Шварц Ірина Володимирівна - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1сторінка 2
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Рибалка Ірина Володимирівна 1 62.83kb.
Срібною медаллю 2010-2011 Кулешова Ірина Володимирівна 2008-2009 1 16.8kb.
Міністерство освіти І науки україни національний університет "львівська... 4 557.68kb.
Затверджено рішенням міської 1 24.3kb.
Методичні рекомендації Чернігів 2011 Матеріали підготувала вчитель... 1 346.84kb.
Сімейний кодекс України у запитаннях та відповідях 1 180.09kb.
Молоді та спорту заводського району запорізька гімназія №46 запорізької... 1 88.32kb.
Лозинська ірина володимирівна + 321. 01 (043. 3) Правотворчість у... 1 382.65kb.
Інформація про Ізюмську загальноосвітню школу І ііі ступенів №12... 1 65.6kb.
Методика ктд в організації життєдіяльності учнівського колективу... 1 198.14kb.
Іщенко Ірина Володимирівна досвідчений, творчо працюючий учитель... 1 48.35kb.
Лекці я автоматизоване управління об´єднаною лікарнею І профілактичною... 1 168.32kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Шварц Ірина Володимирівна - сторінка №1/2

www. mydisser.com ®

Авторское выполнение кандидатских работ: диссертации, статьи,

авторефераты профессионально, недорого.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ




Шварц Ірина Володимирівна

УДК 65.011 : 330.33.01



МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ (на прикладі машинобудівних підприємств)

Спеціальність 08.00.04 – економіка та

управління підприємствами (машинобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Хмельницький – 2008


Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Вінницькому національному технічному універ­ситеті Міністерства освіти і науки України



Науковий керівник

доктор економічних наук, професор

Мороз Олег Васильович,

Вінницький національний технічний

університет Міністерства освіти

і науки України,

завідувач кафедри менеджменту та

моделювання в економіці


Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор

Фаріон Іван Дем’янович,

Тернопільський національний

економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки, обліку та економічного аналізу в сфері соціальної інфраструктури


кандидат економічних наук, доцент

Бурий Сергій Антонович

Хмельницький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри менеджменту


Захист відбудеться ___ квітня 2008 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, зал засідань вченої ради.


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 110.
Автореферат розісланий ___ березня 2008 р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. Скринник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Впродовж останніх років чинник кризи відігравав найважливішу роль на підприємствах переважної більшості галузей національної економіки. Подолання кризового стану підприємства потребує у кожному конкретному випадку адекватного, унікального та комплексного застосування антикризового управління, яке б мало за мету мінімізацію ризику втрати контролю над ситуацією та розвитку її за стихійним, деструктивним сценарієм.

Незважаючи на ознаки економічного зростання впродовж останніх років, елементи економічної кризи на мікроекономічному рівні залишаються виключно важливим чинником для машинобудівних підприємств, що проявляється, насамперед, у масовій збитковості та низькій рентабельності виробництва, цінових та структурних диспропорціях, недостатньому рівні конкурентоспроможності, незадовільній структурі балансу на рівні підприємств галузі, дефіциті обігових коштів, неплатоспроможності, незбалансованості відтворювальних процесів тощо. Зазначені факти актуалізують питання організації протидії кризовим явищам у рамках створення дієвих механізмів антикризового управління. Це, в свою чергу, потребує поглибленого наукового вдосконалення теорії та практики антикризового управління машинобудівними підприємствами, що повинно ґрунтуватися на своєчасній діагностиці рівня та причин кризового стану, а також розробці і реалізації ефективних антикризових програм.

