). З'ясуйте значення кожної фразеологічної одиниці. З одним фразеологізмом побудуйте та запишіть речення.

Картка М 1

Держи язик за зубами. Залізна п'ята. Товкти воду в ступі. Через терни до зірок. Розкрити карти. І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Картка № 2

Як риба у воді. Тримати камінь за пазухою. Шануй учителя, як родителя. Пекти раки. Утерти носа. Розбити глек. Картка № З

Повісити носа. Точити ляси. Заговорив, як по писаному. Знов за рибу гроші. Між двох вогнів. Дати драпака.



9. Розгляньте малюнки-загадки. Запишіть фразеологізми, за­шифровані в цих малюнках. Укажіть їх вид.

Ключ. Лебедина пісня; вовк в овечій шкірі; крокодилові сльози; тягти кота за хвіст; мокра курка.

      1. Підсумки уроку

Дайте відповіді на питання:

  • Що вивчає фразеологія?

  • Які фразеологізми називають фразеологічними зрощеннями? Наведіть приклади.

  • Які фразеологізми називають фразеологічними сполученнями? Наведіть приклади.

  • Які фразеологічні одиниці називають фразеологічними висло­вами? Наведіть приклади.

  • Які фразеологізми належать до фразеологічних єдностей? Наведіть приклади.

    1. Домашнє завдання

► Випишіть з фразеологічного словника у три стовпчики 10 фра­зеологічних єдностей, 10 фразеологічних сполучень і стільки ж фразеологічних зрощень. Поясніть значення кожної фразео­логічної одиниці.

Урок № 67

ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Мета: поглибити знання учнів про можливі джерела похо­

дження фразеологізмів, їх виховний потенціал; вдо­сконалювати вміння розпізнавати в текстах фразео­логізми, визначати їх вид та пояснювати значення;

формувати комунікативні вміння доречно й пра­вильно використовувати фразеологічні одиниці в мовленні; виховувати у школярів любов до фразе­ологічного багатства рідної мови, відчуття її краси. Тип уроку: урок формування практичних навичок і умінь. Обладнання: копії текстів, фразеологічний словник, довідник, таблиця для заповнення «Джерела фразеології».

ХІД УРОКУ


      1. Організаційний момент

      2. Ознайомлення з темою та метою уроку

      3. Засвоєння нового матеріалу

у процесі виконання практичних завдань

1. Бесіда з учнями. Як ви розумієте подані вислови?

1. У деяких прислів'ях без імені або із самими звичайними іменами можуть приховуватись значні історичні спогади (М. Сум- цов). 2. Українська мова особливо щедро наділена прислів'ями, приказками, крилатими висловами, пісенними примовками. Вони — то філософськи роздумливі, то бадьоро-жартівливі, то святково-урочисті, то ліричні, поетично-таємничі... У них — спо­стережливість, досвід, життєві поняття та уявлення багатьох поко­лінь (А. Бортняк). 3. Усі віки й усі народи несуть золоті зерна в скарбницю мудрості людства. І крилаті слова долають безмежні віддалі простору й часу, даючи людям дорогоцінні іскри істини (Б. Коптілов). 4. Більшість фразеологізмів породжена талан­том, мудрістю народу; їхні конкретні автори зазвичай невідомі. Джерела української фразеології невичерпні: немає такої галузі суспільного життя, в якій би не продукувалися фразеологізми, котрі в усіх випадках з більшою чи меншою повнотою і вираз­ністю не належали до образних, поняттєво-емоційних засобів вираження наших думок, почувань (З посібника). 5. Неоцінен­ною скарбницею досвіду багатьох поколінь, народної мудрості, моралі й культури народу є його афористичне, живе слово — прислів'я і приказки, які прийшли до нас із сивої давнини. Про­миті часом, відшліфовані народом, ці золоті крупинки народного життя стали джерелом вітчизняної та вселюдської культури, а також чистим джерелом розвитку рідної мови (Г. Сагач). 6. Фра­зеологізми — іскрометні скарби мовної образності — передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит (Б. Ужченко). 7. Прислів'я невіддільні від життя людини, як її мова, пісня. Вони свідчать про гострий розум народу, його глибокі естетичні почуття, багатий духовний світ і високу мораль. Це велике народне багатство, справжній скарб, який народ свято береже і передає своїм дітям і онукам... Прислів'я, як і народ, безсмертні, це коштовні, немеркнучі його перлини. У них живе і дихає, сумує і радіє жива душа народу, органічно поєднується його історія і сучасність (З кн. «Україн­ські прислів'я і приказки»).

2. Прочитайте інформацію про значення та походження фразе­ологізмів. Визначте основні джерела фразеології.

Текст № 1

Фразеологізм «ПОЗОЛОТИТИ ПІЛЮЛЮ». — Що таке пілюля, знає кожен: це маленький шар, скатаний із лікувальної речо­вини (латинське слово «рііиіа» означає «шарик»). Однак навряд чи хтось з вас бачив колись «золочені» пілюлі.

