Укладач: Яценко Т. В. Яценко Т. В - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
Схожі роботи
Укладач: Яценко Т. В. Яценко Т. В - сторінка №1/3





Укладач:

Яценко Т.В.


Яценко Т.В.
Організація діяльності дітей раннього віку в кризовий період. Збірка матеріалів.

Період раннього дитиниства є важливим етапом в становленні та розвитку особистості дитини. Криза трьох років, яка припадає на цей період широко описана в психолого-педагогічній літературі різних років. Дослідження останніх років доводять, що діти нового покоління ведуть себе по-іншому, мислять по-іншому і мають такі особливості психічного розвитку, які не були притаманні дітям попередніх поколінь. Тому виникла необхідність описати особливості прояву кризи трьох років та засобів пом’якшення її симптомів. Збірка матеріалів вміщує не тільки теоретичні, але і практичні матеріали, які допоможуть впедагогам та батькам в роботі з дітьми в кризовий період.



Комп’ютерний набір: Яценко Т.В.
Дизайн: Яценко Т.В.



Зміст.
Вступ

  1. Загальні відомості про кризу трьох років

Симптоми кризи у сучасних дітей

  1. Приклади поведінки дитини протягом кризового періоду

  2. Особливості організації взаємин з однолітками дітей ранього віку

  3. Засоби пом’якшення проявів кризи

  4. Використання ігор в роботі з дітьми раннього віку

  5. Використання казок в роботі з дітьми раннього віку

  6. Що робити батькам, щоб допомогти дитині
    пережити кризу трьох років

  7. Бібліографія

4
5
16


19

22

24


31
43

46




Вступ
Сьогодні на перший план вітчизняної педагогіки висунуто освітні системи, які проголошують пріоритет особистісних цінностей перед цінностями окремих груп. Водночас в умовах глобальної екологічної і духовної кризи проблема співжиття людей на гуманістичних засадах набуває значення категоричного імперативу збереження життя на Землі і людини як духовної особистості.

З тієї миті, як дитина потрапляє в групу ровесників, її індивідуальний розвиток уже не можна розглядати і вивчати поза взаєминами з іншими членами групи. Саме на основі досвіду спілкування з ровесниками формуються моральні якості підростаючої особистості, насамперед ті, які визначають її ставлення до людей.

Входження в колектив однолітків відбувається найчастіше вже в ранньому віці. Ранніи вік — своєрідний і неповторний етап у житті людини. У ранньому віці дитина вже не безпорадна істота, вона надзвичайно активна у своїх діях і в прагненні до взаємодії з дорослими та однолітками.

1. Загальні відомості про кризу трьох років



Симптоми кризи у сучасних дітей
Ранній вік — період не лише бурхливого розвитку всіх систем організму, але і етап накопичення досвіду, сил та можливостей для початку формування особистості.

Основними досягненнями раннього дитинства, які визначають розвиток психіки дитини, являються:

  • оволодіння тілом,

  • оволодіння мовою,

  • розвиток предметної діяльності.

Ці досягнення проявляються:

  • у тілесній активності,

  • координованості рухів і дій,

  • прямоходінні,

  • у розвитку співвідносних та орудійних дій,

  • у бурхливому розвитку мови,

  • у розвитку здатності до заміщення, символічним діям і використанню знаків,

  • у розвитку наочно-дієвого, наочно-образного і знакового мислення,

  • в розвитку уяви і памяті,

  • у відчутті себе джерелом уяви і волі,

  • у виділенні свого "Я" і в появі так званого почуття особистості.

Загальна сензитивность до розвитку здійснюється за рахунок невтримання онтогенетичного потенціалу до розвитку, а також психологічного входження дитини в соціальний простір людських стосунків, де відбуваються розвиток і становлення потреби в позитивних емоціях і потребі бути визнаним.

Вікові кризи — неодмінна складова психологічного розвитку дитини, умова її переходу з однієї вікової сходинки на іншу. Критичним цей вік є тому, що впродовж всього декількох місяців істотно змінюються поведінка дитини і її стосунки з навколишніми людьми. В кожному конкретному випадку вони проходять по-різному — гостріше чи м'якше — і можуть викликати в дитячому організмі різні зміни, не завжди позитивні.