Питання сутності, специфіки, завдань та інструментарію антикризового управління стали предметом наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як Е. Альтман, І. Ансофф, С. Бєляєва, П. Грінер, Р. Таффлер, Р. Хіт, І. Бланк, О. Градов, Е. Уткін, Р. Попов, О. Кузьмін, О. Мороз, А. Чернявський, І. Фаріон, С. Бурий, Л. Лігоненко, В. Гриньова, В. Астахов, А. Грязнова та ін. Таким чином, створено необхідний фундамент для продовження досліджень у напрямку більш повного визначення можливостей та перспектив застосування системи антикризового управління, а також практичних підходів до її вдосконалення. Особливе значення має дослідження потенціалу антикризового управління вітчизняним підприємством та створення механізму забезпечення ефективності такого управління на базі системного підходу. Дослідження інституціонального плану даної проблеми, зокрема, розробки таких вчених, як Г. Клейнер, О. Терещенко, Є. Коротков та ін., можуть бути використані в процесі обґрунтування антикризового інструментарію.

Водночас, ряд проблем, пов’язаних з антикризовим управлінням підприємством, і досі не знайшли належного відображення у науковій літературі. Так, відсутні методичні напрацювання, які б дозволяли оцінювати рівень кризового стану вітчизняних підприємств з урахуванням їх розмірів, виду діяльності, галузі, перш за все, підприємств машинобудування. Недостатньо вивчені особливості вибору цілей та стратегії підприємства відповідно до рівня його кризового стану, а також підходи до формування механізму забезпечення ефективності антикризових програм з точки зору розгляду підприємства як мікроінституту та інституціонального комплексу водночас. Поки що не стали предметом спеціальних наукових досліджень питання організації та методичного забезпечення антикризового управління підприємством з точки зору інституціонального підходу до виникнення та прояву кризових явищ.



Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконувалась згідно з планом науково-дослідних робіт Вінницького національного технічного університету в рамках науково-технічної програми Міністерства освіти і науки України за темою “Теорія трансформації сучасного ринку в Україні під впливом процесів глобалізації”, яка розроблялася впродовж 2003–2006 рр. (державна реєстрація № 0104U000739), де автором запропоновано методологію оцінювання антикризового потенціалу підприємства, а також окреслені теоретико-методологічні та прикладні засади формування ефективної стратегії антикризового управління на машинобудівних підприємствах.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності антикризового управління підприємством з урахуванням рівня та основних чинників його кризового стану.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:



  • уточнити з системних позицій існуючі теоретичні підходи до обґрунтування понять “криза”, “антикризове управління підприємством”, цілей та функцій такого управління;

  • виявити особливості та оцінити рівень правового забезпечення антикризового управління підприємствами в Україні;

  • проаналізувати існуючу методичну базу для оцінювання кризового стану підприємства або можливості його настання;

  • розкрити процеси антикризового управління підприємством з інституціональних позицій, у т.ч. вітчизняних машинобудівних підприємств з точки зору впливу інституціональної структури підприємства на ефективність діяльності та величину його антикризового потенціалу;

  • обґрунтувати інтегральну методику оцінювання антикризового потенціалу для машинобудівних підприємств України на основі відповідної системи показників;

  • сформувати методичні підходи оцінювання антикризового потенціалу підприємства з позицій інституціонального аналізу;

  • обґрунтувати антикризову політику машинобудівних підприємств;

  • розробити механізм забезпечення ефективності антикризового управління підприємством.

Об’єктом дослідження є системи антикризового управління машинобудівними підприємствами України.

Предметом дослідження є процеси формування механізму забезпечення і підвищення ефективності антикризового управління підприємством.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, нормативні та законодавчі акти України з питань антикризового управління підприємством.

Для досягнення поставленої у роботі мети використано сукупність загальноприйнятих методів і прийомів наукового пізнання. Метод логічного узагальнення застосовано для теоретичного обґрунтування значення поставлених задач та уточнення ключових понять дисертації. Методи аналізу і синтезу використано для дослідження особливостей антикризового управління і визначення основних його етапів. Метод економічного аналізу використано для визначення стану досліджуваних підприємств. Графічний метод використано для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних і практичних положень дослідження. Метод експертних оцінок використано при оцінюванні досліджуваних явищ з боку їх учасників. Особливістю даних досліджень є використання методу інституціонального аналізу при описі та моделюванні соціально-економічних показників підприємств, а також використання при цьому методів нечіткої логіки.



Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні документи з економічних питань, методичні вказівки та методики Агентства з питань банкрутства, статистичні матеріали Держкомстату України, дані статистичної та бухгалтерської звітності сукупності підприємств України, а також інформація, що була отримана в ході спеціальних досліджень, проведених безпосередньо автором.

Наукова новизна роботи полягає у створенні механізму забезпечення ефективності антикризового управління на машинобудівних підприємствах, зокрема, виявленні, систематизації, моделюванні існуючих зв’язків стосовно об’єкта дослідження, а також домінантних чинників впливу на ефективність даних процесів. Найважливішими результатами, що характеризуються науковою новизною і розкривають логіку, масштабність, повноту та зміст дисертації, є такі:

вперше:

  • обґрунтовано категорію “антикризовий потенціал підприємства” як здатність виробничої економічної системи протистояти реальним та потенційним кризовим явищам у функціонуванні, зберігаючи при цьому тенденцію до сталого розвитку;

  • запропоновано механізм забезпечення ефективності антикризового управління, в якому оцінювання рівня антикризового потенціалу підприємства здійснюється за інтегральним показником, що включає фінансову, маркетингову, виробничу та управлінську складові;

удосконалено:

  • економічну сутність і зміст категорії “антикризове управління підприємством” з системних позицій, що передбачає трактування даної категорії як процесу планування та проведення заходів по збереженню та покращенню базисних показників сталості та розвитку інститутів підприємства, а також створення моніторингової системи аналізу відповідних показників;

  • систему управлінських рішень та оперативних заходів антикризового спрямування у вигляді атласу антикризового управління підприємством у координатах ”фаза розвитку підприємства – ступінь наближення (віддалення) кризи”, який дозволяє більш швидко та оперативно реагувати на кризові прояви і є одним з елементів механізму забезпечення ефективності антикризового управління підприємством;

отримали подальший розвиток:

  • методичні основи оцінювання структури вітчизняних підприємств, а також вибору антикризових програм під кутом зору антикризового управління на основі використання засобів інституціональної топографії, зокрема, виявлення та ідентифікації внутрішньоорганізаційних інститутів, що дозволяє отримати більш точні дані у порівнянні з результатами традиційних методів аналізу;

  • окремі положення теорії антикризового управління, в результаті чого обґрунтовано інституціональну природу підприємства за критерієм посилення антикризового потенціалу як основи забезпечення ефективності антикризового управління;

  • рекомендації щодо ефективної поведінки підприємства в межах антикризової політики на основі виявлених домінантних чинників впливу (зокрема, інноваційного та маркетингового) та максимального використання антикризового потенціалу машинобудівного підприємства.

Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у теоретичному та методичному обґрунтуванні механізму забезпечення ефективності антикризового управління на машинобудівних підприємствах.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у ході дослідження результати можна розглядати як внесок у розвиток сучасної концепції антикризового менеджменту. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання надає можливість своєчасно виявляти ознаки та ступінь кризового стану на підприємствах, визначати його причини, обирати ціль та стратегію розвитку підприємства за цих умов, формувати та реалізовувати систему антикризових програм з урахуванням гостроти кризового стану та можливостей підприємства. Результати дослідження є важливими саме тому, що у підсумку сприятимуть підвищенню ефективності прийнятих управлінських рішень і можуть бути використані на підприємствах різних форм власності не тільки для виходу з кризового стану, але й для його передбачення. До результатів, що мають універсальне практичне значення, належать: створення програмного забезпечення для автоматизації процесу оцінювання антикризового потенціалу підприємства (авторське свідоцтво Державного департаменту інтелектуальної власності № 19834 від 12.03.2007 р.), науково-методичне обґрунтування ефективності різнопланових соціально-організаційних інститутів забезпечення ефективності антикризового управління, а також визначення вагомості впливу виявлених чинників на антикризовий потенціал підприємства. При цьому теоретичне осмислення сучасних тенденцій у сфері антикризового управління доведено до рівня практичних рекомендацій щодо удосконалення внутрішньоорганізаційного управління підприємством. Результати дослідження впроваджені у виробництво на підприємствах Вінницької області: ВАТ “Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова” (довідка про впровадження № 35 від 10.01.2008 р.), ВАТ “Барський машинобудівний завод” (довідка про впровадження № 200 від 06.02.2008 р.), ВАТ “Калинівський машинобудівний завод” (довідка про впровадження № 88 від 16.01.2008 р.), ВАТ “Маяк” (довідка про впровадження № 135 від 23.10.2007 р.).

