Укладач: Орловська Л. В - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Укладач: Орловська Л. В 5 1023.26kb.
Ббк 68. 9 я 73 ш – 24 Укладач 1 148.38kb.
Радивилівська районна державна адміністрація Радивилівський районний... 4 853.94kb.
Київський національний унiверситет iменi тараса шевченка інститут... 1 245.56kb.
Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу загальної фізики. 4 1700.59kb.
Сучасні освітні технології Укладач 4 737.05kb.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут... 1 125.45kb.
Інформаційний простір шкільної бібліотеки методичний посібник славута... 1 451.75kb.
Методичні вказівки І матеріали для проведення наукового гуртка /... 1 377.62kb.
Робоча програма курсу для студентів правничого факультету Укладач... 1 184.98kb.
Рапс список літератури за 2000-2011 рр. 126 назв Укладач: Сухонос Т. 1 227.61kb.
План роботи на навчальний рік 1 49.24kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Укладач: Орловська Л. В - сторінка №1/1
Видання присвячене 185 – й річниці від дня народження Л.І. Глібова, талановитого поета – лірика, байкаря, творця дитячих загадок.

Бібліографічний нарис містить посилання на книги, веб-сайти, які знайомлять з життям і творчістю талановитого письменника.

Укладач: Орловська Л.В.

Відповідальний за випуск: Козленко Н.А.



Виставляючи на посміховисько одвічні суспільні біди, Леонід Глібов наслідував традиціям всесвітньовідомих байкарів Езопа, Лафонтена, Крилова та інших, сприяючи розвитку української культури і рівноправному її входженню у світовий контекст.

Рильський М.

Іван Франко назвав Леоніда Глібова “найкращим українським байкописом”, порівнював його з Євгеном Гребінкою , а його вірші - перлинами української лірики.

Справді, саме Глібову судилося стати найвидатнішим українським байкарем. З його ім'ям пов'язаний якісно новий етап в історії розвитку байки на Україні.

Талановитий поет – лірик, блискучий байкар, творець дитячих загадок, улюбленець української дітвори минулого століття – таким постає перед сучасним школярем Леонід Глібов, він же Дідусь Кенир.

Народився Леонід Іванович Глібов 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині. Батько майбутнього письменника, Іван Назарович, служив управителем маєтків у місцевих багатих панів Родзянків. Після поділу маєтку між братами Родзинками батько Глібова, переїхав разом зі своїм паном до села Горби, Кременчуцького повіту, де й минуло дитинство Леоніда. Він дуже любив всякі рослини. Вдома охоче доглядав за квітами, за що його прозвали “квітчастим королем”.

Жили Глібови неподалік від панського двору, і Леонід дуже часто бігав туди гуляти. Не раз він жахався, коли бачив, як катували селян. Обуренню хлопця не було меж. Щирою дитячою душею співчував він потерпілим, часто навіть ходив просити пана за них. На все життя зненавидів він жорстокість і насильство.

Навчався хлопець спочатку вдома. Вчителькою його була мати Орина Гаврилівна, культурна та освічена жінка. 1840 року тринадцятирічного Леоніда віддали вчитися до Полтавської гімназії. Тут юнак захопився книгами. Він жадібно читав О.Пушкіна, М. Лермонтова, М. Кольцова, які відкрили йому новий світ поезії і краси. Зачарований і натхненний Леонід і сам починає писати вірші російською мовою: його перша відома нам поезія "Сон" датована 1841 р. Може б не наважився сором’язливий юнак подати кудись оті свої спроби, та хазяїн, у якого він квартирував, порадив показати їх місцевим видавцям. Вірші їм сподобалися. І ось 1847 року в Полтаві побачила світ книжечка “Стихотворения Леонида Глебова”. Замість очікуваних лаврів, перша книжка принесла авторові лише неприємності - інспектор гімназії зробив Глібову "внушение" та пригрозив карцером. Однак Л.Глібов і далі продовжував писати вірші.

Важка хвороба змусила Леоніда Івановича 1847 р. перервати навчання й повернутися додому. Після невдалої спроби вступити на медичний факультет Київського університету він 1849 р. вступає до Ніжинського ліцею князя Безбородька. В ліцеї, утвореному на базі Гімназії вищих наук, склалася міцна літературна традиція - його вихованцями були М. Гоголь, Є. Гребінка та інші діячі культури й літератури, імена яких на той час були вже широко відомі.

Нехтуючи заборонами й переслідуваннями, ліцеїсти захоплювалися читанням прогресивної періодики й пробували писати самі. Байки Глібова, писані ним у Ніжині, здобули визнання товаришів і навіть деяких викладачів; зокрема професор теорії та історії літератури М. Тулов вважав, що "байки Л. І. Глібова у показі побутового життя українців - цілком самостійна й дуже цінна праця і є великим внеском у літературу". Ці байки разом з віршами та етнографічними записами друкувалися в 1853-1861 pp. у додатках до "Черниговских губернских ведмостей".

Надто нещасливо склалися для Глібова обставини. Раптово помер його батько (провалився на Дніпрі під лід і застудився). Довелося на цілий рік залишити навчання й знову жити в себе на хуторі. Невдовзі померла і мати. Отож ліцей він закінчив аж 1855 року.