Науковці вважають, що вікові кризи дитини — явище нормальне, проте далеко не безпечне. Якщо дорослий не допо­магатиме малюкові в цей складний для нього час, не розумітиме його потреб, не знатиме фізіологічних особливостей розвитку, навіть легка форма кризи мо­же перетворитися на важке психічне захворювання. Часто батьки і вихователі не вміють розпізнати симп­томів кризи, вважають, що дитина просто невихована, розбещена. Тому вони дозволяють собі підвищувати на неї голос, застосовують фізичні методи покарання, не усвідомлюючи, що в такий спосіб лише погіршують ситуацію. А згодом це може призвести до різноманіт­них функціональних порушень нервової системи ди­тини: неврозів, неврастенії, вегето-судинної дистонії, функціональних розладів шлунко­во-кишкового тракту тощо.

Так як третій рік життя є кризовим, то набувши певного багажу знань і вмінь, дитина починає відчувати потребу в більшій, ніж їй надають, самостійності. У малюка зароджується усвідомлення, що він — окрема істота зі своїми бажаннями, потребами, які не завжди збігаються з тим, що пропонують мама чи тато. Дитина робить спроби порівнювати себе з іншими людьми.

Для всіх дослідників, що вивчали кризу трьох років, очевидно, що головні зміни в цей період зосереджені навколо «Я». Їх сутність в психологічній емансипації «Я» дитини від навколишніх дорослих, яка супроводиться рядом специфічних проявів — упертістю, негативізмом і ін. Новоутворенням кризи 3 років називається також виникнення системи «Я», поява «особистої дії» і відчуття «Я сам». Разом з тим ряд психологічних спостережень показує, що певне число дітей практично не виявляють негативних проявів у вказаному віці або легко і швидко їх долають, причому їх особистий розвиток протікає нормально.

Кожна дитина має свій темп розвитку, отже, формування особистості теж відбувається в індивідуально. Перебіг кризового періоду теж залежить від індивідуальних особливостей малят. У дитини може проявлятися або весь комплекс кризової поведінки, або лише деякі її ознаки. У одного малюка – це яскраво виражена «боротьба за самостійність», що супроводжується агресивністю, негативізмом, триває довго, а в іншого цей процес набагато м’якший, проявляється лише в деяких ситуаціях і швидко минає. Найчастіше вік 2-2,5 роки є перехідним етапом від активного пізнання навколишнього світу до пізнання самого себе. Це стабільний період, протягом якого дитина особливо успішно оволодіває мовленням, що є основним засобом спілкування в людському суспільстві. Водночас малюк починає виділяти зі свого оточення окремих людей — насамперед тих, з ким найчастіше спілкується. Криза трьох років не обов'язково проявляється саме в три роки, іноді вона може розвинутися наприкінці періоду раннього дитинства.

З метою пом'якшення протікання кризового періоду дитини педагогам і батькам важливо знати психологічну картину вікової кризи, а також індивідуальні особливості дитини, що накладають свій відбиток на віковий перебіг кризи.

Л. С. Виготський писав: «Якби кризи не були відкрито емпірично, їх потрібно було б вигадати теоретично. Тому розкрити психологічну сутність кризи - означає зрозуміти внутрішню динаміку розвитку в цей період».



Вікові кризи – перехідний період від одного етапу дитячого розвитку до іншого. Кризи виникають, коли закінчується один віковий етап розвитку і починається інший. Такі періоди характеризуються відмиранням старого, коли дитина втрачає багато із набутого раніше. Основний смисл перехідного періоду полягає в позитивних змінах особистості, які доповнюються відмиранням старого лише настільки, наскільки цього вимагає розвиток нових якостей і рис.

