Сторінками біографії М. Ю. Лермонтова. Лірика - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Сторінками біографії М. Ю. Лермонтова. Лірика - сторінка №1/1
Тема: Сторінками біографії М.Ю. Лермонтова. Лірика.

Мета: познайомити учнів з біографією російського поета М.Ю Лермонтова; розкрити світоглядну позицію поета; розвивати вміння бачити поезії в історичному контексті; удосконалювати навички виразного читання та аналізу художнього твору; виховувати повагу до особистості та творчості М.Ю. Лермонтова.

Тип уроку: літературно-музична композиція.

Обладнання: інтерактивна дошка; портрети М.Ю. Лермонтова; репродукції його картин із зображенням Кавказу; фонозаписи творів Л. Бетховена, Ф.Шопена, вальсу А.Хачатуряна, романсів О.Аляб’єва на сл. М.Лермонтова; збірки творів М.Ю. Лермонтова та твори про нього Гуліа Г.Д. «Життя і смерть М.Лермонтова», Сизової М.І. «Из пламени и света. Лермонтов», Титова А.А. «Літо на водах: Повість про Лермонтова».

Примітка. Оскільки учні володіють російською мовою, вірші та уривки звучать мовою оригіналу.

Епіграф: « Слова, сказані ним про кохання, не мають собі рівних у жодній поезії світу. Це так несподівано, так просто й бездонно. Я вже не кажу про його прозу. Тут він обігнав самого себе на сто років і в кожному творі руйнує міф про те, що проза – набуток лише зрілого віку. »

( Анна Ахматова)



Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

Нет, я не Байрон, я другой,

Еще неведомый избранник,

Как он, гонимый миром странник,

Но только с русскою душой…

Яка душа Михайла Лермонтова? В яких умовах вона формувалась, до чого прагнула, чого бажала? Чи випадкові печаль, туга, журба, розчарування звучать у його творах?

Перегорнемо кілька сторінок з життя видатного російського поета та прозаїка.

ІІ. Літературно- музична композиція.

- Звучить мелодія ноктюрна №1 Ф.Шопена.



- Ведучий 1. Починалося життя видатного російського класика з сімейної драми.

- Ведучий 2. Коли відставний капітан Юрій Петрович Лермонтов прийшов просити руки Марії Михайлівни Арсеньєвої, її мати, Єлизавета Олексіївна, відмовила. Разом з нею і всі рідні сказали «ні», тому що вважали бідного капітана нерівнею для знатної дворянки.

- Ведучий 1. Та Марія Михайлівна відстояла своє «так». Молоді одружились. 15 жовтня 1814 року народився Мішель (так називали хлопчика у родині). Баба-повитуха при народженні кволого хлопчика сказала, що не жилець він на цьому світі. Але дитя примирило тещу й зятя, і вони переїхали у маєток Арсеньєвих Тархани.

- Звучить мелодія ІІ частини сонати №2 Людвіга Ван Бетховена.

- Ведучий 3. А біда вже була поруч. Мішелю ще не виповнилося й 3 років, коли померла його мати у 21-річному віці. Юрій Петрович був змушений залишити Тархани. Бабуся зробила онука своїм спадкоємцем за умови, що виховуватиме до повноліття його сама.

- Ведучий 1. Дуже боляче переживали батько з сином розлуку. А в день, коли майбутньому поетові виповнилося 17 років, ін дізнався про смерть батька.

- Виразне читання вірша «Ужасная судьба отца и сына…» (1831)

- Звучить фрагмент прелюдії №15 Ф. Шопена.

- Ведучий 2. У1827 році Лермонтов з бабусею переїздить до Москви, де навчається у Благородному пансіоні, а з вересня 1830 року стає студентом Московського університету. Але після сутички з викладачем на екзамені у 1832 році він залишає університет і переїздить до Петербурга.

- Ведучий 3. Він починає навчання а Петербурзькому університеті, але йому пропонують здати екзамени знову на І курс. І життя Лермонтова змінилося. Порадившись з рідними, Михайло Юрійович вступає до Школи гвардійських підпрапорщиків та кавалерійських юнкерів. Що означало навчання у цьому закладі?

- Ведучий 1. Перш за все – змінити спосіб життя, стати справжнім гусаром, сховати свої здібності: вміння писати вірші, малювати, грати, а головне висловлювати свою думку. І курсант справився з цим завданням, став улюбленцем серед молодих людей вищого кола.

- Ведучий 2. Він не тільки був першим у жартах та розвагах. Він продовжував складати вірші. Та робити це можна було тільки таємно. Скоро Лермонтов стає корнетом і починає службу. Час біжить. Ось уже й 1837 рік. На дуелі смертельно поранений Олександр Пушкін.