Після закінчення 1855 р. ліцею Глібова було призначено вчителем історії й географії в Чорному Осколі на Поділлі (1856). Письменницький авторитет Глібова на той час настільки зріс, що вже наступного року збірку його байок збиралися видавати в Чернігові й навіть Петербурзі.

Педагогічну й літературну працю Глібов поєднує з культурно-просвітницькою діяльністю, бере участь у гуртку місцевої інтелігенції, організовує літературні вечори та вистави, навіть сам пише п'єси "До мирового" й "Хуторяночка". Особливо зблизився Глібов з О. Герценом, одержував з закордону і поширював політичну літературу, зокрема "Колокол", "Полярную звезду" та інші заборонені видання.

Певне послаблення реакції в кінці 50-х і на початку 60-х років ознаменувалося організацією недільних шкіл для народу, виданням книжок, виходом нових журналів. Глібов брав безпосередню участь у роботі місцевої недільної школи, відкритої при гімназії. Саме в цій школі вчився і зберіг теплі спомини про свого вихователя батько Лесі Українки.

Свої байки та вірші Глібов друкував у журналі "Основа", що з 1861 p. виходив у Петербурзі. В середині 1861 р. він почав видавати тижневик "Черниговский листок" (російською й українською мовами), що мав виразний літературний ухил і виходив за своїм значенням за межі місцевого органу, особливо після припинення 1862 р. видання "Основи". Значну частину статей для "Черниговского листка" писав сам Глібов, публікуючи їх під кількома псевдонімами. Глібов сам був його і редактором, і автором, і коректором.

1863 р. у Києві в серії "Для народного читання" вийшла перша збірка байок Глібова. З'явившись у час сумнозвісного валуєвського указу, яким заборонялося видавати книги українською мовою, вона відразу була заборонена для народних шкіл, а частина тиражу знищена.

У липні 1863 р. заарештували І. Андрущенка. Серед його паперів було знайдено листи Глібова. Становище ускладнилося ще й тим, що І. Андрущенко передав з тюрми "на волю" Л. Глібову конфіденційні листи, які той мав переслати в московську та петербурзьку організації "Землі і волі". Ці компрометуючі Глібова послання державного злочинця потрапили в слідчу комісію. Хоч обшук на квартирі письменника був безрезультатним, у серпні 1863 р. заборонили "Черниговский листок" та встановили поліційний нагляд за Глібовим, а згодом, з 1 жовтня, розпорядженням міністра освіти його звільнили з посади вчителя. Віднині все листування Глібова пильно переглядав місцевий поліцмейстер.

Позбавлений роботи, Глібов 30 жовтня 1863 р. виїхав у Ніжин до батьків дружини, де й поневірявся без певних занять.

Біда за бідою підкрадається в родину Глібових.

Спочатку Леонід Іванович втратив улюблену доньку Ліду, потім померла його дружина. Після цих бід Глібов надовго замовк. Тільки через два роки він зміг повернутися до Чернігова на посаду переписувача губернського статистичного комітету. Наприкінці 1867 р. Глібову вдається влаштуватися завідувачем чернігівської земської друкарні. На цій посаді йому судилося пробути по життєво.

Справжнє творче горіння повернулося до Глібова наприкінці життя. Він починає друкуватися в Галицьких журналах "Дзвінок" і "Зоря". За останні чотири роки письменник створює українською мовою більше, ніж за весь попередній час. Популярність його зростає.

1891 року чернігівська громадськість відзначила п'ятдесятиріччя творчої діяльності Л. Глібова. Надійшли вітальні адреси, телеграми з різних міст України. Четвертий номер "Дзвінка" повністю присвячується ювілярові.

Протягом 1890-1893 років байкар написав понад 50 віршованих загадок, жартівливих пісеньок та акровіршів для дітей. Ці твори відрізняються дотепністю, щирістю, досконалістю художньої форми і друкувалися під псевдонімом "дідусь Кенир".

В пошані й славі, але фізично розбитим, майже зовсім сліпим доживає Л. Глібов останні свої дні.

10 листопада (29 жовтня) 1893 року від астми й хвороби серця на 66-му році життя його не стало. Ясного й теплого осіннього дня Чернігів проводжав в останню путь свого улюбленого поета. Труну Глібова несли на руках далеко за місто до Троїцького монастиря, де його було поховано.

Інтернет посилання





  • Твори Леоніда Глібова на Читанці http://chytanka.com.ua/ebooks/



  • Твори на сайті ukrlit.org http://ukrlit.org/Hlibov_Leonid_Ivanovych



  • Твори Глібова на аудіобібліотеці litplayer http://litplayer.com.ua/authors/glibov



  • Байки Л. Глібова на «Українському Центрі» http://ukrcenter.com/Література/19195/Леонід-Глібов




Твори Л.І.Глібова

Глібов Л. І.// Байки. Поезії. – К.: Дніпро, 1991. – 269с.

Глібов Л. І. // Синиця: Байка: Для дошк. віку. – К.: Веселка, 1982. – 12с.

Глібов Л. І. // Котилася тарілочка: Вірші і загадки. – К.: Веселка, 1982. – 16с.

Глібов Л. І. // Золота тарілочка: Вірші, байки та загадки: Для дошк. віку. – К.: Веселка, 1994. – 96с.

Глібов Л. І. // Цяцькований осел: Вибрані твори: Для серед. та ст. шк. віку. – К.: Просвіта, 2005. – 376с.