Першим свідченням початку кризи може бути поява негативізму, коли дитина перестає беззаперечно виконувати прохання дорослих. Наближення цього періоду можна визначити за такими ознаками:



  • дитина впізнає себе у дзеркалі, на фотографіях, проявляє інтерес до свого зображення (розглядає себе, називав частини обличчя, тіла, знає їх функції, виділяє особливості своєї зовнішності);

  • про себе, свої дії говорить від першої особи, вживає слова: я, я сам, моє;

  • «прагне виділити окрему територію» яка належала б тільки їй (залізає у шафу чи великий ящик, будує свій «будинок» обгороджує частину кімнати всіма доступними предметами і починає гратися там);

  • проявляє інтерес до свого зовнішнього вигляду (любить одягати нові речі, стає перебірливою щодо одягу, намагається бути охайною);

  • для дитини стають важливими оцінка її дій та вчинків дорослими, визнання рідними її досягнень у будь-якій діяльності.

Наявність хоча б кількох з перелічених ознак свідчить про початок самоусвідомлення дитини.

Криза трьох років засвідчує один з важливих моментів розвитку дитини раннього віку – усвідомлення себе як окремої істоти, яка має власні бажання, що не завжди збігаються з бажаннями інших. Знайомство з собою (своїм зовнішнім виглядом, а пізніше – якостями, внутрішнім світом) збагачує малюка уявленнями про незмінність власного «Я» в різних життєвих обставинах, відкриттям самого себе як джерела постійних бажань і дій. Дитина починає усвідомлювати свої зрослі можливості: спроможність виконувати ті чи інші дії без дорослого та привласнювати їх, оволодіння займенником «Я». Це спричиняє появу нового ставлення до дорослого: вона порівнює себе з ним, прагне наслідувати у поведінці, діях, намагається реалізувати прагнення «бути дорослим», демонструє свою самостійність, протиставляє власні бажання вимогам дорослого.

Виділення та опис симптомів є важливим моментом в пізнанні кризового явища. Німецький психолог Ельза Келер, яка дуже детально описала поведінку дитини під час кризи трьох років, виділяє такі її прояви:



  • негативізм. Проявляється він як негативна реакція дитини, передусім як відмова підкорятися вимогам до неї. Негативізм не слід плутати з неслухняністю, яка буває і у більш ранньому віці;

  • впертість. Вона є реакцією дитини на власне рішення і проявляється у наполяганнях на своїх вимогах, рішеннях. Дитина хоче, щоб з нею рахувалися, що свідчить про становлення її як особистості. Впертість не слід ототожнювати з наполегливістю — завзятістю, стійкістю, непохитністю в досягненні мети;

  • непокірність. За своїми зовнішніми ознаками вона є близькою до негативізму та впертості, однак має більш генералізований і більш безособовий характер. Найчастіше вона постає як протест проти порядків, заборон, звичаїв, що панують удома;

  • свавілля. Проявляється як прагнення звільнитися від опіки дорослого, намагання діяти самостійно. Частково воно нагадує кризу першого року, але тоді немовля прагнуло фізичної самостійності. Тепер його метою є досягнення самостійності у здійсненні намірів, задумів;

  • знецінення дорослих. Дитина починає сприймати їхні слова, вчинки не безумовно, а крізь призму своїх інтересів;

  • протест. Формами його є бунт проти батьків, налаштованість на суперечку з ними;

  • деспотизм. Дитина різноманітними способами та засобами демонструє деспотичну владу щодо всього оточуючого. Часто це відбувається у сім'ях з єдиною дитиною.

Всі симптоми кризи трьох років свідчать|засвідчують| про те, що у дитини|дитяти| з'явилося|появлялося| бажання проявити|виявляти| своє "Я", дитина|дитя| сама шукає приводи, де вона може протиставити себе дорослій людині. У всіх цих ситуаціях дитина|дитя| сама формує у себе своє "Я". Підібрані приклади поведінки дітей протягом кризового періоду розміщено в дод. Б.