Ліки, які вживають у пілюлях, далеко не завжди є приєм­ними на смак та вигляд. Тому в давнину аптекарі часто покривали їх солодкою речовиною красивого золотистого відтінку, бажаючи тим самим полонити маленьких дітей. Однак, будучи красивими зовні, пілюлі не втрачали своєї гіркоти.

Звідси пішло немало насмішкуватих образів: «позолотити пілюлю» — вказати на приємність чогось неприємного.



Текст № 2

Фразеологізм «ОКО ЗА ОКО, ЗУБ ЗА ЗУБ».— За часів гли­бокої давнини ці суворі слова були формулою правосуддя; озна­чали вони: «Злочинець має постраждати так само, як постраж­дала його жертва. Той, хто відсік руку, най втратить руку, хто вибив око повинен розпрощатися зі своїм оком». Як закон ці слова були записані в давньоєврейській книзі — Біблії. Багато народів, у тому числі й наші предки, додержувалися схожих законів.

Зараз цей вираз набув більш мирного значення. У нас воно означає те ж саме, що й: «Отримай по заслугам», «Як аукнеться, так і відкликнеться» (3 кн. «Из жизни слов»).

Текст № З

Фразеологізм «СІЗІФОВА ПРАЦЯ».— Так кажуть про чию- небудь безплідну, важку, нескінченну роботу. Чому саме сізі- фова? Хто такий Сізіф?

Сізіф був царем міста Корінфа. Спритний і хитрий володар зумів зібрати великі багатства. Сізіф зміг ошукати самого Тана- тоса, бога смерті, закувавши його в кайдани. На землі пере­стали вмирати люди, і ніхто вже не приносив жертви богам під­земного царства. Так минуло кілька років. Нарешті розсердився Зевс і наказав богу війни Аресу визволити Танатоса. Арес вико­нав наказ, і Танатос забрав Сізіфа в Аїд. Але хитрий Сізіф нака­зав дружині, щоб вона не влаштовувала після його смерті похо­ронних церемоній і не приносила жертв Аїду. Чекав-чекав Аїд належних йому жертв, та так і не дочекався. Тоді Сізіф відпро­сився в нього на землю. Він обіцяв, що накаже дружині прине­сти жертви і негайно повернеться. Аїд повірив Сізіфові, а той і не думав повертатися. Воскреслий Сізіф влаштував бучний бен­кет і став висміювати богів. Тоді Аїд зрозумів усе і знов послав Танатоса до зухвальця. Так Сізіф удруге потрапив у підземне царство.

Боги прирекли Сізіфа за всі його злочини на страшну кару. Він повинен вічно котити на круту гору важкий камінь. Як тільки камінь торкається вершини гори, він виривається з Сізіфових рук і летить у прірву. Тоді Сізіф, заточуючись від утоми, сходить за ним, і все починається спочатку. Ось звідки взявся крилатий вислів «сізіфова праця»...



Текст, № 4

Фразеологізм «ЯК З ГУСКИ ВОДА».— Скільки тобі не кажи, все — мов з гуски вода! — лає бабуся неслухняного онука. На пер­ший погляд, ніби нічого незвичного в цьому вислові й нема. Справді, гуска виходить з води суха, бо в її пір'ї міститься жир, який «відштовхує» воду так само, як сучасні плащі із спеціаль­ної тканини.

Але вчені довели, що слова «як з гуся вода» — частина дуже давнього замовляння: «З гуся вода, з лебедя вода, а з тебе, дитино моя, все лихе — на порожній ліс, на велику воду». Так примов­ляли, щоб вилікувати «зурочену» дитину, на яку хтось глянув «лихим оком». При цьому на дитину бризкали водою.

У наші дні примовка «як з гуски вода» вживається, коли гово­рять про людей, байдужих до справедливих зауважень інших.



Текст № 5

Фразеологізм «ЛИХО З РОЗУМУ». — Назва комедії О. С. Гри- боєдова стала крилатим висловом, бо добре визначала стано­вище талановитої, розумної людини в тяжких суспільних умовах царської Росії, в якій господарювали тупі самодури-чиновники (З кн. «У світі крилатих слів»).

► Складіть діалог з поданими фразеологізмами.

3. Заповніть таблицю «Джерела фразеології». Поясніть похо­дження фразеологічних одиниць. Зробіть висновки щодо по­повнення фразеологічного запасу мови. Визначте вид кожного фразеологізму.

Козел відпущення, випити чашу до дна, лити воду на млин, бабине літо, наша пісня, наша дума не вмре, не загине, під лежа­чий камінь вода не тече, берегти, як зіницю ока, вилами по воді писано, а судді хто, тягнути лямку, Ахілесова п'ята, підвищувати тон, як з гусака вода, посадити на міль, бути чи не бути, підняти завісу, сопіга зрет зрего, носити воду решетом, Танталові муки, усе своє ношу з собою, хід конем, лебедина пісня, Гордіїв вузол, хіба ревуть воли, як ясла повні, битися, як риба об лід, прокрус- тове ложе, гречана каша сама себе хвалить, заблудша вівця, Содом і Гомора, йти на дно, жити душа в душу.



