Закону України "Про перевезення на таксі" - nadoest.com ))
Головна
Пошук за ключовими словами:
сторінка 1
Схожі роботи
Назва роботи кіл. стор. розмір
Закон україни про перевезення на таксі та перевезення на замовлення 3 1193.88kb.
Закону України «Про перевезення на таксі та перевезення на замовлення» 1 59.78kb.
Рішення від 11 жовтня 2011 року №290 Про організацію мережі стоянок... 1 192.51kb.
Додаток до рішення Хмільницької міської ради 5-го скликання від 200 р. 1 266.88kb.
Закон України про автомобільний транспорт. Згідно статті №39 Документи... 1 19.44kb.
Розпорядження проект 2013 року смт Ратне № Про затвердження Порядку... 2 497.19kb.
Рішення 11. 12. 2012 №537 м. Дніпродзержинськ Про реєстрацію Дніпродзержинської... 1 14.4kb.
Додаток до рішення міської ради від № Розділ 1 1 94.45kb.
Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статі 46 Закону... 1 51.55kb.
Рішення 22. 06. 2012 №130 м. Ромни Про припинення дії договорів на... 1 17.41kb.
Інформація про перевезення домашніх речей громадян у контейнері 1 10.95kb.
Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 1 101kb.
Таращанський 1 219.63kb.

Закону України "Про перевезення на таксі" - сторінка №1/1
(27.02.2013)

Порівняльна таблиця до проекту

Закону України "Про перевезення на таксі"


Зміст положення (норми) чинного акта законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта


Кодекс України про адміністративні правопорушення

стаття відсутня


Стаття 121-3. Порушення вимог законодавства щодо використання стоянки таксі
Стоянка на стоянці таксі транспортного засобу, який не відповідає ознакам таксі та/або не відповідає вимогам до автомобіля таксі та/або щодо якого не оформлено дозвіл на таксі -
тягне за собою накладення штрафу на водія такого транспортного засобу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.


Стаття 126. Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -
тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, -
тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

частина відсутня

Примітка: Положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.



Стаття 126. Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки
Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), -
тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -
тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до тридцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, -
тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом, який має ознаки таксі, або надання послуг, які підпадають під ознаки перевезення на таксі, особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки дозвіл на таксі, виданий щодо такого транспортного засобу.
тягне за собою накладення штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка: Положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.

Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)
Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41 1 - 41 3, 42 1 - 42 3, частиною першою статті 44, статтями 44 1, 46 1, 46 2, 51, 51 2, частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85 1, 88 - 88 2, 90, 91, 92 1, частинами третьою - п'ятою статті 96 1, статтями, 98, 101 - 103, частиною першою статті 106 1, статтями 106 2, 107 1, частиною другою статті 112, частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122 2, 122 4, 122 5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтею 127 1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135 1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149 1, частиною другою статті 154, статтею 155 1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 162 - 162 3, 163 1 - 163 4, частиною другою статті 163 7, статтями, 163 12, 164, 164 3, 164 5 - 164 16, 166 1 - 166 4, частинами першою, другою, дев'ятою та десятою статті 166 6, 166 8 - 166 12, 166 14 - 166 18, 171 2, 172 2 - 172 9, 173 - 173 2, 174, 177 2, частиною третьою статті 178, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 184 - 185 11, 186 5 - 186 7, 187, 188, 188 1, 188 13, 188 14, 188 16, 188 17, 188 19, 188 22, 188 25, 188 27, 188 28, 188 31, 188 32, 188 33, 188 34, 188 35, 188 38, 188 39, 188 40,  188 41, частиною першою статті 189 1, статтями 189 3, 190, 191, 193, 195 1 - 195 6, статтями 204 1, 206 1, 212 2 - 212 20 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Стаття 221. Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)
Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41 1 - 41 3, 42 1 - 42 3, частиною першою статті 44, статтями 44 1, 46 1, 46 2, 51, 51 2, частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85 1, 88 - 88 2, 90, 91, 92 1, частинами третьою - п'ятою статті 96 1, статтями, 98, 101 - 103, частиною першою статті 106 1, статтями 106 2, 107 1, частиною другою статті 112, частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122 2, 122 4, 122 5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 126, частиною четвертою статті 127, статтею 127 1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135 1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149 1, частиною другою статті 154, статтею 155 1, частинами першою, третьою і четвертою статті 156, статтями 160, 162 - 162 3, 163 1 - 163 4, частиною другою статті 163 7, статтями, 163 12, 164, 164 3, 164 5 - 164 16, 166 1 - 166 4, частинами першою, другою, дев'ятою та десятою статті 166 6, 166 8 - 166 12, 166 14 - 166 18, 171 2, 172 2 - 172 9, 173 - 173 2, 174, 177 2, частиною третьою статті 178, частинами першою, другою і третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 184 - 185 11, 186 5 - 186 7, 187, 188, 188 1, 188 13, 188 14, 188 16, 188 17, 188 19, 188 22, 188 25, 188 27, 188 28, 188 31, 188 32, 188 33, 188 34, 188 35, 188 38, 188 39, 188 40,  188 41, частиною першою статті 189 1, статтями 189 3, 190, 191, 193, 195 1 - 195 6, статтями 204 1, 206 1, 212 2 - 212 20 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