За спостереженнями психолога Валерії Савченко більшість дітей протягом кризового періоду переживають такі чотири етапи:

1-й — пізнання радості існування, буття самим собою;

2-й — страждання від того, що бути самим собою не можна;

3-й — період кризи, бунт;

4-й — щоб уникнути страждань, дитина поступається і зрештою будує із себе нову особистість, яка відповідає тому, чого хочуть від неї дорослі.






Схема кризового періоду трирічної дитини.




З метою дослідження особливостей прояву симптомів кризи трьох років нами було використано метод експертних оцінок. Це один з різновидів методу опитування, при його характеристиці рівнозначно вживають обидва ці терміни. До списку експертів у процесі дослідження увійшли: вихователі, помічник вихователя, психолог, муз. керівник та методист дошкільного заклада, яка добре знає дітей та особливості їх поведінки. В результаті застосування методу експертних оцінок, нами було встановлено, коли у дітей найяскравіше проявляється криза, на який період припадає її пік і коли сиптоми кризи йдуть на спад. Загальні дані ми винесли до таблиці 1.



Таблиця 1.

Симптоми кризи 3-х років та їх прояви.


Симптоми кризи


Вік Негативізм

Упер­тість.

Примхли­вість

Свавіл­ля.

Знеціню­вання дорослих.

Протест-бунт

Середня величина

2,3-2,6 80%

100%

60%

100%

40%

20%

66,6%



2,7-2,9 25%

100%

100%

100%

100%

50%

79,2%


2,10-2,12 33%

100%

66%

100%

33%

0%

55,3%


3,0-3,2 80%

60%

80%

60%

20%

0%

50%


3,3-3,5 100%

20%

100%

40%

0%

0%

43,3%


3,6-3,9 55%

44%

67%

44%

80%

11%

50,2%


Для аналізу даних нами було створено графік проявів кризи в різні періоди (табл. 2).


Таблиця 2.



Графік проявів кризи 3-х років в різні періоди життя дитини.


Отже, за результатами дослідження нами виявлено, що свого апогею криза трьох років досягає приблизно в 2роки і 8 міс. В цей період симптоми кризи найбільше себе проявляють. Відмічається спалах дитячої упертості, примхливості, свавілля, знецінюється дорослий. Пізніше прояв симптомів не такий явний і йде на спад. Щоб більш детально проаналізувати прояви кризи та їх вплив на формування особистісних якостей дитини, нами було створено таблицю 3.

Таблиця 3.

Симптоми кризи та їх зміни.

Отже, виходячи з даних таблиці можна заключити, що симптоми кризи 3-х років виникають не рівномірно. Першими в 2,4-2,6 років з'являються свавілля, упертість і негативізм. Пізніше (2,7-2,9 років) з'являються примхливість, знецінювання дорослих. Досить цікавим є те, що такі симптоми кризи, як примхливість і знецінювання з'являються на фоні двічі, повторюючи свій прояв у 3,4 роки і 3,8 років відповідно. Отже, за даними таблиці, можна заключити, що криза трьох років по різному впливає на поведінкові реакції дитини та формування її особистості в різні вікові періоди.

За результатами анкетування вихователів для оцінки рівня розвитку ігрової діяльності дитини, стало зрозуміло, що більшість дітей мають незадовільний або недостатній рівень розвитку ігрової діяльності (таб.4)

Таблиця 4.


Рівні розвитку ігрової діяльності.

Так, для подолання вікової кризи це недостатньо, адже:



    • діти з високим рівнем задовольняють свої ігрові потреби, розвиваються динамічно, мають достатній розумово-творчий потенціал для успішного подолання вікової кризи;

    • діти із задовільним рівнем, можна сказати відповідають нормі, але можливості для її розвитку далеко не вичерпані; слід заохочувати фантазію малюка, давати їй змогу більше спілкуватися з однолітками;

    • при недостатньому рівні: ігрові здібності та інтереси не відповідають нормі, тому батькам та вихователям потрібно дбати про їхній розвиток до рівня повноцінної сюжетно-рольової гри;

    • низький рівень говорить про цілковиту відсутність сюжетно-рольової гри, це може свідчити про затримку або вади психофізичного розвитку.