3 фольклору

3 античної міфології

3 Біблії

Вирази виробничо- професійного походження

Влучні вирази видатних людей



















  1. Пригадайте фразеологізми з компонентами рука, нога, го­лова, вухо, ніс, око. Яких з них найбільше? Як ви гадаєте, чим це пояснюється?

  2. До наведених в таблиці фразеологізмів додайте свої та запи­шіть їх.

Язик

Зуб

Палець

Гострий на язик Давати язику волю Мати довгого язика Язик заплітається

Мати зуб Ані в зуб Дивитися в зуби 3 зубів видирати

Дивитися крізь пальці Обвести круг пальця Висмоктати з пальця І пальцем не торкатися

► Поміркуйте, чому так багато фразеологізмів зі словами, що позначають назви частин тіла.



6. Прочитайте уривок з п'єси, дія якої відбувається на Терно­пільщині в 30-х роках, за панської Польщі. Поясніть, звідки пішов вираз на гречку переганяти — «лаючи, заставляти робити, як потрібно».

Роман. Болить?

Михайлик. І болить, і пече... Гречка!

Роман [задумливо]. Гречка... На горосі не ліпше! Мене пан учитель лише на горох ставив...

Михайлик. От-от... Ти на гречці не стояв... Роман. А ти на горосі?.. Я вже тричі стояв... А ти оце лиш сьогодні...

Михайлик. Татижусе: «Незнаю», «Незробпв», «Не повчив»... А мене за віщо?

Роман. Хіба не втямив? Не так розповів того вірша, збрехав щось...

Михайлик. Невже? Та я... я... Стільки разів чув! Стільки разів і вголос, і подумки повторював!.. Я ж так цього вірша люблю!.. І чому одного мене на гречку в куток ставити? Хіба інші не поми­лялися? А він — мене покарав... (Б. Бойко).



  • Подумайте, як названі нижче вирази пов'язані із старою шко­лою, навчанням: прописати іжицю, дати березової каші, випи­сувати грамоту, сидіти на азах. За потреби скористайтеся довідником або фразеологічним словником.

    1. Запишіть фразеологізми, додаючи необхідні компоненти. Ви­значте вид та походження сталих одиниць. З'ясуйте значення кожного фразеологізму.

Казка про білого...; осине...; Ахіллесова...; козел...; ...фікс; ...Аріадни; у поті...; схрещувати...; ...гарбуза; без надії...; дамо- клів...; заяча...

    1. До поданих російських фразеологізмів доберіть українські відповідники. Охарактеризуйте національний колорит росій­ських та українських фразеологізмів.

Лясьі точить. Бить баклуши. Добро пожаловать. Всяк кулик своє болото хвалит.

      1. Підсумки уроку

  • Назвіть джерела виникнення української фразеології. Наве­діть приклади.

    1. Домашнє завдання

  • Використовуючи фразеологічний словник, дослідіть похо­дження фразеологізмів хоч оком світи, вавилонське стовпот­воріння, носити воду решетом, Гордіїв вузол.

Урок № 68

ПРИКАЗКИ, ПРИСЛІВ'Я ТА КРИЛАТІ ВИСЛОВИ, ПРИПОВІДКИ, ПОБАЖАННЯ ТА ЇХ ОЦІННИЙ ЗМІСТ



Мета: ознайомити десятикласників з такими видами фра­

зеологічних одиниць, як приказки, прислів'я, при­повідки, крилаті вирази, подати інформацію про відмінні риси між цими жанрами; вдосконалювати вміння розпізнавати фразеологізми в текстах; вихо­вувати повагу до народної мудрості. Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок. Обладнання: ксерокопії текстів, фразеологічний словник.

ХІД УРОКУ


  1. Організаційний момент

  2. Ознайомлення з темою та метою уроку

  3. Сприйняття й усвідомлення теоретичного матеріалу

з теми у процесі практичної роботи

1. Творче спостереження з елементами аналізу

► Прочитайте текст та з'ясуйте, чи є відмінності між поняттями



крилатий вислів, прислів'я, приказка, приповідка.

КРИЛАТІ СЛОВА, КРИЛАТІ ВИСЛОВИ — сталі словесні фор­мули (влучні вислови, звороти мови, окремі слова). Це — вислов­лювання видатних осіб, цитати з літературних творів, які набули узагальненого змісту, назви історичних та міфологічних подій, що набули переносного значення, власні імена історичних, міфо­логічних та літературних персонажів, які стали символічними, та ін. Вони зберігають більш чи менш прозорий зв'язок із літе­ратурним або конкретно-історичним першоджерелом виникнення і мають велику популярність серед мовців.

ПРИКАЗКА — стійкий вислів здебільшого фольклорного походження, який образно розкриває певне явище насамперед з погляду його емоційно-експресивної оцінки. Приказки, на від­міну від прислів'їв, висловлюють незавершену думку, є частиною судження, що має форму незамкненого кліше.