Результати дисертаційної роботи використані при розробці навчальних програм і викладанні дисциплін “Основи менеджменту” та “Антикризовий менеджмент” у Вінницькому національному технічному університеті (довідка № 3 від 15.01.2008 р.).



Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, які викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Щорічні наукові звіти автора на наукових семінарах кафедри менеджменту та моделювання в економіці Вінницького національного технічного університету включали основні результати дослідження. Основні теоретичні і практичні положення роботи доповідалися на науково-практичних конференціях “Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях” (м. Донецьк, 2003 р.), “Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкової трансформації” (м. Вінниця, 2003 р., 2006 р.), “Організаційно-правові аспекти та економічна безпека сучасного підприємництва” (м. Вінниця, 2004 р., 2006 р.), “Контроль та управління у складних системах” (м. Вінниця, 2005 р.) та ін.

Публікації. Основні положення та результати дослідження знайшли відображення у 16 наукових працях, серед яких одна монографія (7,97 др. арк., де частка автора становить 6,00 др. арк.), 7 праць у фахових наукових виданнях загальним обсягом 1,45 др. арк., 8 праць у виданнях за результатами міжнародних та регіональних науково-практичних конференцій загальним обсягом 1,03 др. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки. Робота містить 29 таблиць, 22 рисунки, 18 додатків на 36 сторінках. Список використаної літератури містить 198 джерел і займає 16 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, оцінено рівень вивченості проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Сформульовано мету і завдання дослідження у відповідності з обраною темою. Визначені об’єкт та предмет дослідження, висвітлено наукову новизну отриманих результатів, їх практичне значення, вказано форми апробації результатів дослідження, наведено кількість публікацій за темою дисертації та дані щодо структури роботи.

У першому розділі “Теоретичні основи антикризового управління підприємством” досліджено зміст та поняття основних категорій у сфері антикризового управління підприємством, а саме: понять “криза”, “антикризове управління”, “антикризовий потенціал підприємства”, трактування яких на сьогодні є багатоаспектним. Враховуючи існуючі погляди науковців та особливості господарювання вітчизняних підприємств, доцільним є уточнення даних категорій.

Аналіз існуючих трактувань поняття “криза” свідчить про існування трьох незалежних поглядів на понятійні межі цього терміну (табл. 1).



Таблиця 1

Наукові підходи щодо визначення поняття “криза”

Автори наукового підходу

Сутність поняття “криза”

згідно наукового підходу



Р. Попов, К. Кірганов, Л. Грінер

Форма поступального руху, розвитку системи

Дж. Вебстер, А. Градов, Е. Вінер, Дж. Каан

Нестандартна ситуація, переломний момент

Дж. Кейнс, В. Крутько, В. Василенко, Е. Коротков, Е. Нікбахт, А. Гроппелі

Погіршення параметрів функціо-нування, реальність банкрутства

Відповідно до першої точки зору, криза – це форма поступального руху, прояв розвитку системи. Прихильники другої точки зору вважають кризою переломний момент у функціонуванні підприємства (незалежно від того, яким – позитивним чи негативним, буде результат); звідси кризою може вважатися будь-яка нестандартна ситуація або зміни у функціонуванні підприємства. Третя точка зору передбачає, що кризою є ситуація значного погіршення одного, а частіше кількох, важливих параметрів функціонування підприємства, що цілком реально може призвести до банкрутства.

Підхід вчених, які надають кризі позитивного або нейтрального забарвлення представляється цілком виправданим для країн із стабільною економікою, де кризове підприємство відносно легко може відновити рівновагу за рахунок зв’язків із стабільним зовнішнім середовищем. Але у сучасній вітчизняній економіці існує значна кількість дестабілізуючих чинників, які важко навіть прогнозувати. Отже, узагальнюючи існуючі на сьогодні в економічній літературі трактування та враховуючи сучасні економічні умови в Україні, визначаємо кризу підприємства як безпосередню загрозу його функціонуванню, що може проявлятися у фінансовому, організаційному та інших аспектах діяльності підприємства.

Особливу увагу слід приділити визначенню категорії “антикризове управління”. Як показав аналіз, існуючі точки зору щодо цього питання можна узагальнити у вигляді двох підходів (різнорівневі концепції антикризового управління або ж “превентивного” та “реактивного” антикризового менеджменту). На основі проведених досліджень автором обґрунтовано доцільність трактування поняття “антикризовий менеджмент” у більш ширшому розумінні. Згідно з цим авторський варіант визначення цього поняття полягає у плануванні та проведенні заходів по збереженню та покращенню базисних показників сталості та розвитку на підприємстві, а також створенні моніторингової системи аналізу відповідних показників. Виявлено, що на сьогодні не існує чітко сформульованого поняття, яке б характеризувало підприємство з точки зору його здатності до управління та подолання різного роду проблемних ситуацій (криз), що об’єктивно виникають у процесі господарювання. В контексті цього трактування у роботі обґрунтовано категорію “антикризовий потенціал підприємства”, розглядаючи її як здатність виробничої економічної системи протистояти реальним та потенційним кризовим явищам у функціонуванні, зберігаючи при цьому тенденцію до сталого розвитку.

У розрізі дослідження та порівняння світових тенденцій та практик законодавчого регулювання антикризових процесів на підприємствах виявлено, що чинне законодавство України більш відповідає помірковано продебіторській концепції, яка характерна для більшості законодавчих моделей світу у галузі антикризового управління.

В процесі дослідження визначено основне коло існуючих проблем антикризового управління підприємством, запропоновано їх класифікацію за характером походження на управлінські, законодавчі, прикладні та історичні.

Результати проведеного аналізу найбільш розповсюджених на сьогоднішній день вітчизняних та зарубіжних моделей прогнозування банкрутства дозволяють стверджувати, що всі вони потребують уточнення при застосовуванні для оцінки стану сучасних вітчизняних підприємств України, оскільки не враховують особливостей сучасної економічної ситуації в країні, галузевої приналежності, специфіки формування капіталу та інших аспектів. Особливо це є актуальним для підприємств машинобудівної галузі, кризовий стан більшості яких продовжує залишатися домінуючою тенденцією. Отже, існує потреба у створенні системи оцінювання антикризового потенціалу підприємства та передбачення можливості його кризового розвитку з урахуванням вищезазначених чинників.

У другому розділі “Антикризове управління промисловими підприємствами” розроблено методичний підхід до оцінювання рівня антикризового потенціалу підприємства, що базується на визначенні показників фінансового, управлінського, виробничого та маркетингового характеру, які є найбільш інформативними при оцінюванні антикризового потенціалу підприємства.

Враховуючи особливості обраних показників для оцінки антикризового потенціалу підприємства, які мають як кількісне, так і якісне значення, обгрунтовано доцільність використання методики, відповідно до якої всі часткові показники повинні бути приведені до єдиної одиниці виміру. Для цього доцільно використати процедуру нормування, яка дозволяє будь-якому довільному значенню Хі показника і в вихідній шкалі за встановленими правилами поставити у відповідність нормоване значення Уі таке, при якому Уі [0; 1].

Для перетворення показників в індексну форму запропоновано:

– для показників, збільшення яких свідчить про краще становище підприємства, Уі розраховувати таким чином:
Уіj = (Хіj – min Хіj) / (max Хіj – min Хіj), (1)
тобто, що більшим є фактичне значення Хіj в межах діапазону їх коливань, то ближчим до 1 буде величина Уіj;

– для показників, зменшення яких свідчить про краще становище підприємства, індекс Уіj розраховувався таким чином:


Уіj = (max Хіj Хіj) / (max Хіj – min Хіj) (2)
Величина Уіj буде наближуватися до 1 при наближенні фактичного значення Хіj до min Хіj.

Враховуючи різну значимість часткових показників при аналізі антикризового потенціалу підприємства, в роботі обґрунтовано доцільність обчислення їх коефіцієнтів вагомості на основі оцінок експертів, що запропоновано здійснювати у два етапи. Перший етап передбачає вибір групи експертів і проведення ними оцінювання важливості окремих показників. На другому етапі отримані бальні оцінки трансформуються у коефіцієнти вагомості кожного показника. Таким чином, отримуються вагові значення кожного показника у частках від одиниці в межах групи, до якої він належить.



З метою інтеграції зазначених показників до єдиного загального показника, який характеризував би ступінь віддаленості від кризи та здатності протистояти можливим кризовим явищам, запропоновано розраховувати інтегральний показник антикризового потенціалу підприємства як суму інтегральних показників фінансового стану (ІФ), якості управління (ІУ), виробничої (ІВ) та маркетингової діяльності (ІМ):

(3)
де КІ, КІІ, КІІІ, КIV – відповідно значимість фінансового, управлінського, виробничого та маркетингового параметрів діяльності підприємства, що визначається за допомогою експертних оцінок.

В свою чергу, інтегральний індекс фінансового стану (ІФ) формується зі значень 7 показників: індексів коефіцієнтів автономії (І1), фінансового леверіджу (І2), страхування бізнесу (І3), рентабельності діяльності (І4), поточної платоспроможності (І5), покриття (І6) та Бівера (І7):


(4)
Інтегральний індекс якості управління (ІУ) складається зі значень таких трьох індексів: показників рівня мотивації праці (І8), гнучкості (І9), швидкості прийняття рішень (І10):
(5)
Інтегральний індекс виробничої діяльності (ІВ) містить індекси рівня впровадження інновацій (І11), оновлення основних засобів (І12), виконання плану виробництва (І13).

(6)
Інтегральний індекс маркетингової діяльності (ІМ) розраховується на базі значень індексів частки ринку (І14), середньозваженого балу якості (І15) та асортименту (І16):

(7)
Діапазон значень проміжних та кінцевого інтегральних індексів становитиме від 0 до 1, що забезпечується системою оцінювання вагомості. Що більше наближуватиметься значення ІАПП до одиниці, то, відповідно, більшим є антикризовий потенціал підприємства.

Структура математичної моделі оцінки рівня показника, що характеризує ступінь антикризового потенціалу машинобудівного підприємства, показана на рис. 1 у вигляді дерева логічного висновку, де Y – узагальнюючий показник антикризового потенціалу підприємства, f – фінансова, управлінська, виробнича та маркетингова складові моделі, х11 .... х43 – часткові показники, які входять до окремих складових моделі.

Як засвідчили результати дослідження, для вітчизняних машинобудівних підприємств характерними є низька конкурентоспроможність продукції порівняно з зарубіжними аналогами, брак коштів для оновлення обладнання та технологій, обмежені можливості залучення кадрів.