2. Приклади поведінки дітей протягом кризового періоду.




Негативізм

Мама планує разом з дочкою відвідати сьогодні бабусю:

- Настя, неси швидше свої штанці, одягай їх, поїдемо до бабусі.

- Ні, не поїду, – образливо кидає Настя свої штани на підлогу.

Мама не йде на конфлікт, знаючи запальність Насті:

- Добре, тоді залишайся удома з татом, я поїду одна.

- Не залишуся!

Мама дивується, що відбувається з її дочкою, а Настя починає ридати, кидати речі, влаштовує істерику.





2.

Упертість

Тато і син збираються в дальню поїздку.

- Я поїду на велосипеді, - заявляє син.

- Ні, синок, ми їдемо дуже далеко, ми не зможемо з собою возити ще і велосипед.

- На велосипеді!

- Розумієш, ми поїдемо на поїзді, тітка провідник не дозволить нам узяти з собою велосипед, доведеться віддати його якому-небудь іншому хлопчикові, - прагне знайти розуміння у сина отець.

- Я поїду на велосипеді!









Свавілля

Мама одягає сина в дитячий сад дуже поспішає, спізнюється на роботу:

- Та що ж ти так довго одягаєшся, дай, я одягну тобі брюки!

- Я сам, – відповідає цілком спокійно син.

- Ні, ти робитимеш це дуже довго!

Мама одягає сина, син чинить опір, плаче. В результаті– зіпсований на весь день настрій мами і у сина.











- Марино, принеси, будь ласка, книгу, - ласкаво просить мама.
- Не плинесу, - твердо відповідає Маринка.
- Дай, онучко, я тобі допоможу, - як завжди, пропонує бабуся.
- Ні, я сама, - уперто заперечує онучка.
- Підемо погуляємо.

- Не піду.


- Йди обідати.
- Не хочу.
- Послухаємо казку.
- Не буду...
















Маленький Дмитрик (2 роки 7 місяців) підходить до плити і говорить сам до себе: "Дмитрику, не можна зачіпати плиту", і відразу собі відповідає "А я буду". Окрім уміння відокремити свої бажання від бажань дорослих, діти ще й вчаться самоконтролю.




Іванко (2 роки 6 місяців) забігає до кухні, де бабуся готує вечерю. Він підходить до шафи з посудом, виймає тарілку і несе кудись. Бабуся зупиняє його: "А ну постав!", онук чемно ставить посудину на місце. Тоді відразу ж бере її й знову кудись йде. Йому знов\' говорять "Постав", малюк віддає тарілку, а далі в черговий раз хапає омріяний предмет і виходить з ним із кухні. Цього разу бабуся промовчала. Тоді Іванко сам до себе каже: "А ну постав!" і відносить річ на місце.



3. Особливості організації взаємин з однолітками дітей ранього віку
Дитина відкриває для себе, що вона являється джерелом своєї волі і починає випробовувати свою волю в стосунках зі своїми близькими, з дорослими і однолітками. Усі ці види соціальної активності займають дитину досить глибоко і є значимими для неї, але не слід забувати, що більшість часу вона проводить у провідній – предметній діяльності, за вивченням предметного світу і освоєнням орудійних та співвідносних дій.

Соціальна ситуація розвитку спільної діяльності та взаємодій дорослого й дитини суперечна: спосіб дії з предметом, зразок виконання належать дорослому, а зросла працездатність нервової системи, вдосконалена координація рухової активності, прагнення до самостійності вимагають від дитини індивідуальної дії. Ця суперечність розв'язується новим типом діяльності предметною і переплетеною з спілкуванням, яке перетворюється на форму організації предметної діяльності, засіб оволодіння дитиною суспільними способами використання предметів. Наприклад, деякі предмети вимагають чітко окресленого способу дії (закривання коробок кришками, нанизування кілець пірамідки, складання конструкторів тощо). Для інших спосіб дії жорстко фіксується їх суспільним призначенням — це предмети-знаряддя (молоток, олівець, ложка та ін.).