ПРИСЛІВ'Я — стійкий вислів переважно фольклорного похо­дження, в якому зафіксований практичний досвід народу та його оцінка різних подій та явищ. Прислів'я, на відміну від прика­зок,— це самостійні судження, інтонаційно й граматично оформ­лені як прості або складні речення. Найчастіше прислів'я вини­кають унаслідок спостережень за певними часто повторюваними подіями та явищами і виділення в них характерного й особливого. Основою багатьох прислів'їв є факти. Значення прислів'я може бути прямим, тобто похідним від значень його компонентів, або переносним, тобто мотивується образом, що виникає на основі значень компонентів.



ПРИПОВІДКА — здебільшого жартівливий народний вислів усталеної форми; іноді коротка розповідь у вигляді поширеного прислів'я, часто з римами й алітераціями. Серед примовок виді­ляють: 1. формули вітань та прощань, наприклад: «Вітайте, Витку! Скидайте свитку!»; «Будьте здорові, майтеся гаразд; що вам забракне, вдайтеся до нас»; 2. формули припрошування, запрошення до столу, зичення смачного, подяки за частування, запрошення сісти тощо: «їжте, мачайте, а за решту вибачайте»; «Спасибі за закуску, що з'їв курку й гуску»; «Сідайте, щоб усе добре сідало»; 3. формули побажань, віншувань, тостів: «Хай тебе Бог провадить і в найбільше болото посадить!»; «На щастя, на здоров'я, на Новий рік, щоб було ліпше, як торік»; 4. фор­мули прокльонів: «А три дні би вас дома не було!»; «А попав би вас Бог пирогами!»; 5. узвичаєні відповіді на певне питання, про­хання, репліки, які супроводжують формули вітань, побажань, припрошувань, наприклад: «Хліб та сіль!» « — їмо, та свій, а ти біля порога постій!»; 6. формули дражніння: «Братова три дні хату не мела, мого брата ізвела»; 7. словосполучення: «У городі бузина, а в Києві дядько, тим я тебе полюбила, що на п'яті пер­стень» (З енциклопедії).

    1. Згрупуйте подані фразеологізми в колонки: 1) прислів'я; 2) приказки, 3) приповідки; 4) крилаті вислови. З'ясуйте дже­рело походження і значення кожного фразеологічного виразу. Із двома-трьома побудуйте речення.

Поженешся за двома зайцями — жодного не здоженеш. Доки рак свисне. Собака на сіні — і сам не гам, і нікому не дам. Іду на ви. Дай нам, Боже, що нам треба, а по смерті шусть до неба. Всякому городу нрав і права. Що посієш, те й пожнеш. У поті чола. Балакала, говорила — сім мішків гречаного Гаврила. Мов сіль в оці. Глас вопіющого в пустелі. Язик до Києва доведе. Василю, на нитку тебе засилю, на будяк тебе повішу, та й ся тобою потішу. Горбатого могила виправить. Усе тече, усе змінюється.

    1. Поясніть, як ви розумієте значення наведених крилатих ви­словів.

1. Караюсь, мучуся, але не каюсь (Т. Шевченко). 2. Лиш той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Укра­їнка). 3. І рости, і діяти нам треба (П. Тичина). 4. Нове життя нового прагне слова (М. Рильський). 5. На тихі води, на ясні зорі (Народна творчість).

    1. Прочитайте побажання. З'ясуйте їх оцінний зміст. Коли їх вживають?

З роси і води. Ні пуху, ні пера. Побила б мене свята земля. Щоб тобі світ замакітривсь! Щоб тебе, окаянного, земля не при­йняла. Бодай тебе поприщило! Многая літа. Бодай мені очі пови­лазили. Щоб ти ходив, поки світ та сонця! Щоб тебе не минула лиха година! А батькові твоєму б жито родило! Година вам щас­лива! Щоб тебе добра година знала! Щоб тебе лунь ухопила! Бодай тебе жаба вбрикнула! Бодай тобі пипоть на язик! Щоб ти і в стар­цях щастя не мав! Щоб ти ходив, як води ходять!

  • Складіть діалог, використовуючи ці побажання.

    1. У складі наведених прислів'їв та приказок виділіть фразео­логічні словосполучення. Про кого так говорять? Визначте оцінну інформацію фразеологічних одиниць.

1. Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає. 2. Хвости­ком виляє і курочок хапає. 3. Лисяча хитрість, заяче серце. 4. Він тільки слуха та на вус мотає. 5. Лисичкою поглядає, а в пазусі камінь тримає. 6. В очі листом стелеться, а позаочі собакою бреше. 7. І хитрого лиса можна зловити. 8. Лукавий як не мудрує, а все ж заплутається в свої тенета. 9. Лестощами й душу виймає. 10. Дивиться лисицею, а думає вовком (З посібника).