Рис. 1. Структура моделі оцінки показника, що

характеризує антикризовий потенціал підприємства
Оцінка стану підприємств Вінниччини свідчить про неоднозначні тенденції у виробництві (покращення соціально-економічного стану частини з них та поглиблення кризових явищ на інших в останні роки). Існуючі складні і різнопланові проблеми потребують адекватного, науково обґрунтованого вирішення, у т.ч. за допомогою механізмів антикризового управління.

Розроблена методика оцінювання антикризового потенціалу підприємства була апробована на 15 машинобудівних підприємствах Вінницької області. Отримані результати свідчать, що значення інтегрального показника антикризового потенціалу підприємства знаходиться у діапазоні 0,19–0,69 відносних одиниць, тобто рівень антикризового потенціалу є досить невисоким. За результатами оцінювання досліджувані підприємства можна розподілити на три наступні групи з п’яти теоретично можливих: підприємства з середнім рівнем, підприємства з низьким рівнем та підприємства з дуже низьким рівнем антикризового потенціалу, при чому остання група є найбільш чисельною. Слід відзначити, що у процесі дослідження виявлено аналогічні в цілому проблеми щодо забезпечення ефективності антикризового управління на підприємствах галузі різних груп антикризового потенціалу.

В дисертації здійснено інституціональний аналіз антикризового потенціалу машинобудівних підприємств, результатом чого стало створення інституціональної карти репрезентативного підприємства, яка містить ряд виявлених на рівні підприємства мікроінститутів, а також опис взаємозв’язків та залежностей між ними. Для оцінювання ефективності функціонування виявлених інститутів та раціональності зв’язків між ними використано метод експертних оцінок. Виявлено, що найбільш важливими з точки зору антикризового потенціалу підприємства є інститути кризового реагування, планування і управління, прийняття рішень, інновацій, маркетингу та страхування.

Виходячи з авторського трактування можливості забезпечення ефективності антикризового управління, з метою своєчасного виявлення симптомів наближення кризи та прискорення процесу реагування системи управління на несприятливі тенденції створено комп’ютерну програму для визначення рівня антикризового потенціалу підприємства на алгоритмічній мові Delphi. Дана програма, по-перше, об’єднує функціонально всі вищеназвані складові антикризового управління, а, по-друге, дозволяє оперативно здійснювати кількісне оцінювання ряду якісних показників, що надає можливість обґрунтовувати управлінські рішення, передусім, на основі перерозподілу ресурсів підприємства.

У третьому розділі ”Напрями підвищення ефективності антикризового управління підприємствами” обґрунтовано доцільність застосування нечітко-множинного підходу при формуванні методичних основ інституціонального аналізу підприємства з точки зору його антикризового потенціалу. Розглянуто 15 варіантів інституціональних структур підприємства (відповідно до кількості досліджуваних підприємств), а також визначено три основні критерії їх оцінювання – ступені розвитку інституту інновацій, інституту маркетингу та інституту прийняття рішень. Визначено параметри оцінювання варіантів структури Vi V, за обраними критеріями.

Ступінь відповідності структури щодо кожного з критеріїв представлені відповідною нечіткою множиною (табл. 2).



Таблиця 2

Значення параметрів оцінювання інституціональної

структури машинобудівних підприємств Вінниччини

Струк-тура

Критерій

Нечітка множина

R1

R2

R3

V1

середній

низький

високий



V2

низький

дуже низький

низький



V3

низький

низький

низький



V4

високий

високий

високий



V5

високий

високий

високий



V6

середній

середній

середній



V7

середній

середній

високий



V8

середній

низький

високий



V9

низький

низький

середній



V10

середній

середній

високий



V11

середній

низький

середній



V12

середній

середній

високий



V13

низький

низький

низький



V14

середній

низький

середній



V15

дуже низький

низький

середній



Ступінь належності кожної з порівнюваних структур критеріям R1, R2 та R3 визначено на основі вербально-числової шкали Харрінгтона, до складу якої входять змістовно описані найменування градацій і відповідні їм діапазони числових значень (табл. 3).



наступна сторінка >>