Хоча групу дошкільного закладу лише умовно можна вважати колективом, проте навіть і тут наявні великі потенційні можливості для розвитку дітей на основі доступних їм моральних норм і правил. Цьому сприяють сталий склад груп протягом кількох років, сталість педагогічних вимог, які спрямовують і координують взаємини, щоденна організація спілкування та спільної діяльності дошкільників.

У згуртованому колективі, який живе змістовним ї повноцінним життям, діти набувають позитивного соціального досвіду взаємодії, проймаються спільними почуттями і переживаннями ще задовго до того, як починають усвідомлювати високі моральні принципи.

Тому особливе місце в розвитку соціальної активності дитини раннього віку займає розвиток специфіки взаємин з однолітками. Діти починають пильно цікавитися один одним, вони спостерігають один за одним, обмінюються іграшками, намагаються демонструвати один одному свої досягнення і навіть змагатися. Змагання в досягненні (уміння грати м'ячем, оволодіння тією або іншою дією з предметом, їзда на велосипеді і тому подібне) обумовлює мотивацію до досягнення, що визначає успішність реалізації прагнення до визнання. При цьому у дитини, розвивається рефлексія на свої досягнення і досягнення іншого.

Перші форми взаємин проявляються в прагненні дитини наблизитися до іншої дитини, грати з нею поруч, у бажанні поступитися частиною місця, зайнятого для своєї гри, у несміливій посмішці, подарованої іншому в момент, коли діти зустрінуться поглядом. У цей період, коли гра полягає у виконанні лише самих елементарних дій з іграшками (катання машини за мотузочку, пересипання піску із цебра), взаємодія дитини з однолітками носить короткочасний характер. Зміст гри ще не дає підстав для стійкого спілкування. На цьому етапі діти можуть мінятися іграшками, допомагати один одному, один може кинутися допомагати іншому правильно поставити машинку.

Зміст роботи вихователя з дітьми раннього віку в напрямку формування згуртованості колективу спрямований на розвиток:


  • позитивного емоційного контакту дітей між собою;

  • гармонізацію сприймання свого імені та імені товариша;

  • формування уміння усміхатися іншій людині, відчувати радість від усмішки;

  • формування почуття симпатії до однолітків;

  • зближення дітей один з одним;

  • навчання дитини прийомів ввічливого звертання;

  • виконання ігрових дій по черзі, користування спільними іграшками та взаємодопомога.

Поставлені завдання можна реалізувати у специфічних ранньому вікові видах діяльності:

  • предметній діяльності (поділитися предметом чи знаряддям під час гри, допомогти товаришу скласти пірамідку, подати кільце);

  • ігровій діяльності (поколисати та передати ляльку іншому, прийняти участь у хороводі, поділитися іграшкою, допомогти поставити машинки у гараж);

  • трудовій діяльності (разом посадити рослину, погодувати птахів, виконати доручення допомогти накрити на стіл);

  • продуктивній (разом виконати творчу роботу);

  • комунікативній (попросити щось, привітатися з іншими, познайомитись, тощо).

  • інтерактивній (пограти в інтерактивні ігри (авторські пісні-таночки М. Шутя), пожаліти та погладити іншу дитину, потиснути їй руку, посміхнутися іншим дітям, обійняти їх, одягти).

Усі ігри та вправи з дітьми раннього віку слід проводити у наступних формах:

1.Взаємодії.

2.Хороводній.

3.Передачі чого-небудь з рук в руки.

У зв’яку з тим, що дитина раннього віку живе у світі емоцій, то і в основі роботи вихователя з дітьми лежить принцип систематичного виховного впливу на емоційну сферу.

Гармонійні стосунки та атмосфера в дитячому колективі залежить і від міри участі батьків у діяльності дітей. Так, наприклад, батьки можуть прийняти участь у заняттях, разом з дитиною виготовити поробку. Приємним для дітей стає проведення свята «День народження» в групі за участю батьків, коли радість події примножується на кількість присутніх.




  1. наступна сторінка >>