    1. Прочитайте, знайдіть фразеологізми. Випишіть тільки ті зво­роти, які пов'язані з тваринним світом. З'ясуйте, що вони означають та яку містять оцінку.

1. Нам пощастило: на другий же день після приїзду з Києва ми «взяли слід» — вистежили, як Бурмило і Книш подалися у плавні (В. Нестайко). 2. Раптом тривожний мамин голос, тихе — ках! — і каченяток нема! їх, як злизало (Остап Вишня). 3. Ловіть мете­лики та мушки, але наставте добре вушки: там, бачите, синіє ліс?! Живе в тім лісі хитрий лис (Олександр Олесь). 4. Прочита вона, що її похвалили..., уже до неї і на коні не під'їдеш: талант! (М. Старицький). 5. Андрієві в місто їхати, а вона спить, як глуха тетеря, і про сніданок забула (Ю. Збанацький).

  • Пригадайте фразеологічні звороти, пов'язані з тваринним сві­том, які б мали позитивну оцінку.

  1. Підсумки уроку

  2. Домашнє завдання

► Випишіть із творів Івана Франка, Лесі Українки вислови, що стали крилатими. Поясніть їх значення.

Урок № 69

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ВЛАСНЕ УКРАЇНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ З ІНШИХ МОВ. НАЦІОНАЛЬНО-МОВНИЙ КОЛОРИТ ФРАЗЕОЛОГІЇ. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ВІДПОВІДНИКИ В РІЗНИХ МОВАХ

Мета: навчити учнів розпізнавати фразеологізми власне

українського походження та фразеологічні запози­чення з інших мов, поглибити знання про націо­нальний колорит фразеологізмів; удосконалювати навички знаходити відповідники фразеологічним одиницям з інших мов, розвивати комунікативні вміння правильно та доречно використовувати стійкі фразеологічні сполучення в мовленні; вихо­вувати в учнів чуття мови, увагу до слова, спосте­режливість, творче ставлення до роботи.



Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.

Обладнання: копії текстів, російсько-український і українсько- російський фразеологічні словники, англійсько- український фразеологічний словник, фразеологіч­ний словник української мови.

ХІД УРОКУ

    1. Організаційний момент

    2. Ознайомлення з темою та метою уроку

    3. Актуалізація опорних знань

  • Назвіть основні джерела походження фразеологізмів.

  • Чим відрізняються фразеологізми власне українського похо­дження від запозичених? Наведіть приклади.

    1. Засвоєння нових знань

1. Прочитайте. Вкажіть, яким чином національно-культурна ін­формація може бути представлена у фразеологізмах.

Текст № 1

На шкалі «свій // чужий», наприклад, сприймаються фразео­логізми із зоологічними образами кінь // верблюд. Зате в народів Сходу учені налічують понад 1000 стійких висловів з назвою «ко­рабля пустелі». Фразеологічні одиниці завжди — явно чи завуа­льовано зберігають свою історико-семантичну природу.

Вважається, що культурна інформація представлена в мові й мовленні у вигляді: 1) культурних сем як елементів значення номінативних одиниць, які позначають культурні реалії; 2) куль­турного фону; 3) культурних концептів. Культурно-національний компонент фразеологічної семантики може виявлятися або в сукуп­ному значенні ідіоми, або у вихопленому ланцюгу якоїсь обря- додії (зводити на посад), або у значенні компонентів-концептів (топоніми, етноніми, етнічні реалії) (З посібника). Текст № 2

Фразеологізми складалися віками: з фольклору (вилами по воді писано, б'ється як риба об лід)-, з розмовного мовлення (ускочити в клопіт, будь ласка)-, історизми (відкрити Америку, як швед під Полтавою) (3 підручника).

V. Виконання практичних завдань



      1. Згрупуйте фразеологізми у дві колонки: фразеологізми власне українського походження і запозичені вирази.

Ахіллесова п'ята; держи язик за зубами; вилами по воді писано; у лиху годину пізнаєш вірну людину; всевидяще око; глек розбити; вовк у овечій шкурі; крізь терни до зірок; ні в тин ні в ворота; все йде, все минає; дуба врізати; піти світ за очі; з під землі дістати; хоч свічки ліпи; в сім'ї вольній, новій.

3. Запишіть фразеологізми, додаючи необхідні компоненти. З'ясуйте значення сталих виразів та вкажіть їх національний компонент.

У тихому болоті...; без верби та калини...; гризти...; пошити в...; щоб тебе сира земля...; моя хата...



      1. У наведених реченнях знайдіть фразеологічні звороти. Ви­значте вид фразеологізму. Яким чином у запропонованих фразеологізмах відбито національний колорит?

1. Чи не час би спати без задніх ніг (М. Стельмах). 2. Ой, Даниле, Даниле, ускочиш ти в халепу за свій язик (А. Голо­вко). 3. До булави треба голови (Народна творчість). 4. Про це говорить увесь завод,— посміхаюся гірко я.— Теж мені відкрив Америку (П. Загребельний). 5. Сметаною вареників не зіпсуєш {Народна творчість). 6. Попрощався — й надвір. Вже село гомо­ніло, як вулик (І. Гнатюк). 7. То не козак, що не думає отама­ном бути (Народна творчість).