- Виразне читання уривку з книги М.І.Сизової «Из пламени и света»(ч.ІV,гл.VIII):

« Редко кто из жителів Петербурга не знал небольшого дома на Мойке с окнами, обращенными на канал, с подъездом под сводами ворот – дома, где жил Пушкин…Лермонтов остановился перед подъездом, не решаясь войти… Знаменитый врач с удивлением посмотрел на преградившего дорогу невысокого гусара, который с непокрытой головой стоял, держа кивер в руке. Гусар обратил на знаменитого доктора огромные глаза и тихо спросил:

- Скажите мне, ради Бога, его рана опасна? Смертельна?

- Весьма возможно…

- Но все-таки есть надежда? Не правда ли? Надежда есть?..

Наступила пауза, потом седая дама, взглянув в темные глаза странного гусара, сказала медленно:

- Ни-ка-кой!..

Стук колес их кареты, заглушенный глубоким снегом, уже давно смолк за мостом, а Лермонтов все еще не двигался. Потом он отошел в темный угол у подъезда и заплакал, прижав голову к стене. Никто не слышал, кА он бормотал невнятно:

- Погиб…Погиб поэт! Дивный гений угасает…

- Мишель! – раздался у ворот громкий голос, и Раевский быстро подошел к неподвижной фигуре, прижавшейся к стене. – Я так и знал, что ты здесь. Меня сани ждут. Едем домой!

- Оставь меня, Святослав Афанасьевич, я один вернусь.

- Мишель, ты все равно ничем ему не поможешь.

- Но я хочу сказать за него! Какими словами, не знаю, но должен это сделать! Хочу сказать так, как сказала бы вся Россия – все светлое, что в ней есть! …

Лермонтов смотрел и смотрел на окно, за которым умирал Пушкин.

И толпа все стояла в ожидании перед небольшим домом на Мойке, куда весь день и всю ночь входили люди. Лермонтов не знал, сколько прошло времени до того часа, когда он снова подошел к этому дому, сколько прошло до той минуты, когда в раскрывшемся окне он увидел Жуковского и услышал его голос, внятно раздавшийся над толпою:

- Александр Сергеевич Пушкин скончался…

Тогда бесчисленные руки поднялись к шапкам, и головы медленно обнажились…

Лермонтов возвращался к себе на Садовую поздно ночью. Он шел, не видя ничего, и сердце его горело от гнева и горя. Никогда еще он не ощущал с такой силой жажды борьбы с тем черным и страшным, что его окружало, и никогда не видел так ясно, что у него в руках есть верное оружие – его поэтическое слово…»

- Учень читає вірш « Смерть Поета»

- Ведучий 3. Виникає справа «о непозволительных стихах», яка закінчується переведенням поета до Нижегородського драгунського полку і вигнанням на Кавказ, де в цей час точилася війна.

- Ведучий 1. Не вперше Михайло Юрійович опинився на Кавказі. Ще в дитинстві його сюди привозила бабуся на лікування. Знову він лікується після застуди у дорозі, насолоджується красою кавказької природи, знайомиться з декабристами, які теж були у вигнанні, та несе службу.

- Ведучий 2. Завдяки клопотанням бабусі та Жуковського перше вигнання закінчилося на початку 1838 року. Лермонтов повертається до Петербурга і продовжує писати.

- Ведучий 3. Лермонтов стає популярним, його твори друкуються і отримують схвальні відгуки.



- Виразне читання поезії «Молитва» (« В минуту жизни трудную…»)

- Виразне читання поезії «Парус»



- Бесіда:

  1. Які почуття викликав у вас вірш «Вітрило»?

  2. Що створює напружену атмосферу твору?

  3. Як явища природи розкривають внутрішній стан ліричного героя?

  4. Символом чого виступає вітрило?

  5. Знайдіть контрасти у творі. Яку роль вони відіграють?

  6. Які проблеми порушує автор у цій поезії?

  7. Яким ви уявляєте ліричного героя твору?

- Ведучий 1. Лермонтов сам пише про сприйняття своєї популярності в листі до Варвари Олександрівни Лопухіної, яка була не тільки другом поета, а й коханою жінкою.

- Виразне читання листа:

« Давно уже я не писал вам, милый и добрый друг, а вы ничего не сообщали мне ни о вашей дорогой особе, ни о ваших… Надо вам сказать, что я самый несчастный человек… в течение месяца на меня была мода, меня буквально разрывали…Весь этот свет, который я оскорблял в своих стихах, старается осыпать меня лестью, самые хорошенькие женщины выпрашивают у меня стихи и хвастаются ими, как величайшей победой…Я возбуждаю любопытство, передо мною заискивают, меня всюду приглашают… потому что я ведь тоже лев, да, я, ваш Мишель, добрый малый, у которого вы и не подозревали гривы… этот новый опыт принес мне пользу, потому что дал мне в руки оружие против этого общества, и если когда-нибудь оно станет преследовать меня клеветой (а это непременно случится), то у меня, по крайней мере, найдется средство отомстить; нигде ведь нет столько низкого и смешного, как там…»

Ведучий 2. Лермонтов боляче сприйняв заміжжя Вареньки Лопухіної, вважав її зрадницею, але з часом зрозумів, що він не зміг би зробити кохану жінку щасливою. В його ліриці ще частіше звучить мотив самотності .