Стаття 222. Органи внутрішніх справ (міліція)
Органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 189 2, 192, 194, 195).

Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

3) за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121 1, 121 2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою, дев'ятою і десятою статті 133 1 цього Кодексу, - працівники відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, які мають спеціальні звання.



Стаття 222. Органи внутрішніх справ (міліція)
Органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, 121-3 частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 125, частини перша, друга і третя статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 189 2, 192, 194, 195).
Від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

3) за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121 1, 121 2, 121-3, частинами першою, другою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою, дев'ятою і десятою статті 133 1 цього Кодексу, - працівники відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, які мають спеціальні звання.




Стаття 265-2. Тимчасове затримання транспортних засобів
У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтями 121 1, 122 5, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132 1, 206 1 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.


частина відсутня

Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.


За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.
Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 265-2. Тимчасове затримання транспортних засобів
У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтями 121 1, 122 5, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132 1, 206 1 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов'язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене частиною четвертою статті 126 цього Кодексу транспортний засіб тимчасово затримується на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше місяця з моменту такого затримання.
Після закінчення строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.
Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"

Стаття 9. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

Відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

25) надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним, залізничним транспортом;





Стаття 9. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню

Відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

25) надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу річковим, морським, автомобільним (крім перевезень пасажирів та/або їх багажу на таксі), залізничним транспортом;





Закон України "Про дорожній рух"

Стаття 16. Основні права та обов'язки водія транспортного засобу

Водій зобов'язаний:


мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів;

Стаття 16. Основні права та обов'язки водія транспортного засобу

Водій зобов'язаний:


мати при собі та на вимогу працівників міліції, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліцензійну картку на автомобільний транспортний засіб у разі надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів, дозвіл на таксі у разі надання послуг з перевезення на таксі або експлуатації транспортного засобу, який має ознаки таксі;

Закон України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності"

Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності


пункти відсутні



Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності




154

Дозвіл на таксі


Закон України "Про перевезення на таксі"


155

Дозвіл на здійснення діяльності інформаційно-диспетчерським пунктом

Закон України "Про перевезення на таксі"




Закон України "Про благоустрій населених пунктів"

Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху;





Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки, стоянки таксі та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху;





Стаття 10. Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів

2. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:



6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою;



Стаття 10. Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів

2. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:



6) визначення місць стоянок транспортних засобів, стоянок таксі та майданчиків для паркування на об'єктах благоустрою;



Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"

Стаття 30. Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського

харчування, транспорту і зв'язку


До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:

4) прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону;



Стаття 30. Повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського

харчування, транспорту і зв'язку


До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження:



4) прийняття рішень про організацію громадських вбиралень, стоянок та майданчиків для паркування автомобільного транспорту, стоянок таксі, здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону;