Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край Харків - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Пояснювальна записка Програма курсу за вибором «Рідний край» 10 1720.68kb.
Наказ №670 Про підсумки проведення обласного краєзнавчого руху «Донбас... 1 109.29kb.
«Мій рідний край» Пролог. «Дворічна – мій рідний край» театрально-хореографічна... 1 34.43kb.
Положення про Всеукраїнський конкурс „ Мій рідний край моя земля 1 99.09kb.
Рішення 28. 02. 2013 №20 Про звіт редактора газети «Рідний край»... 1 27.47kb.
Рідний край, де ми живемо, Україною зовемо 1 72.7kb.
Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти 1 113.64kb.
Від 24. 03. 2010 р м. Запоріжжя №178 Про підсумки конкурсу статей... 1 258.11kb.
Уроку «Буковина край, де варто жити» 2 466.11kb.
Положення про обласний тур щорічного Всеукраїнського конкурсу на... 1 111.45kb.
Про підсумки ХХХ обласної відкритої краєзнавчої конференції учнівської... 1 292.19kb.
Геолого географічний факультет 2 409.48kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край Харків - сторінка №1/4


Управління освіти адміністрації Червонозаводського району

Харківської міської ради




Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край

Харків

2012


Рекомендовано методичною радою управління освіти адміністрації Червонозаводського району Харківської міської ради
Протокол № ________ від __________ р.

Рецензент:

Шмельова Ольга В’ячеславівна, завідувач ДНЗ, спеціаліст вищої категорії.


Автор-упорядник:

Широколава Ганна Дмитрівна, вихователь ДНЗ № 52, спеціаліст ІІ категорії.


Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край. – Харків, 2011. – 111 с.
Автор піднімає проблему формування знань про рідний край у дітей старшого дошкільного віку під час занять та у повсякденному житті, вказує на шляхи розв’язання цієї проблеми. Запропоновані різні форми роботи з дітьми допоможуть здійснити початкове громадське виховання, сприятимуть соціалізації малюків.

Висновки експертизи

Реєстраційний номер ______________________________________


Напрям__________________________________________________
Номінація________________________________________________
Назва роботи _____________________________________________
Автор роботи _____________________________________________
Експерти

П.І.Б.

Дата

Загальний бал

Підпис





































Середній

бал








Голова комісії_______________________________________

П.І.Б. підпис
Дата _________________________________________________



ЗМІСТ




Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

3


Розділ І. Теоретичне розв’язання проблеми формування знань про рідний край у дітей старшого дошкільного віку . . . . . . . .

6


1.1.


Формування знань про рідний край як складова патріотичного виховання дошкільників . . . . . . . .

6


1.2.

Особливості формування знань дітей про рідний край . .

14

1.3.

Завдання, методи та форми організації ознайомлення дітей дошкільного віку з рідним краєм . . . . . . . . . . .

19


Розділ ІІ. Експериментальне вивчення шляхів формування знань старших дошкільників про рідний край . . . . . . . . . . . . . . . .

41


2.1.


Виявлення первинного рівня сформованості уявлень старших дошкільників про рідний край . . . . . . . .

41


2.2.

Формування знань старших дошкільників про рідний край під час занять та у повсякденному житті . . . . . . . .

48


2.3.

Виявлення динаміки показників уявлень дітей про рідний край . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

72


Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

77

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . .

82

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

88


ВСТУП
Сучасний період розвитку суспільства в нашій незалежній державі відкриває широкі можливості для оновлення змісту освіти на основі принципу народності, що дасть змогу формувати духовно багате підростаюче покоління.

Вивчення праць В.Сухомлинського, С.Русової, К.Ушинського показує, що виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без ознайомлення в сім’ї, дитячому садку, школі з культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя, практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх патріотичного виховання.

Дошкільний навчальний заклад виконує важливу роль у вихованні дітей, формуванні в них любові до рідного краю, історичної пам’яті, духовності, національного характеру. Адже все, що закладається дитині в період навчання і виховання в дитячому садку визначає в подальшому успіх процесу формування особистості, її світогляду і загального розвитку.

Питання патріотичного виховання дошкільників, ознайомлення дітей з рідним краєм розглядали багато науковців: А.Богуш, А.Макаренко, С.Русова, В.Сухомлинський, К.Ушинський.

Формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості нерозривно зв’язане із відродженням нації, демократизацією і гуманізацією суспільства. Виховання особистості вимагає перш за все удосконалення виховного процесу, врахування особливостей кожної дитини. Виховний процес у сучасному дошкільному навчальному закладі потребує збагачення шляхів, організаційних форм роботи з дітьми з питань ознайомлення вихованців з рідним краєм.

Таким чином, актуальність проблеми ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з рідним краєм, необхідність збагачення шляхів роботи з дітьми і зумовила вибір нами теми дослідження: «Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край».



Об’єкт дослідження – ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з рідним краєм.

Предмет дослідження – шляхи ознайомлення дітей дошкільного віку з рідним краєм.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи формування знань дітей старшого дошкільного віку про рідний край.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ознайомлення дітей з рідним краєм буде ефективним за умови:

  • емоційно виразного спілкування вихователя з дітьми, яке допомагає викликати інтерес, глибше осмислити матеріал, сформувати громадянські почуття;

  • систематичного, послідовного стимулювання і підтримання дитячої допитливості та уміння спостерігати за допомогою широкого спектра методів, прийомів, засобів та форм організації дітей;

  • організації відповідного середовища і залучення до роботи вихователя по ознайомленню дітей з рідним краєм батьків та інших дорослих.

Відповідно до мети та гіпотези у дослідження розв’язуються такі завдання:

  1. На основі аналізу наукової літератури розкрити сутність понять «патріотичне виховання», «рідний край», «краєзнавство».

  2. З’ясувати особливості та завдання ознайомлення з рідним краєм дітей старшого дошкільного віку. Виявити критерії та показники знань дітей про рідний край.

  3. Експериментально перевірити шляхи ознайомлення старших дошкільників з рідним краєм.

  4. Розробити загальні психолого-педагогічні рекомендації з питань ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з рідним краєм.

Методи дослідження:

  • вивчення та аналіз наукової літератури;

  • педагогічний експеримент;

  • спостереження;

  • бесіда;

  • анкетування;

  • методи математичної статистики.

Розділ І.

Теоретичне розв’язання проблеми формування знань про рідний край у дітей старшого дошкільного віку


    1. Формування знань про рідний край як складова патріотичного виховання

Історично склалося так, що кожне покоління завжди турбувалося, хто прийде йому на зміну, буде примножувати багатство держави. І завжди завдання виховання патріотичних почуттів стояло як одне з найголовніших. Сьогодні, коли йде реформування системи освіти України, в тому числі і дошкільної, питання формування особистості, якій притаманні високі моральні якості є дуже важливими. Невипадково у Базовому компоненті дошкільної освіти записано: «… дошкільний заклад відповідальний за процес соціального розвитку особистості, покликаний полегшити її входження у широкий світ і розвинути внутрішні сили – патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язане з ними» [4]. Не в школі, а значно раніше, з молоком матері дитині прищеплюється любов до своєї родини, домівки, своєї землі, на якій вона народилася.

Питання патріотичного виховання дітей дошкільного віку розроблялися багатьма науковцями, а саме: А.Богуш, А.Макаренко, С.Русовою, М.Стельмаховичем, В.Сухомлинським, К.Ушинським та іншими. Так, К.Ушинський відзначав, що під час ознайомлення дітей з рідним краєм слід пристосовувати до горизонту кожної місцевості, враховуючи «інстинкт місцевості», який проявляється в любові дитини до краю, де народилася вона і зросла [90, 26]. У краєзнавстві він вбачав передусім могутній засіб вивчення рідного краю, його природних ресурсів. Природа, на думку К.Ушинського, має вивчатися від знайомого – до загального, від близького – до далекого. Він наголошував на необхідності розвитку у дітей розуміння взаємозумовленості природних процесів, уміння бачити місцевість у цілому, з усіма особливостями її природи, життя населення, розвитку господарства. В кожному районі, зазначав учений, «зосереджена маса відомостей – історичних, географічних, етнографічних, статистичних, які вчитель повинен уміло використовувати, закладаючи надійні основи моральних почуттів, гуманізму, милосердя» [90, 27]. Визначаючи головні аспекти виховання дітей, К.Ушинський вважав, що справжня любов до Батьківщини повинна поєднуватися із знанням мови, мистецтва, кращих традицій і звичаїв народу. На його думку, виховувати патріотів – означає прищеплювати дітям почуття обов’язку перед Батьківщиною, відповідальності, громадянськості, високої гідності. Цілком справедливо стверджує К.Ушинський, що викладання рідної мови є основою всього навчання і найголовнішим його предметом. Дитина, оволодіваючи мовою своїх батьків, прилучається до рідної культури, засобами якої формується «корінь духовності».

Принципове значення має сьогодні праця С.Русової «Націоналізація дошкільного виховання». В ній наголошується, що найголовніше – «...аби навчання дітей з самого початку було збудоване на тому рідному ґрунті, на якому зростає дитина, щоб воно було міцно зв’язане тими враженнями, що їх заклала в багату душу дитини сім’я, рідна хата». [65, 44]. С.Русова дала конкретний перелік засобів, за допомогою яких вихователь зумів би захопити розум і душу дитини, розвинути в ній прекрасне і світле почуття любові до рідного краю і його людей.

Серед окремих наук, які найкраще задовольняють цікавість дитини, С.Русова виділяє природознавство. Вона стверджує, що кожна пора року – весна, літо, осінь, зима – викликає свої розмови, спонукає до відповідної праці, тому закликала вихователів до того, щоб ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю відбувалося під час їх безпосереднього спілкування з природою: «Усе те, що там (город, сад, баштан) росте треба показувати дітям не на малюнках, а справді, щоб діти могли взяти в руки, понюхати, покуштувати, яке воно на смак… До того ж не вадити додати загадки з того ж поля, яке постачає матеріал для бесід» [65, 44].

Провідною ідеєю виховання у педагогічній спадщині В.Сухомлинського є синівська вірність Вітчизні, землі, народу. Видатний педагог постійно підкреслював, що справжнє народження дитини як громадянина, мислячої, натхненної благородними ідеями особистості, трудівника, борця за торжество правди і щастя, відбувається тоді, коди дитина відчуває себе часткою народу, і в ній, як сонячний промінь у краплі води, відображається багатовікова історія цього народу, його велич і слава, його любов і надія. Він вважав, що джерелом, яке живить могутнє почуття любові до Батьківщини є любов до матері, батька, рідного куточка землі, захоплення величчю своєю Батьківщини, її минулим і нелегким сьогоденням. На думку В.Сухомлинського формування особистості включає в себе пізнання, розуміння дитиною своєї Батьківщини, становлення в душі патріотичної серцевини.

В.О.Сухомлинський глибоко розкриває проблеми краєзнавства у працях «Моральні заповіді дитинства і юності», «Народження громадянина», «Батьківська педагогіка». Учений-педагог розробив струнку систему краєзнавства: кожний учень залучається до безпосередньої участі в справах суспільства. Надавав великого значення природознавству, емоційному сприйняттю дітьми об’єктів природи. Він був переконаний, що найголовніше у моральному вихованні – це навчити дитину робити добро, спонукати її до благородних вчинків, уміти глибоко проникнути в її духовний світ. Василь Олександрович завжди підкреслював, що треба навчити дітей розуміти природу, піклуватися про її збереження і примноження її багатств. Найголовнішими умовами виховання бережливого ставлення до природи, за його переконанням, є пізнання та вивчення рідного краю, активна практична діяльність. Пізнання та вивчення природи рідного краю, на думку В.Сухомлинського, необхідно починати із спостережень у природі, адже саме вони допоможуть створити цілісну картину довкілля.

Саме методом безпосереднього ознайомлення дітей з природою В.Сухомлинський надавав першочергового значення «Ведіть дітей у ліс, до річки, на луг, – писав він, – відкрийте перед ними джерело, без якого неможливе повноцінне духовне життя, і ви побачите, як діти стануть розумними, спостережливими, кмітливими» [85,55]. Природа є носієм естетичного завдяки своїм кольорам, звукам, формам, запахам, рухам. Діти дошкільного віку за своїми психологічними особливостями емоційно чутливі до яскравого, незвичайного, виразного.

Отже, відкриваються широкі можливості для виховання у дошкільнят морально-естетичного ставлення до природи.

Виховний процес має бути збалансованим так, щоб діти, милуючись красою природи, переймалися долею красивого. В.Сухомлинський вважав, що «… милування красою – це лише перші паростки доброго почуття, яке треба розвивати, перетворюючись в активний потяг до діяльності» [85, 65]. Своєю практичною діяльністю відомий педагог-гуманіст довів, що «…добрі почуття своїм корінням сягають у дитинство, а людяність, доброта, гідність, доброзичливість народжуються у праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу» [67, 66].

Про доцільність регіонального підходу в ознайомленні з рідним краєм зазначає А.Богуш: «Патріотизм, патріотичне виховання у широкому розумінні – це любов до своєї Батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і подвиги» [5].

Аналіз наукової літератури показує, що виховання любові до рідного краю починається ще у дошкільному віці і є складовою частиною морального (патріотичного) виховання. Моральне виховання дітей дошкільного віку – це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки вихованців. Патріотичне виховання – процес виховання у дітей патріотизму (любові до Батьківщини, відданість їй і своєму народові) [59]. Без любові до Батьківщини, готовності приумножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.

Аналіз наукових робіт показує, що патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та інші), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання дітей дошкільного віку визначено:



  • формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід;

  • краєзнавство;

  • ознайомлення з явищами суспільного життя;

  • формування знань про історію держави, державні символи;

  • ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

  • формування знань про людство [59,].

Виховати свідомого громадянина і патріота означає сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою у повсякденних діях, вчинках, поведінці. Йдеться про:

  • патріотичну самосвідомість, громадянську відповідальність і мужність, громадську ініціативність та активність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її, підносити її міжнародний авторитет;

  • повагу до Конституції, Законів Української держави, прийнятих у ній правових норм, сформовану потребу в їх дотриманні;

  • досконале знання державної мови, постійну турботу про піднесення її престижу;

  • повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця та наступника;

  • дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та екологію рідної землі;

  • фізичну досконалість, моральну чистоту, високу художньо-естетичну культуру;

  • гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв інших народностей, що населяють Україну, високу культуру міжнаціонального спілкування [59].

Щоб діти стали справжніми громадянами, творцями своєї долі (а це покликана забезпечити незалежна Українська держава) необхідно, аби вони за час навчання, виховання в сім’ї, дошкільному закладі, школі міцно засвоїли духовність, культуру, історію рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом мислення, буття.

У працях Л.Артемової, А.Богуш, Г.Ващенко, Т.Кузь, Т.Поніманської, С.Русової, В.Сухомлинського та інших показано, що цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах. Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами, рідним краєм.

Одним із основних напрямів патріотичного виховання є краєзнавство.

Краєзнавство у дошкільному закладі А.Богуш та Н.Лисенко розглядають як організовану і керовану педагогом багатогранну пізнавальну пошуково-дослідницьку, суспільно-корисну працю дітей, спрямовану на комплексне вивчення рідного краю (природа, побут, господарство, культура), з посильною участю їх в охороні та збереженні здобутків національної культури і навколишньої природи. Краєзнавство є однією з важливих основ у зміцненні зв’язку дитячого садка з життям, працею дорослих [12].

Об’єднуючи в собі навчально-пізнавальну, пошуково-дослідницьку і суспільно-корисну діяльність дітей, краєзнавство, володіє великим виховним потенціалом. Це зумовлено насамперед тим, що природа, суспільне життя і праця, економіка, культура, історичне минуле рідного краю – невичерпні джерела пізнання, формування національної самосвідомості і світогляду особистості, її всебічного і гармонійного розвитку на основі сприйняття навколишнього. Краєзнавство як педагогічна категорія включає в себе поняття «рідний край». Поняття «край» досить умовне. Це, як правило, порівняно невелика частина території, кордони якої визначають залежно від того, хто і з якою метою має її визначати. Для дитячого садка край – це мікрорайон, у межах якого знаходиться дошкільний заклад. Тут проводяться спостереження, прогулянки, екскурсії, подорожі, здійснюється науково-дослідницька та природоохоронна діяльність.

Крім того, під рідним краєм розуміють адміністративний район, область, державу. Отже, ступінь локальності, тобто територіальний компонент, не може вважатися найістотнішою ознакою поняття «рідний край». Визначальними у цьому понятті є соціальні компоненти: трудова діяльність і побут народу, традиції, суспільні відносини, духовні і матеріальні цінності – все, становить суть національного в кожного народу.

Отже, краєзнавство – це багатогранна діяльність дітей, навчально-освітня, пошуково-дослідницька (результатом якої у дошкільному віці передбачається природоохоронна діяльність), суспільно-корисна.

Таким чином, у результаті аналізу психолого-педагогічної літератури нами з’ясовано, що:



  1. Моральне виховання дітей дошкільного віку – це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки.

  2. Патріотичне виховання – виховання любові до Батьківщини, відданість їй і своєму народові.

  3. Одним із основних напрямів патріотичного виховання є краєзнавство. Краєзнавство – це вивчення учнями на уроках та в позаурочний час природи, соціально-економічного і культурного розвитку краю: шкільного мікрорайону, села, міста, району, області.

У дошкільному віці процес ознайомлення дітей з рідним краєм має свої особливості та завдання. Їх розкриттю буде присвячено наступний підрозділ роботи.

1.2. Особливості формування знань дітей про рідний край
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні, сповідуючи історичний підхід патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. Базовий компонент дошкільної освіти України орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці. Необхідно виховувати у них громадянські почуття, вміння поводитися під час звучання Державного гімну, з повагою ставитися до Гербу і прапора України. Старші дошкільники мають знати назви великих міст України, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам’ятні місця (Тарасова гора у Каневі, заповідник Асканія Нова тощо). Ознайомлювати з визначними історичними датами, залучати до участі в їх відзначенні [4].

Учити розуміти та поважати споконвічні традиції, звичаї, символи українського народу. Знайомити з назвою рідного краю, міста, села, з відомими пам’ятками культури, легендами, оповідками, бувальщинами рідного краю. Виховувати почуття приналежності до свого народу, його духовності і матеріальної культури, яку слід оберігати і збагачувати .Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній – повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина – це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина – України»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну Батьківщину – це народ, а ті, що народились і живуть в Україні – український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, казки, приказки, загадки, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма для старших дошкільників також передбачає формування у дітей явлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назви вулиць, географічні та історичні пам’ятки рідного міста .

Головним джерелом знань про рідний край є краєзнавчі об’єкти. За основними напрямами вивчення А.Богуш та Н.Лисенко їх умовно поділяють на такі групи:


  • адміністративно-територіальні (населений пункт, район, область, край, країна);

  • економічні (заводи, господарства, шахти);

  • історичні (пам’ятки, заповідники, пам’ятки природи);

  • культурно-мистецькі (театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади);

  • природні (рельєф, гори, низовини, водойми, корисні копалини, рослини, тварини [12].

На думку А.Богуш та Н.Лисенко система краєзнавчої роботи у дошкільному закладі має відповідати таким основним вимогам:

  • ідейність (у правильному розумінні)

  • науковість і доступність;

  • комплексність і систематичність;

  • плановість, наступність, гласність;

  • оптимальне поєднання пізнавально-пошукової і суспільно-корисної праці;

  • спілкування дитячих колективів з місцевими установами і організаціями, які мають безпосереднє відношення до краєзнавчої діяльності;

  • поєднання самостійної краєзнавчої діяльності дітей з кваліфікованим керуванням з боку дорослих [12].

Вивчення природи і багатств рідного краю дає можливість зрозуміти значення господарської діяльності населення краю, збагнути взаємозв’язок людини з природою. У свідомості дітей вихователі мають утвердити думку, що земля є найголовнішим багатством народу. Робота з вивчення природи рідного краю є могутнім засобом виховання у дітей цінних моральних якостей, насамперед національної свідомості, любові до своєї Батьківщини. Виховання у дошкільнят морально-ціннісного ставлення до природи, передбачає цілеспрямований розвиток моральних почуттів, формування моральної свідомості та оволодіння навичками і звичаями моральної поведінки. Моральні почуття – обов’язкова складова морально-ціннісного ставлення, яка проявляється у вигляді переживання дитиною різних аспектів взаємодії з іншими людьми та об’єктами і явищами навколишнього середовища, гуманного ставлення до себе та довкілля. Моральними почуттями є співчуття, співпереживання, жаль, страх за іншого. Якщо в дитини є сформовані початки моральних почуттів, то вона розумітиме іншого, а отже, жалітиме, співчуватиме і, головне, намагатиметься допомогти, захистити.

А.Богуш та Н.Лисенко пропонують вивчати природу рідного краю в дошкільному закладі за такими напрямами: географічне розташування; рельєф, водойми, корисні копалини; видовий склад рослин, лісів, лугів, боліт, їх цінність; видовий склад тваринного світу, біологічні особливості тварин, їх значення; вивчення сезонних природних явищ; охорона і збагачення природи.

Спілкування з природою, елементи наукових знань, спостережливість роблять життя дітей яскравішим, багатшим, радіснішим, а на цій основі формуються почуття любові до природи, рідного краю.

Освітня система на сучасному етапі її розвитку виховує громадянина правової демократичної держави – освіченого, розвинутого, озброєного надійними знаннями. Цей процес розпочинається там, де дитина вперше усвідомлює себе особистістю – у рідному селі, селищі чи місті, у родині, колі друзів, у середовищі, в якому живе. Тому вона повинна мати знання про те місце, де народилася, живе, навчається, про все, що можна назвати коротко, але вичерпно – мала Батьківщина.

Рідний край – це рідний дім, дорогий і близький серцю кожної людини. Наш спільний дім (Харківщина) утворився багато століть тому назад. Його історія і сучасність сповнені складними і суперечливими подіями, бурхливими, трагічними, славетними. Сьогодні Харківщина є відомим промисловим, транспортним регіоном, великим освітнім і культурним центром України. Вражають її природні ландшафти, мальовничі куточки, природні пам’ятки. Та найбільша цінність Харківщини – люди, які живуть і працюють, щодня створюють матеріальні та духовні блага, що стають національним багатством нашої держави.

Цікавитися історією і сьогоденням рідного краю, повинні перш за все дорослі – вихователі, вчителі, батьки – і передавати свої знання в доступній формі дітям. А згодом і вони самі почнуть гортати сторінки, дізнаючись про землю, на якій живуть. Бо тільки те, що добре знаєш – міцно любиш.

Діти старшого дошкільного віку вже мають певний обсяг знань про своє місто, рідний край. Коло інтересів та уявлень значно ширший, а тому, керуючись Базовим компонентом дошкільної освіти, де особлива увага зосереджується на доцільності свідомого засвоєння дітьми об’єктів оточуючого середовища, пізнавальний матеріал для ознайомлення з рідним містом слід відбирати так, щоб він в більшій мірі сприяв вихованню патріотичних почуттів.

У нашому місті безліч визначних, цікавих місць. Та про які б історичні події не йшла мова, з якими б пам’ятними місцями не знайомили педагоги дітей, завжди слід підкреслювати турботу харків’ян про рідне місто. Приклад дорослих служить для дітей могутнім виховним засобом. Дітям слід надавати можливість самостійно аналізувати, порівнювати ті явища з якими їх знайомлять, розвиваючи таким чином пізнавальну активність, допитливість.

Ознайомлюючи дітей з містом Харковом, матеріал слід систематизувати за тематичним принципом:


  1. Історичне минуле та пам’ятні місця міста.

  2. Подорож по районам міста.

  3. Хто прославляє Харків (дітям про працю харків’ян).

  4. Героїчні сторінки міста.

Знання старших дошкільників про рідне місто мають нести не лише інформативну функції. Вихователю необхідно вміло поєднувати минуле і сучасність, давати дітям спробу самостійно оцінювати соціальні явища, тим самим формувати в них початки громадських та патріотичних почуттів.

Таким чином, особливостями ознайомлення дітей з рідним краєм є універсальність і необмежена варіантність.

Краєзнавчі уявлення наповнюються природничим аспектом, а також історичним та географічним, що має надзвичайно важливе значення як для розумового, так і морального виховання.

У старшому дошкільному віці виникають реальні можливості для опосередкованого засвоєння дітьми знань, які виходять за межі їхнього життєвого досвіду і безпосереднього сприймання. Це створює сприятливі умови для ознайомлення дітей з історією та сьогоденням рідного краю. Причому, вихователь користується різними методами і формами організації ознайомлення дітей-дошкільників з рідним краєм. Висвітленню цього питання буде присвячено наступний підрозділ роботи.





наступна сторінка >>