- Виразне читання поезій: « Мне грустно, потому что я тебя люблю…», «Утес», «На севере диком стоит одиноко…», «Расстались мы; но твой портрет…»



- Прослухування запису романсу О.Аляб’єва «И скучно, и грустно…

- Бесіда:

  1. Яке враження справив на вас романс? Чи вдалось композиторові передати почуття поета?

  2. Що турбує ліричного героя поезії?

  3. Чому він не вірить у кохання? Як оцінює своє минуле?

  4. Які філософські роздуми про сенс буття виникають у нього?

  5. Чим викликані почуття розчарування ліричного героя?

  6. Як художні засоби та поетичний синтаксис допомагають передати напружений стан героя?

  7. Які почуття викликала у вас ця поезія?

- Ведучий 3. Знову в житті Лермонтова відбуваються зміни. За участь у дуелі з сином французького посла Е. Баранта поета знову відправили на Кавказ до Тенгінського піхотного полку. Вірш « Хмари» написаний у квітні 1840 року перед від’їздом на заслання. В.Д. Соллогуб згадував:

- Виразне читання спогадів В.Д. Соллогуба: « Друзі та приятелі зібралися на квартирі Карамзіних, щоб попрощатися з молодим поетом… Розчулений увагою до себе і щирою любов’ю товариства, поет, стоячи коло вікна і дивлячись на хмари, які повзли над Літнім садом і над Невою, написав вірш «Хмари». Софія Карамзіна і кілька чоловік гостей оточили поета і попросили прочитати щойно написаний вірш. Він подивився на всіх сумним поглядом своїх виразних очей і прочитав його. Коли він скінчив, очі його були вологими від сліз…»



- Виразне читання поезії «Хмари»

- Бесіда:



  1. Який пейзаж зображено у творі?

  2. Що уособлюють хмари?

  3. Як пейзаж допомагає розкрити настрій ліричного героя?

  4. Як ліричний герой сприймає розрив з батьківщиною?

  5. Які речення переважають у вірші? Чому?

  6. Чого прагне душа ліричного героя?

  7. Яке враження пробуджує поезія у читачів?

- Ведучий 1. Попереду лишився один рік життя. За цей час були походи, битви, в яких Лермонтов проявив себе як хоробрий воїн, навіть був представлений до нагороди. Але нагорода давала можливість вийти у відставку, а цього дуже не хотіли у верхах, тому прізвище поета ретельно викреслювалось із списків про відзначення.

- Ведучий 2. Влітку 1841 року Михайло Юрійович зустрівся з кузиною Катериною Биховець, яка була дуже схожою на Варю Лопухіну – справжнє кохання поета. Кохання між ними виникло ще в юнацькі роки. ( « Она не гордой красотою…», «К***»(«Мы случайно сведены судьбою…»), « Они любили друг друга так долго и нежно…»)

- Ведучий 3. На Кавказі створено велику кількість прекрасних віршів та поем, серед яких «Мцирі» та «Демон», роман «Герой нашого часу», художні картини. Перед самою загибеллю Лермонтов звертається до Катерини Биховець у поезії «Нет, не тебя так палко я люблю…».

- Звучить вірш «Нет, не тебя так пылко я люблю».

- Ведучий 1. 15 липня 1841 року між горами Машу та Бештау відбулась дуель між Лермонтовим і Мартиновим, де поета було вбито.

Меня могила не страшит:

Там, говорят, страданье спит

В холодной вечной тишине;

Но с жизнью жаль расстаться мне…

- Звучить вальс А. Хачатуряна з драми «Маскарад»



ІІІ. Домашнє завдання. Опрацювати життєвий та творчий шлях поета; підготувати аналіз віршів «Пророк» і «Поет»; вивчити напам’ять вірш «Смерть Поета»

Література

  1. М.Ю.Лермонтов. Сочинения. Т.1.- М., Изд. «Правда», 1988

  2. Гулиа Г.Д Жизнь и смерть М.Лермонтова.- М.,1980

  3. Сизова М.И. Из пломени и света. Лермонтов.- М.,1960

  4. Титов А.А. Лето на водах: Повесть о Лермонтове.- М.31980