  • Пригадайте та наведіть фразеологічні звороти, пов'язані з рос­линним та тваринним світом. Чи мають вони національний колорит?

    1. Користуючись довідкою, доберіть до поданих російських фра­зеологізмів українські відповідники.

Пустая мечта, держать в голове, птица високого полета, рука дрогнула, голубая кровь, пуститься во все тяжкие, гореть жела- нием, внимать мольбам, молоть чепуху, плакать навзрьід, кисей- ная барьішня.

Довідка. Ридма ридати, велике цабе, зважати на благання, мати на думці, пуститися на всі заставки, говорити дурниці, маніжна панночка, рука зрадила, палко бажати, химерна мрія, панського роду.

    1. За допомогою словників, перекладіть наведені фразеологізми українською мовою. Зверніть увагу на національний колорит.

1. Спустя рукава; довести до белого каления; взять в обо­рот; бьіло, да спльїло; в некотором роде; дешевле пареной репьі. 2. Ехігетез тееі;; І о саггу соаі І о Медусазіїе; зіпсе Асіат дуаз а Ьоу; кпод¥ІесІ£е із родуег; Іеі з1ееріп§ сІо£8 Ііе; йоіп§ із ЬеПег ІІіап зауіп§; ііує поі; І о еаі, Ьиі еаі Іо ііує; тиві Ье зееп І о Ье Ьєііуєсі.

    1. З'ясуйте значення фразеологізмів. Знайдіть до цих фразео­логічних зворотів російські та англійські відповідники. Про­стежте походження фразеологічних одиниць. Вкажіть націо- нально-мовні ознаки. Зробіть висновок.

Танталові муки; біла ворона; наріжний камінь; альфа і омега; ґав ловити; лити воду на чужий млин; до булави треба голови; дихати на ладан.

    1. Поясніть значення фразеологізмів-варваризмів та з'ясуйте їх походження.

Регзопа §гаІа; аііег а§о; аіта та1;ег; ІаЬиІа газа; ва-банк; о Іетрога, о тогез!

      1. Підсумки уроку

      2. Домашнє завдання

  • Доберіть п'ять національно маркованих фразеологізмів та під­готуйте про них статті до фразеологічного словника.

Урок № 70

УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 14. МОВЛЕННЄВА СИТУАЦІЯ.

МОВЛЕННЄВІ РОЛІ ТА НАМІРИ МОВЦЯ І СЛУХАЧА.

МОВЛЕННЄВА ТАКТИКА.

ПРИЧИНИ КОМУНІКАТИВНИХ ПОМИЛОК

Мета: поглибити відомості школярів про мовленнєву си­

туацію, мовленнєві ролі, наміри мовця і слухача, а також про причини комунікативних помилок; роз­вивати вміння доцільно обирати мовленнєву тактику й мовні засоби, адекватні характеру мовної ситуації; виховувати пізнавальний інтерес до вивчення лінг­вістичних явищ. Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь. Обладнання: копії текстів, таблиця «Складові мовленнєвої си­туації».



ХІД УРОКУ

    1. Організаційний момент

    2. Ознайомлення з темою та метою уроку

    3. Засвоєння нового матеріалу в процесі виконання системи практичних завдань

      1. Опрацювання таблиці.

      2. Робота в міні групах. Розіграйте запропоновані комуніка­тивні ролі, склавши діалоги. Використайте найбільш підхо­дящу мовленнєву тактику.

  • Роль грізного шефа.

  • Роль уважного, турботливого чоловіка.

  • Роль ділової людини.

  • Роль «правильного».

  • Роль жертви.

  • Роль простака.

  • Роль красуні.

  • Роль романтика.

  • Визначте, чи це стандартна чи ініціальна (довготривала чи короткочасна) роль.

  • Назвіть тактику, яку ви використали.

3. Коментар учителя.

Слухання — вид мовленнєвої діяльності, активний процес відбору сигналів у комунікації. Це цілеспрямована, організо­вана діяльність людини у комунікації. Елементами слухання є сприйняття слухом, уважність, розуміння, запам'ятовування (Ф. Бацееич).



Істотною для ефективної взаємодії і розуміння у спілкуванні є «роль» слухаючого, тобто та поведінка, яка характерна для слухача в процесі прийняття їм інформації. Вона може сприяти кращому розумінню чи заважати йому. Можна охарактеризувати такі ролі «поганих слухачів».

«Симулянт», чи «псевдослухач». Деякі просто симулюють увагу. Вони роблять вигляд, що слухають, дивляться на того, хто говорить, хитають головою на знак згоди, демонструють начебто увагу, а насправді їхні думки витають десь далеко. Причини такої поведінки можуть бути різними — заглибленість у власні турботи, нудьга, бажання підлестити того, хто говорить.

«Залежний слухач». Деякі легко підпадають під вплив і багато в чому залежать від думок, бажань і почуттів інших людей. Часто їхнє відчуття визначаються тією чи іншою ситуацією міжосо- бистісного спілкування. Такі люди бувають настільки поглинені тим, як вони слухають і як реагують на того, хто говорить, що мимоволі упускають суть сказаного. У своєму прагненні отримати від того, хто говорить, позитивну оцінку, вони приділяють увагу не стільки розумінню й змісту почутого, скільки тому, яке вра­ження вони справляють.

«Самозакоханий слухач» — людина, яка хоче, щоб слухали тільки її, і яка не має ні часу, ні бажання слухати іншого.

«Слухач-автор» — людина, яка ніколи не дослуховує спів­розмовника до кінця і, щоб заповнити пропущене чи незрозу­міле, домислює події чи реакції відповідно до власної логіки чи за власним досвідом.

«Перебивала» — людина, яка перебиває того, хто говорить, оскільки боїться, що потім забуде про те, що хотіла сказати. Якщо ж вона не може висловитися, то її охоплює така тривога, що вона практично не чує того, хто говорить.

«Слухач, занурений у себе» — людина, яка занадто велику увагу під час розмови приділяє собі, думаючи: «Який я маю вигляд: гарний чи поганий? Цікаво, як він мене сприймає — ученим чи дурним?» Такі люди захоплені собою тоді, коли варто було б більше уваги приділити змісту й значенню розмови.

«Інтелектуал» чи «слухач-логік» — людина, яка сприймає інформацію більше розумом, слухаючи лише те, що вона хоче чути, ніби відкидаючи від себе все інше. Основний її інтерес полягає в раціональній оцінці почутого; цей слухач часто нехтує емоційними та невербальними аспектами поведінки того, хто говорить. У результаті він слухає на другому рівні, сприймаючи тільки слова, а не все повідомлення в цілому. Оцінка сказаного зводиться часто до інтерпретації вербальних тверджень, що іноді призводить до втрати менш очевидного змісту висловлення чи намірів того, хто говорить.

«Слухач-бджола» — людина, яка слухає тільки те, що цікаво і важливо для неї самої. Все інше вона пускає повз вуха, вважа­ючи неважливим чи неправильним.

«Слухач-жало» — людина, яка тільки й чекає, коли співроз­мовник припуститься помилки, щоб сказати йому про це і гово­рити тільки про це (Н. Бутенко).

    1. Робота в міні-групах. Складіть діалоги, де б слухач мав такі ролі.

  • Слухач-жало.

  • Слухач-перебивала.

  • Слухач-симулянт.

  • Уважний слухач.

    1. Колективна робота. Прочитайте тексти. Визначте причини

комунікативних помилок.

Текст № 1

  • У нас сьогодні неприйомний день!

  • О? Що ж там скоїлось? У мене дуже пріятний. Усі яблочкі спродала...

  • Необразованість! Не розумієте: у нас сьогодні прийому нема.

  • Якого прийому? Хіба нам в некрути кого отдавати?

  • З вами говорити — гороху наїстись! (М. Старицький).

Текст № 2

  • До вашої милості, пан очку,— зробіть ласку, пустіть Зіньку...

  • То єсть, как ато — сделайте «ласку»?

  • Та отож я і кажу: дівка на порі стала, скоро вже й руш­ники подавати треба...

  • Постой, постой, матушка! 9то какие же "ручники"? Допус­тим — замуж, но к чему тьі приплела зти свои "ручники"?

Стара вибачливо усміхнулась, немовби це не пан, а дурне дитя бозна-що лепетало, і повчально промовила:

  • Не плетуть їх у нас, а тчуть...

  • Хоть убейте, ничего не понимаю!.. Девка какая-то, старостві почему-то... Так, значит,— замуж, матушка? М-да... А кто же он, зтот герой романа? Как его?

  • Ні, не за Романа, а за Данила за Бондаренка (Б. Антоненко- Давидович).

Текст № З

Через того самоката

Посварилися ми з братом,

Брат мовчав і я мовчав,

А дідусь обох повчав:


  • Що це ви розбили глека?

Так до бійки недалеко!

Братик, плачучи,сказав:



  • Глека я не розбивав!

(Г. Бойко)

Текст № 4

До польського бізнесмена завітав його російський колега з донькою. Поки батьки гомоніли про справи бізнесу, доньок бізнесменів залишили насамоті. Донька хазяїв хотіла зробити гості комплімент, порівнявши її обличчя з «красною ружею», тобто червоною трояндою. Натомість росіянка зрозуміла ці слова як образу — вона мала певність, що її обличчя польська ровесниця назвала «красной рожей», тобто червоною пикою. Вона розплака­лася й кинулася скаржитися батькові; хоча помилку було пояс­нено, все ж атмосферу зустрічі було зіпсовано (З посібника).



Текст № 5

  • Здрастуй, Толю!

Я подивився на цю жінку. їй не сподобалося моє здивування.

  • Толю...

  • Я не Толя.

  • А хто ж ти тоді?

<...>

  • Я Сергій (Б. Жолдак).

Текст № 6

Дядя Варфоломій хвилюється:



  • Софістика! Софістика!

А Христина, що випадково зайшла сюди, каже:

  • А ти б чого хотів?

  • Як чого?

  • Якого хвістика?

Христина — сива бабуся й мудрих слів не розуміє (М. Хви­льовий).

Текст № 7

...шановний пане Криленко. Я, бачите, заздрю цим гомунку­лам. Крім того, я думаю,— і Сердюк взяв зовсім професорський тон,— оскільки наша сучасність характеризується проблемами вищого порядку... Ви мене, очевидно, розумієте?



  • На жаль, ні,— вже трохи різко кинув Криленко, роздра­тований цим тоном співбесідника... (М. Хвильовий).

6. Прочитайте. Чи можна ситуацію, про яку йдеться в тексті,

вважати комунікативною помилкою? Визначте мовленнєві

тактики, ролі мовця та слухача.

ОТ ТОБІ Й ДІД

Вихідний день у музеї. А директор, академік Дмитро Івано­вич Яворницький, завжди приходив, щоб глянути хазяйським оком, чи все там гаразд.

Оглянувши цього разу музей, він чорним ходом вийшов у двір і присів на стільці біля ґанку. Скромно одягнений, з ціпком у руках, сивоусий у шапці, він був схожий на сторожа.

Скрипнула хвіртка. У двір музею ввійшли дві літні жінки.


  • От не пощастило! За кільки років приїхали в музей, а він, як на те, вихідний. Може, ви дідусю, якось тишком-нишком про­вели б нас? Ми вам віддячимо.

Дмитро Іванович усміхнувся в довгі вуса, а потім швидко ввій­шов у роль діда-сторожа й сказав:

  • Воно трохи й незручно. Як наскочить начальство, так вле­тить мені, перепаде й вам.

  • А ви не бійтесь начальства: у вихідний день воно сидить вдома. Чого б то воно сюди зараз прийшло?

У цей час одна з жінок дістала гаманця, пошукала в ньому й витягла монету:

  • Візьміть, дідусю, тридцять копійок вам на чай, візьміть.

Дмитро Іванович, приховуючи усмішку, сказав:

  • Та я ж ще нічого для вас не зробив, а ви вже й на чай. Це вже там, пізніше. Ну, ходімо зі мною, проведу вже вас у музей.

Дві години водив їх «дід», давав пояснення, як звичайно, цікаво, дохідливо й з жартами.

  • А звідки ви все це знаєте?

  • Та давненько тут служу: наслухався, надивився та й за­пам'ятав собі, що воно й до чого.

  • Добре ви пояснюєте, все у вас до ладу. А скажіть, це ж тут працює професор Яворницький?

  • Тут.




  • А як би це його побачити? Він буває в музеї?

  • Щодня буває. От він перед вами й зараз.

Жінки переглянулись, зніяковіли, почервоніли й розгубилися вкрай. Одна з них шепнула другій: «А ми ж на чай наобіцяли! Кому? Яворницькому!» А потім схвильовано до Дмитра Івано­вича: «Ви нам пробачте нашу необачність. Щиро, від усієї душі, дякуємо вам за те, що поводили нас по музею».

Жінки попрощалися і, виходячи з подвір'я музею, промовили, зачудовано хитаючи головами: «От тобі й дід...» (І. Шаповал).



    1. Підсумки уроку

    2. Домашнє завдання

► Складіть діалог, використовуючи різні мовленнєві тактики.

Додаток




«Складові мовленнєвої ситуації»



Назва

Види
Визначення





а

св

н Я





св м и



І

®

Ч м о


Конкретна ситуація спілкування, в яку входять партнери по комунікації і яка спонукає її учасни­ків до міжособистіс- ної взаємодії, визначає мовленнєву пове­дінку, способи реалі­зації комунікативного наміру (стратегію, так­тику тощо)





д ч

  1. А

С« М Ш



І

®

ч м о



в

й §


та й в
Відносно постійна, внутрішньо зв'язана і очікувана іншими система комуніка­тивних (мовленнє­вих) вчинків індивіда, значною мірою визна­чена його соціальним статусом, віковими та іншими чинниками

Це комунікативна пове­дінка людини,прийнята в суспільстві для відповід­ної соціальної ролі й си­туації. Наприклад, від­повідної комунікативної поведінки очікують від учи­теля, батька, підлеглого, учня тощ




оНазва

Види
Визначення




Це той образ, який людина свідомо створює в спілку­ванні для досягнення пев­ної мети; те, що вона вирі­шила вдавати в конкретній ситуації спілкування, пере­слідуючи певну предметну мету. Ініціативна комуні­кативна роль може бути короткотривалою(прохач, вимогливий, «крутий») і довготривалою (борець за справедливість, роман­тик, світська дама, народний захисник).


А

Ч О


а, в й в



наступна сторінка >>